вул. Володимира Винниченка 1, м. Дніпро, 49027
E-mail: inbox@dp.arbitr.gov.ua, тел. (056) 377-18-49, fax (056) 377-38-63
24.06.2024м. ДніпроСправа № 904/2088/24
Господарський суд Дніпропетровської області у складі судді Фещенко Ю.В.,
розглянувши у порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) представників сторін справу
за позовом Управління поліції охорони в Черкаській області (м. Черкаси)
до Товариства з обмеженою відповідальністю "Лівайн Торг" (м. Дніпро)
про стягнення збитків, завданих внаслідок порушення зобов'язання щодо реєстрації податкових накладних, у розмірі 147 607 грн. 76 коп.
Управління поліції охорони в Черкаській області (далі - позивач) звернулося до Господарського суду Дніпропетровської області з позовною заявою, в якій просить суд стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Лівайн Торг" (далі - відповідач) суму збитків, завданих внаслідок порушення зобов'язання щодо реєстрації податкових накладних, у розмірі 147 607 грн. 76 коп.
Позовні вимоги обґрунтовані неналежним виконанням відповідачем взятих на себе зобов'язань за договором про закупівлю № Т349/10/2888 від 18.07.2022, а також вимог Податкового кодексу України, в частині складання та своєчасної реєстрації податкових накладних в Єдиному реєстрі податкових накладних, у зв'язку з чим позивач був позбавлений права включити суму ПДВ до складу податкового кредиту та, відповідно, скористатись правом зменшення податкового зобов'язання на суму 147 607 грн. 76 коп. Нормативно позовні вимоги обґрунтовані посиланням на статтю 22 Цивільного кодексу України, статтю 224 Господарського кодексу України, статті 14, 201 Податкового кодексу України.
Також позивач просить суд стягнути з відповідача на свою користь витрати зі сплати судового збору у розмірі 3 028 грн. 00 коп.
Крім того, позовна заява містить клопотання про розгляд справи в порядку спрощеного позовного провадження без виклику сторін.
Позовну заяву було подано без додержання вимог, встановлених статтями 162, 164 Господарського процесуального кодексу України, у зв'язку з чим ухвалою Господарського суду Дніпропетровської області від 14.05.2024 позовну заяву було залишено без руху та позивачу надано строк для усунення недоліків протягом 7-ми днів з дня отримання ухвали про залишення позовної заяви без руху.
Від позивача за допомогою системи "Електронний суд" надійшла заява про усунення недоліків позовної заяви (вх. суду № 24158/24 від 16.05.2024).
Враховуючи вказане, ухвалою суду від 17.05.2024 позовну заяву було прийнято до розгляду, відкрито провадження у справі, призначено її розгляд за правилами спрощеного позовного провадження, без виклику сторін за наявними у справі матеріалами.
З приводу дотримання прав відповідача під час розгляду даної справи судом, слід зазначити таке.
Відповідно до частини 3 статті 120 Господарського процесуального кодексу України виклики і повідомлення здійснюються шляхом вручення ухвали в порядку, передбаченому цим Кодексом для вручення судових рішень.
Так, ухвала суду від 17.05.2024 суду була направлена всім учасникам справи засобами електронного зв'язку, а саме:
- позивачу в його Електронний кабінет в підсистемі (модулі) Єдиної судової інформаційно-комунікаційної системи;
- відповідачу в його Електронний кабінет в підсистемі (модулі) Єдиної судової інформаційно-комунікаційної системи.
Слід відзначити, що відповідно до пункту 42 вказаного Положення про порядок функціонування окремих підсистем (модулів) Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи (далі - Положення) засобами Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи в автоматичному режимі здійснюється перевірка наявності в особи зареєстрованого Електронного кабінету. У разі наявності в особи Електронного кабінету засобами ЄСІТС забезпечується надсилання до автоматизованої системи діловодства підтвердження доставлення до Електронного кабінету користувача документа у справі. В іншому випадку до автоматизованої системи діловодства надходить повідомлення про відсутність в особи зареєстрованого Електронного кабінету.
Відповідно до пункту 17 розділу ІІІ Положення особам, які зареєстрували Електронний кабінет, суд надсилає документи у справах, в яких такі особи беруть участь, в електронній формі шляхом їх надсилання до Електронного кабінету таких осіб або в інший спосіб, передбачений процесуальним законодавством, що не позбавляє їх права отримати копію судового рішення у паперовій формі за окремою заявою.
Судом було з'ясовано, що відповідач має зареєстрований Електронний кабінет в підсистемі (модулі) Єдиної судової інформаційно-комунікаційної системи, у зв'язку з чим ухвала суду від 17.05.2024 була надіслана судом в Електронний кабінет відповідача, на підтвердження чого до матеріалів справи було долучено Довідку про доставку електронного листа, якою підтверджується, що ухвала суду від 17.05.2024 була доставлена до Електронного кабінету відповідача - 17.05.2024 о 13:54 (а.с.78).
За змістом частини 6 статті 242 Господарського процесуального кодексу України днем вручення судового рішення є:
1) день вручення судового рішення під розписку;
2) день отримання судом повідомлення про доставлення копії судового рішення до електронного кабінету особи;
3) день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про вручення судового рішення;
4) день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про відмову отримати копію судового рішення чи відмітки про відсутність особи за адресою місцезнаходження, місця проживання чи перебування особи, повідомленою цією особою суду;
5) день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про відмову отримати копію судового рішення чи відмітки про відсутність особи за адресою місцезнаходження, місця проживання чи перебування особи, яка зареєстрована у встановленому законом порядку, якщо ця особа не повідомила суду іншої адреси.
Якщо судове рішення надіслано до електронного кабінету пізніше 17 години, судове рішення вважається врученим у робочий день, наступний за днем його відправлення, незалежно від надходження до суду повідомлення про його доставлення.
Враховуючи вказане, з урахуванням положень частини 6 статті 242 Господарського процесуального кодексу України, 17.05.2024 відповідач отримав ухвалу суду від 17.05.2024, що підтверджується Довідкою про доставку електронного листа в Електронний кабінет відповідача в підсистемі (модулі) Єдиної судової інформаційно-комунікаційної системи (а.с.78).
У даному випадку господарським судом здійснені належні заходи задля повідомлення відповідача про розгляд даної справи судом.
Також суд наголошує, що за змістом статей 2, 4 Закону України "Про доступ до судових рішень" вбачається, що кожен має право на доступ до судових рішень у порядку, визначеному цим Законом. Усі судові рішення є відкритими та підлягають оприлюдненню в електронній формі. Для реалізації права доступу до судових рішень, внесених до Реєстру, користувачу надаються можливості пошуку, перегляду, копіювання та роздрукування судових рішень або їхніх частин.
Так, згідно з даними Єдиного державного реєстру судових рішень, зокрема, ухвалу господарського суду від 17.05.2024 (https://reyestr.court.gov.ua/Review/118516833) надіслано судом 17.05.2024, зареєстровано в реєстрі 18.05.2024 та оприлюднено 20.05.2024, тобто завчасно; отже у позивача та відповідача були всі дані, необхідні для пошуку та відстеження руху справи, а також поданими у ній заявами по суті справи, а також реальна можливість отримання такої інформації також із вказаного відкритого джерела (у Єдиному державному реєстрі судових рішень).
З урахуванням наведеного, відповідач не був позбавлений права та можливості ознайомитись з ухвалою Господарського суду Дніпропетровської області по даній справі у Єдиному державному реєстрі судових рішень.
