Справа № 466/6584/23 Головуючий у 1 інстанції: Свірідова В.В.
Провадження № 22-ц/811/3798/23 Доповідач в 2-й інстанції: Ванівський О. М.
27 червня 2024 року м. Львів
Львівський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:
головуючого судді: Ванівського О.М.,
суддів: Цяцяка Р.П., Шеремети Н.О.,
розглянувши у спрощеному письмовому провадженні без виклику сторін в м. Львові цивільну справу за апеляційною скаргою представника ОСОБА_1 - адвоката Пузін Дениса Миколайовича на рішення Шевченківського районного суду м.Львова від 22 листопада 2023 року у справі за позовом Акціонерного товариства «КРЕДОБАНК» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором,-
встановив:
В червні 2023 року АТ «КРЕДОБАНК» звернулось до суду з позовною заявою до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором.
В обґрунтування позовних вимог покликався на те, що відповідно до укладеного договору №CL-309993 від 23.04.2021 ОСОБА_1 отримав кредит у розмірі 196152,00 гривень на строк шістдесят місяців терміном до 22 квітня 2026 року.
Позивач зобов'язання по кредитному договору виконав - надав кошти в розмірі, на умова та на цілі визначені в кредитному договорі та на обумовлений сторонами строк.
Відповідач своїх зобов'язань за договором не виконав.
У зв'язку з порушенням зобов'язань за кредитним договором відповідач станом на 19.04.2023 року має заборгованість у розмірі 237 488, 96 грн., яка складається з наступного: 178 915, 75 грн. - прострочена заборгованість за основним боргом (тіло), 58 573,21 грн. - прострочені проценти за основним боргом.
На даний час відповідач ухиляється від виконання зобов'язання і заборгованість за договором не погашає, що є порушенням законних прав АТ «Кредобанк», тому представник позивача змушений був звернутись до суду з позовною заявою.
Рішенням Шевченківського районного суду м.Львова від 22 листопада 2023 року позов задоволено.
Стягнуто з ОСОБА_1 на користь Акціонерного товариства «КредоБанк» заборгованість за кредитом у розмірі 237 488,96 (двісті тридцять сім тисяч чотириста вісімдесят вісім гривень дев'яносто шість коп.).
Стягнуто з ОСОБА_1 на користь Акціонерного товариства «КредоБанк» судовий збір, сплачений позивачем при зверненні до суду в розмірі 3 562,34 (три тисячі п'ясот шістдесят дві гривні тридцять чотири коп.).
Рішення суду оскаржив представник ОСОБА_1 - адвокат Пузін Денис Миколайович.
В апеляційній скарзі зазначає, що оскаржуване рішення прийнято з порушенням норм матеріального та процесуального права, та неповним з'ясуванням усіх обставин справи.
Зокрема, вважає, що долучений позивачем до позовної заяви розрахунок заборгованості та виписка по особовим рахункам не є належними доказами, оскільки по суті є калькуляцією, якою позивач обґрунтовує розмір своїх вимог. Також зазначає, що сам по собі розрахунок заборгованості та виписка по особовим рахункам без надання доказів отримання кредитних коштів відповідачем не є підтвердженням наявності заборгованості. Таким чином, вважає, що сума заборгованості позивачем не доведена.
Просить скасувати оскаржуване рішення та ухвалити нове рішення, яким відмовити в задоволенні позову.
15 січня 2024 року від Акціонерного товариства «КРЕДОБАНК» надійшов відзив на апеляційну скаргу, в якому представник позивача просить апеляційну скаргу відповідача залишити без задоволення, а оскаржуване рішення без змін.
Справа розглядається за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи в порядку ч. 1 ст. 369 ЦПК України.
Перевіривши законність та обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає до задоволення з наступних підстав.
Відповідно до ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, яка є частиною національного законодавства, кожна людина при визначенні її громадянських прав і обов'язків має право на справедливий судовий розгляд.
В силу положень ч. 1 ст. 5 ЦПК України, здійснюючи правосуддя, суд захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законами України.
Згідно п. п. 1-5 ст. 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Судове рішення має відповідати завданню цивільного судочинства, визначеному цим Кодексом. При виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.
Колегія суддів вважає, що рішення суду першої інстанції відповідає зазначеним вимогам.
Відповідно до ст. 264 ЦПК України під час ухвалення рішення суд вирішує такі питання: 1) чи мали місце обставини (факти), якими обґрунтовувалися вимоги та заперечення, та якими доказами вони підтверджуються; 2) чи є інші фактичні дані, які мають значення для вирішення справи, та докази на їх підтвердження; 3) які правовідносини сторін випливають із встановлених обставин; 4) яка правова норма підлягає застосуванню до цих правовідносин.
