м. Вінниця
27 червня 2024 р. Справа № 120/18194/23
Вінницький окружний адміністративний суд у складі судді Яремчука Костянтина Олександровича, розглянувши за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін (у письмовому провадженні) адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України у Київській області, Головного управління Пенсійного фонду України у Вінницькій області про визнання протиправним та скасування рішення, зобов'язання вчинити дії,
До Вінницького окружного адміністративного суду з позовною заявою в інтересах ОСОБА_1 звернувся її представник до Головного управління Пенсійного фонду України у Київській області, Головного управління Пенсійного фонду України у Вінницькій області.
Обґрунтовуючи позовні вимоги, представник позивачки зазначив, що 23 жовтня 2023 року ОСОБА_1 звернулася до Головного управління Пенсійного фонду України у Київській області із заявою про призначення пенсії за віком відповідно до статті 26 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування".
Проте рішенням Головного управління Пенсійного фонду України у Київській області від 30 жовтня 2023 року № 025450009984 позивачці відмовлено в призначенні пенсії за віком у зв'язку з недостатністю страхового стажу.
Зі змісту такого рішення слідує, що пенсійним органом не зараховано до страхового (трудового) стажу позивачки період з 07 листопада 1986 року по 24 вересня 1989 року відповідно до довідки військової частини НОМЕР_1 № 66/с від 21 березня 1990 року, оскільки в такій довідці невірно зазначено прізвище чоловіка « ОСОБА_2 ».
Представник позивачки вважає таке рішення пенсійного органу протиправним, у зв'язку із чим звернувся з цим позовом до суду з вимогою його скасувати та зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України у Вінницькій області призначити і виплачувати пенсію за віком з часу отримання права на неї, зарахувавши при цьому до страхового стажу період з 07 листопада 1986 року по 24 вересня 1989 року.
Ухвалою від 11 грудня 2023 року відкрито провадження в адміністративній справі та вирішено її розгляд здійснювати за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін. Цією ж ухвалою встановлено відповідачам строк для подання відзиву на позовну заяву.
Згідно з частиною 1 статті 18 Кодексу адміністративного судочинства України у судах функціонує Єдина судова інформаційно-телекомунікаційна система.
Відповідно до частини 7 статті 18 Кодексу адміністративного судочинства України особам, які зареєстрували офіційні електронні адреси в Єдиній судовій інформаційно-телекомунікаційній системі, суд вручає будь-які документи у справах, в яких такі особи беруть участь, виключно в електронній формі шляхом їх направлення на офіційні електронні адреси таких осіб, що не позбавляє їх права отримати копію судового рішення у паперовій формі за окремою заявою.
Так, копію ухвали про відкриття провадження в адміністративній справі від 11 грудня 2023 року надіслано Головному управлінню Пенсійного фонду України у Вінницькій області та Головному управлінню Пенсійного фонду України у Київській області на офіційні електронні адреси 11 грудня 2023 року о 19 год. 32 хв., що підтверджується довідками про доставку електронного листа, які містяться в матеріалах справи.
Проте у встановлений судом строк відповідачі не скористалися своїм правом на подання відзиву на позовну заяву.
А тому на підставі частини 6 статті 162 Кодексу адміністративного судочинства України суд дійшов висновку справу вирішувати за наявними матеріалами.
Дослідивши матеріали адміністративної справи та оцінивши наявні у ній докази в їх сукупності, суд встановив наступне.
23 жовтня 2023 року ОСОБА_1 звернулася до територіального органу Пенсійного фонду України із заявою про призначення пенсії за віком відповідно до статті 26 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування".
За принципом екстериторіальності таку заяву розглянуто Головним управлінням Пенсійного фонду України у Київській області, який рішенням № 025450009984 від 30 жовтня 2023 року відмовив в призначенні пенсії за віком.
Зі змісту такого рішення слідує, що для призначення пенсії за віком необхідно мати страховий стаж не менше 30 років. Проте страховий стаж ОСОБА_1 становить 28 років 01 місяць 08 днів, якого недостатньо для призначення пенсії за віком.