Так, ухвалою суду від 17.05.2024, з урахуванням вимог частини 8 статті 165 Господарського процесуального кодексу України, судом було запропоновано відповідачу подати відзив на позовну заяву протягом 15-ти днів з дня вручення ухвали про відкриття провадження у справі.
Враховуючи встановлену судом вище дату отримання ухвали суду відповідачем (17.05.2024), граничним строком для подання відзиву на позовну заяву було 03.06.2024.
Слід наголосити, що у зв'язку з запровадженням на території України з 24.02.2022 (в період строку для надання відзиву на позовну заяву) воєнного стану, господарським судом був наданий додатковий час для надання можливості сторонам, зокрема відповідачу, реалізувати свої права під час розгляду даної справи судом та висловлення своєї правової позиції щодо позовних вимог позивача. У даному випадку додатково надані три тижні господарський суд вважає достатнім та розумним строком для вчинення необхідних процесуальних дій за існуючих обставин воєнного стану та ситуації у м. Дніпрі (місцезнаходження відповідача та суду), а отже, вважає за доцільне здійснити розгляд даної справи за наявними матеріалами.
Слід також наголосити, що відповідних змін до законів України щодо автоматичного продовження чи зупинення процесуального строку на вчинення тих чи інших дій не внесено.
Судом також враховані Нормативи і нормативні строки пересилання поштових відправлень, затверджені наказом Міністерства інфраструктури України № 958 від 28.11.2013, на випадок направлення відповідачем відзиву на позовну заяву або клопотання до суду поштовим зв'язком.
Отже, станом на 24.06.2024 строк на подання відзиву на позовну заяву, з урахуванням додаткового строку на поштовий перебіг та враховуючи обмеження, пов'язані з запровадженням воєнного стану, закінчився.
Будь-яких клопотань про продовження вказаного процесуального строку у порядку, передбаченому частиною 2 статті 119 Господарського процесуального кодексу України, до суду від відповідача не надходило; поважних причин пропуску вказаного строку суду також не повідомлено.
Згідно із частиною 1 статті 118 Господарського процесуального кодексу України право на вчинення процесуальних дій втрачається із закінченням встановленого законом або призначеного судом строку.
Слід також зауважити, що кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов'язаних з вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій (частина 3 статті 13 Господарського процесуального кодексу України).
Суд вважає, що відповідач не скористався своїм правом на надання відзиву на позовну заяву та вважає можливим розглянути справу за наявними у ній матеріалами.
Більше того, права відповідача, як учасника справи, не можуть забезпечуватись за рахунок порушення права позивача на розумність строків розгляду справи судом (на своєчасне вирішення спору судом), що є безпосереднім завданням господарського судочинства, та яке відповідно до норм частини 2 статті 2 Господарського процесуального кодексу України превалює над будь-якими іншими міркуваннями в судовому процесі.
Згідно з частиною 2 статті 178 Господарського процесуального кодексу України у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин суд має право вирішити спір за наявними матеріалами справи.
Беручи до уваги, що відповідач у строк, встановлений частиною 1 статті 251 Господарського процесуального кодексу України та ухвалою господарського суду Дніпропетровської області від 17.05.2024, не скористався правом на подачу до суду відзиву на позовну заяву, суд вважає за можливе розглянути справу за наявними в ній матеріалами відповідно до частини 2 статті 178 Господарського процесуального кодексу України.
Враховуючи предмет та підстави позову у даній справи, суд приходить до висновку, що матеріали справи містять достатньо документів, необхідних для вирішення спору по суті та прийняття обґрунтованого рішення, оскільки у відповідача було достатньо часу для подання як відзиву на позову заяву так і доказів погашення спірної заборгованості, у разі їх наявності, чого відповідачем зроблено не було, будь-яких заперечень чи відомостей щодо викладених у позовній заяві обставин відповідачем суду також не повідомлено.
Враховуючи достатність часу, наданого учасникам справи для подання доказів, приймаючи до уваги принципи змагальності та диспозитивної господарського процесу, закріплені у статті 129 Конституції України та статтях 13, 14, 74 Господарського процесуального кодексу України, суд вважає, що господарським судом, в межах наданих йому повноважень, створені належні умови учасникам судового процесу в реалізації ними прав, передбачених Господарським процесуальним кодексом України, висловлення своєї правової позиції у спорі та надання відповідних доказів.
Відповідно до статті 248 Господарського процесуального кодексу України суд розглядає справи у порядку спрощеного позовного провадження протягом розумного строку, але не більше шістдесяти днів з дня відкриття провадження у справі.
Тобто, у статті 248 Господарського процесуального кодексу України законодавець визначив межі розумного строку для розгляду справи у порядку спрощеного позовного провадження, а саме: не більше шістдесяти днів з дня відкриття провадження у справі.
Крім того, згідно з частинами 2, 3 статті 252 Господарського процесуального кодексу України розгляд справи по суті в порядку спрощеного провадження починається з відкриття першого судового засідання або через тридцять днів з дня відкриття провадження у справі, якщо судове засідання не проводиться. Якщо для розгляду справи у порядку спрощеного позовного провадження відповідно до цього Кодексу судове засідання не проводиться, процесуальні дії, строк вчинення яких відповідно до цього Кодексу обмежений першим судовим засіданням у справі, можуть вчинятися протягом тридцяти днів з дня відкриття провадження у справі.
Слід відзначити, що розгляд даної справи по суті розпочався 17.06.2024, а строк розгляду даної справи закінчується 16.07.2024, отже у даному випадку судому було надано сторонам достатній строк для висловлення їх правових позицій та подання доказів по справі.
Відповідно до частини 8 статті 252 Господарського процесуального кодексу України при розгляді справи у порядку спрощеного провадження суд досліджує докази і письмові пояснення, викладені у заявах по суті справи, а у випадку розгляду справи з повідомленням (викликом) учасників справи - також заслуховує їх усні пояснення. Судові дебати не проводяться.
Згідно з частиною 4 статті 240 Господарського процесуального кодексу України у разі розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи суд підписує рішення без його проголошення.
Під час розгляду справи судом досліджені письмові докази, що містяться в матеріалах справи.
Суд, розглянувши наявні в матеріалах справи докази, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позовна заява, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті,
Згідно з пунктом 1 частини 2 статті 11 Цивільного кодексу України підставами виникнення цивільних прав та обов'язків є договори та інші правочини.
Частина 1 статті 626 Цивільного кодексу України передбачає, що договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.
Як убачається з матеріалів справи, 18.07.2022 між Управлінням поліції охорони в Черкаській області (далі - замовник, позивач) та Товариством з обмеженою відповідальністю "Лівайн Торг" (далі - учасник, відповідач) укладено договір про закупівлю № Т349/10/2888 (далі - договір, а.с. 15-17), відповідно до умов пунктів 1.1., 1.2. якого учасник зобов'язується протягом 2022 року та відповідно до умов, зазначених в договорі, передати замовнику товар на АЗС учасника з використанням скретч-карток талонів (бланків - дозволів внутрішнього обігу на відпуск товару), а замовник зобов'язується приймати у власність товар на повністю оплачувати його вартість (ціну) в порядку та на умовах визначених в договорі. Найменування, номенклатура, асортимент та ціна товару наведені в специфікації додаток № l до договору. Код товару за ДК 021:2015 - 09130000-9 - нафта і дистиляти.
