Номер провадження: 33/813/1287/24
Номер справи місцевого суду: 523/3294/24
Головуючий у 1-й інстанції Шкуренков М. В.
Доповідач Лозко Ю. П.
06.06.2024 року м. Одеса
Суддя Одеського апеляційного суду судової палати у цивільних справах Лозко Ю.П.,
за участю секретаря судового засідання Пересипка Д.В., захисниці Цейтліної Вікторії Євгенівни
розглянувши апеляційну скаргу особи, яка притягається до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 та його захисниці Цейтліної Вікторії Євгенівни на постанову судді Суворовського районного суду Одеської області від 21 березня 2024
Постановою судді Суворовського районного суду Одеської області від 21 березня 2024 ОСОБА_1 притягнуто до адміністративної відповідальності за ч.1 ст. 130 КУпАП та накладено адміністративне стягнення у вигляді штрафу у розмірі 1000 неоподаткованих мінімумів доходів громадян, що становить 17000 грн з позбавленням права керування транспортними засобами строком на 1 рік. Вирішено питання щодо судового збору.
Судом першої інстанції встановлено, що 10 лютого 2024 року о 00:52 год, тобто в комендантську годину, водій ОСОБА_1 , керував автомобілем марки «Ніссан» держномер НОМЕР_1 біля будинку 28 на вулиці Червонослобідській в місті Одесі з ознаками наркотичного сп'яніння (поведінка, що не відповідає обстановці). Від проходження огляду на стан сп'яніння у встановленому законом порядку відмовився у медичному закладі.
В апеляційній скарзі ОСОБА_1 та його захисниця Цейтліна В.Є. просять скасувати постанову судді Суворовського районного суду Одеської області від 21 березня 2024 та закрити провадження у справі у зв'язку з відсутністю події і складу адміністративного правопорушення, посилаючись на те, що: ОСОБА_1 не відмовлявся від проходження огляду у закладі охорони здоров'я, матеріали справи відповідних доказів з цього приводу не містять. Правоохоронцями в основу протоколу про адміністративне правопорушення покладено недійсний висновок щодо результатів медичного огляду, який складено з порушенням вимог Порядку та Інструкції. У закладі охорони здоров'я
ОСОБА_1 не відмовлявся від надання біологічних зразків, повідомляв, що не міг надати саме зразки сечі, з огляду на відсутність фізіологічної можливості, ця обставина не може розцінюватися, як відмова від проходження огляду, оскільки відповідно до п.п. 12,13 Інструкції передбачено, що дослідження біологічного середовища може використовуватися кров, якщо в обстежуваної особи неможливо взяти зразки таких біологічних середовищ, як слина, сеча, змиви з поверхні губ, шкірного покриву обличчя і рук. Лікар закладу охорони здоров'я та правоохоронці наполягали саме на відібранні у ОСОБА_1 біологічного зразку сечі, у той час як зовнішній огляд ОСОБА_1 лікарем не проводився. Висновок складений лікарем є недійсним, оскільки: його було складено за відсутності акту медичного огляду та не за наслідками проведення огляду на стан сп'яніння та за відсутності
ОСОБА_1 та правоохоронців у присутності невідомих осіб, який лікар попросив бути свідками про яких інформація у матеріалах справи відсутня; цей документ складено лікарем більше ніж через 3 години з моменту зупинки ОСОБА_1 та за відсутності у нього повноважень засвідчувати відмову/ухилення від проходження огляду; копію цього документа ОСОБА_1 не отримував.
В апеляційній скарзі апелянтами також порушується питання про поновлення строку з посиланням на те, що в судовому засіданні не було проголошено оскаржувану постанову, не повідомлено про результати розгляду справи. Копію оскаржуваної постанови, а ні
ОСОБА_1 , а ні його захисниця не отримували. З оскаржуваною постановою
ОСОБА_1 ознайомився 16 квітня 2024 року з Єдиного державного реєстру судових рішень.
В судовому засіданні захисниця ОСОБА_2 підтримала доводи та вимоги апеляційної скарги.
