справа № 691/1096/22
провадження № 2/691/36/24
14 червня 2024 року м. Городище
Городищенський районний суд Черкаської області у складі: головуючого судді Подороги Л.В., за участю секретаря судових засідань Гергель М.В., розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі судових засідань Городищенського районного суду, цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , за участі третіх осіб: ОСОБА_3 , Приватного акціонерного товариства «Українська Страхова компанія «Княжа Вієнна Іншуранс Груп», про відшкодування матеріальної та моральної шкоди заподіяної внаслідок ДТП,
ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом, в якому просить поновити йому строк звернення до суду, визнавши причини пропуску строків поважними, стягнути з ОСОБА_2 на свою користь матеріальну шкоду в сумі 682482 грн. 00 коп. та 50000 грн. 00 коп. моральної шкоди. Також просив стягнути з відповідача понесені судові витрати.
Обґрунтовуючи заявлені вимоги позивач зазначає, що 28.10.2018 близько 15.00 год., виконуючи пасажирське перевезення по маршруту Городище-Київ рухався на власному автомобілі «Vauxhall Monaro» д.н.з. НОМЕР_1 в межах дозволеної в населених пунктах швидкості, по авто дорозі Н-01 «Київ-Знам'янка-Ізварино» у населеному пункті Росава Миронівського району Київської області, в напрямку м. Києва по своїй смузі руху. На перехресті автодороги Н-01, 103+800 м. з другорядної дороги зі сторони м. Миронівки на перехрестя різко виїхав автомобіль «Ноndа СRV» д.н.з. НОМЕР_2 під керуванням водія ОСОБА_2 , перегородивши його смугу руху. Позивач намагався загальмувати, проте через незначну відстань між їхніми автомобілями уникнути зіткнення йому не вдалося і його автомобіль, своєю передньою частиною зіткнувся з лівою бічною частиною автомобіля «Ноndа СRV», при цьому обидва автомобілі отримали пошкодження. Від удару автомобіль «Ноndа СRV» д.н.з. НОМЕР_2 винесло на зустрічну смугу руху, де він зіткнувся з автомобілем «Сіtrоеn С-4» д.н.з. НОМЕР_3 , який рухався в зустрічному напрямку з м. Києва, під керуванням ОСОБА_3 .
Від зіткнення водії та пасажири автомобілів отримали тілесні ушкодження різної тяжкості. Внаслідок ДТП в автомобіля «Vauxhall Monaro» д.н.з. НОМЕР_1 спрацювала подушка безпеки, ОСОБА_1 вдарився головою та грудьми від чого отримав тілесні ушкодження у вигляді ЗЧМТ, струсу головного мозку та забою грудної клітини, які, на підставі висновку судово-медичного експерта, відносяться до категорії легких, що викликали короткочасний розлад здоров'я.
За даним фактом Слідчим відділом Миронівського ВП ГУНП в Київській області внесено відомості до ЄРДР за №12018110000000623 та розпочато досудове розслідування за ч. 1 ст. 286 КК України. У кримінальному провадженні було проведено судово-технічні експертизи про дослідженню технічного стану автомобілів-учасників ДТП.
Згідно висновків судових експертів Київського НДЕКЦ МВС України за № 2-1/2507, 12-1/2508, 12-1/2509 автомобілі «Vauxhall Monaro» д.н.з. НОМЕР_1 , «Ноndа СRV» д.н.з. НОМЕР_2 , «Сіtrоеn С-4» д.н.з. НОМЕР_3 у момент ДТП перебували в технічно-справному стані. Будь яких пошкоджень роботи рульового механізму, гальмівної системи та елементів підвіски, які могли вплинути на причини виникнення даної ДТП - не виявлено.
Постановою слідчого СВ відділу № 2 Обухівського РУ ГУНП в Київській області від 01.12.2021, кримінальне провадження № 12018110000000623 закрито на підставі ч. 1 та ч. 3 ст. 284 КПК України, оскільки потерпілому не було заподіяно тілесних ушкоджень середньої тяжкості, як кваліфікуючої ознаки ст. 286 КК України.
Відповідно до висновку автотоварознавчого дослідження вартість заподіяного збитку власнику автомобіля «Vauxhall Monaro» д.н.з. НОМЕР_1 ОСОБА_1 становить 682482,00 грн., вартість відновлювального ремонту зазначеного автомобіля перевищує його ринкову вартість і становить 712917,00 грн.
Позивач вважає себе потерпілою стороною внаслідок неправомірних дій ОСОБА_2 , які виразилися в грубому порушенні ПДР України, а саме внаслідок неуважності водія ОСОБА_2 , який виїжджаючи з другорядної дороги не надав перевагу в русі автомобілю під керуванням водія ОСОБА_1 , що рухався по головній дорозі.
Відповідальність у таких випадках, несе винна особа, яка є водієм автомобіля чи особа, яка керувала автомобілем і з вини якої сталася ДТП.
