Постанова
Іменем України
25 червня 2024 року
м. Київ
справа № 359/7450/23
провадження № 61-7391св24
Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду: головуючого - Крата В. І. (суддя-доповідач), суддів: Гудими Д. А., Дундар І. О., Краснощокова Є. В., Тітова М. Ю.,
учасники справи:
позивач - ОСОБА_1 ,
відповідачі - Акціонерне товариство «Українська залізниця»,
розглянув у порядку письмового провадження без повідомлення учасників справи касаційну скаргу ОСОБА_1 , яка підписана представником ОСОБА_2 , на ухвалу Бориспільського міськрайонного суду Київської області від 23 листопада 2023 року в складі судді: Чирки С. С., та постанову Київського апеляційного суду від 10 квітня 2024 року в складі колегії суддів: Музичко С. Г., Болотова Є. В., Кулікової С. В.,
Історія справи
Короткий зміст позову
У липні 2023 році ОСОБА_1 звернулась із позовом до АТ «Українська залізниця» про визнання незаконним та скасування наказу про призупинення дії трудового договору, поновлення дії трудового договору та стягнення заробітної плати.
Короткий зміст судового рішення суду першої інстанції
Ухвалою Бориспільського міськрайонного суду Київської області від 23 листопада 2023 року позовну заяву ОСОБА_1 залишено без розгляду.
Ухвала суду першої інстанції мотивована тим, що:
у судове засідання представник позивача двічі не з'явився, на відеозв'язок в режимі відеоконференції не вийшов, а саме 02 листопада 2023 року та 23 листопада 2023 року та був повідомлений про розгляд справи двічі належним чином про що свідчать довідка про доставку електронного листа (документ доставлено до електронної скриньки 26 вересня 2023 року 13:09:09) та довідка від 02 листопада 2023 року (а. с. 49, 65);
заява про розгляд справи за відсутності позивача чи його представника в матеріалах справи відсутня.
Короткий зміст судового рішення суду апеляційної інстанції
Постановою Київського апеляційного суду від 10 квітня 2024 року апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишено без задоволення, ухвалу Бориспільського міськрайонного суду Київської області від 23 листопада 2023 року залишено без змін.
Постанова апеляційного суду мотивована тим, що:
останні два судові засідання призначались на 02 листопада 2023 року та 23 листопада 2023 року. Про вказані судові засідання представник позивача був повідомлений, що підтверджується довідкою про доставку електронного листа (судової повістки про виклик) від 26 вересня 2023 року (а. с. 49) та довідкою (розпискою) про повідомлення адвоката Кириченка Р. Ю., який є представником позивача, про судове засідання на 23 листопада 2023 року (а. с. 65). Судове засідання, призначене на 02 листопада 2023 року, відбулось в режимі відеоконференції. З протоколу судового засідання вбачається нестабільне з'єднання з медіасервісом. У частині п'ятій статті 212 ЦПК України визначено, що ризики технічної неможливості участі відеоконференції поза межами приміщення суду, переривання зв'язку тощо несе учасник справи, який подав відповідну заяву;
про судове засідання, призначене на 25 вересня 2023 року, сторона позивача також була повідомлена, що підтверджується зворотнім повідомленням про отримання ОСОБА_1 судової кореспонденції (а. с. 42) та клопотанням представника позивача про проведення судового засідання в режимі відеоконференції (а. с. 30-32). Представник позивача звернувся із позовом, в якому зазначив свою електронну адресу, на яку судом було направлено судову повістку. Відповідно до частини п'ятої статті 130 ЦПК України вручення судової повістки представникові учасника справи вважається врученням повістки і цій особі. У постанові Верховного Суду від 20 січня 2023 року у справі №465/6147/18 зазначено, якщо учасник надав суду електронну адресу (хоча міг цього і не робити), зазначивши їх у заяві (скарзі), то слід припустити, що учасник бажає, принаймні не заперечує, щоб ці засоби комунікації використовувалися судом.
Аргументи учасників справи
20 травня 2024 року ОСОБА_1 через підсистему Електронний суд подала касаційну скаргу, яка підписана представником ОСОБА_2 , на ухвалу Бориспільського міськрайонного суду Київської області від 23 листопада 2023 року та постанову Київського апеляційного суду від 10 квітня 2024 року, в якій просила:
скасувати оскаржені судові рішення;
направити справу до суду першої інстанції для продовження розгляду;
вирішити питання про розподіл судових витрат.
