вул. Володимира Винниченка 1, м. Дніпро, 49027
E-mail: inbox@dp.arbitr.gov.ua, тел. (056) 377-18-49, fax (056) 377-38-63
17.06.2024м. ДніпроСправа № 904/1251/24
Господарський суд Дніпропетровської області у складі судді Назаренко Н.Г., за участю секретаря судового засідання Кшенської Д.О., розглянувши у відкритому судовому засіданні в порядку загального позовного провадження матеріали справи
за позовом Приватного акціонерного товариства "Завод "Фрегат", м. Первомайськ, Миколаївська область
до Товариства з обмеженою відповідальністю "СТАЛЕВІ ЗВАРНІ КОНСТРУКЦІЇ", м. Дніпро
про стягнення заборгованості в розмірі 854 694,39 грн. за договором надання послуг
Представники:
від позивача Борисенко Лариса Федорівна, посвідчення № 2069, адвокат
від відповідача Каморніков Юрій Сергійович, посвідчення № 5719 від 29.01.2020, адвокат
РУХ СПРАВИ В СУДІ ПЕРШОЇ ІНСТАНЦІЇ.
Приватне акціонерне товариство "ЗАВОД "ФРЕГАТ" звернулося до Господарського суду Дніпропетровської області з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю "СТАЛЕВІ ЗВАРНІ КОНСТРУКЦІЇ" про стягнення заборгованості в розмірі 854 694,39 грн. за договором надання послуг № 262/О-105 від 27.08.2021, яка складається з: основного боргу в розмірі 576 801,20 грн., неустойки в розмірі 47 204,69 грн., 3% річних у розмірі 38 211,57 грн., інфляційних збитків у розмірі 192 476,93 грн.
Ухвалою від 26.03.2024 позовну заяву залишено без руху.
08.04.2024 від позивача надійшла заява про усунення недоліків позовної заяви.
Ухвалою від 15.04.2024 позовну заяву прийнято до розгляду та відкрито провадження у справі за правилами загального позовного провадження. Підготовче засідання призначено на 06.05.2024.
01.05.2024 від Позивача через систему "Електронний суд" надійшли пояснення по справі, в яких зазначає, що у накладних та актах здачі-приймання робіт вказано не номери Договорів № FR00-000944 від 25.10.2021р. та № FR00-00958 від 09.11.2021р., а номери рахунків, на підставі яких здійснюється оплата, копій рахунків Позивач долучив до пояснень.
06.05.2024 Позивач в судове засідання не з'явився.
Відповідач в судове засідання представника не направив, пояснень щодо неможливості бути присутнім в судовому засіданні суду не надав, про дату та час судового засідання повідомлений належним чином.
Ухвалою від 06.05.2024 відкладено підготовче засідання на 28.05.2024.
13.05.2024 через систему "Електронний суд" від Позивача надійшла заява про участь у судовому засіданні в режимі відеоконференції поза межами приміщення суду з використанням власних технічних засобів.
Ухвалою від 13.05.2024 задоволенні заяви Позивача про участь у судовому засіданні в режимі відеоконференції відмовлено.
22.05.2024 через систему "Електронний суд " від Позивача надійшла заява про участь у судовому засіданні в режимі відеоконференції поза межами приміщення суду з використанням власних технічних засобів.
Ухвалою від 22.05.2024 у задоволенні заяви Позивача про участь у судовому засіданні в режимі відеоконференції відмовлено.
В судовому засіданні 28.05.2024 Позивач позовні вимоги підтримав в повному обсязі.
Відповідач в судове засідання свого представника не направив, пояснень щодо неможливості бути присутнім у судовому засіданні суду не надав, про дату та час судового засідання повідомлений належним чином.
Ухвалою від 28.05.2024 закрито підготовче провадження та призначити справу до судового розгляду по суті в засіданні на 17.06.2024.
17.06.2024 в судовому засіданні розпочато розгляд справи по суті.
Позивач підтримав позовні вимоги.
Відповідач проти суми основного боргу не заперечив, щодо нарахованих штрафних санкцій зазначив про обставини непереборної сили, про те, що його потужності знаходяться в м. Маріуполь, послався на лист Торгово-промислової палати України від 28.02.2022 №2024/02.0-7.1.
Позивач заперечив, зазначив що відповідач доказів настання форс-мажорних обставин не надав, графік реструктуризації боргу не виконав, наполягав на задоволенні позову у повному обсязі.
