Номер провадження: 22-ц/813/2951/24
Справа № 522/13596/23
Головуючий у першій інстанції Бондар В.Я.
Доповідач Лозко Ю. П.
04.06.2024 року м. Одеса
Одеський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати у цивільних справах:
головуючого - Лозко Ю.П.,
суддів: Кострицький В.В., Назарової М.В.,
за участю секретаря судового засідання - Пересипка Д.В.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі судових засідань Одеського апеляційного суду в порядку спрощеного провадження
апеляційну скаргу Одеської регіональної торгово-промислової палати
на рішення Приморського районного суду м. Одеси від 04 жовтня 2023 року
у цивільній справі за позовом ОСОБА_1 до Одеської регіональної торгово-промислової палати про скасування дисциплінарного стягнення у вигляді догани,
встановив:
У липні 2023 року ОСОБА_1 звернулась до суду з вказаною вище заявою, в якій просила визнати незаконним та скасувати наказ Одеської регіональної торгово-промислової палати від 08 червня 2023 року №47/ЛП про оголошення відносно неї догани, посилаючись на те що вона з відповідачем перебуває у трудових відносинах, працює на посаді начальника управління товарних експертиз Одеської регіональної торгово-промислової палати.
05 червня 2023 Президент Одеської регіональної торгово-промислової палати ОСОБА_2 своїм розпорядженням №1 зобов'язав позивачку надати письмові пояснення про ведення табелю обліку використання робочого часу головного фахівця управління товарних експертиз ОСОБА_3 за травень 2023 року (щоденно), встановивши строк його виконання - 06 червня 2023 року.
Позивачка зазначає, що вказане розпорядження їй було вручено 05 червня 2023 приблизно о 13:30 - 13:45 год, в той час як робочий день до 14:00 год.
Наказом від 08 червня 2023 року позивачці ОСОБА_1 оголошено догану за порушення трудової дисципліни, а саме ненадання письмових пояснень, який вона вважає незаконним та просить його скасувати, з тих підстав, що:
- до кола її трудових обов'язків не входить ані оформлення табелю обліку використання робочого часу управління товарних експертиз, ані надання пояснень стосовно оформлення такого табелю,
- у порушення ст. 149 КЗпП України, відповідач не вимагав від неї письмових пояснень щодо ненадання пояснень,
- 06 червня 2023 року протягом всього робочого дня вона виконувала обов'язки, передбачені посадовою інструкцією, а саме спілкувалася з представником ТОВ «АЛІСАН», яке 06 червня 2023 року звернулося зі скаргою на експерта УТЕ ОСОБА_13 та брала участь у вирішенні цього конфлікту, а 07 червня 2023 року у приміщенні ОРТПП було припинено постачання електроенергії і всіх робітників палати відпустили додому до закінчення робочого часу.
08 червня 2023 року під час підготовки ОСОБА_1 доповідної записки на виконання резолюції накладеної 07 червня 2023 року віце-президентом ОРТПП ОСОБА_5 на скаргу ТОВ «АЛІСАН», до її кабінету зайшли ОСОБА_6 , ОСОБА_7 та ОСОБА_8 і запитали чи підготувала вона пояснення, що вона зазначила про те, що не мала вільного часу і це не входить до її трудових обов'язків, після чого його було вручено зазначений вище наказ, який вважає є незаконним з вказаних підстав.
Рішенням Приморського районного суду м. Одеси від 04 жовтня 2023 року позов ОСОБА_1 задоволено. Визнано незаконним та скасовано наказ Одеської регіональної торгово-промислової палати від 08 червня 2023 року №47/ЛП про оголошення догани ОСОБА_1 .
Не погодившись із вказаним рішенням суду, Одеська регіональна торгово-промислова звернулася з апеляційною скаргою, в якій посилаючись на неправильне застосування судом норм матеріального права та порушення норм процесуального права просить скасувати рішення Приморського районного суду м. Одеси від 04 жовтня 2023 року та відмовити в задоволенні позову ОСОБА_1 .