При цьому пенсійним органом не зараховано до страхового (трудового) стажу позивачки період проживання дружини військовослужбовця з чоловіком у місцевостях, де була відсутня можливість працевлаштування за спеціальністю, з 07 листопада 1986 року по 24 вересня 1989 року відповідно до довідки військової частини НОМЕР_1 № 66/с від 21 березня 1990 року, оскільки в такій довідці невірно зазначено прізвище чоловіка « ОСОБА_2 ».
Надаючи правову оцінку рішенню, що оскаржується, суд зважає на таке.
Принципи, засади і механізми функціонування системи загальнообов'язкового державного пенсійного страхування, призначення, перерахунку і виплати пенсій, надання соціальних послуг з коштів Пенсійного фонду, що формуються за рахунок страхових внесків роботодавців, бюджетних та інших джерел врегульовано Законом України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" від 09 липня 2003 року № 1058-IV (далі - Закон № 1058-IV).
Відповідно до статті 8 Закону № 1058-IV право на отримання пенсій та соціальних послуг із солідарної системи мають громадяни України, які застраховані згідно із цим Законом та досягли встановленого цим Законом пенсійного віку чи визнані особами з інвалідністю в установленому законодавством порядку і мають необхідний для призначення відповідного виду пенсії страховий стаж, а в разі смерті цих осіб - члени їхніх сімей, зазначені у статті 36 цього Закону, та інші особи, передбачені цим Законом.
Страховий стаж - період (строк), протягом якого особа підлягає загальнообов'язковому державному пенсійному страхуванню та за який щомісяця сплачені страхові внески в сумі не меншій, ніж мінімальний страховий внесок (частина 1 статті 24 Закону № 1058-IV).
Страховий стаж обчислюється територіальними органами Пенсійного фонду відповідно до вимог цього Закону за даними, що містяться в системі персоніфікованого обліку, а за періоди до впровадження системи персоніфікованого обліку - на підставі документів та в порядку, визначеному законодавством, що діяло до набрання чинності цим Законом (частина 2 статті 24 Закону № 1058-IV).
Періоди трудової діяльності та інші періоди, що враховувалися до стажу роботи для призначення пенсії до набрання чинності цим Законом, зараховуються до страхового стажу в порядку і на умовах, передбачених законодавством, що діяло раніше, крім випадків, передбачених цим Законом (частина 4 статті 24 Закону № 1058-IV).
Отже, страховий стаж, набутий до впровадження системи персоніфікованого обліку, обчислюється на підставі документів згідно із законодавством, що діяло до набрання чинності Законом № 1058-IV.
При цьому особливості призначення пенсій за віком визначені розділом ІІІ Закону № 1058-IV.
Відповідно до частини 1 статті 26 Закону № 1058-IV, починаючи з 1 січня 2018 року, право на призначення пенсії за віком після досягнення віку 60 років мають особи за наявності страхового стажу з 1 січня 2023 року по 31 грудня 2023 року - не менше 30 років.
Водночас основні засади державної політики у сфері соціального захисту військовослужбовців та членів їх сімей, встановлює єдину систему їх соціального та правового захисту, гарантує військовослужбовцям та членам їх сімей в економічній, соціальній, політичній сферах сприятливі умови для реалізації їх конституційного обов'язку щодо захисту Вітчизни та регулює відносини у цій галузі визначено Законом України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей».
Пунктом 3 статті 18 Закону України "Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей" передбачено, що дружинам (чоловікам) військовослужбовців, крім військовослужбовців строкової служби, до загального стажу роботи, необхідного для призначення пенсії за віком, також може зараховуватись період проживання разом з чоловіком (дружиною) в місцевостях, де не було можливості працевлаштування за спеціальністю, але не більше 10 років.
Подібні за змістом приписи містяться і у частині 3 статті 56 Закону України "Про пенсійне забезпечення", згідно з якою до стажу роботи зараховується також період проживання дружин осіб офіцерського складу, прапорщиків, мічманів і військовослужбовців надстрокової служби з чоловіками в місцевостях, де була відсутня можливість їх працевлаштування за спеціальністю, але не більше 10 років.