Особа, яка притягається до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 , будучи належним чином повідомленим про дату, час та місце розгляду справи в судове засідання, призначене на 06 червня 2024 року не з'явився, заяву (клопотання) про відкладення розгляду справи на адресу суду не подавав.
Відповідно до ч. 6 ст. 294 КУпАП неявка в судове засідання особи, яка подала скаргу, інших осіб, які беруть участь у провадженні у справі про адміністративне правопорушення, не перешкоджає розгляду справи, крім випадків, коли є поважні причини неявки або в суду відсутня інформація про належне повідомлення цих осіб.
З огляду на наведене, та зважаючи на положення статті 268 КУпАП, які не містять імперативної заборони щодо розгляду справи про адміністративне правопорушення, передбаченого ч.1 ст. 130 КУпАП за відсутності особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, апеляційний суд, врахувавши фактичні обставини справи, вважає за можливе розглянути справу за відсутності ОСОБА_1 .
Вислухавши захисницю ОСОБА_2 за доводами апеляційної скарги, перевіривши матеріали справи, апеляційний суд вважає, що апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню, з таких підстав.
Відповідно до ч. 2 ст. 294 КУпАП постанова судді у справі про адміністративне правопорушення може бути оскаржена особою, яку притягнуто до адміністративної відповідальності, її законним представником, захисником, потерпілим, його представником протягом десяти днів з дня винесення постанови. Апеляційна скарга, подана після закінчення цього строку, повертається апеляційним судом особі, яка її подала, якщо вона не заявляє клопотання про поновлення цього строку, а також якщо у поновленні строку відмовлено.
Строк на апеляційне оскарження, пропущений із поважних причин, може бути поновлений за клопотанням заінтересованої особи.
При вирішенні питання про можливість поновлення пропущеного процесуального строку, суд має зважати на причини, які слугували перешкодами у реалізації особою права на апеляційне оскарження.
Поважними причинами слід вважати лише ті обставини, які були об'єктивно непереборними, тобто не залежали від волевиявлення особи, яка подала апеляційну скаргу, пов'язані з дійсно істотними обставинами, перешкодами чи труднощами, що унеможливили або ускладнили можливість своєчасного звернення до суду у визначений законом строк.
Вирішуючи питання про поновлення строку на апеляційне оскарження, суд повинен у сукупності оцінити всі обставини справи, навести мотиви щодо поважності чи неповажності причин пропуску строку на апеляційне оскарження та зазначити, з яких підстав подане скаржником клопотання може бути задоволене.
Лише наявність об'єктивних перешкод для своєчасної реалізації прав щодо оскарження судового рішення в апеляційному порядку у строк, встановлений процесуальним законом, може бути підставою для висновку про пропуск строку апеляційного оскарження з поважних причин.
Відповідно до приписів ч. 1 ст. 285 КУпАП постанова оголошується негайно після закінчення розгляду справи. Копія постанови протягом трьох днів вручається або висилається особі, щодо якої її винесено.
Так, 21 березня 2024 року судом прийнято оскаржувану постанову, тому у відповідності до ст. 294 КУпАП перебіг строку на апеляційне оскарження цієї постанови суду розпочався з 22 березня 2023 року і закінчився 01 квітня 2024 року.
Матеріали справи не містять доказів на підтвердження тієї обставини, що в судовому засіданні 21 березня 2024 року судом було проголошено прийняте рішення за результатами розгляду справи, відомості на предмет підтвердження факту вручення копії оскаржуваної постанови ОСОБА_1 чи його захисниці відсутні. З Єдиного державного реєстру судових рішень убачається, що оскаржувану постанову надіслано для оприлюднення лише 15 квітня 2024 року, забезпечено надання загального доступу - 16 квітня 2024 року. Апеляційна скарга подана 19 квітня 2024 року.
З огляду на вказане, апеляційний суд вважає наведені доводи у якості причин пропуску строку на апеляційне оскарження поважними, у зв'язку з чим клопотання про поновлення строку підлягає задоволенню.