За доводами апеляційної скарги, суд першої інстанції безпідставно, за відсутності у матеріалах справи належних доказів встановив факт отримання позивачкою Розпорядження президента ОРТПП №1 від 05 червня 2023 року о 13:30-13:45 год., зайнятість позивачки 06-08 червня 2023 року та констатував обов'язок відповідача спростувати відповідні твердження позивачки. Також хибним є зазначення судом щодо обов'язку відповідача довести можливість виконання вказаного розпорядження у визначений ним термін, попри те, що зазначеними обставинами заявлені позовні вимоги ОСОБА_1 не обґрунтовувала, як і не заявляла про відповідні обставини під час ознайомлення із оспорюваним наказом.
Також скаржник вказує, що звертався до суду з клопотанням про відкладення розгляду справи, у зв'язку із зайнятістю представника в іншому процесі, водночас суд розглянув справу за відсутності відповідача, що позбавило останнього можливості скористатись своїми процесуальними правами.
31 травня 2024 року адвокат Семенова Н.С., яка діє від імені ОСОБА_1 , звернулась до апеляційного суду із клопотанням про проведення судового засідання у відсутності ОСОБА_1 .
У поданих до суду заявах сторони просили розглянути справу без їх участі.
У судове засідання учасники справи будучи належним чином повідомленими про дату, час і місце розгляду справи в судове засідання не з'явилися, що відповідно до ч. 2 ст. 372 ЦПК України, не перешкоджає розгляду справи.
Заслухавши суддю - доповідача, перевіривши матеріали справи, законність і обґрунтованість оскаржуваного рішення суду першої інстанції у межах доводів та вимог апеляційної скарги, апеляційний суд вважає апеляційну скаргу такою, що підлягає задоволенню, з огляду на таке.
Відповідно до частини першої статті 367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.
Відповідно до ст. 263 ЦПК України рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.
Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права і з дотриманням норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.
Оскаржуване рішення суду не в повній мірі відповідає вказаним вимогам, виходячи з такого.
Ухвалюючи оскаржуване рішення, суд виходив з того, що ОСОБА_1 дійсно не було виконано у встановлений строк розпорядження Президента ОРУТПП №1, чим порушено п.14 Правил внутрішнього трудового розпорядку, однак, зважаючи на об'єм запитуваної інформації, визначений у оспорюваному Розпорядженні час є недостатнім для його належного виконання.
Щодо таких висновків суду, колегія суддів зауважує про таке.
Частиною першою статті 15 ЦК України визначено право кожної особи на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.
За частиною першою статті 16 ЦК України, частиною першою статті 4 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому законом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.
Суд, здійснюючи правосуддя, захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законами України.
Завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави.
Обов'язком суду при розгляді справи є дотримання вимог щодо всебічності, повноти й об'єктивності з'ясування обставин справи та оцінки доказів.
Всебічність та повнота розгляду передбачає з'ясування усіх юридично значущих обставин та наданих доказів з усіма притаманними їм властивостями, якостями та ознаками, їх зв'язків, відносин і залежностей. Усебічне, повне та об'єктивне з'ясування обставин справи забезпечує, як наслідок, постановлення законного й обґрунтованого рішення.
За змістом частини першої статті 43 Конституції України кожен має право на працю, що включає можливість заробляти собі на життя працею, яку він вільно обирає або на яку вільно погоджується.
Відповідно до частини першої статті 3 КЗпП України законодавство про працю регулює трудові відносини працівників усіх підприємств, установ, організацій незалежно від форм власності, виду діяльності і галузевої належності, а також осіб, які працюють за трудовим договором з фізичними особами.
За частиною першою статті 51 КЗпП України держава гарантує працездатним громадянам, які постійно проживають на території України, зокрема, правовий захист від необґрунтованої відмови у прийнятті на роботу і незаконного звільнення, а також сприяння у збереженні роботи.
Згідно з трудовим законодавством працівники реалізують право на працю шляхом укладення трудового договору про роботу на підприємстві, в установі, організації або з фізичною особою, отже, трудовий договір є основною, базовою формою виникнення трудових правовідносин.
Відповідно до статті 139 КЗпП України працівники зобов'язані працювати чесно і сумлінно, своєчасно і точно виконувати розпорядження власника або уповноваженого ним органу, додержувати трудової і технологічної дисципліни, вимог нормативних актів про охорону праці, дбайливо ставитися до майна власника, з яким укладено трудовий договір.
