м. Вінниця
26 червня 2024 р. Справа № 120/18472/23
Вінницький окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Дончика Віталія Володимировича, розглянувши в письмовому провадженні в порядку спрощеного позовного провадження адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Національної поліції у Вінницькій області про визнання протиправним та скасування наказу
11.12.2023 року ОСОБА_1 звернувся в суд з адміністративним позовом до Головного управління Національної поліції у Вінницькій області про визнання протиправним та скасування наказу.
Обґрунтовуючи позовні вимоги представник позивача зазначив, що наказом начальника ГУПН у Вінницькій області №1552 від 30.10.2023 року, за недотримання норм кримінально процесуального законодавства, вимог Дисциплінарного статуту Національної поліції України, вимог Закону України "Про Національну поліцію" до позивача застосовано дисциплінарне покарання у вигляді догани.
На переконання позивача, вказаний наказ є протиправним і підлягає скасуванню, оскільки службове розслідування проведено з порушенням правил та порядку його проведення. Крім цього, висновок за результатами службового розслідування затверджений 28.09.2023 року, а оскаржуваний наказ виданий 30.10.2023 року, тобто поза межами передбаченого законом строку, у зв'язку з чим звернувся з цим позовом до суду.
Ухвалою суду від 18.12.2023 року позовну заяву залишено без руху та встановлено позивачу строк для усунення недоліків позовної заяви.
21.12.2023 року на виконання вимог ухвали суду позивач подав заяву на усунення недоліків позовної заяви.
Ухвалою суду від 26.12.2023 року позовну заяву прийнято до розгляду та відкрито провадження у адміністративній справі, розгляд справи вирішено здійснювати в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні).
05.01.2024 року відповідачем подано відзив на позовну заяву, в якому останній заперечує щодо задоволення даного адміністративного позову. Зокрема зазначає, що дисциплінарною комісією Головного управління Національної поліції у Вінницькій області, на підставі наказу №1395 від 20.09.2023 року проведеним службовим розслідуванням встановлено порушення службової дисципліни в діях слідчого відділення ВП №2 Хмільницького РВП ГУНП у Вінницькій області ОСОБА_1 . Наказом начальника ГУПН у Вінницькій області №1552 від 30.10.2023 року, за недотримання норм кримінально процесуального законодавства, вимог Дисциплінарного статуту Національної поліції України, вимог Закону України "Про Національну поліцію" до позивача застосовано дисциплінарне покарання у вигляді догани.
Вказав, що при визначенні виду дисциплінарного стягнення дисциплінарною комісією враховано тяжкість дисциплінарного проступку, обставини, за яких його скоєно, попередню поведінку, ставлення до виконання службових обов'язків та рівень кваліфікації.
З огляду на викладене, представник відповідача вважає, що підстави для задоволення даного адміністративного позову відсутні.
Суд, вивчивши матеріали справи та оцінивши наявні у ній докази в їх сукупності встановив, що старший лейтенант поліції ОСОБА_1 проходить службу в Національній поліції України з листопада 2015 року по теперішній час.
На підставі листа виконувача обов'язків керівника обласної прокуратури №09/1-5191вих-23 про проведення службового розслідування щодо усунення порушень кримінального процесуального законодавства при проведенні досудового розслідування у кримінальних провадженнях за ознаками кримінальних правопорушень, передбачених ст. 115 КК України, які розслідуються територіальними органами Національної поліції, наказом Головного управління Національної поліції у Вінницькій області №1395 від 20.09.2023 року призначено службове розслідування та створено дисциплінарну комісію.
28.09.2023 року начальником Головного управління Національної поліції у Вінницькій області затверджено висновок службового розслідування за фактом порушення норм кримінального процесуального законодавства, яким встановлено, крім іншого, що в провадженні слідчого слідчого відділу ВП №2 Хмільницького РВП ГУНП у Вінницькій області старшого лейтенанта поліції Павлівського А.В. перебували матеріали кримінального провадження за №2023020230000110 від 01.03.2023 року за фактом самостійного нанесення ОСОБА_2 проникаючих ушкоджень живота ножем на території ТОВ "Птиця Поділля", від яких він помер, за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 115 КК України.
За результатами досудового розслідування 30.03.2023 року кримінальне провадження закрито у зв'язку із встановленням відсутності в діяннях складу кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 115 КК України, на підставі п.2 ч. 1 ст. 284 КК України, яке 28.07.2023 року скасовано ухвалою слідчого судді Козятинського міськрайонного суду Вінницької області.
Вивченням зазначеного кримінального провадження встановлено, що в ході досудового розслідування слідчим не допитано директора та всіх працівників ТОВ "Птиця Поділля", які працювали на зміні з ОСОБА_2 , не долучено документи на підставі яких ОСОБА_2 прийнятий на роботу, не досліджено ніж, яким ОСОБА_2 заподіяв собі ушкодження та не призначено судово-молекулярно-генетичну експертизу. Також не опрацьовано відео з камер відеоспостереження, з метою встановлення хронології перебування та руху ОСОБА_2 та території підприємства та не перевірені версії доведення до самогубства. Крім того слідчим на розгляд судово-медичної експертизи не ставилось питання щодо заподіяння тілесних ушкоджень саме вилученим під час огляду місця події ножем.
У зв'язку із неефективним досудовим розслідуванням кримінального правопорушення у зазначеному кримінальному провадженні його подальше здійснення 16.08.2023 року доручено слідчим слідчого управління Головного управління Національної поліції у Вінницькій області.
Зазначені порушення, допущені слідчими, залишились поза увагою їх керівників та призвели до неналежного досудового розслідування у кримінальному провадженні.
Крім цього у висновку службового розслідування за фактом порушення норм кримінального процесуального законодавства опитано ОСОБА_1 , який пояснив, що його провадженні перебували матеріали кримінального провадження за №2023020230000110 від 01.03.2023 року, за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 115 КК України.
