Справа № 944/7772/23
Провадження №2/944/656/24
(ЗАОЧНЕ)
25.06.2024 рокум.Яворів
Яворівський районний суд Львівської області в складі:
головуючого судді Матвіїва І.М.
з участю секретаря судового засідання Леньо Б.Ю.
позивача ОСОБА_1 ,
розглядаючи у відкритому судовому засіданні в залі суду в м.Яворів, за правилами спрощеного позовного провадження, цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про стягнення аліментів на утримання повнолітньої дитини, яка продовжує навчання,
ОСОБА_1 , звернулася до суду із позовною заявою до ОСОБА_1 про стягнення аліментів на утримання повнолітніх дітей, які продовжують навчання.
В обґрунтування вимог посилається на те, що з 09 липня 1997 року позивач перебуває з відповідачем у зареєстрованому шлюбі, від якого народилися діти ОСОБА_3 - ІНФОРМАЦІЯ_1 , та ОСОБА_4 - ІНФОРМАЦІЯ_2 Сини проживають з ОСОБА_1 та перебувають на її утриманні. На даний час ОСОБА_2 навчається у Національному університеті «Львівська політехніка», ОСОБА_4 навчається у Львівському національному університеті ім.І.Франка. Позивач є військовослужбовцем Збройних Сил України, її грошового забезпечення недостатньо для утримання синів, що навчаються в іншому місті та не в змозі повністю матеріально забезпечити та надати всі належні умови для навчання. У зв'язку з навчанням, сини витрачають кошти на проїзд до місця навчання, на харчування, одяг, придбання підручників та ряд інших супутніх витрат пов'язаних із процесом навчання. Батько є працездатним, коштів на утримання синів не надає, але має можливість сплачувати аліменти на утримання ОСОБА_2 та ОСОБА_4 на період навчання. Просить суд постановити рішення, яким стягувати з ОСОБА_2 на її користь аліменти на утримання повнолітніх ОСОБА_2 та ОСОБА_4 в розмірі 12342 на кожну дитину щомісячно, до досягнення ними 23-х річного віку.
Ухвалою Яворівського районного суду Львівської області від 21.12.2023 відкрито провадження у справі за правилами спрощеного позовного провадження.
Позивач в судовому засіданні позов підтримали з підстав, викладених у позовній заяві.
Відповідач в судове засідання повторно не з'явився, хоча належним чином був повідомлений про дату, час та місце проведення судового засідання, за зареєстрованим місцем проживання та через оголошення на офіційному веб сайті судової влади України, про причини неявки суд не повідомив, клопотань про відкладення судового засідання до суду не надходило, відзив на позовну заяву не подав.
Заслухавши пояснення учасників справи, дослідивши в порядку спрощеного позовного провадження матеріали справи, оцінивши зібрані по справі письмові докази в їх сукупності, суд вважає, що позов підлягає часткового задоволенню по наступним підставам.
Згідно ст. 12, 81 ЦПК України кожна сторона зобов'язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексу. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.
Доказами, відповідно ч.1 ст.76 ЦПК України є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.
Судом встановлено, що 19 липня 1997 у відділі ДРАГС м.Яворів Львівській області, було зареєстровано шлюб між ОСОБА_2 та ОСОБА_5 про що зроблено відповідний актовий запис №62, що підтверджується Свідоцтвом про укладення шлюбу серії НОМЕР_1 від 19.07.1997 року. Після реєстрації шлюбу дружині присвоєно прізвище " ОСОБА_6 ".
Від шлюбу у сторін народився ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , батько - ОСОБА_2 , мати ОСОБА_1 , що підтверджується копією свідоцтва про народження серії НОМЕР_2 від 8.05.2000.
Згідно довідки №010901 від 30.11.2023, виданоїНУ «Львівська політехніка» встановлено, що ОСОБА_2 дійсно навчається на денному стаціонарі. Термін навчання закінчується 30 червня 2024 року.