За положеннями частини першої статті 147 КЗпП України за порушення трудової дисципліни до працівника може бути застосовано тільки один з таких заходів стягнення - догана або звільнення.
Згідно із статтею 148 КЗпП України дисциплінарне стягнення застосовується власником або уповноваженим ним органом безпосередньо за виявленням проступку, але не пізніше одного місяця з дня його виявлення, не рахуючи часу звільнення працівника від роботи у зв'язку з тимчасовою непрацездатністю або перебування його у відпустці. Дисциплінарне стягнення не може бути накладене пізніше шести місяців з дня вчинення проступку.
Відповідно до статті 149 КЗпП України до застосування дисциплінарного стягнення власник або уповноважений ним орган повинен зажадати від порушника трудової дисципліни письмові пояснення.
За кожне порушення трудової дисципліни може бути застосовано лише одне дисциплінарне стягнення.
При обранні виду стягнення власник або уповноважений ним орган повинен враховувати ступінь тяжкості вчиненого проступку і заподіяну ним шкоду, обставини, за яких вчинено проступок, і попередню роботу працівника.
Стягнення оголошується в наказі (розпорядженні) і повідомляється працівникові під розписку.
Дисциплінарним проступком визнаються діяння, що пов'язуються з невиконанням чи неналежним виконанням працівником своїх обов'язків без поважних причин. Тобто наявність поважних причин у такому разі свідчить про відсутність вини працівника.
У постанові Верховного Суду від 22 липня 2020 року у справі N 554/9493/17 (провадження N 61-38286св18), згідно з якими під час розгляду справ про накладення дисциплінарних стягнень за порушення трудової дисципліни суди повинні з'ясовувати, в чому конкретно знайшло прояв порушення, чи додержані власником або уповноваженим ним органом передбачені статтями 147-149 КЗпП України правила і порядок застосування дисциплінарного стягнення, зокрема, чи враховані обставини, за яких вчинено проступок.
Як убачається з матеріалів справи, сторони перебувають у трудових відносинах, позивачка працює посаді начальника управління товарних експертиз (а.с.83-84).
Наказом Одеської регіональної торгово-промислової палати №64/О від 30 грудня 2022 встановлено з 02 січня 2023 року для всіх працівників, крім прибиральниць службових приміщень та охоронців службових приміщень, початок роботи 8:00 та закінчення роботи 14:00, з часом для прийому їжі протягом робочого часу (перерва) (а.с.19).
Розпорядженням №1 Президента Одеської регіональної торгово-промислової палати ОСОБА_2 від 05 червня 2023 року зобов'язано ОСОБА_1 , начальника управління товарних експертиз, надати письмові пояснення про ведення табелю обліку використання робочого часу головного фахівця товарних експертиз ОСОБА_3 за травень 2023 року (щоденно). Строк виконання - 06 червня 2023 року.
З вказаним розпорядженням ОСОБА_1 була ознайомлена під розпис, у день його винесення про що свідчить її підпис, однак без зазначення конкретного часу одержання цього розпорядження (а.с.10).
Згідно пунктом 5.1 посадової інструкції начальника УТЕ Одеської регіональної торгово-промислової палати, затвердженої 06 жовтня 2022 року, начальник несе відповідальність за невиконання покладених на нього функціональних обов'язків передбачених посадовою інструкцією, а також за недотримання та порушення Правил внутрішнього трудового розпорядку відповідно до чинного законодавства України (а.с.15-18).
Пунктом 14 Правил внутрішнього трудового розпорядку для працівників Одеської регіональної торгово-промислової палати, закріплено, що працівник зобов'язаний працювати чесно і добросовісно, дотримуватися дисципліни праці, своєчасно і точно виконувати розпорядження адміністрації, підвищувати продуктивність праці, покращувати якість виконуваної роботи, дотримуватися вимог по охороні праці, берегти власність Палати (а.с.12 зворот).
Розпорядженням президента Одеської регіональної торгово-промислової палати "Про введення Табеля обліку використання робочого часу" №6 від 01 грудня 2017 року зобов'язано начальників структурного підрозділу здавати до відділу кадрів «Табель». З даним розпорядженням ОСОБА_1 була ознайомлена про що свідчить її підпис (а.с.93).
