м. Вінниця
27 червня 2024 р. Справа № 120/17986/23
Вінницький окружний адміністративний суд у складі судді Яремчука Костянтина Олександровича, розглянувши за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін (у письмовому провадженні) адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України у Вінницькій області про визнання протиправним та скасування рішення, зобов'язання вчинити дії,
До Вінницького окружного адміністративного суду з позовною заявою в інтересах ОСОБА_1 звернувся його представник до Головного управління Пенсійного фонду України у Вінницькій області.
Обґрунтовуючи позовні вимоги, представник позивача зазначив, що 13 жовтня 2023 року ОСОБА_1 звернувся до Пенсійного фонду України із заявою про призначення йому пенсії за віком на пільгових умовах за Списком № 2.
Проте рішенням Головного управління Пенсійного фонду України у Вінницькій області № 262340022688 від 20 жовтня 2023 року відмовлено в призначенні пенсії за віком на пільгових умовах, оскільки у заявника відсутній необхідний пільговий та страховий стаж.
Представник позивача вважає, що долучені до заяви про призначення пенсії документи свідчать про достатність у його довірителя як необхідного пільгового, так і страхового стажу для призначення пенсії за віком на пільгових умовах.
А тому, не погодившись із таким рішенням пенсійного органу, представник позивача звернувся до суду з цим позовом вимогою визнати протиправним та скасувати рішення Головного управління Пенсійного фонду України у Вінницькій області № 262340022688 від 20 жовтня 2023 року про відмову в призначенні пенсії за віком на пільгових умовах, а також зобов'язати відповідача призначити позивачеві з 15 липня 2023 року пенсію за віком на пільгових умовах відповідно до пункту “б” статті 13 Закону України “Про пенсійне забезпечення”, зарахувавши до страхового стажу період роботи з 20 березня 1990 року по 13 травня 1996 року, а також передати пенсійну справу позивача до пенсійного органу за місцем фактичного проживання, тобто до Головного управління Пенсійного фонду України в м. Києві.
Ухвалою від 06 грудня 2023 року відкрито провадження в адміністративній справі та вирішено її розгляд здійснювати за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін (у письмовому провадженні).
11 січня 2024 року на адресу суду від відповідача надійшов відзив на позовну заяву, у якому зазначено, що 13 жовтня 2023 року ОСОБА_1 звернувся до Пенсійного фонду України із заявою щодо переведення на пенсію за віком на пільгових умовах. Згідно з підпунктом 4.2 розділу 4 Порядку подання та оформлення документів для призначення (перерахунку) пенсій відповідно до Закону України “Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування”, затвердженого постановою правління Пенсійного фонду України від 25 листопада 2005 року № 22-1 (далі - Порядок №22-1), після реєстрації заяви та сканування копій документів засобами програмного забезпечення за принципом екстериторіальності визначається структурний підрозділ органу, що призначає пенсію, який формує атрибути сканованих документів (із зазначенням часу їх створення), електронну пенсійну справу.
З огляду на наведену норму подана позивачем заява розглядалася Головним управлінням Пенсійного фонду України у Вінницькій області.
Як зауважив представник відповідача далі, до страхового стажу позивача не зараховано період роботи з 20 березня 1990 року по 13 травня 1996 року відповідно до дублікату трудової книжки серії НОМЕР_1 від 22 липня 1997 року. Так, згідно з Інструкцією про порядок ведення трудових книжок працівників, затвердженої спільним наказом Мін'юсту України, Мінпраці України, Міністерства соціального захисту України № 58 від 29 липня 1993 року, зареєстрованої в Міністерстві юстиції України 17 серпня 1993 року № 110, а до цього - Порядок, затверджений постановою Держкомітету СРСР з праці та соціальних питань №162 від 20 червня 1976 року, заповнення трудової книжки вперше проводиться власником або уповноваженим ним органом не пізніше тижневого строку з дня прийняття працівника на роботу. Дублікат трудової книжки або вкладиш до неї заповнюється за загальними правилами. У відомості про роботу при заповненні дубліката вносяться записи про роботу за місцем останньої роботи на підставі раніше виданих наказів. Якщо працівник до влаштування на це підприємство вже працював, то при заповненні дубліката трудової книжки в розділ “Відомості про роботу” у графу 3 спочатку вноситься запис про загальний стаж його роботи до влаштування на це підприємство, який підтверджується документами. Однак за вищевказаний період уточнююча довідка відсутня.
Окрім того, як зазначає представник відповідача, для врахування даного періоду слід долучити довідку про реорганізацію підприємства.
Також представник відповідача вказав на те, що до спеціального (пільгового) стажу роботи не зараховано період роботи ОСОБА_1 учнем пресувальника-вулканізаторника та пресувальником-вулканізаторником в орендному підприємстві Київський завод “Вулкан”, колективному підприємстві завод “Вулкан”, закритому акціонерному товаристві “Вулкан-правекс”, пресувальником виробів з пластмаси у відкритому акціонерному товаристві “Київський завод Геофізприлад”, пресувальником-вулканізаторником в закритому акціонерному товаристві “Київський завод Геофізприлад”, пресувальником-вулканізаторником у товаристві з обмеженою відповідальністю “Київгума”, оскільки за вказані періоди відсутні довідки про спеціальний стаж та документи про проведення атестації робочих місць. Більш того, як зазначає представник відповідача, посада учня пресувальника-вулканізатора не передбачена Списками виробництв, робіт, професій, посад і показників, затверджених Кабінетом Міністрів України.