У пункті 11.1. договору сторони визначили, що договір набирає чинності з дати його підписання і діє до 31.12.2022, а в частині взятих на себе зобов'язань - до їх повного виконання.
У розділі 2 договору сторонами узгоджені терміни, визначені в договорі, а саме:
- терміни "поставка товару", "передача у власність товару" та "відпуск товару" вживаються сторонами у тексті договору як тотожні поняття (пункт 2.1. договору);
- під терміном довірена особа замовника (фактичного держателя, пред'явника скретч-картки/талона (бланка - дозволу внутрішнього обігу) сторони розуміють будь-яку особу, якій замовник передав скретч-картки/талони (бланки - дозволи внутрішнього обігу) і тим самим уповноважив її на вчинення дій по отриманню товару від імені та за рахунок замовника. Сторони погоджуються вважати, що кожен, хто пред'являє скретч-картку/талон (бланк - дозвіл внутрішнього обігу) є уповноваженим представником (повіреним) замовника на отримання товару за договором (пункт 2.2. договору);
- скретч-картка/талон (бланк - дозволу внутрішнього обігу (надалі - бланк) - є документом встановленого зразка та форми, одноразового використання, який посвідчує право замовника та/або уповноваженого ним користувача на одержання певної кількості та певної марки пального на АЗС. Скретч-картка/ талон (бланк) надає право замовнику або довіреній особі отримати товар на АЗС. Скретч-картка/талон (бланк) не є платіжним документом, що підтверджує оплату товару (пункт 2.3. договору).
У розділі 4 договору сторони визначили умови щодо ціни договору, зокрема:
- загальна ціна договору становить 5 353 743 грн. 00 коп. з ПДВ, у тому числі ПДВ - 350 244 грн. 87 коп., з них: Лот 2 - 4 214 103 грн. 00 коп., у тому числі ПДВ - 275 688 грн. 98 коп.; Лот 4 - 982 040 грн. 00 коп., у тому числі ПДВ - 64 245 грн. 61 коп.; Лот 5 - 157 600 грн. 00 коп., у тому числі ПДВ - 10 310 грн. 28 коп. (пункт 4.1. договору);
- ціна договору може бути зменшена за взаємною згодою сторін. Замовник здійснює закупівлю в залежності від виробничої необхідності замовника та реального фінансування (пункт 4.2. договору);
- при досягненні загальної ціни договору, повного виконання сторонами умов договору, договір припиняє свою дію, якщо інше не передбачено договором (пункт 4.3. договору);
- сторони дійшли згоди, що учасник здійснює відпуск товару, а замовник зобов'язується приймати у власність та оплачувати вартість товару, по ціні яка встановлена учасником та визначена в специфікації до договору (пункт 4.3. договору).
У розділі 5 договору сторони погодили порядок здійснення оплати, а саме:
- розрахунки проводяться у безготівковій формі шляхом перерахування грошових коштів на розрахунковий рахунок учасника, що зазначений в договорі (пункт 5.1. договору);
- розрахунки між учасником та замовником здійснюються відповідно до видаткової накладної та рахунку-фактури наданого учасником, шляхом оплати вартості товару згідно із специфікацією протягом 3-х банківських днів після його отримання (пункт 5.2. договору);
- грошова одиниця - гривня (пункт 5.3. договору);
- моментом виконання зобов'язань замовника перед учасником по оплаті товару вважається момент надходження грошових коштів на розрахунковий рахунок учасника, зазначений у договорі (пункт 5.4. договору).
За умовами пункту 7.3. договору учасник, зокрема, зобов'язаний:
- учасник після здійснення операцій з передачі товарів замовнику зобов'язується надати замовнику податкову накладну на суму поставлених протягом місяця товарів, не пізніше 15-го числа кожного місяця наступного за звітним в межах дії договору. Податкова накладна має бути зареєстрована в Єдиному реєстрі податкових накладних. Разом з податковою накладною учасник зобов'язаний надати замовнику доказ реєстрації податкової накладної в Єдиному реєстрі податкових накладних - копію квитанції, про підтвердження реєстрації податкової накладної в Єдиному реєстрі податкових накладних. Вимога договору, стосовно подання доказів реєстрації податкової накладної в Єдиному реєстрі податкових накладних не застосовується у випадках, якщо податкова накладна не підлягає включенню до Єдиного реєстру податкових накладних у випадках визначених в пункті 11 підрозділу 2 Розділу ХХ Податкового Кодексу України (підпункт 7.3.3. пункту 7.3. договору);
- у разі зміни статусу платника податку та/або реквізитів, зміни адреси місцезнаходження (як юридичної так і фактичної), повідомити про це замовника у 5-денний термін з моменту настання таких змін (підпункт 7.3.4. пункту 7.3. договору).
Пунктом 8.1. договору передбачено, що в разі невиконання або неналежного виконання своїх зобов'язань за договором сторони несуть відповідальність, передбачену законами та договором.
Сторона, яка порушила господарське зобов'язання, визначене договором та чинним законодавством України, зобов'язана відшкодувати завдані збитки стороні, чиї права або законні інтереси порушено (пункт 8.2. договору).
Укладений між сторонами договір від 18.07.2022, з огляду на встановлений статтею 204 Цивільного кодексу України принцип правомірності правочину, є належною підставою, у розумінні статті 11 Цивільного кодексу України, для виникнення у позивача та відповідача взаємних цивільних прав та обов'язків, та за своєю правовою природою є договором поставки, який підпадає під правове регулювання Глави 54 Цивільного кодексу України.
Відповідно до частин 1, 2 статті 712 Цивільного кодексу України за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму. До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.
У розділі 6 договору сторони погодили умови поставки товарів, а саме:
- учасник поставляє (передає у власність) замовнику товари на таких умовах: EXW - адреса АЗС (згідно з додатком № 2), відповідно до офіційних правил тлумачення торговельних термінів Інкотермс в редакції 2010 року. Сторони погоджують, що при застосуванні вказаного базису поставки (EXW) завантаження товару (заливання в автотранспорт) здійснюється силами учасника (пункт 6.1. договору);
- поставка за договором здійснюється учасником цілодобово по скретч-картці/талону (бланку) з АЗС учасника, перелік яких міститься в додатку № 2 до договору. Скретч-картка/талон (бланк) не є засобом розрахунків/платежів між сторонами. Скретч-картка/талон (бланк) містить інформацію про вид і об'єм нафтопродуктів, якими буде заправлений автотранспорт замовника при наданні таких бланків на АЗС протягом терміну дії такого бланку (пункт 6.2. договору);
- строк передачі товару: з дати укладення договору до 31.12.2022 (пункт 6.3. договору);
- строк передачі скретч-карток/талонів (бланків) - протягом 2-х робочих днів з дати отримання заявки (пункт 6.4. договору);
- місце поставки товару - АЗС учасника, перелік яких міститься в додатку № 2 до договору (пункт 6.5. договору).