ОСОБА_4 народився ІНФОРМАЦІЯ_4 , батько - ОСОБА_2 , мати ОСОБА_1 , що підтверджується копією свідоцтва про народження серії НОМЕР_3 від 06.12.2005.
Згідно довідки №600 від 16.11.2023, виданоїу Львівський НУ ім.І.Франка встановлено, що ОСОБА_4 дійсно навчається на денному стаціонарі. Термін навчання з 01 вересня 2023 по 30 червня 2027 року.
Згідно з довідки виданої ОСББ «Івана Хрестителя 88» №63 від 27.11.20233 та №33 від 18.05.2024 про те що ОСОБА_1 та її сини ОСОБА_2 , ОСОБА_2 та ОСОБА_4 зареєстровані за адресою: АДРЕСА_1 .
Частиною 2 ст.141 СК України передбачено, що розірвання шлюбу між батьками, проживання їх окремо від дитини не впливає на обсяг їхніх прав і не звільняє від обов'язків щодо дитини.
Правовідносини щодо утримання батьками повнолітніх дочки, сина регулюються главою 16 Сімейного кодексу, яка, зокрема, передбачає обов'язок батьків утримувати повнолітніх дочку, сина, які продовжують навчання і у зв'язку з цим потребують матеріальної допомоги, у спосіб сплати аліментів (ст.199, 200, 201 Сімейного кодексу України). При визначенні розміру аліментів мають бути враховані вартість навчання, підручників, проїзду до навчального закладу, проживання за місцем його знаходження.
Згідно ч.1,3 ст.199 СК України, якщо повнолітні дочка, син продовжують навчання і у зв'язку з цим потребують матеріальної допомоги, батьки зобов'язані утримувати їх до досягнення двадцяти трьох років за умови, що вони можуть надавати матеріальну допомогу. Право на звернення до суду з позовом про стягнення аліментів має той з батьків з ким проживає дочка, син, а також самі дочка, син, які продовжують навчання.
Стаття 200 СК України визначає, що розмір аліментів на повнолітніх дочку, сина у твердій грошовій сумі і (або) у частці від заробітку (доходу) платника аліментів з урахуванням обставин, зазначених у ст.182 СК України, а саме: стан здоров'я та матеріальне становище дитини; стан здоров'я та матеріальне становище платника аліментів; наявність у платника аліментів інших дітей, непрацездатних чоловіка, дружини, батьків, дочки, сина. При визначенні розміру аліментів з одного з батьків суд бере до уваги можливість надання утримання другим з батьків, своїми дружиною, чоловіком та повнолітніми дочкою, сином.
Статтею 12 Закону України «Про охорону дитинства» виховання в сім'ї є першоосновою розвитку особистості дитини. На кожного з батьків покладається однакова відповідальність з виховання, навчання і розвитку дитини. Батьки або особи, які їх замінюють, мають право і зобов'язані виховувати дитину, піклуватися про її здоров'я, фізичний, духовний і моральний розвиток, навчання, створювати належні умови для розвитку її природних здібностей, поважати гідність дитини, готувати її до самостійного життя та праці.
Згідно вимог ч.2 ст.15 Закону України «Про охорону дитинства» за якою, батьки, які проживають окремо від дитини, зобов'язані брати участь у її вихованні і мають право спілкуватися з нею, якщо судом визнано, що таке спілкування не перешкоджатиме нормальному вихованню дитини.
Одним із принципових положень, закріплених у Декларації прав дитини, проголошеної Генеральною Асамблеєю ООН 20.11.1959 р., є те, що дитина повинна зростати в умовах турботи.
Відповідно до ст. 3, 18 Конвенції «Про права дитини» в усіх діях щодо дітей, незалежно від того, здійснюються вони державними чи приватними установами, що займаються питаннями соціального забезпечення, судами, адміністративними чи законодавчими органами, першочергова увага приділяється якнайкращому забезпеченню інтересів дитини. Батьки несуть основну відповідальність за виховання дитини. Найкращі інтереси дитини є предметом їх основного піклування.