Окремо представник відповідача звернув увагу на те, що згідно з пунктом 3 Порядку підтвердження періодів роботи, що зараховується до стажу для призначення пенсії, затвердженого постановою правління Пенсійного фонду України №18-1 від 10 листопада 2006 року, у разі ліквідації підприємства без визнання правонаступника підтвердження періодів роботи, що дає право на призначення пенсії на пільгових умовах, здійснюється Комісіями з питань підтвердження стажу роботи, що дає право на підтвердження пенсії. Проте ОСОБА_1 не скористався таким правом та звернувся з відповідною заявою до комісії, натомість ним були надані документи про проведення медичних оглядів, що згідно з чинним законодавством не можуть виступати підтвердженням пільгового характеру роботи позивача.
Таким чином, на думку представника пенсійного органу, страховий стаж ОСОБА_1 становить 27 років 14 днів (при необхідних 29 років), а стаж, який дає право на пільгове пенсійне забезпечення з особливо шкідливими і особливо важкими умовами праці за Списком № 2 у заявника відсутній (при необхідних 12 років і 6 місяців).
За наведених обставин представник відповідача просить відмовити в задоволенні позовних вимог в повному обсязі.
Дослідивши матеріали справи та оцінивши наявні у ній докази в їх сукупності, суд встановив наступне.
ОСОБА_1 13 жовтня 2023 року звернувся до Пенсійного фонду України із заявою про призначення пенсії за віком на пільгових умовах відповідно пункту “б” статті 13 Закону України “Про пенсійне забезпечення”.
За принципом екстериторіальності розгляд вказаної заяви здійснювався Головним управлінням Пенсійного фонду України у Вінницькій області, яке рішенням № 262340022688 від 20 жовтня 2023 року відмовило в призначенні пенсії за віком на пільгових умовах у зв'язку з недостатністю як пільгового, так і страхового стажу.
У рішенні зокрема зазначено, що на час звернення ОСОБА_1 до пенсійного органу із заявою про призначення пенсії його страховий стаж становив 27 років 14 днів, а пільговий стаж у заявника взагалі відсутній.
При цьому зі змісту такого рішення слідує, що до страхового стажу позивача не зараховано період роботи з 20 березня 1990 року по 13 травня 1996 року відповідно до дублікату трудової книжки серії НОМЕР_1 від 22 липня 1997 року, оскільки згідно з Інструкцією про порядок ведення трудових книжок працівників № 58 від 29 липня 1993 заповнення трудової книжки вперше проводиться власником або уповноваженим ним органом не пізніше тижневого строку з дня прийняття працівника на роботу. Дублікат трудової книжки або вкладиш до неї заповнюється за загальними правилами. У відомості про роботу при заповненні дубліката вносяться записи про роботу за місцем останньої роботи на підставі раніше виданих наказів. Якщо працівник до влаштування на це підприємство вже працював, то при заповненні дубліката трудової книжки в розділ “Відомості про роботу” у графу 3 спочатку вноситься запис про загальний стаж його роботи до влаштування на це підприємство, який підтверджується документами. Однак за вищевказаний період уточнююча довідка відсутня. Окрім того, у рішенні йдеться про те, що для врахування даного періоду слід долучити довідку про реорганізацію підприємства.
Також у рішенні зазначено, що до спеціального (пільгового) стажу роботи ОСОБА_1 не зараховано наступні періоди роботи: учнем пресувальника-вулканізаторника та пресувальником-вулканізаторником в орендному підприємстві Київський завод “Вулкан”, колективному підприємстві завод “Вулкан”, закритому акціонерному товаристві “Вулкан-правекс”, пресувальником виробів з пластмаси у відкритому акціонерному товаристві “Київський завод Геофізприлад”, пресувальником-вулканізаторником в закритому акціонерному товаристві “Київський завод Геофізприлад”, пресувальником-вулканізаторником у товаристві з обмеженою відповідальністю “Київгума”, оскільки за вказані періоди відсутні довідки про спеціальний стаж та документи про проведення атестації робочих місць. Більш того, посада учня пресувальника-вулканізатора не передбачена Списками виробництв, робіт, професій, посад і показників, затверджених Кабінетом Міністрів України.
Надаючи правову оцінку рішенню пенсійного органу, що оскаржується, суд зважає на таке.
Принципи, засади і механізми функціонування системи загальнообов'язкового державного пенсійного страхування, призначення, перерахунку і виплати пенсій, надання соціальних послуг з коштів Пенсійного фонду, що формуються за рахунок страхових внесків роботодавців, бюджетних та інших джерел врегульовано Законом України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" від 09 липня 2003 року № 1058-IV (далі - Закон № 1058-IV).
Відповідно до статті 8 Закону № 1058-IV право на отримання пенсій та соціальних послуг із солідарної системи мають громадяни України, які застраховані згідно із цим Законом та досягли встановленого цим Законом пенсійного віку чи визнані особами з інвалідністю в установленому законодавством порядку і мають необхідний для призначення відповідного виду пенсії страховий стаж, а в разі смерті цих осіб - члени їхніх сімей, зазначені у статті 36 цього Закону, та інші особи, передбачені цим Законом.
Страховий стаж - період (строк), протягом якого особа підлягає загальнообов'язковому державному пенсійному страхуванню та за який щомісяця сплачені страхові внески в сумі не меншій, ніж мінімальний страховий внесок (частина 1 статті 24 Закону № 1058-IV).
Страховий стаж обчислюється територіальними органами Пенсійного фонду відповідно до вимог цього Закону за даними, що містяться в системі персоніфікованого обліку, а за періоди до впровадження системи персоніфікованого обліку - на підставі документів та в порядку, визначеному законодавством, що діяло до набрання чинності цим Законом (частина 2 статті 24 Закону № 1058-IV).
Періоди трудової діяльності та інші періоди, що враховувалися до стажу роботи для призначення пенсії до набрання чинності цим Законом, зараховуються до страхового стажу в порядку і на умовах, передбачених законодавством, що діяло раніше, крім випадків, передбачених цим Законом (частина 4 статті 24 Закону № 1058-IV).
