25 червня 2024 року
м. Київ
справа № 2/1519/7865/11
провадження № 61-3973св23
Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду:
головуючого - Крата В. І.,
суддів: Гудими Д. А., Дундар І. О. (суддя-доповідач), Краснощокова Є. В.,Тітова М. Ю.,
учасники справи за первісним позовом:
позивач - Публічне акціонерне товариство «Перший Український Міжнародний банк», правонаступником якого є Акціонерне товариство «Перший Український Міжнародний банк»,
відповідачі: ОСОБА_1 , ОСОБА_2 ,
за зустрічним позовом:
позивач - ОСОБА_1 ,
відповідач - Публічне акціонерне товариство «Перший Український Міжнародний банк», правонаступником якого є Акціонерне товариство «Перший Український Міжнародний банк»,
треті особи: Головне управління Держпродспоживслужби в Одеській області Державної служби України з питань безпечності харчових продуктів та захисту споживачів, ОСОБА_2 ,
за позовом третьої особи:
третя особа, яка заявляє самостійні вимоги щодо предмета спору - ОСОБА_2 ,
відповідачі: Публічне акціонерне товариство «Перший Український Міжнародний банк», правонаступником якого є - Акціонерне товариство «Перший Український Міжнародний банк», ОСОБА_1 ,
третя особа - Головне управління Держпродспоживслужби в Одеській області Державної служби України з питань безпечності харчових продуктів та захисту споживачів,
розглянув у порядку письмового провадження касаційну скаргу ОСОБА_1 , яка підписана представником ОСОБА_3 , на рішення Малиновського районного суду м. Одеси від 27 вересня 2021 року у складі судді Мазун І. А. та постанову Одеського апеляційного суду від 22 грудня 2022 року в складі колегії суддів: Заїкіна А. П., Князюка О. В., Таварткіладзе О. М.,
Історія справи
Короткий зміст позовних вимог
У листопаді 2011 року Публічне акціонерне товариство «Перший Український Міжнародний банк» (далі - ПАТ «ПУМБ»), правонаступником якого є - Акціонерне товариство «Перший Український Міжнародний банк» (далі - АТ «ПУМБ») звернулось з позовом до ОСОБА_1 , ОСОБА_2 про стягнення заборгованості за кредитним договором.
Позов ПАТ «ПУМБ» мотивований тим, що 26 червня 2008 року між Закритим акціонерним товариством «Перший Український Міжнародний банк» (далі - ЗАТ «ПУМБ»), правонаступником якого є ПАТ «ПУМБ» і ОСОБА_1 укладений кредитний договір № 6556734, за умовами якого позивач зобов'язався видати відповідачу кредит в сумі 54 589,00 дол. США, а відповідач зобов'язалася використати кредит за цільовим призначенням (придбання автомобіля), сплатити 13,49 % річних та повернути банку кредит частинами в розмірах, в порядку та в строки, визначені кредитним договором. Строк повернення кредиту до 26 червня 2015 року.
На забезпечення виконання зобов'язань ОСОБА_1 перед позивачем між ЗАТ «ПУМБ» і ОСОБА_2 укладений договір поруки від 26 червня 2008 року № 6584345, за умовами якого ОСОБА_2 поручився перед банком за виконання ОСОБА_1 зобов'язань за кредитним договором. При цьому він взяв на себе зобов'язання відповідати у повному обсязі за виконання позичальником усіх зобов'язань, що виникли з кредитного договору. Відповідальність позичальника та поручителя є солідарною.
Банк виконав свої обов'язки за кредитним договором. Проте всупереч умов кредитного договору, відповідачі, починаючи з 17 квітня 2010 року, не здійснювали своєчасних платежів у повному обсязі для погашення суми заборгованості за кредитом і процентами, чим порушили взяті на себе договірні зобов'язання. У зв'язку з цим банк направляв відповідачам вимоги щодо усунення порушень договору та дострокового повернення кредитних коштів, проте відповідні вимоги не були виконані.
Станом на 20 вересня 2011 року заборгованість ОСОБА_1 , ОСОБА_2 за кредитним договором не погашена.
ПАТ «ПУМБ» просило стягнути:
солідарно з ОСОБА_1 , ОСОБА_2 на його користь заборгованість за кредитним договором від 21 вересня 2007 року № 5708577 в розмірі: заборгованість за сумою кредиту - 37 426,28 дол. США; заборгованість за непогашеними у строк відсотками за користування кредитом - 7 348,75 дол. США; пеня за порушення строків виконання зобов'язань за кредитним договором - 5 388,28 дол. США; штраф за порушення обов'язків, передбачених пунктами 4.3.2 - 4.3.6 кредитного договору - 545,89 дол. США; штраф за порушення обов'язків щодо поновлення дії договорів страхування - 43 650,00 грн.
У травні 2016 року ОСОБА_1 звернулася з позовом до ПАТ «ПУМБ», треті особи: Головне управління Держпродспоживслужби в Одеській області Державної служби України з питань безпечності харчових продуктів та захисту споживачів, ОСОБА_2 , про визнання пункту кредитного договору недійсним та встановлення суми кредиту відповідно до кредитного договору.
Позов ОСОБА_1 мотивований тим, що цільовим призначенням грошових коштів за кредитним договором від 26 червня 2008 року № 6556734, укладеним між нею та банком, є придбання автомобіля марки «Mersedes Benz» ML 320, 2008 року випуску, номер кузову НОМЕР_1 , реєстраційний номер НОМЕР_2 , відповідно до договору купівлі-продажу автомобіля від 11 червня 2008 року № 11/06 у ФОП ОСОБА_4 .
Відповідно до пунктів 2.1.4, 2.1.5 кредитного договору кредит надається за умови надання документів, що підтверджують здійснення за рахунок власних коштів ОСОБА_1 часткової оплати за транспортний засіб у сумі 184 300,00 грн та надання позичальником банку платіжного доручення на переказ коштів у розмірі 252 000,00 грн з карткового рахунку позичальника № НОМЕР_3 у відділенні № 3 філії ЗАТ «ПУМБ» в м. Одесі за цільовим призначенням, обумовленим кредитним договором, на поточний рахунок № НОМЕР_5 в ВАТ «Ерсте Банк» (м. Київ, МФО 380009, одержувач - ФОП ОСОБА_4 , згідно з договором купівлі-продажу автомобіля від 11 червня 2008 року № 11/06).
11 червня 2008 року ОСОБА_1 здійснила часткову оплату ФОП ОСОБА_4 за транспортний засіб коштів у сумі 184 300,00 грн. Відповідно до платіжного доручення від 26 червня 2008 року № 1000 з рахунку ОСОБА_1 № НОМЕР_3 у відділенні № 3 філії ЗАТ «ПУМБ» в м. Одесі за цільовим призначенням, обумовленим кредитним договором, на поточний рахунок № НОМЕР_5 у ВАТ «Ерсте Банк» перераховані кошти в сумі 252 200,00 грн.
Згідно з пунктом 2.3.2 кредитного договору надання кредиту відбувається шляхом перерахування суми кредиту на картковий рахунок позичальника, відкритий у гривнях у відділенні № 3 філії ЗАТ «ПУМБ» в м. Одесі. На підставі договору банківського (карткового) рахунку від 26 червня 2008 року № 6585059 ОСОБА_1 був відкритий картковий рахунок № НОМЕР_3 у відділенні № 3 філії ЗАТ «ПУМБ» в м. Одесі у валюті UAH - українській гривні, з якого були перераховані ФОП ОСОБА_4 грошові кошти в сумі 252 200,00 грн. Також згідно з квитанцією від 26 червня 2008 року ОСОБА_1 здійснила оплату за пакет послуг з надання кредиту в сумі 2 620,92 грн та за пакет послуг «Кредитний» в сумі 4 712,65 грн.
Таким чином, всі розрахунки з банком проводилися у національній валюті - гривні, валютних коштів у доларах США вона не отримувала, що свідчить про те, що кредит був виданий банком не у доларах США, а у національній валюті - гривні.
З огляду на викладене, ОСОБА_1 просила:
визнати недійсним пункт 1.1 статті 1 кредитного договору від 26 червня 2008 року № 6556734, укладеного між нею та ЗАТ «ПУМБ»;
встановити суму кредиту відповідно до кредитного договору від 26 червня 2008 року № 6556734 у розмірі 252 200,00 грн.
У листопаді 2016 року ОСОБА_2 як третя особа звернувся до суду із уточненим у травні 2019 року позовом до ПАТ «ПУМБ», ОСОБА_1 , третя особа - Головне управління Держпродспоживслужби в Одеській області Державної служби України з питань безпечності харчових продуктів та захисту споживачів про визнання пунктів кредитного договору недійсними, визнання недійсним договору застави, визнання договору поруки неукладеним.