Враховуючи достатність часу, наданого учасникам справи для підготовки до судового засідання та подання доказів, приймаючи до уваги принципи змагальності та диспозитивної господарського процесу, закріплені у статті 129 Конституції України та статтях 13, 14, 74 Господарського процесуального кодексу України, суд вважає, що господарським судом, в межах наданих йому повноважень, створені належні умови учасникам судового процесу в реалізації ними прав, передбачених Господарським процесуальним кодексом України, висловлення своєї правової позиції у спорі та надання відповідних доказів.
Під час розгляду справи судом досліджені письмові докази, що містяться в матеріалах справи.
17.06.2024 в судовому засіданні, в порядку ст. 240 ГК України, оголошено вступну та резолютивну частини рішення.
Суд, розглянувши наявні в матеріалах справи докази, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позовна заява, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, заслухавши пояснення представників сторін, встановив наступне.
ПОЗИЦІЯ ПОЗИВАЧА.
Позовні вимоги обґрунтовані порушенням відповідачем умов договору надання послуг № 262/О-105 від 27.08.2021 в частині повної та своєчасної оплати наданих послуг.
ПОЗИЦІЯ ВІДПОВІДАЧА.
Відповідач письмового відзиві на позов не надав.
ОБСТАВИНИ, ЯКІ Є ПРЕДМЕТОМ ДОКАЗУВАННЯ У СПРАВІ.
Предметом доказування, відповідно до частини 2 статті 76 Господарського процесуального кодексу України, є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.
Отже, обставинами, які входять до предмету доказування у даній справі є обставини щодо порушення відповідачем договору про надання послуг № 262/О-105 від 27.08.2021 в частині повної та своєчасної оплати вартості наданих послуг, правомірність нарахування штрафних санкцій.
ОБСТАВИНИ СПРАВИ, ВСТАНОВЛЕНІ СУДОМ ПЕРШОЇ ІНСТАНЦІЇ.
Як свідчать матеріали справи, між Приватним акціонерним товариством "ЗАВОД "ФРЕГАТ" (виконавець) та Товариством з обмеженою відповідальністю "СТАЛЕВІ ЗВАРНІ КОНСТРУКЦІЇ" (замовник) укладено договір надання послуг № 262/О-105 від 27.08.2021 (далі по тексту - Договір), згідно п.1.1. якого виконавець надає послуги з проведення антикорозійного покриття металевих конструкцій (далі по тексту - конструкцій) належних замовнику методом гарячого цинкування, а замовник зобов'язаний сплачувати плату за послуги та приймати надані послуги в строки та на умовах даного договору.
Даний договір вступає в силу з моменту підписання його уповноваженими особами та скріплення печатками обох сторін.
Договір діє до 31.12.2022. В разі ненадходження за 1 календарний місяць до моменту закінчення строку дії договору повідомлення від однієї із сторін по даному договору про припинення дії договору, даний договір вважається продовженим на один наступний календарний рік на тих самих умовах.
В частині зобов'язань сторін даний договір діє до моменту повного виконання сторонами своїх зобов'язань.
Закінчення дії договору чи його розірвання не звільняє сторін від повного виконання взятих чи отриманих підчас дії договору зобов'язань. (п.п. 2.1.-2.3. договору).
Згідно п. 3.1. договору, загальна сума даного договору орієнтовно складає 1 500 000,00 грн. з урахуванням ПДВ.
Фактична загальна суму даного договору визначається з усіх сум додаткових угод або рахунків до даного договору (п. 3.2. договору).
Пунктом 3.4. договору встановлено, що оплата за послуги згідно даного договору здійснюється відповідно до умов, вказаних у додатковій угоді.
Додатковою угодою №1 від 27.08.2021 сторони узгодили найменування, кількість, ціну та суму послуг.
Загальна вартість послуг за цією додатковою угодою до договору складає 728 668,00 грн. (п. 2 додаткової угоди).
Згідно п. 3 додаткової угоди, сторонами погоджені наступні умови оплати: передплата 10% від загальної вартості та остаточний розрахунок 90% сплачується на протязі 30 банківських днів з моменту відвантаження металоконструкцій кожної партії.
На виконання умов договору позивач надав послуги загальною вартістю 651 168,00 грн, що підтверджується накладними № 970 від 03.11.2021 на суму 310080,00 грн., актом приймання-передачі робіт (надання послуг) № 970 від 03.11.2021 на суму 310080,00, накладною № 1010 від 17.11.2021 на суму 341 088,00 грн., актом приймання-передачі робіт (надання послуг) №1010 від 17.11.2021 на суму 341 088,00 грн.
