01.07.2024 року КОЗЕЛЬЩИНСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД ПОЛТАВСЬКОЇ ОБЛАСТІ
Справа № 533/91/24
Провадження № 2/533/77/24
26 червня 2024 року селище Козельщина
Козельщинський районний суд Полтавської області у складі:
головуючої судді - Козир В.П.,
за участю:
секретаря судового засідання - Заворотної К.Ю.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні у залі суду у порядку спрощеного позовного провадження цивільну справу за позовною заявою Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Фінтраст Україна» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором,
31 січня 2024 року позивач Товариство з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Фінтраст Україна» звернувся до Козельщинського районного суду зі позовною заявою до відповідача ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором, у якій позивач просив суд стягнути зі ОСОБА_1 на його користь суму заборгованості за кредитним договором у розмірі 65600,00 грн, інфляційні витрати - 17121,60 грн та три відсотки річних - 3801,21 грн.
Також, позивач просив стягнути з відповідача судовий збір у розмірі 2422,20 грн та витрати на правову допомогу у розмірі 10000,00 грн.
Процесуальні дії у справі
Ухвалою Козельщинського районного суду Полтавської області від 19 лютого 2024 року позовну заяву ТОВ «ФК «Фінтраст Україна» прийнято до розгляду та відкрито провадження у цивільній справі за правилами спрощеного позовного провадження з викликом сторін, призначено судове засідання на 25 березня 2024, року у тому числі повідомлено відповідача шляхом розміщення на вебсайті «Судова влада України» оголошення про призначення справи до розгляду (т.с. 1 а.с. 86-89).
29.02.2024 від представниці відповідача ОСОБА_1 - адвоката Ходінової Надії Володимирівни надійшов відзив на позовну заяву (т.с. 1 а.с. 92 - 100).
06.03.2024 від представника позивача - Столітнього Михайла Миколайовича надійшла відповідь на відзив (т.с. 1 а.с. 127 - 132).
12.03.2024 від представниці позивачки надійшли заперечення на відповідь на відзив (т.с. 1 а.с. 160 - 177).
15.03.2024 від представника позивача надійшло клопотання про витребування доказів від АТ КБ «ПриватБанк» (т.с. 1 а.с. 182-183).
Також 15 березня 2024 року від представника позивача надійшло клопотання про відмову від позовних вимог у частині інфляційних витрат та трьох відсотків річних (а.с.180-181).
19.03.2024 від представниці відповідача на адресу суду надійшли заперечення на клопотання про витребування доказів (т.с. 1 а.с. 185-188).
Ухвалою суду від 25 березня 2024 року задоволено заяву представника позивача ТОВ «ФК «Фінтраст Україна» - адвоката Столітнього Михайла Миколайовича про участь у судовому засіданні в режимі відеоконференції поза межами суду (т.с. 1 а.с. 191-192).
25.03.2024 від представника відповідача ОСОБА_1 - адвоката Безсмертного Сергія Миколайовича надійшло клопотання про відкладення розгляду справи у зв'язку з відсутністю електроенергії у місті Одеса та неможливістю провести судове засідання у режимі відеоконференції (т.с. 1 а.с.193).
Ухвалою суду від 25 березня 2024 року у задоволенні клопотанні представника позивача ТОВ «Фінансова компанія «Фінтраст Україна» адвоката Столітнього Михайла Миколайовича про витребування доказів по справі відмовлено. Цією ж ухвалою суду витребувано від АТ «Приватбанк» докази за ініціативою суду (т.с. 1 а.с 201 - 206).
24 квітня 2024 року від представника відповідача ОСОБА_1 - адвоката Безсмертного Сергія Миколайовича надійшло клопотання про відкладення розгляду справи, у зв'язку зі зайнятістю у іншому судовому засіданні (а.с. 215).
Ухвалою суду від 24 квітня 2024 року оголошено перерву у судовому засідання до 29 травня 2024 року та повторно витребувано від АТ «Приватбанк» докази (а.с 219 - 221).
14.05.2024 від представника відповідача ОСОБА_1 - адвоката Безсмертного Сергія Миколайовича надійшло клопотання про відкладення судового засідання (т.с. 1 а.с.230).
17 травня 2024 року від АТ «ПриватБанк» до суду надійшли докази, витребувані ухвалою суду від 24 квітня 2024 року (т.с. 1 а.с. 232-233).
Ухвалою суду від 27 травня 2024 року задоволено заяву представниці позивача ТОВ «Фінтраст Україна» - адвоката Крюкової Марини Володимирівни про участь у судовому засіданні в режимі відеоконференції поза межами суду (а.с. 246-247).
29.05.2024 від представника відповідача ОСОБА_1 - адвоката Безсмертного Сергія Миколайовича надійшло клопотання про відкладення судового засідання 29.05.2024 ( т.с. 2 а.с. 1).
У судове засідання відповідач та його представник не з'явились, були належним чином повідомлені про що свідчать довідки про доставку електронного документа від 24.04.2024 (т.с. 1 а.с.224, 229).
Протокольною ухвалою суду від 29.05.2024 судове засідання відкладено через неякісний зв'язок з представником позивача та відсутністю відповідача - на 26 червня 2024 року (т.с. 2 а.с. 3-5).
У судове засідання 26.06.2024 представники позивача, відповідач та його представник не з'явилися, були належним чином повідомлені місце, дату та час судового розгляду справи, про що свідчать довідки про доставку електронного документа (т.с. 2 а.с. 10-15).
Ухвалою суду від 26 червня 2024 року прийнято відмову представник позивача Столітнього Михайла Миколайовича від позовних вимог до ОСОБА_1 у частині стягнення заборгованості за договором від 22.10.2021 № 495790, а саме інфляційних витрат у сумі 17121, 60 гривень та трьох відсотків річних - 3801, 21 гривень, провадження у справі у цій частині позовних вимог закрито (т.с. 2 а.с.16-17).
Згідно зі ч. 1 ст. 223 ЦПК України неявка у судове засідання будь-якого учасника справи за умови, що його належним чином повідомлено про дату, час і місце його засідання, не перешкоджає розгляду справи по суті, крім випадків, визначених цієї статтею.
Справу розглянуто 26 червня 2024 року у порядку спрощеного позовного провадження за відсутності сторін та їх представників та без фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу у зв'язку з неявкою у судове засідання всіх учасників справи, що відповідає приписам ч. 2 ст. 247 ЦПК України.
Аргументи сторін
Позиція позивача (а.с. 3-9, 127-132)
Позовні вимоги обґрунтовані тим, що 22.10.2021 між ТОВ «Авентус Україна» (первісним кредитором) та ОСОБА_1 за допомогою інформаційно-телекомунікаційної системи ТОВ «Авентус Україна» було укладено електронний договір № 4957290 про надання споживчого кредиту, який укладено відповідно до правил надання коштів у позику, в тому числі і на умовах фінансового кредиту ТОВ «Авентус Україна».
Відповідно до умов кредитного договору:
- сума кредиту - 20000,00 грн;
- строк кредиту 30 днів. Дата повернення кредиту (21.11.2021) вказується в графіку платежів, що є додатком №1 до цього договору. Строк кредиту може бути продовжено у порядку та на умовах визначених у розділі 4 цього договору.
Відповідно до п. 1.5 кредитного договору стандартна процентна ставка становить 1,90 % в день та застосовується: у межах строку кредиту, вказаного в п. 1.4 договору; у межах нового строку кредиту, якщо відбулась пролонгація за ініціативи споживача, відповідно до п. 4.2 договору; у межах нового строку кредиту, якщо відбулась автопролонгація відповідно до п. 4.3 договору.
22.11.2021 відповідач свої зобов'язання перед кредитором щодо повернення кредиту та нарахованих процентів не виконав, а також не уклав угоду щодо пролонгації строку дії кредитного договору, у зв'язку з чим, а також керуючись п. 4.3 кредитного договору, кредитний договір було автопролонговано, а строк користування кредитом було продовжено на 90 календарних днів поспіль.
Позивачем зазначалось, що після прийняття ТОВ «Авентус Україна» позитивного рішення щодо надання кредиту ОСОБА_1 , ТОВ «Авентус Україна» зробив йому пропозицію в Особистому кабінеті укласти електронний кредитний договір, який містив усі істотні умови та з якими відповідач ознайомився до моменту укладання договору.
Після прийняття відповідачем умов Кредитного договору з ним було укладено електронний кредитний договір, який був підписаний відповідачем у відповідності до вимог частини 6 та 8 статті 11 і статті 12 Закону України «Про електронну комерцію», а саме за допомогою електронного підпису одноразовим ідентифікатором «M677427», після чого відповідач отримав кредит в сумі 20000,00 грн на свою платіжну карту № НОМЕР_1 , що підтверджується довідкою ТОВ «ФК «Контрактовий Дім» про перерахування коштів.
Переказ коштів, виданих в рамках кредитного договору здійснено шляхом перерахування на банківську картку № НОМЕР_1 , яку відповідачем вказано особисто в заяві на отримання кредиту та підтверджується копією довідки платіжного провайдера. Позивач зазначав, що зазначений платіжний провайдер має відповідну ліцензію Національного банку України на здійснення переказів коштів у національній валюті без відкриття рахунків та внесений в Державний реєстр фінансових установ, що підтверджується свідоцтвом.
Позивач наголошував, що кредитні кошти відповідачу перераховувалися за допомогою платіжного провайдера, що має відповідну ліцензію та у спосіб обумовлений умовами кредитного договору на банківську картку № НОМЕР_1 , що повною мірою відповідає вимогам чинного законодавства.
У зв'язку з невиконанням відповідачем своїх боргових зобов'язань перед первісним кредитором, 01.12.2022 між ТОВ «Авентус Україна» та ТОВ «ФК «Фінтраст Україна» було укладено договір факторингу, відповідно до умов якого первісний кредитор відступив позивачу право грошової вимоги за кредитним договором.