Крім матеріальних збитків внаслідок неправомірних дій ОСОБА_2 , ОСОБА_1 завдана також моральна шкода, яка виразилася в душевних переживаннях, понесених позивачем у зв'язку з пошкодженням належного йому майна - автомобіля «Vauxhall Monaro» д.н.з. НОМЕР_1 , ЯКИЙ не підлягає відновленню і яким позивач протягом майже 6 років не має змоги користуватися.
Позивачем було придбано указаний автобус за 5 місяців до зазначеної ДТП за 17000 дол. США для надання послуг з автоперевезень. ОСОБА_1 уклав відповідний договір з перевізником ПП «Посполіта Сервіс» і отримавши всі необхідні дозвільні документи почав здійснювати перевезення пасажирів по маршруту Черкаси-Київ. Після ДТП позивач був позбавлений права розпорядження своєю власністю і відповідно заробітку. Після ухвалення рішення судом, ще не відомо коли йому буде відшкодована шкода. Було зруйновані його життєві плани по відкриттю власного бізнесу. Позивач втратив сон, намагався знайти вихід з ситуації, що склалася. Всі перенесені ним душевні страждання, внаслідок пошкодження автомобіля, він оцінює у 30000,00 грн., а перенесені душевні страждання, внаслідок заподіяння тілесних ушкоджень він оцінює у 20000,00 грн., які має намір стягнути з відповідача. Загальний розмір завданої моральної шкоди складає 50000,00 грн.
У судовому засідання позивач ОСОБА_1 та його представник - адвокат Примак В.А. позовні вимоги підтримали, покладаючись на викладені у позовній заяві обставини, та вказавши, що відповідач завдав позивачеві як моральної так і матеріальної шкоди на вище указаний розмір, які вони просять стягнути з останнього. Також представник пояснив, що звернулися вони до суду з позовом у межах строку позовної давності, оскільки було враховано ряд законодавчих актів щодо дії карантину на території України та дії воєнного стану, запровадженого в Україні.
Представник відповідача ОСОБА_2 - адвокат Гірич Г.М. подав до суду заяву про застосування строків позовної давності, в якій указав, що заперечує щодо задоволення позовних вимог у повному обсязі, оскільки з наданих суду доказів не випливає висновок, що саме його довіритель є винуватцем ДТП, так як вирок/постанова суду відсутні, що особа є одноосібно винною. Експертні висновки, на які посилається ОСОБА_1 , підтверджують, що транспортні засоби учасників ДТП були у справному стані, а тому ДТП можна було б уникнути. Швидкість руху була перевищена і позивачем, який був неуважним на дорозі та не слідкував за зміною обстановки на проїжджій частині, рух на якій дозволений зі швидкістю 60 км/год. При дотриманні Литвином ПДР та своєчасного загальмування, (гальмівний шлях був відсутній), можна було б уникнути ДТП і значного пошкодження автомобіля.
Крім того, постановою слідчого закрито кримінальне провадження, що вказує на відсутність суб'єкта злочину. А оскільки винуватця не встановлено, то має місце вина трьох водіїв, учасників ДТП.
Також на думку представника відповідача, сторони повинні діяти добросовісно під час реалізації своїх прав та виконання своїх обов'язків. Так після ДТП у період із 28.10.2018 по 01.11.2018, ОСОБА_2 повідомив страховика ПрАТ «Українська Страхова компанія «Княжа Вієнна Іншуранс Груп» щодо настання ДТП. У страховика МТСБУ обов'язок здійснити страхове відшкодування не виникає у разі неналежної поведінки з боку потерпілої особи, а саме: невиконання обов'язків, визначені Законом № 1961-ІV, якщо це призвело до неможливості страховика встановити факт ДТП, причини та обставини її настання або розмір заподіяної шкоди; ненадання заяви про страхове відшкодування впродовж одного року з моменту ДТП, якщо шкода завдана майну потерпілого і трьох років з моменту ДТП, якщо шкода завдана здоров'ю або життю потерпілого. До позову не надано заяву до страховика, ні в річний ні в трирічний термін, а до суду позивач звернувся лише через чотири роки, тобто діяв недобросовісно.
ОСОБА_1 не подав заяву про страхове відшкодування впродовж встановлених строків, тобто не здійснював волевиявлення, спрямоване на отримання компенсації, не звертався ні до страховика, ні до суду. Законом передбачено, що потерпілий, який володіє правом на майнове відшкодування заподіяної йому шкоди, повинен вчинити ряд активних дій, які свідчили б про його волевиявлення. Сплив строку, протягом якого потерпіла особа може реалізувати своє регулятивне суб'єктивне право за рахунок страховика, призводить до неможливості отримання страхового відшкодування від особи, що застрахувала відповідальність винної у ДТП особи в позасудовому порядку.