Із тексту апеляційної скарги убачається, що апелянти не заперечують ту обставину, що ОСОБА_1 керував транспортним засобом, наявність у нього ознак наркотичного сп'яніння апелянти під сумнів також не ставлять, як і не оспорюють те, що обставини складення протоколу про адміністративне правопорушення відносно ОСОБА_1 фіксувалися правоохоронцями за допомогою технічного засобу фіксації, а тому з огляду на приписи ч. 7 ст. 294 КУпАП, ці обставини апеляційним судом не переглядаються.
Переглядаючи справу про адміністративне правопорушення в межах доводів викладених в апеляційній скарзі, апеляційний суд враховує таке.
Відповідно до ч. 1 ст. 130 КУпАП адміністративна відповідальність передбачена за керування транспортними засобами особами в стані алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або під впливом лікарських препаратів, що знижують їх увагу та швидкість реакції, а також передача керування транспортним засобом особі, яка перебуває в стані такого сп'яніння чи під впливом таких лікарських препаратів, а так само відмова особи, яка керує транспортним засобом, від проходження відповідно до встановленого порядку огляду на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або щодо вживання лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції.
Ознаками об'єктивної сторони вказаного адміністративного правопорушення є: по-перше, керування транспортними засобами особами в стані алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або під впливом лікарських препаратів, що знижують їх увагу та швидкість реакції; по-друге, передача керування транспортним засобом особі, яка перебуває в стані такого сп'яніння чи під впливом таких лікарських препаратів; по-третє відмова особи, яка керує транспортним засобом, від проходження відповідно до встановленого порядку огляду на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або щодо вживання лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції. Ознаками об'єктивної сторони вказаного адміністративного правопорушення є: по-перше, керування транспортними засобами особами в стані алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або під впливом лікарських препаратів, що знижують їх увагу та швидкість реакції; по-друге, передача керування транспортним засобом особі, яка перебуває в стані такого сп'яніння чи під впливом таких лікарських препаратів; по-третє відмова особи, яка керує транспортним засобом, від проходження відповідно до встановленого порядку огляду на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або щодо вживання лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції.
Апеляційний суд зважає на усталену практику ЄСПЛ, який зазначив, що: "будь-яка особа, яка володіє чи керує автомобілем, підпадає під дію спеціальних правил, оскільки володіння та використання автомобілів є таким, що потенційно може завдати серйозної шкоди. Ті, хто реалізували своє право володіти автомобіля мита їздити на них, тим самим погодились нести певну відповідальність та виконувати додаткові обов'язки у правовому полі" (Рішення Європейського суду з правлю дини по справі "О'Галлоран та Франціс проти Сполученого Королівства" ("O'Halloran and Francis v. the United Kingdom") від 29 червня 2007 року).
Згідно з п. 2.5 Правил дорожнього руху, затвердженихпостановою Кабінету Міністрів України N 1306 від 10.10.2001 року, водій повинен на вимогу поліцейського пройти в установленому порядку медичний огляд з метою встановлення стану алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції.
Огляд осіб на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або щодо перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують їх увагу та швидкість реакції, здійснюється в закладах охорони здоров'я не пізніше двох годин з моменту встановлення підстав для його здійснення. Огляд у закладі охорони здоров'я та складення висновку за результатами огляду проводиться в присутності поліцейського. Кожний випадок огляду осіб на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або щодо перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують їх увагу та швидкість реакції, у закладі охорони здоров'я реєструється в порядку, визначеному спеціально уповноваженим центральним органом виконавчої влади в галузі охорони здоров'я (ч. 4 ст. 266 КУпАП).
Направлення особи для огляду на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або щодо перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують її увагу та швидкість реакції, і проведення такого огляду здійснюються в порядку, визначеному Кабінетом Міністрів України (ч. 6 ст. 266 КУпАП).
Порядок направлення водіїв транспортних засобів для проведення огляду з метою виявлення стану алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, і проведення такого огляду, затверджено Постановою КМУ від 17.12.2008 року N 1103 (далі - Порядок).
Поліцейський забезпечує проведення огляду водія транспортного засобу в закладі охорони здоров'я не пізніше ніж протягом двох годин з моменту виявлення відповідних підстав (п.7 Порядку) .
