м. Вінниця
26 червня 2024 р. Справа № 120/3719/24
Вінницький окружний адміністративний суд в складі головуючого судді Дончика Віталія Володимировича, розглянувши в письмовому провадженні в порядку спрощеного позовного провадження адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України у Вінницькій області, Головного управління Пенсійного фонду України в Чернігівській області про визнання протиправним та скасування рішення, зобов'язання вчинити дії
25.03.2024 року ОСОБА_1 звернувся в суд з адміністративним позовом до Головного управління Пенсійного фонду України у Вінницькій області, Головного управління Пенсійного фонду України в Чернігівській області, у якому просив:
???- визнати протиправним та скасувати рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Чернігівській області від 22.11.2023 року №023830025861 про відмову в призначенні йому пенсії за віком внаслідок не зарахування до наявного загального страхового стажу періоду роботи з 10.02.1984 року по 01.10.1997 року;
- зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України у Вінницькій області зарахувати до трудового стажу всі періоди роботи з 10.02.1984 року по 01.10.1997 року, з 17.10.1997 року по 03.02.1998 року та з 09.08.1999 року по 27.12.2005 року та призначити йому відповідну пенсію за віком з дня набуття права на пенсію за віко, а саме з 23.08.2023 року.
Обґрунтовуючи позовні вимоги позивач зазначив, що 16.11.2023 року він звернувся до Головного управління Пенсійного фонду України у Вінницькій області із заявою про призначення пенсії за віком.
Вказав, що його заява про призначення пенсії за принципом екстериторіальності розглянута Головним управлінням Пенсійного фонду України в Чернігівській області, за результатом якої прийнято рішення про відмову у призначенні пенсії за віком від 22.11.2023 року № 023830025861, у зв'язку з відсутністю страхового стажу роботи.
Вважаючи таке рішення протиправним та таким, що підлягає скасуванню, у зв'язку з чим, позивач звернувся з цим адміністративним позовом до суду.
Ухвалою суду від 29.03.2024 року позовну заяву прийнято до розгляду та відкрито провадження у адміністративній справі, розгляд справи вирішено здійснювати в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні).
22.04.2024 року представником Головного управління Пенсійного фонду України в Чернігівській області подано відзив на позовну заяву, в якому зазначає, що до страхового стажу позивача не зараховані періоди роботи відповідно до трудової книжки НОМЕР_1 від 10.02.1984 року, оскільки назва організації на відтиску печатки на титульній сторінці трудової книжки не відповідає назві організації в яку позивач був вперше прийнятий на роботу.
Зазначає, що будь-які уточнюючі довідки про спірні періоди роботи позивача в матеріалах електронної пенсійної справи відсутні, а тому, на думку відповідача, зарахувати до страхового стажу періоди роботи позивача, зазначені у трудовій книжці НОМЕР_1 від 10.02.1984 року, відсутні законні підстави.
Відповідно до наданих документів та індивідуальних відомостей страховий стаж позивача складає 20 років 7 місяців 12 днів, що є недостатнім для призначення пенсії.
Таким чином, з наведених норм законодавства та досліджених обставин справи не може бути встановлено протиправності в діях Головного управління щодо відмови позивачу у зарахуванні до страхового стажу спірних періодів роботи, дії Головного управління є правомірними, а позовні вимоги позивача необґрунтованими та не підтверджені будь-якими доказами.
З огляду на викладене, представник Головного управління Пенсійного фонду України в Чернігівській області вважає, що підстави для задоволення даного адміністративного позову відсутні.
Представник Головного управління Пенсійного фонду України у Вінницькій області у встановлений судом строк відзив на позовну заяву не подав. Тому суд, керуючись ч. 6 ст. 162 КАС України, вирішує справу за наявними матеріалами.
Суд, вивчивши матеріали справи та оцінивши наявні у ній докази в їх сукупності встановив наступне.
16.11.2023 року позивач звернувся до Головного управління Пенсійного фонду України у Вінницькій області із заявою про призначення пенсії за віком відповідно до Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування».