Станом на дату звернення до суду заборгованість відповідача по кредитному договору перед позивачем не сплачена і складається з заборгованості в загальні й сумі 65600,00 грн, з яких: 20 000,00 грн - тіло кредиту та 45600,00 грн - нараховані проценти.
У відповіді на відзив відповідача представник позивача зазначав, що нарахування процентів за користування кредитними коштами, виданими в рамках кредитного договору, здійснювалося в межах строку користування кредитом, враховуючи вимоги чинного законодавства та на підставі умов кредитного договору.
Також представник позивача зазначив, що підписуючи договір, позичальник погоджувався на укладання договору саме такого змісту, що фактично нівелює усі доводи стосовно невідповідності умов договору без достатніх на це доказів.
Позивач пояснено процедуру оформлення кредиту, за якою відповідач, оформлюючи кредитний договір, заходить на вебсайт ТОВ «Авентус Україна»: https://www.creditplus.ua, реєструється та створює електронний кабінет, в якому йому надходить текст кредитного договору та де він має змогу ознайомитись з правилами, паспортом споживчого кредиту, інформацією, передбаченою частиною 2 статті 12 Закону України «Про фінансові послуги та державне регулювання ринків фінансових послуг», ліцензією, фінансовим звітом тощо. Таким чином, відповідач має примірник оригіналу кредитного договору та паспорту споживчого кредиту, доступ до особистого кабінету клієнта має тільки відповідач.
Представником наголошувалось, що у даному випадку сторонами правовідносин погоджено у належній формі строк кредитування, а нарахування здійснено відповідно до погодженого строку, нараховані відсотки не носять штрафного характеру, а є процентами за користування кредитом, що нараховані в межах строку кредиту - процентами за правомірне користування чужими грошовими коштами, розмір яких визначається договором.
При обґрунтуванні позовних вимог позивач посилався на статті 203, 205, 207, 512, 514, 516, 526-527, 530, 534, 536, 626-627, 638-640, 1049-1050, 1054-1055, 1077-1078, 1084 ЦК України, статті 3, 11, 12 Закону України «Про електронну комерцію», статтю 9 Закону України «Про споживче кредитування», статтю 12 Закону України «Про фінансові послуги та державне регулювання ринків фінансових послуг», Положення про додаткові вимоги до договорів небанківських фінансових установ про надання коштів у позику (споживчий, фінансовий кредит) затверджене постановою Правління НБУ від 03 листопада 2021 року №113, правові висновки Верховного Суду України у справах № 524/5556/19 (постанова від 12 січня 2021 року), № 127/33824/19 (постанова від 07 жовтня 2020 року), № 278/1679/13-ц (постанова від 06 лютого 2019 року), № 361/77/19 (постанова від 16 грудня 2020 року), № 732/670/19 (постанова від 09 вересня 2020 року), № 404/502/18 (постанова від 23 березня 2020 року), № 992/51/20 (постанова від 29 січня 2021 року), № 910/1238/17 (постанова від 23 травня 2018 року).
Позиція відповідача (а.с. 92-100, 160-177)
У відзиві на позовну заяву представниця відповідача - Ходіна Надія Володимирівна зазначала, що позивачем належними та допустимими доказами не доведено наявність заборгованості відповідача (не надано виписки за картковими рахунками), у зв'язку з чим позовні вимоги не обґрунтовані та задоволенню не підлягають.
Нарахування інфляційних витрат та 3 % річних у період дії воєнного стану на території України є незаконним.
Довідка ТОВ «ФК «Контрактовий Дім» не є належним та допустимим доказом на підтвердження факту виникнення між сторонами правовідносин з кредитування та отримання відповідачем кредитних коштів, а лише підтверджує проведення платежу в системі: про інформаційну взаємодію та приймання платежів, укладеного між ТОВ «ФК «Контрактовий Дім» та позивачем.
У матеріалах справи відсутні докази отримання відповідачем кредитних коштів, а позивач не заявляв клопотання про витребування від ТОВ «ФК «Контрактовий Дім» інформації про належність платіжної картки відповідачу та підтвердження зарахування грошових коштів у розмірі 20000,00 грн.
Позивачем належними та допустимими доказами не доведено наявність заборгованості відповідача (не надано виписки за картковими рахунками), у зв'язку з чим позовні вимоги не обґрунтовані та задоволенню не підлягають.
Представниця відповідача зазначала, що на підтвердження розміру заборгованості, позивачем надано витяг з реєстру боржників до Договору факторингу № 01.12/2022-Ф від 01.12.2022 року, а також картку обліку договору № 4957290 від 22.10.2021 року, відповідно до якої сума заборгованості складає 65600,00 грн, з яких: 20000,00 грн - тіло кредиту, 45600,00 грн - нараховані проценти.
Проте, сама картка обліку договору № 4957290 від 22.10.2021 не містить ні даних стосовно розміру нарахованих відсотків, ні зазначену відсоткову ставку, за якою нараховувались відсотки за кредитом.
Також представниця відповідача наголошувала, що з доводів позивача вбачається, що відповідно до п. 4.3. кредитного договору, договір було автоматично пролонговано на 90 календарних днів поспіль.
Натомість, доказів того факту, що після 21.11.2021 кредитний договір було автоматично пролонговано та строк користування кредитом було продовжено на 90 календарних днів матеріали справи не містять, а не сплата та/або несвоєчасна сплата позичальником кредитних платежів не може слугувати належною підставою для продовження строку користування кредитом без волевиявлення сторін (у тому числі вчинення відповідних дій).
Пунктом 1.4 кредитного договору № 4957290 про надання споживчого кредиту від 22.10.2021 року передбачено, що строк кредиту складає 30 днів.
Пунктом 4.2.2 договору визначено, що споживач має право порушувати питання про продовження строку дії договору шляхом здійснення відповідного платежу у розмірі нарахованих та несплачених на дату платежу процентів.
Відповідно до п. 4.2.3 кредитного договору кредитодавець вправі акцептувати пропозицію споживача про продовження строку дії договору шляхом направлення споживачу текстового повідомлення про погодження нового строку кредиту.
У даній справі строк кредитування скінчився 21.11.2021 (останній день дії кредитного договору), оскільки споживач не вносив будь-яких коштів, спрямованих на пролонгацію дії кредитного договору, крім цього, доказів того, що відповідну оферту кредитодавцем було прийнято матеріали справи не містять. Так позивачем не надано доказів направлення споживачу текстового повідомлення про пролонгацію дії кредитного договору, що відповідало б приписам п. 4.2.3 договору.
Тому представниця відповідача вважала, що відповідно до умов договору та частини першої статті 1048 ЦК України як плата за надану позику (кредит) підлягають проценти за користування кредитом за стандартною процентною ставкою 1,90 % в день за період з 22.10.2021 по 21.11.2021, тобто в межах строку кредитування, що становить 11400,00 грн (20000 грн./100 х 1,90% * 30 днів), а за період після такого прострочення (з 21.11.2021 р.) підлягають стягненню річні проценти відповідно до частини другої статті 625 ЦК України як грошова сума, яку боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання, тобто як міра відповідальності за порушення грошового зобов'язання.
Також представниця наголошувала, що аналогічний висновок міститься у постанові Запорізького апеляційного суду від 11.09.2023 року по справі № 333/4363/22, постанові Вінницького апеляційного суду від 23.03.2023 року по справі № 152/858/22 та у постанові Черкаського апеляційного суду від 01.02.2023 року по справі № 694/1647/22.
У відзиві на позовну заяву представницею наголошувалось, що посилання позивача на умови пункту 4.3 щодо автопролонгації строку кредиту без згоди відповідача, у випадку наявності у позичальника на дату закінчення строку кредиту заборгованості, є безпідставним.
Відповідач заперечує погодження між сторонами умов щодо продовження (пролонгації) строку кредиту понад 30 днів.
Тому представниця відповідача вважала, що встановивши погодження між сторонами умов (пункту 4.2.2) про продовження строку користування кредитом через ініціативу позичальника (здійснення платежу на користь товариства), яку має право погодити позикодавець; приймаючи до уваги нечіткість умов пункту 4.3 про автопролонгацію строку кредитування без згоди позичальника з урахування погоджених умов у вказаному пункті 4.2.2; враховуючи положення статті 18 Закону України «Про захист прав споживачів», - позивачем не доведено факт продовження строку кредитування понад тридцять днів, який було визначено у пункті 1.4 кредитного договору.
У зв'язку з цим, підстави для стягнення з відповідача на користь позивача процентів за користування кредитом за межами строку кредитування у період з 21.11.2021 по 30.11.2022 - відсутні.
У заперечення на відповідь на відзив представниця відповідача повторно зазначала, що строк кредитування скінчився саме 21.11.2021. Отже нарахування позивачем заборгованості по відсоткам на період часу після закінчення строку дії кредитного договору є необґрунтованим, що вбачається з правового висновку ВС у постанові від 14.02.2018 по справі № 564/2199/15-ц.
При нормативному обґрунтуванні відповідач та його представниця посилалися на статті 1046,1048 ЦК України, статті 12, 81, 83-84, 263,625 ЦПК України, статтю 18 Закону України «Про захист прав споживачів», статтю 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні», Положення про організацію бухгалтерського обліку в банках України затверджене Постановою правління Національного Банку України від 04 липня 2018 року №75, рішення місцевих та апеляційних судів, правові висновки Верховного Суду України у справах № 78/2177/15-ц (постанова від 17 грудня 2020 року), № 444/9519/12 (постанова від 28 березня 2018 року), № 202/4494/16-ц (постанова від 31 жовтня 2018 року), № 912/1120/16 (постанова від 04 лютого 2020 року), № 564/2199/15-ц (постанова від 14 лютого 2018 року), № 310/11534/13-ц (постанова від 04 липня 2018 року), № 9156/190/18 (постанова від 04 червня 2019 року), № 127/15672/16-ц (постанова від 08 листопада 2018 року), № 536/1841/15-ц (постанова від 23 червня 2020 року), № 522/1528/15-ц (постанова від 26 січня 2021 року).