Згідно листа АТ «ДТЕК Одеські електромережі» від 03 жовтня 2023 року, АТ «ДТЕК Одеські електромережі» 07 червня 2023 року проводило ремонтні роботи у трансформаторній підстанції (ТП 183), що могло мати наслідком відсутність розподілу електричної енергії за адресою: АДРЕСА_1 , була відсутня електрична енергія з 09 год 07 хв до 16 год 51 хв (а.с.131).
08 червня 2023 року начальник управління кадрової роботи, документообігу та контрою ОСОБА_6 , в.о. начальника Юридичного відділу ОСОБА_10 та член профспілкового комітету, начальник відділу підтримки експорту Вікторія Хачкурузова склали акт №1 про те, що станом на 08 червня 2023 року о 12:10 год. ОСОБА_1 не надано письмового пояснення на виконання розпорядження №1 від 05 червня 2023 року стосовно оформлення табелю обліку використання робочого часу (а.с.23).
08 червня 2023 року ОСОБА_1 написала доповідну записку президенту ОРТПП ОСОБА_2 , яка була зареєстрована о 13:48 год., згідно якої довела до відома, що табель обліку використання робочого часу веде в.о. заступника начальника УТЕ ОСОБА_12 . Також пояснила, що протягом останніх місяців, ОСОБА_13 головний фахівець УТЕ, приходила на роботу із запізненням, або телефонувала і говорила, що сьогодні не буде на роботі, бо начальник відділу кадрів ОСОБА_6 їй пояснила, що якщо на руках немає наряду, тоді можна на роботу не приходити чи приходити, коли зможе. На численні мої (позивача) та ОСОБА_12 зауваження та прохання дати пояснення, реакція з боку ОСОБА_13 була відсутня. На прохання ОСОБА_1 ОСОБА_12 повідомила про ситуацію в УТЕ, ОСОБА_9 і начальника Управління кадрової роботи ОСОБА_6 (а.с.22).
08 червня 2023 року Наказом Президента Одеської регіональної торгово-промислової палати №47/ ЛП ОСОБА_2 , оголошено догану ОСОБА_1 , начальнику управління товарних експертиз, за порушення трудової дисципліни (не надання начальником УТЕ ОСОБА_1 письмового пояснення стосовно оформлення табелю обліку використання робочого часу УТЕ за травень 2023р.), підстава: розпорядження №1 від 05 червня 2023 року , Акт про не надання письмового пояснення стосовно оформлення табелю обліку використання робочого часу УТЕ за травень 2023 року від 08 червня 2023 року №1 (а.с.9).
Табель обліку за квітень 2023 року підписаний начальником УТЕ ОСОБА_1 , відповідальною особою зазначена - в.о. заступника нач. УТЕ ОСОБА_12 (а.с.88-89).
Зважаючи на положення ст. 367 ЦПК України, колегія суддів не переглядає рішення суду стосовно висновків суду першої інстанції про необґрунтованість доводів позивачки про те, що оформлення табелів обліку використання робочого часу управління товарних експертиз не є складовою трудової функції позивачки та не випливають з правил внутрішнього трудового розпорядку Одеської регіональної торгово-промислової палати, оскільки апеляційна скарга Одеської регіональної торгово-промислової палати відповідних доводів не містить, а ОСОБА_1 рішення Приморського районного суду м. Одеси від 04 жовтня 2023 року не оскаржено.
Стосовно посилань позивачки на те, що відповідач не вимагав від неї письмових пояснень щодо невиконання Розпорядження №1, колегія суддів вважає вірним зазначення судом першої інстанції про те, що невиконання власником або уповноваженим ним органом обов'язку зажадати письмове пояснення від працівника та неодержання такого пояснення не є підставою для скасування дисциплінарного стягнення, якщо факт порушення трудової дисципліни підтверджений наданими суду доказами, що узгоджується із правовими висновками, викладеними у постанові Верховного Суду України від 19 жовтня 2016 року у справі № 6-2801цс15 та постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду від 21 жовтня 2019 року у справі № 711/8227/16-ц (провадження № 61-33637св18) про те, що невиконання роботодавцем обов'язку отримати письмове пояснення від працівника та неодержання такого пояснення не є підставою для скасування дисциплінарного стягнення.