Касаційна скарга мотивована тим, що:
ані позивач, ані його представник не отримували жодних судових повісток про виклик у судове засідання;
суд апеляційної інстанції зазначає, що в матеріалах справи, начебто, наявні довідки про доставку електронного листа (судової повістки про виклик) від 26 вересня 2023 року та довідка про повідомлення адвоката Кириченка Р. Ю. (представника позивача) про виклик в судове засідання від 23 листопада 2023 року. Однак, насправді, в матеріалах справи №359/7450/23 відсутня інформація про отримання вищенаведених довідок;
належним повідомлення учасників справи про дату і час судового засідання є належним чином оформлена повістка про виклик та докази її отримання. У матеріалах справи відсутні докази отримання судової повістки позивачем та його представником;
Верховний Суд у постанові від 18 березня 2021 року у справі № 911/3142/19 дійшов до висновку, що також належним повідомленням є відправлення рекомендованого листа. При цьому, якщо говорити про повідомлення шляхом використання електронної комунікації через пошту, то наголошується, що не буде доказом належного повідомлення особи роздруківка з електронної пошти суду щодо того, що лист було відправлено відповідній особі.
У червні 2024 року АТ «Українська залізниця» через представника Лазоренко В. В. подало відзив на касаційну скаргу, в якому просить:
відмовити у задоволенні касаційної скарги;
залишити без змін оскаржені рішення;
судові витрати покласти на позивача.
Відзив мотивований тим, що:
Бориспільський міськрайонний суд Київської області двічі відкладав розгляд справи і таким чином суд надавав можливість позивачці представити свої інтереси в суді. Таке право не було використане позивачкою;
зобов'язаний припиняти недобросовісні дії позивача та залишати позов без розгляду у разі повторної неявки до суду належно повідомленого позивача, від якого не надійшло заяви про розгляд справи без його участі;
доводи представника позивачки про те, що позивачка та її представник не були належним чином повідомлені про час та місце розгляду справи спростовуються наявними в матеріалах справи зворотнім повідомленням про отримання ОСОБА_1 судової кореспонденції про виклик до суду на 25 вересня 2023 року (а.с. 42), довідкою про доставку судової повістки про виклик до суду на 02 листопада 2023 року у справі № 359/7450/23 на електронну адресу представника позивача (а.с. 46, а.с. 49) та довідкою від 02 листопада 2023 року про повідомлення адвоката Кириченка Р. Ю. про дату, час та місце судового засідання 23 листопада 2023 року (а.с. 65).
Рух справи
Ухвалою Верховного Суду від 07 червня 2024 року: відкрито касаційне провадження у справі; поновлено ОСОБА_1 строк на касаційне оскарження ухвали Бориспільського міськрайонного суду Київської області від 23 листопада 2023 року та постанови Київського апеляційного суду від 10 квітня 2024 року;
18 червня 2024 року справа передана судді-доповідачу Крату В. І.
Ухвалою Верховного Суду від 19 червня 2024 року справу призначено до судового розгляду.
Межі та підстави касаційного перегляду
Переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, перевіряє правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими (частина перша статті 400 ЦПК України).
В ухвалі про відкриття касаційного провадження зазначаються підстава (підстави) відкриття касаційного провадження (частина восьма статті 394 ЦПК України).
В ухвалі Верховного Суду від 07 червня 2024 року зазначено, що наведені у касаційній скарзі доводи містять підстави, передбачені частиною другою статті 389 ЦПК України для відкриття касаційного провадження: порушення норм процесуального права.
Позиція Верховного Суду
Якщо учасник справи або його представник були належним чином повідомлені про судове засідання, суд розглядає справу за відсутності такого учасника справи у разі повторної неявки в судове засідання учасника справи (його представника), крім відповідача, незалежно від причин неявки (пункт 2 частини третьої статті 223 ЦПК України).
Суд постановляє ухвалу про залишення позову без розгляду, якщо належним чином повідомлений позивач повторно не з'явився в судове засідання або не повідомив про причини неявки, крім випадку, якщо від нього надійшла заява про розгляд справи за його відсутності і його нез'явлення не перешкоджає розгляду справи (пункт 3 частини першої статті 257 ЦПК України).
При виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду (частина четверта статті 263 ЦПК України).
У постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду від 28 липня 2021 року в справі № 756/6049/19 (провадження № 61-4177св21) вказано, що
«залишення позову без розгляду - це форма закінчення розгляду цивільної справи без ухвалення судового рішення, у зв'язку із виникненням обставин, які перешкоджають розгляду справи, але можуть бути усунуті в майбутньому. Однією з підстав для залишення позову без розгляду є повторна, тобто двічі поспіль, неявка в судове засідання позивача, якщо від нього не надходило заяви про розгляд справи без його участі та існують перешкоди для такого розгляду. При цьому позивач має бути належним чином і в установленому порядку повідомлений про дату, час і місце як першого, так і другого судового засідання, в яке він не з'явився. Процесуальний закон не вказує на необхідність врахування судом поважності причин повторної неявки позивача до суду. Такі положення процесуального закону пов'язані із принципом диспозитивності цивільного судочинства, у відповідності до змісту якого учасник справи самостійно розпоряджається наданими йому законом процесуальними правами. Зазначені наслідки настають незалежно від причин повторної неявки, які можуть бути поважними.
Таким чином, навіть маючи докази поважності причин неявки позивача, суд залишає позовну заяву без розгляду, якщо нез'явлення позивача є перешкодою для розгляду справи. Зазначена норма дисциплінує позивача, як ініціатора судового розгляду, стимулює його належно користуватися своїми правами та не затягувати розгляд справи. Якщо позивач не може взяти участь в судовому засіданні, він має право подати заяву про розгляд справи за його відсутності. Така заява може бути подана на будь-якій стадії розгляду справи. З матеріалів справи вбачається, що заява про розгляд справи за відсутності позивача ані позивачем, ані його представником подана не була. Правове значення в даному випадку має лише належне повідомлення позивача про день та час розгляду справи, повторність неявки в судове засідання та неподання заяви про розгляд справи за відсутності позивача. Аналогічні правові позиції викладені Верховним Судом, зокрема у постановах від 07 серпня 2020 року у справі № 405/8125/15-ц, від 21 вересня 2020 року у справі № 658/1141/18, від 19 квітня 2021 року у справі № 675/1714/19, від 26 квітня 2021 року у справі № 675/1561/19 тощо».
У справі, що переглядається:
при залишенні без розгляду позову суди вказали, що позивач та його представник не з'явилися на судові засідання 02 листопада 2023 року та 23 листопада 2023 року. Про вказані судові засідання представник позивача був повідомлений, що підтверджується довідкою про доставку електронного листа (судової повістки про виклик) від 26 вересня 2023 року (а. с. 49) та довідкою (розпискою) про повідомлення адвоката Кириченка Р. Ю. про судове засідання на 23 листопада 2023 року (а. с. 65);
відповідно до протоколу судового засідання в режимі відеоконференції від 02 листопада 2023 року представник позивача адвокат Кириченко Р. Ю. о 10:50:05 авторизований за допомогою КЕП (ЕЦП) (а.с. 60-64);
відповідно до довідки від 02 листопада 2023 року, в якій зазначено, що представник позивача адвокат Кириченко Р. Ю. повідомлений про дату та час слухання справи, яке відбудеться 23 листопада 2023 року, та міститься його підпис (а. с. 65);
суди не врахували, що представник позивача адвокат Кириченко Р. Ю. з'явився у судове засідання, призначене на 02 листопада 2023 року, що підтверджується змістом протоколу судового засідання в режимі відеоконференції від 02 листопада 2023 року (а. с. 60-64), тобто, вважається таким, що з'явився у судове засідання;
За таких обставин суди зробили неправильний висновок про залишення позову без розгляду.
Справа направляється на новий розгляд до суду апеляційної інстанції, якщо порушення норм процесуального права допущені тільки цим судом. У всіх інших випадках справа направляється до суду першої інстанції (частина четверта статті 411 ЦПК України).
Підставою для скасування судових рішень суду першої та апеляційної інстанцій і направлення справи для продовження розгляду є порушення норм матеріального чи процесуального права, що призвели до постановлення незаконної ухвали суду першої інстанції та (або) постанови суду апеляційної інстанції, що перешкоджають подальшому провадженню у справі (частина шоста статті 411 ЦПК України).