Фактичні обставини справи, встановлені судом
23.10.2021 між Товариством з обмеженою відповідальністю «Авентус Україна» (за договором - товариство) та відповідачем ОСОБА_1 (за договором - споживач) було укладено договір № 4957290 про надання споживчого кредиту (надалі - кредитний договір), який було підписано електронним підписом споживача (відповідача), відтвореним шляхом використання одноразового ідентифікатора М677427, про що свідчить п. 11 Договору (т.с. 1 а.с. 14 - 18 на звороті).
Відповідачем факт укладення договору в електронній формі не заперечувався.
Відповідно до п. 1.3 кредитного договору сума кредиту (загальний розмір) складає 20000,00 гривень. Тип кредиту - кредит.
Згідно з п. 1.4 кредитного договору строк кредиту - 30 днів. Детальні терміни повернення кредиту та сплати процентів, визначені в Таблиці обчислення загальної вартості кредиту для споживача та реальної річної процентної ставки за договором про споживчий кредит (далі іменується Графік платежів), що є додатком №1 до цього договору. Графік платежів розраховується за зниженою процентною ставкою, виходячи з припущення, що споживач виконає свої обов'язки на умовах та у строки, визначені в договорі. Строк кредиту може бути продовжено у порядку та на умовах визначених в розділі 4 цього договору.
Тип процентної ставки - фіксована (п. 1.5 кредитного договору).
Відповідно до п. 1.5.1 кредитного договору стандартна процентна ставка становить 1,90 % в день та застосовується: у межах строку договору, вказаного в п. 1.4 цього договору, якщо не виконанні умови для застосування зниженої процентної ставки; у межах нового строку кредиту, якщо відбулась пролонгація за ініціативою споживача, відповідно до п. 4.2 договору; у межах нового строку кредиту, якщо відбулась автопролонгація, відповідно до п. 4.3 договору.
Метою отримання кредиту є споживчі (особисті) потреби (п. 1.6 кредитного договору).
Згідно з п. 1.7 кредитного договору орієнтовна реальна річна процентна ставка на дату укладання договору складає: за стандартною ставкою 24079,41 % (п. 1.7.1); за зниженою ставкою 2013,43% (п. 1.7.2).
Відповідно до п. 1.8 кредитного договору орієнтовна загальна вартість кредиту на дату укладання договору складає: за стандартною ставкою 31400,00 грн (п. 1.8.1); за зниженою ставкою 25700,00 грн (п.1.8.2).
Кошти кредиту надаються товариством у безготівковій формі шляхом їх перерахування за реквізитами платіжної картки № НОМЕР_1 або іншої платіжної картки, реквізити якої надані споживачем товариству з метою отримання кредиту (п. 2.1 кредитного договору).
Згідно з п. 4.1 кредитного договору строк кредиту може бути продовжено: за ініціативою споживача на кількість днів, зазначену в п. 1.4 договору, якщо між сторонами буде досягнута домовленість про таке продовження у порядку, визначеному пп. 4.2 (пп. 4.2.1 - 4.2.4) договору; або в порядку автопролонгації, на кількість днів та відповідно до умов визначених п. 4.3 (пп. 4.3.1 - 4.3.2) договору.
Пунктом 4.2 кредитного договору визначено порядок продовження строку кредиту за ініціативою споживача:
- споживач, у випадку якщо заборгованість за кредитом складає не менше 400 гривень (включно) може ініціювати продовження строку користування кредитом, відповідно до пп.4.2.2. Договору (п. 4.2.1);
- пропозиція (оферта) споживача щодо продовження строку користування кредитом вчиняється шляхом здійснення платежу на користь товариства у розмірі не менше суми нарахованих та несплачених на дату платежу процентів, відповідь на яку товариство може надати протягом 24 годин з моменту вчинення вказаних дій споживачем(п. 4.2.2). Якщо споживач здійснюючи вказаний платіж не бажає продовжувати строк користування кредитом, споживач зобов'язаний повідомити про це товариство в один із вказаних нижче способів: перед здійсненням платежу здійснити в Особистому кабінеті дії, що направлені на часткове повернення заборгованості за кредитом, а саме натиснути в Особистому кабінеті в розділі «Мої кредити» клавішу «внести платіж» в меню «Часткове погашення кредиту»; або протягом 24 годин з моменту внесення платежу направити на поштову скриньку товариства info@creditplus.ua (в тому числі з використанням сервісу направлення повідомлень товариству, що розміщений на Веб-сайті в розділі «Зворотній зв'язок» вибравши категорію звернення «Часткове погашення без пролонгації») повідомлення про необхідність зарахування такого платежу в часткове погашення заборгованості за кредитом, з обов'язковою вказівкою в такому повідомлені номеру та дати цього договору та суми здійсненого платежу. В іншому разі здійснений споживачем платіж буде розцінений товариством як пропозиція (оферта) споживача щодо продовження строку користування кредитом;
- товариство має право, але не обов'язок протягом строку для відповіді, акцептувати пропозицію (оферту) споживача про продовження строку користування кредитом шляхом направлення споживачу текстового повідомлення про погодження нового строку кредиту (з зазначенням нової дати повернення) на номер мобільного телефону та/або адресу електронної пошти, повідомлені споживачем товариству в Особистому кабінеті/зазначені в договорі (п. 4.2.3);
- у випадку акцептування товариством пропозиції (оферти) споживача про продовження строку кредиту, новий строк кредиту розраховується з наступного дня, що слідує за днем вчинення споживачем дій, зазначених в пп.4.2.2 цього пункту договору, та нова дата повернення кредиту відображається в Особистому кабінеті (п. 4.2.4).
Порядок автопролонгації строку кредиту (далі-автопролонгація) передбачено п. 4.3 кредитного договору.
Відповідно до п. 4.3.1 кредитного договору сторони домовились, що у випадку, якщо у споживача на дату закінчення строку кредиту (нового строку кредиту після пролонгації або автопролонгації) наявна заборгованість за кредитом, строк кредиту продовжується кожен раз на один наступний календарний день, що слідує за днем закінчення такого строку, але не більше ніж на 90 (дев'яносто) календарних днів поспіль, крім випадку, якщо в цей день повинна відбутися пролонгація строку кредиту за ініціативою споживача, відповідно до пп.4.2.2- 4.2.4. договору. Тобто в даному випадку кожен день автопролонгації є новою датою повернення кредиту.
Згідно з п. 4.3.2 кредитного договору споживач, дає згоду на автопролонгацію строку кредиту на умовах передбачених в пп. 4.3.1 договору. Споживач вважається таким, що прострочив повернення кредиту, якщо після закінчення періоду автопролонгації у споживача наявна заборгованість за кредитом та не відбулося продовження строку кредиту за ініціативою споживача, у порядку передбаченому п.4.2 Договору.
Відповідно до п. 4.4 кредитного договору вказаний в цьому розділі порядок внесення змін до договору щодо продовження строку кредиту, сторони вважають таким, що вчинений в письмовій формі, оскільки, воля сторін, передбачена у п.4.2 договору виражена за допомогою технічного засобу зв'язку, а в п. 4.3 договору - письмово цим договором, що відповідає вимогам, встановленим статтею 207 Цивільного кодексу України до письмової форми правочину.
Згідно з підпунктом 1 п. 5.1 кредитного договору товариство має право вимагати від споживача повернення кредиту, сплати процентів за користування кредитом та виконання усіх інших зобов'язань, встановлених договором.
Відповідно до підпункту «а» підпункту 2 пункту 5.3 кредитного договору споживач має право відмовитись від укладення цього договору без пояснення причин, лише у випадку виконання наступних необхідних умов, а саме письмово повідомити про це товариство не пізніше 14 календарних днів з моменту підписання та отримання примірника цього договору. Таке повідомлення направляється споживачем товариству на електронну адресу або рекомендованим чи цінним листом за адресою місцезнаходження товариства, вказані в договорі.
Згідно з пунктами 10.1, 10.2, 10.3 кредитного договоруцей договір складено в 2 оригінальних примірниках українською мовою, по одному для кожної із сторін, що мають однакову юридичну силу. Договір вважається укладеним з моменту його підписання сторонами та діє до повного виконання споживачем зобов'язань за ним. Усі неврегульовані цим договором правовідносини сторін регулюються чинним законодавством України.
Цей Договір укладається шляхом направлення його тексту підписаного зі сторони товариства аналогом власноручного підпису уповноваженої особи товариства та відтиску печатки товариства, що відтворені засобами копіювання, в Особистий кабінет споживача для ознайомлення та підписання. Договір вважається укладеним з моменту його підписання електронним підписом споживача, що відтворений шляхом використання споживачем одноразового ідентифікатора, який формується для кожного разу використання та направляється споживачу на номер мобільного телефону повідомлений останнім товариству в ІТС товариства/зазначений в цьому договорі. Введення споживачем коду одноразового ідентифікатора з метою підписання електронним підписом одноразовим ідентифікатором цього договору вважається направленням товариству повідомлення про прийняття в повному обсязі умов цього договору (п. 10.6 кредитного договору).
