26 червня 2024 року
м. Київ
справа № 756/11050/21
провадження № 61-1670св23
Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду:
головуючого - Синельникова Є. В.,
суддів: Білоконь О. В., Осіяна О. М. (суддя-доповідач), Сакари Н. Ю., Шиповича В. В.,
учасники справи:
позивач - ОСОБА_1 ;
відповідач - ОСОБА_2 ;
розглянув у порядку спрощеного позовного провадження касаційну скаргу представника ОСОБА_2 - адвоката Южди Сергія Миколайовича на постанову Київського апеляційного суду від 20 грудня 2022 року у складі колегії суддів: Кравець В. А., Желепи О. В., Мазурик О. Ф.
1. Описова частина
Короткий зміст позовних вимог та заяви про забезпечення позову
У липні 2021 року представник ОСОБА_1 - адвокат Миронюк Д. Д. звернувся до суду з позовом до ОСОБА_2 про стягнення заборгованості.
Позовна заява мотивована тим, що 24 травня 2018 року між ОСОБА_1 та ОСОБА_2 було укладено договір процентної позики № 23-05/18-ПП, за яким відповідач отримав від позивача в борг 1 043 200 грн, що за офіційним курсом Національного банку України еквівалентно 40 000 доларів США. Отримання позичальником коштів підтверджується розпискою від 24 травня 2018 року.
За вказаним договором відповідач зобов'язався сплачувати проценти у розмірі 2,5 % щомісяця від суми позики, а також повернути позику протягом 6 (шести) календарних місяців з моменту передачі позикодавцем позичальнику позики та складання відповідної розписки.
Термін повернення позики настав, однак відповідач в повній мірі її не повернув і на час звернення до суду з позовом заборгованість складає 20 770,76 доларів США, з яких заборгованість за позикою - 19 694,18 доларів США та заборгованість за процентами - 1 076,58 доларів США.
Крім того, на підставі частини другої статті 625 Цивільного кодексу України, з відповідача на користь позивача підлягають стягненню три проценти річних від простроченої суми у розмірі 2 156,06 доларів США, розрахунок яких здійснено за формулою: 3 % х суму боргу х кількість прострочених днів / 365.
Враховуючи викладене, представник ОСОБА_1 - адвокат Миронюк Д. Д. просив стягнути з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 заборгованість за договором процентної позики у розмірі 20 770,76 доларів США, з яких заборгованість за позикою - 19 694,18 доларів США, заборгованість за процентами - 1 076,58 доларів США, а також три проценти річних від простроченої суми основного боргу - 2 156,06 доларів США.
Разом з позовною заявою сторона позивача подала заяву про забезпечення позову, в якій просила вжити заходи забезпечення позову шляхом накладення арешту на транспортний засіб BMW 2015 року випуску, модель 320XI, об'єм двигуна 1998, дата реєстрації 01 грудня 2020 року, який належить на праві власності ОСОБА_2 .
Заява представника ОСОБА_1 - адвоката Миронюка Д. Д. про забезпечення позову мотивована тим, що відповідачу належить автомобіль BMW 2015 року випуску, модель 320XI, об'єм двигуна 1998, дата реєстрації 01 грудня 2020 року, ринкова вартість якого не більша 21 500 доларів США.
Оскільки предметом спору в цій справі є стягнення заборгованості за договором процентної позики у розмірі 20 770,76 доларів США, то накладення арешту на належне відповідачу майно, є співмірним із заявленими позовними вимогами і такі заходи забезпечення позову шляхом накладення арешту лише тимчасово обмежать права відповідача щодо розпоряджання його майном та не перешкоджають відповідачу користуватися зазначеним автомобілем.
При цьому, на думку сторони позивача, наявний ризик відчуження на користь третіх осіб даного транспортного засобу, що призведе до ускладнення ефективного захисту прав та інтересів позивача. Тому невжиття заходів забезпечення позову може утруднити чи зробити неможливим виконання рішення суду.
Короткий зміст ухвали суду першої інстанції
Ухвалою Печерського районного суду міста Києва від 07 липня 2022 року у складі судді Ільєвої Т. Г. у задоволенні заяви представника ОСОБА_1 - адвоката Миронюка Д. Д. про забезпечення позову відмовлено.
Ухвала суду першої інстанції мотивована тим, що заява не містить обґрунтування, як саме незастосування заходів забезпечення позову може утруднити виконання рішення суду, та не вказано правових підстав для накладення арешту на транспортний засіб відповідача. Крім цього, позивачем не надано актуальної інформації, що транспортний засіб належить відповідачу. Тому заява про забезпечення позову не підлягає задоволенню у зв'язку з необґрунтованістю.