В ході виїзду встановлено, що ОСОБА_2 , перебуваючи на території ТОВ "Птиця Поділля", самостійно спричинив собі тілесні ушкодження у вигляді проникаючих поранень живота, що зафіксовано камерами відео спостереження підприємства. Від отриманих тілесних ушкоджень гр. ОСОБА_2 помер у реанімаційному відділенні КП "Козятинська ЦРЛ".
Відповідно до вилучених файлів відеозапису з камер спостереження, які містяться на диску в матеріалах кримінального провадження, встановлено, що о 02:23:40 ОСОБА_2 переходить з ножем у лівій руці з одного цеху до іншого та о 02:23:44 обома руками самостійно наносить собі удари ножем в область живота та грудей та падає на підлогу. Відповідно до висновку судово-медичної експертизи при судово-медичній експертизі трупа ОСОБА_2 виявлено проникаюче колото-різане поранення грудної клітки зліва з ушкодженням серця та вісім проникаючих і колото-різаних поранень передньої черевної стінки, з ушкодженням бриж тонкого кишковика.
Смерть гр. ОСОБА_2 настала від проникаючого колото-різане поранення лівої половини грудної клітки з ушкодженням серця. Локалізація ран - на передній поверхні грудної клітки зліва та на черевній стінці, вказують на можливість заподіяння їх власноручно ОСОБА_2 . При судово-токсикологічній експертизі крові трупа ОСОБА_2 етилового спирту не виявлено, що свідчить про тверезий стан померлого перед настанням смерті.
Враховуючи, що ОСОБА_2 самостійно спричинив собі тілесні ушкодження внаслідок яких настала смерть, матеріали кримінального провадження, на підставі п.1 ч. 1 ст. 284 КПК, закрито.
За результатом службового розслідування дисциплінарна комісія дійшла висновку, що слідчим слідчого відділу ВП №2 Хмільницького РВП ГУНП у Вінницькій області старшим лейтенантом поліції ОСОБА_1 допущено порушення вимог статей 2, 9, 84, 91, 92, 93, 214, 284 КПК України під час здійснення досудового розслідування у кримінальному провадженні за №2023020230000110 від 01.03.2023 року за фактом смерті ОСОБА_2 , за ч. 1 ст. 115 КК України та вважає, що за недотримання норм кримінального процесуального законодавства, вимог частини 1 статті 1 Дисциплінарного статуту Національної поліції України, пункту 1, 2 частини 1 статті 18 Закону України "Про Національну поліцію", статей 2, 9, 28, 84, 91, 92, 93, 214, 284 КПК України, керуючись положеннями статей 11, 13, 19, 29 Дисциплінарного статуту Національної поліції України слідчий слідчого відділу ВП №2 Хмільницького РВП ГУНП у Вінницькій області старший лейтенант поліції ОСОБА_1 заслуговує на дисциплінарне покарання - зауваження.
Наказом начальника Головного управління Національної поліції у Вінницькій області №1552 від 30.10.2023 року, за недотримання норм кримінально процесуального законодавства, вимог частини 1 статті 1 Дисциплінарного статуту Національної поліції України, пункту 1, 2 частини 1 статті 18 Закону України "Про Національну поліцію", статей 2, 9, 28, 84, 91, 92, 93, 214, 284 КПК України під час здійснення досудового розслідування кримінальному провадженні за №12023020230000110 від 01.03.2023 року за фактом смерті ОСОБА_2 , за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 115 КК України, керуючись положеннями статей 11, 13, 19, 29 Дисциплінарного статуту Національної поліції України застосовано до слідчого слідчого відділу ВП №2 Хмільницького РВП ГУНП у Вінницькій області старшого лейтенанта поліції ОСОБА_1 дисциплінарне покарання у вигляді догани.
На переконання позивача, вказаний наказ є протиправним і підлягає скасуванню, оскільки службове розслідування проведено з порушенням правил та порядку його проведення, висновок за результатами службового розслідування затверджений поза межами передбаченого законом строку, у зв'язку з чим звернувся з цим позовом до суду.
Визначаючись щодо заявлених позовних вимог, суд виходив із наступного.
Приписами частини другої статті 19 Конституції України визначено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Правові засади організації та діяльності Національної поліції України, статус поліцейських, а також порядок проходження служби в Національній поліції України визначає Закон України "Про Національну поліцію" від 02.07.2015 року №580-VIII.
Завданнями поліції є надання поліцейських послуг у сферах: 1) забезпечення публічної безпеки і порядку; 2) охорони прав і свобод людини, а також інтересів суспільства і держави; 3) протидії злочинності; 4) надання в межах, визначених законом, послуг з допомоги особам, які з особистих, економічних, соціальних причин або внаслідок надзвичайних ситуацій потребують такої допомоги (стаття 2 Закону України "Про Національну поліцію").
Відповідно до частини 1 статті 3 Закону України "Про Національну поліцію" у своїй діяльності поліція керується Конституцією України, міжнародними договорами України, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України, цим та іншими законами України, актами Президента України та постановами Верховної Ради України, прийнятими відповідно до Конституції та законів України, актами Кабінету Міністрів України, а також виданими відповідно до них актами Міністерства внутрішніх справ України, іншими нормативно-правовими актами.
За змістом частини 1, 4 статті 8 Закону України "Про Національну поліцію" поліція діє виключно на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України.
Під час дії воєнного стану поліція діє згідно із призначенням та специфікою діяльності з урахуванням тих обмежень прав і свобод громадян, а також прав і законних інтересів юридичних осіб, що визначаються відповідно до Конституції України та Закону України "Про правовий режим воєнного стану".
Порядок проходження служби особами рядового і начальницького складу органів внутрішніх справ, їх права і обов'язки регулюється Законом України "Про Національну поліцію" та Дисциплінарним статутом.
