Харківський окружний адміністративний суд
61022, м. Харків, майдан Свободи, 6, inbox@adm.hr.court.gov.ua, ЄДРПОУ: 34390710
Харків
26 червня 2024 року № 520/4760/24
Харківський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Кухар М.Д. розглянувши у порядку скороченого провадження адміністративну справу за адміністративним позовом ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , код НОМЕР_1 ) до Головного управління Пенсійного фонду України в Харківській області (майдан Свободи, 5,м. Харків,Харківський р-н, Харківська обл.,61022, код ЄДРПОУ14099344) , Головного управління Пенсійного фонду України в Донецькій області (пл. Соборна, буд. 8,м. Олександрія,Кіровоградська обл., Олександрійський р-н,28000, код ЄДРПОУ13486010) про визнання протиправним та скасування рішення, зобов'язання вчинити певні дії,-
Позивач звернувся до Харківського окружного адміністративного суду з позовом, в якому просить суд :
-визнати протиправним та скасувати рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Донецькій області (код ЄДРПОУ: 13486010) від 10.01.2024 №204650011249 про відмову у призначення пенсії за віком на пільгових умовах, як водію міського пасажирського транспорту (тролейбуса), ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 (РНОКПП НОМЕР_2 ) відповідно до п. "з" ст. 13 Закону України "Про пенсійне забезпечення" від 5 листопада 1991 року №1788-XII (з урахуванням висновків, викладених у рішенні Конституційного Суду України №1- р/2020 від 23.01.2020).
-зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України в Харківській області (код ЄДРПОУ: 14099344) призначити та виплачувати з 24 лютого 2022 року ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 (РНОКПП НОМЕР_2 ) пенсію за віком на пільгових умовах, як водію міського пасажирського транспорту (тролейбуса), згідно із п. "з" ст. 13 Закону України "Про пенсійне забезпечення" від 5 листопада 1991 року №1788-XII (з урахуванням висновків, викладених у рішенні Конституційного Суду України №1-р/2020 від 23.01.2020).
-допустити до негайного виконання рішення Суду в частині виплати заборгованості з виплати пенсії за віком на пільгових умовах з 24 лютого 2022 року ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 (РНОКПП НОМЕР_2 ) у межах суми стягнення за один місяць.
-зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України в Харківській області (код ЄДРПОУ: 14099344) подати звіт про виконання рішення Харківського окружного адміністративного суду по даній справі протягом 20 днів з дня набрання рішенням законної сили.
Дослідивши надані матеріали справи, суд встановив наступне.
ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 (далі - позивач, ОСОБА_1 ) 03 січня 2024 року звернулася через веб-портал електронних послуг Пенсійного фонду України до Головного управління Пенсійного фонду України в Харківській із заявою про призначення пенсії, як водію міського пасажирського транспорту (тролейбуса) згідно із п. «з» ст. 13 Закону України «Про пенсійне забезпечення» від 05.11.1991 №1788-XII з урахуванням висновків, викладених у рішенні Конституційного Суду України №1- р/2020 від 23.01.2020, та надала необхідний пакет документів для призначення пенсії.
Рішенням від 10.01.2024 №204650011249) за принципом екстериторіальності Головне управління Пенсійного фонду України в Донецькій області відмовив позивачеві в призначенні пенсії за віком на пільгових умовах, як водію міського пасажирського транспорту (тролейбуса), відповідно до п. 8 ч. 2 ст. 114 ЗУ №1058-IV.
Підставою для відмови в призначенні пенсії є один лише той факт, що з точки зору Головного управління Пенсійного фонду України в Донецькій області, позивачка не досягла необхідного віку, що встановлений п. 8 ч. 2 ст. 114 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» від 09.07.2003 №1058-IV, а саме - 55 років.
Пільгового стажу та загального стажу ОСОБА_1 достатньо, що прямо вбачається з рішення від 10.01.2024 №204650011249 та протоколів розрахунку стажу, врахованого для визначення права на пенсію та врахованого для розрахунку пенсії, а саме пільговий стаж, за підрахунками становить 17 років 6 місяців 7 днів, страхового стажу - 28 років 6 місяців 14 днів.
Однак, вищезазначене не може бути підставою для відмови у призначення пенсії на пільгових умовах відповідно до п. «з» ст. 13 Закону України "Про пенсійне забезпечення" від 5 листопада 1991 року №1788-XII (далі - ЗУ №1788-XII), а тому позивач звернулась до суду за захистом своїх прав та інтересів.
Надаючи правову оцінку вищенаведеному, суд вказує наступне.