Відповідно до п. 10.8 кредитного договору підписуючи цей договір, споживач підтверджує, що:
- перед укладенням цього договору йому була в чіткій та зрозумілій формі надана інформація: а) за спеціальною формою (паспорт споживчого кредиту) відповідно до ст.9 Закону України «Про споживче кредитування; б) вказана в ч.1, 2 ст.12 Закону України «Про фінансові послуги та державне регулювання ринків фінансових послуг» та розміщена на Веб-сайті;
- він ознайомлений з усіма умовами Правил надання коштів у позику, в тому числі і на умовах фінансового кредиту, ТОВАРИСТВОМ З ОБМЕЖЕНОЮ ВІДПОВІДАЛЬНІСТЮ «АВЕНТУС УКРАЇНА» (далі - Правила), що розміщені на вебсайті та затверджені наказом № 53-ОД від 16.01.2020 року, повністю розуміє їх, погоджується з ними і зобов'язується неухильно їх дотримуватися;
- дані, що стосуються його особи (дані паспорту, РНОКПП, ПІБ, місце проживання, інше), зазначені в преамбулі, та реквізитах сторін цього договору є актуальними, правильними та відповідають дійсності. Споживач погоджується, що наявність помилок та/або неточностей, та/або описок в таких даних, не пливають на зобов'язання споживача, передбачені цим договором;
- він не заперечує проти права товариства залучати до врегулювання простроченої заборгованості колекторську компанію у разі невиконання зобов'язань за цим договором;
- що додаткові контактні дані споживача та електронна адреса, які вказані в цьому договорі (або будуть надані товариству окремо) належать саме йому та він розуміє, що за такими контактними даними товариство може здійснювати взаємодію із споживачем у порядку встановленому чинним законодавством України, з урахуванням розділу 9 цього договору.
Відповідно до п. 10.9 кредитного договору всі повідомлення між сторонами здійснюються у письмовій (електронній) формі, в тому числі з використанням Особистого кабінету, додаткових контактних даних споживача, електронної пошти в порядку передбаченому цим договором.
Згідно з п. 10.10 сторони домовились, що примірник цього договору вважається отриманим споживачем, якщо товариство його направило на електронну адресу, вказану споживачем в Особистому кабінеті/договорі та/або безпосередньо в Особистий кабінет.
У випадку відправлення договору в Особистий кабінет, споживач приймає та підтверджує, що дані Особистого кабінету є його контактними даними, які були ним зазначені під час укладення договору та які дають можливість споживачу переглядати укладений договір, завантажити його на свій персональний комп'ютер або інший пристрій, створити копію на паперовому носії і таким чином отримати у формі, що унеможливлює зміну його змісту. В цьому випадку датою відправлення договору вважається дата, з якої споживачу в Особистому кабінеті стає доступним текст укладеного договору.
Доказів на спростування факту підписання кредитного договору, чи відмови від договору у порядку, визначеному пп. 2 п. 5.3 кредитного договору, матеріали справи не містять.
Таблицею обчислення загальної вартості кредиту для споживача та реальної вартості процентної ставки за договором про споживчий кредит, що є додатком №1 до договору про надання споживчого кредиту № 4957290 від 22.10.2021, передбачено та зазначено такі умови: дата платежу, сума платежу за розрахунковий період (гривня), в тому числі дата погашення основної суми кредиту, проценти за користування кредитом; реальна річна процентна ставка, загальна вартість кредиту (т.с. 1 а.с. 19).
У паспорті споживчого кредиту, який підписаний електронним підписом споживача (відповідача), відтвореним шляхом використання одноразового ідентифікатора М677427, наведені такі умови кредитування: тип кредиту - кредит; сума/ліміт кредиту - 20000 грн; строк кредитування - 30 днів з можливістю пролонгації та автопролонгації відповідно до умов договору; мета отримання кредиту - споживчі (особисті) потреби; спосіб та строк надання кредиту - шляхом перерахування кредитодавцем грошових коштів за реквізитами платіжної картки, зазначеної споживачем не пізніше трьох календарних днів від дати підписання договору; стандартна процентна ставка (застосовується протягом строку кредиту, якщо не виконанні умови для застосування зниженої процентної ставки, в період пролонгації) - 693,50 % річних (1,90 % в день); знижена процентна ставка, відсотків річних (застосовується протягом початкового строку кредиту, а випадку пролонгації - до дати пролонгації, якщо споживачем виконані умови для отримання знижки на стандартну процентну ставку, зокрема протягом строку кредиту (+3 дні) здійснено повне погашення заборгованості або пролонгацію строку кредиту) - 346,75 % річних (0,95 % в день); загальні витрати за кредитом за стандартною ставкою - 11400,00 грн; загальні витрати за кредитом за зниженою процентною ставкою - 5700,00 грн; орієнтовна загальна вартість кредиту для споживача за стандартною ставкою за весь строк користування кредитом ( у т.ч. тіло кредиту, відсотки, комісії та інші платежі) - 31400,00 грн; орієнтовна загальна вартість кредиту для споживача за зниженою ставкою за весь строк користування кредитом ( у т.ч. тіло кредиту, відсотки, комісії та інші платежі) - 25700,00 грн; дата надання інформації - 22.10.2021; ця інформація зберігає чинність та є актуальною до 23.10.2021 (т.с. 1 а.с. 10-12).
Графік платежів складений з припущення, що споживач (відповідач) виконає свої обов'язки на умовах та у строки, визначені у договорі.
Правила надання коштів у позику, у тому числі і на умовах фінансового кредиту ТОВ «Авентус Україна, затверджені наказом № 53-ОД директора товариства від 16.01.2020, дата набрання чинності з 19.01.2020 (т.с. 1 а.с. 58-65).
22.11.2021 ТОВ «Авентус Україна» з використанням програмного забезпечення, яке здійснює автоматичну розсилку повідомлень споживачам, які прострочили виконання взятих на себе зобов'язань за кредитними договорами, направило на адресу відповідача повідомлення, що у нього на дату закінчення строку кредиту наявна заборгованість за кредитом, а тому відповідно до п. 4.3.1 Кредитного договору строк кредиту продовжено на один наступний календарний день, що слідує за днем закінчення такого строку, але не більше ніж на 90 календарних днів поспіль (т.с. 1 а.с.149).
З картки обліку договору (розрахунку заборгованості) (т.с. 1 а.с.25-35), наданого позивачем, вбачається, що ОСОБА_1 має заборгованість перед Товариством з обмеженою відповідальністю «Авентус Україна» за кредитним договором № 4957290 від 22.10.2021 станом на 30.11.2022 (останні період нарахування 19.02.2022) на загальну суму 65600,00 грн, у тому числі основний борг 20000,00 грн, проценти за стандартною ставкою - 45000,00 грн.
З цього ж розрахунку заборгованості вбачається, що за період з 22.10.2021 по 30.11.2022 жодного погашення заборгованості не відбувалося.
Відповідачем докази погашення заборгованості також не надані.
21.12.2022 (вих. № 2310) Товариство з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Контрактовий дім» повідомило ТОВ «Авентус Україна» про успішність транзакції номер 1008566725 від 22.10.2021 про перерахування коштів у сумі 20000,00 грн на картку НОМЕР_1 (т.с. 1 а.с. 38-40).
Між ТОВ «Фінансова компанія «Контрактовий дім» та ТОВ «Авентус Україна» укладено договір про надання послуг з переказу платежів (т.с. 1 а.с. 53).
Згідно з довідкою АТ КБ « ПриватБанк» від 09.05.2024 № 20.1.0.0..0/7-240506/27251 на ім'я « ОСОБА_1 », РНОКПП НОМЕР_2 , видано емітовану платіжну карту № НОМЕР_3 (IBAN НОМЕР_4 ) (т.с. 1 а.с. 232).
З виписки за договором б/н, наданої АТ КБ « ПриватБанк», встановлено, що за період з 22.10.2021 по 25.10.2021 на картковий рахунок № НОМЕР_3 , який належить ОСОБА_1 , 22.10.2022 відбулося зарахування переказу на картку у сумі 20000,00 грн (т.с. 1 а.с. 233-233 (на звороті).
01.12.2022 між Товариством з обмеженою відповідальністю «Авентус Україна» (за договором -клієнт) та Товариством з обмеженою відповідальністю «Фінансова Компанія «Фінтраст Україна» (за договором - фактор) укладено договір факторингу № 01.12/22-Ф (т.с. 1 а.с. 69-73).
Відповідно до п. 1.1 договору за цим договором фактор зобов'язується передати грошові кошти в розпорядження клієнта (ціна продажу) за плату, а клієнт відступити факторові право грошової вимоги, строк виконання зобов'язань за якою настав або виникне в майбутньому до третіх осіб - боржників, включаючи суму основного зобов'язання (кредиту), плату за кредитом (плату за процентною ставкою), пеню за порушення грошових зобов'язань та інші платежі, право на одержання яких належить клієнту.
Перелік боржників, підстави виникнення права грошової вимоги до боржників, сума грошових вимог та інші дані зазначені в реєстрі боржників, який формується згідно з Додатком №11 та є невід'ємною частиною договору.
Згідно з п. 1.2 договору факторингу перехід від клієнта до фактора прав вимоги заборгованості до боржників відбувається в момент підписання сторонами Акту прийома-передачі реєстру боржників згідно з додатком № 2, після чого фактор стає кредитором по відношенню до боржників стосовно заборгованостей та набуває відповідні права вимоги. Підписаний сторонами та скріплений їх печатками Акт прийому-передачі реєстру боржників - підтверджує факт переходу від клієнта до фактора прав вимоги заборгованості та є невід'ємною частиною цього договору….
Відповідно до Акту прийому-передачі реєстру боржників за договором факторингу № 01.12/22-Ф від 01 грудня 2022 року ( т.с.1 а.с.73 на звороті) ТОВ «Авентус Україна» передав, а ТОВ «ФК «Фінтраст» прийняв реєстр боржників кількістю 6419, після чого, з урахуванням п. 1.2 договору факторингу №01.12/22-Ф від 01 грудня 2022 року, від клієнта до фактора переходять права вимоги заборгованості від боржників і фактор стає кредитором по відношенню до боржників стосовно заборгованостей.