У разі відмови водія транспортного засобу від проведення огляду в закладі охорони здоров'я поліцейський із застосуванням технічних засобів відеозапису, а в разі неможливості застосування таких засобів в присутності двох свідків складає протокол про адміністративне правопорушення, у якому зазначає ознаки сп'яніння і дії водія щодо ухилення від огляду (п.8 Порядку).
Огляд водія транспортного засобу в закладі охорони здоров'я проводиться в будь-який час доби із застосуванням спеціальних технічних засобів (законодавчо регульованих засобів вимірювальної техніки, які відповідають вимогам законодавства про метрологію та метрологічну діяльність) (п.10 Порядку).
У разі коли в результаті дорожньо-транспортної пригоди водія доставлено у лікувальний заклад, в обов'язковому порядку проводиться дослідження з метою виявлення в його організмі алкоголю, наркотичних чи інших речовин, що знижують увагу та швидкість реакції (п.12 Порядку).
Лікар, що проводив у закладі охорони здоров'я огляд водія транспортного засобу, складає за його результатами висновок за формою, яка затверджується МОЗ. Висновок складається в трьох примірниках: по одному - для поліцейського та водія транспортного засобу, а третій залишається в закладі охорони здоров'я (п.13 Порядку).
Крім того, проведення огляду на стан сп'яніння в закладах охорони здоров'я і оформлення його результатів, регламентовано Iнструкцією про порядок виявлення у водіїв транспортних засобів ознак алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, затвердженої наказом Міністерства внутрішніх справ України, Міністерства охорони здоров'я України від 09 листопада 2015 року N 1452/735 (далі - Інструкція).
Ознаками наркотичного чи іншого сп'яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, є: наявність однієї чи декількох ознак стану алкогольного сп'яніння (крім запаху алкоголю з порожнини рота); звужені чи дуже розширені зіниці, які не реагують на світло; сповільненість або навпаки підвищена жвавість чи рухливість ходи, мови; почервоніння обличчя або неприродна блідість (п.4 розділу I Iнструкції).
У разі наявності підстав вважати, що водій транспортного засобу перебуває у стані наркотичного чи іншого сп'яніння або під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, згідно з ознаками, визначеними в пункті 4 розділу I цієї Інструкції, поліцейський направляє цю особу до найближчого закладу охорони здоров'я (п. 12 Розділу II Інструкції).
Огляд у закладах охорони здоров'я щодо виявлення стану сп'яніння проводиться лікарем закладу охорони здоров'я (у сільській місцевості за відсутності лікаря - фельдшером фельдшерсько-акушерського пункту), який пройшов тематичне удосконалення за відповідною програмою згідно з чинним законодавством (п.3 розділу III Інструкції).
Метою цього огляду є встановлення наявності чи відсутності стану сп'яніння в обстежуваної особи (п.4 розділу III Інструкції).
Проведення лабораторних досліджень на визначення наркотичного засобу або психотропної речовини обов'язкове (п.7 розділу III Інструкції).
Метою лабораторного дослідження є виявлення або уточнення наявних речовин, що здатні спричинювати стан сп'яніння (п.8 розділу III Інструкції).
Предметом дослідження біологічного середовища можуть бути слина, сеча та змиви з поверхні губ, шкірного покриву обличчя і рук (п.12 розділу III Інструкції).
Для дослідження біологічного середовища може використовуватися кров, якщо в обстежуваної особи неможливо взяти зразки біологічних середовищ, вказаних у пункті 12 цього розділу (п.13 розділу III Інструкції).
Якщо водій - учасник дорожнього руху внаслідок ДТП перебуває у несвідомому стані або з тяжкими травмами, обов'язково проводиться дослідження біологічного середовища або крові на вміст алкоголю, наркотичних чи психотропних речовин у закладах охорони здоров'я, куди він доставлений (п. 14 розділу III Інструкції).
За результатами огляду на стан сп'яніння та лабораторними дослідженнями встановлюється діагноз, який вноситься до акта медичного огляду (п. 15 розділу III Інструкції).
Висновок щодо результатів медичного огляду з метою виявлення стану алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції (далі - висновок щодо результатів медичного огляду особи на стан сп'яніння) (додаток 4), видається на підставі акта медичного огляду (п. 16 розділу III Інструкції).