Враховуючи правові висновки Верховного Суду, представник відповідача вважає, що позивач звернувся до суду поза межами строку позовної давності, що є підставою для залишення даного позову без задоволення.
У судове засідання відповідач ОСОБА_2 та його представник ОСОБА_4 не з'явилися, останній подав заяву про розгляд справи без їх участі, у задоволені позову просили відмовити у повному обсязі.
Третя особа: ОСОБА_3 у судове засідання не з'явився, подав заяву про розгляд справи без його участі, позовні вимоги просив задовольнити. Заперечував щодо задоволення заяви представника відповідача про застосування строків позовної давності.
Представник ПрАТ «Українська Страхова компанія «Княжа Вієнна Іншуранс Груп» у судове засідання не з'явився, будучи належним чином повідомленим про розгляд справи. Про причину своєї неявки суд не повідомив.
Заслухавши думку позивача та його представника, врахувавши думку представника відповідача та третьої особи, ознайомившись із матеріалами справи суд приходить до наступного.
Згідно витягу з ЄРДР від 29.10.2018 у кримінальному провадженні № 12018110000000623, 28.10.2018 близько 15 год. 00 хв. водій ОСОБА_2 , керуючи автомобілем марки «Ноndа СRV» д.н.з. НОМЕР_2 , здійснював виїзд із другорядної дороги на автодорогу зі сполученням Київ - Знам'янка в Миронівському районі Київської області на смугу руху, що здійснює рух у напрямку м. Києва, де здійснив зіткнення з автобусом марки «Vauxhall Monaro» д.н.з. НОМЕР_1 , під керуванням водія ОСОБА_1 ,
який їхав по зазначеній автомобільній дорозі в напрямку м. Києва, та який після зіткнення виїхав на зустрічну смугу руху і зіткнувся з автомобілем марки «Сіtrоеn С-4» д.н.з. НОМЕР_3 , під керуванням водія ОСОБА_3 , що рухався в напрямку м. Знам'янка. Внаслідок дорожньо-транспортної пригоди пасажир автобуса марки «Vauxhall Monaro» д.н.з. НОМЕР_1 ОСОБА_5 , водій автомобіля марки «Сіtrоеn С-4» д.н.з. НОМЕР_3 ОСОБА_3 , його пасажири ОСОБА_6 та ОСОБА_7 , водій автомобіля марки «Ноndа СRV» д.н.з. НОМЕР_2 ОСОБА_2 та його пасажири ОСОБА_8 , ОСОБА_9 та ОСОБА_10 отримали тілесні ушкодження, з якими були доставлені в Миронівську ЦРЛ.
Правова кваліфікація кримінального правопорушення - ч. 1 ст. 286 КК України.
Постановою старшого слідчого СВ ВП № 2 Обухівського РУ ГУНП в Київській області Тимошенка Т.А. від 01.12.2021, кримінальне провадження № 12018110000000623 закрито на підставі п. 2 ч. 1 ст. 284 КПК України - за відсутністю складу кримінального правопорушення, а саме відсутністю суб'єкта злочину.
Постанова слідчого не оскаржувалася.
На час ДТП транспортний засіб «Vauxhall Monaro» д.н.з. НОМЕР_1 , був застрахований у ПрАТ «СК «Арсенал Страхування», транспортний засіб «Ноndа СRV» д.н.з. НОМЕР_2 , був застрахований ПрАТ «Українська страхова компанія «Княжа Вієнна Іншуранс Груп».
Згідно висновку судової інженерно-транспортної експертизи № СТ/113Е-23 від 14.08.2023,
1. У дорожній обстановці, яка склалася на момент пригоди, водій автобуса «Vauxhall Monaro» д.н.з. НОМЕР_1 , ОСОБА_1 повинен був діяти у відповідності вимог п. 12.3. Правил дорожнього руху України;
2. У дорожній обстановці, яка склалася на момент пригоди, водій автомобіля «Ноndа СRV» д.н.з. НОМЕР_2 ОСОБА_2 повинен був діяти у відповідності вимог п.п. 16.11, 33.2.1. Правил дорожнього руху України;
3. У дорожній обстановці, яка склалася на момент пригоди, водій автомобіля «Сіtrоеn С-4» д.н.з. НОМЕР_3 , ОСОБА_3 повинен був діяти у відповідності до вимог п. 12.3. Правил дорожнього руху України;
4. У дорожній обстановці, яка склалася на момент пригоди, у діях водія автомобіля «Ноndа СRV» д.н.з. НОМЕР_2 ОСОБА_2 вбачаються невідповідності вимогам п.п. 16.11., 33.2.1. Правил дорожнього руху України, які, з технічної точки зору, перебували у причинному зв'язку з виникненням даної дорожньо-транспортної пригоди, та на виконання яких він перешкод технічного характеру, згідно наданих на дослідження матеріалів, не мав.