Щодо наявності підстав для призначення пільгової пенсії відповідно до п. «з» ст. 13 ЗУ №1788.
Як встановлено судом, єдиною підставою для відмови в призначенні пенсії відповідачем є недосягнення віку (55 років), необхідного для призначення пенсії відповідно до п. 8 ч. 2 ст.114 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» від 09.07.2003 №1058-IV.
Однак, на думку суду, позивачка має право на призначення пенсії за віком на пільгових умовах згідно із п. "з" ст. 13 Закону України "Про пенсійне забезпечення", з огляду на наступне.
Відповідно до п. "з" ст. 13 Закону України "Про пенсійне забезпечення" (у редакції до прийняття Закону України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо пенсійного забезпечення» від 02.03.2015 № 213-VIII, із врахуванням рішення КСУ від 23.01.2020 року №1-р/2020) на пільгових умовах мають право на пенсію: з) водії міського пасажирського транспорту (автобусів, тролейбусів, трамваїв) і великовагових автомобілів, зайнятих у технологічному процесі важких і шкідливих виробництв: чоловіки - після досягнення 55 років і при стажі роботи 25 років, в тому числі на зазначеній роботі не менше 12 років 6 місяців; жінки - після досягнення 50 років і при стажі роботи 20 років, в тому числі на зазначеній роботі не менше 10 років.
Враховуючи вищезазначене, позивачці необхідно мати 10 років пільгового стажу, 20 років загального стажу, та досягти 50 років.
Зазначені умови ОСОБА_1 дотримані, що підтверджується рішенням самого відповідача_2 від 10.01.2024 №204650011249 та протоколами розрахунку стажу, врахованого для визначення права на пенсію та врахованого для розрахунку пенсії, в яких зазначено, що пільговий стаж, за підрахунками відповідача_2, становить 17 років 6 місяців 7 днів, страховий стаж - 28 років 6 місяців 14 днів.
Крім того, позивачка досягла 50 років.
Тому ОСОБА_1 має право на призначення пільгової пенсії за віком на пільгових умовах згідно п. «з» ст. 13 ЗУ №1788.
Відповідно до ст. 46 Конституції України громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом.
За приписами п. 6 ч. 1 ст. 92 Конституції України основи соціального захисту, форми і види пенсійного забезпечення визначаються виключно законами України.
З 01.01.2004 року таким законом є, насамперед Закон України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» від 09.07.2003 №1058-IV (далі - ЗУ №1058-IV), який був прийнятий після Закону України "Про пенсійне забезпечення" від 5 листопада 1991 року №1788-XII (далі - ЗУ №1788-XII).
Отже, оскільки і ЗУ №1058-IV, і ЗУ №1788-XII регулюють одні і ті ж правовідносини, то пріоритет у застосуванні за загальним правилом мають норми ЗУ №1058-IV як акту права, прийнятого пізніше у часі, а норми ЗУ №1788-XII підлягають субсидіарному (додатковому) застосуванню у разі неурегульованості певного питання у ЗУ №1058-IV.
Водночас із цим, існують виключення з наведеного загального правила. Згідно з пунктом "з" статті 13 Закону України "Про пенсійне забезпечення" (у редакції до прийняття Закону України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо пенсійного забезпечення» від 02.03.2015 № 213-VIII) на пільгових умовах мають право на пенсію: з) водії міського пасажирського транспорту (автобусів, тролейбусів, трамваїв) і великовагових автомобілів, зайнятих у технологічному процесі важких і шкідливих виробництв: чоловіки - після досягнення 55 років і при стажі роботи 25 років, в тому числі на зазначеній роботі не менше 12 років 6 місяців; жінки - після досягнення 50 років і при стажі роботи 20 років, в тому числі на зазначеній роботі не менше 10 років.
Законом України від 02.03.2015 №213-VIII раніше передбачений п. «з» ст.13 Закону України "Про пенсійне забезпечення" було запроваджено правила поетапної зміни показника вікового цензу та страхового стажу.
Максимальний віковий ценз для жінок з 50 років було збільшено до 55 років, страховий стаж збільшено з 20 років до 25 років, для чоловіків збільшено страховий стаж з 25 років до 30 років.
Згідно п. 2 розділу XV Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування", пенсійне забезпечення застрахованих осіб, які працювали або працюють на підземних роботах, на роботах з особливо шкідливими і особливо важкими умовами праці за списком № 1 та на інших роботах із шкідливими і важкими умовами праці за списком № 2 виробництв, робіт, професій, посад і показників, затверджених Кабінетом Міністрів України, та за результатами атестації робочих місць, на посадах, що дають право на призначення пенсії за віком на пільгових умовах або за вислугу років, які відповідно до законодавства, що діяло раніше, мали право на пенсію на пільгових умовах або за вислугу років, здійснюється згідно з окремим законодавчим актом через професійні та корпоративні фонди.