Як убачається з матеріалів справи, у період з 03.08.2022 по 20.10.2022 на виконання умов договору відповідач поставив позивачу товар на загальну суму 2 256 289 грн. 80 коп., у тому числі ПДВ 147 607 грн. 76 коп., що підтверджується наявними в матеріалах справи видатковими накладними, а саме:
- видатковою накладною № 0160/0005391 від 04.08.2022 на суму 149 940 грн. 00 коп., в тому числі ПДВ 9 809 грн. 16 коп. (а.с. 43, на звороті);
- видатковою накладною № 0160/0005577 від 23.08.2022 на суму 39 200 грн. 00 коп., в тому числі ПДВ 2 564 грн. 49 коп. (а.с. 19);
- видатковою накладною № 0160/0005646 від 31.08.2022 на суму 151 144 грн. 00 коп., в тому числі ПДВ 9 887 грн. 93 коп. (а.с. 20, на звороті);
- видатковою накладною № 0160/0005752 від 07.09.2022 на суму 21 200 грн. 00 коп., в тому числі ПДВ 1 386 грн. 92 коп. (а.с. 22, на звороті);
- видатковою накладною № 0160/0005821 від 14.09.2022 на суму 47 000 грн. 00 коп., в тому числі ПДВ 3 074 грн. 77 коп. (а.с. 24);
- видатковою накладною № 0160/0005839 від 16.09.2022 на суму 25 990 грн. 00 коп., в тому числі ПДВ 1 700 грн. 28 коп. (а.с. 25, на звороті);
- видатковою накладною № 0160/0005952 від 23.09.2022 на суму 18 800 грн. 00 коп., в тому числі ПДВ 1 229 грн. 91 коп. (а.с. 27);
- видатковою накладною № 0160/0006053 від 04.10.2022 на суму 113 316 грн. 40 коп., в тому числі ПДВ 7 413 грн. 22 коп. (а.с. 28, на звороті);
- видатковою накладною № 0160/0006054 від 04.10.2022 на суму 66 300 грн. 00 коп., в тому числі ПДВ 4 337 грн. 38 коп. (а.с. 32);
- видатковою накладною № 0160/0006081 від 05.10.2022 на суму 133 480 грн. 40 коп., в тому числі ПДВ 8 732 грн. 34 коп. (а.с. 30, на звороті);
- видатковою накладною № 0160/0006238 від 20.10.2022 на суму 237 820 грн. 00 коп., в тому числі ПДВ 15 558 грн. 32 коп. (а.с. 33, на звороті);
- видатковою накладною № 0160/0006240 від 20.10.2022 на суму 67 475 грн. 00 коп., в тому числі ПДВ 4 414 грн. 25 коп. (а.с. 35, на звороті);
- видатковою накладною № 0160/0006239 від 20.10.2022 на суму 404 200 грн. 00 коп., в тому числі ПДВ 26 442 грн. 99 коп. (а.с. 37);
- видатковою накладною № 0160/0006241 від 20.10.2022 на суму 150 064 грн. 40 коп., в тому числі ПДВ 9 817 грн. 30 коп. (а.с. 38);
- видатковою накладною № 0160/0006242 від 20.10.2022 на суму 18 360 грн. 00 коп., в тому числі ПДВ 1 201 грн. 12 коп. (а.с. 39, на звороті);
- видатковою накладною № 0160/0006243 від 20.10.2022 на суму 612 000 грн. 00 коп., в тому числі ПДВ 40 037 грн. 38 коп. (а.с. 41, на звороті).
У свою чергу, на виконання своїх зобов'язань за договором, позивач повністю оплатив поставлений у період з 03.08.2022 по 20.10.2022 товар, що підтверджується наявними в матеріалах справи платіжними інструкціями, а саме:
- платіжною інструкцією № 1443 від 03.08.2022 на суму 149 940 грн. 00 коп. із призначенням платежу "2710124512 за скретч-картку на бензин А-95 (3060л) рах.0160/0005778 від 02.08.2022, дог. Т349/10 від 18.07.2022 відповідно до договору на закупівлю, ПДВ - 9 809 грн. 16 коп." (а.с. 44);
- платіжною інструкцією № 1369 від 23.08.2022 на суму 39 200 грн. 00 коп. із призначенням платежу "2710124512 за скретч-картку на бензин А-95 (800л) рах.0160/0006006 від 23.08.2022, дог. Т349/10 від 18.07.2022 відповідно до договору на закупівлю, ПДВ - 2 564 грн. 49 коп." (а.с. 19, на звороті);
- платіжною інструкцією № 799 від 30.08.2022 на суму 151 144 грн. 00 коп. із призначенням платежу "2711139700 газ нафтовий скраплений (5600 л) рах.0160/0006068 від 30.08.2022, дог. Т349/10 від 18.07.2022 відповідно до договору на закупівлю, ПДВ - 9 887 грн. 93 коп." (а.с. 21);
- платіжною інструкцією № 1661 від 07.09.2022 на суму 21 200 грн. 00 коп. із призначенням платежу "2710194300 за скретч-картку на ДП (400л) рах.0160/0006188 від 07.09.2022, дог. Т349/10 від 18.07.2022 відповідно до договору на закупівлю, ПДВ - 1 386 грн. 92 коп. " (а.с. 23);
- платіжною інструкцією № 1458 від 13.09.2022 на суму 47 000 грн. 00 коп. із призначенням платежу "2710124512 за скретч-картку на бензин А-95 (1000л) рах.0160/0006266 від 13.09.2022, дог. Т349/10 від 18.07.2022 відповідно до договору на закупівлю, ПДВ - 3 074 грн. 77 коп." (а.с. 24, на звороті);
- платіжною інструкцією № 1701 від 15.09.2022 на суму 25 990 грн. 00 коп. із призначенням платежу "2711139700 газ нафтовий скраплений (1000 л) рах.0160/0006309 від 15.09.2022, дог. Т349/10 від 18.07.2022 відповідно до договору на закупівлю, ПДВ - 1 700 грн. 28 коп." (а.с. 26);
- платіжною інструкцією № 1758 від 22.09.2022 на суму 18 800 грн. 00 коп. із призначенням платежу "2710124512 за скретч-картку на бензин А-95 (400л) рах.0160/0006393 від 22.09.2022, дог. Т349/10 від 18.07.2022 відповідно до договору на закупівлю, ПДВ - 1 229 грн. 91 коп." (а.с. 27, на звороті);
- платіжною інструкцією № 1823 від 03.10.2022 на суму 113 316 грн. 40 коп. із призначенням платежу "2711139700 газ нафтовий скраплений (4360 л) рах.0160/0006539 від 03.10.2022, дог. Т349/10 від 18.07.2022 відповідно до договору на закупівлю, ПДВ - 7 413 грн. 22 коп." (а.с. 29);
- платіжною інструкцією № 1822 від 03.10.2022 на суму 133 480 грн. 00 коп. із призначенням платежу "2710124512 за скретч-картку на бензин А-95 (2840л) рах.0160/0006541 від 03.10.2022, дог. Т349/10 від 18.07.2022 відповідно до договору на закупівлю, ПДВ - 8 732 грн. 34 коп." (а.с. 27, на звороті);
- платіжною інструкцією № 1821 від 03.10.2022 на суму 66 300 грн. 00 коп. із призначенням платежу "2710194300 за скретч-картку на ДП (1300л) рах.0160/0006540 від 03.10.2022, дог. Т349/10 від 18.07.2022 відповідно до договору на закупівлю, ПДВ - 4 337 грн. 38 коп." (а.с. 32, на звороті);
- платіжною інструкцією № 1916 від 19.10.2022 на суму 237 820 грн. 00 коп. із призначенням платежу "2710124512 за скретч-картку на бензин А-95 (5060л) рах.0160/0006729 від 19.10.2022, дог. Т349/10 від 18.07.2022 відповідно до договору на закупівлю, ПДВ - 15 558 грн. 32 коп." (а.с. 34);
- платіжною інструкцією № 1097 від 19.10.2022 на суму 67 475 грн. 00 коп. із призначенням платежу "2711139700 газ нафтовий скраплений (2500 л) рах.0160/0006731 від 19.10.2022, дог. Т349/10 від 18.07.2022 відповідно до договору на закупівлю, ПДВ - 4 414 грн. 25 коп." (а.с. 36);
- платіжною інструкцією № 1915 від 19.10.2022 на суму 404 200 грн. 00 коп. із призначенням платежу "2710124512 за скретч-картку на бензин А-95 (8600л) рах.0160/0006730 від 19.10.2022, дог. Т349/10 від 18.07.2022 відповідно до договору на закупівлю, ПДВ - 26 442 грн. 99 коп." (а.с. 71);
- платіжною інструкцією № 1914 від 19.10.2022 на суму 150 064 грн. 00 коп. із призначенням платежу "2711139700 газ нафтовий скраплений (5560 л) рах.0160/0006732 від 19.10.2022, дог. Т349/10 від 18.07.2022 відповідно до договору на закупівлю, ПДВ - 9 817 грн. 30 коп." (а.с. 38, на звороті);
- платіжною інструкцією № 1096 від 19.10.2022 на суму 18 360 грн. 00 коп. із призначенням платежу "2710194300 за скретч-картку на ДП (360л) рах.0160/0006733 від 19.10.2022, дог. Т349/10 від 18.07.2022 відповідно до договору на закупівлю, ПДВ - 1 201 грн. 12 коп." (а.с. 40);
- платіжною інструкцією № 1913 від 19.10.2022 на суму 612 000 грн. 00 коп.. із призначенням платежу "2710194300 за скретч-картку на ДП (12000л) рах.0160/0006734 від 19.10.2022, дог. Т349/10 від 18.07.2022 відповідно до договору на закупівлю, ПДВ - 40 037 грн. 38 коп." (а.с. 42).
