Справа № 452/609/23 Головуючий у 1 інстанції: Бікезіна О.В.
Провадження № 22-ц/811/1093/23 Доповідач в 2-й інстанції: Ванівський О. М.
27 червня 2024 року Львівський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:
головуючого - судді: Ванівського О.М.
суддів: Цяцяка Р.П., Шеремети Н.О.,
розглянувши в порядку письмового провадження цивільну справу за апеляційною скаргою Акціонерного товариства «Оператор газорозподільної системи «Львівгаз» на ухвалу Самбірського міськрайонного суду Львівської області від 03 квітня 2023 року у справі за позовом ОСОБА_1 до Акціонерного товариства «Оператор газорозподільної системи «Львівгаз» про захист прав споживачів ,-
В лютому 2023 року ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до Акціонерного товариства «Оператор газорозподільної системи «Львівгаз», в якому просив визнати незаконним та скасувати рішення відповідача від 26.10.2022 щодо задоволення Акту про порушення №002506 від 28.09.2022 відносно нього; скасувати рішення відповідача про нарахування вартості необлікованого (донарахованого) об'єму газу в сумі 195879,84 грн.
Ухвалою Самбірського міськрайонного суду Львівської області від 03 квітня 2023 року у задоволенні заяви Акціонерного товариства «Оператор газорозподільної системи «Львівгаз» про поновлення, продовження строку на подання відзиву - відмовлено.
Відзив Акціонерного товариства «Оператор газорозподільної системи «Львівгаз» на позовну заяву ОСОБА_1 до Акціонерного товариства «Оператор газорозподільної системи «Львівгаз» про захист прав споживачів - залишено без розгляду.
У задоволенні заяви Акціонерного товариства «Оператор газорозподільної системи «Львівгаз» про поновлення, продовження строку на подання зустрічної позовної заяви -відмовлено.
Зустрічну позовну заяву Акціонерного товариства «Оператор газорозподільної системи «Львівгаз» до ОСОБА_1 про стягнення вартості необлікованого (донарахованого) об'єму (обсягу) газу - повернуто відповідачу.
Вказану ухвалу суду оскаржило Акціонерне товариство «Оператор газорозподільної системи «Львівгаз».
Оскаржувану ухвалу вважають незаконною, необгрунтованою, адже судом невірно застосовано норми матеріального та встановлена з порушенням процесуального права, які призвели до постановлення помилкової ухвали, неповне з'ясування судом обставин, які мають значення для справи, невідповідність висновків обставинам справи, внаслідок чого суд дійшов до помилкових висновків під час постановлення незаконної ухвали.
Стверджують, що 22 березня 2023 року до суду надійшли від представника відповідача адвоката Гривняк В.: відзив на позовну заяву; зустрічна позовна заява; заява про поновлення, продовження строку на подання відзиву та зустрічної позовної заяви. В заяві представник зазначає, що ухвалу про відкриття провадження отримано 17 лютого 2023 року. У відповідача існують поважні причини з яких він не зміг надати відзив та зустрічну позовну заяву у визначений судом строк, а саме обставини непереборної сили - російське вторгнення в Україну, введення в Україні воєнного стану з 24 лютого 2022 року, а також продовження на території України карантину та режиму надзвичайної ситуації з метою запобігання поширенню COVID-19 до 30 квітня 2023 року. Зазначені обставини представник відповідача вважає поважними для поновлення строку на подання відзиву та зустрічної позовної заяви. Просив продовжити строк на подання відзиву та зустрічної позовної заяви до 19 квітня 2023 року. Суд першої інстанції не врахував те, що в АТ “Львівгаз” подало до районного суду заяву про поновлення процесуального строку, продовження процесуального строку за подання відзиву АТ “Львівгаз” на позов ОСОБА_1 та зустрічну позовну заяву АТ “Львівгаз” тому, що існують поважні причини згідно яких не змогло своєчано подати до суду відзив та зустрічну позовну заяву по цивільній справі № 452/609/23 (провадження № 2/452/405/2023) за позовом ОСОБА_1 до АТ «Львівгаз» про захист прав споживачів, скасування рішення АТ “Львівгаз” щодо задоволення акту про порушення № 002506 від 28.09.2022 року відносно споживача ОСОБА_1 , за адресою АДРЕСА_1 , скасування рішення АТ “Львівгаз” про нарахування вартості необлікованого донарахованого об'єму та обсягу природного газу і його вартості необлікованого (донарахованого) об'єму газу в сумі 195879,84 грн.,
На даний час, обставинами непереборної сили є Російське вторгнення в Україну.
