Єдиниий унікальний номер 636/4104/24 Номер провадження 1-кп/636/980/24
24 червня 2024 року Чугуївський міський суд Харківської області у складі головуючого судді - ОСОБА_1 , за участю секретаря судового засідання - ОСОБА_2 , прокурора ОСОБА_3 , обвинуваченого ОСОБА_4 , розглянувши у відкритому підготовчому судовому засіданні в залі суду в м. Чугуїв кримінальне провадження № 22024220000000177 за обвинуваченням
ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця сел. Білий Колодязь Вовчанського району Харківської області, громадянина України, із середньою освітою, одруженого, непрацюючого, зареєстрованого за адресою: АДРЕСА_1 , фактично проживаючого за адресою: АДРЕСА_1 , в силу ст. 89 КК України не маючого судимості,
у вчиненні кримінальних правопорушень - злочинів, передбачених ч. 2 ст. 114-2, ч. 1 ст. 263 КК України,
встановив:
В провадженні Чугуївського міського суду Харківської області перебуває кримінальне провадження за обвинуваченням ОСОБА_4 у вчиненні кримінальних правопорушень - злочинів, передбачених ч. 2 ст. 114-2, ч. 1 ст. 263 КК України.
Відповідно до матеріалів кримінального провадження в ході досудового розслідування до обвинуваченого ОСОБА_4 було застосовано запобіжний захід у виді тримання під вартою.
Строк тримання під вартою обвинуваченого ОСОБА_4 закінчується 30 червня 2024 року, однак судовий розгляд у вказаному кримінальному провадженню не закінчено і потребує часу.
У підготовчому судовому засіданні від прокурора надійшло клопотання про продовження строку тримання під вартою відносно обвинуваченого ОСОБА_4 на 60 днів.
В обґрунтування клопотання прокурор посилається на наявність ризиків, передбачених в п.п. 1, 3, 5 ч. 1 ст. 177 КПК України, а саме: переховуватись від суду, може незаконно впливати на свідків, а також вчинити інше кримінальне правопорушення у зв'язку з чим, продовження (обрання) більш м'якого запобіжного заходу окрім як тримання під вартою не можливо.
В підготовчому судовому засіданні обвинувачений ОСОБА_4 не заперечував проти задоволення клопотання прокурора.
Суд, заслухавши позицію обвинуваченого, думку прокурора, дослідивши документи та матеріали, якими прокурор обґрунтовує клопотання, в рамках якого подається клопотання, приходить до висновку про задоволення клопотання.
Відповідно до ч. 3 ст. 331 КПК України, незалежно від наявності клопотань суд зобов'язаний розглянути питання доцільності продовження тримання обвинуваченого під вартою до спливу двомісячного строку з дня надходження до суду обвинувального акта, клопотання про застосування примусових заходів медичного або виховного характеру чи з дня застосування судом до обвинуваченого запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою. За наслідками розгляду питання суд своєю вмотивованою ухвалою скасовує, змінює запобіжний захід у вигляді тримання під вартою або продовжує його дію на строк, що не може перевищувати двох місяців. Копія ухвали вручається обвинуваченому, прокурору та направляється уповноваженій службовій особі місця ув'язнення.
Суддя також вважає встановленим та доведеним стороною обвинувачення існування ризиків, передбачених п.1, п.3, п.5 ч.1 ст. 177 КПК України: можливість переховування обвинуваченого від суду; можливість незаконного впливу на свідків у цьому кримінальному провадженні, можливість вчинити інше кримінальне правопорушення чи продовжити кримінальне правопорушення, у якому він обивинувачується.
Згідно вимог ст. 177 КПК України метою застосування запобіжного заходу є забезпечення виконання підозрюваним, обвинуваченим покладених на нього процесуальних обов'язків, а також запобігання спробам: переховуватись від слідства та суду, незаконно впливати на потерпілого, свідків та інших учасників судового процесу та інше.