Отже, страховий стаж, набутий до впровадження системи персоніфікованого обліку, обчислюється на підставі документів згідно із законодавством, що діяло до набрання чинності Законом № 1058-IV.
При цьому особливості призначення пенсій за віком визначені розділом XIV-1 Закону № 1058-IV.
Відповідно до частини пункту 2 частини 2 статті 114 Закону № 1058-IV на пільгових умовах пенсія за віком призначається працівникам, зайнятим повний робочий день на інших роботах із шкідливими і важкими умовами праці за списком № 2 виробництв, робіт, професій, посад і показників, затвердженим Кабінетом Міністрів України, та за результатами атестації робочих місць, - після досягнення 55 років і за наявності страхового стажу не менше 30 років у чоловіків, з них не менше 12 років 6 місяців на зазначених роботах, і не менше 25 років у жінок, з них не менше 10 років на зазначених роботах.
За відсутності страхового стажу, встановленого абзацом першим цього пункту, у період до 1 квітня 2024 року пенсія за віком на пільгових умовах призначається за наявності на дату досягнення віку, встановленого абзацами першим і третім - тринадцятим цього пункту, страхового стажу зокрема з 1 квітня 2023 року по 31 березня 2024 року - не менше 29 років 6 місяців у чоловіків і не менше 24 років 6 місяців у жінок.
Аналогічні за змістом приписи містяться і в Законі України “Про пенсійне забезпечення” від 05 листопада 1991 року № 1788-XII (далі - Закон № 1788-ХІІ).
Так, відповідно до пункту “б” статті 13 Закону № 1788-XII на пільгових умовах мають право на пенсію за віком, незалежно від місця останньої роботи працівники, зайняті повний робочий день на інших роботах із шкідливими і важкими умовами праці, - за списком № 2 виробництв, робіт, професій, посад і показників, затверджуваним Кабінетом Міністрів України, і за результатами атестації робочих місць - після досягнення 55 років і при стажі роботи не менше 30 років у чоловіків, з них не менше 12 років 6 місяців на зазначених роботах, і не менше 25 років у жінок, з них не менше 10 років на зазначених роботах.
За відсутності стажу роботи, встановленого абзацом першим цього пункту, у період до 1 квітня 2024 року пенсія за віком на пільгових умовах призначається за наявності стажу роботи зокрема з 1 квітня 2023 року по 31 березня 2024 року - не менше 29 років 6 місяців у чоловіків і не менше 24 років 6 місяців у жінок.
Відповідно до статті 62 Закону № 1788-ХІІ основним документом, що підтверджує стаж роботи, є трудова книжка. Порядок підтвердження наявного трудового стажу при відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній встановлюється Кабінетом Міністрів України.
Пунктом 1 Порядку підтвердження наявного трудового стажу для призначення пенсій за відсутності трудової книжки або відповідних записів в ній, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 12 серпня 1993 року № 637 (далі - Порядок № 637), основним документом, що підтверджує стаж роботи є трудова книжка. За відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній трудовий стаж встановлюється на підставі інших документів, виданих за місцем роботи, служби, навчання, а також архівними установами.
В ході судового розгляду встановлено, що за результатами розгляду поданої позивачем заяви про призначення пенсії відповідачем 20 жовтня 2023 року прийнято рішення № 262340022688, яким відмовлено в призначенні такої у зв'язку з недостатністю страхового стажу та відсутністю пільгового стажу.
Так, пенсійний орган не зарахував до страхового стажу позивача період його роботи з 20 березня 1990 року по 13 травня 1996 року, що зазначений у дублікаті трудової книжки серії НОМЕР_1 , посилаючись при цьому на те, що якщо працівник до влаштування на підприємство вже працював, то при заповненні дубліката трудової книжки в розділ “Відомості про роботу” у графу 3 спочатку вноситься запис про загальний стаж його роботи до влаштування на це підприємство, який підтверджується документами, проте, за вищевказаний період відсутня уточнююча довідка. Окрім того, пенсійний орган вказав на те, що для врахування даного періоду слід долучити довідку про реорганізацію підприємства.
Визначаючись із правомірністю таких доводів відповідача, суд враховує те, що порядок ведення трудових книжок (внесення до них записів) врегульовано Інструкцією про порядок ведення трудових книжок працівників, що затверджена наказом Міністерства праці України, Міністерства юстиції України, Міністерства соціального захисту населення України від 29 липня 1993 року № 58 (далі - Інструкція № 58).
Відповідно до пунктів 5.1-5.5 Інструкції № 58 особа, яка загубила трудову книжку (вкладиш до неї), зобов'язана негайно заявити про це власнику або уповноваженому ним органу за місцем останньої роботи. Не пізніше 15 днів після заяви, а у разі ускладнення в інші строки власник або уповноважений ним орган видає працівнику іншу трудову книжку або вкладиш до неї (нових зразків) з написом "Дублікат" в правому верхньому кутку першої сторінки.
Дублікат трудової книжки або вкладиш до неї заповнюється за загальними правилами. У розділи "Відомості про роботу", "Відомості про нагородження" і "Відомості про заохочення" при заповненні дубліката вносяться записи про роботу, а також про нагородження і заохочення за місцем останньої роботи на підставі раніше виданих наказів (розпоряджень).