Позов ОСОБА_2 обґрунтований тим, що виконання позичальником зобов'язань за кредитним договором були забезпечені договором застави автомобіля, укладеним між банком і ОСОБА_1 , та договором поруки, укладеним між ним та банком.
18 червня 2016 року між ним і ОСОБА_1 укладений шлюбний договір, згідно з пунктом 4.3 якого укладання договору застави щодо спільного сумісного майна подружжя можливо лише за обов'язковою письмовою згодою подружжя, а її відсутність свідчить про недійсність договору застави транспортного засобу.
Договір поруки від 26 червня 2008 року № 6584345 є неукладеним правочином за фактом відсутності з його боку як поручителя власноручного підпису на договорі.
Крім того, зазначав, що умови кредитного договору, укладеного між банком та ОСОБА_1 , безпідставно в односторонньому порядку змінено позивачем впродовж терміну дії договору, внаслідок чого оспорювані пункти кредитного договору від 26 червня 2008 року № 6556734 суперечать нормам законодавства. За таких обставин ці пункти кредитного договору повинні бути визнані недійсними.
ОСОБА_2 з урахуванням уточнення позовних вимог просив:
визнати недійсними пункти 1.1, 1.5 статті 1, підпункт 2.1.1.2 пункту 2 статті 2 кредитного договору від 26 червня 2008 року № 6556734, укладеного між ОСОБА_1 і ЗАТ «ПУМБ»;
визнати недійсним договір застави транспортного засобу від 26 червня 2008 року № 6584366, укладений між ЗАТ «ПУМБ» і ОСОБА_1 ;
визнати неукладеним договір поруки від 26 червня 2008 року № 6584345, згідно з умовами якого ОСОБА_2 зазначений поручителем за кредитним договором від 26 червня 2008 року № 6584366.
Короткий зміст судових рішень суду першої інстанції
Ухвалою Малиновського районного суду м. Одеси від 05 грудня 2017 року об'єднано в одне провадження справу за позовом ПАТ «ПУМБ» про стягнення заборгованості за кредитним договором та позовом третьої особи ОСОБА_2 про визнання пунктів кредитного договору недійсними, визнання недійсним договору застави, визнання договору поруки неукладеним (справа № 2/1519/7865/11) з позовом ОСОБА_1 про визнання пункту кредитного договору недійсним та встановлення суми кредиту відповідно до кредитного договору (справа № 521/8285/16-ц), об'єднаній справі присвоєно № 2/1519/7865/11.
Рішенням Малиновського районного суду м. Одеси від 27 вересня 2021 року позов ПАТ «ПУМБ» про стягнення заборгованості за кредитним договором задоволено частково.
Стягнено солідарно з ОСОБА_1 , ОСОБА_2 на користь ПАТ «ПУМБ» заборгованість за основною сумою кредиту в розмірі 37 426,28 дол. США, заборгованість за непогашеними у строк відсотками за користування кредитом у розмірі 3 421,90 дол. США, штраф за ненадання довідки про заробітну плату та інші доходи в розмірі 545,89 дол. США, штраф за невиконання умов страхування предмету застави в розмірі 43 650,00 грн.
У задоволенні інших позовних вимог ПАТ «ПУМБ» відмовлено.
Стягнено в рівних частинах з ОСОБА_1 , ОСОБА_2 на користь ПАТ «ПУМБ» судовий збір у розмірі 1 700,00 грн та витрати на інформаційно-технічне забезпечення в розмірі 120,00 грн.
У задоволенні позовних вимог третьої особи ОСОБА_2 про визнання пунктів кредитного договору недійсними, визнання недійсним договору застави, визнання договору поруки неукладеним відмовлено.
У задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 про визнання пункту кредитного договору недійсним та встановлення суми кредиту відповідно до кредитного договору відмовлено.
Рішення суду мотивоване тим, що 26 червня 2008 року між ЗАТ «ПУМБ», правонаступником якого є ПАТ «ПУМБ», і ОСОБА_1 укладений кредитний договір № 6556734, за умовами якого банк надав позичальнику кредит в сумі 54 589,00 дол. США для придбання автомобіля марки «Mersedes Benz», номер кузова НОМЕР_1 , у продавця - ФОП ОСОБА_4 згідно з договором купівлі-продажу автомобіля від 11 червня 2008 року № 11/06. Процентна ставка за кредитом визначена у 13,49 % річних. Кредит надавався позичальникові строком до 26 червня 2015 року. Умовами кредитного договору передбачено обов'язки позичальника зі страхування автомобіля, надання позичальником банку відомостей про заробітну плату.
На забезпечення виконання позичальником зобов'язань за вказаним кредитним договором 26 червня 2008 року укладені: 1) між ЗАТ «ПУМБ» і ОСОБА_2 - договір поруки № 6584345, за умовами якого поручитель зобов'язався відповідати солідарно, у повному обсязі за виконання позичальником усіх зобов'язань, що виникли з кредитного договору, включаючи сплату основного боргу, процентів, комісій та неустойки; 2) між ЗАТ «ПУМБ» і ОСОБА_1 - договір застави транспортного засобу № 6584366, за умовами якого в заставу банку передано автомобіль легковий універсал, марка «Mersedes Benz» МL 320, 2008 року випуску, колір чорний, номер кузова НОМЕР_1 , об'єм двигуна 2 987 куб. см, реєстраційний номер НОМЕР_2 , який належить заставодавцю на праві власності на підставі свідоцтва про реєстрацію транспортного засобу НОМЕР_6 , виданого РЕВ-1 при УДАІ ГУМВС України в Одеській області 24 червня 2008 року, а також додаток 1 до договору застави транспортного засобу від 26 червня 2008 року № 6584366. Згідно з пунктом 1.4 цього договору заставна вартість предмету застави за домовленістю сторін становить 436 500,00 грн.
Суд встановив, що позичальник ОСОБА_1 порушила зобов'язання за вказаним кредитним договором, у зв'язку з чим у відповідачів виникла заборгованість.
Визначаючи розмір заборгованості, суд першої інстанції виходив з того, що пред'явивши вимогу про дострокове повернення кредиту, процентів тощо, банк змінив строк виконання основного зобов'язання з 26 червня 2015 року на 03 грудня 2010 року. Тому відсотки за користування кредитом не повинні нараховуватися з 04 грудня 2010 року. Позичальник також порушила умови кредитного договору щодо страхування предмета застави, тому підлягає стягненню штраф у розмірі 43 650,00 грн. Крім того, ОСОБА_1 порушила умови кредитного договору з надання нею відомостей про її заробітну плату, тому підлягають задоволенню вимоги банку про стягнення штрафу в розмірі 545,89 дол. США.
Суд зробив висновок, що банк відповідно до норм законодавства має право укладати кредитні договори про надання кредитів в іноземній валюті.
Підписавши кредитний договір, сторони досягли усіх домовленостей щодо порядку надання кредиту.
Під час укладання ОСОБА_1 договору застави автомобіля, ОСОБА_2 надав нотаріусу письмову згоду на передання іншим подружжям автомобіля, який знаходиться у спільній сумісній власності подружжя, у заставу.
При цьому ні ОСОБА_2 , ні його представник не заявили клопотання про проведення судової почеркознавчої експертизи щодо обставин підписання договору поруки.
Короткий зміст постанови суду апеляційної інстанції
Постановою Одеського апеляційного суду від 22 грудня 2022 року апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишено без задоволення. Апеляційну скаргу ОСОБА_2 задоволено частково.
Рішення Малиновського районного суду м. Одеси від 27 вересня 2021 року в частині задоволення позову ПАТ «ПУМБ» до ОСОБА_2 та стягнення судового збору скасовано. Ухвалено в цій частині нове судове рішення у спосіб викладення абзаців другого, третього, четвертого рішення суду першої інстанції в наступній редакції:
«Стягнути з ОСОБА_1 на користь ПАТ «ПУМБ» заборгованість за основною сумою кредиту в розмірі - 37 426,28 дол. США, заборгованість за непогашеними у строк відсотками за користуванням кредитом в розмірі - 3 421,90 дол. США, штраф за ненадання довідки про заробітну плату та інші доходи в сумі - 545,89 дол. США та штраф за невиконання умов страхування предмету застави в сумі - 43 650 грн.
В задоволенні інших позовних вимог про стягнення заборгованості за кредитним договором - відмовити.
Стягнути з ОСОБА_1 на користь ПАТ «ПУМБ» судовий збір у розмірі - 1 700 грн. та витрати на інформаційно-технічне забезпечення в сумі - 120 грн».
У іншій частині рішення суду першої інстанції залишено без змін.
Стягнено з ПАТ «ПУМБ» на користь ОСОБА_2 судовий збір за подання апеляційної скарги у розмірі 2 550,00 грн.
Апеляційний суд не у повній мірі погодився з висновками суду першої інстанції з таких підстав.