Вимогами ст. 178 КПК України передбачені обставини, що враховуються при обранні запобіжного заходу, зокрема тяжкість покарання, яке загрожує відповідній особі, вік та стан здоров'я обвинуваченого, міцність соціальних зв'язків, в тому числі наявність родини та утриманців, наявність постійного місця роботи, наявність судимостей, дотримання обвинуваченим умов застосованих запобіжних заходів, якщо вони застосовувались раніше та інші обставини.
Вирішуючи питання про обрання (продовження) запобіжного заходу обвинуваченому суд враховує його особистість, наявність постійного місця проживання та міцність соціальних зв'язків, моральні переконання, майновий стан та зв'язки з державою.
ОСОБА_4 обвинувачується у вчиненні тяжкого злочину у сфері злочинів проти основ національної безпеки України, вчиненого в умовах воєнного стану та збройної агресії Російської Федерації. Зважаючи на тяжкість покарання, яке загрожує обвинуваченому разі визнання його винуватим, у виді позбавлення волі на строк від 5 до 8 років, а також ті обставини, що обвинуваченому інкримінується співпраця з представниками РФ; обвинувачений проживає недалеко від кордону з РФ, не має на утриманні неповнолітніх дітей та непрацездатних осіб, перебування у шлюбі не свідчить про наявність про наявність у нього міцних соціальних зв'язків, які б превалювали над його зацікавленістю у переховуванні від суду, суд вважає доведеним існування вказаного ризику.
Виходячи зі змісту формулювання обвинувачення, зокрема обставин вчинення інкримінованого кримінального правопорушення та значної кількості епізодів злочинної діяльності та її тривалості, враховуючи, що обвинувачений має стійкі ідеологічні погляди щодо підтримки збройної агресії проти України, суд також вважає доведеним існування ризиків, передбачених п.3, п 5 ч.1 ст.177 КПК.
Враховуючи вищенаведене, наявність зазначених ризиків, передбачених п.1, п.3, п.5 ч.1 ст.177 КПК України, є виключними обставинами та у їх сукупності виправдовують тримання обвинуваченого під вартою та свідчать про неможливість запобігання встановленим ризикам шляхом застосування до нього більш м'якого запобіжного заходу.
Відповідно до практики Європейського Суду з прав людини вагомою підставою для вирішення питання про необхідність попереднього ув'язнення особи є ризик перешкоджання встановленню істини у справі та переховування цієї особи від правосуддя. При цьому зазначено, що небезпека перешкоджання встановленню істини у справі та переховування особи від правосуддя може вимірюватися суворістю можливого покарання в сукупності з наявністю даних про матеріальний, соціальний стан особи, її зв'язками з державою, у якій його переслідують та міжнародними контактами.
Відповідно до ч. 3 ст. 199 КПК України клопотання про продовження строку тримання під вартою, крім відомостей, зазначених у статті 184 цього Кодексу, повинно містити, крім іншого, виклад обставин, які свідчать про те, що заявлений ризик не зменшився або з'явилися нові ризики, які виправдовують тримання особи під вартою.
Суд, розглядаючи клопотання прокурора враховує те, що стороною захисту на теперішній час не надано до суду переконливих доказів того, що наведені в ухвалі слідчого судді за результатами розгляду клопотання сторони обвинувачення про обрання запобіжного заходу стосовно ОСОБА_4 ризики на теперішній час суттєво зменшились або перестали існувати.
Приведені обставини, на думку суду, беззаперечно свідчать про те, що застосування більш м'яких запобіжних заходів не забезпечить запобігання ризиків, передбачених п.1, 3, 5 ч. 1 ст. 177 КПК України.
За наслідками розгляду питання суд своєю вмотивованою ухвалою скасовує, змінює запобіжний захід у вигляді тримання під вартою або продовжує його дію на строк, що не може перевищувати двох місяців.
До спливу продовженого строку суд зобов'язаний повторно розглянути питання доцільності продовження тримання обвинуваченого під вартою, якщо судове провадження не було завершене до його спливу.