До запровадження пенсійного забезпечення через професійні та корпоративні фонди: 1) особам, зазначеним в абзаці першому цього пункту, пенсії призначаються за нормами цього Закону в разі досягнення пенсійного віку та наявності трудового стажу, передбачених Законом України "Про пенсійне забезпечення".
Отже, і після набуття чинності нормами Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" правила призначення пільгових пенсій регламентувались п. «з» ст.13 Закону України "Про пенсійне забезпечення".
Такий стан правового регулювання існував до календарної дати набрання чинності нормами Закону України від 03.10.2017 №2148-VIII (11.10.2017), яким текст Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" був доповнений, зокрема, п. 8 ч. 2 ст.114, яким встановлено, що на пільгових умовах пенсія за віком призначається: 8) водіям міського пасажирського транспорту (автобусів, тролейбусів, трамваїв) і великовагових автомобілів, зайнятим у технологічному процесі важких і шкідливих виробництв, - після досягнення 55 років і за наявності страхового стажу: для чоловіків - не менше 30 років, у тому числі на зазначеній роботі не менше 12 років 6 місяців; для жінок - не менше 25 років, у тому числі на зазначеній роботі не менше 10 років.
Отже, з 01.10.2017 правила призначення пільгових пенсій регламентувались одночасно двома законами, а саме: п. «з» ст. 13 Закону України "Про пенсійне забезпечення" у редакції Закону України від 02.03.2015 №213-VIII та п. 8 ч. 2 ст. 114 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" у редакції Закону України від 03.10.2017 №2148-VIII.
Правила вказаних законів були повністю уніфікованими (ідентичними). Такий стан правового регулювання існував до прийняття Конституційним Судом України рішення від 23.01.2020 року №1-р/2020 "У справі за конституційним поданням 49 народних депутатів України щодо відповідності Конституції України (конституційності) окремих положень розділу I, пункту 2 розділу III "Прикінцеві положення" Закону України "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо пенсійного забезпечення" від 2 березня 2015 року №213-VIII".
Пунктом 1 резолютивної частини названого судового акту визнано такими, що не відповідають Конституції України (є неконституційними), статтю 13, частину другу статті 14, пункти "б" - "г" статті 54 Закону України "Про пенсійне забезпечення" від 5 листопада 1991 року № 1788-XII зі змінами, внесеними Законом України "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо пенсійного забезпечення" від 2 березня 2015 року №213-VIII.
Відповідно до п. 2 резолютивної частини названого судового акту стаття 13, частина друга статті 14, пункти "б" - "г" статті 54 Закону України "Про пенсійне забезпечення" від 5 листопада 1991 року №1788-XII зі змінами, внесеними Законом України "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо пенсійного забезпечення" від 2 березня 2015 року №213-VIII, визнані неконституційними, втрачають чинність з дня ухвалення Конституційним Судом України цього Рішення.
Згідно із п. 3 резолютивної частини рішення Конституційного Суду України №1- р/2020 від 23.01.2020 застосуванню підлягають стаття 13, частина друга статті 14, пункти "б" - "г" статті 54 Закону України "Про пенсійне забезпечення" від 5 листопада 1991 року №1788-XII в редакції до внесення змін Законом України "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо пенсійного забезпечення" від 2 березня 2015 року № 213-VIII для осіб, які працювали до 1 квітня 2015 року на посадах, визначених у вказаних нормах, а саме: "На пільгових умовах мають право на пенсію за віком, незалежно від місця останньої роботи: з) водії міського пасажирського транспорту (автобусів, тролейбусів, трамваїв) і великовагових автомобілів, зайнятих у технологічному процесі важких і шкідливих виробництв: чоловіки - після досягнення 55 років і при стажі роботи 25 років, в тому числі на зазначеній роботі не менше 12 років 6 місяців; жінки - після досягнення 50 років і при стажі роботи 20 років, в тому числі на зазначеній роботі не менше 10 років ".
Отже, з 23.01.2020 в Україні існують два Закони, котрі одночасно регламентують правила призначення пенсій водіям міського пасажирського транспорту, а саме: п. «з» ст. 13 Закону України "Про пенсійне забезпечення" та п. 8 ч. 2 ст. 114 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" (у редакції Закону України від 03.10.2017 №2148-VIII).
Суд вказує, що відносно позивача правила означених законів містять розбіжність у величині показника вікового цензу та страхового стажу.