Дане вторгнення почалось 24 лютого 2022 року, тобто розпочались військові дії. Згідно Указу ПРЕЗИДЕНТА УКРАЇНИ №64/2022 «Про введення воєнного стану в Україні» від 24 лютого 2022 року, який затверджений Законом України «Про затвердження Указу Президента України “Про введення воєнного стану в України”» від 24 лютого 2022 року, введений воєнний стан в Україні з 5 години 30 хвилин 24 лютого 2022 року, строком на 450 діб, тобто до 19 травня 2023 року включно.
Вважають, що з урахуванням введення режиму воєнного стану в Україні такий строк судом мав бути продовжений до 19 травня 2023 року включно.
Просять ухвалу суду скасувати, а справу направити для продовження розгляду до суду першої інстанції.
Відзив на апеляційну скаргу сторонами не надано.
Відповідно до частини 3 статті 360 ЦПК України відсутність відзиву на апеляційну скаргу не перешкоджає перегляду рішення суду першої інстанції.
Частиною 3 ст.3 ЦПК України визначено, що провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.
Відповідно до ч.13 ст.7 ЦПК України розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами, якщо цим Кодексом не передбачено повідомлення учасників справи. У такому випадку судове засідання не проводиться.
Відповідно до ч.1 ст.368 ЦПК України справа розглядається судом апеляційної інстанції за правилами, встановленими для розгляду справи в порядку спрощеного провадження, з особливостями, встановленими цією главою.
Відповідно до ч.3 цієї статті розгляд справ у суді апеляційної інстанції здійснюється в судовому засіданні з повідомленням учасників справи, крім випадків, передбачених статтею 369 цього Кодексу.
Відповідно до ч.2 ст.369, апеляційна скарга на ухвалу суду про повернення заяви позивачеві (пункт 6 частини першої статті 353 цього Кодексу), розглядається судом апеляційної інстанції без повідомлення учасників справи.
Таким чином дану апеляційну скаргу слід розглядати без повідомлення учасників справи.
Перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги та вимог, заявлених у суді першої інстанції, апеляційний суд приходить до висновку, що апеляційну скаргу слід залишити без задоволення, виходячи з наступного.
Відповідно до ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, яка є частиною національного законодавства, кожна людина при визначенні її громадянських прав і обов'язків має право на справедливий судовий розгляд.
Згідно п. п. 1-5 ст. 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Судове рішення має відповідати завданню цивільного судочинства, визначеному цим Кодексом. При виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.
Колегія суддів вважає, що оскаржувана ухвала відповідає зазначеним вимогам.
Залишаючи без розгляду відзив на позовну заяву, суд першої інстанції виходив з того, що відповідачем пропущено строк на подання такого. Повертаючи зустрічну позовну заяву позивачу, суд виходив з того, що відповідач подав зустрічний позов з порушенням строку, встановленого частиною першою статті 193 ЦПК України, що є підставою для його повернення відповідно до частини третьої статті 194 ЦПК України.
Колегія суддів погоджується з таким висновком суду зважаючи на наступне.
Статтею 129 Конституції України однією із засад судочинства визначено рівність усіх учасників судового процесу перед законом і судом. Наведене відповідає положенням статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, згідно з якою судові процедури повинні бути справедливими для всіх учасників процесу.
Відповідно до статті 6 вказаної Конвенції сторона, яка задіяна в ході судового розгляду, зобов'язана з розумним інтервалом часу сама цікавитись провадженням у її справі, добросовісно користуватись належними їй процесуальними правами та неухильно виконувати процесуальні обов'язки.
Прецедентна практика Європейського суду з прав людини щодо застосування статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свободвизнає, що доступ до суду не є абсолютним і національним законодавством може обмежуватись, зокрема для дотримання правил судової процедури і це не є порушенням права на справедливий суд (Рішення у справі «Станков проти Болгарії» від 12 липня 2007 року).