У той же час, позивач посилається на те, що відповідачем були порушені зобов'язання за договорами про закупівлю № Т349/10/2888 від 18.07.2022, а також вимог Податкового кодексу України, в частині складання та своєчасної реєстрації податкових накладних в Єдиному реєстрі податкових накладних, у зв'язку з чим позивач був позбавлений права включити суму ПДВ до складу податкового кредиту та, відповідно, скористатись правом зменшення податкового зобов'язання на суму 147 607 грн. 76 коп., тому вважає, що є прямий причинно-наслідковий зв'язок між бездіяльністю постачальника щодо виконання визначеного законом обов'язку зареєструвати податкову накладну та неможливістю включення сум ПДВ до податкового кредиту покупця, а також, відповідно, зменшення податкового зобов'язання на зазначену суму, яка фактично є збитками покупця. Нормативно позовні вимоги обґрунтовані посиланням на статтю 22 Цивільного кодексу України, статтю 224 Господарського кодексу України, статтю 201 Податкового кодексу України. Вказане і є причиною виникнення спору.
Оцінюючи подані докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді всіх обставин справи в їх сукупності, та, враховуючи те, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, суд вважає, що позовні вимоги позивача підлягають задоволенню з таких підстав.
Положеннями статті 173 Господарського кодексу України унормовано, що господарським визнається зобов'язання, що виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб'єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.
Згідно зі статтею 174 Господарського кодексу України, господарські зобов'язання можуть виникати: безпосередньо із закону або іншого нормативно-правового акта, що регулює господарську діяльність; з акту управління господарською діяльністю; з господарського договору та інших угод, передбачених законом, а також з угод, не передбачених законом, але таких, які йому не суперечать; внаслідок заподіяння шкоди суб'єкту або суб'єктом господарювання, придбання або збереження майна суб'єкта або суб'єктом господарювання за рахунок іншої особи без достатніх на те підстав; у результаті створення об'єктів інтелектуальної власності та інших дій суб'єктів, а також внаслідок подій, з якими закон пов'язує настання правових наслідків у сфері господарювання.
Статтею 224 Господарського кодексу України визначено, що учасник господарських відносин, який порушив господарське зобов'язання або установлені вимоги щодо здійснення господарської діяльності, повинен відшкодувати завдані цим збитки суб'єкту, права або законні інтереси якого порушено. Під збитками розуміються витрати, зроблені управненою стороною, втрата або пошкодження її майна, а також не одержані нею доходи, які управнена сторона одержала б у разі належного виконання зобов'язання або додержання правил здійснення господарської діяльності другою стороною.
За приписами статті 16 Цивільного кодексу України одним із способів захисту цивільних прав та інтересів судом є відшкодування збитків та інші способи відшкодування майнової шкоди.
Відповідно до частин 1, 2 статті 22 Цивільного кодексу України особа, якій завдано збитків у результаті порушення її цивільного права, має право на їх відшкодування. Збитками є: 1) витрати, яких особа зазнала у зв'язку із знищенням або пошкодженням речі, а також витрати, які особа зробила або мусить зробити для відновлення свого порушеного права (реальні збитки); 2) доходи, які особа могла б реально одержати за звичайних обставин, якби її право не було порушене (упущена вигода).
Згідно з частиною 1 статті 225 Господарського кодексу України, до складу збитків, що підлягають відшкодуванню особою, яка допустила господарське правопорушення, включаються: вартість втраченого, пошкодженого або знищеного майна, визначена відповідно до вимог законодавства; додаткові витрати (штрафні санкції, сплачені іншим суб'єктам, вартість додаткових робіт, додатково витрачених матеріалів тощо), понесені стороною, яка зазнала збитків внаслідок порушення зобов'язання другою стороною; неодержаний прибуток (втрачена вигода), на який сторона, яка зазнала збитків, мала право розраховувати у разі належного виконання зобов'язання другою стороною; матеріальна компенсація моральної шкоди у випадках, передбачених законом.
Тобто, збитки - це об'єктивне зменшення будь-яких майнових благ сторони, що обмежує її інтереси як учасника певних господарських відносин і проявляється у витратах, зроблених кредитором, втраті або пошкодженні майна, а також у не одержаних кредитором доходах, які б він одержав, якби зобов'язання було виконано боржником.
Підставою для відшкодування збитків, відповідно до частини 1 статті 611 Цивільного кодексу та статті 224 Господарського кодексу України, є порушення зобов'язання.
Для застосування такого заходу відповідальності як стягнення збитків необхідна наявність усіх елементів складу господарського правопорушення: 1) протиправної поведінки (дії чи бездіяльності) особи (порушення зобов'язання); 2) шкідливого результату такої поведінки - збитків; 3) причинного зв'язку між протиправною поведінкою та збитками; 4) вини особи, яка заподіяла шкоду. У разі відсутності хоча б одного із цих елементів відповідальність у вигляді відшкодування збитків не настає.
Протиправною вважається поведінка, яка порушує імперативні норми права або санкціоновані законом умови договору, внаслідок чого порушуються права іншої особи (така поведінка особи може виявлятися у прийнятті нею неправомірного рішення або у неправомірній поведінці - діях або бездіяльності). Під збитками розуміється матеріальна шкода, що виражається у зменшенні майна потерпілого в результаті порушення належного йому майнового права, та (або) применшенні немайнового блага тощо. Причинний зв'язок між протиправною поведінкою та заподіяними збитками виражається в тому, що протиправні дії заподіювача є причиною, а збитки є наслідком такої протиправної поведінки. Вина заподіювача збитків є суб'єктивним елементом відповідальності і полягає в психічному ставленні особи до вчинення нею протиправного діяння і проявляється у вигляді умислу або необережності.
