м. Вінниця
26 червня 2024 р. Справа № 120/2403/24
Вінницький окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Дончика Віталія Володимировича, розглянувши у письмовому провадженні адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Військової частини НОМЕР_1 про визнання бездіяльності протиправною та зобов'язання вчинити дії
28.02.2024 року ОСОБА_1 звернувся в суд з адміністративним позовом до Військової частини НОМЕР_1 , у якому просив:
- визнати протиправною бездіяльність Військової частини НОМЕР_1 щодо нерозгляду рапорту про звільнення ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , з військової служби від 20.12.2023 року відповідно до підпункту "г" пункту 2 частини 4 статті 26 Закону України «Про військовий облік і військову службу»;
- зобов'язати Військову частину НОМЕР_1 розглянути рапорт про звільнення ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , з військової служби від 20.12.2023 року відповідно до підпункту "г" пункту 2 частини 4 статті 26 Закону України «Про військовий облік і військову службу» та прийняти відповідне рішення.
Обґрунтовуючи позовні вимоги позивач зазначив, що він був призваний на військову службу під час загальної мобілізації, через введення воєнного стану в Україні та проходить військову службу у Військовій частині НОМЕР_1 .
Вказав, що 20.12.2023 року позивач звернувся до відповідача з рапортом про звільнення з військової служби на підставі пп. "г" п. 2 ч. 4 ст. 26 «Про військовий обов'язок і військову службу» за сімейними обставинами (у зв'язку з наявністю матері із числа осіб з інвалідністю II групи).
Враховуючи те, що на час звернення до суду відповідачем, внаслідок протиправної бездіяльності не прийнято рішення за результатами розгляду вищевказаного рапорту, позивач звернувся до суду з даним адміністративним позовом, у якому просить зобов'язати останнього прийняти рішення про його звільнення з військової служби.
Ухвалою суду від 04.03.2024 року, прийнято до розгляду, відкрито провадження у справі та призначено до розгляду за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні) в порядку статті 263 КАС України, а також встановлено відповідачу строк на подання відзиву на позовну заяву.
У встановлений судом строк відповідач відзив на позовну заяву не подав, при цьому, копія ухвали про відкриття провадження була доставлена до його електронного кабінету в підсистемі "Електронний суд" 07.03.2024 року, що підтверджується відповідною довідкою.
Таким чином, оскільки відповідач зареєстрований в Єдиній судовій інформаційно-телекомунікаційній системі, самостійно визначивши адресу електронної пошти для листування із ним, суд приходить до висновку, що в силу положень ст. ст. 18, 268 КАС України, ухвала суду від 04.03.2024 року вважається врученою відповідачу 07.03.2024 року в електронній формі шляхом її направлення на офіційну електронну адресу.
Відповідно до ч. 6 ст. 162 КАС України, у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин суд вирішує справу за наявними матеріалами.
25.06.2024 року представник позивача додала клопотання про приєднання до матеріалів справи довідки до акта огляду медико-соціальної експертної комісії серії 12 ААГ № 808348 від 05.06.2024 року, виданої на ім'я ОСОБА_2
26.06.2024 року представник відповідача подав клопотання про приєднання до матеріалів справи копії витягу з наказу командира Військової частини НОМЕР_1 (по стройовій частині) від 19.03.2024 року № 80/нст та копію відповіді на адвокатський запит від 22.04.2024 року.
Суд, вивчивши матеріали справи та оцінивши наявні у ній докази в їх сукупності встановив наступне.
02.03.2023 року позивач на підставі Указу Президента України «Про загальну мобілізацію» № 59/2023 від 06.02.2023 року призваний на військову службу за призовом по мобілізації та направлений для проходження військової служби до Військової частини НОМЕР_1 , що підтверджується військовим квитком серії НОМЕР_2 від 30.10.2006 року.
Відповідно до наказу № 51 від 02.03.2023 року позивач зарахований до списків особового складу Військової частини НОМЕР_1 .
Вподальшому, наказом Військової частини НОМЕР_1 від 27.05.2023 року № 147 ОСОБА_1 , молодшого сержанта військової служби за призовом під час мобілізації, зараховано на посаду навідника танка 2 танкового зводу 2 танкової роти танкового батальйону 59.
Позивач перебуває на військовій службі у Військовій частині НОМЕР_1 по теперішній час.
ОСОБА_2 є матір'ю позивача, що підтверджується свідоцтвом про народження.