Статтею 27 Конвенції передбачено, що дитина має право на рівень життя, необхідний для фізичного, розумового, духовного, морального і соціального розвитку дитини.
Згідно ст.5 Протоколу №7 Європейської конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року Про ратифікацію Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року, Першого протоколу та протоколів N 2, 4, 7 та 11 до Конвенції; нормативно-правовий акт № 475/97-ВР від 17.07.1997 Законом №475/97-ВР від 17.07.1997 року кожен з подружжя у відносинах між собою і в їхніх відносинах зі своїми дітьми користується рівними правами та обов'язками цивільного характеру, що виникають зі вступу у шлюб, перебування в шлюбі та у випадку його розірвання.
Виходячи з положень ст. 27 Конвенції про права дитини, прийнятої 44-ю сесією Генеральної Асамблеї ООН 20.11.1989 р., передбачено, що батько або (і) інші особи, що виховують дитину, несуть основну відповідальність за забезпечення в межах своїх здатностей і фінансових можливостей умов життя, необхідних для розвитку дитини.
Це положення відображене і в національному законодавстві. Так, відповідно до ст.180 Сімейного кодексу України батьки зобов'язані утримувати дитину до досягнення нею повноліття.
Пунктом 20 Пленуму Верховного Суду України №3 від 15.05.2006 «Про застосування судами окремих норм Сімейного кодексу України при розгляді справ щодо батьківства, материнства та стягнення аліментів» надано наступні роз'яснення: обов'язок батьків утримувати повнолітніх дочку, сина, які продовжують навчатися після досягнення повноліття (незалежно від форми навчання), виникає за обов'язкової сукупності таких юридичних фактів: досягнення дочкою, сином віку, який перевищує 18, але є меншим 23 років; продовження ними навчання; потреба у зв'язку з цим у матеріальній допомозі; наявність у батьків можливості надавати таку допомогу.
Необхідною умовою утримання батьками повнолітніх сина, дочки є можливість батьків надавати таку допомогу. Якщо батько, мати не мають відповідних коштів, нерухомого майна, які б забезпечили утримання сина, дочки, виконання цього їх обов'язку буде неможливим.
Відповідно до ч.1 ст.81 ЦПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.
Суд, проаналізувавши вищевикладені положення законодавства, відзначає, що утримання повнолітньої дитини, яка продовжує навчання, є обов'язком батьків, бере до уваги, що відповідач є особою працездатного віку, позовні вимоги визнав.
Таким чином, керуючись положеннями глави 16 СК України, беручи до уваги те, що ОСОБА_2 та ОСОБА_4 навчаються у вищих навчальних закладах та станом на дату подання позовної заяви не досягли 23 річного віку, у зв'язку з чим були не в змозі офіційно працювати та отримувати доходи, навчання вимагає додаткових витрат, зокрема, на придбання навчальної літератури та канцелярських приладів, суд вважає вимоги позивача обґрунтованими, доведеними та такими, що ґрунтуються на законі, а тому, враховуючи лише фактичні обставини справи, приходить до висновку про їх часткове задоволення.
Таким чином, враховуючи те, що витрати на утримання дитини батьки повинні нести порівну, вказані витрати є доведеними.
Виходячи з засад розумності та справедливості, інтересів дітей, суд доходить до висновку про наявність підстав для часткового задоволення позовних вимог та стягнення з відповідача на користь позивачки аліментів на утримання повнолітніх синів до закінчення навчання та до досягнення дитиною двадцятитрьохрічного віку - у зв'язку з тим, яка з цих обставин настане першою, у розмірі 4000 грн на кожну дитину, що з урахуванням допомоги матері буде достатньою сумою допомоги дитині під час її навчання.
Крім того, стаття 192 СК України передбачає, що розмір аліментів, визначений за рішенням суду, може бути згодом зменшено або збільшено за рішенням суду за позовом платника аліментів або одержувача аліментів у разі зміни матеріального або сімейного стану, погіршення або поліпшення здоров'я когось із них.