Акти приймання-передачі робіт (надання послуг) та накладні підписані та скріплені печатками сторін без зауважень.
Відповідач частково сплатив вартість наданих послуг в розмірі 72 866,80 грн.
Таким чином, заборгованість за договором становить 578 301,20 грн.
Позивач направив відповідачу претензію № 253-189 від 01.02.2022 з вимогою про сплату заборгованості та пені за прострочення виконання зобов'язання.
У відповіді на претензію № 12 від 16.02.2022 відповідач суму основного боргу визнав, послався на важке фінансове становище та зазначив про оплату заборгованості найближчим часом.
17.03.2023 за № 253-273 позивач повторно направив відповідачу претензію, в якій вимагав сплатити заборгованість та нараховану пеню.
Відповідач надав відповідь на претензію № 4 від 04.04.2023, в якій послався на форс-мажорні обставини, підтвердив наявність заборгованості в розмірі 578 301,20 грн. та запропонував реструктуризувати погашення боргу.
Позивач в листі від 11.04.2023 № 253-404 запропонував відповідачу наступний графік реструктуризації боргу: 144 576,00 грн. до 03.07.2023, 144 576,00 грн. до 30.09.2023, 289 151,00 до 30.12.2023.
У випадку неспроможності виконати цей графік, позивач просив письмово повідомляти його для прийняття відповідного рішення.
У зв'язку з несплатою відповідачем боргу за зазначеним позивачем графіком, останній втретє направив відповідачу претензію № 253-83 від 15.01.2024 з вимогою оплати суми заборгованості та нарахованих штрафних санкцій.
Відповідач відповіді на претензію не надав, заборгованість не сплатив.
Вказане стало причиною звернення позивача до суду.
Оцінюючи подані докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді всіх обставин справи в їх сукупності, та, враховуючи те, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, суд вважає, що позовні вимоги позивача підлягають задоволенню з таких підстав.
У відповідності до ст. 11 ЦК України, цивільні права та обов'язки виникають з дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки. Зокрема, підставами виникнення цивільних прав та обов'язків є договори та інші правочини.
Відповідно до ч. 1 ст. 509 ЦК України, зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.
Згідно з ч. 1 ст. 174 ГК України, господарський договір є підставою виникнення господарських зобов'язань.
Положеннями ч. 1-3 ст. 180 ГК України встановлено, що зміст господарського договору становлять умови договору, визначені угодою його сторін, спрямованою на встановлення, зміну або припинення господарських зобов'язань, як погоджені сторонами, так і ті, що приймаються ними як обов'язкові умови договору відповідно до законодавства. При укладенні господарського договору сторони зобов'язані у будь-якому разі погодити предмет, ціну та строк дії договору.
Договором є домовленість сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків (ст. 626 ЦК України).
Відповідно до ст. 6 ЦК України, сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості (ч. 1 ст. 627 ЦК України).
Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства (ст. 628 ЦК України).
Статтею 629 ЦК України встановлено обов'язковість договору для виконання сторонами.
Правовідносини щодо надання послуг регулюються положеннями Глави 63 ЦК України.
Відповідно до ч. 1 ст. 901 ЦК України, за договором про надання послуг одна сторона (виконавець) зобов'язується за завданням другої сторони (замовника) надати послугу, яка споживається в процесі вчинення певної дії або здійснення певної діяльності, а замовник зобов'язується оплатити виконавцеві зазначену послугу, якщо інше не встановлено договором.
Згідно з ч. 2 ст. 901 ЦК України, положення цієї глави можуть застосовуватися до всіх договорів про надання послуг, якщо це не суперечить суті зобов'язання.
Статтею 902 ЦК України передбачено, що виконавець повинен надати послугу особисто. У випадках, встановлених договором, виконавець має право покласти виконання договору про надання послуг на іншу особу, залишаючись відповідальним в повному обсязі перед замовником за порушення договору.
Якщо договором передбачено надання послуг за плату, замовник зобов'язаний оплатити надану йому послугу в розмірі, у строки та в порядку, що встановлені договором (ч. 1 ст. 903 ЦК України).