Відповідно до довідки до акта огляду медико-соціальною експертної комісії серії 12 ААГ № 010681 від 18.04.2022 року ОСОБА_2 встановлено ІІ групу інвалідності. Причина інвалідності - загальне захворювання. Інвалідність встановлено на строк до 01.05.2024 року.
20.12.2023 року позивач поштою цінним листом із описом його вкладення направив рапорт командиру 2 танкової роти танкового батальйону Військової частини НОМЕР_1 , в якому просив клопотати перед вищим командуванням про звільнення з лав Збройних Сил України на підставі пп. «г» п. 2 ч. 4 ст. 26 «Про військовий обов'язок і військову службу» за сімейними обставинами у зв'язку з наявністю матері із числа осіб з інвалідністю (ІІ група).
До рапорту додав наступні документи:
- копії паспортів позивача та його матері ОСОБА_2 ;
- копію свідоцтва про народження позивача
- копію свідоцтва про розірвання шлюбу;
- копії РНОКПП позивача та його матері ОСОБА_2 ;
- копію довідки до акту огляду МСЕК: серія 12 ААГ № 010681 від 18.04.2022 року на ім'я ОСОБА_2 ;
- копію пенсійного посвідчення на ім'я ОСОБА_2 .
Однак відповідного рішення за результатами розгляду рапорту позивача від 20.12.2023 року про звільнення з військової служби відповідачем не було прийнято.
Вважаючи бездіяльність відповідача протиправною, яка, на думку позивача, виражається у не розгляді його рапорту від 20.12.2023 року про звільнення з військової служби на підставі пп. «г» п. 2 ч. 4 ст. 26 Закону України «Про військовий обов'язок і військову службу», позивач звернувся до суду.
Визначаючись щодо заявлених позовних вимог, суд виходить із наступного.
Відповідно до частини другої статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Частиною другою статті 17 Конституції України визначено, що оборона України, захист її суверенітету, територіальної цілісності і недоторканності покладаються на Збройні Сили України.
Згідно зі статтею 65 Конституції України захист Вітчизни, незалежності та територіальної цілісності України, шанування її державних символів є обов'язком громадян України. Громадяни відбувають військову службу відповідно до закону.
Указом Президента України від 24.02.2022 №64/2022 "Про введення воєнного стану в Україні у зв'язку з військовою агресією російської федерації проти України" на підставі пропозиції Ради національної безпеки і оборони України, відповідно до пункту 20 частини першої статті 106 Конституції України, Закону України "Про правовий режим воєнного стану" в Україні введений воєнний стан із 05 години 30 хвилин 24 лютого 2022 року строком на 30 діб.
На момент розгляду цієї адміністративної справи строк дії воєнного стану в Україні продовжений.
Згідно із статтею 1 Закону України “Про правовий режим воєнного стану” від 12.05.2015 №389-VIII (далі - Закон №389-VIII) воєнний стан - це особливий правовий режим, що вводиться в Україні або в окремих її місцевостях у разі збройної агресії чи загрози нападу, небезпеки державній незалежності України, її територіальній цілісності та передбачає надання відповідним органам державної влади, військовому командуванню, військовим адміністраціям та органам місцевого самоврядування повноважень, необхідних для відвернення загрози, відсічі збройної агресії та забезпечення національної безпеки, усунення загрози небезпеки державній незалежності України, її територіальній цілісності, а також тимчасове, зумовлене загрозою, обмеження конституційних прав і свобод людини і громадянина та прав і законних інтересів юридичних осіб із зазначенням строку дії цих обмежень.
Указом Президента України від 24.02.2022 №69/2022 "Про загальну мобілізацію" постановлено оголосити та провести загальну мобілізацію. Згідно пункту 4 Указу №69/2022 призов військовозобов'язаних, резервістів та залучення транспортних засобів для забезпечення потреб Збройних Сил України, Національної гвардії України, Служби безпеки України, Державної прикордонної служби України, Державної спеціальної служби транспорту, Державної служби спеціального зв'язку та захисту інформації України, інших військових формувань України здійснити в обсягах, визначених згідно з мобілізаційними планами.
В свою чергу, правове регулювання відносин між державою і громадянами України у зв'язку з виконанням ними конституційного обов'язку щодо захисту Вітчизни, незалежності та територіальної цілісності України, а також визначає загальні засади проходження в Україні військової служби, врегульовано положеннями Закону України “Про військовий обов'язок та військову службу” від 25.03.1992 №2232-XII (далі - Закон №2232-XII).
