№ справи: 753/14175/23
№ апеляційного провадження: 22-ц/824/9262/2024
Головуючий у суді першої інстанції: Коренюк А.М.
Доповідач у суді апеляційної інстанції: Немировська О.В.
25 червня 2024 року Київський апеляційний суд в складі колегії суддів:
головуючий - Немировська О.В.,
суддів - Желепи О.В., Мазурик О.Ф.,
розглянувши у порядку письмового провадження цивільну справу за позовом фізичної особи - підприємця ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , третя особа: Товариство з додатковою відповідальністю Страхова компанія «Альфа-Гарант», про стягнення страхового відшкодування,
за апеляційною скаргою представника ОСОБА_2 - ОСОБА_3 на ухвалу Дарницького районного суду міста Києва від 06 березня 2024 року,
встановив:
у серпні 2023 року фізична особа - підприємець ОСОБА_1 звернулась до суду з позовом, в якому просила стягнути з ОСОБА_2 завдану майнову шкоду в розмірі 91 841,31 гривень, заподіяну внаслідок дорожньо-транспортної пригоди. Також позивач просила стягнути судові витрати.
Рішенням Дарницького районного суду міста Києва від 08 лютого 2024 року у задоволенні позову було відмовлено.
13 лютого 2024 року ОСОБА_2 подав до суду першої інстанції заяву про надання доказів на підтвердження розміру понесених судових витрат та ухвалення додаткового рішення, в якій просив стягнути з позивача на його користь понесені витрати на професійну правничу допомогу у розмірі 30 000 гривень.
Ухвалою Дарницького районного суду міста Києва від 06 березня 2024 року заяву було повернуто без розгляду.
Не погоджуючись з ухвалою суду першої інстанції, ОСОБА_2 подав апеляційну скаргу, в якій просить скасувати ухвалу та направити справу для продовження розгляду до суду першої інстанції, посилаючись на порушення судом норм процесуального права.
Відповідно до ч.2 ст.369 ЦПК України апеляційні скарги на ухвали суду про поверненні заяви заявникові розглядаються судом апеляційної інстанції без повідомлення учасників справи.
Заслухавши доповідь судді Немировської О.В., дослідивши матеріали справи, обговоривши доводи апеляційної скарги, колегія дійшла висновку, що апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню з таких підстав.
Вирішуючи питання про повернення заяви без розгляду, суд першої інстанції виходив з того, що відповідачем не було додано доказів надсилання заяви про ухвалення додаткового рішення про стягнення з позивача на користь відповідача витрат на правову допомогу іншим учасникам справи, що є підставою для повернення її заявникові без розгляду відповідно до ч.4 ст.183 ЦПК України.
Однак, в повному обсязі з таким висновком суду першої інстанції погодитись не може з таких підстав.
У своїй апеляційній скарзі представник відповідача посилається на те, що ОСОБА_2 не звертався до суду із заявою в порядку виконання судового рішення, а тому розгляд судом його заяви в рамках розділу VI ЦПК України та застосування положень ч. 2,4 ст. 183 ЦПК України є порушенням норм процесуального права.
Положеннями ст. 183 ЦПК України визначено загальні вимоги до форми та змісту письмової заяви, клопотання, заперечення.
Частиною 2 ст. 183 ЦПК України визначено, що до заяви, скарги, клопотання чи заперечення, які подаються на стадії виконання судового рішення, в тому числі в процесі здійснення судового контролю за виконанням судових рішень, додаються докази їх надіслання (надання) іншим учасникам справи (провадження).
Відповідно до частини четвертої статті 183 ЦПК України суд, встановивши, що письмову заяву (клопотання, заперечення) подано без додержання вимог частини першої або другої цієї статті, повертає її заявнику без розгляду.
В даному випадку відповідачем було подано до суду заяву про долучення доказів на підтвердження понесення витрат на правничу допомогу та ухвалення додаткового рішення про стягнення судових витрат в порядку ч. 8 ст. 141 ЦПК України, а тому підстави вважати, що вона подана на стадії виконання судового рішення, відсутні.
Разом з тим, вказані обставини не можуть бути підставою для скасування ухвали суду та направлення питання про ухвалення додаткового рішення про стягнення витрат на правничу допомогу для продовження розгляду до суду першої інстанції виходячи з наступного.
Згідно із частинами першою, другою та п'ятою статті 12 ЦПК України цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов'язків, передбачених законом. Суд, зберігаючи об'єктивність і неупередженість: керує ходом судового процесу; сприяє врегулюванню спору шляхом досягнення угоди між сторонами; роз'яснює у випадку необхідності учасникам судового процесу їхні процесуальні права та обов'язки, наслідки вчинення або невчинення процесуальних дій; сприяє учасникам судового процесу в реалізації ними прав, передбачених цим Кодексом; запобігає зловживанню учасниками судового процесу їхніми правами та вживає заходів для виконання ними їхніх обов'язків.