У статті 5 договору поруки від 26 червня 2008 року № 6584345, укладеного між ЗАТ «ПУМБ» і ОСОБА_2 , передбачено, що порука за цим договором припиняється з припиненням зобов'язання, а також в інших випадках, передбачених законодавством.
Умови договорів поруки про їхню дію до повного припинення всіх зобов'язань за основним договором або до припинення всіх зобов'язань поручителя за договором поруки, тобто до настання першої з цих подій, не встановлюють строк припинення поруки у розумінні статті 251 ЦК України. Тому має застосовуватися припис частини четвертої статті 559 ЦК України у редакції, чинній час виникнення спірних правовідносин, про припинення поруки, якщо кредитор протягом шести місяців від дня настання строку виконання основного зобов'язання не пред'явив вимоги до поручителя.
Строк, передбачений частиною четвертою статті 559 ЦК України, є преклюзивним, тобто його закінчення є підставою для припинення поруки, а отже, і для відмови кредиторові у позові. Цей строк не можна поновити, зупинити чи перервати. З огляду на вказане, враховуючи зумовлене цим припинення права кредитора вимагати у поручителя виконання забезпеченого порукою зобов'язання, застосоване у другому реченні частини четвертої статті 559 ЦК України словосполучення «пред'явлення вимоги» до поручителя протягом шести місяців від дня настання строку виконання основного зобов'язання як умови чинності поруки слід розуміти як пред'явлення кредитором у встановленому законом порядку протягом зазначеного строку саме позовної, а не будь-якої іншої вимоги до поручителя. Це твердження не позбавляє кредитора можливості пред'явити до поручителя іншу письмову вимогу про погашення заборгованості боржника, однак і в такому разі кредитор може звернутися з такою вимогою до суду лише протягом шести місяців від дня настання строку виконання основного зобов'язання.
Таким чином, при розгляді позову банку про солідарне стягнення заборгованості за кредитним договором, у тому числі з поручителя, суд з урахуванням частини четвертої статті 559 ЦК України зобов'язаний перевірити чи не є порука припиненою незалежно від наявності/відсутності заявлених вимог про припинення поруки, оскільки інакше неможливо задовольнити позов кредитора.
Банк, пред'явивши до позичальника ОСОБА_1 вимогу про дострокове повернення всієї суми кредиту, змінив строк виконання основного зобов'язання за кредитним договором з 26 червня 2015 року на 03 грудня 2010 року. За вказаних обставин порука є чинною протягом шести місяців, тобто до 03 червня 2011 року. У зв'язку з неналежним виконанням позичальником та поручителем умов кредитного договору банк звернувся до суду з позовом у цій справі 06 листопада 2011 року. Таким чином, порука ОСОБА_2 за належне виконання позичальником ОСОБА_1 зобов'язань за кредитним договором від 26 червня 2008 року № 6556734 станом на час звернення банку до суду була припиненою. Тому у задоволенні позовних вимог банку до ОСОБА_2 про солідарне стягнення заборгованості за кредитним договором необхідно відмовити.
Суд апеляційної інстанції відхилив доводи апеляційної скарги ОСОБА_1 про те, що статтею 11 Закону України «Про захист прав споживачів» в редакції, чинній станом на час укладення кредитного договору, не передбачено можливості надання кредиту в іноземній валюті.
Суд вказав, що випадки і порядок використання іноземної валюти передбачені статтею 193, частиною четвертою статті 524 ЦК України, нормами Закону України «Про зовнішньоекономічну діяльність», Закону України «Про порядок здійснення розрахунків в іноземній валюті» і Декретом Кабінету Міністрів України від 19 лютого 1993 року № 15-93 «Про систему валютного регулювання і валютного контролю».
Заборони на виконання грошового зобов'язання у іноземній валюті, у якій воно визначено у кредитному договорі, законодавство не містить. Крім того, встановлено, що 23 грудня 1991 року ЗАТ «ПУМБ» отримав ліцензію на право здійснювати банківські операції, визначені частиною першою та пунктами
5-11 частини другої статті 47 Закону України «Про банки і банківську діяльність», а також дозвіл на право здійснення операцій, визначених пунктами 1-4 частини другої, частини четвертої статті 47 Закону України «Про банки і банківську діяльність».
Апеляційний суд не взяв до уваги доводи апеляційної скарги ОСОБА_2 про те, що він не надавав письмової згоди на передачу автомобіля у заставу, договір поруки ОСОБА_2 не підписував.
Відповідно до наявної у справі нотаріально посвідченої заяви ОСОБА_2 він надав свою згоду на передачу в заставу банку автомобіля марки «Mersedes Benz», номер кузова НОМЕР_1 , його дружиною ОСОБА_1 на забезпечення виконання зобов'язань за кредитним договором.
Матеріали справи не містять висновків судової почеркознавчої експертизи про те, що ОСОБА_2 не підписував спірний договір поруки. Під час розгляду справи по суті (до ухвалення рішення судом першої інстанції) ОСОБА_2 не заявив клопотання про призначення у справі судової почеркознавчої експертизи.
Короткий зміст вимог та доводів касаційної скарги
У березні 2023 року ОСОБА_1 подала касаційну скаргу за підписом представника ОСОБА_3 , у якій просить рішення суду першої інстанції та постанову апеляційного суду скасувати, ухвалити нове судове рішення, яким у задоволенні позовних вимог банку відмовити, а вимоги ОСОБА_1 , ОСОБА_2 про визнання недійсними пунктів 1.1, 1.5, статті 1, підпункту 2.1.1.2 пункту 2 статті 2 кредитного договору від 26 червня 2008 року № 6556734, укладеного між ОСОБА_1 і ЗАТ «ПУМБ», визнання недійсним договору застави транспортного засобу від 26 червня 2008 року № 6584366, укладеного між ЗАТ «ПУМБ» і ОСОБА_1 , задовольнити повністю.
Касаційна скарга мотивована тим, що:
суди всупереч нормам статей 78, 79 ЦПК України проігнорували те, що у розрахунку заборгованості відповідачів від 31 жовтня 2011 року за кредитним договором, який надано ПАТ «ПУМБ», боржником вказано ОСОБА_5 (особа, яка жодного відношення до договірних відносин між сторонами не має);
суди за будь-яких умов повинні були витребувати у банку первісні документи бухгалтерського обліку про господарські операції, в яких зафіксовано факти господарських операцій щодо видачі їй як позичальнику грошових коштів, їх розміру, дату видачі та валюту грошових операцій. Вирішення позовних вимог про стягнення кредитної заборгованості на підставі спотвореного, фіктивного розрахунку заборгованості, складеного стосовно іншої особи, є підставою для скасування рішень судів попередніх інстанцій, оскільки суди встановили обставини, що мають суттєве значення для вирішення справи по суті, на підставі недопустимих доказів;
суди не звернули уваги, що всі розрахунки з банком проводилися у національній валюті (гривні), валютних коштів у доларах США позичальник не отримувала. Вказане свідчить про те, що кредит був виданий банком не у доларах США, а у національній валюті - гривні;
нараховані відсотки за користування кредитними коштами в сумі 3 421,00 дол. США обчислені з суми заборгованості, яка визначена на підставі неналежного доказу у справі, а саме розрахунку заборгованості від 31 жовтня 2011 року стосовно ОСОБА_5 . Зазначене суперечить висновкам, викладеним у постанові Верховного Суду від 14 квітня 2021 року у справі № 520/17947/18;
держава захищає права споживачів, здійснює контроль за якістю і безпечністю продукції та усіх видів послуг і робіт, сприяє діяльності громадських організацій споживачів (частина третя статті 42 Конституції України). Згідно з частиною другою статті 627 ЦК України у договорах за участю фізичної особи - споживача враховуються вимоги законодавства про захист прав споживачів. Водночас особливості регулювання відносин за договором про надання споживчого кредиту встановлені законом (частина третя статті 1054 ЦК України). Відповідно до пункту 23 статті 1 Закону України «Про захист прав споживачів» (у редакції, чинній на час укладення кредитного договору) споживчим кредитом є кошти, що надаються кредитодавцем (банком або іншою фінансовою установою) споживачеві на придбання продукції. У статті 11 Закону України «Про захист прав споживачів» (у редакції, чинній на час укладення кредитного договору) зазначено, що надання (отримання) споживчих кредитів в іноземній валюті на території України забороняється. Рішенням Конституційного Суду України від 10 листопада 2011 року № 15-рп/2011 встановлено, що в вказані положення з наступними змінами у взаємозв'язку з положеннями частини четвертої статті 42 Конституції України треба розуміти так, що їх дія поширюється на правовідносини між кредитодавцем та позичальником (споживачем) за договором про надання споживчого кредиту, що виникають як під час укладення, так і виконання такого договору. За таких обставин суди помилково взяли до уваги лист керуючого філією ПАТ «ПУМБ», в якому висловлено позицію банку про те, що на умови кредитного договору, укладеного між ОСОБА_1 і банком, які існували під час терміну його дії, не поширюються норми Закону України «Про захист прав споживачів»;