За принципом екстериторіальності зазначена заява розглядалася Головним управлінням Пенсійного фонду України в Чернігівській області.
22.11.2023 року Головним управлінням Пенсійного фонду України в Чернігівській області прийнято рішення № 023830025861 про відмову у призначенні пенсії за віком відповідно до Закону України “Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування”, у зв'язку з відсутністю необхідного пільгового стажу роботи.
В рішенні вказано, що вік заявника становить 60 років.
Страховий стаж особи становить 20 років 07 місяців 12 днів.
До страхового стажу не зараховано періоди роботи відповідно до трудової книжки від 10.02.1984 року НОМЕР_1 , оскільки назва організації на відтиску печатки на титульній сторінці трудової книжки не відповідає назві організації в яку позивач був вперше прийнятий на роботу.
Також у рішенні вказано, що для зарахування до страхового стажу періодів роботи відповідно до трудової книжки необхідно надати уточнюючі довідки про періоди роботи з посиланням на первинні документи та довідки про реорганізацію.
Позивач вважає вказане рішення протиправним та таким, що підлягає скасуванню, а тому звернувся до суду з цим позовом за захистом своїх прав.
Надаючи оцінку спірним правовідносинам та встановленим обставинам справи, суд керується такими мотивами.
Відповідно до ч. 2 ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Відповідно до ст. 46 Конституції України, громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом. Це право гарантується загальнообов'язковим державним соціальним страхуванням за рахунок страхових внесків громадян, підприємств, установ і організацій, а також бюджетних та інших джерел соціального забезпечення; створенням мережі державних, комунальних, приватних закладів для догляду за непрацездатними.
Правовідносини, що виникають у сфері пенсійного забезпечення громадян регулюються Законом України "Про пенсійне забезпечення" та Законом України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування".
Статтею 8 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" передбачено право громадян України на отримання пенсійних виплат та соціальних послуг.
Відповідно до статті 24 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" страховий стаж - це період (строк), протягом якого особа підлягає загальнообов'язковому державному пенсійному страхуванню та за який щомісяця сплачені страхові внески в сумі не меншій, ніж мінімальний страховий внесок.
Страховий стаж обчислюється територіальними органами Пенсійного фонду відповідно до вимог цього Закону за даними, що містяться в системі персоніфікованого обліку, а за періоди до впровадження системи персоніфікованого обліку - на підставі документів та в порядку, визначеному законодавством, що діяло до набрання чинності цим Законом, а також даних, включених на підставі цих документів до реєстру застрахованих осіб Державного реєстру загальнообов'язкового державного соціального страхування.
Періоди трудової діяльності та інші періоди, що враховувалися до стажу роботи для призначення пенсії до набрання чинності цим Законом, зараховуються до страхового стажу в порядку і на умовах, передбачених законодавством, що діяло раніше, крім випадків, передбачених цим Законом.
Відповідно до ч. 1 ст. 26 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" починаючи з 1 січня 2018 року право на призначення пенсії за віком після досягнення віку 60 років мають особи за наявності страхового стажу з 1 січня 2023 року по 31 грудня 2023 року - не менше 30 років.
Частиною 2 ст. 26 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" визначено, що у разі відсутності, починаючи з 1 січня 2018 року, що починаючи з 1 січня 2018 року, страхового стажу, передбаченого частиною першою цієї статті, право на призначення пенсії за віком після досягнення віку 63 роки мають особи за наявності страхового стажу з 1 січня 2026 року по 31 грудня 2026 року - від 23 до 33 років.
Частиною 3 статті 26 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" передбачено, що у разі відсутності, починаючи з 1 січня 2019 року, страхового стажу, передбаченого частинами першою і другою цієї статті, право на призначення пенсії за віком мають особи після досягнення віку 65 років за наявності страхового стажу: з 1 січня 2023 року по 31 грудня 2023 року - від 15 до 20 років.