Якщо працівник до влаштування на це підприємство вже працював, то при заповненні дубліката трудової книжки в розділ "Відомості про роботу" у графу 3 спочатку вноситься запис про загальний стаж його роботи до влаштування на це підприємство, який підтверджується документами. Загальний стаж роботи записується сумарно, тобто зазначається загальна кількість років, місяців, днів роботи без уточнення, на якому підприємстві, в які періоди часу і на яких посадах працював у минулому власник трудової книжки. Після цього загальний стаж, підтверджений належно оформленими документами, записується по окремих періодах роботи в такому порядку: у графі 2 зазначається дата прийняття на роботу; у графі 3 пишеться найменування підприємства, де працював працівник, а також цех (відділ) і посада (робота), на яку було прийнято працівника. Запис у дублікаті трудової книжки відомостей про роботу за сумісництвом та за суміщенням професій провадиться за бажанням працівника. Якщо з поданих документів видно, що працівник переводився на іншу постійну роботу на тому ж самому підприємстві, то про це робиться відповідний запис. Після цього у графі 2 записується дата звільнення, а у графі 3 причина звільнення, якщо у поданому працівником документі є такі дані. У тому разі, коли документи не містять повністю зазначених вище даних про роботу у минулому, в дублікат трудової книжки вносяться тільки ті дані, що є у документах. У графі 4 зазначаються найменування, дата і номер документа, на підставі якого проведено відповідні записи у дублікаті. Документи, що підтверджують стаж роботи, повертаються їх власнику. Власник або уповноважений ним орган зобов'язаний сприяти працівникові в одержанні документів, які підтверджують стаж його роботи, що передував влаштуванню на це підприємство.
Не зазначаються у підсумованому загальному стажі роботи, а записуються окремим рядком із посиланням на дату, номер і найменування відповідних документів, крім відомостей, що передбачені у пункті 2.18 цієї Інструкції, такі записи:
а) про час перебування у народному ополченні та партизанських загонах із зазначенням дати зарахування і дати звільнення із служби;
б) про роботу як члена артілі промислової кооперації.
Якщо трудова книжка (вкладиш до неї) стала непридатною (обгоріла, розірвана, забруднена і таке інше), то власник або уповноважений ним орган за останнім місцем роботи видає працівнику дублікат трудової книжки (вкладиш до неї). При цьому на першій сторінці трудової книжки, що стала непридатною, робиться надпис "Замість видано дублікат", а книжка повертається її власнику. При працевлаштуванні на нове місце роботи працівник зобов'язаний пред'явити дублікат трудової книжки.
Судом встановлено, що записи у дублікаті трудової книжки серії НОМЕР_1 щодо трудової діяльності позивача в період з 20 березня 1990 року по 13 травня 1996 року викладені з достатньою повнотою та чіткістю, із зазначенням номерів та дат наказів про прийняття та звільнення з роботи, у дублікаті трудової книжки проставлена печатка підприємства.
Відтак доводи пенсійного органу в частині ненадання уточнюючої довідки, яка підтверджувала б трудову діяльність позивача у згадуваний вище період, а також довідки про реорганізацію підприємства слід визнати безпідставними, адже дублікатом трудової книжки повністю підтверджується трудова діяльність позивача у згадуваний вище період.
Отже, на думку суду, наявні у дублікаті трудової книжки серії НОМЕР_1 записи є достатніми та належними, які дійсно підтверджують трудову діяльність позивача у період з 20 березня 1990 року по 13 травня 1996 року, а тому такий період роботи підлягає зарахуванню до його страхового стажу.
Окрім того, відмовляючи у зарахуванні до страхового стажу позивача згадуваного вище періоду роботи, відповідач послався також на те, що роботодавцем до дублікату трудової книжки не внесено запис про загальний стаж ОСОБА_1 до працевлаштування на підприємство.
В контексті наведеного варто зазначити, що відповідно до пункту 2.4 Інструкції № 58 усі записи в трудовій книжці про прийняття на роботу, переведення на іншу постійну роботу або звільнення, а також про нагороди та заохочення вносяться власником або уповноваженим ним органом після видання наказу (розпорядження), але не пізніше тижневого строку, а в разі звільнення - у день звільнення і повинні точно відповідати тексту наказу (розпорядження).
Записи виконуються акуратно, ручкою кульковою або з пером, чорнилами чорного, синього або фіолетового кольорів, і завіряються печаткою запис про звільнення, а також відомості про нагородження та заохочення.
Згідно з пунктом 2.6 Інструкції № 58 у разі виявлення неправильного або неточного запису відомостей про роботу, переведення, а також про нагородження та заохочення тощо, виправлення виконується власником або уповноваженим ним органом, де було зроблено відповідний запис. Власник або уповноважений ним орган за новим місцем роботи зобов'язаний надати працівнику в цьому необхідну допомогу.
Аналіз наведених положень дає підстави дійти висновку, що обов'язок ведення в тому числі й дубліката трудової книжки покладено на роботодавця, тому неналежне ведення такої не може позбавити працівника права на соціальний захист, зокрема й на отримання пенсійних виплат.
Тому недотримання правил ведення трудової книжки може мати негативні наслідки саме для особи, яка допустила такі порушення, а не для робітника.
Таким чином, доводи відповідача щодо незарахування до страхового стажу позивача періоду його роботи з 20 березня 1990 року по 13 травня 1996 року з тих підстав, що роботодавцем до дублікату трудової книжки не внесено запис про загальний стаж ОСОБА_1 до влаштування на підприємство є безпідставними.
Що ж стосується підстав незарахування до пільгового стажу окремих періодів роботи позивача, то тут слід врахувати наступне.
Так, Головним управлінням Пенсійного фонду України у Вінницькій області до пільгового стажу ОСОБА_1 не зараховано періоди його роботи:
- з 20 березня 1990 року по 11 серпня 1992 року - учнем пресувальника-вулканізаторника та пресувальника-вулканізаторника в орендному підприємстві Київський завод “Вулкан”;
- з 23 вересня 1998 року по 29 жовтня 1999 року - пресувальником-вулканізаторником в колективному підприємстві завод “Вулкан”;
- з 01 листопада 1999 року по 16 жовтня 2000 року - пресувальником-вулканізаторником в закритому акціонерному товаристві “Вулкан-правекс”;
- з 19 жовтня 2000 року по 01 квітня 2002 року - пресувальником виробів з пластмаси у відкритому акціонерному товаристві “Київський завод Геофізприлад”;
- з 01 листопада 2007 року по 30 червня 2011 року - пресувальником-вулканізаторником у закритому акціонерному товаристві “Київський завод Геофізприлад”;
- з 26 вересня 2012 року по 13 жовтня 2023 року - пресувальником-вулканізаторником в товаристві з обмеженою відповідальністю “Київгума”.