нарахований штраф про ненадання довідки про заробітну плату та інші доходи у сумі 545,00 дол. США та штраф за невиконання умов страхування предмету застави в сумі 43 650,00 грн суперечать висновкам, викладеним у постанові Великої Палати Верховного Суду від 13 липня 2022 року у справі № 363/1834/17. Крім того, з 16 жовтня 2011 року набрав чинності Закон України № 3795-VI «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо врегулювання відносин між кредиторами та споживачами фінансових послуг». Згідно з абзацом дев'ятим пункту 8 розділу І цього Закону частину четверту статті 11 Закону № 1023-XII «Про захист прав споживачів» було доповнено новим абзацом третім такого змісту: «Кредитодавцю забороняється встановлювати у договорі про надання споживчого кредиту будь-які збори, відсотки, комісії, платежі тощо за дії, які не є послугою у визначенні цього Закону. Умова договору про надання споживчого кредиту, яка передбачає здійснення будь-яких платежів за дії, які не є послугою у визначенні цього Закону, є нікчемною». Наведені приписи у такій редакції діяли до 10 червня 2017 року. 10 червня 2017 року набрав чинності Закон України «Про споживче кредитування» від 15 листопада 2016 року № 1734-VІІІ. Цей Закон визначає загальні правові та організаційні засади споживчого кредитування в Україні відповідно до міжнародно-правових стандартів у цій сфері. У зв'язку з чим у Законі України «Про захист прав споживачів» текст статті 11 викладено в такій редакції: «Цей Закон застосовується до відносин споживчого кредитування у частині, що не суперечить Закону України «Про споживче кредитування»;
під час розгляду справи суд апеляційної інстанції не врахував норми Закону України від 15 березня 2022 року № 2120-ІХ «Про внесення змін до Податкового кодексу України та інших законодавчих актів України щодо дії норм на період дії воєнного стану», згідно з якими Прикінцеві та перехідні положення ЦК України доповнено пунктом 18 такого змісту: «У період дії в Україні воєнного, надзвичайного стану та у тридцятиденний строк після його припинення або скасування у разі прострочення позичальником виконання грошового зобов'язання за договором, відповідно до якого позичальнику було надано кредит (позику) банком або іншим кредитодавцем (позикодавцем), позичальник звільняється від відповідальності, визначеної статтею 625 цього Кодексу, а також від обов'язку сплати на користь кредитодавця (позикодавця) неустойки (штрафу, пені) за таке прострочення. Установити, що неустойка (штраф, пеня) та інші платежі, сплата яких передбачена відповідними договорами, нараховані включно з 24 лютого 2022 року за прострочення виконання (невиконання, часткове виконання) за такими договорами, підлягають списанню кредитодавцем (позикодавцем)». При цьому висновок Верховного Суду щодо питань застосування вказаної норми права у подібних правовідносинах відсутній.
Аналіз змісту касаційної скарги свідчить про те, що судові рішення оскаржуються в частині задоволених позовних вимог про стягнення заборгованості та відмови в задоволенні зустрічних позовних вимог та позовних вимог третьої особи, а тому в іншій частині не оскаржуються та в касаційному порядку не переглядаються.
Рух справи у суді касаційної інстанції
Ухвалою Верховного Суду від 23 березня 2023 року касаційну скаргу ОСОБА_1 залишено без руху, надано строк для усунення її недоліків.
Ухвалою Верховного Суду від 04 липня 2023 року продовжено ОСОБА_1 строк на усунення недоліків касаційної скарги до 03 серпня 2023 року.
Ухвалою Верховного Суду від 22 серпня 2023 року поновлено ОСОБА_1 строк на касаційне оскарження рішення Малиновського районного суду м. Одеси від 27 вересня 2021 року та постанови Одеського апеляційного суду від 22 грудня 2022 року, відкрито касаційне провадження у справі№ 2/1519/7865/11 та витребувано справу із суду першої інстанції. Цією ж ухвалою у задоволенні клопотання ОСОБА_1 про зупинення виконання рішення Малиновського районного суду м. Одеси від 27 вересня 2021 року та постанови Одеського апеляційного суду від 22 грудня 2022 року відмовлено.
Ухвалою Верховного Суду від 24 квітня 2024 року провадження у цій справі зупинено до закінчення перегляду в касаційному порядку Об'єднаною палатою Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду справи № 161/8822/19 (провадження № 61-7223сво22).
Ухвалою Верховного Суду від 19 червня 2024 року касаційне провадження у справі поновлено; у задоволенні заяви ОСОБА_1 про визнання доказу недопустимим та його виключення з числа доказів відмовлено; призначено справу до судового розгляду.
Межі та підстави касаційного перегляду
Переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, перевіряє правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими (частина перша статті 400 ЦПК України).
В ухвалі про відкриття касаційного провадження зазначаються підстава (підстави) відкриття касаційного провадження (частина восьма статті 394 ЦПК України).
В ухвалі Верховного Суду від 22 серпня 2023 року зазначено, що касаційна скарга містить передбачені частиною другою статті 389 ЦПК України підстави для відкриття касаційного провадження (суд апеляційної інстанції в оскарженому судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постановах Верховного Суду від 20 травня 2022 року у справі № 336/4796/18, від 14 квітня 2021 року у справі № 520/17947/18, від 13 липня 2022 року у справі № 363/1834/17 та судове рішення оскаржується з підстав, передбачених частиною третьою статті 411 ЦПК України).
Фактичні обставини справи
Суди встановили, що 11 червня 2008 року в якості розрахунку за автомобіль «Mersedes Benz» МL 320, 2008 року випуску, колір чорний, ОСОБА_1 сплачено ФОП ОСОБА_4 кошти у сумі 111 550,00 грн та 72 750,00 грн, що підтверджується квитанціями до прибуткового касового ордеру № 2448 та № 2459.
11 червня 2008 року між ФОП ОСОБА_4 і ОСОБА_1 складений акт приймання-передачі транспортного засобу, а саме автомобіля «Mersedes Benz» МL 320, 2008 року випуску.
26 червня 2008 року між ЗАТ «ПУМБ», правонаступником якого є ПАТ «ПУМБ», і ОСОБА_1 укладений кредитний договір № 6556734, відповідно до пунктів 1.1 - 1.3 статті 1 якого позивач зобов'язався видати позичальнику кредит в сумі 54 589,00 дол. США, а ОСОБА_1 - використати кредит за цільовим призначенням, сплатити проценти за користування кредитом та повернути банку кредит частинами в розмірах, в порядку та в строки, визначені кредитним договором. Цільове призначення кредиту - придбання автомобіля марки «Mersedes Benz», номер кузову НОМЕР_1 , у продавця ФОП ОСОБА_4 згідно з договором купівлі-продажу автомобіля від 11 червня 2008 року № 11/06. Ставка за користування кредитом становить 13,49 % річних.
Відповідно пункту 1.3.1 статті 1 кредитного договору у разі якщо на виконання пункту 2.1.3 цього договору транспортний засіб буде застраховано позичальником або іншою особою у страховика - ЗАО УСК «Княжа» та за умови дотримання усіх інших умов вказаного пункту, незважаючи на положення пункту 1.3 цього договору, протягом строку дії договору страхування із страховиком вказаним у цьому пункті, процентна ставка за користування кредитом становить 7,77 % річних.
Згідно з пунктами 1.3.2, 1.3.3, 1.4, 1.5 статті 1 кредитного договору у випадку поновлення дії договору страхування зі страховиком, вказаним у пункті 1.3.1 цього договору, у порядку визначеному пунктом 4.3.1 цього договору та за умови надання банку відповідних підтверджень протягом строку, на який поновлено дію страхування, застосовується процентна ставка, встановлена пунктом 1.3.1 цього договору. У разі порушення позичальником пункту 4.3.1 цього договору щодо строку надання банку підтверджень про поновлення дії договору страхування зі страховиком, вказаним у пункті 1.3.1 цього договору, процентна ставка, встановлена в пункті 1.3.1 цього договору, застосовується виключно з дня, наступного за днем надання банку відповідних підтверджень.
Строк повернення кредиту 26 червня 2015 року.
Забезпечення виконання зобов'язань позичальника за цим договором є застава транспортного засобу та/або інше забезпечення за домовленістю сторін та/або в силу закону, в тому числі забезпечення у формі поруки чи майнової поруки, яке надається банку відповідно до договорів, укладення яких передбачено цим договором.