Також Європейський Суд з прав людини виходить з того, що реалізуючи пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод щодо доступності правосуддя та справедливого судового розгляду кожна держава - учасниця цієї Конвенції вправі встановлювати правила судової процедури, в тому числі й процесуальні заборони і обмеження, зміст яких не допустити судовий процес у безладний рух. Правосуддя має бути швидким. Тривала невиправдана затримка процесу практично рівнозначна відмові в правосудді (Рішення у справі «Жоффр де ля Прадель проти Франції» від 16 грудня 1992 року).
При цьому Європейський суд з прав людини зауважив, що внутрішньодержавним судам при застосуванні процесуальних норм належить уникати як надмірного формалізму, так і надмірної гнучкості, які можуть призвести до скасування процесуальних вимог, встановлених законом (Рішення від 20 лютого 2014 року у справі «Шишков проти Росії»).
Отже, право на суд стосується як інституційних та організаційних аспектів, так і особливостей здійснення окремих судових процедур.
Реалізація права особи на судовий захист здійснюється в порядку, встановленому процесуальним законом.
Процесуальний порядок провадження у цивільних справах визначається ЦПК України та іншими законами України, якими встановлюється зміст, форма, умови виконання процесуальних дій, сукупність цивільних процесуальних прав і обов'язків суб'єктів цивільно-процесуальних правовідносин та гарантій їх реалізації.
Відповідно до принципу пропорційності цивільного судочинства, встановленого статтею 11 ЦПК України, суд визначає в межах, встановлених цим Кодексом, порядок здійснення провадження у справі.
Цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов'язків, передбачених законом. Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов'язаних із вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій (стаття 12 ЦПК України).
Матеріалами справи та судом встановлено, що ухвалою суду від 16 лютого 2023 року відкрито провадження у справі вирішено здійснювати розгляд справи за правилами загального позовного провадження, призначено у справі підготовче засідання на 1 березня 2023 року; роз'яснено відповідачу право подати у строк до 1 березня 2023 року відзив на позовну заяву і всі письмові та електронні докази (які можливо доставити до суду), що підтверджують заперечення проти позову.
В підготовчі судові засідання призначені на 1 березня 2023 року, 21 березня 2023 року, 3 квітня 2023 року представник відповідача не прибув.
22 березня 2023 року до суду надійшли від представника відповідача адвоката Гривняк В.: відзив на позовну заяву; зустрічна позовна заява; заява про поновлення, продовження строку на подання відзиву та зустрічної позовної заяви. В заяві представник зазначає, що ухвалу про відкриття отримано 17 лютого 2023 року. У відповідача існують поважні причини з яких він не зміг надати відзив та зустрічну позовну заяву у визначений судом строк, а саме обставини непереборної сили - російське вторгнення в Україну, введення в Україні воєнного стану з 24 лютого 2022 року, а також продовження на території України карантину та режиму надзвичайної ситуації з метою запобігання поширенню COVID-19 до 30 квітня 2023 року. Зазначені обставини представник відповідача вважає поважними для поновлення строку на подання відзиву та зустрічної позовної заяви. Просив продовжити строк на подання відзиву та зустрічної позовної заяви до 19 квітня 2023 року.
Відповідно до положень ст.174 ЦПК України при розгляді справи судом у порядку позовного провадження учасники справи викладають письмово свої вимоги, заперечення, аргументи, пояснення та міркування щодо предмета спору виключно у заявах по суті справи, визначених цим Кодексом, якими є: позовна заява; відзив на позовну заяву (відзив); відповідь на відзив; заперечення; пояснення третьої особи щодо позову або відзиву. Подання заяв по суті справи є правом учасників справи.
Згідно приписів ч.7 ст.178 ЦПК України відзив подається у строк, встановлений судом, який не може бути меншим п'ятнадцяти днів з дня вручення ухвали про відкриття провадження у справі.
Строки, в межах яких вчиняються процесуальні дії, встановлюються законом, а якщо такі строки законом не визначені, - встановлюються судом (ч.1 ст.120 ЦПК України).
Згідно ч.1 ст.126 ЦПК України право на вчинення процесуальної дії втрачається із закінченням строку, встановленого законом або судом.