Окрім цього, Європейський суд з прав людини у своїх рішеннях неодноразово підкреслював, що наявність підстав для тримання особи під вартою може оцінюватись в кожному кримінальному провадженні з урахуванням його конкретних обставин. Тримання особи під вартою завжди може бути виправдано, за наявності ознак того, що цього вимагають справжні інтереси суспільства, які, незважаючи на існування презумпції невинуватості, переважають інтереси забезпечення поваги до особистої свободи, про що викладено правову позицію в рішеннях ЄСПЛ «Летельє проти Франції», «Нечипорук і Йонкало проти України», «Осаковський проти України».
Суд наголошує, що сама по собі тяжкість інкримінованого кримінального правопорушення не може бути підставою для продовження дії обраного раніше запобіжного заходу, але при цьому, з урахуванням презумпції невинуватості, виправдовується відступ від принципу поваги до особистої свободи, визначеного Конвенцією про захист прав людини та основоположних свобод, про що викладено правову позицію в рішенні ЄСПЛ «Летельє проти Франції».
Положення ст. 5 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод встановлюють, що законним та обґрунтованим визнається арешт особи, коли він є необхідним для запобігання вчиненню нею правопорушення чи її втечі після його вчинення, а також для забезпечення виконання будь-якого обов'язку, встановленого законом.
Вирішуючи питання про продовження запобіжного заходу, суд враховує обставини кримінального провадження, практику Європейського суду з прав людини, яка свідчить про те, що рішення суду повинно забезпечити не тільки права обвинуваченого, а й високі стандарти охорони загальносуспільних прав та інтересів, що вимагає від суду більшої суворості в оцінці порушень цінностей суспільства.
Таким чином, враховуючи сукупність досліджених судом обставин та тяжкість покарання за злочини, у вчиненні яких обвинувачується ОСОБА_4 суд вважає, що на момент вирішення клопотання прокурора встановлено наявність обґрунтованої підозри та достатніх підстав вважати, що існують ризики, передбачені п. 1, 3, 5 ч. 1 ст. 177 КПК України, та недостатність застосування більш м'яких запобіжних заходів для запобігання встановлених ризиків, і приходить до висновку про відсутність підстав для скасування, зміни запобіжного заходу, оскільки не зникли наявні ризики, передбачені п. 1, 3, 5 ч. 1 ст. 177 КПК України, а відтак суд вважає доцільним продовжити обвинуваченому запобіжний захід у вигляді тримання під вартою на 60 днів, тобто до 22 серпня 2024 року включно, оскільки саме такий запобіжний захід забезпечить його належну процесуальну поведінку та може запобігти вказаним ризикам та буде належною мірою гарантувати виконання обвинуваченим покладених на нього обов'язків.
При постановленні даної ухвали суд, керуючись абз. 8 ч. 4 ст. 183, ч. 6 ст. 176 КПК України, враховуючи підстави та обставини, передбачені статтями 177 та 178 КПК України, про які зазначено вище, не визначає розмір застави відносно ОСОБА_4 при продовжені (обранні) запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, оскільки останній обвинувачується у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.2 ст.114-2 КК України під час дії воєнного стану.
На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 27, 177, 178, 182, 183, 331, 314, 315, 316, 392, 395,369, 370, 372 КПК України, суд
постановив:
Клопотання прокурора задовольнити.
Продовжити строк дії запобіжного заходу у виді тримання під вартою відносно обвинуваченого ОСОБА_4 на 60 (шістдесят) днів, з 24 червня 2024 року до 22 серпня 2024 року включно, в державній установі «Харківський слідчий ізолятор».
Копію ухвали направити до ДУ «Харківський слідчий ізолятор» - для виконання.
Ухвалу в частині продовження строку запобіжного заходу може бути оскаржено безпосередньо до Харківського апеляційного суду протягом 5 (п'яти) днів з дня її проголошення, а обвинуваченим - ОСОБА_4 в той же строк з моменту вручення йому копії цієї ухвали суду.
Оскарження ухвали не зупиняє її дію та не перешкоджає подальшому розгляду справи.
Ухвала підлягає негайному виконанню після її проголошення.
Суддя ОСОБА_1