Тобто, за договором про надання послуг виконавець зобов'язується виконати певні дії або здійснити певну діяльність, які, як правило, не мають матеріального результату (наприклад, послуги зв'язку, освітні послуги, спортивно-оздоровчі та ін.). Деякі послуги можуть мати матеріальний результат, як, наприклад, медичні послуги із надання стоматологічної допомоги (пломбування хворого зуба, встановлення коронки). Проте всім послугам властива одна спільна ознака - результату передує здійснення дій, які не мають матеріального змісту, адже при наданні послуг продається не сам результат, а дії, які до нього призвели. Отже, предметом договору про надання послуг є виконання певних дій або здійснення певної діяльності, які не мають матеріального результату.
При цьому, зі змісту ч. 2 ст. 901 ЦК України вбачається, що положення Глави 63 ЦК України поширюються на всю низку договорів, предметом яких є надання послуги, яка споживається, в процесі вчинення певної дії або здійснення певної діяльності, які як передбачені в Цивільному кодексі України поза межами глави (перевезення, страхування, транспортне експедирування, зберігання, доручення, комісія, управління майном та ін.), так і не передбачені кодексом, а містяться в інших нормативно-правових актах - Законі України "Про аудиторську діяльність", Законі України "Про зв'язок" тощо. Окрім цього, положення цієї глави поширюються на інші види договорів, які не передбачені законодавством взагалі, але мають своїм предметом надання послуг.
Водночас, згідно з ч. 1 ст. 837 ЦК України, за договором підряду одна сторона (підрядник) зобов'язується на свій ризик виконати певну роботу за завданням другої сторони (замовника), а замовник зобов'язується прийняти та оплатити виконану роботу.
Договір підряду може укладатися на виготовлення, обробку, переробку, ремонт речі або на виконання іншої роботи з переданням її результату замовникові (ч. 2 ст. 837 ЦК України).
Відповідно до ч. 1, 3 ст. 843 ЦК України, у договорі підряду визначається ціна роботи або способи її визначення. Ціна роботи у договорі підряду включає відшкодування витрат підрядника та плату за виконану ним роботу.
Замовник зобов'язаний прийняти роботу, виконану підрядником відповідно до договору підряду, оглянути її і в разі виявлення допущених у роботі відступів від умов договору або інших недоліків негайно заявити про них підрядникові. Якщо замовник не зробить такої заяви, він втрачає право у подальшому посилатися на ці відступи від умов договору або недоліки у виконаній роботі (ч. 1 ст. 853 ЦК України).
Зважаючи на викладене, проаналізувавши правовідносини, що склалися між позивачем та відповідачем на підставі договору про надання послуг №С-044-П від 10.04.2023, дослідивши текст зазначеного договору, суд дійшов висновку, що вказаний договір за своєю правовою природою є змішаним договором, який поєднує в собі договір підряду та договір про надання послуг, а предметом за цим договором є надання послуг (виконання робіт) Виконавцем за завданням Замовника щодо обробки земельної ділянки, а саме: посів соняшника на земельній ділянці Замовника. Сторони досягли всіх суттєвих умов договору, тому зазначений договір є підставою для виникнення у сторін господарських зобов'язань та є обов'язковим для виконання сторонами у відповідності до ст. 629 ЦК України.
Доказів оплати вартості наданих послуг в розмірі 578 301,20 грн. за спірним договором матеріали справи не містять.
Крім того, відповідач проти суми основного боргу не заперечив.
Таким чином, позовні вимоги в частині стягнення основного боргу підлягають задоволенню в розмірі 578 301,20 грн.
Правомірність нарахування пені.
Згідно ст. 218 ГК України, підставою господарсько-правової відповідальності учасника господарських відносин є вчинення ним правопорушення у сфері господарювання. Учасник господарських відносин відповідає за невиконання або неналежне виконання господарського зобов'язання чи порушення правил здійснення господарської діяльності, якщо не доведено, що ним вжито усіх належних від нього заходів для недопущення господарського правопорушення.
Штрафними санкціями згідно ч. 1 ст. 230 ГК України визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.
Згідно ч. 1 ст. 612 ЦК України, боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.
Відповідно до ст. 611 ЦК України, у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема сплата неустойки.
Неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання (ст. 549 ЦК України).
В силу положень ч. 6 ст. 232 ГК України, нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.
За змістом ст. 1 Закону України “Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань” платники грошових коштів сплачують на користь одержувачів цих коштів за прострочку платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін.
Водночас, статтею 3 Закону України “Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань” встановлено, що розмір пені, передбачений статтею 1 Закону, обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.