Відповідно до ч.1 ст.127 ЦПК України суд за заявою учасника справи поновлює пропущений процесуальний строк, встановлений законом, якщо визнає причини його пропуску поважними, крім випадків, коли цим Кодексом встановлено неможливість такого поновлення.
У статті 189 ЦПК України встановлено, що завданнями підготовчого провадження є: 1) остаточне визначення предмета спору та характеру спірних правовідносин, позовних вимог та складу учасників судового процесу; 2) з'ясування заперечень проти позовних вимог; 3) визначення обставин справи, які підлягають встановленню, та зібрання відповідних доказів; 4) вирішення відводів; 5) визначення порядку розгляду справи;6) вчинення інших дій з метою забезпечення правильного, своєчасного і безперешкодного розгляду справи по суті. Підготовче провадження починається відкриттям провадження у справі і закінчується закриттям підготовчого засідання.
Крім прав та обов'язків, визначених у статті 43 цього Кодексу відповідач має право подати зустрічний позов у строки, встановлені цим Кодексом (пункт 3 частини другої статті 49 ЦПК України).
Частиною першою статті 193 ЦПК України встановлено, що відповідач має право пред'явити зустрічний позов у строк для подання відзиву.
Строк для подання відзиву (зустрічного позову) встановлюється в ухвалі про відкриття провадження у справі (частина перша статті 191 ЦПК України).
За змістом частини сьомої статті 178 ЦПК України відзив подається в строк, встановлений судом, який не може бути меншим п'ятнадцяти днів з дня вручення ухвали про відкриття провадження у справі. У разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин суд вирішує справу за наявними матеріалами.
Згідно з частиною третьою статті 194 ЦПК України зустрічна позовна заява, подана з порушенням вимог частин першої та другої статті 193 цього Кодексу, ухвалою суду повертається заявнику.
Як вбачається з матеріалів справи, строк для подання відзиву на позовну заяву та пред'явлення зустрічного позову був визначений судом в ухвалі про відкриття провадження від 16 лютого 2023 року у даній цивільній справі до 1 березня 2023 року.
Враховуючи, що ухвалу про відкриття провадження отримано відповідачем 17 лютого 2023 року, якою встановлений строк на подання відзиву, а відтак і зустрічної позовної заяви, сплинув, отже, відзив на позовну заяву та зустрічний позов представником відповідача адвокатом Гривняк В. подані поза межами визначеного строку - 22 березня 2023 року.
Так, строк звернення до суду із зустрічним позовом є процесуальним строком, встановленим законом, який суд може поновити, якщо визнає причини його пропуску поважними.
Під поважними причинами пропуску процесуального строку слід розуміти лишеті обставини, які унеможливлюють або ускладнюють можливість вчинення процесуальних дій у визначений законом строк, є об'єктивно непереборними, не залежать від волевиявлення особи, що звернулась до суду, пов'язані з дійсно істотними обставинами, перешкодами чи труднощами, що унеможливили своєчасне звернення до суду та підтверджені належними і допустимими доказами.
Тобто, причина пропуску строку є поважною, якщо відповідну процесуальну дію не вчинено у зв'язку із обставинами, що безпосередньо унеможливлювали або ускладнювали можливість вчинення процесуальних дій у визначений строк. Така обставина має існувати об'єктивно, незалежно від волі особи, яка пропустила строк і виникнути протягом строку, який пропущено. Можливість знати про порушення своїх прав випливає із загальних засад захисту цивільних прав та інтересів, за якими особа, маючи право на захист, здійснює його на власний розсуд у передбачений законом спосіб, що створює в неї цю можливість знати про посягання на права.
Установлення законом процесуальних строків передбачено з метою дисциплінування учасників цивільного судочинства та своєчасного виконання ними передбачених ЦПК України певних процесуальних дій. Інститут строків в цивільному процесі сприяє досягненню юридичної визначеності в процесуальних відносинах сторін, а також стимулює учасників процесу добросовісно ставитися до виконання своїх обов'язків. Недотримання встановлених законом строків зумовлює чітко визначені юридичні наслідки, зокрема, залишення скарги без розгляду.