Задовольняючи позовні вимоги про стягнення заборгованості за кредитним договором, суд першої інстанції виходив з того, що свої зобов'язання за кредитним договором відповідач не виконав, кредит в порядку та термін, передбачений кредитним договором не повернув, відсотки за користування кредитом не сплатив, у зв'язку з чим з відповідача на корись позивача підлягає стягненню заборгованість у визначеному позивачем розмірі..
Колегія суддів погоджується з таким висновком суду зважаючи на наступне.
Матеріалами справи та судом встановлено, що відповідно до укладеного договору №CL-309993 від 23.04.2021 ОСОБА_1 отримав кредит у розмірі 196 152,00 гривень на строк шістдесят місяців терміном до 22 квітня 2026 року.
Банк свої зобов'язання за Кредитним договором виконав у повному обсязі, видавши ОСОБА_1 кредит, що підтверджується меморіальним ордером за №21754956 від 23 квітня 2021 року.
ОСОБА_1 свої зобов'язання за договором не виконав, та станом на 14.09.2023 має заборгованість у розмірі 237 488,96грн., яка складається з наступного: 178 915,75грн. - прострочена заборгованість за основним боргом (тіло), 58 573,21грн. - прострочені проценти за основним боргом.
На адресу реєстрації відповідача направлялася досудова вимога, у якій роз'яснено про стан його заборгованості та вимога сплатити на рахунок АТ «Кредобанк» заборгованість в розмірі 229 294,06 гривень протягом 30 календарних днів.
Відповідно до змісту статті 526 ЦК України зобов'язання повинно виконуватися належним чином згідно з умовами договору й вимогами ЦК України. За правилом статті 610 ЦК України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).
Згідно з пунктом 3 та пунктом 4 частини 1 статті 611 ЦК України у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема, сплата неустойки, відшкодування збитків.
Відповідно до частини 1 статті 612 ЦК України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.
Отже, для належного виконання зобов'язання необхідно дотримуватися визначених у договорі строків (термінів), зокрема щодо сплати процентів, а прострочення виконання зобов'язання є його порушенням.
Згідно з частини 1 статті 625 ЦК України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання.
Згідно з частини 1 статті 626 ЦК України, договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків .
Відповідно до статті 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості (стаття 627 ЦК України).
За змістом частини 1 статті 628 ЦК України зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства.
За кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти (частини 1 статті 1054 ЦК України).
Договір є обов'язковим для виконання сторонами (ст. 629 ЦК України).
З матеріалів справи вбачається, що 23.04.2021 року між ПАТ «Кредобанк» та ОСОБА_1 укладено кредитний договір №CL-309993 згідно якого останній отримав кредит в розмірі 196 152,00 гривень на строк шістдесят місяців терміном до 22 квітня 2026 року
Апеляційний суд погоджується із висновками суду першої інстанції, що позивач доказав належними та допустимими доказами факт передачі кредитних коштів ОСОБА_1 ..
Безпідставними є покликання апелянта на те, що сума заборгованості позивачем не доведена, оскільки дане твердження спростовується наявним у матеріалах справи доказом - меморіальним ордером, який. свідчить про факт одержання відповідачем кредитних коштів відповідно до умов кредитного договору. Щодо руху коштів по рахунку в якості доказу видачі кредиту - ВС/КЦС у справі N? 278/2177/15-ц від 17.12.2021 висловив правову позицію про те, що виписка по рахунку та розрахунок боргу є належним та допустимим доказом в розумінні ст. ст. 77, 78 ЦПК України.
Заперечуючи щодо отримання даного кредиту, апелянт не надав жодного доказу на підтвердження даного твердження.
Доводи апеляційної скарги не спростовують висновків суду, рішення суду ухвалене з додержанням норм матеріального і процесуального права, і не може бути скасоване з підстав, викладених у апеляційній скарзі.
Відповідно дост. 375 ЦПК України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив це рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Враховуючи наведене, колегія суддів вважає за необхідне апеляційну скаргу залишити без задоволення, а рішення Шевченківського районного суду м.Львова від 22 листопада 2023 року слід залишити без змін.
Керуючись ст.ст.367,368, п.1 ч.1 ст.374, ст.ст.375,381,382-384,389 ЦПК України, Львівський апеляційний суд, -
Апеляційну скаргу представника ОСОБА_1 - адвоката Пузін Дениса Миколайовича - залишити без задоволення.
Рішення Шевченківського районного суду м.Львова від 22 листопада 2023 року - залишити без змін.
Постанова апеляційного суду набирає законної сили з дня прийняття, може бути оскаржена у касаційному порядку шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складання повного тексту постанови.
Повний текст постанови складено 27.06.2024 року
Головуючий: Ванівський О.М.
Судді: Цяцяк Р.П.
Шеремета Н.О.