ЄСПЛ вказав, що принцип рівності сторін - один із складників ширшої концепції справедливого судового розгляду - передбачає, що кожна сторона повинна мати розумну можливість представляти свою сторону в умовах, які не ставлять її в суттєво менш сприятливе становище в порівнянні з опонентом (GUREPKA v. UKRAINE (No. 2), № 38789/04, § 23, ЄСПЛ, від 08 квітня 2010 року).
У додатковій постанові Великої Палати Верховного Суду від 19 лютого 2020 року у справі № 755/9215/15-ц (провадження № 14-382цс19) зроблено такі висновки: «Із запровадженням з 15 грудня 2017 року змін до ЦПК України законодавцем принципово по новому визначено роль суду у позовному провадженні, а саме: як арбітра, що надає оцінку тим доказам та доводам, що наводяться сторонами у справі, та не може діяти на користь будь-якої із сторін, що не відповідатиме основним принципам цивільного судочинства.
Саме зацікавлена сторона має вчинити певні дії, спрямовані на відшкодування з іншої сторони витрат на професійну правничу допомогу, а інша сторона має право на відповідні заперечення проти таких вимог, що виключає ініціативу суду з приводу відшкодування витрат на професійну правничу допомогу одній із сторін без відповідних дій з боку такої сторони.
Принцип змагальності знайшов свої втілення, зокрема, у положеннях частин п'ятої та шостої статті 137 ЦПК України, відповідно до яких саме на іншу сторону покладено обов'язок обґрунтування наявність підстав для зменшення розміру витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами, а також обов'язок доведення їх неспівмірності».
За правилами статей 12, 81 ЦПК України року кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.
Відповідно до частини дев'ятої статті 83 ЦПК України копії доказів, що подаються до суду, заздалегідь надсилаються або надаються особою, яка їх подає, іншим учасникам справи. Суд не бере до уваги відповідні докази у разі відсутності підтвердження надсилання (надання) їх копій іншим учасникам справи, крім випадку, якщо такі докази є у відповідного учасника справи або обсяг доказів є надмірним, або вони подані до суду в електронній формі, або є публічно доступними.
В даному випадку матеріали справи свідчать про те, що заява про ухвалення додаткового рішення про стягнення судових витрат була подана відповідачем без підтвердження направлення її копії разом з доказами надання правничої допомоги позивачеві, що позбавило його можливості заявити клопотання про зменшення розміру судових витрат та доводити їх неспівмірність.
Вказані обставини свідчать про те, що відповідачем не було дотримано строку та порядку звернення до суду із заявою про ухвалення додаткового рішення про стягнення судових витрат.
Верховний Суд у постанові від 21 вересня 2022 року у справі № 725/1301/21 (провадження № 61-20691св21) зазначив, що, встановивши порушення позивачем установленого процесуальним законом порядку пред'явлення до відшкодування витрат на правничу допомогу, а саме не направлення позивачем на адреси інших учасників справи (відповідачів) документів, які підтверджують понесені витрати на правничу допомогу, що позбавило відповідачів можливості подати до суду клопотання про неспівмірність розміру таких витрат відповідно до ч.6 ст.137 ЦПК України, суд апеляційної інстанції обґрунтовано повернув без розгляду клопотання позивача про стягнення витрат на професійну правничу допомогу.
Згідно зі статтею 376 ЦПК України підставами для скасування судового рішення повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни судового рішення є: 1) неповне з'ясування обставин, що мають значення для справи; 2) недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції визнав встановленими; 3) невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, обставинам справи; 4) порушення норм процесуального права або неправильне застосування норм матеріального права.
Зміна судового рішення може полягати в доповненні або зміні його мотивувальної та (або) резолютивної частин.
Враховуючи викладене, ухвалу суду першої інстанції слід змінити, виклавши її мотивувальну частину в редакції цієї постанови.
Керуючись ст.ст. 367, 368, 374, 376, 382 ЦПК України, суд
постановив:
апеляційну скаргу представника ОСОБА_2 - ОСОБА_3 задовольнити частково.
Ухвалу Дарницького районного суду міста Києва від 06 березня 2024 року змінити, виклавши її мотивувальну частину в редакції цієї постанови.
В іншій частині ухвалу суду залишити без змін.
Постанова набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена до Верховного Суду в касаційному порядку протягом тридцяти днів.
Головуючий
Судді