Так, частиною 1статті 18 Закону України "Про Національну поліцію" встановлено, що поліцейський зобов'язаний:
1) неухильно дотримуватися положень Конституції України, законів України та інших нормативно-правових актів, що регламентують діяльність поліції, та Присяги поліцейського;
2) професійно виконувати свої службові обов'язки відповідно до вимог нормативно-правових актів, посадових (функціональних) обов'язків, наказів керівництва;
3) поважати і не порушувати прав і свобод людини;
4) надавати невідкладну, зокрема домедичну і медичну, допомогу особам, які постраждали внаслідок правопорушень, нещасних випадків, а також особам, які опинилися в безпорадному стані або стані, небезпечному для їхнього життя чи здоров'я;
5) зберігати інформацію з обмеженим доступом, яка стала йому відома у зв'язку з виконанням службових обов'язків;
6) інформувати безпосереднього керівника про обставини, що унеможливлюють його подальшу службу в поліції або перебування на займаній посаді.
Відповідно до вимог частин 1, 2 статті 19 Закону № 580-VIII, у разі вчинення протиправних діянь поліцейські несуть кримінальну, адміністративну, цивільно-правову та дисциплінарну відповідальність відповідно до закону.
Підстави та порядок притягнення поліцейських до дисциплінарної відповідальності, а також застосування до поліцейських заохочень визначаються Дисциплінарним статутом Національної поліції України, що затверджується законом.
Сутність службової дисципліни в Національній поліції України, повноваження поліцейських та їхніх керівників з її додержання, види заохочень і дисциплінарних стягнень, а також порядок їх застосування та оскарження визначені Дисциплінарним статутом Національної поліції України (далі - Дисциплінарний статут).
Відповідно до вимог статті 1 Дисциплінарного статуту службова дисципліна - дотримання поліцейським Конституції і законів України, міжнародних договорів, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України, актів Президента України і Кабінету Міністрів України, наказів Національної поліції України, нормативно-правових актів Міністерства внутрішніх справ України, Присяги поліцейського, наказів керівників.
За змістом частини 2 статті 1 Дисциплінарного статуту службова дисципліна ґрунтується на створенні необхідних організаційних та соціально-економічних умов для чесного, неупередженого і гідного виконання обов'язків поліцейського, повазі до честі і гідності поліцейського, вихованні сумлінного ставлення до виконання обов'язків поліцейського шляхом зваженого застосування методів переконання, заохочення та примусу.
Службова дисципліна, крім основних обов'язків поліцейського, визначених статтею 18 Закону України "Про Національну поліцію", зобов'язує поліцейського, зокрема, бути вірним Присязі поліцейського, мужньо і вправно служити народу України; утримуватися від дій, що перешкоджають іншим поліцейським виконувати їхні обов'язки, а також які підривають авторитет Національної поліції України. Підпункти 9, 11 та 13 частини 3 статті 1 Статуту зобов'язують поліцейських підтримувати рівень своєї підготовки (кваліфікації), необхідний для виконання службових повноважень; поважати честь і гідність інших поліцейських і працівників поліції, надавати їм допомогу та стримувати їх від вчинення правопорушень; сприяти керівникові в організації дотримання службової дисципліни, інформувати його про виявлені порушення, у тому числі вчинені іншими працівниками поліції.
Частиною 1 статті 11 Дисциплінарного статуту передбачено, що за порушення службової дисципліни поліцейські незалежно від займаної посади та спеціального звання несуть дисциплінарну відповідальність згідно з цим Статутом.
При цьому, дисциплінарним проступком, у розумінні статті 12 Дисциплінарного статуту, визнається протиправна винна дія чи бездіяльність поліцейського, що полягає в порушенні ним службової дисципліни, невиконанні чи неналежному виконанні обов'язків поліцейського або виходить за їх межі, порушенні обмежень та заборон, визначених законодавством для поліцейських, а також у вчиненні дій, що підривають авторитет поліції.
Відповідно до статті 13 Дисциплінарного статуту дисциплінарне стягнення є засобом підтримання службової дисципліни, що застосовується за вчинення дисциплінарного проступку з метою виховання поліцейського, який його вчинив, для безумовного дотримання службової дисципліни, а також з метою запобігання вчиненню нових дисциплінарних проступків.
Дисциплінарне стягнення має індивідуальний характер та не застосовується до поліцейського, вина якого у вчиненні дисциплінарного проступку не встановлена у визначеному порядку або який діяв у стані крайньої необхідності чи необхідної оборони.
До поліцейських можуть застосовуватися такі види дисциплінарних стягнень: 1) зауваження; 2) догана; 3) сувора догана; 4) попередження про неповну службову відповідність; 5) пониження у спеціальному званні на один ступінь; 6) звільнення з посади; 7) звільнення із служби в поліції.
Аналіз вказаних норм законодавства дає підстави суду дійти висновку, що для застосування до поліцейського будь якого виду дисциплінарного стягнення необхідно встановити факт вчинення ним дисциплінарного проступку, що призвело до порушення ним службової дисципліни.
Відтак, дисциплінарний проступок полягає у конкретних діях чи бездіяльності, які вчинені поліцейським протиправно та умисно, або у разі невиконання поліцейським конкретних службових обов'язків.
Для застосування до поліцейського дисциплінарного стягнення, факт вчинення ним дисциплінарного проступку повинен бути встановлений у передбаченому законодавством порядку.
Відповідно до приписів статті 14 Закону України "Про Дисциплінарний статут Національної поліції України", службове розслідування це діяльність із збирання, перевірки та оцінки матеріалів і відомостей про дисциплінарний проступок поліцейського.
Службове розслідування проводиться з метою своєчасного, повного та об'єктивного з'ясування всіх обставин вчинення поліцейським дисциплінарного проступку, встановлення причин і умов його вчинення, вини, ступеня тяжкості дисциплінарного проступку, розміру заподіяної шкоди та для підготовки пропозицій щодо усунення причин вчинення дисциплінарних проступків.