У пункті 2 кредитного договору передбачено умови та порядок надання кредиту, а саме - кредит надається позичальнику лише після того, коли будуть виконані всі перелічені нижче умови:
2.1.1. Укладення з банком наступних договорів в забезпечення виконання зобов'язань позичальника за цим договором:
2.1.1.1. Договір застави транспортного засобу: тип: легковий універсал, марка: «Mersedes Benz» МL 320, 2008 року випуску, колір чорний, номер кузову НОМЕР_1 , об'єм двигуна 2987 куб. см, реєстраційний номер НОМЕР_2 , з ОСОБА_1 ;
2.1.1.2. Договір поруки з ОСОБА_2 ;
2.1.2. Реєстрація за заявою банка обтяжень, що виникнуть з договорів, укладених в забезпечення виконання зобов'язань позичальника за цим договором, у відповідних державних реєстрах обтяжень та отримання банком витягів з цих реєстрів, які мають свідчити про встановлення в результаті такої реєстрації вищого пріоритету прав банка, як обтяжувача, відносно майна, яке передається йому у заставу (іпотеку) в забезпечення зобов'язань за цим договором;
2.1.3. Страхування позичальником або іншою особою (та надання банку відповідних доказів такого страхування) за свій рахунок та на користь банку (як вигодонабувача, який у разі настання страхового випадку набуває права вимоги до страховика) майна, яке буде передане банку в забезпечення виконання зобов'язань за цим договором, на строк не менше одного року у страховика, схваленого банком.. Відповідне майно має бути застраховане на суму, не меншу ніж буде узгоджена у відповідній угоді про забезпечення зобов'язань позичальника за цим договором від ризиків попередньо узгоджених з банком. В договорі страхування повинно бути передбачено, що зміна умов такого договору, в тому числі вигодо набувача без письмової згоди банку забороняється. Істотні умови договору страхування (в тому числі ризики, страхові випадки та франшиза) мають бути погоджені з банком до його підписання. Укладення позичальником договору обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності за шкоду, спричинену життю, здоров'ю, майну потерпілих внаслідок експлуатації транспортного засобу зі страховиком, схваленим банком, на строк не менше одного року та надання банку відповідних доказів такого страхування;
2.1.4. Надання банку (в оригіналі для ознайомлення) документів, що підтверджують здійснення за рахунок власних коштів позичальника часткової оплати за транспортний засіб в розмірі 184 300,00 грн.
2.1.5. Надання позичальником банку платіжного доручення на переказ коштів у розмірі 52 200,00 грн з карткового рахунку позичальника № НОМЕР_3 в відділенні № 3 філії ПУМБ в м. Одесі за цільовим призначенням, обумовленим кредитним договором на поточний рахунок № НОМЕР_5 в ВАТ «Ерсте Банк», м. Київ, МФО 380009 одержувач - ФОП ОСОБА_4 згідно з договором купівлі-продажу автомобіля від 11 червня 2008 року № 11/06.
2.1.5.1. Наявності на картковому рахунку позичальника доступного залишку коштів (з урахуванням суми наступного зарахування кредитних коштів) достатнього для виконання зазначеного в попередньому пункті платіжного доручення, а також відсутності на момент видачі кредиту будь-яких обмежень стосовно права позичальника вільно розпоряджатися коштами на цьому рахунку та відсутність платіжних вимог на примусове списання коштів з цього рахунку.
2.1.6. Оплата банку одноразової комісії за надання ним пакета послуг по видачі кредиту, яка становить 2 620,92 грн і складає 0,99 % від суми кредиту, зазначеної в пункті 1.1 цього договору, мінімальна сума 599,00 грн.
2.2. Всі перелічені вище умови надання кредиту мають бути виконані в строк не пізніше 10 календарних днів з дати підписання цього договору. Якщо протягом цього строку такі умови не будуть виконані з вини позичальника (в тому числі за наявності форс-мажорного характеру), зі спливом вказаного строку передбачені цим договором зобов'язання банку щодо надання позичальнику кредиту припиняються, а цей договір вважається розірваним. При цьому оплачена відповідно до умов цього договору одноразова комісія не підлягає поверненню банком.
Відповідно до пункту 2.3.2 кредитного договору надання кредиту відбувається шляхом перерахування суми кредиту з позичкового рахунку № НОМЕР_7 в відділенні № 3 філії ПУМБ у м. Одесі, МФО 328191, який відкривається банком для обліку сум, наданих позичальнику в кредит за цим договором, на картковий рахунок позичальника № НОМЕР_3 , відкритий у гривнях в відділенні № 3 філії ПУМБ у м. Одесі, МФО 328191, який відкривається позичальнику банком.
Згідно з пунктом 2.3.5 передбачено, що зважаючи на те, що кредит за цим договором надається в іноземній валюті, а картковий рахунок позичальника для зарахування суми кредиту відкритий в українських гривнях, позичальник цим безвідклично доручає банку попередньо здійснити продаж коштів в іноземній валюті в повній сумі, що знаходиться на позичковому рахунку, вказаному в пункті 2.3.2 цього договору, в порядку, передбаченому заявою про продаж іноземної валюти (0408005) (пункт 3.6.2 цього договору) за курсом, встановленим банком та день здійснення такої операції. Сторони домовилися, що при здійсненні продажу іноземної валюти у передбачених цим пунктом випадках, умови цього пункту договору є реквізитом заяви про продаж іноземної валюти (пункт 3.6.2 цього договору) та мають враховуватися банком при виконанні заяви про продаж іноземної валюти. Всі витрати, пов'язані із здійсненням банком вищевказаних операцій з продажу іноземної валюти за дорученням позичальника, включаючи (але не виключно) комісії банку (згідно чинних в банку тарифів), обов'язкові платежі до бюджету та всі інші витрати покладаються на позичальника. Умови цього договору не змінюють валюту кредиту та валюту виконання позичальником своїх зобов'язань за цим договором: такі зобов'язання враховуються і мають виконуватися позичальником виключно в валюті кредиту.
Відповідно до пунктів 3.1.1 - 3.1.4 статті 3 кредитного договору за користування кредитом позичальник зобов'язаний сплачувати банку проценти за ставкою, зазначеною в пункті 1.3. цього договору, в порядку і на умовах, обумовлених пунктами 3.1.2 та 3.1.3 цього договору, а у випадку порушення зобов'язань з повернення кредиту - за ставкою та на умовах, зазначених в пункті 3.1.4 цього договору. Проценти за користування кредитом розраховуються, виходячи зі щоденного залишку заборгованості за кредитом, протягом всього строку користування кредитними коштами починаючи з дня надання кредиту (включаючи цей день), по день повного погашення заборгованості за кредитом (не враховуючи цей день). Проценти розраховуються виходячи з 360 днів у році та нараховуються щоденно. Проценти за користування кредитом повинні сплачуватися позичальником в строки, передбачені графіком повернення кредиту та сплати процентів за користування кредитом, закріпленим в додатку № 1, який підписується сторонами та є невід'ємною частиною цього договору. У випадку порушення зобов'язань з повернення кредиту, нарахування процентів на заборгованість за основною сумою кредиту, яку не було своєчасно повернуто позичальником відповідно до графіку повернення кредиту та сплати процентів за користування кредитом, закріпленим у додатку № 1 до цього договору, здійснюється щоденно на суму такої заборгованості за ставкою 7,77 % річних виходячи з 360 днів у році.
Згідно з пунктами 3.3, 3.4 статті 3 кредитного договору надання банку коштів в рахунок повернення кредиту та сплати процентів за цим договором здійснюється виключно у валюті кредиту в зазначені нижче способи: 1) шляхом внесення готівкових грошових коштів в касу будь-якої філії або відділення банку; 2) шляхом переказу з рахунку, відкритого в банку, на рахунок, що зазначений в пункті 3.4 цього договору; 3) шляхом переказу з рахунку, відкритого в іншому банку на рахунок № НОМЕР_8 в відділення № 3 філії ПУМБ у м. Одесі, МФО 328191, код у ЄДР 20965981 (призначення такого переказу повинно містити: «Кошти для повернення кредиту та сплати процентів за користування кредитом ОСОБА_1 згідно договору № 6556734 від 2008-06-26»); 4) шляхом самостійного (договірного) списання (перерахування) банком грошових коштів, в розмірі, необхідному для повернення частини кредиту та сплати процентів за відповідний розрахунковий рахунок з рахунку позичальника № НОМЕР_9 в відділення № 3 філії ПУМБ у м. Одесі, МФО 328191, відкритому у валюті кредиту, на рахунок обліку коштів для погашення заборгованості за цим договором, вказаний пунктом 3.4. договору (таке списання (перерахування) здійснюється банком на підставі цього пункту договору при наявності грошових коштів на вказаному рахунку починаючи з першого дня настання кожного терміну повернення, передбаченого графіком повернення кредиту та сплати процентів за кротування кредитом, наведеного в додатку № 1 до цього договору). Надані банку у порядку, передбаченому пунктом 3.3 цього договору, грошові суми зараховуються на рахунок обліку коштів для погашення заборгованості за цим договором № 29098964867683 відкритий у валюті кредиту в відділення № 3 філії ПУМБ у м. Одесі, МФО 328191, з якого в цей же день списуються в рахунок повернення кредиту та сплати процентів і тим самим здійснюється погашення заборгованості позичальника за цим договором.
