Постанова
Іменем України
26 червня 2024 року
провадження №22-ц/824/12128/2024
Київський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:
головуючого судді - Мазурик О. Ф. (суддя-доповідач),
суддів: Желепи О. В., Немировської О. В.,
розглянув у порядку письмового провадження апеляційну скаргу ОСОБА_1
на рішення Фастівського міськрайонного суду Київської області
від 29 квітня 2024 року
в складі судді Соловей Г. В.
у цивільній справі №381/520/24 Фастівського міськрайонного суду Київської області
за позовом ОСОБА_1
до ОСОБА_2
про зміну способу стягнення аліментів
31 січня 2024 року ОСОБА_1 звернулася до суду з позовом до ОСОБА_2 про зміну способу стягнення аліментів, а саме просила змінити визначений судовим рішенням спосіб стягнення аліментів у твердій грошовій сумі 400 грн на частину від його заробітку.
Позовну заяву мотивувала тим, що на підставі судового рішення з 2015 року з ОСОБА_2 стягуються аліменти на утримання їх спільного сина ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , у розмірі 400 грн, щомісячно, до досягнення дитиною повноліття.
Вказувала, що з моменту ухвалення рішення про стягнення аліментів зріс прожитковий мінімум на дитину відповідного віку, а розмір аліментів в сумі 400 грн менший ніж 50% прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку; є недостатнім для забезпечення повноцінного морального та фізичного розвитку дитини.
Також вказувала, що з віком дитини потреби на її утримання і виховання збільшуються. Загальне зростання цін та інфляційні процеси, які відбулися в період часу присудження аліментів, значно знизили грошову вартість та купівельну спроможність встановленого розміру аліментів, що позбавляє її можливості належного матеріального забезпечення дитини.
Додала, що відповідач в добровільному порядку відмовляється збільшити розмір аліментів, а тому вона вимушена звернутися до суду з даним позовом.
Рішенням Фастівського міськрайонного суду Київської області від 29 квітня 2024 року в задоволенні позову відмовлено.
Не погоджуючись з вказаним рішенням суду, позивачка звернулася до суду з апеляційною скаргою, в якій посилалася на порушення судом першої інстанції норм процесуального права та неправильне застосування норм матеріального права, незаконність та необґрунтованість рішення суду, ухваленого без повного та всебічного з'ясування обставин, що мають значення справи.
Як на підставу скасування рішення суду посилалася на те, що суд першої інстанції своє рішення не мотивував, а лише виклав норми матеріального права та пояснення, абсолютно проігнорувавши доводи, письмові докази та заяви позивача.
Також, як на підставу скасування рішення суду в апеляційній скарзі зазначила обставини та положення закону, які ідентичні, зазначеним в позовній заяві.
За вказаних обставин, просила скасувати рішення Фастівського міськрайонного суду Київської області від 29 квітня 2024 року та ухвалити нове судове рішення про задоволення позовних вимог у повному обсязі.
Позивачка, належним чином повідомлена про розгляд її апеляційної скарги на рішення суду від 29.04.2024 в порядку письмового провадження без повідомлення (виклику) учасників справи, що підтверджується звітом про доставку на вказану нею електронну адресу копії ухвали про відкриття апеляційного провадження (а. с. 66).
Відповідач також належним чином повідомлявся про розгляд апеляційної скарги позивачки на рішення суду від 29.04.2024 в порядку письмового провадження без повідомлення (виклику) учасників справи (а. с. 72-74).
Від відповідача не надходило відзиву на апеляційну скаргу.
Колегія суддів, заслухавши доповідь судді-доповідача, перевіривши доводи апеляційної скарги, законність та обґрунтованість рішення суду в межах апеляційного оскарження, та вимог, що заявлялися в суді першої інстанції, дійшла висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, виходячи з наступного.
Ухвалюючи рішення про відмову в задоволенні позовних вимог про зміну способу стягнення аліментів, суд першої інстанції виходив з їх недоведеності та необґрунтованості.
Колегія суддів погоджується з таким висновком суду першої інстанції та вважає його правильним з наступних підстав.
Судом встановлено та вбачається з матеріалів справи, що ОСОБА_1 та ОСОБА_2 є батьками ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 .
На підставі виконавчого листа №381/3035/15-ц, виданого Фастівським міськрайонним судом Київської області 31.08.2015, з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 стягуються аліменти на утримання сина ОСОБА_3 розмірі 400 гривень, щомісячно, до досягнення дитиною повноліття.
Частиною першою статті 192 СК України встановлено, що розмір аліментів, визначений за рішенням суду або за домовленістю між батьками, може бути згодом зменшено або збільшено за рішенням суду за позовом платника або одержувача аліментів у разі зміни матеріального або сімейного стану, погіршення або поліпшення здоров'я когось із них та в інших випадках, передбачених цим Кодексом.
Аналіз вказаної норми закону приводить до висновку, що розмір аліментів, визначений судовим рішенням або за домовленістю між батьками, суд може змінити за позовом платника або одержувача аліментів у зв'язку зі зміною матеріального чи сімейного стану, погіршення чи поліпшення здоров'я когось із них.
Крім цього, наведена правова норма вказує на можливість зміни раніше встановленого розміру аліментів за наявності доведених в судовому порядку підстав.
Отже, враховуючи зміст статті 192 СК України, розмір аліментів, визначений рішенням суду, не вважається незмінним та, зокрема, у зв'язку із значним покращенням матеріального становища платника аліментів стягувач аліментів може подати до суду заяву про збільшення розміру аліментів.