У дорожній обстановці, яка склалася на момент пригоди, у діях водія автомобіля «Сіtrоеn С-4» д.н.з. НОМЕР_3 ОСОБА_3 та водія автобуса «Vauxhall Monaro» д.н.з. НОМЕР_1 ОСОБА_1 , невідповідностей вимогам Правил дорожнього руху України, які б, з технічної точки зору, перебували у причинному зв'язку з виникненням даної дорожньо-транспортної пригоди, не вбачається (за умови руху з максимально допустимою швидкістю у населеному пункті).
Згідно висновку експерта з автотоварознавчого дослідження № 49 від 17.10.2022, вартість відновлювального ремонту автомобіля «Vauxhall Monaro» д.н.з. НОМЕР_1 , пошкодженого при ДТП, становить 712917,00 грн.; вартість матеріального збитку власнику автомобіля «Vauxhall Monaro» д.н.з. НОМЕР_1 , пошкодженого при ДТП станом на 28.10.201 становить 682482,00 грн.
Згідно висновків судового експерта Київського НДЕКЦ МВС України № 12-1/2507 від 09.01.2020, 12-1/2508 від 21.01.2020, 12-1/2509 від 16.01.2020, автомобілі «Vauxhall Monaro» д.н.з. НОМЕР_1 , «НоndаСRV» д.н.з. НОМЕР_2 , «СіtrоеnС-4» д.н.з. НОМЕР_3 , на момент ДТП перебували в технічно-справному стані. Будь яких пошкоджень роботи рульового механізму, гальмівної системи та елементів підвіски, які могли вплинути на причини виникнення даної ДТП - не виявлено.
За ч. 1 ст. 1166 ЦК України шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала.
За нормами ч. 1 та ч. 2 ст. 1187 ЦК України, джерелом підвищеної небезпеки є діяльність, пов'язана з використанням, зберіганням або утриманням транспортних засобів, що створює підвищену небезпеку для особи, яка цю діяльність здійснює та інших осіб. Шкода, завдана джерелом підвищеної небезпеки, відшкодовується особою, яка на відповідній правовій підставі (право власності, інше речове право, договір підряду, оренди тощо) володіє транспортним засобом, механізмом, іншим об'єктом, використання, зберігання або утримання якого створює підвищену небезпеку.
Відповідно до ч. 1 ст. 1188 ЦК України шкода, завдана внаслідок взаємодії кількох джерел підвищеної небезпеки, відшкодовується на загальних підставах, а саме: 1) шкода, завдана одній особі звини іншої особи, відшкодовується винною особою; 2) за наявності вини лише особи, якій завдано шкоди, вона їй не відшкодовується; 3) за наявності вини всіх осіб, діяльністю яких було завдано шкоди, розмір відшкодування визначається у відповідній частці, залежно від обставин, що мають істотне значення.
Згідно зі ст. 1192 ЦК України з урахуванням обставин справи суд, за вибором потерпілого, може зобов'язати особу, яка завдала шкоди майну, відшкодувати її в натурі (передати річ того ж роду і такої ж якості, полагодити пошкоджену річ тощо) або відшкодувати завдані збитки у повному обсязі.
Розмір збитків, що підлягають відшкодуванню потерпілому, визначається відповідно до реальної вартості втраченого майна на момент розгляду справи або виконання робіт, необхідних для відновлення пошкодженої речі.
З огляду на зазначені положення ЦК України, факту завдання шкоди майну потерпілого джерелом підвищеної небезпеки, якщо ця особа (потерпілий) не перебуває в договірних правовідносинах з особою, яка завдала шкоди, та/або якщо завдання такого роду шкоди не пов'язане з виконанням цими особами обов'язків за договором, породжує виникнення позадоговірного, деліктного зобов'язання.
Воно виникає з факту завдання шкоди й припиняється належним виконанням у момент відшкодування потерпілому шкоди в повному обсязі особою, яка її завдала. Сторонами деліктного зобов'язання класично виступають потерпілий (кредитор) і особа, яка завдала шкоди (боржник).
За загальним правилом відповідальність за шкоду несе боржник - особа, яка завдала шкоди. Якщо шкода завдана джерелом підвищеної небезпеки (зокрема, діяльністю щодо використання, зберігання та утримання транспортного засобу), така шкода відшкодовується володільцем джерела підвищеної небезпеки - особою, яка на відповідній правовій підставі (право власності, інше речове право, договір підряду, оренди тощо) володіє транспортним засобом (ч. 2 ст. 1187 ЦК України).
Разом з тим правила регулювання деліктних зобов'язань допускають можливість відшкодування завданої потерпілому шкоди не безпосередньо особою, яка завдала шкоди, а іншою особою, якщо законом передбачено такий обов'язок.