Віковий ценз складає 50 років та страховий стаж 20 років за п. «з» ст. 13 Закону України "Про пенсійне забезпечення" у редакції до Закону України від 02.03.2015 №213-VIII, й 55 років та 25 років страхового стажу за п. 8 ч. 2 ст. 114 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" у редакції Закону України від 03.10.2017 №2148-VIII.
Статтею 22 Конституції України встановлено, що при прийнятті нових законів або внесенні змін до чинних законів не допускається звуження змісту та обсягу існуючих прав і свобод.
Враховуючи ч. 1 ст. 17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини", рішення Європейського суду з прав людини від 14.10.2010 по справі «Щокін проти України» (Shchokin v. Ukraine, заяви № 23759/03 та 37943/06) та рішення Європейського суду з прав людини від 07.07.2011 по справі «Серков проти України» (Serkov v. Ukraine, заява № 39766/05 - найбільш сприятливим для позивача є підхід, коли віковий ценз має бути встановлений на рівні найменшої величини, тобто 50 років
Конституційний Суд у рішенні від 23.01.2020 року №1- р/2020 вказує: «Вирішуючи порушені в конституційному поданні питання, Конституційний Суд України виходить з такого. У Конституції України встановлено, що Україна є правовою державою (стаття 1); в Україні визнається і діє принцип верховенства права (частина перша статті 8). За юридичною позицією Конституційного Суду України верховенство права вимагає від держави його втілення у правотворчу та правозастосовну діяльність (абзац другий підпункту 4.3 пункту 4 мотивувальної частини Рішення від 27 лютого 2018 року № 1-р/2018).
Враховуючи зміст статті 8 Конституції України, розвиваючи практику Конституційного Суду України, верховенство права слід розуміти, зокрема, як механізм забезпечення контролю над використанням влади державою та захисту людини від свавільних дій державної влади.
Верховенство права як нормативний ідеал, до якого має прагнути кожна система права, і як універсальний та інтегральний принцип права необхідно розглядати, у тому числі, в контексті основоположних таких його складових, як принцип законності, принцип поділу влади, принцип народного суверенітету, принцип демократії, принцип юридичної визначеності, принцип справедливого суду.
Європейська Комісія „За демократію через право“ (Венеційська Комісія) на 86-му пленарному засіданні 25-26 березня 2011 року у Доповіді „Верховенство права“ вказала, що основними критеріями розуміння верховенства права, зокрема, є: доступність закону (закон має бути зрозумілим, чітким та передбачуваним), питання юридичних прав мають бути вирішені нормами права, а не на основі дискреції; рівність перед законом, влада має здійснюватись у правомірний, справедливий та розумний спосіб; елементами верховенства права є: законність, включаючи прозорий, підзвітний та демократичний процес введення в дію приписів права; юридична визначеність; заборона свавілля; рівність перед законом.
У такому контексті верховенство права означає, що органи державної влади не можуть діяти свавільно та зобов'язані дотримуватись правил, які даватимуть можливість передбачити заходи, що будуть застосовані в конкретних правовідносинах. На підставі зазначеного особа може передбачати й планувати свої дії та розраховувати на очікуваний результат.
Принцип юридичної визначеності вимагає чіткості, зрозумілості й однозначності норм права, зокрема їх передбачуваності (прогнозованості) та стабільності (абзац шостий підпункту 2.1 пункту 2 мотивувальної частини Рішення Конституційного Суду України від 20 грудня 2017 року № 2-р/2017).
У контексті статті 8 Конституції України юридична визначеність забезпечує адаптацію суб'єкта правозастосування до нормативних умов правової дійсності та його впевненість у своєму правовому становищі, а також захист від свавільного втручання з боку держави у сферу його прав.
Юридичну визначеність необхідно розуміти через такі її складові: чіткість, зрозумілість, однозначність норм права; право особи у своїх діях розраховувати на розумну та передбачувану стабільність існуючого законодавства та можливість передбачати наслідки застосування норм права (легітимні очікування). Таким чином, юридична визначеність передбачає, що законодавець повинен прагнути чіткості та зрозумілості у викладенні норм права.
Кожна особа залежно від обставин повинна мати можливість орієнтуватися в тому, яка саме норма права застосовується у певному випадку, та мати чітке розуміння щодо настання конкретних юридичних наслідків у відповідних правовідносинах з огляду на розумну та передбачувану стабільність норм права.