Відповідно до статті 62 Закону України "Про пенсійне забезпечення" основним документом, що підтверджує стаж роботи, є трудова книжка. Порядок підтвердження наявного трудового стажу при відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній, встановлюється Кабінетом Міністрів України.
Постановою Кабінету Міністрів України від 12.08.1993 року №637 затверджено Порядок підтвердження наявного стажу роботи для призначення пенсій за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній (надалі - Порядок №637).
Згідно з пунктом 1 Порядку №637 підтвердження наявного трудового стажу при відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній, основним документом, що підтверджує стаж роботи, є трудова книжка. За відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній трудовий стаж встановлюється на підставі інших документів, виданих за місцем роботи, служби, навчання, а також архівними установами.
Пунктом 3 Порядку №637 підтвердження наявного трудового стажу при відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній встановлено, що за відсутності трудової книжки, а також у тих випадках, коли в трудовій книжці відсутні необхідні записи або містяться неправильні чи неточні записи про періоди роботи, для підтвердження трудового стажу приймаються дані, наявні в реєстрі застрахованих осіб Державного реєстру загальнообов'язкового державного соціального страхування, довідки, виписки із наказів, особові рахунки і відомості на видачу заробітної плати, посвідчення, характеристики, письмові трудові договори і угоди з відмітками про їх виконання та інші документи, які містять відомості про періоди роботи.
Таким чином, надання уточнюючої довідки підприємства, установи або організації необхідне лише у двох випадках: за відсутності трудової книжки або відсутності у ній необхідних записів, які визначають право на пенсійне забезпечення.
Аналіз зазначених нормативно-правових актів свідчить про те, що основним документом, що підтверджує стаж роботи, є трудова книжка працівника.
Аналогічна позиція викладена Верховним Судом у постановах від 07.03.2018 року у справі № 233/2084/17, від 16.05.2019 року у справі № 161/17658/16-а, від 27.02.2020 року у справі №577/2688/17, від 31.03.2020 року у справі №446/656/17, від 21.05.2020 року у справі №550/927/17, від 25.02.2021 року у справі № 683/3705/16-а.
Так, судом встановлено, що відповідно до записів трудової книжки серії НОМЕР_1 від 10.02.1984 року, позивач:
- з 10.02.1984 року по 03.02.1997 року працював на 2611 Автомобільній базі на посаді водія автокрана;
- з 04.02.1997 року по 01.10.1997 року працював у Військовій частині НОМЕР_2 на посаді водія автокрана;
- з 17.10.1997 року по 03.02.1998 року працював на Багатопрофільній комерційній фірмі «Валето» ЛТД на посаді водія;
- з 09.08.1999 року по 27.12.2005 року працював у Товаристві з обмеженою відповідальністю Багатопрофільної комерційної служби «Октан-сервіс Л ЛТД»,
Крім того, у архівній довідці, виданої Галузевим державним архівом Міністерства оборони України № 179/1/7531 від 26.09.2023 року, відображено нарахування заробітної плати ОСОБА_1 за періоди: з лютого 1984 року по квітень 1988 року, з березня1990 року по лютий 1997 року.
Також у довідці зазначено, що з 10.02.1984 року по 03.02.1997 року ОСОБА_1 працював на 2611 БАМ (2611 АБ), м. Вінниця, водієм автоколони №1, а з 04.02.1997 року по 01.10.1997 року у Військовій частині НОМЕР_2 , АДРЕСА_1 .
Суд зазначає, що у даному випадку трудова книжка позивача містить усі необхідні записи про роботу позивача, зокрема містить інформацію про періоди роботи, інформацію про накази про призначення та звільнення з роботи, відтиски печаток підприємств, тощо.
Жодних зауважень щодо періодів трудової діяльності відповідачем під час розгляду звернення позивача вказано не було.
При цьому, як слідує з оскаржуваного рішення про відмову у зарахуванні до страхового стажу позивача періодів його трудової діяльності згідно трудової книжки серії НОМЕР_1 від 10.02.1984 року, слугувало те, що назва організації на відтиску печатки на титульній сторінці трудової книжки не відповідає назві організації в яку позивач був вперше прийнятий на роботу.