З витягу з реєстру боржників, що є додатком № 1 до договору факторингу від 01 грудня 2022 року №01.12/22-Ф, ТОВ «ФК «Фінтраст Україна» набуло право грошової вимоги до відповідача ОСОБА_1 за кредитним договором № 4957290 у загальній сумі 65 600,00 грн, з яких: - сума заборгованості за основною сумою боргу - 20000,00 гривень; - сума заборгованості за відсотками - 45600 гривень (т.1 а.с. 24).
Про відступлення права вимоги на користь позивача було повідомлено на електронну адресу відповідача, про що свідчить роздруківка попереднього перегляду відправлення на електронну пошту, зазначену відповідачем у кредитному договорі (т.с. 1 а.с. 21).
Застосовані судом норми права
Відповідно до ст. 205 ЦК України правочин може вчинятися усно або в письмовій (електронній) формі. Сторони мають право обирати форму правочину, якщо інше не встановлено законом.
Відповідно до частин першої, другої статті 207 ЦК України (у редакції, чинній станом на дату укладення кредитного договору) правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах (у тому числі електронних), у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони, або надсилалися ними до інформаційно-телекомунікаційної системи, що використовується сторонами. У разі якщо зміст правочину зафіксований у кількох документах, зміст такого правочину також може бути зафіксовано шляхом посилання в одному з цих документів на інші документи, якщо інше не передбачено законом.
Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо воля сторін виражена за допомогою телетайпного, електронного або іншого технічного засобу зв'язку.
Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами).
Правочин, який вчиняє юридична особа, підписується особами, уповноваженими на це її установчими документами, довіреністю, законом або іншими актами цивільного законодавства.
Згідно зі ст. 3 Закону України «Про електронну комерцію» (тут та надалі - у редакції, чинній станом на дату укладення кредитного договору) електронний договір - домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав і обов'язків та оформлена в електронній формі; електронний підпис одноразовим ідентифікатором - дані в електронній формі у вигляді алфавітно-цифрової послідовності, що додаються до інших електронних даних особою, яка прийняла пропозицію (оферту) укласти електронний договір, та надсилаються іншій стороні цього договору; електронний правочин - дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків, здійснена з використанням інформаційно-телекомунікаційних систем.
Частина 5 статті 11 Закону України «Про електронну комерцію» передбачає, що пропозиція укласти електронний договір (оферта) може включати умови, що містяться в іншому електронному документі, шляхом перенаправлення (відсилання) до нього. Особі, якій адресована пропозиція укласти електронний договір (оферта), має надаватися безперешкодний доступ до електронних документів, що включають умови договору, шляхом перенаправлення (відсилання) до них. Включення до електронного договору умов, що містяться в іншому електронному документі, шляхом перенаправлення (відсилання) до такого документа, якщо сторони електронного договору мали змогу ознайомитися з ним, не може бути підставою для визнання правочину нікчемним.
Відповідно до ч. 1 ст. 12 Закону України «Про електронну комерцію», якщо відповідно до акта цивільного законодавства або за домовленістю сторін електронний правочин має бути підписаний сторонами, моментом його підписання є використання:
-електронного підпису або електронного цифрового підпису відповідно до Закону України "Про електронний цифровий підпис", за умови використання засобу електронного цифрового підпису усіма сторонами електронного правочину;
-електронного підпису одноразовим ідентифікатором, визначеним цим Законом;
-аналога власноручного підпису (факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного або іншого копіювання, іншого аналога власноручного підпису) за письмовою згодою сторін, у якій мають міститися зразки відповідних аналогів власноручних підписів.
За ч. 6 ст. 11 цього ж закону відповідь особи, якій адресована пропозиція укласти електронний договір, про її прийняття (акцепт) може бути надана шляхом:
- надсилання електронного повідомлення особі, яка зробила пропозицію укласти електронний договір, підписаного в порядку, передбаченому статтею 12 цього Закону;
- заповнення формуляра заяви (форми) про прийняття такої пропозиції в електронній формі, що підписується в порядку, передбаченому статтею 12 цього Закону;
- вчинення дій, що вважаються прийняттям пропозиції укласти електронний договір, якщо зміст таких дій чітко роз'яснено в інформаційній системі, в якій розміщено таку пропозицію, і ці роз'яснення логічно пов'язані з нею.
Зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від вчинення певної дії (негативне зобов'язання), а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку. Зобов'язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу. Зобов'язання має ґрунтуватися на засадах добросовісності, розумності та справедливості (ст. 509 ЦК України).
У статті 526 ЦК України встановлено, що зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Згідно зі ч. 1 ст. 530 ЦК України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).
Зобов'язання припиняється виконанням, проведеним належним чином (ст. 599 ЦКУ).
Порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання) (ст. 610 ЦКУ).
Відповідно до ч. 1 ст. 612 ЦКУ боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.
Відповідно до ст. 626 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.
Згідно зі ст. 628 ЦК України зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства.
Відповідно до ст. 634 ЦК України договором приєднання є договір, умови якого встановлені однією із сторін у формулярах або інших стандартних формах, який може бути укладений лише шляхом приєднання другої сторони до запропонованого договору в цілому. Друга сторона не може запропонувати свої умови договору.
Частиною першою статті 638 ЦК України встановлено, що істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.
Відповідно до ст. 1054 ЦКУ за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти. До відносин за кредитним договором застосовуються положення параграфа 1 цієї глави, якщо інше не встановлено цим параграфом і не випливає із суті кредитного договору. Особливості регулювання відносин за договором про надання споживчого кредиту встановлені законом.
Кредитний договір укладається у письмовій формі. Кредитний договір, укладений з недодержанням письмової форми, є нікчемним (ст. 1055 ЦКУ).
Відповідно до ст. 1046 ЦК України за договором позики одна сторона (позикодавець) передає у власність другій стороні (позичальникові) грошові кошти або інші речі, визначені родовими ознаками, а позичальник зобов'язується повернути позикодавцеві таку ж суму грошових коштів (суму позики) або таку ж кількість речей того ж роду та такої ж якості. Договір позики є укладеним з моменту передання грошей або інших речей, визначених родовими ознаками.
Відповідно до ст. 1048 ЦК України позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором. Якщо договором не встановлений розмір процентів, їх розмір визначається на рівні облікової ставки Національного банку України. У разі відсутності іншої домовленості сторін проценти виплачуються щомісяця до дня повернення позики.
Згідно зі ч. 1 ст. 1049 ЦК України, позичальник зобов'язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором. Якщо договором не встановлений строк повернення позики або цей строк визначений моментом пред'явлення вимоги, позика має бути повернена позичальником протягом тридцяти днів від дня пред'явлення позикодавцем вимоги про це, якщо інше не встановлено договором.
Згідно зі ч. 3 ст. 1049 ЦК України позика вважається повернутою в момент передання позикодавцеві речей, визначених родовими ознаками, або зарахування грошової суми, що позичалася, на його банківський рахунок.
Пунктом 1 ч. 1 ст. 512 ЦК України встановлено, що кредитор у зобов'язанні може бути замінений іншою особою внаслідок передання ним своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги).
До нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов'язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором або законом (ст. 514 ЦКУ).
Заміна кредитора у зобов'язанні здійснюється без згоди боржника, якщо інше не встановлено договором або законом. Якщо боржник не був письмово повідомлений про заміну кредитора у зобов'язанні, новий кредитор несе ризик настання несприятливих для нього наслідків. У цьому разі виконання боржником свого обов'язку первісному кредиторові є належним виконанням (ст. 516 ЦКУ).
Відповідно до ст. 517 ЦКУ первісний кредитор у зобов'язанні повинен передати новому кредиторові документи, які засвідчують права, що передаються, та інформацію, яка є важливою для їх здійснення. Боржник має право не виконувати свого обов'язку новому кредиторові до надання боржникові доказів переходу до нового кредитора прав у зобов'язанні.
За ст. 518 ЦКУ боржник має право висувати проти вимоги нового кредитора у зобов'язанні заперечення, які він мав проти первісного кредитора на момент одержання письмового повідомлення про заміну кредитора. Якщо боржник не був письмово повідомлений про заміну кредитора у зобов'язанні, він має право висунути проти вимоги нового кредитора заперечення, які він мав проти первісного кредитора на момент пред'явлення йому вимоги новим кредитором або, якщо боржник виконав свій обов'язок до пред'явлення йому вимоги новим кредитором, - на момент його виконання.
Первісний кредитор у зобов'язанні відповідає перед новим кредитором за недійсність переданої йому вимоги, але не відповідає за невиконання боржником свого обов'язку, крім випадків, коли первісний кредитор поручився за боржника перед новим кредитором (ст. 519 ЦКУ).
Згідно зі ст. 1077 ЦК України за договором факторингу (фінансування під відступлення права грошової вимоги) одна сторона (фактор) передає або зобов'язується передати грошові кошти в розпорядження другої сторони (клієнта) за плату (у будь-який передбачений договором спосіб), а клієнт відступає або зобов'язується відступити факторові своє право грошової вимоги до третьої особи (боржника). Клієнт може відступити факторові свою грошову вимогу до боржника з метою забезпечення виконання зобов'язання клієнта перед фактором. Зобов'язання фактора за договором факторингу може передбачати надання клієнтові послуг, пов'язаних із грошовою вимогою, право якої він відступає.
Відповідно до ст. 1078 ЦК України предметом договору факторингу може бути право грошової вимоги, строк платежу за якою настав (наявна вимога), а також право вимоги, яке виникне в майбутньому (майбутня вимога). Майбутня вимога вважається переданою фактору з дня виникнення права вимоги до боржника. Якщо передання права грошової вимоги обумовлене певною подією, воно вважається переданим з моменту настання цієї події. У цих випадках додаткове оформлення відступлення права грошової вимоги не вимагається.