Конституційний Суд України, дослідивши правовідносини, пов'язані зі змінами підстав реалізації права на пенсію на пільгових умовах з урахуванням відповідного стажу роботи та на пенсію за вислугу років, зазначає, що ці зміни вплинули на очікування осіб стосовно настання юридичних наслідків, пов'язаних із реалізацією права виходу на пенсію».
Крім того, Європейський суд з прав людини (далі - ЄСПЛ) у пунктах 52, 56 рішення від 14 жовтня 2010 року у справі «Щокін проти України» зазначив, що тлумачення й застосування національного законодавства є прерогативою національних органів.
Суд, однак, зобов'язаний переконатися в тому, що спосіб, у який тлумачиться й застосовується національне законодавство, призводить до наслідків, сумісних із принципами Конвенції з погляду тлумачення їх у світлі практики Суду.
На думку ЄСПЛ, відсутність у національному законодавстві необхідної чіткості та точності, які передбачали можливість різного тлумачення, порушує вимогу "якості закону", передбачену Конвенцією, і не забезпечує адекватний захист від свавільного втручання публічних органів державної влади в майнові права заявника.
Таким чином, у випадку існування неоднозначного або множинного тлумачення прав та обов'язків особи в національному законодавстві, органи державної влади зобов'язані застосувати підхід, який був би найбільш сприятливим для особи.
Водночас положеннями статті 6 КАС України встановлено, що суд при вирішенні справи керується принципом верховенства права, відповідно до якого зокрема людина, її права та свободи визнаються найвищими цінностями та визначають зміст і спрямованість діяльності держави.
Суд застосовує принцип верховенства права з урахуванням судової практики ЄСПЛ. Звернення до адміністративного суду для захисту прав і свобод людини і громадянина безпосередньо на підставі Конституції України гарантується. Велика Палата Верховного Суду у постанові від 06 листопада 2018 року у справі №812/292/18 зазначила, що норми законодавства, які допускають неоднозначне або множинне тлумачення, завжди трактуються на користь особи.
У постанові від 13 лютого 2019 року, ухваленою Великою Палатою Верховного Суду у зразковій справі № 822/524/18 із посиланням на положення статей 1, 8, 92 Конституції України, а також на статтю 9 Міжнародного пакту про економічні, соціальні і культурні права зроблено висновок, що у випадку існування неоднозначного або множинного тлумачення прав та обов'язків особи в національному законодавстві, наявність у національному законодавстві правових «прогалин» щодо захисту прав людини та основних свобод, зокрема, у сфері пенсійного забезпечення, органи державної влади зобов'язані застосувати підхід, який був би найбільш сприятливим для особи.
Крім того, у рішенні від 22 травня 2018 року №5-р/2018 Конституційний Суд України вказує: «Отже, положення частини третьої статті 22 Конституції України необхідно розуміти так, що при ухваленні нових законів або внесенні змін до чинних законів не допускається звуження змісту та обсягу існуючих конституційних прав і свобод людини, якщо таке звуження призводить до порушення їх сутності.
Конституційний Суд України виходить з того, що статтею 46 Конституції України передбачено право громадян на соціальний захист, включаючи право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом (частина перша); визначено джерела і механізми соціального забезпечення громадян (частина друга); та встановлено, що пенсії, інші види соціальних виплат та допомоги, що є основним джерелом існування, мають забезпечувати рівень життя, не нижчий від прожиткового мінімуму, встановленого законом (частина третя).
У державі, яку проголошено соціальною, визначений законодавцем розмір прожиткового мінімуму має реально забезпечувати гідний рівень життя людини».
Частиною 4 статті 24 Закону України «Про пенсійне забезпечення» встановлено, що періоди трудової діяльності та інші періоди, що враховувалися до стажу роботи для призначення пенсії до набрання чинності цим Законом, зараховуються до страхового стажу в порядку і на умовах, передбачених законодавством, що діяло раніше, крім випадків, передбачених цим Законом.
Частиною 4 статті 3 КАС України встановлено, що закон, який встановлює нові обов'язки, скасовує чи звужує права, належні учасникам судового процесу, чи обмежує їх використання, не має зворотної дії в часі.
Отже, як вже було встановлено позивачка має 17 років 6 місяців 7 днів пільгового стажу роботи, загальний стаж складає 28 років 6 місяців 14 днів, тому, на думку суду, враховуючи положення ст.22 Конституції України, ч. 1 ст. 8 Конституції України, ч. 4 ст. 24 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» та рішення КСУ від 23 січня 2020 року № 1- р/2020, застосуванню підлягають положення п. «з» ст. 13 чинного Закону України «Про пенсійне забезпечення» від 05.11.1991 №1788-XII в редакції до внесення змін Законом України "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо пенсійного забезпечення" від 02.03.2015 №213-VIII. Тобто - із застосуванням при призначенні пенсії вікового цензу у 50 років.