Право на утримання невід'ємно пов'язане із навчанням, тому стягнення аліментів з відповідача присуджується з дня подачі позову і до закінчення навчання.
Однак, як вбачається з матеріалів справи, зокрема свідоцтва про народження ОСОБА_2 серії НОМЕР_2 від 8.05.2000, народився ІНФОРМАЦІЯ_5 , тому аліменти повинні бути стягнуті з дати подачі позову 18.12.2023 року до досягнення ним 23 річного віку, тобто до 02.04.2024.
З урахуванням даних обставин, суд вважає, що позовні вимоги слід задовольнити частково та стягнути з відповідача аліменти на утримання синів, які навчаються, в розмірі 4000 на кожну дитину щомісяця на весь період навчання, але не більше ніж до досягнення ними 23 років.
На думку суду, такий розмір аліментів буде розумним, достатнім, справедливим і відповідатиме інтересам як повнолітніх синів, які навчаються, при цьому не порушуватиме прав та інтересів відповідача.
Відповідно до ст.430 ЦПК України суд допускає негайне виконання рішення у справах про стягнення аліментів у межах суми платежу за один місяць.
Відповідно до ч.1, 6 ст.141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
Згідно з п.3 ч.1 ст.5 Закону України « Про судовий збір» від сплати судового збору під час розгляду справи в усіх судових інстанціях звільняються: позивачі у справах про стягнення аліментів, оплату додаткових витрат на дитину, стягнення неустойки (пені) за прострочення сплати аліментів.
При вирішенні питання про стягнення судового збору суд враховує положення ч.6 ст.141 ЦПК України, ст.5 Закону України «Про судовий збір», та, зважаючи на те, що позивачка звільнена від сплати судового збору при розгляді даної справи, тому з відповідача на користь держави слід стягнути судовий збір в розмірі 1073,60 грн.
Керуючись ст.12, 76-81, 259, 263-265, 273 ЦПК України, суд,
Позов ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про стягнення аліментів на утримання повнолітньої дитини, яка продовжує навчання задовольнити частково.
Стягнути з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 , аліменти на час навчання ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_3 в розмірі 4000 (чотири тисячі) грн щомісяця починаючи стягнення з 18.12.2023 та до досягнення ним 23-х років, тобто до 02.04.2024 року.
Стягувати з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 , аліменти на час навчання ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 в розмірі 4000 (чотири тисячі) грн щомісяця починаючи стягнення з 18.12.2023 та до закінчення ОСОБА_4 навчального закладу - 30.06.2027 року, але не довше ніж досягнення ним 23-х років.
В іншій частині позовних вимог відмовити.
Рішення в частині стягнення аліментів за один місяць підлягає до негайного виконання.
Право на утримання припиняється у разі припинення навчання.
Стягнути з ОСОБА_2 на користь держави судовий збір в розмірі 1073 (одна тисяча сімдесят три) грн 60 коп.
Заочне рішення може бути переглянуте судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача.
Заяву про перегляд заочного рішення може бути подано протягом тридцяти днів з дня його проголошення.
Учасник справи, якому повне заочне рішення суду не було вручене у день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на подання заяви про його перегляд - якщо така заява подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому повного заочного рішення суду.
Строк на подання заяви про перегляд заочного рішення може бути також поновлений в разі пропуску з інших поважних причин.
Заочне рішення може бути оскаржено позивачем в апеляційному порядку. Апеляційна скарга на заочне рішення може бути подана до Львівського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.
Повне найменування сторін:
Позивач - ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_6 , РНОКПП НОМЕР_4 , зареєстрована за адресою: АДРЕСА_1 .
Відповідач - ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_7 , РНОКПП НОМЕР_5 , зареєстрований за адресою: АДРЕСА_2 .
Суддя І.М.Матвіїв