Зміст висновку щодо результатів медичного огляду особи на стан сп'яніння повідомляється оглянутій особі в присутності поліцейського, який її доставив, про що робиться запис у вищезазначеному висновку (п. 17 розділу III Інструкції).
Усі записи в акті медичного огляду та висновку щодо результатів медичного огляду особи на стан сп'яніння повинні бути розбірливими, не допускається формулювання «Норма» (п. 18 розділу III Інструкції).
Акт медичного огляду особи складається в одному примірнику, який залишається в закладі охорони здоров'я (п. 19 розділу III Інструкції).
Висновок щодо результатів медичного огляду особи на стан сп'яніння складається в усіх випадках безпосередньо після огляду особи у трьох примірниках: перший примірник видається під підпис поліцейському, який доставив дану особу на огляд, другий видається оглянутій особі, а третій залишається в закладі охорони здоров'я (п. 19 розділу III Інструкції).
Кожний випадок огляду на стан сп'яніння у закладі охорони здоров'я реєструється в журналі реєстрації медичних оглядів осіб з метою виявлення стану алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції (додаток 5) (п. 20 розділу III Інструкції).
Висновки щодо результатів медичного огляду осіб на стан сп'яніння, складені з порушенням вимог цієї Інструкції, вважаються недійсними (п. 21 розділу III Інструкції).
Наведені вище вимоги законодавства при складенні протоколу про адміністративне правопорушення були дотримані.
Поняття доказів та джерела їх отримання, визначені ст. 251 КУпАП, зокрема, до таких джерел законодавець відносить протокол про адміністративне правопорушення, пояснення особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, свідків, відеозапис, інші документи.
Приймаючи рішення про накладення відносно ОСОБА_1 стягнення за вчинення адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст. 130 КУпАП, суд першої інстанції виходив із того, що його вина окрім протоколу про адміністративне правопорушення підтверджується також відеозаписом та матеріалами, долученими поліцейськими до справи.
Водночас, суд першої інстанції зазначив, що в матеріалах справи відсутній належний акт огляду на стан сп'яніння, а наданий висновок не враховує наявність біологічних зразків, що робить цей доказ (висновок) недопустимим, проте незважаючи на неможливість визнання висновку у якості допустимого доказу, ОСОБА_1 фактично відмовився від проходження огляду на стан сп'яніння у медичному закладі, маючи ознаки сп'яніння, що було зафіксовано засобами об'єктивного контролю.
Щодо таких висновків суду, апеляційний суд, зауважує про таке.
Як убачається з протоколу про адміністративне правопорушення серії ААД № 731723 від 10 лютого 2024 року, правоохоронцями зафіксовано, що: «10 лютого 2024 року о
00:52 год. в м. Одеса по вул. Червонослобідській біля буд. 28, водій ОСОБА_1 керував транспортним засобом «Nissan Leaf» державний номерний знак НОМЕР_1 в комендантську годину та керував транспортним засобом з ознаками наркотичного сп'яніння: поведінка, що не відповідає обстановці. Згідно висновку КПН «ООМЦПЗ» ООР №000424 відмовився, чим порушив вимоги 2.5 ПДР за що відповідальність передбачена ч.1 ст. 130 КУпАП.
У графі протоколу «пояснення особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, по суті порушення» ОСОБА_1 зазначив: «під час затримки під дією алкогольного або наркотичного сп'яніння не перебуваю. Від проходження тесту не відмовляюсь».
З висновку щодо результатів медичного огляду з метою виявлення стану алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції від 10 лютого 2024 року убачається, що лікарем-наркологом зазначено про те, що ОСОБА_1 явно ухилився (відмовився) від проходження медичного огляду на стан сп'яніння в присутності двох свідків. Від підпису відмовився в присутності двох свідків.