Підставою для призначення службового розслідування є заяви, скарги та повідомлення громадян, посадових осіб, інших поліцейських, медіа (далі - повідомлення), рапорти про вчинення порушення, що має ознаки дисциплінарного проступку, або безпосереднє виявлення ознак такого проступку посадовою особою поліції, за наявності достатніх даних, що вказують на ознаки дисциплінарного проступку (частина 4 статті 14 Статуту).
Службове розслідування призначається за письмовим наказом керівника, якому надані повноваження із застосування до поліцейського дисциплінарного стягнення (частина 3 статті 14 Статуту).
Аналіз вищевказаних норм дає підстави для висновку, що одним із обов'язків поліцейського є дотримання службової дисципліни, яка полягає, у дотриманні поліцейським норм чинного законодавства, неухильному виконанні вимог Присяги поліцейського, статутів і наказів начальників.
Недотримання службової дисципліни є дисциплінарним проступком, за вчинення якого на поліцейського може бути накладено дисциплінарне стягнення, яке здійснюється лише за результатами проведення службового розслідування, в рамках якого з'ясовуються всі обставини відповідного дисциплінарного проступку.
Указом Президента України від 24.02.2022 року №64/2022, який затверджено Законом України №2102-IX від 24.02.2022, у зв'язку з військовою агресією російської федерації проти України, на підставі пропозиції Ради національної безпеки і оборони України, відповідно до пункту 20 частини першої статті 106 Конституції України, Закону України "Про правовий режим воєнного стану", в Україні введено воєнний стан із 05 години 30 хвилин 24 лютого 2022 року строком на 30 діб.
В подальшому воєнний стан в країні неодноразово продовжувався та на час розгляду справи не припинений та не скасований.
Розділом V Дисциплінарного статуту унормовано особливості проведення службового розслідування в період дії воєнного стану.
Так, відповідно до частини 1, 2 статті 26 Дисциплінарного статуту у період дії воєнного стану службове розслідування проводиться з дотриманням вимог цього Статуту з урахуванням особливостей, визначених цим розділом.
Службове розслідування призначається та проводиться у формі письмового провадження.
Службове розслідування за фактом порушення поліцейським службової дисципліни може проводитися як дисциплінарною комісією, так і однією особою, у тому числі безпосередньо уповноваженим керівником, який одноособово здійснює передбачені Статутом повноваження дисциплінарної комісії (далі - уповноважена особа).
Частинами 3, 5 та 6 статті 26 цього Статуту унормовано, що службове розслідування має бути завершене протягом 15 календарних днів з дня його призначення уповноваженим керівником. У разі потреби цей строк може бути продовжений керівником, який призначив службове розслідування, але не більш як на 15 календарних днів.
До строку проведення службового розслідування не зараховується документально підтверджений час перебування поліцейського, стосовно якого проводиться службове розслідування, у відрядженні чи на стаціонарному лікуванні в закладах охорони здоров'я, розташованих на підконтрольних органам державної влади територіях.
За результатами службового розслідування уповноважена особа складає висновок.
Службове розслідування вважається завершеним у день затвердження керівником, який призначив службове розслідування, чи особою, яка його заміщує, висновку за результатами службового розслідування.
Під час проведення службового розслідування уповноважена особа зобов'язана запропонувати поліцейському або іншій особі, обізнаній з обставинами вчинення дисциплінарного проступку, надати пояснення (частина перша статті 27 Статуту).
Аналогічні положення містить Порядок проведення службових розслідувань у Національній поліції України, затверджений наказом Міністерства внутрішніх справ України від 07.11.2018 №893 (далі Порядок №893), який визначає процедуру проведення службового розслідування стосовно поліцейського, права учасників службового розслідування, порядок оформлення його результатів, прийняття та реалізації рішень за результатами службового розслідування.
Згідно з пунктом 1 розділу ІІ Порядку №893 службове розслідування призначається за письмовим наказом керівника, якому надані повноваження із застосування до поліцейського дисциплінарного стягнення. Підставами для призначення службового розслідування є заяви, скарги та повідомлення громадян, посадових осіб, інших поліцейських, засобів масової інформації, рапорти про вчинення порушення, що має ознаки дисциплінарного проступку, або безпосереднє виявлення ознак такого проступку посадовою особою поліції за наявності достатніх даних, що вказують на ознаки дисциплінарного проступку.
Відповідно до положень пунктів 1-3, 4 розділу V Порядку №893 проведення службового розслідування полягає в діяльності дисциплінарної комісії із збирання, перевірки та оцінки матеріалів і відомостей про дисциплінарний проступок поліцейського з метою своєчасного, повного та об'єктивного з'ясування всіх обставин його вчинення, установлення причин і умов учинення дисциплінарного проступку, вини поліцейського, ступеня тяжкості дисциплінарного проступку, розміру заподіяної шкоди та для підготовки пропозицій щодо усунення причин учинення дисциплінарних проступків.
Службове розслідування розпочинається із дня видання наказу про його призначення та завершується в день затвердження керівником, який призначив службове розслідування, чи особою, яка виконує його обов'язки, висновку службового розслідування. Якщо закінчення строку проведення службового розслідування припадає на вихідний чи інший неробочий день, останнім днем строку є перший після нього робочий день.
Службове розслідування має встановити наявність чи відсутність складу дисциплінарного проступку в діянні (дії чи бездіяльності) поліцейського, з приводу якого (якої) було призначено службове розслідування; наявність чи відсутність порушень положень законів України чи інших нормативно-правових актів, організаційно-розпорядчих документів або посадових інструкцій; ступінь вини кожної з осіб, що вчинили дисциплінарний проступок; обставини, що пом'якшують або обтяжують ступінь і характер відповідальності поліцейського чи знімають безпідставні звинувачення з нього; відомості, що характеризують поліцейського, а також дані про наявність або відсутність у нього дисциплінарних стягнень; вид і розмір заподіяної шкоди; причини та умови, що призвели до вчинення дисциплінарного проступку.