Обов'язок здійснення записів у трудовій книжці покладено на роботодавця, а не на працівника, отже, відповідальність за можливе невчинення такого запису або вчинення такого запису з порушенням не може бути перекладена на працівника та призводити до позбавлення його права на врахування фактично відпрацьованого часу у складі трудового стажу, який враховується для призначення пенсії.
Працівник не відповідає за правильність записів у трудовій книжці та не повинен контролювати роботодавця щодо її заповнення. На особу не може перекладатись тягар доведення правдивості чи достовірності даних, що зазначені у трудовій книжці. Трудовим законодавством України не передбачено обов'язку працівника здійснювати контроль за веденням обліку та заповнення роботодавцем, іншими органами трудової книжки, а тому працівник не може нести негативних наслідків порушення порядку заповнення його трудової книжки.
Правова позиція щодо того, що недотримання правил ведення трудової книжки може мати негативні наслідки саме для особи, яка допустила такі порушення, а не для зазначеної у такій трудовій книжці особи, викладена в постанові Верховного Суду від 06.02.2018 по справі №677/277/17.
Відповідальність за організацію ведення обліку, зберігання і видачу трудових книжок покладається на керівника підприємства, установи, організації, тому власне недотримання правил ведення трудової книжки може мати негативні наслідки саме для особи, яка допустила такі порушення. А відтак недотримання роботодавцем усіх вимог при заповненні трудової книжки, не може бути беззаперечною підставою для відмови в призначенні пенсії, особи, яка звернулася за такою. На особу не може перекладатись тягар доведення правдивості чи достовірності даних, що зазначені у його трудовій книжці.
Аналогічна позиція викладена у постанові Верховного Суду від 21.02.2018 року у справі № 687/975/17.
Враховуючи вищевикладене, суд вважає, що наявність у трудовій книжці позивача записів про періоди його роботи є належним та допустимим доказом підтвердження страхового стажу, а тому безпідставно не врахований відповідачем та не може бути підставою для позбавлення позивача конституційного права на соціальний захист щодо вирішення питань нарахування/призначення пенсії.
При цьому, суд враховує, що доказів які б спростовували спірний період трудової діяльності позивача відповідач не надав.
Аналогічного висновку дійшов Сьомий апеляційний адміністративний суд у постанові від 06.03.2023 року по справі №560/9343/22.
З огляду на викладене, рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Чернігівській області від 22.11.2023 року №023830025861 про відмову в призначенні пенсії за віком є протиправним та підлягає скасуванню.
Що стосується позовної вимоги про зобов'язання Головного управління Пенсійного фонду України у Вінницькій області зарахувати до трудового стажу всі періоди роботи з 10.02.1984 року по 01.10.1997 року, з 17.10.1997 року по 03.02.1998 року та з 09.08.1999 року по 27.12.2005 року та призначити позивачу пенсію за віком, з 23.08.2023 року, суд зазначає таке.
Відповідно до ч. 1 ст. 26 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" починаючи з 1 січня 2018 року право на призначення пенсії за віком після досягнення віку 60 років мають особи за наявності страхового стажу з 1 січня 2023 року по 31 грудня 2023 року - не менше 30 років.
Виходячи із обставин цієї справи суд враховує, що оскаржуване позивачем рішення не містить повного аналізу обставин, з'ясування яких є необхідним і важливим при розгляді питання про призначення пенсії за віком. Такі недоліки у діяльності відповідача, окрім того, що вказують на протиправність рішення, перешкоджають суду надати оцінку дотриманню усіх, передбачених нормами пенсійним законодавством, умов для прийняття рішення про призначення пенсії за віком.
При цьому, суд не уповноважений здійснювати перевірку наявності чи відсутності усіх визначених Законом підстав у випадку, якщо відповідач цього не здійснив, оскільки у такому разі це не входить до предмету судової перевірки.