Водночас, колегія суддів вважає безпідставним, таким, що виходить за межі підстав позову ОСОБА_1 висновок суду першої інстанції про те, що зважаючи на об'єм запитуваної інформації, визначений вказаним Розпорядженням час є недостатнім для його належного виконання.
Так, звертаючись до суду з позовом та обґрунтовуючи безпідставність застосовного до нього дисциплінарного стягнення, позивачка вказувала на те, що оформлення табелів обліку використання робочого часу управління товарних експертиз не є складовою її трудової функції та не випливають з правил внутрішнього трудового розпорядку Одеської регіональної торгово-промислової палати; у порушення ст. 149 КЗпП України відповідач не вимагав від неї письмових пояснень щодо невиконання розпорядження №1 Президента Одеської регіональної торгово-промислової палати ОСОБА_2 від 05.06.2023 року; зважаючи на несвоєчасне вручення оспорюваного розпорядження та трудову зайнятість позивачки у період 05.06-07.06.2023 року виконання такого у визначений термін було неможливим.
Зважаючи на викладене, колегія суддів констатує, що ОСОБА_1 , не погоджуючись із притягненням до дисциплінарної відповідальності, на об'єм запитуваної у Розпорядженні №1 інформації не посилалась.
В постановах Верховного Суду від 08.08.2019 року у справі №450/1686/17 та від 15 липня 2019 року у справі №235/499/17 зазначено, що аналіз норм процесуального та матеріального права дає підставу вважати, що кожна сторона сама визначає стратегію свого захисту, зміст своїх вимог і заперечень, тягар доказування лежить на сторонах спору, а суд розглядає справу виключно у межах заявлених ними вимог та наданих доказів. Суд не може вийти за межі позовних вимог та в порушення принципу диспозитивності самостійно обирати правову підставу та предмет позову.
Також, погоджуючись із доводами апеляційної скарги про недоведеність обставин щодо отримання позивачкою Розпорядження президента ОРТПП №1 від 05 червня 2023 року о 13:30-13:45 год., а також її зайнятості 06-08 червня 2023 року та відсутності електропостачання 07 червня 2023 року, які суд першої інстанції вважав встановленими, колегія суддів виходить з такого.
Відповідно до ст. 2 ЦПК України завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави.
Відповідно до ч.ч. 1-4 ст. 12 ЦПК України цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов'язків, передбачених законом
За ч. 1 ст. 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.
Згідно зі ст. 89 ЦПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).
За своєю природою змагальність судочинства засновується на розподілі процесуальних функцій і відповідно - правомочностей головних суб'єктів процесуальної діяльності цивільного судочинства - суду та сторін (позивача та відповідача). Розподіл процесуальних функцій об'єктивно призводить до того, що принцип змагальності втілюється у площині лише прав та обов'язків сторін. Отже, принцип змагальності у такому розумінні урівноважується з принципом диспозитивності та, що необхідно особливо підкреслити, - із принципом незалежності суду. Він знівельовує можливість суду втручатися у взаємовідносини сторін завдяки збору доказів самим судом. У процесі, побудованому за принципом змагальності, збір і підготовка усього фактичного матеріалу для вирішення спору між сторонами покладається законом на сторони. Суд тільки оцінює надані сторонам матеріали, але сам жодних фактичних матеріалів і доказів не збирає.
Тягар доведення обґрунтованості вимог пред'явленого позову за загальним правилом покладається на позивача, а доведення заперечень щодо позовних вимог покладається на відповідача.
Наведене узгоджується з правовою позицією, викладеною у постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суд від 02 жовтня 2019 року у справі № 522/16724/16-ц.
З огляду на вказане вище та з урахуванням визначених цивільним процесуальним законом принципів змагальності і диспозитивності цивільного процесу, положень ЦК України, слід зробити висновок, що позивачка посилаючись на те, що з Розпорядженням №1 вона була ознайомлена наприкінці робочого часу 05 червня 2023 року, мала довести суду ці обставини належними, допустимими, достовірними та достатніми доказами, відповідно до вимог ст.ст. 77-80 ЦПК України, водночас жодних доказів на підтвердження наведених обставин не надала.