Згідно зі ст. 1082 ЦКУ боржник зобов'язаний здійснити платіж факторові за умови, що він одержав від клієнта або фактора письмове повідомлення про відступлення права грошової вимоги факторові і в цьому повідомленні визначена грошова вимога, яка підлягає виконанню, а також названий фактор, якому має бути здійснений платіж. Боржник має право вимагати від фактора надання йому в розумний строк доказів того, що відступлення права грошової вимоги факторові справді мало місце. Якщо фактор не виконає цього обов'язку, боржник має право здійснити платіж клієнтові на виконання свого обов'язку перед ним. Виконання боржником грошової вимоги факторові відповідно до цієї статті звільняє боржника від його обов'язку перед клієнтом.
Достовірними є докази, на підставі яких можна встановити дійсні обставини справи (ст. 79 ЦПК України).
Достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування. Питання про достатність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання (ст. 80 ЦПК України).
Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом (ст. 81 ЦПК України).
Висновки суду та мотиви прийнятого рішення
З досліджених судом матеріалів справи вбачається, що відповідачем ОСОБА_1 було укладено з ТОВ «Авентус Україна» (первісний кредитор) договір про споживчий кредит в електронній формі, що згідно зі ч. 12 ст. 11 Закону України «Про електронну комерцію» за правовими наслідками прирівнюється до укладення договору у письмовій формі.
За умовами договору ТОВ «Авентус Україна» надало відповідачу кредит у сумі 20000,00 грн строком на 30 днів з автопролонгацією ще на 90 днів, у разі неповернення кредиту протягом 30 днів.
Факт укладення такого договору належним чином підтверджено доказами, наданими позивачем, та не заперечувався відповідачем.
Електронні правочини оформлюються шляхом фіксації волі сторін та його змісту. Така фіксація здійснюється за допомогою складання документу, який відтворює волю сторін. На відміну від традиційної письмової форми правочину воля сторін електронного правочину втілюється в електронному документі.
Договір укладений між сторонами в електронній формі має силу договору, який укладений в письмовій формі та підписаний сторонами які узгодили всі умови, так як без проходження реєстрації та отримання одноразового ідентифікатора (коду, що відповідно до домовленості є електронним підписом позичальника, який використовується ним як аналог власноручного підпису), без здійснення входу відповідачем на вебсайт за допомогою логіна особистого кабінету і пароля особистого кабінету кредитний договір між відповідачем та первісним кредитором не було б укладено.
Підписання договору відповідачем підтверджується змістом кредитного договору, додатку до договору, які містить усю необхідну для ідентифікації особи інформацію, а саме: прізвище, ім'я, по батькові відповідача; податковий номер відповідача, що співпадають зі зазначеними представницею відповідачем у відзиві на позовну заяву; телефон (ідентичний з номером телефону, зазначеним представницею відповідача у відзиві на позовну заяву); номер банківської картки (маска картки) (що за повідомленням банку належить відповідачу); адресу місця проживання, що співпадає зі зареєстрованим місцем проживання відповідача (а.с. 85).
Доказів підписання договору від імені відповідача іншими (третіми) особами, у тому числі через вчинення шахрайських дій, відповідач суду не надав, про таке не повідомляв та не стверджував, доказів звернення з даного факту до правоохоронних органів також не надав.
Також суд уважає доведеним позивачем та не спростованим відповідачем факт видачі кредиту у сумі 20000,00 грн та зарахування коштів саме у такій сумі у день укладення договору на поточний банківський рахунок відповідача.
Так, з кредитного договору вбачається, що кредитні кошти мали б надаватися кредитодавцем у безготівковій формі шляхом їх перерахування за реквізитами платіжної кратки № НОМЕР_1 або іншої платіжної кратки, реквізити якої надані споживачем (позичальником) товариству (кредитодавцю) з метою отримання кредиту (п. 2.1 договору).
На цю ж саму платіжну карту, яка за повідомленням банківської установи належить ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_5 ), у день укладення кредитного договору - 22.10.2021 було зараховано 20000,00 грн.
Суд відхиляє доводи зі сторони відповідача про неналежність та недопустимість такого доказу як довідка ТОВ «ФК «Контрактовий Дім», яка, на думку представниці відповідача, тільки підтверджує проведення платежу в системі, адже у свої сукупності з довідкою та з випискою АТ АБ «Приватбанк» такий доказ доводить, що грошові кошти у сумі 20000,00 грн у день укладення кредитного договору були зараховані на банківський рахунок відповідача саме від первісного кредитора, з яким було укладено кредитний договір, та право вимоги за яким у подальшому набув позивач.
Суд звертає увагу на те, що заперечуючи позовні вимоги у відзиві на позовну заяву представниця відповідача наполягала на тому, що у матеріалах справи відсутні належні, допустимі та достатні докази наявності заборгованості відповідача перед позивачем. При цьому представницею відповідача не заперечувався у категоричній формі сам факт отримання кредитних коштів відповідачем, укладення ним кредитного договору, непроведення повного розрахунку тощо. Аргументи з боку відповідача в основному будувалися на тому, що позивач не довів, чи не надав докази, чи надав неналежні докази.
Разом з тим суд уважає, що відповідач та/або його представниця, діючи добросовісно, не позбавлені були права та можливості (з метою спростування позовних вимог та доведення своїх заперечень, наведених у відзиві на позовну заяву) самостійно надати суду виписку з банківського рахунку або ж довідку з банківської установи на підтвердження того, що на платіжну картку, належну відповідачеві, 22.10.2021 сума грошових коштів у розмірі 20000,00 грн надійшла від іншої особи, а не від ТОВ «Авентус Україна». На противагу доводам позивача походження цих коштів з боку відповідача не було підтверджено або якимось чином пояснено.
Отже доводи представниці відповідача про те, що позивачем не надано суду належних та достатніх доказів на підтвердження наявності заборгованості відповідача за спірним кредитним договором є безпідставними.
Доказів повернення відповідачем коштів, отриманих у кредит, матеріали справи не містять.
Отже суд погоджується з аргументами позивача, викладеними ним у позовній заяві та у відповіді на відзив, та вважає, що позивачем доведено факт укладення кредитного договору з додержанням письмової форми, визначеної законом, з дотриманням процедури, визначеної Законом України «Про електронну комерцію», такий договір підписаний відповідачем шляхом застосування електронного підпису одноразовим ідентифікатором у порядку, визначеному ст. 12 цього закону та умовами договору. Відповідач отримав за кредитним договором грошові кошти у сумі 20000,00 грн шляхом зарахування таких коштів на його поточний банківський рахунок за реквізитами емітованої на його ім'я платіжної банківської картки, що була зазначена ним у реквізитах кредитного договору.
З цих підстав позовні вимоги щодо стягнення основної суми заборгованості за договором про надання споживчого кредиту від 22.10.2021 № 4957290 у сумі 20000,00 грн є законними, обґрунтованими та такими, що ґрунтуються на умовах кредитного договору.
Факт набуття позивачем права вимоги до відповідача за кредитним договором суд також уважає доведеним сукупністю досліджених у судовому засіданні доказів, які є належними, достовірними, допустимими та достатніми.
Здійснюючи перевірку розрахунків заборгованості за договором, здійснених позивачем, суд висновує таке.
У дослідженому судом кредитному договорі було встановлено строк користування кредитом - 30 днів та відповідна кінцева дата строку кредитування. Через 30 днів сума кредиту, отриманого відповідачем, від первісного кредитору мала б бути повернута.
Проте умовами договору також було сторонами передбачено можливість зміни строку кредиту шляхом його автоматичної пролонгації на максимальний додатковий строк - 90 днів (п. 4.3.1 кредитного договору).
Відповідач, уклавши кредитний договір, погодився на такі умови, про що свідчить п. 4.3.2, п. 4.4 кредитного договору.
Отже, за відсутності доказів погашення кредиту у строк, визначений п. 1.4 кредитного договору (30 днів), строк кредиту був продовжений на умовах п. 4.3.1 кредитного договору ще на 90 днів.
Доводи зі сторони відповідача про те, що матеріали справи не містять доказів автоматичної пролонгації строку кредитного договору на 90 днів, а несплата та/або несвоєчасна сплата позичальником кредитних платежів не може слугувати належною підставою для продовження строку користування кредитом без волевиявлення сторін, є безпідставними та такими, що не ґрунтуються на умовах укладеного договору про споживчий кредит, який містить умови про те, що споживач надав згоду на автопролонгацію строку кредиту, якщо у споживача на дату закінчення строку кредиту (нового строку після пролонгації або автопролонгації) наявна заборгованість за кредитом, про що свідчать положення п. 4.3.1, 4.3.2, 4.4 договору. При цьому безпідставним є посилання у відзиві на позовну заяву на п. 4.2.2 договору (пропозиція (оферта) споживача щодо продовження строку користування кредитом) та п. 4.2.3, адже наведені положення кредитного договору містять різні умови продовження строку кредиту, як за ініціативою відповідача як сторони договору (що дійсно не було встановлено у даній справі), так і автоматично (що доводиться відсутністю доказів погашення заборгованості у строк, встановлений п. 1.4 договору).
Безпідставними є посилання представниці позивача й на ч. 8 ст. 18 Закону Україні «Про захист прав споживачів», відповідно до якого нечіткі або двозначні положення договорів із споживачами тлумачяться на користь споживача, адже умови дослідженого судом кредитного договору є чіткими та однозначними.
Відповідач, якщо йому були положення договору незрозумілі або здавалися нечіткими чи неоднозначними, діючи розсудливо та добросовісно, мав би не погоджуватися на запропоновані ТОВ «Авентус Україна» умови кредитування, або ж відмовитися від укладення договору без пояснення причин, повідомивши про це кредитора протягом 14 днів з моменту підписання та отримання примірника договору, повернувши суму кредиту, як це передбачено пп. 2 п. 5.3 кредитного договору.