Відповідно до положень розділу VІ Порядку №893, підсумковим документом службового розслідування є висновок службового розслідування, який складається зі вступної, описової та резолютивної частин. Висновок службового розслідування готує і підписує дисциплінарна комісія.
Висновок службового розслідування затверджує керівник, який його призначив, або особа, яка виконує обов'язки керівника.
Враховуючи думку членів дисциплінарної комісії та на підставі поданих матеріалів службового розслідування уповноважений керівник може прийняти рішення про накладення на поліцейського іншого виду дисциплінарного стягнення, що відрізняється від запропонованого дисциплінарною комісією.
Відповідно до положень розділу VII Порядку №893, у разі якщо за результатами розгляду матеріалів службового розслідування (справи) дисциплінарна комісія встановить наявність у діях (бездіяльності) поліцейського дисциплінарного проступку, керівнику, який призначив службове розслідування, вносяться пропозиції щодо накладення на поліцейського дисциплінарного стягнення.
Уповноважений керівник, враховуючи характер проступку, обставини, за яких він був учинений, особу порушника, ступінь його вини, обставини, що пом'якшують або обтяжують відповідальність, попередню поведінку поліцейського, його ставлення до служби, визначає вид дисциплінарного стягнення, що підлягає застосуванню до поліцейського, та видає письмовий наказ про його застосування. У разі якщо керівник не уповноважений на застосування дисциплінарних стягнень, він порушує перед старшим прямим керівником клопотання про притягнення поліцейського до дисциплінарної відповідальності.
Застосування до поліцейського, винного в учиненні дисциплінарного проступку, дисциплінарних стягнень та їх виконання здійснюються з урахуванням вимог статей 19-22 Дисциплінарного статуту Національної поліції України.
Зазначене відповідає положенням статті 19 Закону України "Про Дисциплінарний статут Національної поліції України".
З аналізу вищевикладеного слідує, що підставою для притягнення особи до дисциплінарної відповідальності є дисциплінарний проступок, сутність якого полягає у невиконанні чи неналежному виконанні службової дисципліни та означає недотримання Конституції і законів України, актів Президента України і Кабінету Міністрів України, наказів, інших нормативно-правових актів та Присяги.
Отже, підставою для накладення дисциплінарного стягнення є виключно фактичні дані, що свідчать про реальну наявність у діях поліцейського ознак дисциплінарного проступку, зокрема протиправної поведінки, шкідливих наслідків та причинного зв'язку між ним і дією (бездіяльністю) порушника дисципліни.
Обставини, як і причини та умови, що їх зумовили, а також ступінь вини поліцейського, з'ясовуються під час службового розслідування, за наслідками якого начальник вирішує питання щодо наявності чи відсутності у діянні поліцейського складу дисциплінарного проступку, та, відповідно, вирішує питання щодо наявності чи відсутності підстав для притягнення його до дисциплінарної відповідальності, обґрунтовуючи при цьому своє рішення у відповідному наказі, у тому числі в частині обрання виду стягнення.
Надаючи оцінку дотриманню Головним управлінням Національної поліції у Вінницькій області порядку проведення службового розслідування, вимог щодо його повноти та об'єктивності, суд зазначає наступне.
У пункті 58 рішення ЄСПЛ від 10.02.2010 року у справі "Серявін та інші проти України" (заява №4909/04) наведено, що хоча національний суд має певну свободу розсуду щодо вибору аргументів у тій чи іншій справі та прийняття доказів на підтвердження позицій сторін, орган влади зобов'язаний виправдати свої дії, навівши обґрунтування своїх рішень (див. рішення у справі "Суомінен проти Фінляндії" (Suominen v. Finland), №37801/97, п. 36, від 01.07.2003 року).
Відповідно до частини 2 статті 2 КАС України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.
Критерії щодо обґрунтованості, добросовісності, розсудливості рішення суб'єкта владних повноважень відображені також в Порядку №893, в якому зокрема, йдеться про те, що уповноважений керівник, враховуючи характер проступку, обставини, за яких він був учинений, особу порушника, ступінь його вини, обставини, що пом'якшують або обтяжують відповідальність, попередню поведінку поліцейського, його ставлення до служби, визначає вид дисциплінарного стягнення, що підлягає застосуванню до поліцейського, та видає письмовий наказ про його застосування.
Як встановлено судом, 28.09.2023 року начальником Головного управління Національної поліції у Вінницькій області затверджено висновок службового розслідування за фактом порушення норм кримінального процесуального законодавства, яким встановлено, крім іншого, що в провадженні слідчого слідчого відділу ВП №2 Хмільницького РВП ГУНП у Вінницькій області старшого лейтенанта поліції Павлівського А.В. перебували матеріали кримінального провадження за №2023020230000110 від 01.03.2023 року за фактом самостійного нанесення ОСОБА_2 проникаючих ушкоджень живота ножем на території ТОВ "Птиця Поділля", від яких він помер, за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 115 КК України.
За результатами досудового розслідування 30.03.2023 року кримінальне провадження закрито у зв'язку із встановленням відсутності в діяннях складу кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 115 КК України, на підставі п.2 ч. 1 ст. 284 КК України, яке 28.07.2023 року скасовано ухвалою слідчого судді Козятинського міськрайонного суду Вінницької області.