Аналогічні правові висновки також викладені в постановах Верховного Суду від 07 грудня 2021 року у справі № 280/3230/20 (режим доступу в ЄДРСР: 101731791), від 09 грудня 2021 року у справі №280/4257/20 (режим доступу в ЄДРСР: 101774347), від 17 грудня 2021 року у справі №160/9272/20 (режим доступу в ЄДРСР: 101990213), від 21 грудня 2021 року у справі №500/1879/20 (режим доступу в ЄДРСР: 101990263), від 04 травня 2022 року у справі №440/2850/20 (режим доступу в ЄДРСР: 104177710), від 12 вересня 2022 року у справі №620/2852/20 (режим доступу в ЄДРСР: 106190711), від 29 вересня 2022 року у справі №320/4339/20 (режим доступу в ЄДРСР: 106515919), від 30 березня 2023 року у справі №300/1951/20 (режим доступу в ЄДРСР: 109943408), від 16 травня 2023 року у справі №160/5189/20 (режим доступу в ЄДРСР: 110893539), від 02 червня 2023 року у справі №160/13468/20 (режим доступу в ЄДРСР: 111290813), від 06 листопада 2023 року у справі №240/24/21 (режим доступу в ЄДРСР: 114701190).
Також необхідно зазначити, що за аналогією дана справа є типовою, оскільки відповідає ознакам, викладеним у рішенні Верховного Суду за результатами розгляду зразкової справи №360/3611/20, а саме:
- позивачка звернулася до органу Пенсійного фонду України 03.01.2024 із заявою про призначення пенсії з підстав, визначених ст. 13 Закону України "Про пенсійне забезпечення" від 05 листопада 1991 року №1788-ХІІ;
- на момент звернення ОСОБА_1 досягла відповідного віку - 50 років (для призначення пільгової пенсії згідно із п. «з» ст. 13 Закону №1788-ХІІ). - позивач набула стаж роботи, визначений ст. 13 Закону України від 05 листопада 1991 року №1788-ХІІ "Про пенсійне забезпечення";
- відповідачем є орган Пенсійного фонду України, уповноважений на вирішення питання про призначення пенсії.
Відповідно до вимог ч. 3 ст. 291 КАС України при ухваленні рішення у типовій справі, яка відповідає ознакам, викладеним у рішенні Верховного Суду за результатами розгляду зразкової справи, суд має враховувати правові висновки Верховного Суду, викладені у рішенні за результатами розгляду зразкової справи.
Враховуючи вищезазначене, згідно з пунктом "з" статті 13 ЗУ №1788-XII (з урахуванням висновків, викладених у рішенні Конституційного Суду України №1-р/2020 від 23.01.2020) на пільгових умовах мають право на пенсію за віком незалежно від місця останньої роботи: з) водії міського пасажирського транспорту (автобусів, тролейбусів, трамваїв) і великовагових автомобілів, зайнятих у технологічному процесі важких і шкідливих виробництв: чоловіки - після досягнення 55 років і при стажі роботи 25 років, в тому числі на зазначеній роботі не менше 12 років 6 місяців; жінки - після досягнення 50 років і при стажі роботи 20 років, в тому числі на зазначеній роботі не менше 10 років.
Тому для призначення пенсії згідно з пунктом "з" статті 13 ЗУ №1788-XII позивачу необхідно досягти 50 років, мати 20 років загального стажу та не менше 10 років пільгового стажу.
Відповідно до паспорту громадянина країни (МК397445), ОСОБА_1 народилася ІНФОРМАЦІЯ_1 , отже на момент подачі документів для призначення пенсії за віком на пільгових умовах 03.01.2024, позивачці було 52 роки.
Отже, пільговий стаж позивачки складає 17 років 6 місяців 7 днів (при необхідних 10 роках), та загальний страховий стаж складає 28 років 6 місяців 14 днів (при необхідних 20 роках).
Відтак, згідно із пунктом "з" статті 13 ЗУ №1788-XII (з урахуванням висновків, викладених у рішенні Конституційного Суду України №1-р/2020 від 23.01.2020) позивач має право на призначення пенсії за віком на пільгових умовах, як водію міського пасажирського транспорту (тролейбуса).
