26 червня 2024 року
м. Київ
Справа № 554/6624/21
Провадження № 61-8444ск24
Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду - судді-доповідача Гудими Д. А., суддів Краснощокова Є. В., Крата В. І. - розглянув питання щодо відкриття касаційного провадження
за касаційною скаргою ОСОБА_1 (далі - скаржниця)
на рішення Октябрського районного суду міста Полтави від 13 січня 2022 року та постанову Полтавського апеляційного суду від 31 січня 2024 року
у справі за позовом Комунального підприємства «Житлово-експлуатаційна організація № 2» Полтавської міської ради (далі - позивач) до скаржниці, ОСОБА_2 (далі - відповідач) про стягнення заборгованості за оплату послуг з утримання будинків і споруд та прибудинкових територій і
1. У липні 2021 року позивач звернувся до суду з позовом, у якому просив стягнути солідарно з відповідача та скаржниці 10 905,77 грн заборгованості за оплату послуг з утримання будинків і споруд та прибудинкових територій за період з 1 квітня 2012 року до 30 червня 2021 року включно.
2. 13 січня 2022 року Октябрський районний суд міста Полтави ухвалив рішення, згідно з яким позов задовольнив частково: стягнув зі скаржниці на користь позивача 3 685,39 грн заборгованості за період з 1 червня 2019 року до 30 червня 2021 року включно, 1 430,10 грн судового збору, а всього - 5 116,29 грн; стягнув із відповідача на користь позивача 2 190,80 грн заборгованості за період з 1 червня 2019 року до 31 грудня 2020 року включно, 839,90 грн судового збору, а всього - 3 030,70 грн; у задоволенні інших вимог відмовив.
Мотивував так: відповідач і скаржниця не виконували належним чином зобов'язання щодо оплати наданих послуг; із урахуванням позовної давності заборгованість слід стягнути за період з 1 червня 2019 року до 30 червня 2021 року включно; відповідач співвласником квартири був до 31 грудня 2020 року включно.
3. 31 січня 2024 року Полтавський апеляційний суд прийняв постанову, згідно з якою рішення суду першої інстанції залишив без змін; стягнув зі скаржниці на користь держави 3 405,29 грн судового збору. Навів аналогічні мотиви до тих, які використав суд першої інстанції.
4. 6 червня 2024 року скаржниця подала до Верховного Суду касаційну скаргу, у якій просить скасувати зазначені судові рішення та направити справу на новий розгляд до суду першої інстанції.
5. Верховний Суд вважає, що підстав для відкриття касаційного провадження немає.
5.1. Суд відмовляє у відкритті касаційного провадження у справі, якщо касаційну скаргу подано на судове рішення, що не підлягає касаційному оскарженню (пункт 1 частини другої статті 394 Цивільного процесуального кодексу України (далі - ЦПК України)).
5.2. Не підлягають касаційному оскарженню судові рішення у малозначних справах та у справах з ціною позову, що не перевищує двохсот п'ятдесяти розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, крім випадків, якщо: касаційна скарга стосується питання права, яке має фундаментальне значення для формування єдиної правозастосовчої практики; особа, яка подає касаційну скаргу, відповідно до цього Кодексу позбавлена можливості спростувати обставини, встановлені оскарженим судовим рішенням, при розгляді іншої справи; справа становить значний суспільний інтерес або має виняткове значення для учасника справи, який подає касаційну скаргу; суд першої інстанції відніс справу до категорії малозначних помилково (пункт 2 частини третьої статті 389 ЦПК України).
5.3. Конституційний Суд України у рішенні від 22 листопада 2023 року № 10-р(ІІ)/2023 у справі щодо гарантування права на судовий захист у малозначних спорах визнав таким, що відповідає Конституції України (є конституційним), пункт 2 частини третьої статті 389 ЦПК України.
5.4. Предметом спору є стягнення заборгованості за оплату послуг з утримання будинків і споруд та прибудинкових територій. Ціна позову становить 10 905,77 грн, що не перевищує двохсот п'ятдесяти розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб.