Також кредитним договором передбачені також інші зобов'язання позичальника, а саме:
протягом строку дії цього договору щорічно, до дати закінчення періоду страхування, за який сплачено страховий платіж, поновлювати дію договорів страхування, укладення яких передбачено цим договором, на умовах попередньо узгоджених з банком, при цьому страхова сума за договорами страхування, що будуть укладатися на новий строк, має бути не меншою ніж сума поточної заборгованості позичальника за основною сумою кредиту і не меншою дійсної вартості майна (за договорами страхування майна) на момент укладення таких договорів страхування. На підтвердження виконання умов цього пункту позичальник зобов'язаний до дати закінчення періоду страхування, за який сплачено страховий платіж, надавати банку, як вигодонабувачу, по одному оригінальному примірнику цих договорів страхування а також документів, що підтверджують сплату страхових платежів в повному обсязі за період, на який було поновлено дію договорів страхування (пункт 4.3.1 кредитного договору);
при настанні страхового випадку за договором страхування, укладення якого передбачено цим договором, здійснювати всі залежні від нього дії, необхідні для якнайшвидшого та найповнішого задоволення права банку на отримання страхового відшкодування, а щодо договору страхування цивільно-правової відповідальності, укладення якого передбачено абзацом другим пунктом 2.1.3 цього договору, - здійснити усі необхідні дії, передбачені законодавством та договором страхування (пункт 4.3.2 кредитного договору);
не пізніше ніж у місячний термін після 26-го травня кожного року протягом строку дії цього договору надавати банку довідку про заробітну плату та інші доходи за період попередніх цієї дати 4-х місяців та інформацію, необхідну банку для визначення фінансового стану (платоспроможності) позичальника (пункт 4.3.3 кредитного договору);
протягом строку дії цього договору не надавати порук за третіх осіб без попередньої письмової згоди банку (пункт 4.3.4 кредитного договору);
при отриманні від банку вимоги про дострокове повернення кредиту повернути кредит в повному обсязі достроково разом з розрахованими процентами за користування кредитом і штрафними санкціями (якщо такі будуть мати місце) в порядку і строки, передбачені цим договором (пункт 4.3.5 кредитного договору);
повідомляти банк письмово про: зміну свого фактичного місця проживання, номеру контактного телефону, місця роботи, зміни складу сім'ї - не пізніше 14 календарних днів з часу настання таких змін; виникнення будь-яких обставин, що можуть тим чи іншим чином негативно вплинути на виконання позичальником своїх зобов'язань за цим договором, або на його платоспроможність, а також про настання подій, які є страховими випадками за договорами страхування, укладення яких передбачено цим договором, чи будь-яких інших подій, які хоча і не є страховими випадками, але можуть мати наслідком втрату або знецінення забезпечення зобов'язань за цим договором - негайно при виникненні таких обставин (пункт 4.3.6 кредитного договору).
У пунктах 5.1 - 5.5 статті 5 кредитного договору передбачена відповідальність за порушення зобов'язань, а саме - порушення позичальником своїх зобов'язань за цим договором та/або порушення умов договору, предметом якого є забезпечення зобов'язань позичальника за цим договором, якщо такий було укладено, є підставою для зміни умов кредитування за цим договором на вимогу банку (пункт 3.5.7 та пункт 3.5.8 цього договору) та виникнення обов'язку позичальника щодо сплати пені за порушення зобов'язань за цим договором. У разі порушення позичальником строків виконання зобов'язань з повернення кредиту та/або сплати процентів за користування кредитом позичальник зобов'язаний сплатити на вимогу банка пеню у розмірі подвійної облікової ставки НБУ, що діяла у відповідний період, від суми прострочених виконанням зобов'язань за кожен день прострочення. Крім пені, встановленої цим договором за порушення зобов'язань з повернення кредиту, позичальник зобов'язаний за весь час прострочення сплатити банку проценти на суму простроченого основного боргу за ставкою, визначеною в пункті 3.1.4 цього договору. За кожний випадок порушення позичальником обов'язків щодо поновлення дії договорів страхування, передбачених пунктом 4.3.1 цього договору, позичальник зобов'язаний сплатити на вимогу банку на його користь штраф у розмірі - 10 % від мінімальної страхової суми, на яку згідно з вимогами зазначеного пункту договору має бути укладений договір страхування. За кожний випадок порушення позичальником обов'язків, передбачених пунктами 4.3.2 - 4.3.6 цього договору, позичальник зобов'язаний на вимогу банку сплатити на його користь штраф у розмірі - 1 % від суми одержаного кредиту.
26 червня 2008 року між ЗАТ «ПУМБ» і ОСОБА_1 укладений договір банківського (карткового) рахунку № НОМЕР_10 , за умовами якого у банку відкрито картковий рахунок № НОМЕР_3 у валюті (українські гривні) на здійснення розрахунково-касового обслуговування.
На забезпечення виконання позичальником зобов'язань за вказаним кредитним договором 26 червня 2008 року між ЗАТ «ПУМБ» і ОСОБА_2 укладений договір поруки № 6584345. Згідно з пунктом 1.2 статті 1 договору поруки поручитель зобов'язується відповідати солідарно, у повному обсязі за виконання позичальником усіх зобов'язань, що виникли з кредитного договору, включаючи сплату основного боргу, процентів, комісій та неустойки. У статті 5 цього договору передбачено, що порука за цим договором припиняється з припиненням зобов'язання, а також в інших випадках, передбачених чинним законодавством України.
Згідно з платіжним дорученням від 26 червня 2008 року № 1000 з рахунку ОСОБА_1 № НОМЕР_3 у відділенні № 3 філії ПУМБ в м. Одесі, за цільовим призначенням, обумовленим кредитним договором, на поточний рахунок № НОМЕР_5 у ВАТ «Ерсте Банк» (м. Київ, МФО 380009), одержувач - ФОП ОСОБА_4 згідно з договором купівлі-продажу автомобіля від 11 червня 2008 року № 11/06 перераховані кошти в сумі 252 200,00 грн.
Відповідно до заяви від 26 червня 2008 року, яка посвідчена приватним нотаріусом Одеського міського нотаріального округу Білоусовою Н. В., ОСОБА_2 надав згоду на передачу в заставу ЗАТ «ПУМБ» його дружиною - ОСОБА_1 на забезпечення виконання її зобов'язань за кредитним договором автомобіля марки «Mersedes Benz» МL 320, 2008 року випуску, колір чорний, номер кузова НОМЕР_1 , об'єм двигуна 2987 куб. см., реєстраційний номер НОМЕР_2 , зареєстрованого РЕВ-1 при УДАІ ГУ МВС України в Одеській області 24 червня 2008 року, придбаного ними у період зареєстрованого шлюбу.
Те, що зазначений автомобіль є спільною сумісною власністю подружжя також підтверджується і копією шлюбного договору, укладеного 18 червня 2016 року між ОСОБА_2 і ОСОБА_1 . Відповідно до пункту 4.3 цього договору передбачено, що укладання договорів авансу, залога, лізингу, оренди, застави, задатку, займу, поруки кредитного договору, щодо майна, яке знаходиться у спільній сумісній власності подружжя за цим договором, неможливо одним з подружжя без обов'язкової письмової згоди другого з подружжя.
На забезпечення виконання позичальником зобов'язань за вказаним кредитним договором від 26 червня 2008 року між ЗАТ «ПУМБ» і ОСОБА_1 укладений договір застави транспортного засобу № 6584366, за умовами якого в заставу банку передано автомобіль легковий універсал, марка «Mersedes Benz» МL 320, 2008 року випуску, колір чорний, номер кузову НОМЕР_1 , об'єм двигуна - 2987 куб. см., реєстраційний номер НОМЕР_2 , який належить заставодавцю на праві власності на підставі свідоцтва про реєстрацію транспортного засобу НОМЕР_6 , виданого РЕВ-1 при УДАІ ГУМВС України в Одеській області 24 червня 2008 року, а також додатку № 1 до договору застави транспортного засобу від 26 червня 2008 року № 6584366. Згідно з пунктом 1.4 вказаного договору заставна вартість предмету застави за домовленістю сторін становить 436 500,00 грн.
У зв'язку з неналежним виконанням позичальником та поручителем своїх зобов'язань за кредитним договором та договором поруки банк направив вимоги про дострокове повернення всієї суми кредиту та процентів за користування кредитом, яку ОСОБА_1 отримала 02 листопада 2010 року, що підтверджується її підписом на цій вимозі. Проте достроково кредитні кошти та нараховані проценти повернені не були.