Таким чином, проаналізувавши наведене, суд приходить до висновку про скасування рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Донецькій області (код ЄДРПОУ: 13486010) від 10.01.2024 №204650011249 про відмову у призначення пенсії за віком на пільгових умовах, як водію міського пасажирського транспорту (тролейбуса), ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 (РНОКПП НОМЕР_2 ) відповідно до п. "з" ст. 13 Закону України "Про пенсійне забезпечення" від 5 листопада 1991 року №1788-XII (з урахуванням висновків, викладених у рішенні Конституційного Суду України №1- р/2020 від 23.01.2020).
Щодо вимоги зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України в Харківській області (код ЄДРПОУ: 14099344) призначити та виплачувати з 24 лютого 2022 року ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 (РНОКПП НОМЕР_2 ) пенсію за віком на пільгових умовах, як водію міського пасажирського транспорту (тролейбуса), згідно із п. "з" ст. 13 Закону України "Про пенсійне забезпечення" від 5 листопада 1991 року №1788-XII (з урахуванням висновків, викладених у рішенні Конституційного Суду України №1-р/2020 від 23.01.2020).
З системного аналізу положень ст.2 КАС України в кореспонденції з приписами ст.6 Конституції України, якою закріплений принцип розподілу державної влади та ст.8 Конституції України, якою запроваджений принцип верховенства права, слідує, що адміністративному суду при вирішенні адміністративного спору належить перевірити, зокрема, обґрунтованість саме тих висновків, стосовно обставин спірних правовідносин, які покладені суб'єктом владних повноважень в основу спірного рішення. Перевірка судом інших обставин спірних правовідносин виходить за межі предмету доказування в адміністративній справі і має своїм фактичним наслідком перебирання судом на себе функцій суб'єкта владних повноважень, а правовим мотивуванням спірного рішення додатковими фактичними підставами, що не відповідає запровадженому ст. 6 Конституції України принципу розподілу державної влади та запровадженому ст. 8 Конституції України принципу верховенства права. При цьому, суд зауважує, що приписи перелічених норм права встановлюють, що суд не має прав перебирати на себе функції органів державної влади, на які законами України покладені певні обов'язки, надані повноваження та віднесені до виключної компетенції такого суб'єкта.
Отже, суд не може перебирати на себе функцій суб'єкта владних повноважень в реалізації відповідних управлінських функцій і вирішенні питань, віднесених до виключної компетенції такого суб'єкта та зобов'язувати його приймати рішення, які входять до його компетенції.
Таким чином, суд дійшов висновку, що позовні вимоги позивача щодо зобов'язання Головного управління Пенсійного фонду України в Харківській області (код ЄДРПОУ: 14099344) призначити та виплачувати з 24 лютого 2022 року ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 (РНОКПП НОМЕР_2 ) пенсію за віком на пільгових умовах, як водію міського пасажирського транспорту (тролейбуса), згідно із п. "з" ст. 13 Закону України "Про пенсійне забезпечення" від 5 листопада 1991 року №1788-XII (з урахуванням висновків, викладених у рішенні Конституційного Суду України №1-р/2020 від 23.01.2020) задоволенню не підлягають.
Між тим, відповідно до ч. 2 ст. 9 КАС України зазначено, що суд розглядає адміністративні справи не інакше як за позовною заявою, поданою відповідно до цього Кодексу, і не може виходити за межі позовних вимог. Суд може вийти за межі позовних вимог тільки в разі, якщо це необхідно для повного захисту прав, свобод та інтересів сторін чи третіх осіб, про захист яких вони просять.
Судова влада реалізується шляхом здійснення правосуддя у рамках відповідних судових процедур (частина перша статті 124 Конституції України, частина друга статті 1 Закону України "Про судоустрій і статус суддів"). Суд є конституційно визначеним державним інститутом, який правомочний захищати права і свободи людини і громадянина, завданням якого є здійснення правосуддя, забезпечення права на справедливий суд та повагу до інших прав і свобод, гарантованих Конституцією і законами України (стаття 55, розділ VIII Конституції України, стаття 2 Закону України "Про судоустрій і статус суддів"). Судовий захист вважається найбільш дієвою гарантією відновлення порушених прав і свобод людини і громадянина.
Враховуючи вищевикладене та беручи до уваги, що судом скасовано рішення відповідача, а тому суд вважає за необхідне вийти за межі позовних вимог, заявлених позивачем, шляхом зобов'язання Головного управління Пенсійного фонду України в Харківській області повторно розглянути заяву ОСОБА_1 про призначення пенсії за віком на пільгових умовах.
Щодо вимоги допустити до негайного виконання рішення Суду в частині виплати заборгованості з виплати пенсії за віком на пільгових умовах з 24 лютого 2022 року ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 (РНОКПП НОМЕР_2 ) у межах суми стягнення за один місяць.