Так, відповідно до ст. 999 ЦК України законом може бути встановлений обов'язок фізичної або юридичної особи бути страхувальником життя, здоров'я, майна або відповідальності перед іншими особами за свій рахунок чи за рахунок заінтересованої особи (обов'язкове страхування). До відносин, що випливають з обов'язкового страхування, застосовуються положення цього Кодексу, якщо інше не встановлено актами цивільного законодавства.
До сфери обов'язкового страхування належить цивільно-правова відповідальність власників наземних транспортних засобів згідно зі спеціальним Законом України від 1 липня 2004 року № 1961-IV «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» (далі - Закон № 1961-IV).
Метою здійснення обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності Закон № 1961-IV (стаття 3) визначає забезпечення відшкодування шкоди, заподіяної життю, здоров'ю та/або майну потерпілих внаслідок ДТП, а також захист майнових інтересів страхувальників. Об'єктом обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності є майнові інтереси, що не суперечать законодавству України, пов'язані з відшкодуванням особою, цивільно-правова відповідальність якої застрахована, шкоди, заподіяної життю, здоров'ю, майну потерпілих внаслідок експлуатації забезпеченого транспортного засобу (стаття 5 Закону № 1961-IV).
Згідно зі ст. 6 Закону № 1961-IV страховим випадком є ДТП, що сталася за участю забезпеченого транспортного засобу, внаслідок якої настає цивільно-правова відповідальність особи, відповідальність якої застрахована, за шкоду, заподіяну життю, здоров'ю та/або майну потерпілого.
За змістом Закону № 1961-IV (статті 9, 22-31, 35, 36) настання страхового випадку (скоєння ДТП) є підставою для здійснення страховиком виплати страхового відшкодування потерпілому відповідно до умов договору страхування та в межах страхової суми. Страховим відшкодуванням у цих межах покривається оцінена шкода, заподіяна внаслідок ДТП життю, здоров'ю, майну третьої особи, в тому числі й шкода, пов'язана зі смертю потерпілого. Для отримання страхового відшкодування потерпілий чи інша особа, яка має право на його отримання, подає страховику заяву про страхове відшкодування. Таке відшкодування повинне відповідати розміру оціненої шкоди, але якщо розмір заподіяної шкоди перевищує страхову суму, розмір страхової виплати за таку шкоду обмежується зазначеною страховою сумою.
З огляду на зазначене сторонами договору обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів є страхувальник та страховик. При цьому договір укладається з метою забезпечення прав третіх осіб (потерпілих) на відшкодування шкоди, завданої цим третім особам унаслідок скоєння ДТП за участю забезпеченого транспортного засобу.
Завдання потерпілому внаслідок ДТП шкоди особою, цивільна відповідальність якої застрахована, породжує деліктне зобов'язання, в якому право потерпілого (кредитора) вимагати відшкодування завданої шкоди в повному обсязі кореспондується з відповідним обов'язком боржника (особи, яка завдала шкоди). Водночас така ДТП слугує підставою для виникнення договірного зобов'язання згідно з договором обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів, в якому потерпілий так само має право вимоги до боржника - в договірному зобов'язанні ним є страховик.
Разом з тим зазначені зобов'язання не виключають одне одного. Деліктне зобов'язання - первісне, основне зобов'язання, в якому діє загальний принцип відшкодування шкоди в повному обсязі, підставою його виникнення є завдання шкоди. Натомість страхове відшкодування - виплата, яка здійснюється страховиком відповідно до умов договору, виключно в межах страхової суми та в разі, якщо подія, внаслідок якої завдано шкоди, буде кваліфікована як страховий випадок.
Неодержання потерпілим страхового відшкодування за договором (або його одержання, якщо страхового відшкодування недостатньо для повного покриття шкоди) не обов'язково припиняє деліктне зобов'язання, й особа, яка завдала шкоди, залишається зобов'язаною.
При цьому потерпілий не є стороною договору страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів, але наділяється правами за договором: на його, третьої особи, користь страховик зобов'язаний виконати обов'язок за здійснення страхового відшкодування.
Особа здійснює свої права вільно, на власний розсуд (ч. 1 ст. 12 ЦК України). Особа не може бути примушена до дій, вчинення яких не є обов'язковим для неї (ч. 2 ст. 14 цього Кодексу).
Відповідно до ст. 511 ЦК України зобов'язання не створює обов'язку для третьої особи. У випадках, встановлених договором, зобов'язання може породжувати для третьої особи права щодо боржника та (або) кредитора.
Згідно із ч. 1 та 4 ст. 636 ЦК України договором на користь третьої особи є договір, в якому боржник зобов'язаний виконати свій обов'язок на користь третьої особи, яка встановлена або не встановлена в договорі. Якщо третя особа відмовилася від права, наданого їй на підставі договору, сторона, яка уклала договір на користь третьої особи, може сама скористатися цим правом, якщо інше не випливає із суті договору.