Таким чином, ПАТ «ПУМБ», пред'явивши до ОСОБА_1 вимогу про дострокове повернення всієї суми кредиту, змінив строк виконання основного зобов'язання за кредитним договором з 26 червня 2015 року на 03 грудня 2010 року.
У зв'язку з невиконанням позичальником обов'язків з повернення кредиту та сплати процентів за користування кредитом виникла заборгованість
за кредитом. Згідно з наданим ПАТ «ПУМБ» розрахунком за період з 17 квітня 2010 року до 20 лютого 2017 року заборгованість за кредитним договором не погашено та становить: за основною сумою кредиту - 37 426,28 дол. США; за нарахованими та несплаченими процентами - 35 089,70 дол. США; пеня
за порушення строків повернення основної суми кредиту та сплати процентів
за користування кредитом в сумі - 5 388,28 дол. США.
Позиція Верховного Суду
Кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу (частина перша статті 15, частина перша статті 16 ЦК України).
Порушення права пов'язане з позбавленням його суб'єкта можливості здійснити (реалізувати) своє приватне (цивільне) право повністю або частково. Для застосування того чи іншого способу захисту необхідно встановити, які ж приватні (цивільні) права (інтереси) позивача порушені, невизнані або оспорені відповідачем і за захистом яких приватних (цивільних) прав (інтересів) позивач звернувся до суду.
У частині першій статті 1054 ЦК України передбачено, що за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти.
Кредитний договір укладається у письмовій формі. Кредитний договір, укладений з недодержанням письмової форми, є нікчемним (стаття 1055 ЦК України).
Згідно з частинами першою, другою статті 207 ЦК України правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах, у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами).
У частині першій статті 218 ЦК України передбачено, що заперечення однією із сторін факту вчинення правочину або оспорювання окремих його частин може доводитися письмовими доказами, засобами аудіо-, відеозапису та іншими доказами. Рішення суду не може ґрунтуватися на свідченнях свідків.
Договір є обов'язковим для виконання сторонами (стаття 629 ЦК України).
Згідно з статтею 526 ЦК України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання) (стаття 610 ЦК України).
У разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема: зміна умов зобов'язання; сплата неустойки; відшкодування збитків та моральної шкоди (стаття 611 ЦК України).
Одним із видів порушення зобов'язання є прострочення - невиконання зобов'язання в обумовлений сторонами строк.
Суд розглядає справи не інакше як за звернення особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів поданих учасниками справи; учасник справи розпоряджається своїми правами щодо предмета спору на власний розсуд (стаття 13 ЦПК України).
Відповідно до частин першої, другої та четвертої статті 12 ЦПК України цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов'язків, передбачених законом. Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов'язаних із вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.
При виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду (частина четверта статті 263 ЦПК України).
У постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду від 14 квітня 2021 року у справі № 520/17947/18 (провадження № 61-15707св19), на яку посилається відповідач у касаційній скарзі, вказано, що «відповідно до частин першої, другої статті 13 ЦПК України суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках. […] Згідно зі статтею 78 ЦПК України суд не бере до уваги докази, що одержані з порушенням порядку, встановленого законом. Обставини справи, які за законом мають бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування».
У постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду від 20 травня 2022 року у справі № 336/4796/18 (провадження № 61-6356св21), на яку є посилання у касаційній скарзі, зазначено, що «відповідно до частини першої статті 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірах та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти (частина перша статті 1048 цього Кодексу). Відповідно до частини другої статті 1054 ЦК України до відносин за кредитним договором застосовуються положення параграфа 1 («Позика») глави 71 («Позика. Кредит. Банківський вклад»), якщо інше не встановлено цим параграфом і не випливає із суті кредитного договору. Згідно з частиною другою статті 1050 ЦК України, якщо договором встановлений обов'язок позичальника повернути позику частинами (з розстроченням), то у разі прострочення повернення чергової частини позикодавець має право вимагати дострокового повернення частини позики, що залишилася, та сплати процентів, належних йому відповідно до статті 1048 цього кодексу. Частиною першою статті 1048 ЦК України передбачено, що позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором. У разі відсутності іншої домовленості сторін проценти виплачуються щомісяця до дня повернення позики».
У постанові Великої Палати Верховного Суду від 13 липня 2022 року у справі № 363/1834/17(провадження № 14-53цс21) зазначено, що «за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити відсотки (частина перша статті 1054 ЦК України). Отже, суть зобов'язання за кредитним договором полягає в обов'язку банку надати гроші (кредит) позичальникові та в обов'язку останнього їх повернути і сплатити за користування ними проценти. Банкам забороняється вимагати від клієнта придбання будь-яких товарів чи послуг від банку або від спорідненої чи пов'язаної особи банку як обов'язкову умову надання банківських послуг (частина третя статті 55 Закону № 2121-III), однією із яких є розміщення залучених у вклади (депозити), у тому числі на поточні рахунки, коштів та банківських металів від свого імені, на власних умовах та на власний ризик (пункт 3 частини третьої статті 47 цього Закону), зокрема надання споживчого кредиту. Тому банк не може стягувати з позичальника платежі за дії, які він вчиняє на власну користь (ведення кредитної справи, договору, розрахунок і облік заборгованості за кредитним договором тощо), чи за дії, які позичальник вчиняє на користь банку (наприклад, прийняття платежу від позичальника), чи за дії, що їх вчиняє банк або позичальник з метою встановлення, зміни, припинення правовідносин (укладення кредитного договору, внесення до нього змін тощо). Інакше кажучи, банк неповноважний стягувати з позичальника плату (комісію) за управління кредитом, адже такі дії не становлять банківську послугу, яку замовив позичальник (або супровідну до неї), а є наслідком реалізації прав та обов'язків банку за кредитним договором і відповідають економічним потребам лише самого банку. […] 16 жовтня 2011 року набрав чинності Закон № 3795-VI. Згідно з абзацом дев'ятим пункту 8 розділу І цього Закону частину четверту статті 11 Закону № 1023-XII було доповнено новим абзацом третім такого змісту: «Кредитодавцю забороняється встановлювати у договорі про надання споживчого кредиту будь-які збори, відсотки, комісії, платежі тощо за дії, які не є послугою у визначенні цього Закону. Умова договору про надання споживчого кредиту, яка передбачає здійснення будь-яких платежів за дії, які не є послугою у визначенні цього Закону, є нікчемною». Наведені приписи у такій редакції діяли до 10 червня 2017 року, коли набрав чинності Закон № 1734-VIII. Згідно з останнім текст статті 11 Закону № 1023-XII виклали у новій редакції, що не передбачала нікчемності зазначених умов договору, а звужувала дію Закону № 1023-XII до відносин споживчого кредитування у частині, що не суперечить Закону № 1734-VIII».
У постанові Верховного Суду у складі Об'єднаної палати Касаційного цивільного суду від 03 червня 2024 року у справі № 161/8822/19 (провадження
№ 61-7223сво22) зазначено, що «у випадку наявності підстав для солідарної відповідальності відповідачів/боржників, кожен з них має право висунути заперечення проти вимог кредитора, які є загальними для всіх боржників та не засновані на особистих відносинах одного з них з кредитором. Оскарження судового рішення у повному обсязі одним з відповідачів, відповідальність якого є солідарною з іншими, та перегляд справи в апеляційному порядку за апеляційною скаргою такого відповідача, не є порушенням принципу диспозитивності цивільного судочинства».
Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом (частина перша статті 81 ЦПК України).
У справі, що переглядається:
суди встановили, що у зв'язку із неналежним виконанням позичальником умов кредитного договору банк направив вимогу про дострокове повернення всієї суми кредиту та процентів за користування кредитом, копію якої отримала позичальник ОСОБА_1 . Ця вимога залишилася без задоволення, після чого банк звернувся до суду з позовом у цій справі;
врахувавши мету правочину, відносини між сторонами, їх поведінку та обставини, що мають значення для правильного вирішення спору, установив, що ОСОБА_1 належним чином не виконувала зобов'язань за кредитним договором від 26 червня 2008 року, у зв'язку з чим виникла заборгованість, яка підлягає стягненню з відповідача на користь банку, розмір якої станом на 20 вересня 2011 року становить: за сумою кредиту - 37 426,28 дол. США; за непогашеними у строк відсотками за користування кредитом - 7 348,75 дол. США; пеня за порушення строків виконання зобов'язань за кредитним договором - 5 388,28 дол. США; штраф за порушення обов'язків, передбачених пунктами
4.3.2 - 4.3.6 кредитного договору - 545,89 дол. США; штраф за порушення обов'язків щодо поновлення дії договорів страхування - 43 650,00 грн;
суди встановили, що надані сторонами докази у їх сукупності підтверджують факт виникнення кредитних зобов'язань у ОСОБА_1 за кредитним договором від 26 червня 2008 року, їх часткове виконання позичальником, наявність у неї заборгованості у визначеному розмірі. Тому доводи касаційної скарги про відсутність первинних документів, які фіксують факти здійснення господарської операції на правильність висновку судів не впливають.