Суд вказує, що судове рішення у цій справі має зобов'язальний характер і не відноситься до рішень, які підлягають негайному виконанню, а тому підстави для задоволення вимог позивача про звернення рішення до негайного виконання відсутні.
Щодо вимоги зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України в Харківській області (код ЄДРПОУ: 14099344) подати звіт про виконання рішення Харківського окружного адміністративного суду по даній справі протягом 20 днів з дня набрання рішенням законної сили.
Відповідно до ст. 382 КАС України, суд який ухвалив судове рішення в адміністративній справі, має право зобов'язати суб'єкта владних повноважень не на користь якого ухвалене судове рішення, подати у встановлений судом строк звіт про виконання судового рішення.
З аналізу вказаної норми вбачається, що встановлення судового контролю за виконанням рішення суб'єктом владних повноважень - відповідачем у справі, є правом, а не обов'язком суду. Отже, судовий контроль за виконанням судових рішень в адміністративних справах є саме диспозитивним правом суду, яке може використовуватись в залежності від наявності об'єктивних обставин, що підтверджені належними та допустимими доказами. Це виключно як певна (можливо, виняткова) міра впливу на той чи інший орган влади. Застосування наведеної норми - це лише прерогатива суду.
В своєму ж позові про надання звіту про виконання судового рішення позивач не навів аргументованих доводів, та не надав доказів того, що рішення суду буде відповідачем тривалий час не виконуватись, в зв'язку з чим своєчасно у межах розумних строків не будуть поновлені його права. Тому, вказана вимога позивача не підлягає задоволенню.
Суд зазначає, що згідно з вимогами ст.2 КАС України завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з ме тою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб'єктів владних повноважень.
У справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів влад них повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень тау спосіб, що визначені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5)добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, протягом розумного строку.
Статтею 6 Кодексу адміністративного судочинства визначено, що суд при вирішенні справи керується принципом верховенства права, відповідно до якого, зокрема, людина, її права та свободи визнаються найвищими цінностями та визначають зміст і спрямованість діяльності держави.
Таким чином, проаналізувавши наведене, суд вважає за необхідне вказати, що позовні вимоги є частково обґрунтованими, частково підтверджені нормативно та документально, а тому є такими, що підлягають частковому задоволенню.
Керуючись ст.ст. 243, 244, 245, 246 КАС України, суд,-
Адміністративний позов ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , код ЄДРПОУ НОМЕР_2 ) до Головного управління Пенсійного фонду України в Харківській області (майдан Свободи, буд. 5, Держпром, під. 3, пов. 2, м. Харків, 61022, код ЄДРПОУ 14099344) , Головного управління Пенсійного фонду України в Донецькій області (пл. Соборна, буд. 8, м. Олександрія, Кіровоградська обл., Олександрійський р-н, 28000, код ЄДРПОУ 13486010), про визнання протиправним та скасування рішення, зобов'язання вчинити певні дії - задовольнити частково.
Визнати протиправним та скасувати рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Донецькій області (код ЄДРПОУ: 13486010) від 10.01.2024 №204650011249 про відмову у призначення пенсії за віком на пільгових умовах, як водію міського пасажирського транспорту (тролейбуса), ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 (РНОКПП НОМЕР_2 ) відповідно до п. "з" ст. 13 Закону України "Про пенсійне забезпечення" від 5 листопада 1991 року №1788-XII (з урахуванням висновків, викладених у рішенні Конституційного Суду України №1- р/2020 від 23.01.2020).
Зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України в Харківській області повторно розглянути заяву ОСОБА_1 про призначення пенсії за віком на пільгових умовах
В іншій частині позовних вимог відмовити.
Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Пенсійного фонду України в Харківській області (майдан Свободи, буд. 5, Держпром, під. 3, пов. 2, м. Харків, 61022, код ЄДРПОУ 14099344) на користь ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , код ЄДРПОУ НОМЕР_2 ) сплачений судовий збір в розмірі 484(чотириста вісімдесят чотири) грн.48 коп.
Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Пенсійного фонду України в Донецькій області (пл. Соборна, буд. 8, м. Олександрія, Кіровоградська обл., Олександрійський р-н, 28000, код ЄДРПОУ 13486010) на користь ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , код ЄДРПОУ НОМЕР_2 ) сплачений судовий збір в розмірі 484(чотириста вісімдесят чотири) грн.48 коп.
Рішення може бути оскаржено в апеляційному порядку до Другого апеляційного адміністративного суду шляхом подачі апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження чи закриття апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.
Суддя Кухар М.Д.