Вивченням зазначеного кримінального провадження встановлено, що в ході досудового розслідування слідчим не допитано директора та всіх працівників ТОВ "Птиця Поділля", які працювали на зміні з ОСОБА_2 , не долучено документи на підставі яких ОСОБА_2 прийнятий на роботу, не досліджено ніж, яким ОСОБА_2 заподіяв собі ушкодження та не призначено судово-молекулярно-генетичну експертизу. Також не опрацьовано відео з камер відеоспостереження, з метою встановлення хронології перебування та руху ОСОБА_2 та території підприємства та не перевірені версії доведення до самогубства. Крім того слідчим на розгляд судово-медичної експертизи не ставилось питання щодо заподіяння тілесних ушкоджень саме вилученим під час огляду місця події ножем.
У зв'язку із неефективним досудовим розслідуванням кримінального правопорушення у зазначеному кримінальному провадженні його подальше здійснення 16.08.2023 року доручено слідчим слідчого управління Головного управління Національної поліції у Вінницькій області.
За результатом службового розслідування дисциплінарна комісія дійшла висновку, що слідчим слідчого відділу ВП №2 Хмільницького РВП ГУНП у Вінницькій області старшим лейтенантом поліції ОСОБА_1 допущено порушення вимог статей 2, 9, 84, 91, 92, 93, 214, 284 КПК України під час здійснення досудового розслідування у кримінальному провадженні за №12023020230000110 від 03.03.2023 року, у зв'язку з чим старший лейтенант поліції ОСОБА_1 заслуговує на дисциплінарне покарання - зауваження.
Наказом начальника Головного управління Національної поліції у Вінницькій області №1552 від 30.10.2023 року, за недотримання норм кримінально процесуального законодавства, вимог частини 1 статті 1 Дисциплінарного статуту Національної поліції України, пункту 1, 2 частини 1 статті 18 Закону України "Про Національну поліцію", статей 2, 9, 28, 84, 91, 92, 93, 214, 284 КПК України під час здійснення досудового розслідування кримінальному провадженні за №12023020230000110 від 01.03.2023 року за фактом смерті ОСОБА_2 , за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 115 КК України, керуючись положеннями статей 11, 13, 19, 29 Дисциплінарного статуту Національної поліції України застосовано до слідчого слідчого відділу ВП №2 Хмільницького РВП ГУНП у Вінницькій області старшого лейтенанта поліції ОСОБА_1 дисциплінарне покарання у вигляді догани.
Разом з тим, судом встановлено, що при обранні дисциплінарного стягнення відповідачем не було враховано попередньої поведінки позивача, важкості вчиненого ним дисциплінарного проступку, обставин, що пом'якшують відповідальність, його ставлення до служби тощо, що є порушенням статті 19 Дисциплінарного статуту.
Так, частинами 3, 4 статті 19 Дисциплінарного статуту Національної поліції України встановлено, що під час визначення виду стягнення дисциплінарна комісія враховує характер проступку, обставини, за яких він був вчинений, особу порушника, ступінь його вини, обставини, що пом'якшують або обтяжують відповідальність, попередню поведінку поліцейського, його ставлення до служби.
Обставинами, що пом'якшують відповідальність поліцейського, є: 1) усвідомлення та визнання своєї провини у вчиненні дисциплінарного проступку; 2) попередня бездоганна поведінка; 3) високі показники виконання повноважень, наявність заохочень та державних нагород; 4) вжиття заходів щодо запобігання, відвернення або усунення негативних наслідків, які настали або можуть настати внаслідок вчинення дисциплінарного проступку, добровільне відшкодування завданої шкоди; 5) вчинення проступку під впливом погрози, примусу або через службову чи іншу залежність; 6) вчинення проступку внаслідок неправомірних дій керівника.
Обставинами, що обтяжують відповідальність поліцейського, є: 1) вчинення дисциплінарного проступку у стані алкогольного, наркотичного та/або іншого сп'яніння; 2) вчинення дисциплінарного проступку повторно до зняття в установленому порядку попереднього стягнення; 3) вчинення дисциплінарного проступку умисно на ґрунті особистої неприязні до іншого поліцейського, службовця, у тому числі керівника, чи помсти за дії чи рішення стосовно нього; 4) настання тяжких наслідків, у тому числі збитків, завданих вчиненням дисциплінарного проступку; 5) вчинення дисциплінарного проступку на ґрунті ідеологічної, релігійної, расової, етнічної, гендерної чи іншої нетерпимості (частина 6 статті 19 Дисциплінарного статуту Національної поліції України).
Як вбачається зі змісту висновку службового розслідування від 28.09.2023 року, за час служби в поліції ОСОБА_1 зарекомендував себе з позитивної сторони, професійно грамотним та ініціативним працівником, сумлінно ставиться до виконання службових обов'язків, проявляє наполегливість та ініціативність, має організаторські здібності, володіє аналітичним мисленням, достатнім рівнем знань та навичок для роботи на займаній посаді, в роботі проявляє ініціативу, грамотно та по діловому вирішує службові завдання, спроможний приймати самостійні рішення і нести відповідальність за їх втілення в життя.
Крім цього вказано, що обставин, які обтяжують або пом'якшують відповідальність, дисциплінарною комісією не встановлено.
Зі змісту службової характеристики ОСОБА_1 вбачається, крім іншого, що діючих дисциплінарних стягнень не має.
Водночас, статтею 26 Дисциплінарного статуту визначено, що у період дії воєнного стану службове розслідування проводиться з дотриманням вимог цього Статуту з урахуванням особливостей, визначених цим розділом.
Згідно з частинами 1, 2 статті 29 Дисциплінарного статуту у разі встановлення за результатами службового розслідування в діях поліцейського дисциплінарного проступку видається письмовий наказ про застосування до нього одного з видів дисциплінарного стягнення з урахуванням особливостей, визначених цією статтею.