Важливим елементом доказування наявності збитків є встановлення причинного зв'язку між протиправною поведінкою заподіювача та збитками потерпілої сторони. Причинний зв'язок між протиправною поведінкою і збитками є обов'язковою умовою відповідальності. Протиправна поведінка особи тільки тоді є причиною збитків, коли вона прямо (безпосередньо) пов'язана зі збитками. Непрямий (опосередкований) зв'язок між протиправною поведінкою і збитками означає лише, що поведінка оцінюється за межами конкретного випадку, і, відповідно, за межами юридично значимого зв'язку.
Верховний Суд у ході касаційного перегляду судових рішень неодноразово наголошував на необхідності застосування категорій стандартів доказування та зазначав, що принцип змагальності забезпечує повноту дослідження обставин справи. Зазначений принцип передбачає покладання тягаря доказування на сторони. Одночасно цей принцип не передбачає обов'язку суду вважати доведеною та встановленою обставину, про яку сторона стверджує. Така обставина підлягає доказуванню таким чином, аби задовольнити, як правило, стандарт переваги більш вагомих доказів, тобто коли висновок про існування стверджуваної обставини з урахуванням поданих доказів видається більш вірогідним, ніж протилежний.
Близький за змістом правовий висновок викладений у постановах Верховного Суду від 02.10.2018 у справі № 910/18036/17, від 23.10.2019 у справі № 917/1307/18, від 18.11.2019 у справі № 902/761/18, від 04.12.2019 у справі № 917/2101/17.
При цьому, саме на позивача покладається обов'язок довести наявність збитків, протиправність поведінки заподіювача збитків та причинний зв'язок такої поведінки із заподіяними збитками.
Тобто, твердження позивача щодо наявності підстав для стягнення збитків, зокрема в контексті наявності збитків та їх розміру, протиправності поведінки заподіювача збитків та існування причинного зв'язку такої поведінки із заподіяними збитками, враховуючи принципи змагальності, диспозитивності, рівності усіх учасників судового процесу перед законом і судом, підлягає доведенню саме позивачем.
У свою чергу, відповідач має довести відсутність його вини у заподіянні збитків позивачу (пункт 37 постанови Верховного Суду від 21.03.2018 у справі № 918/219/17).
Доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування.
Обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування (частина 1 статті 73, частина 1 статті 74, частина 1 статті 76, частина 1 статті 77 Господарського процесуального кодексу України).
Відповідно до пункту 14.1.181 статті 14 Податкового кодексу України, податковий кредит - сума, на яку платник податку на додану вартість має право зменшити податкове зобов'язання звітного (податкового) періоду, визначена згідно з розділом V цього Кодексу.
Згідно з підпунктом "а" пункту 198.1 статті 198 Податкового кодексу України, до податкового кредиту відносяться суми податку, сплачені/нараховані у разі здійснення операцій з придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг.
Відповідно до пункту 44.1. статті 44 Податкового кодексу України (в редакції, яка діяла на момент виникнення правопорушення), для цілей оподаткування платники податків зобов'язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов'язаних з визначенням об'єктів оподаткування та/або податкових зобов'язань, на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов'язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством.
Відповідно до пункту 1 Наказу Міністерства фінансів України № 1307 від 31.12.2015 "Про затверджені форми податкової накладної та порядку заповнення податкової накладної" (в редакції, яка діяла на момент виникнення правопорушення) (далі - Наказ № 1307), податкову накладну складає особа, яка зареєстрована як платник податку у контролюючому органі та якій присвоєно індивідуальний податковий номер платника податку на додану вартість.
Платник податку має право зареєструвати податкову накладну в Єдиному реєстрі податкові накладних на суму податку, обчислену за формулою, зазначеною у пункті 200-1.3 статті 200-1 Податкового кодексу України і пункті 9 Порядку електронного адміністрування податку на додану вартість, затвердженого постанова Кабінету Міністрів України від 16.10.2014 № 569, або обчислену відповідно до пункту 200-1.9 статті 200-1 II України (пункт 3 Наказу № 1307).
Пунктом 5 Наказу № 1307 визначено, що податкова накладна складається у день виникнення податкових зобов'язань постачальника (продавця), крім випадків, передбачених Податковим кодексом України та цим порядком.
Згідно з пунктом 3 Наказу № 1307, усі податкові накладні, у тому числі накладні, особливості заповнення, викладені в пунктах 9-15 та 19 цього Порядку, підлягають реєстрації в Єдиному реєстрі податкових наклад і у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України, та за формою, чинною на день такої реєстрації.
Відповідно до пункту 44.1 статті 44 Податкового кодексу України (в редакції, яка діяла на момент виникнення правопорушення) для цілей оподаткування платники податків зобов'язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов'язаних з визначенням об'єктів оподаткування та/або податкових зобов'язань, на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов'язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством.
На дату виникнення податкових зобов'язань платник податку зобов'язаний скласти податкову накладну в електронній формі з дотриманням умови щодо реєстрації у порядку, визначеному законодавством, кваліфікованого електронного підпису уповноваженої платником особи та зареєструвати її в Єдиному реєстрі податкових накладних у встановлений цим Кодексом термін (абзац 1 пункту 201.1. статті 201 Податкового кодексу України).
Відповідно до абзацу 1 пункту 187.1. статті 187 Податкового кодексу України датою виникнення податкових зобов'язань з постачання товарів/послуг вважається дата, яка припадає на податковий період, протягом якого відбувається будь-яка з подій, що сталася раніше:
а) дата зарахування коштів від покупця/замовника на банківський рахунок платника податку як оплата товарів/послуг, що підлягають постачанню, а в разі постачання товарів/послуг за готівку - дата оприбуткування коштів у касі платника податку, а в разі відсутності такої - дата інкасації готівки у банківській установі, що обслуговує платника податку;
б) дата відвантаження товарів, а в разі експорту товарів - дата оформлення митної декларації, що засвідчує факт перетинання митного кордону України, оформлена відповідно до вимог митного законодавства, а для послуг - дата оформлення документа, що засвідчує факт постачання послуг платником податку.
Пунктом 201.7 статті 201 Податкового кодексу України встановлено, що податкова накладна складається на кожне повне або часткове постачання товарів/послуг, а також на суму коштів, що надійшли на поточний рахунок як попередня оплата (аванс). У разі якщо частка товарів/послуг, послуг не містить відокремленої вартості, перелік (номенклатура) частково поставлених товарів/послуг зазначається в додатку до податкової накладної у порядку, встановленому центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну фінансову політику, та враховується при визначенні загальних податкових зобов'язань.
Відповідно до абзацу 14 та 15 пункту 201.10 статті 201 Податкового кодексу України реєстрація податкових накладних та/або розрахунків коригування до податкових накладних у Єдиному реєстрі податкових накладних повинна здійснюватися з урахуванням граничних строків: для податкових накладних/розрахунків коригування до податкових накладних, складених з 1 по 15 календарний день (включно) календарного місяця, - до останнього дня (включно) календарного місяця, в якому вони складені; для податкових накладних/розрахунків коригування до податкових накладних, складених з 16 по останній календарний день (включно) календарного місяця, - до 15 календарного дня (включно) календарного місяця, наступного за місяцем, в якому вони складені.