Висновки щодо розподілу судових витрат
Постанова суду касаційної інстанції складається крім іншого, і з розподілу судових витрат, понесених у зв'язку з переглядом справи у суді касаційної інстанції (підпункт «в» пункту 4 частини першої статті 416 ЦПК України).
Порядок розподілу судових витрат вирішується за правилами, встановленими в статтях 141-142 ЦПК України. У статті 141 ЦПК України визначено, що судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. У частині тринадцятій статті 141 ЦПК України передбачено, якщо суд апеляційної чи касаційної інстанції, не передаючи справи на новий розгляд, змінює рішення або ухвалює нове, цей суд відповідно змінює розподіл судових витрат.
У постанові Верховного Суду в складі Об'єднаної палати Касаційного цивільного суду від 18 травня 2020 року в справі № 530/1731/16-ц (провадження № 61-39028св18) зроблено висновок, що:
«згідно із підпунктом «в» пункту 4 частини першої статті 416 ЦПК України постанова суду касаційної інстанції складається крім іншого, і з розподілу судових витрат, понесених у зв'язку з переглядом справи у суді касаційної інстанції. Таким чином, встановлено дискреційне повноваження суду зазначити в резолютивній частині судового рішення про розподіл судових витрат, понесених у зв'язку з переглядом справи у суді касаційної інстанції. Порядок розподілу судових витрат вирішується за правилами, встановленими в статтях 141-142 ЦПК України. Статтею 141 ЦПК України передбачено, що судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Частиною тринадцятою статті 141 ЦПК України передбачено, якщо суд апеляційної чи касаційної інстанції, не передаючи справи на новий розгляд, змінює рішення або ухвалює нове, цей суд відповідно змінює розподіл судових витрат. Разом із тим, такий обов'язок у випадку передачі справи на новий судовий розгляд не покладено. Аналіз зазначених норм дає підстави для висновку, що якщо судом апеляційної інстанції скасовано ухвалу суду першої інстанції або судом касаційної інстанції скасовано ухвалу з передачею справи на розгляд до суду першої/апеляційної інстанції, розподіл судового збору у справі, в тому числі сплаченого за подання апеляційної та/або касаційної скарги, здійснює той суд, який ухвалює остаточне рішення за результатами нового розгляду справи. З урахуванням наведеного Верховний Суд у складі Об'єднаної палати Касаційного цивільного суду відступає від висновку Верховного Суду у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду у додатковій постанові від 22 квітня 2019 року у справі № 756/2157/15-ц.
У разі, якщо суд апеляційної чи касаційної інстанції, не передаючи справи на новий розгляд, змінює рішення або ухвалює нове, цей суд відповідно змінює розподіл судових витрат. Разом із тим, у випадку, якщо судом касаційної інстанції скасовано судові рішення з передачею справи на розгляд до суду першої/апеляційної інстанції, то розподіл суми судових витрат здійснюється тим судом, який ухвалює остаточне рішення за результатами нового розгляду справи, керуючись загальними правилами розподілу судових витрат.
Тому, з урахуванням висновку щодо суті касаційної скарги, розподіл судових витрат, в тому числі й понесених у зв'язку з переглядом справи у суді касаційної інстанції, здійснюється тим судом, який ухвалює (ухвалив) остаточне рішення у справі, керуючись загальними правилами розподілу судових витрат.
Висновки за результатами розгляду касаційної скарги
Доводи касаційної скарги дають підстави для висновку, що оскаржені судові рішення прийняті без додержання норм процесуального права. У зв'язку з наведеним, касаційний суд вважає, що касаційну скаргу належить задовольнити, оскаржені судові рішення скасувати та направити справу для продовження розгляду до суду першої інстанції.
Керуючись статтями 400, 406, 409, 411, 416 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду
Касаційну скаргу ОСОБА_1 , яка підписана представником ОСОБА_2 , задовольнити.
Ухвалу Бориспільського міськрайонного суду Київської області від 23 листопада 2023 року, постанову Київського апеляційного суду від 10 квітня 2024 року скасувати та направити справу для продовження розгляду до суду першої інстанції.
З моменту прийняття постанови суду касаційної інстанції ухвала Бориспільського міськрайонного суду Київської області від 23 листопада 2023 року та постанова Київського апеляційного суду від 10 квітня 2024 року втрачають законну силу.
Постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.
Головуючий В. І. Крат
Судді: Д. А. Гудима
І. О. Дундар
Є. В. Краснощоков
М. Ю. Тітов