З відеозапису, долученого поліцейськими до матеріалів справи, належність та допустимість якого апелянтами не оспорюється, убачається, що під час комендантської години поліцейськими було зупинено транспортний засіб під керування ОСОБА_1 . Під час спілкування з водієм, правоохоронцями виявлено у нього явні ознаки наркотичного сп'яніння, а саме - поведінка, що не відповідає обстановці (00:58:46 - час вказаний на відеозаписі) у зв'язку з чим запропоновано пройти огляд на стан наркотичного сп'яніння у закладі охорони здоров'я. З відеозапису убачається, що поліцейський висловив на адресу водія також підозру про наявність у нього ознак алкогольного сп'яніння, у зв'язку з чим ОСОБА_1 пройшов огляд на місці зупинки за допомогою спеціального технічного засобу алкотестера, результат - негативний. Після чого, посилаючись на наявність у водія ознак наркотичного сп'яніння, поліцейський повторно висловив вимогу на адресу водія з метою проходження ним відповідного огляду у закладі охорони здоров'я, на що
ОСОБА_1 зі сплином деякого часу все ж погодився та сів до службового автомобіля правоохоронців з метою направлення на огляд до медичного закладу (01:14 - час вказаний на відеозаписі). Поліцейськими було доставлено ОСОБА_1 до закладу охорони здоров'я о 01:27:10 год. Безпосередньо в приміщенні медичного закладу, лікарем було забезпечено ОСОБА_1 можливість здати біологічне середовище (сечу) на протязі часу, що перевищує понад дві години. Так, о 01:33:42 год. ОСОБА_1 зазначив, що не відмовляється від здачі аналізу, однак не має потреби у цьому, у зв'язку з чим лікар дав ОСОБА_1 пляшку води, яку рекомендував випити та через 30 хвилин повертатися, при цьому лікар повідомив, що у разі, якщо ОСОБА_1 не здасть аналізи, буде складено документ про відмову від проходження ним огляду (01:39:44 - час вказаний на відеозаписі) (спроба 1). Після сплину зазначеного вище часу, ОСОБА_1 повідомив лікарю, що воду, надану ним він не вживав, посилаючись на її невідоме походження, а тому здати аналіз не зможе, на що лікар запропонував водієві проїхати разом з поліцейськими до найближчої АЗС та там придбати воду, у зв'язку з чим надав водієві ще 30 хвилин аби він прибав воду та випив рідину, щоб мав можливість здати аналізи (02:07:10 - час вказаний на відеозапису) (спроба 2). За сплином вказаного часу, повернувшись до приміщення медичного закладу, ОСОБА_1 повідомив, що до цього часу рідину не вживав, а тому не має змогу здати біологічне середовище, необхідне для проходження огляду, через що лікар надав додатково ще 30 хвилин з метою здачі ОСОБА_1 аналізу (02:47:35 - час вказаний на відеозаписі) (спроба 3). Повернувшись по завершенню відведеного часу, ОСОБА_1 вкотре зазначив, що не відмовляється від проходження огляду, однак не має можливості здати біологічне середовище, необхідне для його проведення, при цьому до цього часу рідину він не вживав, на підставі чого лікар повідомив, що у разі, якщо ОСОБА_1 зі сплином часу не здасть аналізи, то у присутності свідків буде зафіксовано факт відмови від проходження ним огляду (03:24:38 - час вказаний на відеозаписі) (спроба 4). Однак і після цього,
ОСОБА_1 дії спрямовані на здачу аналізів не вчиняв, а тому у присутності свідків лікар зазначив, що ОСОБА_1 було доставлено до закладу охорони здоров'я з метою проходження огляду на стан наркотичного сп'яніння, однак зі сплином тривалого часу, а саме понад 2 години, він не здав аналізи (сечу), при цьому йому було запропоновано вживати рідину (воду) з метою проходження огляду, на що він відмовився. У присутності свідків ОСОБА_1 зазначив, що не відмовляється від проходження огляду, однак лікар наголосив, що водій ухиляється від здачі аналізу, тим самим не виконує вимоги щодо проходження огляду, у зв'язку з чим лікар повідомив, що відносно ОСОБА_3 буде складено документ в якому буде зафіксовано те, що він відмовився від проходження огляду (04:05 - час вказаний на відеозаписі).