За таких обставин суди правильно стягнули з ОСОБА_1 на користь ПАТ «ПУМБ» кредитну заборгованість.
Доводи касаційної скарги про неправильність розрахунку кредитної заборгованості є необґрунтованими, оскільки на його спростування ОСОБА_1 не надала власного розрахунку та належних і допустимих доказів, що підтверджують повернення грошових коштів у розмірі та на умовах, визначених договором.
Посилання ОСОБА_1 на те, що банк надав розрахунок заборгованості відповідачів від 31 жовтня 2011 року за кредитним договором від 26 червня 2008 року, боржником в якому вказано ОСОБА_5 (особа, яка не має жодного відношення до договірних відносин між сторонами), у сукупності з іншими доказами, які наявні у матеріалах справи, не спростовують існування кредитної заборгованості та її розмір.
Аргумент касаційної скарги про те, що статтею 11 Закону України «Про захист прав споживачів» в редакції, чинній на час укладення кредитного договору, не передбачала можливості надання кредиту в іноземній валюті, є необґрунтованим.
Договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків (частина перша статті 626 ЦК України).
Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства (частина перша статті 628 ЦК України).
Сторони мають право врегулювати у договорі, який передбачений актами цивільного законодавства, свої відносини, які не врегульовані цими актами. Сторони в договорі можуть відступити від положень актів цивільного законодавства і врегулювати свої відносини на власний розсуд. Сторони в договорі не можуть відступити від положень актів цивільного законодавства, якщо в цих актах прямо вказано про це, а також у разі, якщо обов'язковість для сторін положень актів цивільного законодавства випливає з їх змісту або із суті відносин між сторонами (частини друга, третя статті 6 ЦК України).
Сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості (стаття 627 ЦК України).
Випадки і порядок використання іноземної валюти передбачені статтею 193, частиною четвертою статті 524 ЦК України, нормами Закону України «Про зовнішньоекономічну діяльність», Закону України «Про порядок здійснення розрахунків в іноземній валюті» і Декретом Кабінету Міністрів України від 19 лютого 1993 року № 15-93 «Про систему валютного регулювання і валютного контролю».
У статті 524 ЦК України визначено, що зобов'язання має бути виражене у грошовій одиниці України - гривні. Сторони можуть визначити грошовий еквівалент зобов'язання в іноземній валюті.
Грошове зобов'язання має бути виконане у гривнях. Якщо у зобов'язанні визначено грошовий еквівалент в іноземній валюті, сума, що підлягає сплаті у гривнях, визначається за офіційним курсом відповідної валюти на день платежу, якщо інший порядок її визначення не встановлений договором або законом чи іншим нормативно-правовим актом (стаття 533 ЦК України).
У справі, що переглядається:
суди встановили, що заборони на виконання грошового зобов'язання у іноземній валюті, у якій воно зазначено у кредитному договорі, законодавство не містить;
крім того, 23 грудня 1991 року ЗАТ «ПУМБ» отримав ліцензію на право здійснювати банківські операції, визначені частиною першою та пунктами 5-11 частини другої статті 47 Закону України «Про банки і банківську діяльність», а також дозвіл на право здійснення операцій, визначених пунктами 1-4 частини другої, четвертої статті 47 Закону України «Про банки і банківську діяльність».
За таких обставин суди правильно вважали, що сторони можуть визначити в умовах кредитного договору іншу валюту (не національну) виконання кредитних зобов'язань, зокрема долари США.
З огляду на викладене, підстав для задоволення вимог ОСОБА_1 за зустрічним позовом про визнання недійсним пункту 1.1 статті 1 кредитного договору від 26 червня 2008 року немає.
Доводи касаційної скарги щодо неврахування судами норм Закону України від 15 березня 2022 року № 2120-ІХ «Про внесення змін до Податкового кодексу України та інших законодавчих актів України щодо дії норм на період дії воєнного стану», необґрунтовані.
Відповідно до пункту 18 розділу «Прикінцеві та перехідні положення» ЦК України у період дії в Україні воєнного, надзвичайного стану та у тридцятиденний строк після його припинення або скасування у разі прострочення позичальником виконання грошового зобов'язання за договором, відповідно до якого позичальнику було надано кредит (позику) банком або іншим кредитодавцем (позикодавцем), позичальник звільняється від відповідальності, визначеної статтею 625 цього Кодексу, а також від обов'язку сплати на користь кредитодавця (позикодавця) неустойки (штрафу, пені) за таке прострочення. Установити, що неустойка (штраф, пеня) та інші платежі, сплата яких передбачена відповідними договорами, нараховані включно з 24 лютого 2022 року за прострочення виконання (невиконання, часткове виконання) за такими договорами, підлягають списанню кредитодавцем (позикодавцем).
У справі, що переглядається:
ПАТ «ПУМБ» звернувся до суду позовом 08 листопада 2011 року;
в позовній заяві просив стягнути, в тому числі штраф за порушення відповідачем обов'язків щодо поновлення дії договорів страхування в сумі 43650 грн та за порушення обов'язків, передбачених пунктами 4.3.2-4.3.6 кредитного договору в еквіваленті 545,89 дол. США;
пунктом 5.4 кредитного договору передбачено, що за кожний випадок порушення позичальником обов'язків щодо поновлення дії договорів страхування, передбачених пунктом 4.3.1 цього договору, позичальник зобов'язаний сплатити на вимогу банку на його користь штраф у розмірі 10 % від мінімальної страхової суми, на яку згідно з вимогами зазначеного пункту договору має бути укладений договір страхування;
пунктом 5.5 кредитного договору передбачено, що за кожний випадок порушення позичальником обов'язків,передбачених пунктами 4.3.2-4.3.6 цього договору,позичальник зобов'язаний на вимогу банкусплатити на його користь штраф у розмірі 1 % від суми одержаного кредиту;
згідно розрахунку заборгованості нараховані штрафи за порушення відповідачем обов'язків щодо поновлення дії договорів страхування та у зв'язку з невиконанням пункту 4.3.3 кредитного договору;
пунктом 4.3.3 кредитного договору передбачено, що позичальник зобов'язується не пізніше ніж у місячний термін після 26-го травня кожного року протягом строку дії цього договору надавати банку довідку про заробітну плату та інші доходи за період попередніх цієї дати чотирьох місяців та інформацію необхідну банку для визначення фінансового стану (платоспроможності) позичальника.
За таких обставин положення пункту 18 розділу «Прикінцеві та перехідні положення» ЦК України не поширюються на спірні правовідносини; штрафи нараховані відповідно умов договору та не суперечать нормам законодавства України.
Інші доводи касаційної скарги висновків судів не спростовують, зводяться до незгоди з ними та необхідності здійснення їх переоцінки, що знаходиться поза межами повноважень Верховного Суду (стаття 400 ЦПК України).
Висновки за результатами розгляду касаційної скарги
Доводи касаційної скарги не дають підстав для висновку, що судові рішення в оскарженій частині ухвалені без додержання норм матеріального і процесуального права. Таким чином, касаційну скаргу слід залишити без задоволення, а судові рішення в оскарженій частині - без змін.
Оскільки судові рішення в оскарженій частині підлягають залишенню без змін, то судові витрати, понесені на сплату судового збору за подання касаційної скарги, покладаються на особу, яка її подала.
Керуючись статтями 400, 409, 410, 416 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду
Касаційну скаргу ОСОБА_1 , яка підписана представником ОСОБА_3 , залишити без задоволення.
Рішення Малиновського районного суду м. Одеси від 27 вересня 2021 року у нескасованій і незмінений частині та постанову Одеського апеляційного суду від 22 грудня 2022 року в частині задоволених позовних вимог Публічного акціонерного товариства «Перший Український Міжнародний банк» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором, відмови в задоволенні зустрічних позовних вимог ОСОБА_1 до Публічного акціонерного товариства «Перший Український Міжнародний банк» про визнання пункту кредитного договору недійсним, встановлення суми кредиту відповідно до кредитного договору та позовних вимог третьої особи ОСОБА_2 до Публічного акціонерного товариства «Перший Український Міжнародний банк» про визнання пунктів кредитного договору недійсним, визнання недійсним договору застави, визнання договору поруки неукладеним залишити без змін.
Постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.
Головуючий В. І. Крат
Судді: Д. А. Гудима
І. О. Дундар
Є. В. Краснощоков
М. Ю. Тітов