Із системного аналізу наведених вище норм слідує, що до страхового стажу (стажу роботи) зараховується зокрема період проживання дружини військовослужбовця разом з чоловіком в місцевостях, де не було можливості дружині працевлаштуватися за спеціальністю, але не більше 10 років.
При цьому відповідно до статті 62 Закону України "Про пенсійне забезпечення" від 05 листопада 1991 року № 1788-XII (далі - Закон № 1788-ХІІ) основним документом, що підтверджує стаж роботи, є трудова книжка. Порядок підтвердження наявного трудового стажу при відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній встановлюється Кабінетом Міністрів України.
Пунктом 1 Порядку підтвердження наявного трудового стажу для призначення пенсій за відсутності трудової книжки або відповідних записів в ній, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 12 серпня 1993 року № 637 (далі - Порядок № 637), основним документом, що підтверджує стаж роботи є трудова книжка. За відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній трудовий стаж встановлюється на підставі інших документів, виданих за місцем роботи, служби, навчання, а також архівними установами.
Пунктом 13 Порядку № 637 встановлено, що період проживання дружини військовослужбовця (крім військовослужбовців строкової служби) з чоловіком у місцевостях, де була відсутня можливість її працевлаштування за спеціальністю, підтверджується довідками (додаток 4), виданими командирами (начальниками) військових частин, вищих військових навчальних закладів, військових навчальних підрозділів закладів вищої освіти, підприємств, установ і організацій, або довідками, що видаються територіальними центрами комплектування та соціальної підтримки.
При цьому для дружини військовослужбовця, звільненого з військової служби, період проживання до 1 січня 2004 р. з чоловіком у місцевостях, де була відсутня можливість її працевлаштування за спеціальністю, підтверджується довідкою (додаток 4), виданою територіальним центром комплектування та соціальної підтримки на підставі особової справи військовослужбовця, звільненого з військової служби, та інших документів, які підтверджують зазначений період.
Судом встановлено, що трудова книжка позивачки серії НОМЕР_2 не містить відомостей про те, що ОСОБА_1 в період з 07 листопада 1986 року по 24 вересня 1989 року проживала з чоловіком військовослужбовцем ОСОБА_1 у місцевостях, де була відсутня можливість їй працевлаштуватися.
Разом із тим в силу наведених вище приписів Порядку № 637 період такого проживання має підтверджуватися довідкою, виданою зокрема командиром (начальником) військової частини.
Так, у матеріалах справи наявна довідка військової частини польова пошта НОМЕР_1 від 01 березня 1990 року № 66/с, відповідно до якої прапорщик ОСОБА_3 проходить дійсну військову службу у цій військовій частині з 12 листопада 1985 року по 24 вересня 1989 року. Зі змісту такої довідки також слідує, що разом з ОСОБА_1 проживала його дружина ОСОБА_1 , яка мала спеціальність "технік" та не працювала в період з 12 листопада 1985 року по 24 вересня 1989 року через відсутність можливості її працевлаштування за спеціальністю.
Водночас підставою для неврахування такої довідки та, відповідно, незарахування до страхового стажу позивачки періоду з 07 листопада 1986 року по 24 вересня 1989 року слугувало те, що у такій довідці зазначено прізвища чоловіка-військовослужбовця позивачки - " ОСОБА_2 ", а не " ОСОБА_2 ".
Проте суд критично оцінює доводи Головного управління Пенсійного фонду України у Київській області щодо неможливості зарахування до загального страхового стажу ОСОБА_1 період проживання разом з чоловіком-військовослужбовцем в місцевостях, де не було можливості працевлаштування за спеціальністю, у зв'язку з невірним зазначенням у згадуваній вище довідці прізвища чоловіка-військовослужбовця, оскільки такі аргументи є проявом надмірного формалізму.
Судом встановлено, що вказана вище довідка оформлена російською мовою і у ній дійсно зазначено прізвище колишнього чоловіка позивачки як « ОСОБА_2 ».
Водночас в матеріалах справи міститься витяг з Державного реєстру актів цивільного стану громадян про державну реєстрацію шлюбу щодо підтвердження дошлюбного прізвища (номер витягу 00039844233, дата його формування - 26 травня 2023 року), а також свідоцтво про розірвання шлюбу серії НОМЕР_3 .