Частиною першою статті 1 Закону № 2232-ХІІ визначено, що захист Вітчизни, незалежності та територіальної цілісності України є конституційним обов'язком громадян України.
Згідно з ч. 1 ст. 2 Закону № 2232-ХІІ військова служба є державною службою особливого характеру, яка полягає у професійній діяльності придатних до неї за станом здоров'я і віком громадян України, пов'язаній із захистом Вітчизни.
Частинами другою-четвертою статті 2 Закону України № 2232-ХІІ передбачено, що проходження військової служби здійснюється: громадянами України у добровільному порядку (за контрактом) або за призовом; іноземцями та особами без громадянства у добровільному порядку (за контрактом) на посадах, що підлягають заміщенню військовослужбовцями рядового, сержантського і старшинського складу Збройних Сил України.
Відповідно до ч. 1 ст. 4 Закону № 2232-ХІІ Збройні Сили України та інші військові формування комплектуються військовослужбовцями шляхом призову громадян України на військову службу.
Статтею 26 Закону №2232-XII визначені підстави для звільнення з військової служби.
Зокрема, підпунктом "г" пункту 2 частини 4 статті 26 Закону №2232-XII визначено, що військовослужбовці, які проходять військову службу за призовом під час мобілізації, на особливий період, військову службу за призовом осіб із числа резервістів в особливий період, звільняються з військової служби під час воєнного стану через такі сімейні обставини або інші поважні причини (якщо військовослужбовці не висловили бажання продовжувати військову службу): у зв'язку з наявністю дружини (чоловіка) із числа осіб з інвалідністю та/або одного із своїх батьків чи батьків дружини (чоловіка) із числа осіб з інвалідністю I чи II групи.
Тобто для звільнення військовослужбовця з військової служби обов'язковою умовою є підтвердження факту одного із своїх батьків із числа осіб з інвалідністю I чи II групи.
Як вже зазначалося, 20.12.2023 року ОСОБА_1 поштою цінним листом із описом його вкладення надіслав рапорт командиру 2 танкової роти танкового батальйону Військової частини НОМЕР_1 , в якому просив клопотати перед вищим командуванням про звільнення з лав Збройних Сил України на підставі пп. “г” п. 2 ч. 4 ст. 26 “Про військовий обов'язок і військову службу” за сімейними обставинами у зв'язку з наявністю матері із числа осіб з інвалідністю (ІІ група).
Такий лист був отриманий відповідачем 23.12.2023 року, що підтверджується рекомендованим повідомленням про вручення.
Також суд звертає увагу на те, що вподальшому з тим же діагнозом матері позивача група інвалідності встановлена на строк безтерміново, що підтверджується довідкою до акта огляду медико-соціальною експертною комісією серії акта огляду медико-соціальної експертної комісії серії 12 ААГ № 808348 від 05.06.2024 року.
Разом з тим відповідач вказаний рапорт у передбаченому законодавством порядку не розглянув, у зв'язку з чим між сторонами виник спір.
В свою чергу, представник позивача звернулася до відповідача із адвокатським запитом від 05.02.2024 року стосовно розгляду вказаного рапорту ОСОБА_1 про звільнення з військової служби.
За результатом розгляду адвокатського запиту, відповідач листом № 940/23652 від 22.04.2024 року повідомив, що згідно наказу командира Військової частини НОМЕР_1 (по стройовій частині) від 19.03.2024 року № 80/нст. молодший сержант ОСОБА_1 вибув з району ведення бойових дій у шпиталь з 18.03.2024 року. Також у листі вказав, що відповідно до пункту 233 Указу Президента України "Про Положення про проходження громадянами України військової служби у Збройних Силах України" від 10.12.2008 року №1153/2008, визначено, що військовослужбовці, які бажають звільнитися з військової служби, подають по команді рапорти та документи, які підтверджують підстави звільнення.
Оцінюючи вказані доводи відповідача, суд зазначає таке.