Короткий зміст постанови апеляційного суду
Постановою Київського апеляційного суду від 20 грудня 2022 року апеляційну скаргу представника ОСОБА_1 - адвоката Миронюка Д. Д. задоволено. Ухвалу Печерського районного суду міста Києва від 07 липня 2022 року скасовано та ухвалено нове судове рішення, яким заяву представника ОСОБА_1 - адвоката Миронюка Д. Д. про забезпечення позову задоволено. Накладено арешт на транспортний засіб BMW 2015 року випуску, модель 320XI, об'єм двигуна 1998, дата реєстрації 01 грудня 2020 року, який належить на праві власності ОСОБА_2 .
Судове рішення апеляційного суду мотивоване тим, що суд першої інстанції дійшов помилкового висновку про відсутність правових підстав для забезпечення позову у спосіб, обраний позивачем, так як між сторонами дійсно виник спір та існує реальна загроза невиконання чи утруднення виконання можливого рішення суду про задоволення позову.
Оскільки предметом позову є стягнення коштів у розмірі 20 770,76 доларів США, то накладення арешту на транспортний засіб BMW 2015 року випуску, модель 320XI, об'єм двигуна 1998, дата реєстрації 01 грудня 2020 року, який належить на праві власності ОСОБА_2 , гарантуватиме реальне виконання майбутнього судового рішення у разі задоволення позову.
Обраний захід забезпечення позову є співмірним із заявленими позивачем вимогами, а тому заява про забезпечення позову підлягає задоволенню у повному обсязі.
При цьому, відсутні підстави вважати, що застосування такого заходу забезпечення позову призведе до невиправданого обмеження майнових прав відповідача, оскільки рухоме майно залишається в його володінні та користуванні, а можливість розпоряджатися обмежується на певний час.
Короткий зміст вимог касаційної скарги
02 лютого 2023 року представник ОСОБА_2 - адвокат Южда С. М. подав до Верховного Суду касаційну скаргу на постанову Київського апеляційного суду від 20 грудня 2022 року, в якій просить скасувати оскаржуване судове рішення і передати справу на новий розгляд до суду апеляційної інстанції.
Касаційна скарга подана на підставі пункту 1 частини другої, абзацу 6 частини другої статті 389 Цивільного процесуального кодексу України (далі - ЦПК України) та обґрунтована тим, що судом апеляційної інстанції порушено норми процесуального права, що призвело до ухвалення незаконного та необґрунтованого судового рішення, а також апеляційний суд не врахував правових висновків щодо застосування норм права у подібних правовідносинах, викладених в постанові Великої Палати Верховного Суду від 10 серпня 2022 року у справі № 202/4233/16.
Надходження касаційної скарги до суду касаційної інстанції
Ухвалою ВерховногоСуду у складіколегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду від 10 березня 2023 року відкрито касаційне провадження в цій справі та витребувано її матеріали з Печерського районного суду міста Києва.
10 січня 2024 року справа № 756/11050/21 надійшла до Верховного Суду.
Ухвалою ВерховногоСуду у складіколегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду від 18 червня 2024 року справу призначено до розгляду у порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи.
Аргументи учасників справи
Доводи особи, яка подала касаційну скаргу
Касаційна скарга представник ОСОБА_2 - адвокат Южда С. М. мотивована тим, що судом апеляційної інстанції не було надіслано на адресу відповідача ухвалу про відкриття апеляційного провадження та копію апеляційної скарги, а також не повідомлено належним чином про дату, час та місце розгляду справи.
Згідно з наявною в матеріалах справи довідкою від 27 липня 2021 року про реєстрацію місця проживання ОСОБА_2 зареєстрований в АДРЕСА_1 , однак суд апеляційної інстанції не взяв до уваги цю довідку та направив відповідачу копію ухвали про прийняття апеляційної скарги до розгляду, копію апеляційної скарги із супровідним листом, а також судову повістку від 06 грудня 2022 року про призначення справи до розгляду на 20 грудня 2022 року за неправильною адресою: АДРЕСА_2 .