Зі змісту таких документів слідує, що ОСОБА_1 перебувала у шлюбі з ОСОБА_3 до 24 травня 2007 року, а тому слід констатувати, що незаперечним є факт проживання позивачки з чоловіком-військовослужбовцем ОСОБА_3 в період з 07 листопада 1986 року по 24 вересня 1989 року у місцевості, де не було можливості працевлаштування за спеціальністю.
За таких обставин пенсійним органом безпідставно не зараховано до страхового стажу позивачки період її проживання з чоловіком-військовослужбовцем у місцевостях, де була відсутня можливість її працевлаштування за спеціальністю з 07 листопада 1986 року по 24 вересня 1989 року.
Відтак рішення Головного управління Пенсійного фонду України у Київській області від 30 жовтня 2023 року № 025450009984 є протиправним та підлягає скасуванню.
Щодо вимоги про зобов'язання пенсійний орган призначити позивачці пенсію за віком та зарахувати до страхового стажу згадуваний вище період, то суд зауважує наступне.
Так, вище уже цитувалися положення статті 26 Закону № 1058-IV, згідно з якими право на призначення пенсії за віком мають особи після досягнення віку 60 років за наявності страхового стажу не менше 15 років по 31 грудня 2017 року. Починаючи з 01 січня 2018 року, право на призначення пенсії за віком після досягнення віку 60 років мають особи за наявності страхового стажу, зокрема з 1 січня 2023 року по 31 грудня 2023 року - не менше 30 років.
Відтак необхідними умовами для призначення позивачці пенсії за віком є досягнення нею необхідного віку (60 років), а також наявність страхового стажу не менше 30 років.
Так, вік заявниці станом на день звернення із заявою про призначення пенсії за віком становив 60 років, а підтверджений пенсійним органом страховий стаж складав 28 років 01 місяць 08 днів, про що зазначено в оскарженому рішенні.
Водночас в ході судового розгляду суд дійшов висновку про протиправність рішення Головного управління Пенсійного фонду України у Київській області від 30 жовтня 2023 року № 025450009984 з підстави незарахування до страхового стажу позивачки періоду з 07 листопада 1986 року по 24 вересня 1989 року та вирішив його скасувати.
Таким чином, зарахувавши згаданий період до страхового (трудового) стажу позивачки такий буде складати більше 30 років, що свідчить про дотримання і цієї вимоги для призначення пенсії за віком.
З огляду на встановлені обставини Головне управління Пенсійного фонду України у Київській області слід зобов'язати призначити ОСОБА_1 пенсію за віком, зарахувавши до страхового (трудового) стажу період з 07 листопада 1986 року по 24 вересня 1989 року.
При цьому слід врахувати те, що відповідно до пункту 1 частини 1 статті 45 Закону № 1058-IV пенсія призначається з дня звернення за пенсією, крім таких випадків, коли пенсія призначається з більш раннього строку, зокрема, пенсія за віком призначається з дня, що настає за днем досягнення пенсійного віку, якщо звернення за пенсією відбулося не пізніше трьох місяців з дня досягнення особою пенсійного віку.
Оскільки позивачка досягла пенсійного віку 22 серпня 2023 року, а із заявою про призначення пенсії звернулася 23 жовтня 2023 року, тобто в межах строку, що визначений пунктом 1 частини 1 статті 45 Закону № 1058-IV, тому пенсію позивачці слід призначити з дня, що настає за днем досягнення пенсійного віку, тобто з 23 серпня 2023 року.
Разом із тим вимога щодо зобов'язання територіальний орган Пенсійного фонду України виплачувати позивачці пенсію після її призначення не підлягає задоволенню, адже виплата пенсії здійснюється після її призначення, а тому після призначення пенсії пенсійний орган здійснюватиме її виплату у відповідному розмірі.
Відсутні також підстави для зобов'язання Головного управління Пенсійного фонду України у Вінницькій області призначити пенсію позивачці, адже, як встановлено судом, рішення про відмову в призначенні такої пенсії прийнято Головним управлінням Пенсійного фонду України у Київській області, а тому саме цим пенсійним органом порушено право позивачки на отримання пенсійних виплат та саме він повинен відновити таке право шляхом призначення позивачці пенсії.