Згідно з п. 233 Положення про проходження громадянами України військової служби у Збройних Силах України, затвердженого Указом Президента України від 10 грудня 2008 року № 1153/2008, військовослужбовці, які бажають звільнитися з військової служби, подають по команді рапорти та документи, які підтверджують підстави звільнення. У рапортах зазначаються підстави звільнення з військової служби, думка військовослужбовця щодо його бажання проходити службу у військовому резерві Збройних Сил України за відповідною військово-обліковою спеціальністю, районний (міський) територіальний центр комплектування та соціальної підтримки, до якого повинна бути надіслана особова справа військовослужбовця. Накази про звільнення військовослужбовців з військової служби оголошуються командирами (начальниками) військових частин.
Після надходження до військової частини письмового повідомлення про звільнення військовослужбовця з військової служби або після видання наказу командира (начальника) військової частини про звільнення військовослужбовець повинен здати в установлені строки посаду та підлягає розрахунку, виключенню зі списків особового складу військової частини і направленню на військовий облік до районного (міського) територіального центру комплектування та соціальної підтримки за вибраним місцем проживання. Особи, звільнені з військової служби, зобов'язані у п'ятиденний строк прибути до районних (міських) територіальних центрів комплектування та соціальної підтримки для взяття на військовий облік
Отже, військовослужбовці військових частин подають по команді рапорти та документи, які підтверджують підстави звільнення безпосередньо до свого прямого командира, який розглядає рапорт та потім передає на виконання вищому керівництву.
Судом встановлено, що рапорт ОСОБА_1 , молодшого сержанта військової служби за призовом під час мобілізації, навідника танка 2 танкового взводу 2 танкової роти танкового батальйону, поданий командиру 2 танкової роти танкового батальйону Військової частини НОМЕР_1 , містить особистий підпис позивача та дату його підписання 20.12.2023 року.
Тобто, рапорт поданий безпосередньо до свого прямого командира, із зазначенням підстав звільнення.
Однак відповідачем не було розглянуто рапорт позивача про звільнення з військової служби по суті, відповідно, й не було прийнято обґрунтоване та вмотивоване рішення щодо задоволення або відмови у задоволенні рапорту, що свідчить про протиправну бездіяльність суб'єкта владних повноважень.
Враховуючи наведене, суд дійшов висновку, що Військовою частиною НОМЕР_1 допущено протиправну бездіяльність щодо нерозгляду рапорту про звільнення ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , з військової служби від 20.12.2023 року відповідно до підпункту "г" пункту 2 частини 4 статті 26 Закону України «Про військовий облік і військову службу».
З огляду на встановлену бездіяльність суб'єкта владних повноважень, суд приходить до висновку про задоволення позовних вимог шляхом зобов'язання Військової частини НОМЕР_1 розглянути рапорт про звільнення позивача з військової служби від 20.12.2023 року відповідно до підпункту "г" пункту 2 частини 4 статті 26 Закону України "Про військовий облік і військову службу" та прийняти відповідне рішення за результатами розгляду рапорту.
Відповідно до положень статті 9 КАС України розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.
Згідно з нормами частин першої, другої статті 77 КАС України встановлено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
Перевіривши юридичну та фактичну обґрунтованість доводів сторін, оцінивши докази суб'єкта владних повноважень на підтвердження правомірності своїх дій та докази, надані позивачем, суд дійшов висновку, про наявність підстав для задоволення даного адміністративного позову.
Питання про розподіл судового збору не вирішується, оскільки позивач звільнений від сплати судового збору.
Керуючись ст.ст. 73, 74, 75, 76, 77, 90, 94, 139, 241, 245, 246, 250, 255, 295 КАС України, суд-
Адміністративний позов задовольнити.
Визнати протиправною бездіяльність Військової частини НОМЕР_1 щодо нерозгляду рапорту про звільнення ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , з військової служби від 20.12.2023 року відповідно до підпункту "г" пункту 2 частини 4 статті 26 Закону України «Про військовий облік і військову службу».
Зобов'язати Військову частину НОМЕР_1 розглянути рапорт про звільнення ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , з військової служби від 20.12.2023 року відповідно до підпункту "г" пункту 2 частини 4 статті 26 Закону України «Про військовий облік і військову службу» та прийняти відповідне рішення за результатами розгляду рапорту.
Рішення суду першої інстанції набирає законної сили в порядку, визначеному статтею 255 КАС України.
Відповідно до статті 295 КАС України, апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.
Позивач: ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_3 )
Відповідач: Військова частина НОМЕР_1 ( АДРЕСА_2 , код ЄДРПОУ НОМЕР_4 )
Суддя Дончик Віталій Володимирович