Тобто, в межах розгляду цієї справи суд не може дійти остаточного висновку про призначення пенсії, за відсутності необхідного страхового стажу та висновків відповідача про наявність чи відсутність усіх умов необхідних для зарахування до страхового стажу позивача періодів роботи з 10.02.1984 року по 01.10.1997 року, з 17.10.1997 року по 03.02.1998 року та з 09.08.1999 року по 27.12.2005 року.
Відповідно до ч. 4 ст. 245 КАС України, у випадку, визначеному пунктом 4 частини другої цієї статті, суд може зобов'язати відповідача - суб'єкта владних повноважень прийняти рішення на користь позивача, якщо для його прийняття виконано всі умови, визначені законом, і прийняття такого рішення не передбачає права суб'єкта владних повноважень діяти на власний розсуд.
У випадку, якщо прийняття рішення на користь позивача передбачає право суб'єкта владних повноважень діяти на власний розсуд, суд зобов'язує суб'єкта владних повноважень вирішити питання, щодо якого звернувся позивач, з урахуванням його правової оцінки, наданої судом у рішенні.
За таких обставин, з метою ефективного захисту та відновлення порушених прав позивача суд вважає необхідним зобов'язати повторно розглянути заяву ОСОБА_1 від 16.11.2023 року про призначення пенсії за віком відповідно до Закону України "Про загальнообовязкове державне пенсійне страхування", з урахуванням правової оцінки, наданої судом у рішенні.
Відповідно до положень статті 9 КАС України розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.
Згідно з нормами частин 1, 2 статті 77 КАС України встановлено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
Перевіривши юридичну та фактичну обґрунтованість доводів сторін, оцінивши докази суб'єкта владних повноважень на підтвердження правомірності своїх дій та докази, надані позивачем, суд дійшов висновку, про наявність підстав для часткового задоволення даного адміністративного позову.
При частковому задоволенні позову судові витрати покладаються на обидві сторони пропорційно до розміру задоволених позовних вимог (ч. 3 ст. 139 КАС України).
Оскільки спір виник у зв'язку із прийняттям відповідачем2 спірного рішення, тому сплачений при зверненні до суду судовий збір, належить стягнути на користь позивача за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Пенсійного фонду України в Чернігівській області.
Керуючись ст.ст. 73, 74, 75, 76, 77, 90, 94, 139, 241, 245, 246, 250, 255, 295 КАС України, суд
Адміністративний позов задовольнити частково.
Визнати протиправним та скасувати рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Чернігівській області від 22.11.2023 року №023830025861 про відмову в призначенні пенсії за віком.
Зобов'язати Головне управлінні Пенсійного фонду України у Вінницькій області повторно розглянути заяву ОСОБА_1 від 16.11.2023 року про призначення пенсії за віком відповідно до Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», з урахуванням правової оцінки, наданої судом у рішенні.
В решті позовних вимог, - відмовити.
Стягнути на користь ОСОБА_1 ( АДРЕСА_2 , РНОКПП НОМЕР_3 ) судові витрати зі сплати судового збору в сумі судовий збір в розмірі 807,46 грн. (вісімсот сім гривень сорок шість копійок) за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Пенсійного фонду України в Чернігівській області (вул. П'ятницька, 83а, м. Чернігів, Чернігівська область, 14005, код ЄДРПОУ 21390940).
Рішення суду першої інстанції набирає законної сили в порядку, визначеному ст. 255 КАС України.
Відповідно до ст. 295 КАС України, апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення. Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.
Позивач: ОСОБА_1 ( АДРЕСА_2 , РНОКПП НОМЕР_3 )
Відповідач: Головне управління Пенсійного фонду України у Вінницькій області (вул. Хмельницьке шосе, 7, м. Вінниця, код ЄДРПОУ 13322403).
Відповідач: Головне управління Пенсійного фонду України в Чернігівській області (вул. П'ятницька, 83а, м. Чернігів, Чернігівська область, 14005, код ЄДРПОУ 21390940)
Суддя Дончик Віталій Володимирович