Відповідно до частини 2 статті 9 Кодексу адміністративного судочинства України суд розглядає адміністративні справи не інакше як за позовною заявою, поданою відповідно до цього Кодексу, в межах позовних вимог. Суд може вийти за межі позовних вимог, якщо це необхідно для ефективного захисту прав, свобод, інтересів людини і громадянина, інших суб'єктів у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку суб'єктів владних повноважень.
Таким чином, перевіривши юридичну та фактичну обґрунтованість доводів сторін, оцінивши докази суб'єктів владних повноважень на підтвердження правомірності своїх дій та докази, надані представником позивача, суд дійшов висновку, що за наведених у позовній заяві мотивів і підстав позовні вимоги підлягають частковому задоволенню.
Вирішуючи питання про розподіл судових витрат, суд зважає на те, що позивачкою при зверненні до суду з позовом сплачено судовий збір в розмірі 1074 гривень, що підтверджується квитанцією від 28 листопада 2023 року.
Водночас належною сумою судового збору, що підлягала сплаті, є 1073,60 гривень.
Відповідно до частини 1 статті 139 Кодексу адміністративного судочинства України при задоволенні позову сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.
Водночас при частковому задоволенні позову судові витрати покладаються на обидві сторони пропорційно до розміру задоволених позовних вимог (частина 3 статті 139 Кодексу адміністративного судочинства України).
Відтак з огляду на те, що позивачкою при зверненні до суду з позовом сплачено судовий збір в розмірі 1073,60 гривень, а тому на її користь слід стягнути 536,80 гривень за рахунок бюджетних асигнувань відповідача.
Визначаючись з приводу розміру судових витрат, які належить стягнути на користь позивача, суд зважає на те, що позивачка звернулася до суду з позовними вимогами, які співвідносяться між собою як основна та похідна, сплативши при цьому судовий збір в розмірі 1073,60 гривень як за звернення до суду з позовом з однією немайновою вимогою.
А тому, задовольняючи позов частково, суд вважає, що половина від суми сплаченого судового збору і є пропорційною до розміру задоволених позовних вимог.
Керуючись статтями 9, 73, 74, 75, 76, 77, 90, 94, 241, 245, 246, 250, 255, 295 Кодексу адміністративного судочинства України,
Позовну заяву ОСОБА_1 задовольнити частково.
Визнати протиправним та скасувати рішення Головного управління Пенсійного фонду України у Київській області № 025450009984 від 30 жовтня 2023 року.
Зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України у Київській області з 23 серпня 2023 року призначити ОСОБА_1 пенсію за віком відповідно до статті 26 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування", зарахувавши до страхового (трудового) стажу період її проживання з чоловіком-військовослужбовцем у місцевостях, де була відсутня можливість працевлаштуватися за спеціальністю, з 07 листопада 1986 року по 24 вересня 1989 року.
В іншій частині позовних вимог відмовити.
Стягнути на користь ОСОБА_1 за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Пенсійного фонду України у Київській області витрати, пов'язані з оплатою судового збору, в розмірі 536 (п'ятсот тридцять шість) гривень 80 копійок.
Рішення суду першої інстанції набирає законної сили в порядку, визначеному статтею 255 КАС України.
Відповідно до частини 1 статті 295 КАС України апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Позивач: ОСОБА_1 (місце проживання: АДРЕСА_1 ; реєстраційний номер облікової картки платника податків: НОМЕР_4 )
Відповідачі:
Головне управління Пенсійного фонду України у Київській області (місцезнаходження: 08500, Київська обл., м. Фастів, вул. Ярославська, буд. 40; ідентифікаційний код юридичної особи в Єдиному державному реєстрі підприємств і організацій України: 22933548)
Головне управління Пенсійного фонду України у Вінницькій області (місцезнаходження: 21005, м. Вінниця, вул. Зодчих, буд. 22; ідентифікаційний код юридичної особи в Єдиному державному реєстрі підприємств і організацій України: 13322403)
Рішення суду в повному обсязі складено 27.06.2024
Суддя Яремчук Костянтин Олександрович