Колегія суддів також приймає до уваги, що у Доповідній записці, складеній та поданій президенту ОРТПП ОСОБА_2 , ОСОБА_1 жодних зауважень щодо браку визначеного Розпорядженням №1 часу на його виконання, у зв'язку із, зокрема, несвоєчасним із ним ознайомленням, жодних зауважень не навела, натомість, зауважила про те, що ведення табелю обліку використання робочого часу покладеного на в.о. заступника начальника УТЕ ОСОБА_12 .
Також, у розумінні ст.ст. 77-80 ЦПК України, Лист АТ «ДТЕК Одеські електромережі» від 03 жовтня 2023 року, не є належним доказом на підтвердження обставин якими обґрунтовується позов, зокрема відсутності 07 червня 2023 року у будівлі за місцезнаходженням відповідача та відповідно роботи позивачки за адресою: АДРЕСА_1 , електропостачання з 09 год 07 хв до 16:51 год, оскільки, попри протилежні висновки суду першої інстанції, у зазначеному листі повідомлено лише про можливість відсутності електропостачання на зазначеному об'єкті у вказаний час, а не констатація цього факту.
Водночас, апеляційний суд зауважує, що посилання скаржниці на те, що а 06 червня 2023 року була зайнята протягом усього робочого часу не спростовують факту невиконання ОСОБА_1 , у порушення п.14 Правил внутрішнього трудового розпорядку, вимог Розпорядження №1 Президента Одеської регіональної торгово-промислової палати ОСОБА_2 від 05.06.2023 року.
Окрім того, посилання позивачки про те, що через подання 06 червня 2023 року ТОВ «Алісан» відповідної скарги, вона протягом всього робочого дня 06 червня 2023 року приймала участь у вирішенні конфлікту, що виник у представника ТОВ «Алісан» із експерткою УТЕ ОСОБА_13 є необґрунтованими, оскільки таких обставин суду не доведено, а скарга ТОВ «Алісан» , що міститься у матеріалах справи зареєстрована лише 07 червня 2023 року.
З огляду на встановлені у справі обставини , апеляційний суд вважає помилковим висновок суду першої інстанції про задоволення позовних вимог ОСОБА_1 з вказаних вище підстав, оскільки останньою не доведено суду належними доказами підстави її позову.
Відповідно до ч. 1 п. 2 ст. 374 ЦПК України суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги має право скасувати судове рішення повністю або частково і ухвалити у відповідній частині нове рішення або змінити рішення.
Відповідно до ч.1 п.п.1,3,4 ч.2 ст. 376 ЦПК України підставами для скасування судового рішення повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни судового рішення є неповне з'ясування обставин, що мають значення для справи, невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, обставинам справи, порушення норм процесуального права або неправильне застосування норм матеріального права.
Неправильним застосуванням норм матеріального права вважається: неправильне тлумачення закону, або застосування закону, який не підлягає застосуванню, або незастосування закону, який підлягав застосуванню.
Підсумовуючи наведене, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає задоволенню, а оскаржуване рішення суду скасуванню із ухваленням нового судового рішення про відмову в задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 .
Керуючись ст. ст. 367, 374, 376, 381-384 ЦПК України
постановив:
Апеляційну скаргу Одеської регіональної торгово-промислової палати задовольнити.
Рішення Приморського районного суду м. Одеси від 04 жовтня 2023 року скасувати та ухвалити нове судове рішення.
Відмовити у задоволенні позову ОСОБА_1 до Одеської регіональної торгово-промислової палати про скасування дисциплінарного стягнення у вигляді догани.
Стягнути з ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 ) на користь Одеської регіональної торгово-промислової палати (ЄДРПОУ 02944722) судовий збір у розмірі 1 610,40 гривень.
Постанова суду набирає законної сили з моменту її прийняття та може бути оскаржена у касаційному порядку до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.
Повний текст постанови складено 10 червня 2024 року.
Головуючий Ю.П. Лозко
Судді: В.В. Кострицький
М.В. Назарова