В ухвалі Верховного Суду від 17.04.2023 у справі №560/8721/22 суд вказав, що положеннями статті 29 Дисциплінарного статуту Національної поліції України, затвердженого Законом України "Про Дисциплінарний статут Національної поліції України", встановлено особливості застосування дисциплінарних стягнень у період дії воєнного стану, зокрема, відповідно до частини другої зазначеної статті Статуту дисциплінарні стягнення застосовуються в порядку зростання від менш суворого, яким є зауваження, до більш суворого - звільнення зі служби в поліції.
Тобто, дисциплінарному стягненню - догана передувало стягнення - зауваження, водночас, відповідачем не обґрунтовано чому вказаний вид стягнення не застосований, крім цього не враховано наявність пом'якшуючих обставин та відсутність обтяжуючих обставин.
Матеріали службового розслідування та оскаржуваний наказ не містить таких мотивувань та належних відомостей, котрі характеризують поліцейського (пункт 8 частини 1 статі 19 Дисциплінарного статуту), що додатково свідчить про упередженість рішення відповідача про накладення на позивача дисциплінарного стягнення у вигляді догани.
Отже не наведення відповідачем правових підстав, щодо застосованого виду дисциплінарного стягнення свідчить про порушення частини другої статті 29 Дисциплінарного статуту, а також й те, що накладене стягнення непропорційне легітимній переслідуваній меті (див. п.51 рішення ЄСПЛ п. Namazov v. Azerbaijan, 30 January 2020, аpplication no. №74354/13), тобто вчинена у порушення приписів пунктів 7, 9 статті 2 КАС України.
Суд зазначає, що суб'єкт владних повноважень повинен довести суду правомірність свого рішення належними, допустимими та достатніми доказами, зокрема, матеріалами службового розслідування тощо.
Обставини подій, що стали підставою для призначення службового розслідування, мають бути підтверджені й оцінені в сукупності з іншими зібраними під час службового розслідування поясненнями та документами.
Водночас, для правомірного накладення дисциплінарного стягнення роботодавцем необхідна наявність сукупності таких умов: порушення має стосуватися лише тих обов'язків, які є складовими трудової функції працівника чи випливають з правил внутрішнього трудового розпорядку. Невиконання чи неналежне виконання працівником трудових обов'язків має бути винним, скоєним без поважних причин умисно або з необережності.
Недоведеність хоча б одного з цих елементів виключає наявність дисциплінарного проступку.
Аналогічна позиція міститься у Постанові Верховного Суду від 22.07.2020 року у справі №554/9493/17.
Крім цього, згідно приписів статті 21 Дисциплінарного статуту Національної поліції України дисциплінарне стягнення застосовується не пізніше одного місяця з дня виявлення дисциплінарного проступку і не пізніше шести місяців з дня його вчинення шляхом видання дисциплінарного наказу.
У разі проведення службового розслідування за фактом вчинення дисциплінарного проступку днем його виявлення вважається день затвердження висновку за результатами службового розслідування. Перебування поліцейського на лікарняному (у період тимчасової непрацездатності) чи у відпустці не перешкоджає застосуванню до нього дисциплінарного стягнення.
Судом встановлено, що висновок службового розслідування за фактом порушення норм кримінального процесуального законодавства окремими поліцейськими Головного управління Національної поліції у Вінницькій області, яким встановлено порушення позивачем норм кримінального процесуального законодавства під час здійснення досудового розслідування в кримінальному провадженні №12023020230000110 від 01.03.2023 року, складений 28.09.2023 року.
Тобто, днем виявлення дисциплінарного проступку, в розумінні статті 21 Дисциплінарного статуту, є дата складення висновку за результатами службового розслідування.
Разом з тим, наказом начальника Головного управління Національної поліції у Вінницькій області №1552 від 30.10.2023 року до позивача застосовано дисциплінарне покарання у вигляді догани, тобто з пропуском передбаченого строку притягнення до дисциплінарної відповідальності, встановленого статтею 21 Дисциплінарного статуту.
Частиною 2 статті 6 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що суд застосовує принцип верховенства права з урахуванням судової практики Європейського суду з прав людини. Закон України "Про судоустрій і статус суддів" встановлює, що правосуддя в Україні здійснюється на засадах верховенства права відповідно до європейських стандартів та спрямоване на забезпечення права кожного на справедливий суд. Відповідно до статті 17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини" суди застосовують як джерело права при розгляді справ положення Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод та протоколів до неї, а також практику Європейського суду з прав людини та Європейської комісії з прав людини.
Так, Європейський суд з прав людини у рішенні в справі "Серявін та інші проти України" зауважив, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов'язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях, зокрема, судів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожний аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов'язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною залежно від характеру рішення.
Крім того, у справі "Трофимчук проти України" Європейський суд з прав людини зазначив, що хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, це не можна розуміти як вимогу детально відповідати на кожен довід. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов'язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції, може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи.
Принцип обґрунтованості рішення суб'єкта владних повноважень має на увазі, що рішення повинне бути прийнято з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії), на оцінці усіх фактів та обставин, що мають значення. Європейський Суд з прав людини у рішенні по справі "Суомінен проти Фінляндії" (Suominen v. Finland), № 37801/97, п. 36, від 01.07.2003, вказує, що орган влади зобов'язаний виправдати свої дії, навівши обґрунтування своїх рішень.
При цьому, судом має враховуватися принцип співмірності наслідків заходу тим порушенням, які виявлені та ризиків, які вони утворюють, а також дотримання справедливого балансу між інтересами працівника/роботодавця і публічними інтересами.
Підсумовуючи вищевикладене, надаючи правову оцінку аргументам сторін, з огляду на зміст спірних правовідносин, суд дійшов висновку, що оскаржуваний наказ Головного управління Національної поліції у Вінницькій області №1552 від 30.10.2023 року про притягнення позивача до дисциплінарної відповідальності не ґрунтується на самостійних підставах недотримання вимог Закону України "Про Національну поліцію", Дисциплінарного статуту Національної поліції України, є необґрунтованим та підлягає скасуванню.