Крім того, суд апеляційної інстанції не перевірив, чи має відповідач постійне місце роботи та дохід, який може забезпечити в майбутньому виконання рішення суду, а також не врахував, що за змістом позовної заяви відповідач отримав від позивача позику у розмірі 40 000 доларів США, а повернув 45 000 доларів США, тобто на 5 000 доларів США більше, які було сплачено в рахунок процентів за користування позикою. Тобто, між сторонами фактично не існує спору, а вимоги позивача до відповідача засновані на неправильному розрахунку процентів за користування позикою.
Відзив на касаційну скаргу не надійшов.
Фактичні обставини справи, встановлені апеляційним судом
Предметом позову в цій справі є стягнення з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 заборгованості за договором процентної позики у розмірі 20 770,76 доларів США, з яких заборгованість за позикою - 19 694,18 доларів США, заборгованість за процентами - 1 076,58 доларів США, а також трьох процентів річних від простроченої суми основного боргу - 2 156,06 доларів США.
В обґрунтування поданої заяви про забезпечення позову сторона позивачапосилався на те, що відповідачу належить автомобіль BMW 2015 року випуску, модель 320XI, об'єм двигуна 1998, дата реєстрації 01 грудня 2020 року, ринкова вартість якого не більша 21 500 доларів США. Тому накладення арешту на належне відповідачу майно, є співмірним із заявленими позовними вимогами.
При цьому сторона позивача посилалася на те, що існує ризик відчуження на користь третіх осіб вказаного транспортного засобу. Тому невжиття заходів забезпечення позову може утруднити чи зробити неможливим виконання рішення суду. Такі заходи забезпечення позову шляхом накладення арешту лише тимчасово обмежать права відповідача щодо розпоряджання його майном та не перешкоджають відповідачу користуватися зазначеним автомобілем.
2. Мотивувальна частина
Позиція Верховного Суду
Згідно з частиною третьою статті 3 ЦПК України провадження у цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.
Пунктом 3 частини першої статті 353 ЦПК України передбачено, що окремо від рішення суду можуть бути оскаржені в апеляційному порядку ухвали суду першої інстанції щодо забезпечення позову, заміни заходу забезпечення позову.
Відповідно до пункту 2 частини першої статті 389 ЦПК України учасники справи, а також особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, свободи, інтереси та (або) обов'язки, мають право оскаржити у касаційному порядку: ухвали суду першої інстанції, вказані у пунктах 3, 6, 7, 15, 16, 22, 23, 27, 28, 30, 32 частини першої статті 353 цього Кодексу, після їх перегляду в апеляційному порядку.
Згідно з абзацом 6 частини другої статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пунктах 2, 3 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.
Відповідно до пункту 1 частини другої статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пункті 1 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права виключно у таких випадках, якщо суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку.
Касаційна скарга представника ОСОБА_2 - адвоката Южди С. М. не підлягає задоволенню.
Мотиви, з яких виходить Верховний Суд, та застосовані норми права
Відповідно до частин першої, другої статті 400 ЦПК України, переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, перевіряє правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими. Суд касаційної інстанції перевіряє законність судових рішень лише в межах позовних вимог, заявлених у суді першої інстанції.
Встановлено й це вбачається із матеріалів справи, що оскаржуване судове рішення апеляційного суду ухвалено з дотриманням норм матеріального та процесуального права, а доводи касаційної скарги цих висновків не спростовують.
Відповідно до частин першої, другої статті 149 ЦПК України суд за заявою учасника справи має право вжити передбачених статтею 150 цього Кодексу заходів забезпечення позову. Забезпечення позову допускається як до пред'явлення позову, так і на будь-якій стадії розгляду справи, якщо невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист, або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду.
Як роз'яснив Пленум Верховного Суду України у пункті 4 постанови від 22 грудня 2006 року № 9 «Про практику застосування судами цивільного процесуального законодавства при розгляді заяв про забезпечення позову», розглядаючи заяву про забезпечення позову, суд (суддя) має з урахуванням доказів, наданих позивачем на підтвердження своїх вимог, пересвідчитися, зокрема, в тому, що між сторонами дійсно виник спір та існує реальна загроза невиконання чи утруднення виконання можливого рішення суду про задоволення позову; з'ясувати обсяг позовних вимог, дані про особу відповідача, а також відповідність виду забезпечення позову, який просить застосувати особа, котра звернулася з такою заявою, позовним вимогам.
Забезпечення позову по суті - це обмеження суб'єктивних прав, свобод та інтересів відповідача або пов'язаних з ним інших осіб в інтересах забезпечення реалізації в майбутньому актів правосуддя і задоволених вимог позивача (заявника).