Щодо посилань заявника на введення на території України правового режиму воєнного стану як на обґрунтування поважності причин пропуску строку на подання відзиву на позовну заяву та пред'явлення зустрічного позову, то колегія суддів вважає за необхідно зазначити наступне.
У постанові Великої Палати Верховного Суду від 10 листопада 2022 року у справі № 990/115/22 (провадження № 11-107заі22) викладено такі правові висновки: «введення на території України воєнного стану не зупинило перебіг процесуальних строків звернення до суду. Питання поновлення процесуального строку у випадку його пропуску з причин, пов'язаних із запровадженням воєнного стану в Україні, вирішується в кожному конкретному випадку з урахуванням доводів, наведених у заяві про поновлення такого строку. Сам по собі факт запровадження воєнного стану в Україні не є підставою для поновлення процесуального строку. Такою підставою можуть бути обставини, що виникли внаслідок запровадження воєнного стану та унеможливили виконання учасником судового процесу процесуальних дій протягом установленого законом строку».
Воєнний стан може бути поважною причиною пропуску строків, проте оцінка причин пропуску строку є індивідуальною, у межах справи, яка розглядається.
Сам лише факт запровадження в країні воєнного стану та карантинних обмежень не є безумовним підтвердженням причин поважності пропуску строку на касаційне оскарження рішення суду апеляційної інстанції.
Колегія суддів погоджується з висновками місцевого суду з огляду на те, що відповідачем не доведено у встановленому законом порядку наявність обставин, які є об'єктивно непереборними, не залежали від його волевиявлення та пов'язані з дійсними перешкодами чи труднощами для своєчасного вчинення відповідних процесуальних дій.
Доступ до суду як елемент права на справедливий судовий розгляд не є абсолютним і може підлягати певним обмеженням у випадку, коли такий доступ особи до суду обмежується законом і не суперечить пункту першому статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, якщо воно не завдає шкоди самій суті права і переслідує легітимну мету за умови забезпечення розумної пропорційності між використаними засобами і метою, яка має бути досягнута.
Складовою правової визначеності є передбачуваність застосування норм процесуального законодавства. Європейський суд з прав людини зауважує, що процесуальні норми призначені забезпечити належне відправлення правосуддя та дотримання принципу правової визначеності, а також про те, що сторони повинні мати право очікувати, що ці норми застосовуються. Принцип правової визначеності застосовується не лише щодо сторін, але й щодо національних судів (Рішення від 21 жовтня 2010 року у справі «Дія 97» проти України»).
Доводи апеляційної скарги про те, що суд першої інстанції не сприяв захисту прав відповідача на заперечення проти первісного позову шляхом пред'явлення зустрічних вимог та не забезпечив його право на справедливий суд в розумінні статті 6 Конвенції відхиляються колегією суддів з огляду на встановлені вище обставини справи щодо невикористання права на своєчасне подання зустрічної позовної заяви.
Крім того, колегія суддів враховує, що повернення зустрічного позову не позбавляє особи права пред'явити позов у загальному порядку, а тому не є обмеженням доступу до правосуддя.
Таким чином, доводи апеляційної скарги є безпідставними, а висновок суду першої інстанції є законними та обґрунтованими.
За таких обставин колегія суддів приходить до висновку, що доводи апеляційної скарги не заслуговують на увагу, ухвала суду першої інстанції у цій справі постановлена відповідно до вимог матеріального і процесуального законодавства та обґрунтовані підстави для її скасування відсутні.
Відповідно до статті 375 ЦПК України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
У такому разі розподіл судових витрат у вигляді сплаченого відповідачем судового збору за подання апеляційної скарги не проводиться згідно зі статтями 141, 382 ЦПК України.
Керуючись статтями 367 - 369, 374, 375, 381 - 384 ЦПК України, суд
Апеляційну скаргу Акціонерного товариства «Оператор газорозподільної системи «Львівгаз» - залишити без задоволення.
Ухвалу Самбірського міськрайонного суду Львівської області від 03 квітня 2023 року - залишити без змін.
Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена в касаційному порядку протягом тридцяти днів до Верховного Суду виключно у випадках, передбачених у частині другій статті 389 ЦПК України.
Повне судове рішення складено 27 червня 2024 року.
Головуючий: Ванівський О.М.
Судді: Цяцяк Р.П.
Шеремета Н.О.