Згідно з частиною 1 статті 9 КАС України розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.
Відповідно до частин 1, 2 статті 77 КАС України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених ст. 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
Перевіривши юридичну та фактичну обґрунтованість доводів сторін, оцінивши докази суб'єкта владних повноважень на підтвердження правомірності своїх дій та докази, надані позивачем, суд дійшов висновку, про наявність підстав для задоволення даного адміністративного позову.
Згідно частини 1 статті 139 КАС України при задоволенні позову сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.
Згідно частини 1 статті 139 КАС України, при задоволенні позову сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.
Відтак, на користь позивача слід стягнути витрати, пов'язані з оплатою судового збору в розмірі 1073, 60 гривень за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Національної поліції у Вінницькій області.
Щодо відшкодування витрат на професійну правничу допомогу в розмірі 7200 гривень, суд зазначає наступне.
Так, частиною 1 статті 134 КАС України визначено, що витрати, пов'язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави.
Згідно з частиною 2 цієї статті за результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом з іншими судовими витратами, за винятком витрат суб'єкта владних повноважень на правничу допомогу адвоката.
Для цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов'язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат (частина 3 статті 134 Кодексу адміністративного судочинства України).
Приписами частини 4 статті 134 КАС України передбачено, що для визначення розміру витрат на правничу допомогу та з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.
Частинами 5, 6 статті 134 КАС України встановлено, що розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи. У разі недотримання вимог частини п'ятої цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами.
Обов'язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами (частина 7 статті 134 КАС України).
Зі змісту вказаних норм слідує, що від учасника справи, який поніс витрати на професійну правничу допомогу, вимагається надання доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою.
Вирішуючи питання щодо розподілу судових витрат, суд має з'ясувати склад та розмір витрат, пов'язаних з оплатою правової допомоги. На підтвердження цих обставин суду повинні бути надані договір про надання правової допомоги (договір доручення, договір про надання юридичних послуг та ін.), документи, що свідчать про оплату гонорару та інших витрат, пов'язаних із наданням правової допомоги, оформлені у встановленому законом порядку (квитанція до прибуткового касового ордера, платіжне доручення з відміткою банку або інший банківський документ, касові чеки, посвідчення про відрядження).
Витрати на правову допомогу стягуються не лише за участь у судовому засіданні при розгляді справи, а й у разі вчинення інших дій поза судовим засіданням, безпосередньо пов'язаних із наданням правової допомоги у конкретній справі (наприклад, складання позовної заяви, надання консультацій, переклад документів, копіювання документів).
Зазначені витрати мають бути документально підтверджені та доведені.
На підтвердження понесених витрат представником позивача надано договір про надання правничої допомоги від 01.12.2023 року, розрахунок судових витрат (попередній) понесених та очікуваних позивачем від 06.12.2023 року, квитанцію №652080 від 05.12.2023 року на суму 5000 грн.
Проаналізувавши складність справи та виконання адвокатом робіт (наданих послуг), час, витрачений адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг) та обсяг наданих адвокатом послуг та виконаних робіт, суд вважає, що розмір заявлених позивачем до стягнення витрат на оплату послуг адвоката в даному випадку є неспівмірним із складністю справи та виконаними адвокатом роботами (послугами). При цьому судом враховано, що дана справа є справою незначної складності, з невеликим обсягом досліджуваних доказів, яка розглянута судом без проведення судових засідань, у спрощеному позовному провадженні.
Щодо встановлення судом неспівмірності понесених витрат на професійну правничу допомогу, висновки суду узгоджуються із висновками Великої Палати Верховного Суду у постанові від 16.11.2022 року у справі №922/1964/21.
Крім цього, у додатковій постанові Великої Палати Верховного Суду від 19.02.2020 року у справі №755/9215/15-ц (провадження №14-382цс19) вказано, що при визначенні суми відшкодування, суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи.
Ті самі критерії застосовує Європейський суд з прав людини, присуджуючи судові витрати на підставі Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року. Так у справі "Схід/Захід Альянс Лімітед" проти України" (заява № 19336/04) зазначено, що заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір - обґрунтованим (п. 268).
Відтак, беручи до уваги предмет спору, складність справи, її значення для позивача та обсяг адвокатських послуг, що був необхідним для захисту інтересів позивача в суді у зв'язку з розглядом цієї справи, суд доходить висновку про зменшення суми відшкодування витрат на професійну правничу допомогу адвоката до 2000 грн., що відповідатиме вимогам розумності та співмірності.
Керуючись ст.ст. 73, 74, 75, 76, 77, 90, 94, 139, 241, 245, 246, 250, 255, 295 КАС України, суд -
Адміністративний позов задовольнити.
Визнати протиправним та скасувати наказ Головного управління Національної поліції у Вінницькій області №1552 від 30.10.2023 року про застосування до ОСОБА_1 дисциплінарного покарання у вигляді догани.
Стягнути на користь ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ) судові витрати зі сплати судового збору в сумі 1073,60 грн. (одна тисяча сімдесят три гривні шістдесят копійок) за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Національної поліції у Вінницькій області (вул. Театральна, 10, м. Вінниця, код ЄДРПОУ 40108672).
Стягнути на користь ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ) судові витрати на правничу допомогу в сумі 2000 грн. (дві тисячі гривень) за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Національної поліції у Вінницькій області (вул. Театральна, 10, м. Вінниця, код ЄДРПОУ 40108672).
Рішення суду набирає законної сили в порядку, визначеному ст. 255 КАС України.
Відповідно до ст. 295 КАС України, апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.
Позивач: ОСОБА_1 ( АДРЕСА_2 );
Відповідач: Головне управління Національної поліції у Вінницькій області (вул. Театральна, 10, м. Вінниця, код ЄДРПОУ 40108672).
Суддя Дончик Віталій Володимирович