Метою забезпечення позову є вжиття судом заходів щодо охорони матеріально-правових інтересів позивача від можливих недобросовісних дій із боку відповідача з тим, щоб забезпечити позивачу реальне та ефективне виконання судового рішення, якщо воно буде прийняте на користь позивача, в тому числі задля попередження потенційних труднощів у подальшому виконанні такого рішення.
Згідно з пунктами 1, 2 частини першої, частиною третьою статті 150 ЦПК України позов забезпечується: накладенням арешту на майно та (або) грошові кошти, що належать або підлягають передачі або сплаті відповідачеві і знаходяться у нього чи в інших осіб; забороною вчиняти певні дії. Заходи забезпечення позову, крім арешту морського судна, що здійснюється для забезпечення морської вимоги, мають бути співмірними із заявленими позивачем вимогами.
Під арештом майна слід розуміти заборону розпоряджатися цим майном, а в певних випадках - і користуватися ним. Заборона вчиняти певні дії, поряд з іншим, може бути пов'язана з необхідністю збереження об'єкта спору в існуючому стані та збереження його статусу, що має сприяти вирішенню спору та можливості виконання судового рішення.
Співмірність передбачає співвідношення негативних наслідків від вжиття заходів забезпечення позову з тими негативними наслідками, які можуть настати в результаті невжиття цих заходів, з урахуванням відповідності права чи законного інтересу, за захистом яких заявник звертається до суду, майнових наслідків накладенням арешту на майно та (або) грошові кошти чи заборони відповідачу здійснювати певні дії.
Отже, при вирішенні питання про забезпечення позову суд має здійснити оцінку обґрунтованості доводів заявника щодо необхідності вжиття відповідних заходів з урахуванням такого: розумності, обґрунтованості і адекватності вимог заявника щодо забезпечення позову; забезпечення збалансованості інтересів сторін, а також інших учасників судового процесу; наявності зв'язку між конкретним заходом забезпечення позову і предметом позовної вимоги, зокрема, чи спроможний такий захід забезпечити фактичне виконання судового рішення в разі задоволення позову; ймовірності утруднення виконання або невиконання рішення суду в разі невжиття таких заходів; запобігання порушенню у зв'язку із вжиттям таких заходів прав та охоронюваних законом інтересів осіб, які не є учасниками даного судового процесу.
Відповідно до частини четвертої статті 263 ЦПК України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду.
В постанові Великої Палати Верховного Суду від 12 лютого 2020 року у справі № 381/4019/18 (провадження № 14-729цс19) зазначено, що співмірність передбачає співвідношення судом негативних наслідків від вжиття заходів забезпечення позову з тими негативними наслідками, які можуть настати внаслідок невжиття цих заходів, з урахуванням відповідності права чи законного інтересу, за захистом яких заявник звертається до суду, вартості майна, на яке він заявляє клопотання накласти арешт, чи майнових наслідків заборони відповідачу здійснювати певні дії. Заходи забезпечення позову застосовуються для того, щоб гарантувати виконання можливого рішення суду і повинні застосовуватися лише в разі необхідності, оскільки безпідставне звернення до таких дій може спричинити порушення прав та законних інтересів інших осіб чи учасників процесу. Розглядаючи заяву про забезпечення позову, суд має з урахуванням доказів, наданих позивачем на підтвердження своїх вимог, пересвідчитися, зокрема, в тому, що між сторонами дійсно виник спір та існує реальна загроза невиконання чи утруднення виконання можливого рішення суду про задоволення позову; з'ясувати обсяг позовних вимог, дані про особу відповідача, а також відповідність виду забезпечення позову, який просить застосувати особа, котра звернулася з такою заявою, позовним вимогам. […] Вирішуючи питання про забезпечення позову, суд повинен співвідносити негативні наслідки від вжиття заходів забезпечення позову з тими негативними наслідками, які можуть настати внаслідок невжиття цих заходів. […] Необхідність застосування заходів забезпечення випливає з фактичних обставин справи, які свідчать про наявність підстав вважати, що незастосування цього заходу призведе до утруднення чи унеможливлення виконання рішення суду в разі задоволення позову.