Доводи апеляційної скарги про те, що поліцейськими не було дотримано вимоги законодавства в частині інтервалу часу, протягом якого водія має бути доставлено до закладу охорони здоров'я - не пізніше ніж протягом двох годин з моменту виявлення підстав для його проведення (п.9 розділу II Інструкції), апеляційний суд оцінює критично, оскільки як убачається з відеозапису, підстави для проведення огляду стосовно ОСОБА_1 , поліцейськими було виявлено о 00:58:46 год., тоді як фактично до закладу охорони здоров'я, ОСОБА_1 доставлено о 01:27:10 год., тобто з дотриманням вказаних вище вимог законодавства.
Апелювання сторони захисту щодо години о котрій лікарем було складено висновок, а саме о 04:20 год., є безпідставними, оскільки ця обставина не має правового значення, так як законодавством не регламентовано період часу, протягом якого має бути складено зазначений вище документ, а лише визначено інтервал часу, протягом якого поліцейський має доставити водія до закладу охорони здоров'я, який у цій справі правоохоронцями дотримано.
Відповідно до ч.7 ст. 294 КУпАП суд апеляційної інстанції не обмежений доводами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено неправильне застосування норм матеріального права або порушення норм процесуального права.
Апеляційний суд не погоджується з висновками місцевого суду щодо наявності правових підстав для визнання недопустимим доказом висновку, складеного лікарем, з підстав, викладених у мотивувальній частині постанови суду першої інстанції, зважаючи на таке.
Як убачається з матеріалів справи, медичний огляд ОСОБА_1 фактично не проводився, внаслідок поведінки та дій водія, який ухилився від виконання вимоги здати біологічне середовище (сечу). При цьому, зважаючи на наявність у водія ознак саме наркотичного сп'яніння, огляд у інший спосіб, зокрема шляхом зовнішнього огляду, як про те стверджує сторона захисту, а ніж шляхом здачі аналізу у закладі охорони здоров'я не проводиться, оскільки проведення лабораторних досліджень на визначення наркотичного засобу або психотропної речовини обов'язкове (п.7 розділу III Інструкції).
Аргументи сторони захисту про те, що усупереч п. 15 розділу III Інструкції, висновок лікарем було складено за відсутності акта медичного огляду, апеляційний суд відхиляє, оскільки у цій справі огляд ОСОБА_1 лікарем на стан наркотичного сп'яніння фактично не проводився, з підстав викладених вище, з цих підстав не було проведено лабораторні дослідження біологічного середовища, що є передумовою для встановлення діагнозу, який вносить до акту медичного огляду на підставі якого складається висновок.
Профільними підзаконними нормативно-правовими актами (Порядком та Інструкцією) не передбачено форми документа, який має бути складено лікарем у тому разі, якщо від проходження огляду на стан сп'яніння водій відмовився безпосередньо у приміщенні медичного закладу.
Апеляційний суд вважає, що у такому разі, зважаючи на законодавчу невизначеність регулювання суспільних відносин, складення лікарем-наркологом висновку із зазначенням відомостей про відмову водія від проходження медичного огляду не є порушенням, а відтак і не може бути підставою для визнання цього документа недійсним.
Наведеного вище суд першої інстанції не врахував, як наслідок дійшов помилкового висновку щодо визнання недійсним висновку, складеного 10 лютого 2024 року лікарем-наркологом.
Зважаючи на те, що обставини складення адміністративних матеріалів відносно ОСОБА_1 безперервно фіксувалися правоохоронцями за допомогою засобів відеофіксації, що дає можливість надати всебічну та повну правову оцінку обставинам цієї справи, сама по собі та обставина, що вказаний вище висновок складено лікарем без участі ОСОБА_1 та поліцейських не має правового значення.
Щодо посилання сторони захисту на неможливість здачі ОСОБА_1 біологічного середовища у виді сечі та необхідності у такому разі відібрання у нього іншого (альтернативного) зразку біологічного середовища, зокрема крові, апеляційний суд зауважує про таке.
Як було зазначено вище та зафіксовано за допомогою відеозапису, після прибуття до закладу охорони здоров'я, впродовж понад двох годин, ОСОБА_1 неодноразово було надано можливість та забезпечено умови, за яких він мав змогу здати біологічне середовище (сечу). Після невдалих спроб здати аналізи, ОСОБА_1 не повідомляв про те, що він має захворювання, які перешкоджають йому здати цей аналіз. Про своє бажання здати інший альтернативний вид біологічного середовища, зокрема кров, ОСОБА_1 також не повідомляв.