Підставами для незарахування згадуваних вище періодів роботи до пільгового стажу позивача слугувало те, що за вказані періоди відсутні довідки про спеціальний стаж та документи про проведення атестації робочих місць.
Надаючи оцінку таким аргументам пенсійного органу, суд зауважує наступне.
Вище вже йшлося про те, що згідно з пунктом 1 Порядку № 637 основним документом, що підтверджує стаж роботи, є трудова книжка. За відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній, трудовий стаж встановлюється на підставі інших документів, виданих за місцем роботи, служби, навчання, а також архівними установами.
Пунктом 3 Порядку № 637 встановлено, що за відсутності трудової книжки, а також у тих випадках, коли в трудовій книжці відсутні необхідні записи або містяться неправильні чи неточні записи про періоди роботи, для підтвердження трудового стажу приймаються дані, наявні в реєстрі застрахованих осіб Державного реєстру загальнообов'язкового державного соціального страхування, довідки, виписки із наказів, особові рахунки і відомості на видачу заробітної плати, посвідчення, характеристики, письмові трудові договори і угоди з відмітками про їх виконання та інші документи, які містять відомості про періоди роботи.
Відповідно до пункту 20 Порядку № 637 у тих випадках, коли в трудовій книжці відсутні відомості, що визначають право на пенсії на пільгових умовах або за вислугу років, установлені для окремих категорій працівників, для підтвердження спеціального трудового стажу приймаються уточнюючі довідки підприємств, установ, організацій або їх правонаступників.
У довідці має бути вказано: періоди роботи, що зараховуються до спеціального стажу; професія або посада; характер виконуваної роботи; розділ, підрозділ, пункт, найменування списків або їх номери, куди включається цей період роботи; первинні документи за час виконання роботи, на підставі яких видана зазначена довідка.
Відтак наведене вище свідчить про те, що основним документом, що підтверджує стаж роботи, є трудова книжка.
Разом із тим у разі, якщо у трудовій книжці не зазначені відомості про умови праці та характер виконуваної роботи, то для підтвердження спеціального трудового стажу приймаються уточнюючі довідки підприємств, установ, організацій або їх правонаступників.
Подібна правова позиція висловлена Верховним Судом у постановах від 05 березня 2024 року (справа № 500/5342/21), від 14 листопада 2023 року (справа № 620/1534/22), від 20 вересня 2023 року (справа № 620/2611/20) та ряду інших.
Як слідує зі змісту дубліката трудової книжки серії НОМЕР_1 , ОСОБА_1 працював учнем пресувальника-вулканізаторника та пресувальника-вулканізаторника в орендному підприємстві Київський завод “Вулкан” в період з 20 березня 1990 року по 11 серпня 1992 року, пресувальником-вулканізаторником в колективному підприємстві завод “Вулкан” в період з 23 вересня 1998 року по 29 жовтня 1999 року, пресувальником-вулканізаторником в закритому акціонерному товаристві “Вулкан-правекс” в період з 01 листопада 1999 року по 16 жовтня 2000 року, пресувальником виробів з пластмаси у відкритому акціонерному товаристві “Київський завод Геофізприлад” в період з 19 жовтня 2000 року по 01 квітня 2002 року, пресувальником-вулканізаторником у закритому акціонерному товаристві “Київський завод Геофізприлад” в період з 01 листопада 2007 року по 30 червня 2011 року, а також пресувальником-вулканізаторником в товаристві з обмеженою відповідальністю “Київгума” в період з 26 вересня 2012 року по 13 жовтня 2023 року.
Водночас вказані вище записи у трудовій книжці позивача містять лише найменування професії, за якою працював позивач, проте жодних відомостей про умови праці або ж характер виконуваної ним роботи такі записи не містять.
Відтак враховуючи приписи Порядку № 637, а також висновки Верховного Суду, суд вважає обгрунтованими доводи відповідача про те, що ОСОБА_1 до заяви про призначення пенсії слід було долучити довідки про пільговий характер роботи, якими б підтверджувалися умови праці та характер виконуваної роботи.
Водночас за відсутності таких відсутні підстави для зарахування до пільгового стажу позивача згадуваних вище періодів роботи.
Разом із тим, на переконання суду, в силу покладених на пенсійний орган повноважень при розгляді заяви ОСОБА_1 . пенсійний орган мав би встановити чи дійсно позивач працював (або не працював) протягом згадуваних вище періодів за умовами роботи або ж характером виконуваної роботи, які б давали йому право на пенсію на пільгових умовах.