В постанові Великої Палати Верховного Суду від 15 вересня 2020 року в справі № 753/22860/17 (провадження № 14-88цс20) вказано, що умовою застосування заходів забезпечення позову є достатньо обґрунтоване припущення, що невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача. Гарантії справедливого суду діють не тільки під час розгляду справи, але й під час виконання судового рішення. Зокрема тому, розглядаючи заяву про забезпечення позову, суд повинен врахувати, що вжиття відповідних заходів може забезпечити належне виконання рішення про задоволення позову у разі ухвалення цього рішення, а їх невжиття, - навпаки, ускладнити або навіть унеможливити таке виконання. Конкретний захід забезпечення позову буде домірним позовній вимозі, якщо при його застосуванні забезпечується: збалансованість інтересів сторін та інших учасників судового процесу під час вирішення спору; можливість ефективного захисту або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача без порушення або безпідставного обмеження прав та охоронюваних інтересів інших учасників справи чи осіб, що не є її учасниками; можливість виконання судового рішення у разі задоволення вимог, які є ефективними способами захисту порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача.
Скасовуючи ухвалу місцевого суду та задовольняючи заяву про забезпечення позову, апеляційний суд правильно виходив з того, що накладення арешту на належний відповідачу транспортний засіб є співмірним з позовними вимогами, сприятиме позивачу в можливості захистити свої права та інтереси шляхом забезпечення належного виконання рішення в разі задоволення позову.
Верховний Суд погоджується з висновком суду апеляційної інстанції про наявність підстав для накладення арешту на транспортний засіб BMW 2015 року випуску, модель 320XI, об'єм двигуна 1998, дата реєстрації 01 грудня 2020 року, який належить на праві власності ОСОБА_2 , оскільки такий захід забезпечення позову є обґрунтованим, адекватним і співмірним із заявленими позовними вимогами, та дає змогу досягти збалансованості інтересів сторін та інших учасників судового процесу під час вирішення спору, фактичного виконання судового рішення в разі задоволення позову і, як наслідок, ефективного захисту або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача без порушення або безпідставного обмеження при цьому прав та охоронюваних інтересів інших учасників справи або осіб, які не є учасниками цього судового процесу.
Доводи касаційної скарги зазначених висновків апеляційного суду не спростовують, зводяться до неправильного тлумачення стороною відповідача норм процесуального права та до незгоди з наданою апеляційним судом оцінкою наявності підстав для забезпечення позову, а тому не можуть бути підставою для скасування оскаржуваного судового рішення.
Крім того, висновки апеляційного суду не суперечать правовим висновкам, наведеним у постанові Великої Палати Верховного Суду від 10 серпня 2022 року у справі № 202/4233/16, на яку послався заявник в касаційній скарзі.
Питання щодо забезпечення позову вирішується судом з урахуванням конкретних обставин справи та доводів заявника. У справі, що переглядається, суд апеляційної інстанції дав належну оцінку доводам позивача щодо необхідності вжиття таких заходів забезпечення позову.
Крім того, посилання заявника на те, що ОСОБА_2 зареєстрований в АДРЕСА_1 , однак суд апеляційної інстанції направив відповідачу копію ухвали про прийняття апеляційної скарги до розгляду, копію апеляційної скарги із супровідним листом, а також судову повістку від 06 грудня 2022 року про призначення справи до розгляду на 20 грудня 2022 року за неправильною адресою: АДРЕСА_2 , є неспроможними та спростовуються наявними в матеріалах рекомендованими повідомленнями про вручення поштових відправлень, з яких вбачається, що 05 грудня 2022 року ОСОБА_2 отримав копію ухвали про відкриття апеляційного провадження та копію апеляційної скарги, а 12 грудня 2022 року - судову повістку-повідомлення про розгляд справи апеляційним судом 20 грудня 2022 року об 11 год 30 хв (а.с.88, 89 контрольного провадження)
Відповідно до статті 410 ЦПК України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо рішення, переглянуте в передбачених статтею 400 цього Кодексу межах, ухвалено з додержанням норм матеріального і процесуального права. Не може бути скасоване правильне по суті і законне рішення з одних лише формальних міркувань.
Враховуючи наведене, колегія суддів вважає за необхідне залишити касаційну скаргу без задоволення, а оскаржуване судове рішення апеляційного суду - без змін, оскільки доводи касаційної скарги висновків суду апеляційної інстанції не спростовують.
Керуючись статтями 400, 409, 410, 416 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду
Касаційну скаргу представника ОСОБА_2 - адвоката Южди Сергія Миколайовича залишити без задоволення.
Постанову Київського апеляційного суду від 20 грудня 2022 року залишити без змін.
Постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.
Головуючий Є. В. Синельников
Судді: О. В. Білоконь
О. М. Осіян
Н. Ю. Сакара
В. В. Шипович