З огляду на зазначене право потерпілого на відшкодування шкоди за рахунок особи, яка завдала шкоди, є абсолютним і не може бути припинене чи обмежене договором, стороною якого потерпілий не був, хоч цей договір і укладений на користь третіх осіб. Закон надає потерпілому право одержати страхове відшкодування, але не зобов'язує одержувати його. При цьому відмова потерпілого від права на одержання страхового відшкодування за договором не припиняє його права на відшкодування шкоди в деліктному зобов'язанні.
Таким чином, потерпілому як кредитору належить право вимоги в обох видах зобов'язань - деліктному та договірному. Він вільно, на власний розсуд обирає спосіб здійснення свого права: а) шляхом звернення вимоги виключно до особи, яка завдала шкоди, про відшкодування цієї шкоди; б) шляхом звернення до страховика, у якого особа, яка завдала шкоди, застрахувала свою цивільну відповідальність, із вимогою про виплату страхового відшкодування; в) шляхом звернення до страховика та в подальшому до особи, яка завдала шкоди, за наявності передбачених ст. 1192 ЦК України підстав.
Потерпілий має право відмовитись від свого права вимоги до страховика та одержати повне відшкодування шкоди від особи, яка її завдала, в межах деліктного зобов'язання незалежно від того, чи застрахована цивільно-правова відповідальність особи, яка завдала шкоди. У такому випадку особа, яка завдала шкоди і цивільно-правова відповідальність якої застрахована, після задоволення вимоги потерпілого не позбавлена права захистити свій майновий інтерес за договором страхування та звернутися до свого страховика за договором з відповідною вимогою про відшкодування коштів, виплачених потерпілому, в розмірах та обсязі згідно з обов'язками страховика як сторони договору обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності.
Якщо потерпілий звернувся до страховика та одержав страхове відшкодування в розмірі, який у повному обсязі відшкодовує завдану шкоду, деліктне зобов'язання між потерпілим і особою, яка завдала шкоди, припиняється згідно зі ст. 599 ЦК України виконанням, проведеним належним чином.
Такий правовий висновок Верховний Суд України висловив у постанові від 20.01.2016 у справі № 6-2808цс15.
Відповідно до п. 16.11 Правил дорожнього руху на перехресті нерівнозначних доріг водій транспортного засобу, що рухається по другорядній дорозі, повинен дати дорогу транспортним засобам, які наближаються до даного перехрещення проїзних частин по головній дорозі, незалежно від напрямку їх подальшого руху.
Дорожній знак «Дати дорогу». Водій повинен дати дорогу транспортним засобам, що під'їжджають до нерегульованого перехрестя по головній дорозі, а за наявності таблички 7.8 - транспортним засобам, що рухаються по головній дорозі - п. 33.2.1 ПДР.
Із викладеного вбачається, що в результаті порушення водієм ОСОБА_2 п. 16.11., 33.2.1. Правил дорожнього руху, 28.10.2018 сталася ДТП, за наслідками якої, транспортні засоби: «Ноndа СRV» д.н.з. НОМЕР_2 , під керуванням водія ОСОБА_2 , «Vauxhall Monaro» д.н.з. НОМЕР_1 , під керуванням водія ОСОБА_1 та «Сіtrоеn С-4» д.н.з. НОМЕР_3 , під керуванням водія ОСОБА_3 , зазнали механічних ушкоджень та завдано матеріальні збитки.
Як зазначалося вище, шкода, завдана внаслідок взаємодії кількох джерел підвищеної небезпеки, відшкодовується винною особою.
Оскільки водій ОСОБА_2 у результаті ДТП пошкодив належний ОСОБА_1 транспортний засіб, тому він зобов'язаний відшкодувати завдану матеріальну шкоду у розмірі, визначеному автотоварознавчою експертизою, що становить 682482,00 грн.
Щодо стягнення моральної шкоди суд враховує наступне.
За висновком судово-медичної експертизи № 239 від 25.10.2022, ОСОБА_1 у наслідок ДТП отримав тілесні ушкодження у вигляді ЗЧМТ у вигляді струсу головного мозку з крововиливом навколо очної області, забій грудної клітини та після травматичний середній отит, які відносяться до категорії легких тілесних ушкоджень, що викликали короткочасний розлад здоров'я.
Відповідно до п. 9 ч. 2 ст. 16 ЦК України способом захисту цивільних прав та інтересів може бути відшкодування моральної (немайнової) шкоди.
Згідно зі ст. 23 ЦК України особа має право на відшкодування моральної шкоди, завданої внаслідок порушення її прав. Моральна шкода полягає, зокрема у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв'язку з протиправною поведінкою щодо неї самої, членів її сім'ї чи близьких родичів. Моральна шкода відшкодовується грішми, іншим майном або в інший спосіб. Розмір грошового відшкодування моральної шкоди визначається судом залежно від характеру правопорушення, глибини фізичних та душевних страждань, погіршення здібностей потерпілого або позбавлення його можливості їх реалізації, ступеня вини особи, яка завдала моральної шкоди, якщо вина є підставою для відшкодування, а також з урахуванням інших обставин, які мають істотне значення. При визначенні розміру відшкодування враховуються вимоги розумності і справедливості.