Такі висновки узгоджуються з приписами пункту 4.2 Порядку подання та оформлення документів для призначення (перерахунку) пенсій відповідно до Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», затвердженого постановою правління Пенсійного фонду України 25 листопада 2005 року № 22-1 (у редакції постанови правління Пенсійного фонду України 07 липня 2014 року № 13-1), згідно з якими при прийманні документів працівник сервісного центру:
- ідентифікує заявника (його представника);
- надає інформацію щодо умов та порядку призначення (перерахунку) пенсії;
- реєструє заяву, перевіряє зміст і належне оформлення наданих документів, відповідність викладених у них відомостей про особу даним паспорта;
- уточнює інформацію про факт роботи (навчання, служби, підприємницької діяльності) і про інші періоди діяльності до 01 січня 2004 року, що можуть бути зараховані до страхового стажу. У разі необхідності роз'яснює порядок підтвердження страхового стажу, повідомляє про право особи на здійснення доплати до мінімального страхового внеску відповідно до частини третьої статті 24 Закону, та/або на добровільну участь у системі загальнообов'язкового пенсійного страхування;
- з'ясовує наявність у заявника особливого (особливих) статусу (статусів), особливих заслуг, інших обставин, які можуть бути підставою для встановлення підвищень, надбавок, доплат;
- повідомляє про необхідність дооформления документів або надання додаткових документів у тримісячний строк з дня подання заяви про призначення пенсії, у разі неналежного оформлення поданих документів або відсутності необхідних документів;
- сканує документи. На створені електронні копії накладає кваліфікований електронний підпис;
- надсилає запити про витребування з відповідних інформаційних систем необхідних відомостей, передбачених пунктом 2.28 розділу II цього Порядку;
- повідомляє про можливості подавати заяви через вебпортал;
- видає особі або посадовій особі розписку із зазначенням дати прийняття заяви, переліку одержаних і відсутніх документів, строку подання додаткових документів для призначення пенсії та пам'ятку пенсіонеру (додаток 6). Скановані розписка та пам'ятка пенсіонеру зберігаються в електронній пенсійній справі;
- повідомляє особу, у вибраний нею спосіб, про відсутність відомостей або/та наявність розбіжностей у відповідних інформаційних системах та строки подання необхідних документів для призначення пенсії, не пізніше двох робочих днів після отримання відповіді органу, який веде відповідний інформаційний реєстр.
Відтак пенсійний орган при прийнятті (дослідженні) документів для призначення пенсії наділений широкими повноваженнями, реалізація яких дозволяє повідомити заявника про надання додаткових документів, необхідних для призначення пенсії (зокрема довідки про пільговий характер роботи), а також надіслання відповідних запитів.
Проте пенсійний орган не скористався наданими йому повноваженнями, що встановлені пунктом 4.2 згаданого вище Порядку, для встановлення права позивача на призначення пенсії за віком на пільгових умовах, а відразу прийняв рішення про відмову в призначенні такої пенсії позивачу.
Разом із тим відповідно до частини 2 статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони зокрема обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії).
За таких обставин слід дійти висновку, що Головне управління Пенсійного фонду України у Вінницькій області без з'ясування всіх суттєвих обставин не зарахувало до пільгового стажу позивача згадувані вище періоди роботи, проте і суд з огляду на встановлені в ході розгляду цієї справи обставини не може зобов'язати пенсійний орган зарахувати до пільгового стажу позивача такі періоди.
Щодо іншої підстави незарахування до пільгового стажу вищезазначених періодів роботи позивача з огляду на відсутність документів про проведення та результати проведення атестації робочих місць, то суд зауважує наступне.
Особи, які зайняті на роботах з шкідливими і важкими умовами праці за Списком № 2, але з вини власника на таких підприємствах не було проведено атестацію робочого місця, мають право на зарахування стажу роботи на таких посадах до спеціального стажу, необхідного для призначення пенсії за віком на пільгових умовах за Списком № 2, оскільки на працівника, зайнятого на роботах з шкідливими і важкими умовами праці, не можна покладати відповідальність за непроведення або несвоєчасне проведення атестації робочих місць за умовами праці.
Непроведення або несвоєчасне проведення атестації робочих місць власником підприємств або уповноваженим ним органом не може позбавляти громадян їх конституційного права на соціальний захист, у тому числі щодо надання пенсій за віком на пільгових умовах. Контроль за додержанням підприємствами правил проведення атестації робочих місць за умовами праці покладається на відповідні повноважні державні контролюючі органи.
Відтак непроведення або несвоєчасне проведення атестації робочих місць власником підприємства не може бути підставою для відмови у призначенні пенсії за віком на пільгових умовах. Відповідальність за непроведення або несвоєчасне проведення атестації робочих місць покладається на власника підприємства, а не працівника. При цьому, контролюючу функцію у відносинах щодо проведення атестації робочих місць на підприємстві виконує держава в особі відповідних контролюючих органів, а не працівник.
Такі висновки викладені у постанові Великої Палати Верховного Суду у справі № 520/15025/16-а від 19 лютого 2020 року.
Більше того, в матеріалах справи наявні накази про проведення атестації робочих місць в певні періоди роботи позивача, проте оцінка таким наказам Головним управлінням Пенсійного фонду України у Вінницькій області не надана.
За таких обставин суд дійшов висновку про протиправність рішення Головного управління Пенсійного фонду України у Вінницькій області від 20 жовтня 2023 року № 262340022688, а тому таке підлягає скасуванню.
Визначаючись із тим, чи наявні усі передумови для призначення позивачеві пенсії за віком на пільгових умовах, суд враховує наступне.
За приписами пункту 2 частини 2 статті 114 Закону № 1058-IV на пільгових умовах пенсія за віком призначається працівникам, зайнятим повний робочий день на інших роботах із шкідливими і важкими умовами праці за Списком № 2 виробництв, робіт, професій, посад і показників, затвердженим Кабінетом Міністрів України, та за результатами атестації робочих місць, - після досягнення 55 років і за наявності страхового стажу не менше 30 років у чоловіків, з них не менше 12 років 6 місяців на зазначених роботах, і не менше 25 років у жінок, з них не менше 10 років на зазначених роботах.
Відповідно до пункту «б» частини 1 статті 13 Закону № 1788-XII на пільгових умовах мають право на пенсію за віком, незалежно від місця останньої роботи працівники, зайняті повний робочий день на інших роботах із шкідливими і важкими умовами праці, - за списком № 2 виробництв, робіт, професій, посад і показників, затверджуваним Кабінетом Міністрів України, і за результатами атестації робочих місць - після досягнення 55 років і при стажі роботи не менше 30 років у чоловіків, з них не менше 12 років 6 місяців на зазначених роботах, і не менше 25 років у жінок, з них не менше 10 років на зазначених роботах.