Таким чином, стаття 192 СК України вказує на можливість зміни раніше встановленого розміру аліментів за наявності доведених в судовому порядку підстав, а саме: зміни матеріального або сімейного стану, погіршення або поліпшення здоров'я когось із сторін.
Крім того, як неодноразово наголошував Верховний Суд у своїх постановах, що право вимагати заміни розміру аліментів шляхом зміни способу присудження аліментів не може заперечуватися, адже можливість вибору способу присудження аліментів з огляду на мінливість життєвих обставин, зазначених в ст.ст. 182-184 СК України, не може обмежуватися разовим її здійсненням.
З огляду на відсутність імперативної заборони змінювати розмір аліментів шляхом зміни способу їх присудження, за положеннями ст. 192 СК України зміна розміру аліментів може мати під собою зміну способу їх присудження (зміна розміру аліментів, стягнутих за рішенням суду у частці від заробітку (доходу) матері, батька дитини на розмір аліментів, визначений у певній твердій грошовій сумі та навпаки).
Ураховуючи викладене, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції, з'ясувавши обставини щодо матеріального та сімейного стану, а також стану здоров'я, як платника аліментів, так і стягувача, дійшов обґрунтованого висновку про відсутність правових підстав для зміни способу стягнення аліментів.
Так, судом першої інстанції враховано, що позивачка, звертаючись до суду з даним позовом, у відповідності до вимог ст. 12, 76, 77, 81 ЦПК України, не надала суду доказів погіршення свого матеріального стану, як і доказів покращення матеріального стану відповідача, що є законною підставою для зміни способу стягнення аліментів.
До того ж, суд першої інстанції прийняв до уваги доводи позивачки про те, що мінімальний гарантований розмір аліментів на утримання дитини, не може бути меншим 50% прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку, але обґрунтовано вказав на те, що дана обставина не може бути підставою для ухвалення рішення про зміну способу стягнення аліментів, оскільки такі гарантовані обмеження встановлені законодавством застосовуються на стадії виконання судового рішення. А механізм застосування такої гарантії полягає в тому, що незалежно від розміру аліментів, які встановлені рішенням суду, їх фактичний розмір не може бути меншими ніж 50% прожиткового мінімуму на дитину відповідного віку, для чого ухвалення окремого судового рішення з цього приводу не потребується.
Більш того, відповідно до правового висновку Великої Палати Верховного Суду, викладеному у постанові від 04 березня 2020 року у справі №682/3112/18, який враховано судом першої інстанції, зміна законодавцем мінімального розміру аліментів, які підлягають стягненню з платника аліментів на одну дитину, не є підставою для зміни розміру аліментів відповідно до статті 192 СК України, а є підставою для зміни мінімального розміру аліментів, зазначених у виконавчому листі у процедурі виконання та стягнення аліментів.
Також суд обґрунтовано вказав у рішенні, що позивачка не надала суду інформації про щомісячні доходи як платника аліментів, так і одержувача аліментів, хоча це є її процесуальним обов'язком.
Крім цього, суд правомірно зазначив у рішенні, що у відповідності до вимог сімейного законодавства, розмір аліментів, визначений судом або домовленістю між батьками у твердій грошовій сумі, щорічно підлягає індексації відповідно до закону, якщо платник і одержувач аліментів не домовилися про інше. За заявою одержувача аліментів індексація може бути здійснена судом за інший період. Тобто, сам по собі факт наявності інфляції, на що посилається позивачка, не може бути підставою для задоволення заявлених позовних вимог про зміну способу стягнення аліментів, а є підставою для проведення індексації розміру аліментів, визначеного у твердій грошовій сумі, у порядку, передбаченому чинним законодавством.
Вищезазначеним спростовуються доводи апеляційної скарги, що суд першої інстанції не мотивував своє рішення, а навів лише норми матеріального права та пояснення позивача.
Інших доводів апеляційна скарга не містить. А наведені в ній аргументи фактично за своїм змістом є доводами позовної заяви, яким в оскаржуваному рішенні надано належну правову оцінку.
За вказаних обставин та наведених положень закону колегія суддів вважає, що суд першої інстанції дійшов правильного висновку, що позивачка не надала суду належних, допустимих, достатніх та достовірних доказів, згідно яких наявні підстави для зміни способу стягнення аліментів.
З урахуванням наведеного, колегія суддів приходить до висновку, що рішення суду є законним та обґрунтованим, ухвалено з додержанням норм матеріального та процесуального права, а тому відсутні підстави для його скасування.
Відповідно до статті 375 ЦПК України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Частиною шостою статті 19 ЦПК України визначено, що справи, у яких ціна позову не перевищує ста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб; справи незначної складності є малозначними справами.
Оскільки ціна позову у даній справі не перевищує ста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, справа незначної складності, то вона відноситься до малозначних справ.
За приписами п. 2 ч. 3 ст. 389 ЦПК України не підлягають касаційному оскарженню судові рішення у малозначних справах.
На підставі викладеного та керуючись ст. 268, 374, 375, 383, 384, 389 ЦПК України
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 - залишити без задоволення.
Рішення Фастівського міськрайонного суду Київської області від 29 квітня 2024 року - залишити без змін.
Постанова набирає законної сили з дня її прийняття, оскарженню в касаційному порядку не підлягає, крім випадків, передбачених пунктом 2 частини 3 статті 389 ЦПК України.
Головуючий О. Ф. Мазурик
Судді О. В. Желепа
О. В. Немировська