Частиною 1 статті 1167 ЦК України передбачено, що моральна шкода, завдана фізичній або юридичній особі неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю, відшкодовується особою, яка її завдала, за наявності її вини, крім випадків, встановлених частиною другою цієї статті.
Відповідно ч. 2, ч. 5 ст. 1187 ЦК України шкода, завдана джерелом підвищеної небезпеки, відшкодовується особою, яка на відповідній правовій підставі (право власності, інше речове право, договір підряду, оренди тощо) володіє транспортним засобом, механізмом, іншим об'єктом, використання, зберігання або утримання якого створює підвищену небезпеку.
Відповідно до роз'яснень, наведених у п. 4 Постанови Пленуму Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 01.03.2013 № 4 «Про деякі питання застосування судами законодавства при вирішенні спорів про відшкодування шкоди, завданої джерелом підвищеної небезпеки», розглядаючи позови про відшкодування шкоди, завданої джерелом підвищеної небезпеки, суди повинні мати на увазі, що відповідно до статей 1166, 1187 ЦК України, шкода, завдана особі чи майну фізичної або юридичної особи, підлягає відшкодуванню в повному обсязі особою, яка її завдала. Обов'язок відшкодувати завдану шкоду виникає у її завдавача за умови, що дії останнього були неправомірними, між ними і шкодою є безпосередній причинний зв'язок та є вина зазначеної особи, а коли це було наслідком дії джерела підвищеної небезпеки, - незалежно від наявності вини.
Згідно п. 3 Постанови Пленуму Верховного Суду України «Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди» № 4 від 31.01.1995 під моральною шкодою слід розуміти втрати немайнового характеру внаслідок моральних чи фізичних страждань, або інших негативних явищ, заподіяних фізичній чи юридичній особі незаконними діями або бездіяльністю інших осіб.
Відповідно до п. 5 Постанови Пленуму Верховного суду України № 4 від 31.03.1995 «Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди» обов'язковому з'ясуванню при вирішенні спору про відшкодування моральної (немайнової) шкоди підлягають: наявність такої шкоди, протиправність діяння її заподіювача, наявність причинного зв'язку між шкодою і протиправним діянням заподіювача та вини останнього в її заподіянні. Суд, зокрема, повинен з'ясувати, чим підтверджується факт заподіяння позивачеві моральних чи фізичних страждань або втрат немайнового характеру, за яких обставин чи якими діями (бездіяльністю) вони заподіяні, в якій грошовій сумі чи в якій матеріальній формі позивач оцінює заподіяну йому шкоду та з чого він при цьому виходить, а також інші обставини, що мають значення для вирішення спору.
Відповідно до п. 9 вказаної Постанови розмір відшкодування моральної (немайнової) шкоди суд визначає залежно від характеру та обсягу страждань (фізичних, душевних, психічних тощо), яких зазнав позивач, характеру немайнових втрат (їх тривалості, можливості відновлення тощо) та з урахуванням інших обставин. Зокрема, враховуються стан здоров'я потерпілого, тяжкість вимушених змін у його життєвих і виробничих стосунках, ступінь зниження престижу, ділової репутації, час та зусилля, необхідні для відновлення попереднього стану. При цьому суд має виходити із засад розумності, виваженості та справедливості.
Визначаючи розмір заподіяної моральної шкоди, суд враховує, що позивач ОСОБА_1 внаслідок ДТП зазнав моральних страждань, ушкодження здоров'я та фізичний біль, порушився його звичайний життєвий уклад та спосіб життя.
Отримані позивачем тілесні ушкодження відносяться до категорії легких тілесних ушкоджень, що викликали короткочасний розлад здоров'я.
Крім того, позивачеві було спричинено моральну шкоду внаслідок пошкодження належного йому автомобіля, яким він користувався лише 5 місяців з моменту придбання. Разом із тим, автомобіль є не новим - 2011 року випуску.
Таким чином, суд вважає, що об'єктивним і справедливим розміром відшкодування моральної шкоди буде сума коштів у розмірі 10 000 грн.
При цьому суд не враховує при визначенні розміру моральної шкоди доводи позивача про те, що він тривалий час не отримував відшкодування вартості завданої шкоди та ще не відомо коли її отримає, оскільки позивач не обмежений у праві захистити своє право у відповідності до вимог ст. 625 ЦК України, однак таких вимог він не заявляв.
Також суд не враховує при визначенні розміру моральної шкоди доводи позивача про те, що він здійснював перевезення пасажирів по маршруту Черкаси-Київ, а тому, після ДТП, позбавлений можливості заробітку.