За відсутності стажу роботи, встановленого абзацом першим цього пункту, у період до 1 квітня 2024 року пенсія за віком на пільгових умовах призначається за наявності стажу роботи зокрема з 1 квітня 2023 року по 31 березня 2024 року - не менше 29 років 6 місяців у чоловіків і не менше 24 років 6 місяців у жінок.
Відтак за загальним правилом, пенсія за віком на пільгових умовах відповідно до пункту 2 частини 2 статті 114 Закону № 1058-IV або ж відповідно до пункту "б" частини 1 статті 13 Закону № 1788-XII призначається особі, яка:
- досягла 55 років;
- має не менше 30 років страхового стажу (для чоловіків);
- має не менше 12 років 6 місяців стажу на роботах із шкідливими і важкими умовами праці за Списком № 2 виробництв, робіт, професій, посад і показників (для чоловіків).
Як слідує із рішення Головного управління Пенсійного фонду України у Вінницькій області, яким позивачеві відмовлено в призначенні пенсії, вік заявника на дату звернення за призначенням пенсії становив 55 років 2 місяці. При цьому у рішенні йдеться про те, що страховий стаж позивача складає 27 років 14 днів, а пільговий (спеціальний стаж) у заявника станом на день звернення із заявою про призначення пенсії відсутній.
При цьому в ході розгляду цієї справи суд дійшов висновку про протиправність рішення Головного управління Пенсійного фонду України у Вінницькій області від 20 жовтня 2023 року № 262340022688 щодо відмови в призначенні пенсії з підстав незарахування до страхового стажу періоду роботи позивача з 20 березня 1990 року по 13 травня 1996 року, а тому відповідача слід зобов'язати зарахувати до страхового стажу ОСОБА_1 такий період роботи.
Разом із тим суд позбавлений можливості зобов'язати відповідача призначити позивачеві пенсію, оскільки Головне управління Пенсійного фонду України у Вінницькій області, приймаючи рішення від 20 жовтня 2023 року № 262340022688, не скористалося наданими йому повноваженнями та не повідомило заявника про необхідність надання додаткових документів, необхідних для призначення пенсії (зокрема довідки про пільговий характер роботи), а також не здійснило запити для встановлення деяких обставин, а відразу прийняло рішення про відмову в призначенні пенсії.
Тобто Головним управлінням Пенсійного фонду України у Вінницькій області передчасно зроблено висновки про відсутність підстав для зарахування до пільгового стажу позивача періодів роботи з 20 березня 1990 року по 11 серпня 1992 року, з 23 вересня 1998 року по 29 жовтня 1999 року, з 01 листопада 1999 року по 16 жовтня 2000 року, з 19 жовтня 2000 року по 01 квітня 2002 року, з 01 листопада 2007 року по 30 червня 2011 року та з 26 вересня 2012 року по 13 жовтня 2023 року.
В той же час, обчислення пільгового стажу належить до виключної компетенції пенсійного органу.
За таких обставин суд не може перебирати на себе функції органу Пенсійного фонду і вирішувати питання про призначення пенсії ОСОБА_1 , адже завданням адміністративного суду є здійснення контролю за правомірністю рішень суб'єкта владних повноважень, а не первинний його розгляд.
Тому з метою захисту порушених прав та інтересів позивача слід зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України у Вінницькій області повторно розглянути заяву позивача про призначення пенсії за віком від 13 жовтня 2023 року із урахуванням висновків суду, викладених у мотивувальній частині цього судового рішення.
Щодо вимоги про зобов'язання відповідача передати пенсійну справу ОСОБА_1 до пенсійного органу за місцем його фактичного проживання, то тут слід врахувати наступне.
Відповідно до частин 1 та 2 статті 5 Кодексу адміністративного судочинства України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до адміністративного суду, якщо вважає, що рішенням, дією чи бездіяльністю суб'єкта владних повноважень порушені її права, свободи або законні інтереси, і просити про їх захист шляхом:
1) визнання протиправним та нечинним нормативно-правового акта чи окремих його положень;
2) визнання протиправним та скасування індивідуального акта чи окремих його положень;
3) визнання дій суб'єкта владних повноважень протиправними та зобов'язання утриматися від вчинення певних дій;
4) визнання бездіяльності суб'єкта владних повноважень протиправною та зобов'язання вчинити певні дії;
5) встановлення наявності чи відсутності компетенції (повноважень) суб'єкта владних повноважень;
6) прийняття судом одного з рішень, зазначених у пунктах 1-4 цієї частини та стягнення з відповідача - суб'єкта владних повноважень коштів на відшкодування шкоди, заподіяної його протиправними рішеннями, дією або бездіяльністю.
Захист порушених прав, свобод чи інтересів особи, яка звернулася до суду, може здійснюватися судом також в інший спосіб, який не суперечить закону і забезпечує ефективний захист прав, свобод, інтересів людини і громадянина, інших суб'єктів у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку суб'єктів владних повноважень.
Відтак судовому захисту підлягає тільки порушене на момент звернення до суду право позивача, яке відновлюється у визначені процесуальним законом способи.
У цій справі пенсійним органом порушено право позивача на призначення пенсії, прийнявши рішення про відмову в призначенні пенсії.
Водночас в ході судового розгляду суд установив протиправний характер такого рішення та дійшов висновку, що таке слід скасувати, зобов'язавши при цьому відповідача повторно розглянути заяву позивача про призначення пенсії з урахуванням викладених у цьому рішенні висновків.