Згідно з пунктом 14.1.181 статті 181 Податкового кодексу України, податковий кредит - це сума, на яку платник податку на додану вартість має право зменшити податкове зобов'язання звітного (податкового) періоду, визначена згідно з розділом V цього Кодексу.
Підпунктом "а" пункту 198.1 статті 198 Податкового кодексу України встановлено, що до податкового кредиту відносяться суми податку, сплачені/нараховані у разі здійснення операцій, зокрема, з придбання або виготовлення товарів та послуг.
Право на віднесення сум податку до податкового кредиту, в силу пункту 198.1 статті 198 Податкового кодексу України, виникає у разі здійснення операцій, зокрема, з придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг.
Згідно з пунктом 198.2 статті 198 Податкового кодексу України датою віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше: дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг; дата отримання платником податку товарів/послуг.
Пунктом 198.6 статті 198 Податкового кодексу України передбачено, що не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені зареєстрованими в Єдиному реєстрі податкових накладних податковими накладними.
Відповідно, лише зареєстрована в Єдиному реєстрі податкова накладна є підставою для формування податкового кредиту.
Таким чином, наведеними нормами Податкового кодексу України на продавця товарів/послуг покладено обов'язок в установлені терміни скласти податкову накладну та зареєструвати її в Єдиному реєстрі податкових накладних, чим зумовлено обґрунтоване сподівання контрагента на те, що це зобов'язання буде виконано, оскільки тільки підтверджені зареєстрованими в Єдиному реєстрі податкових накладних податковими накладними суми податку можуть бути віднесені покупцем товарів/послуг до складу податкового кредиту.
Статтею 201 Податкового кодексу України унормовано наступне.
На дату виникнення податкових зобов'язань платник податку зобов'язаний скласти податкову накладну в електронній формі з дотриманням умови щодо реєстрації у порядку, визначеному законодавством, електронного підпису уповноваженої платником особи та зареєструвати її в Єдиному реєстрі податкових накладних у встановлений цим Кодексом термін.
Податкова накладна складається на кожне повне або часткове постачання товарів/послуг, а також на суму коштів, що надійшли на поточний рахунок як попередня оплата (аванс).
При здійсненні операцій з постачання товарів/послуг платник податку - продавець товарів/послуг зобов'язаний в установлені терміни скласти податкову накладну, зареєструвати її в Єдиному реєстрі податкових накладних та надати покупцю за його вимогою.
Податкова накладна, складена та зареєстрована в Єдиному реєстрі податкових накладних платником податку, який здійснює операції з постачання товарів/послуг, є для покупця таких товарів/послуг підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту.
Реєстрація податкових накладних та/або розрахунків коригування до податкових накладних у Єдиному реєстрі податкових накладних повинна здійснюватися з урахуванням граничних строків: для податкових накладних/розрахунків коригування до податкових накладних, складених з 1 по 15 календарний день (включно) календарного місяця, - до останнього дня (включно) календарного місяця, в якому вони складені; для податкових накладних/розрахунків коригування до податкових накладних, складених з 16 по останній календарний день (включно) календарного місяця, - до 15 календарного дня (включно) календарного місяця, наступного за місяцем, в якому вони складені; для зведених податкових накладних та/або розрахунків коригування до таких зведених податкових накладних, складених за операціями, визначеними пунктом 198.5 статті 198 та пунктом 199.1 статті 199 цього Кодексу, - протягом 20 календарних днів, що настають за останнім календарним днем місяця, в якому вони складені; для розрахунків коригування, складених постачальником товарів/послуг до податкової накладної, що складена на отримувача - платника податку, в яких передбачається зменшення суми компенсації вартості товарів/послуг їх постачальнику, - протягом 15 календарних днів з дня отримання такого розрахунку коригування до податкової накладної отримувачем (покупцем).
Відсутність факту реєстрації платником податку - продавцем товарів/послуг податкових накладних в Єдиному реєстрі податкових накладних не дає права покупцю на включення сум податку на додану вартість до податкового кредиту та не звільняє продавця від обов'язку включення суми податку на додану вартість, вказаної в податковій накладній, до суми податкових зобов'язань за відповідний звітний період.
З огляду на вказані положення норм матеріального права, Об'єднаною Палатою Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду в постанові від 07.06.2023 у справі № 916/334/22 викладено наступний правий висновок, який в силу вимог частини 4 статті 236 Господарського процесуального кодексу України враховуються господарським судом при розгляді даної справи.
Так, Верховний Суд зазначив, що факт відсутності реєстрації податкових накладних у ЄРПН через нездійснення контрагентом за договором відповідних дій або через відмову податкового органу у їх реєстрації є достатнім доказом протиправної поведінки відповідача, порушення ним господарського зобов'язання - наданої ним гарантії того, що контрагент за договором матиме право на користування податковим кредитом у розмірі суми ПДВ, який визначено договором у складі ціни.
Як вже зазначалось раніше, у період з 03.08.2022 по 20.10.2022 на виконання умов договору відповідач поставив позивачу товар на загальну суму 2 256 289 грн. 80 коп., у тому числі ПДВ 147 607 грн. 76 коп.
У свою чергу, на виконання своїх зобов'язань за договором, позивач повністю оплатив поставлений у період з 03.08.2022 по 20.10.2022 товар, що підтверджується наявними в матеріалах справи платіжними інструкціями на загальну суму 2 256 289 грн. 80 коп.
Отже, за результатами здійсненої позивачем попередньої оплати, у відповідності до вищевказаних положень Податкового кодексу України, відповідач був зобов'язаний скласти та подати на реєстрацію в ЄРПН податкову накладну датою зарахування коштів від покупця (датою відвантаження товару).
Сума ПДВ, яку позивач сплатив відповідачу у складі оплати поставленого останнім товару, мали бути додані позивачем до складу податкового кредиту у відповідному звітному періоді згідно із встановленим податковим законодавством порядком.
Відповідач встановленого Податковим кодексом України обов'язку щодо реєстрації податкової накладної не виконав.
Слід зазначити, що відповідно до частини 1 статті 13 Господарського процесуального кодексу України судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін.
Пункт 3 частини 2 статті 129 Конституції України визначає одним із принципів судочинства змагальність сторін та свободу в наданні ними своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості. Згідно з частинами 1, 3 статті 74, частиною 1 статті 77 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.
Отже, обов'язок із доказування слід розуміти як закріплену в процесуальному та матеріальному законодавстві міру належної поведінки особи, що бере участь у судовому процесі, із збирання та надання доказів для підтвердження свого суб'єктивного права, що має за мету усунення невизначеності, яка виникає в правовідносинах у разі неможливості достовірно з'ясувати обставини, які мають значення для справи.
Доказів на підтвердження складення та реєстрації відповідачем податкових накладних в ЄРПН щодо оплати (поставки) товару на загальну суму 2 256 289 грн. 80 коп., у тому числі ПДВ 147 607 грн. 76 коп., матеріали справи не містять.
З наведеного вбачається, що такі порушення відповідача позбавили позивача права включити суму ПДВ до складу податкового кредиту та, відповідно, скористатись правом на зменшення податкового зобов'язання на суму 147 607 грн. 76 коп., тобто позивач поніс збитки.