У кредитному договорі була встановлена стандартна процентна ставка за користування кредитом, яка має нараховуватися за правомірне користування кредитом протягом 30 днів (у разі вчасного повернення кредиту) та протягом додаткового періоду, на який строк кредитування було продовжено на умовах п. 4.3.1 кредитного договору (90 днів). Така ставка за весь строк користування кредитом за договором складала 1,90 % в день, що щітко та недвозначно передбачено умовами договору (п. 1.5.1).
Велика Палата Верховного Суду у постанові від 05 квітня 2023 року (справа № 910/4518/16) зробила такий уточнений висновок (п. 141): «у разі порушення виконання зобов'язання щодо повернення кредиту за період після прострочення виконання нараховуються не проценти за «користування кредитом» (стаття 1048 ЦК України), а проценти за порушення грошового зобов'язання (стаття 625 ЦК України) у розмірі, визначеному законом або договором».
Крім того ВП ВС у п. 122-128 цієї постанови роз'яснила таке:
« 122. Для вирішення подібних спорів важливим є тлумачення умов договорів, на яких ґрунтуються вимоги кредиторів, для з'ясування того, чи мали на увазі сторони встановити нарахування процентів як міри відповідальності у певному розмірі за період після закінчення строку кредитування. Для цього можуть братися до уваги формулювання умов про сплату процентів, їх розміщення в структурі договору (в розділах, які регулюють правомірну чи неправомірну поведінку сторін), співвідношення з іншими положеннями про відповідальність позичальника тощо. У разі сумніву слід застосовувати принцип contra proferentem (лат. verba chartarum fortius accipiuntur contra proferentem, тобто слова договору тлумачаться проти того, хто їх написав).
123. Установивши, що умова договору передбачає нарахування процентів як міри відповідальності після закінчення строку кредитування, тобто за період прострочення виконання грошового зобов'язання, слід застосовувати як статтю 625 ЦК України, так і інше законодавство, яке регулює наслідки прострочення виконання грошового зобов'язання.
124. Так, у постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного господарського суду від 05.03.2019 у справі № 5017/1987/2012 (на неврахування якої судом апеляційної інстанції посилається АТ «МР Банк») суд здійснив відповідне тлумачення умов кредитного договору.
125. Зокрема, суд установив, що кредитним договором були передбачені проценти за неправомірне користування кредитом - це плата, яка встановлюється банком за користування кредитом після настання строку його погашення та сплачується позичальником у розмірі та у строки, передбачені договором. При сплаті процентів за неправомірне користування кредитом проценти за користування кредитом не сплачуються. У випадку порушення позичальником установленого пунктом 2.2 договору строку погашення отриманого кредиту позичальник надалі сплачує проценти за неправомірне користування кредитом виходячи із процентної ставки у розмірі 36 % річних, порядок нарахування та сплати яких встановлюється згідно з пунктами 3.3, 3.4 цього договору (пункти 42, 43 вказаної вище постанови).
126. Здійснивши тлумачення умов кредитного договору, Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду дійшов висновку, що банк не позбавляється права на отримання належних йому процентів за неправомірне користування кредитом, оскільки ці проценти охоплюються диспозицією норми частини другої статті 625 ЦК України (пункт 50 вказаної вище постанови).
127. Тобто у справі № 5017/1987/2012 сторони чітко та недвозначно визначили, що поза межами строку кредитування позичальником сплачуються проценти, які при цьому не є процентами за «користування кредитом», а є відповідальністю за порушення зобов'язання, та погодили їх розмір. Установивши зазначене, суд дійшов висновку про задоволення вимог щодо стягнення таких процентів.
128. Отже, можливість нарахування процентів поза межами строку кредитування чи після пред'явлення вимоги про дострокове погашення кредиту та розмір таких процентів залежать від підстави їх нарахування згідно з частиною другою статті 625 ЦК України. У подібних спорах судам необхідно здійснити тлумачення умов відповідних договорів та дійти висновку, чи мали на увазі сторони встановити нарахування процентів як міри відповідальності у певному розмірі за період після закінчення строку кредитування або після пред'явлення вимоги про дострокове погашення кредиту, чи у відповідному розділі договору передбачили тільки проценти за правомірну поведінку позичальника (за «користування кредитом»). У разі сумніву слід застосовувати принцип contra proferentem (лат. verba chartarum fortius accipiuntur contra proferentem, тобто слова договору тлумачаться проти того, хто їх написав).»
У даній справі, що вирішувалася судом, чітко та недвозначно вбачається, що умови кредитного договору передбачають нарахування процентів як плати за правомірне користування кредитом (30 днів + 90 днів автопролонгації), а не як міри відповідальності після закінчення строку кредитування. Тобто за період автопролонгації (строку, на який було продовжено, строк правомірного користування кредитом) стаття 625 ЦК України, так і інше законодавство, яке регулює наслідки прострочення виконання грошового зобов'язання, не підлягає застосуванню. Про таке свідчать і відповідні формулювання умов спірного договору про сплату процентів («тип процентної ставки - фіксована», «стандартна процентна ставка становить 1,90 % в день та застосовується у межах строку кредиту… та у межах нового строку кредиту, якщо відбулася автопролонгація…»), їх розміщення в структурі договору (в розділах, які регулюють порядок повернення кредиту та сплати процентів, а не відповідальність сторін, тобто регулюють правомірну поведінку сторін), співвідношення з іншими положеннями про обов'язки позичальника тощо.
Позивач у позовній заяві положеннями ст. 625 ЦК України свої позовні вимоги (у підтриманій частині) не обґрунтовував.
Отже, відсутні підстави вважати, що позивачем було здійснено нарахування процентів за користування кредитом після встановленого кредитним договором строку кредитування.
Правовим позиціям Верховного Суду у справах, наведених представницею відповідача у відзиві, висновки суду у даній справі не суперечать. Висновки апеляційних судів у постановах, наведених представницею відповідача, суд не застосовує, адже закон на суд першої інстанції такого обов'язку не покладає.
З доказів, наданих позивачем та досліджених судом, які зазначені судом вище у розділі «Фактичні обставини…» вбачається, що сума кредиту за договором про надання споживчого кредиту від 22.10.2021 № 4957290 становить 20000,00 грн; строк повернення - 30 днів + 90 днів (строк, на який було продовжено строк правомірного користування кредитом); процентна ставка базова в день - 1,9 %.
Отже сума процентів за правомірне користування кредитними коштами буде складати - 45600, 00 грн (20000,00 грн х 1.9 % х 120 днів = 45600,00 грн).
Розрахунок заборгованості, виконаний позивачем, відповідає умовам кредитного договору, судом перевірений та арифметичних неузгодженостей у розрахунку судом не виявлено. Той факт, що у розрахунку заборгованості (картці обліку договору) не зазначено розмір процентної стави, за якою нараховувалися проценти, істотного значення не має, адже такий розрахунок не є складним та легко може бути перевірений, співвіднісши його з умовами договору.
Відповідач же наведене у позовній заяві не спростував, своїм правом на подання до суду контррозрахунку заборгованості не скористався, доказів сплати заборгованості за кредитним договором або належних доказів на спростування факту отримання кредиту до суду не надав.
Отже суд висновує, що позовні вимоги є підставними та обґрунтованими, доведеними доказами, що містяться у матеріалах справи.
Ураховуючи викладене, суд уважає, що позовні вимоги слід задовольнити у повному обсязі.
Розподіл судових витрат
Згідно зі ч. 1 ст. 141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
Матеріалами справи підтверджено сплату позивачем при зверненні до суду судового збору у сумі 2 422,40 грн (а.с. 2). Такий розмір судового збору за подання позову у даній справі є мінімальним.
З урахуванням того, що позовні вимоги підлягають задоволенню повністю (з урахуванням вимог, від яких позивач відмовився), суд в силу ч. 1 ст. 141 ЦПК України приходить до висновку про стягнення судових витрат у вигляді судового збору з відповідача на користь позивача.
Крім того, представник позивача у позовній заяві просив стягнути з відповідача на користь позивача понесені витрати на правничу допомогу у сумі 10000,00 грн (а.с. 9).
Відповідно до ч. 1 ст. 133 ЦПК України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов'язаних з розглядом справи. Згідно з п.1 ч. 3 ст. 133 ЦПК України до витрат, пов'язаних з розглядом справи, належать витрати на професійну правничу допомогу.
У відповідності до ч. 2 - 6 ст. 137 ЦПК України за результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат:
1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов'язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою;
2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.
Для визначення розміру витрат на правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.
Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із:
1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг);
2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг);
3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт;
4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.
У разі недотримання вимог частини четвертої цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами.
Обов'язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами.
У цілому нормами процесуального законодавства передбачено такі основні критерії визначення та розподілу судових витрат як їх дійсність, обґрунтованість, розумність і співмірність відповідно до ціни позову, з урахуванням складності та значення справи для сторін.