За обставин, наведених вище, апеляційний суд, оцінює таку поведінку, як спосіб ухилення від виконання обов'язку, передбаченого п.2.5 ПДР та створення штучних передумов для уникнення адміністративної відповідальності.
В апеляційній скарзі сторона не наводить аргументів з посиланням на конкретні (фактичні) обставини, які б могли слугувати достовірними джерелами доказів, зокрема медичні документи, та підтверджували неможливість взяття у ОСОБА_1 зразків біологічного середовища (сечі), як то регламентовано п. 12 розділу III Інструкції, а тому апелювання щодо необхідності відібрання у ОСОБА_1 іншого альтернативного біологічного середовища, передбаченого у п. 12 розділу III Інструкції, є безпідставними.
Апеляційний суд зауважує, що у разі дійсного, а не уявного, бажання виконати обов'язок з проходження огляду на стан наркотичного сп'яніння, ОСОБА_1 було створено всі необхідні умови (надано тривалий проміжок часу та забезпечено питною видою), що свідчить про те, ОСОБА_1 мав можливість здати необхідне біологічне середовище.
При цьому, апеляційний суд враховує, що законодавством передбачено конкретний виняток з вказаного вище правила, за умови якого у особи відбирається аналіз біологічного зразку крові, а саме у тому випадку, якщо водій - учасник дорожнього руху внаслідок ДТП перебуває у несвідомому стані або з тяжкими травмами, обов'язково проводиться дослідження біологічного середовища або крові на вміст алкоголю, наркотичних чи психотропних речовин у закладах охорони здоров'я, куди він доставлений (п.14 розділу III Інструкції, п.12 Порядку).
Оцінюючи фактичні обставини цієї справи, враховуючи відсутність об'єктивних перешкод, зокрема певного роду захворювання, а також те, що ОСОБА_1 знаходився у свідомому стані, врахувавши характер його поведінки, яка була спрямована на ухилення від здачі аналізів у закладі охорони здоров'я, апеляційний суд не вбачає правових підстав за яких у закладі охорони здоров'я у водія мали відібрати таке біологічне середовище, як кров, з метою проведення огляду на стан наркотичного сп'яніння.
Іншими доводами апеляційну скаргу захисниця не обґрунтовує.
Отже апеляційним переглядом встановлено, що суддею відповідно до ст. 252 КУпАП, оцінені докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному дослідженні всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом і правосвідомістю.
Порушень судом першої інстанції норм КУпАП під час з'ясування обставин по справі апеляційним судом не встановлено.
За таких обставин, підстав для закриття справи не встановлено, і висновок судді про наявність в діях ОСОБА_1 складу адміністративного правопорушення, передбаченого
ч. 1 ст. 130 КУпАП є вірним.
Сама по собі та обставина, що суд першої інстанції дійшов помилкового висновку щодо наявності підстав для визнання висновку складеного лікарем недійсним, не впливає на правильність висновку суду щодо доведеності винуватості ОСОБА_1 у скоєнні інкримінованого адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП.
Підсумовуючи наведене вище апеляційний суд вважає, що відсутні передбачені законом підстави для скасування оскаржуваної постанови та закриття провадження по справі за п. 1 ст. 247 КУпАП, з мотивів наведених у скарзі.
Керуючись ст. 294 КУпАП
Клопотання ОСОБА_1 та його захисниці Цейтліної Вікторії Євгенівни задовольнити та поновити строк на апеляційне оскарження постанови судді Суворовського районного суду Одеської області від 21 березня 2024 року.
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 та його захисниці Цейтліної Вікторії Євгенівни задовольнити частково.
Постанову судді Суворовського районного суду Одеської області від 21 березня 2024 року змінити, виклавши її мотивувальну частину в редакції цієї постанови.
В іншій частині постанову залишити без змін.
Постанова апеляційного суду набирає законної сили негайно після її винесення, є остаточною й оскарженню не підлягає.
Суддя Ю.П. Лозко