При цьому, хоча обов'язок виконавця послуги зареєструвати податкову накладну є обов'язком платника податку в публічно-правових відносинах, а не обов'язком перед покупцем послуги, невиконання такого обов'язку фактично завдало відповідачеві збитків (постанова Великої Палати Верховного Суду від 05.06.2019 у справі № 908/1568/18).
Відтак, має місце прямий причинно-наслідковий зв'язок між бездіяльністю відповідача щодо виконання визначеного законом обов'язку зареєструвати податкові накладні та неможливістю включення суми ПДВ до податкового кредиту позивачем та, відповідно, зменшення податкового зобов'язання на зазначену суму, яка фактично є збитками цієї особи. Отже, наявні усі елементи складу господарського правопорушення. Аналогічні висновки містяться у постанові Верховного Суду від 10.01.2022 у справі № 910/3338/21.
Крім того, згідно з правовою позицією, викладеною в постанові Об'єднаної палати Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 03.08.2018 у справі №917/877/17, при порушенні контрагентом (продавцем) за договором обов'язку щодо складення та реєстрації податкових накладних належним способом захисту для заявника (покупця) може бути звернення до суду з позовом про відшкодування завданих збитків.
У пункті 15 цієї ж постанови Верховний суд зазначив наступне: "Таким чином, відповідач з порушенням вимог пункту 201.10 статті 201 Податкового кодексу України не зареєстрував податкові накладні, у зв'язку з чим позивач був позбавлений права включити суми ПДВ до складу податкового кредиту та, відповідно, скористатись правом на зменшення податкового зобов'язання на суму... З огляду на викладене у цьому випадку є прямий причинно-наслідковий зв'язок між бездіяльністю відповідача щодо виконання визначеного законом обов'язку зареєструвати податкові накладні та неможливістю включення сум ПДВ до податкового кредиту позивача, а також, відповідно, зменшення податкового зобов'язання на зазначену суму, яка фактично є збитками цієї особи. Отже, наявні усі елементи складу господарського правопорушення.".
Аналогічні за змістом висновки наведені у постанові Об'єднаної палати Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 07.06.2023 у справі № 916/334/22, а саме: "пункт 5.27. Верховний Суд не погоджується із доводами колегії суддів Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду, викладені в ухвалі від 11.01.2023 у цій справі, про необхідність відступу від висновків, що містяться в постанові Верховного Суду від 19.01.2022 у справі № 910/20686/20 про те, що факт вчинення відповідачем податкового правопорушення може бути підтверджений лише чинними матеріалами податкової перевірки (актом або рішенням) відповідного контролюючого органу, наділеного повноваженнями здійснювати перевірку дотримання податкового законодавства. У постановах Верховного Суду, на які послалася колегія суддів в ухвалі від 11.01.2023 (від 03.12.2018 у справі №908/76/18, від 10.01.2022 у справі № 910/3338/21), а також у постановах Верховного Суду, які були ухвалені після передачі цієї справи на розгляд палати (від 31.01.2023 у справі №904/72/22, від 19.04.2023 у справі № 906/824/21), висновок про наявність підстав та умов для стягнення збитків був зроблений через те, що судами був встановлений факт порушення відповідачем господарського зобов'язання, передбаченого договором (відсутність реєстрації в ЄРПН податкової накладної на суму ПДВ, передбачену договором). Цей висновок був зроблений за умов очевидності факту податкового порушення (не реєстрації податкової накладної чи відмови податкового органу у такій у реєстрації). Отже, факт відсутності реєстрації податкових накладних у ЄРПН через нездійснення контрагентом за договором відповідних дій або через відмову податкового органу у їх реєстрації є достатнім доказом протиправної поведінки відповідача, порушення ним господарського зобов'язання - наданої ним гарантії того, що контрагент за договором матиме право на користування податковим кредитом у розмірі суми ПДВ, який визначено договором у складі ціни.".
З огляду на викладене, господарський суд дійшов висновку, що у даному випадку наявний прямий причинно-наслідковий зв'язок між допущеним відповідачем порушенням вимог Податкового кодексу України щодо своєчасного складення та реєстрації податкової накладної та відсутністю у позивача можливості включити суму ПДВ до податкового кредиту, а також, відповідно, зменшити податкове зобов'язання на зазначену суму, яка фактично є збитками цієї особи. Тобто, наявні усі елементи складу господарського правопорушення.
З огляду на викладене, наявні підстави для задоволення позовних вимог та стягнення з відповідача на користь позивача 147 607 грн. 76 коп. збитків, завданих внаслідок порушення зобов'язання щодо реєстрації податкових накладних
З урахуванням викладеного, позовні вимоги підлягають задоволенню у повному обсязі.
Щодо розподілу судових витрат по справі суд зазначає таке.
Відповідно до статті 4 Закону України "Про судовий збір" судовий збір справляється у відповідному розмірі від прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня календарного року, в якому відповідна заява або скарга подається до суду, - у відсотковому співвідношенні до ціни позову та у фіксованому розмірі.
У той же час, згідно із частиною 3 статті 4 Закону України "Про судовий збір" при поданні до суду процесуальних документів, передбачених частиною другою цієї статті, в електронній формі - застосовується коефіцієнт 0,8 для пониження відповідного розміру ставки судового збору.
Оскільки позовну заяву у даній справі було подано до суду через систему "Електронний суд", судовий збір, який підлягав сплаті позивачем, становить 2 422 грн. 40 коп.
Відповідно до статті 129 Господарського процесуального кодексу України, витрати по сплаті судового збору покладаються на відповідача; стягненню з відповідача на користь позивача підлягають 2 422 грн. 40 коп. витрат по сплаті судового збору.
При цьому, відповідно до пункту 1 частини 1 статті 7 Закону України "Про судовий збір", сплачена сума судового збору повертається за клопотанням особи, яка його сплатила за ухвалою суду в разі зменшення розміру позовних вимог або внесення судового збору в більшому розмірі, ніж встановлено законом.
Суд відзначає, що, у зв'язку з внесенням позивачем судового збору у більшому розмірі, частина судового збору (605 грн. 60 коп.) підлягає поверненню позивачу з державного бюджету в порядку, передбаченому пункту 1 частини 1 статті 7 Закону України "Про судовий збір" (після надходження відповідного клопотання за ухвалою суду).
Керуючись статтями 2, 3, 20, 73 - 79, 86, 91, 129, 233, 236 - 238, 240, 241 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд
Позовні вимоги Управління поліції охорони в Черкаській області до Товариства з обмеженою відповідальністю "Лівайн Торг" про стягнення збитків, завданих внаслідок порушення зобов'язання щодо реєстрації податкових накладних, у розмірі 147 607 грн. 76 коп. - задовольнити у повному обсязі.
Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Лівайн Торг" (вулиця Мандриківська, будинок 47, офіс 503, м. Дніпро, 49000; ідентифікаційний код 41449359) на користь Управління поліції охорони в Черкаській області (вулиця Хоменка, будинок 3/1, м. Черкаси, 18008; ідентифікаційний код 40109037) 147 607 грн. 76 коп. - суму збитків, завданих внаслідок порушення зобов'язання щодо реєстрації податкових накладних, та 2 422 грн. 40 коп. - витрат по сплаті судового збору.
Видати наказ після набрання рішенням законної сили.
Рішення суду може бути оскаржене протягом двадцяти днів з дня підписання рішення, шляхом подання апеляційної скарги до Центрального апеляційного господарського суду.
Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Повний текст рішення складений та підписаний 24.06.2024.
Суддя Ю.В. Фещенко