Зі сторони позивача на підтвердження витрат на правничу допомогу було надано такі докази:
1) копія договору про надання правової допомоги від 10 липня 2023 року № 10/07-2023, укладеного Товариством з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Фінтраст Україна» та адвокатом Столітнім Михайлом Миколайовичем (т.с. 1 а.с. 66-67);
2) звіт про надання правової допомоги згідно з договором №10/07-2023 від 10 липня 2023 року, відповідно до якого правнича допомога полягала в такому: 1) збір та аналіз доказів і документів для подання позовної заяви про стягнення заборгованості за кредитним договором № 4957920 між ТОВ «Авентус Україна» та ОСОБА_1 ; 2) складення позовної заяви у справі про стягнення заборгованості за кредитним договором № 4957920 між ТОВ «Авентус Україна» та ОСОБА_1 ; 3) подання до Козельщинського районного суду Полтавської області позовної заяви в інтересах клієнта. Загальна кількість годин - 10, вартість - 10000,00 грн (т.с. 1 а.с 20);
3) копію рахунку на оплату по замовленню № 1945/25/01 від 25 січня 2024 року до договору №10/07-2023 від 10 липня 2023 року, відповідно до якого правнича допомога полягала в такому: 1) збір та аналіз доказів і документів для подання позовної заяви про стягнення заборгованості за кредитним договором №4957920 між ТОВ «Авентус Україна» та ОСОБА_1 - 3 години - 3000,00 грн; 2) складення позовної заяви в справі про стягнення заборгованості за кредитним договором № 4957920 між ТОВ «Авентус Україна» та ОСОБА_1 - 5 годин - 5000,00 грн; 3) подання позовної заяви в інтересах клієнта - 2 години - 2000,00 грн (т.с. 1 а.с 37);
4) копію платіжної інструкції від 25.01.2024 № 2938 на суму 10000,00 грн (т.с. 1 а.с.13).
На підтвердження направлення відповідачу документів, що підтверджують витрати позивача на правничу допомогу, представником позивача надано відповідні докази.
Представниця відповідача у відзиві на позовну заяву не погодилась з таким розміром правової допомоги, заявленої до стягнення. Вказувала, що позовна заява є шаблонним документом та не потребує окремого написання стосовно кожного кредитного договору, не містить особливих складнощів з приводу підготування вказаної позовної заяви, на підтвердження чого надала витяг з офіційного сайту «Судова влада України» з інформацією про кількість позовних заяв ТОВ «Фінансова компанія «Фінтраст Україна», де представником є адвокат Столітній М.М.
Представниця відповідача зазначала, що представником позивача не надано будь яких даних, стосовно того, які саме представником позивача було зібрано докази, на що ним було витрачено згідно з розрахунком 3 години, не надано жодних адвокатських запитів, які підтверджують збір доказів. Крім цього зазначала, що адвокатом розмежовано поняття «складання позовної заяви» та «подання позовної заяви» та заявлено, відповідно, за такі послуги 5000,00 грн та 2000,00 грн. Проте підготування документів здійснювалося через систему «Електронний суд» та не потребувало додатково роздруківки та завірення всіх документів, тому витрати у розмірі 2000,00 грн за подання позовної заяви не є співмірними та обґрунтованими (т.с. 1 а.с. 98-99).
Згідно зі п. 12 ч. 3 ст. 2 ЦПК України однією з основних засад (принципів) цивільного судочинства є відшкодування судових витрат сторони, на користь якої ухвалене судове рішення.
Зі сторони позивача надано усі необхідні докази на підтвердження розміру понесених ним витрат на правничу допомогу у строки, що передбачені ч. 8 ст. 141 ЦПК України, у тому числі: копію договору; копію звіту про надання правової допомоги; копію рахунку на оплату по замовленню; копію платіжної інструкції. Такі докази завчасно були направлені відповідачеві.
Верховний Суд у справі № 420/1109/20 (постанова від 21.11.2021, п. 124 - 127) зробив такий висновок: «вивчення матеріалів справи, правовий аналіз первинних документів, узгодження правової позиції, обрання належного способу захисту прав та підготовка позовної заяви до суду це є фактично однією послугою адвоката, яка включає в себе правовий аналіз первинних документів, узгодження правової позиції, обрання належного способу захисту прав та підготовку позовної заяви до суду.
Вирішуючи питання про розподіл судових витрат, суд має враховувати, що розмір відшкодування судових витрат, не пов'язаних зі сплатою судового збору, повинен бути співмірним з ціною позову, тобто не має бути явно завищеним порівняно з ціною позову. Також судом мають бути враховані критерії об'єктивного визначення розміру суми послуг адвоката. У зв'язку з цим суд з урахуванням конкретних обставин, зокрема ціни позову, може обмежити такий розмір з огляду на розумну необхідність судових витрат для конкретної справи.
Cуд також має враховувати чи пов'язані ці витрати з розглядом справи, чи є розмір таких витрат обґрунтованим та пропорційним до предмета спору, значення справи для сторін, в тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес тощо.
Визначаючись із відшкодуванням понесених витрат на правничу допомогу, суд не зобов'язаний присуджувати стороні, на користь якої ухвалене судове рішення, всі понесені нею витрати на професійну правничу допомогу, якщо, керуючись принципами справедливості та верховенства права, встановить, що розмір гонорару, визначений стороною та його адвокатом, є завищеним щодо іншої сторони спору, враховуючи такі критерії, як складність справи, витрачений адвокатом час, значення спору для сторони тощо.
Велика Палата Верховного Суду вказала на те, що при визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін (пункт 21 додаткової постанови Великої Палати Верховного Суду від 19 лютого 2020 року у справі № 755/9215/15-ц)».
Суд зазначає, що фактично справа розглядалася без участі сторін, по цій справі відбулося лише одне судове засідання за участю представника позивача, яке загалом тривало приблизно годину, первісна ціна позову складала 86522,81 грн, й від частини позовних вимог (що складали 24,18 % від загальної ціни позову) позивач відмовився, отримавши обгрунтовані заперечення зі сторони відповідача (відзив представниці відповідача).
Позивач є фінансовою установою, й суд погоджується з аргументами представниці відповідача в тім, що для представника позивача такі позовні заяви є стандартними, а витрати часу - 10 годин на збір та аналіз доказів та документів, складення позовної заяви - є завищеним. Також суд погоджується з представницею відповідача в тім, що подання позовної заяви в інтересах клієнта через систему ЄСІТС - 2 години не відповідає критерію дійсності та реальності, адже система «Електронний суд» була створена з метою спрощення та пришвидшення комунікації між учасниками судового процесу та судом.
Також суд уважає, не у повній мірі підтвердженими залишилися такі послуги адвоката як збір доказів, адже всі докази мали б бути у розпорядженні позивача як нового кредитора, а адвокат до дати звернення до суду з позовною заявою не звертався з адвокатськими запитами, зверненнями тощо, принаймні матеріали справи таких доказів не місять.
Зважаючи на наведені вище критерії суд уважає, що витрати позивача на правову допомогу підлягають зменшенню до 5000 грн.
Отже суд, керуючись ч. 1, ч. 2 ст. 141, 137 ЦПК України, вважає, що з відповідача підлягають стягненню на користь позивача судові витрати на правничу допомогу у сумі 5000,00 грн.
На думку суду, судові витрати, понесені позивачем, у такому розмірі відповідають критеріям реальності (їх дійсності та необхідності), розумності та не є явно несправедливими чи неспівмірними.
Керуючись статтями 12, 76, 77, 81, 133, 141, 259, 263-265, 268, 282 ЦПК України, нормами матеріального права та висновками Верховного Суду, наведеними у мотивувальній частині рішення, суд
Позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Фінтраст Україна» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості - задовольнити повністю.
Стягнути зі ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Фінтраст Україна» заборгованість за договором про надання споживчого кредиту від 22.10.2021 № 4957290 у загальному розмірі 65600,00 гривень, у тому числі заборгованість за тілом кредиту - 2000,00 грн, заборгованість за процентами за користування кредитом - 45600,00 грн.
Стягнути зі ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Фінтраст Україна» судовий збір у сумі 2422,40 гривні.
Стягнути зі ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Фінтраст Україна» понесені судові витрати на професійну правничу допомогу у сумі 5000,00 гривень.
Рішення суду може бути оскаржене до Полтавського апеляційного суду шляхом подання через Козельщинський районний суд Полтавської області апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо у судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Апеляційна скарга в електронній формі подається безпосередньо до суду апеляційної інстанції.
Рішення суду набирає законної сили, якщо протягом строку на апеляційне оскарження на нього не буде подано апеляційну скаргу, або якщо рішення залишено в силі за результатами апеляційного розгляду справи.
Відомості про учасників справи:
Позивач: Товариство з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Фінтраст Україна» (місцезнаходження: вул. Загородня, буд. 15, оф. 118/2, м. Київ, 03150; ідентифікаційний код 44559822; адреса електронної пошти: fintrust@ukr.net).
Представник позивача: адвокат Столітній Михайло Миколайович (адреса: вул. Короленка, буд. 60Б, м. Бровари, Київська область, 07400; реєстраційний номер облікової картки платника податків: НОМЕР_6 ; електронна пошта: ІНФОРМАЦІЯ_1 ; тел.: НОМЕР_7 ).
Представник позивача: адвокат Крюкова Марина Володимирівна (адреса: вул. Воскресенська, буд. 16Б, м. Київ, 02130; реєстраційний номер облікової картки платника податків: НОМЕР_8 ; електронна пошта: ІНФОРМАЦІЯ_2 ; тел.: НОМЕР_9 ).
Відповідач: ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_3 ; зареєстроване місце проживання: АДРЕСА_1 ; реєстраційний номер облікової картки платника податків: НОМЕР_2 ).
Представник відповідача: адвокат Ходіна Надія Володимирівна (адреса: с. Губин Перший, Луцький район, Волинська область, 46726; реєстраційний номер облікової картки платника податків: НОМЕР_10 ; електронна пошта: ІНФОРМАЦІЯ_4 ; тел.: НОМЕР_11 ).
Представник відповідача: адвокат Безсмертний Сергій Миколайович (адреса: АДРЕСА_2 ; реєстраційний номер облікової картки платника податків: НОМЕР_12 ; електронна пошта: ІНФОРМАЦІЯ_4 ; тел.: НОМЕР_13 ).
Повне рішення суду складено та підписано 01.07.2024.
Суддя В.П. Козир