5.5. Скаржниця подала касаційну скаргу на судові рішення, які за загальним правилом не можна оскаржити у касаційному порядку. У касаційній скарзі не зазначила випадків, передбачених пунктом 2 частини третьої статті 389 ЦПК України, за яких судові рішення у справах з ціною позову, що не перевищує двохсот п'ятдесяти розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, можливо оскаржити у касаційному порядку. З огляду на викладене у відкритті касаційного провадження слід відмовити.
6. Суд застосовує при розгляді справ Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року (далі - Конвенція) і протоколи до неї, згоду на обов'язковість яких надано Верховною Радою України, та практику Європейського суду з прав людини (далі - ЄСПЛ) як джерело права (частина четверта статті 10 ЦПК України).
6.1. Пункт 1 статті 6 Конвенції гарантує кожному право на справедливий розгляд його справи судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо прав та обов'язків цивільного характеру.
6.2. Згідно з практикою ЄСПЛ право доступу до суду є невід'ємною складовою права на суд, гарантованого пунктом 1 статті 6 Конвенції (див. mutatis mutandis рішення від 21 лютого 1975 року у справі «Ґолдер проти Сполученого Королівства» (Golder v. the United Kingdom), заява № 4451/70, § 36).
6.3. «Право на суд» не є абсолютним. Воно може бути піддане обмеженням, дозволеним за змістом, тому що право на доступ до суду потребує регулювання з боку держави. Гарантуючи сторонам право доступу до суду для визначення їхніх «цивільних прав та обов'язків», пункт 1 статті 6 Конвенції залишає державі вільний вибір засобів, що використовуватимуться для досягнення цієї мети (див. mutatis mutandis рішення від 16 червня 2001 року у справі «Креуз проти Польщі» (Kreuz v. Poland), заява № 28249/95, § 53).
6.4. Застосовані державою обмеження не можуть применшувати право доступу до суду настільки, щоби порушувати саму сутність цього права. Крім того, обмеження права доступу до суду не є сумісним із пунктом 1 статті 6 Конвенції, якщо не переслідує легітимну мету і якщо відсутнє «пропорційне співвідношення між використаними засобами та переслідуваною метою» (див. mutatis mutandis рішення від 28 травня 1985 рокуу справі«Ашинґдейн проти Сполученого Королівства» (Ashingdane v. the United Kingdom), заява № 8225/78, § 57; рішення від 21 вересня 1994 року у справі «Файєд проти Сполученого Королівства» (Fayed v. the United Kingdom), заява № 17101/90, § 65).
6.5. Скаржниця отримала доступ до судів першої й апеляційної інстанцій і мала можливість навести аргументи та докази проти позовних вимог. Право касаційного оскарження згідно з процесуальним законом обмежене. Це обмеження спрямоване на забезпечення виконання Верховним Судом завдання із забезпечення сталості та єдності судової практики у порядку та спосіб, визначені таким законом(частина перша статті 36 Закону України «Про судоустрій і статус суддів»). Зазначена мета є легітимною.
6.6. Скаржниця подала касаційну скаргу на судові рішення, які за загальним правилом не можна оскаржити у касаційному порядку. Передбачених пунктом 2 частини третьої статті 389 ЦПК України випадків не навела. За таких умов обмеження на подання касаційної скарги є пропорційними вказаній легітимній меті та не порушують сутність права скаржниці на доступ до суду.
Керуючись статтями 260, 261, пунктом 2 частини третьої статті 389, пунктом 1 частини другої статті 394 ЦПК України, Верховний Суд
1. Відмовити у відкритті касаційного провадження за касаційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Октябрського районного суду міста Полтави від 13 січня 2022 року та постанову Полтавського апеляційного суду від 31 січня 2024 року у справі за позовом Комунального підприємства «Житлово-експлуатаційна організація № 2» Полтавської міської ради до ОСОБА_1 , ОСОБА_2 про стягнення заборгованості за оплату послуг з утримання будинків і споруд та прибудинкових територій.
2. Копію ухвали та додані до касаційної скарги матеріали направити особі, яка подала цю скаргу.
Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання й оскарженню не підлягає.
Судді Д. А. Гудима
Є. В. Краснощоков
В. І. Крат