Саме у такий спосіб суд вирішив захистити порушене право позивача на пенсійні виплати.
Повертаючись до вимоги щодо передачі пенсійної справи позивача до пенсійного органу за місцем його фактичного проживання, то суд зауважує наступне.
Відповідно до пункту 4.1 Порядку № 22-1 заяви про перерахунок пенсії, поновлення виплати раніше призначеної пенсії, переведення з одного виду пенсії на інший, припинення перерахування пенсії на поточний рахунок пенсіонера в банку та отримання пенсії за місцем фактичного проживання, продовження виплати пенсії за довіреністю, виплату частини пенсії на непрацездатних членів сім'ї особи, яка перебуває на повному державному утриманні, виплату пенсії за шість місяців наперед у зв'язку з виїздом на постійне місце проживання за кордон, переведення виплати пенсії за новим місцем проживання, виплату недоотриманої пенсії у зв'язку зі смертю пенсіонера, працевлаштування (звільнення), початок (припинення) діяльності, пов'язаної з отриманням доходу, що є базою нарахування єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування приймаються органом, що призначає пенсію, за наявності в особи всіх необхідних документів.
Пунктом 4.2 Порядку № 22-1 визначено, що після реєстрації заяви та сканування копій документів засобами програмного забезпечення за принципом екстериторіальності визначається структурний підрозділ органу, що призначає пенсію, який формує атрибути сканованих документів (із зазначенням часу їх створення), електронну пенсійну справу.
Згідно з пунктом 4.10 Порядку № 22-1 після призначення пенсії, поновлення виплати раніше призначеної пенсії, переведення з одного виду пенсії на інший електронна пенсійна справа засобами програмного забезпечення передається до органу, що призначає пенсію, за місцем проживання (реєстрації)/фактичного місця проживання особи для здійснення виплати пенсії.
Відтак наведені вище положення свідчать про те, що після реєстрації заяви про призначення пенсії для розгляду такої за принципом екстериторіальності визначається структурний підрозділ органу, що призначає пенсію, який і формує електронну пенсійну справу. Після розгляду такої заяви та призначення пенсії електронна пенсійна справа засобами програмного забезпечення передається до органу, що призначає пенсію, за місцем проживання (реєстрації)/фактичного місця проживання особи для здійснення виплати пенсії.
Отже, електронна пенсійна справа передається до органу, що призначає пенсію, за місцем фактичного проживання особи лише після призначення такої пенсії.
Відповідно до частини 1 статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб'єктів владних повноважень.
У справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку (частина 2 статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України).
В силу приписів частини 2 статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
Перевіривши юридичну та фактичну обґрунтованість доводів сторін, оцінивши докази суб'єкта владних повноважень на підтвердження правомірності своїх дій та докази, надані представником позивача, суд доходить висновку, що за наведених у позовній заяві мотивів і підстав, позовні вимоги підлягають частковому задоволенню.
Вирішуючи питання про розподіл судових витрат, суд зважає на те, що позивачем при зверненні до суду з позовом сплачено судовий збір в розмірі 858,88 гривень, що підтверджується квитанцією від 24 жовтня 2023 року.
Відповідно до частини 1 статті 139 Кодексу адміністративного судочинства України при задоволенні позову сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.
Водночас при частковому задоволенні позову судові витрати покладаються на обидві сторони пропорційно до розміру задоволених позовних вимог (частина 3 статті 139 Кодексу адміністративного судочинства України).
Визначаючись з приводу розміру судових витрат, які належить стягнути на користь позивача, суд зважає на те, що позивач звернувся до суду з позовними вимогами, які співвідносяться між собою як основна та похідна, сплативши при цьому судовий збір в розмірі 858,88 гривень як за звернення до суду з позовом з однією немайновою вимогою.
А тому, задовольняючи позов частково, суд вважає, що половина від суми сплаченого судового збору і є пропорційною до розміру задоволених позовних вимог.
Отже, на користь позивача за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Пенсійного фонду України у Вінницькій області слід стягнути сплачений ним при поданні позовної заяви до суду судовий збір у розмірі 429,44 гривень .
Керуючись статтями 73, 74, 75, 76, 77, 90, 94, 139, 241, 245, 246, 250, 255, 295 Кодексу адміністративного судочинства України,
Позовну заяву ОСОБА_1 задовольнити частково.
Визнати протиправним та скасувати рішення Головного управління Пенсійного фонду України у Вінницькій області № 262340022688 від 20 жовтня 2023 року.
Зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України у Вінницькій області зарахувати до трудового стажу ОСОБА_1 період роботи з 20 березня 1990 року по 13 травня 1996 року включно.
Зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України у Вінницькій області повторно розглянути заяву ОСОБА_1 про призначення пенсії за віком на пільгових умовах від 13 жовтня 2023 року з урахуванням висновків суду, викладених у мотивувальній частині цього судового рішення.
В іншій частині позовних вимог відмовити.
Стягнути на користь ОСОБА_1 за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Пенсійного фонду України у Вінницькій області витрати, пов'язані з оплатою судового збору, в розмірі 429 (чотириста двадцять дев'ять) гривень 44 копійки.
Рішення суду першої інстанції набирає законної сили в порядку, визначеному статтею 255 КАС України.
Відповідно до частини 1 статті 295 КАС України апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Позивач: ОСОБА_1 (місце проживання: АДРЕСА_1 ; реєстраційний номер облікової картки платника податків: НОМЕР_2 )
Відповідач: Головне управління Пенсійного фонду України у Вінницькій області (місцезнаходження: 21005, м. Вінниця, вул. Зодчих, буд. 22; ідентифікаційний код юридичної особи в Єдиному державному реєстрі підприємств і організацій України: 13322403)
Рішення суду в повному обсязі складено 27.06.2024
Суддя Яремчук Костянтин Олександрович