На підтвердження такої вимоги позивач надав витяг із дозволу та дозвіл на перевезення пасажирів на міжміському міжобласному автобусному маршрутів загального користування, виданому перевізнику ПП «Посполіта Сервіс». Разом із тим позивач не надав суду договору, який він уклав із перевізником ПП «Посполіта Сервіс», на який він посилається в позовній заяві.
Щодо застосування строку позовної давності, суд враховує наступне.
Відповідно до ст. 256 ЦК України позовна давність - це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу.
Відповідно до ст. 257, 258 ЦК України встановлено загальну позовну давність тривалістю у три роки.
Відповідно до ст. 253 ЦК України перебіг строку починається з наступного дня після відповідної календарної дати або настання події, з якою пов'язано його початок.
Початок перебігу позовної давності визначається ст. 261 ЦК України. Так, за загальним правилом перебіг загальної і спеціальної позовної давності починається з дня, коли особа довідалася або могла довідатися про порушення свого права або про особу, яка його порушила (ч. 1 ст. 261 ЦК України). А за зобов'язаннями з визначеним строком виконання, перебіг позовної давності починається зі спливом строку виконання - ч. 5 вказаної статті.
Відповідно до п. 12 Прикінцевих та перехідних положень ЦК України, під час дії карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України з метою запобігання поширенню коронавірусної хвороби (COVID-19), строки, визначені статтями 257, 258, 362, 559, 681, 728, 786, 1293 цього Кодексу, продовжуються на строк дії такого карантину.
Постановою Кабінету Міністрів України від 11.03.2020 № 211 «Про запобігання поширенню на території України гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої корона вірусом SARS-CoV-2», установлено з 12.03.2020 до 22.05.2020 на всій території України карантин.
Строк дії карантину неодноразово продовжувався та був відмінений лише з 24 год. 00 хв. 30.06.2023 Постановою Кабінету Міністрів України від 27.06.2023 № 651 «Про відміну на всій території України карантину, встановленого з метою запобігання поширенню на території України гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2».
Дорожньо-транспортна подія сталася 28.10.2018. Карантин на території України введено з 12.03.2020, тобто через 1 рік і 4,5 місяці, та з цього часу строк позовної давності продовжено. До суду позивач звернувся 17.11.2022, тобто під час дії карантину.
За таких обставин, позивачем не пропущено строк позовної давності.
Щодо судових витрат.
Суд вважає за необхідне стягнути з відповідача на користь позивача витрати пов'язані з проведенням автотоварознавчого дослідження, вартість якого, відповідно до квитанції до прибутково касового ордера від 28.09.2022, становить 2500 грн. 00 коп.; витрати за проведення інженерно-транспортної експертизи у розмірі 5745 грн. 52 коп., що підтверджуються платіжною квитанцією № 1176124887 від 03.07.2023; витрати пов'язані з проведенням судово-медичної експертизи та медичне обстеження на загальну суму 520,73 грн. 72 коп. (299,20+221,53), що підтверджуються квитанцією № 39 від 31.10.2018 та платіжною квитанцією № 0.0.2714071533.1 від 20.10.2022, а всього 8766 грн. 25 коп.
Також стягненню на користь позивача підлягають витрати на професійну правничу допомогу та судовий збір пропорційно до задоволених позовних вимог.
Згідно акту виконаних робіт від 09.01.2024, квитанції № 29/09, позивач здійснив оплату правової допомоги в сумі 20 000,00 грн.
Тому стягненню підлягає: 20000*(682482+10000=692482)/(682482+50000=732482)
=18907,82 грн.
Також позивач сплатив судовий збір у сумі 7817,22 грн., згідно квитанцій № 63659198 від 08.11.2022 на суму 6824,82 грн. та № 63659213 від 08.11.2022 на суму 992,40 грн.
Тому стягненню підлягає: 7817,22 * (682482 + 10000 = 692482) / (682482 + 50000 = 732482) = 7390,33 грн.
Загальний розмір судових витрат, які підлягають стягненню становить: 8766,25+18907,82+7390,33=35064,4 грн.
Керуючись ст. 5, 6, 12, 13, 14, 81, 82, 141, 258, 259, 263, 265, 273 ЦПК України, суд
Позов задовольнити частково.
Стягнути з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 682482 (шістсот вісімдесят дві тисячі чотириста вісімдесят дві) грн. 00 коп. матеріальної шкоди, 10000 (десять тисяч) грн. 00 коп. моральної шкоди та 35057 (тридцять п'ять тисяч п'ятдесят сім) грн. 42 коп. судових витрат.
В іншій частині позову - відмовити.
Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку до Черкаського апеляційного суду протягом 30 днів із дня його проголошення.
Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.
Повне рішення суду складено 24.06.2024.
Суддя Л. В. Подорога