Згідно п. 8.2. договору, за порушення строків оплати більш ніжна 5 банківських днів, замовник сплачє виконавцю на вимогу останнього, неустойку в розмірі подвійної облікової ставки НБУ, що діяла на момент виникнення прострочення, від загальної суми несплачених замовником послуг за кожен день прострочення.
Отже, за приписами Закону України “Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань” розмір пені за прострочку платежу не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня. Якщо в укладеному сторонами договорі зазначено вищий розмір пені, ніж передбачений у цій нормі, застосуванню підлягає пеня в розмірі згаданої подвійної облікової ставки і відповідно, якщо розмір пені, встановлений договором, є меншим від подвійної облікової ставки НБУ застосовується розмір пені встановлений договором.
Позивач нарахував та просить стягнути з відповідача пеню в розмірі 47 204,69 грн. за загальний період прострочення з 16.12.2021 по 02.06.2022.
При перевірці розрахунків судом встановлено, що загальний розмір пені за визначений період більший ніж зазначено позивачем, однак, зважаючи на те, що суд не може виходити за межі позовних вимог, тому позовні вимоги в цій частині підлягають задоволенню в розмірі 47 204,69 грн.
Правомірність нарахування 3% річних.
Щодо позовних вимог про стягнення з відповідача 38 211,57 грн. 3% річних за загальний період прострочення з 16.12.2021 по 07.03.2024, суд зазначає таке.
Згідно положень ст. 625 Цивільного кодексу України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
Перевіркою виконаного позивачем розрахунку 3% річних, судом встановлено, що загальний розмір 3% річних за визначений період більший, ніж зазначено позивачем, однак, зважаючи на те, що суд не може виходити за межі позовних вимог, тому позовні вимоги в цій частині підлягають задоволенню в розмірі 38 211,57 грн.
Правомірність нарахування інфляційних втрат.
Щодо інфляційних втрат суд зазначає наступне.
Здійснюючи перевірку розрахунку інфляційних втрат, суд враховує таке.
Об'єднаною палатою Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду у справі №905/21/19 наведено формулу за якою можна розрахувати інфляційні втрати: "Х" * "і-1" - 100 грн. = "ЗБ", де "Х" - залишок боргу на початок розрахункового періоду, "і-1" - офіційно встановлений індекс інфляції у розрахунковому місяці та 100 грн - умовна сума погашення боргу у цьому місяці, а "ЗБ" - залишок основного боргу з інфляційною складовою за цей місяць (вартість грошей з урахуванням інфляції у цьому місяці та часткового погашення боргу у цьому ж місяці). При цьому зазначено, що за наступний місяць базовою сумою для розрахунку індексу інфляції буде залишок боргу разом з інфляційною складовою за попередній місяць ("ЗБ" відповідно до наведеної формули), який перемножується на індекс інфляції за цей місяць, а від зазначеного добутку має відніматися сума погашення боржником своєї заборгованості у поточному місяці (якщо таке погашення відбувалося).
У випадку якщо погашення боргу не відбувалося декілька місяців підряд, то залишок основного боргу з інфляційною складовою за перший розрахунковий місяць такого періоду ("ЗБ") перемножується послідовно на індекси інфляції за весь період, протягом якого не відбувалося погашення боргу, та ділиться на 100%.
Зазначена правова позиція також викладена у постанові Верховного Суду від 20.08.2020 у справі № 904/3546/19.
Крім того, об'єднана палата Касаційного господарського суду у постанові від 20 листопада 2020 року у справі № 910/13071/19 надала роз'яснення, що сума боргу, внесена за період з 1 до 15 числа включно відповідного місяця, індексується за період з урахуванням цього місяця, а якщо суму внесено з 16 до 31 числа місяця, то розрахунок починається з наступного місяця. За аналогією, якщо погашення заборгованості відбулося з 1 по 15 число включно відповідного місяця - інфляційна складова розраховується без урахування цього місяця, а якщо з 16 до 31 числа місяця - інфляційна складова розраховується з урахуванням цього місяця.
Отже, якщо період прострочення виконання грошового зобов'язання складає неповний місяць, то інфляційна складова враховується або не враховується в залежності від математичного округлення періоду прострочення у неповному місяці.
Методику розрахунку інфляційних втрат за неповний місяць прострочення виконання грошового зобов'язання доцільно відобразити, виходячи з математичного підходу до округлення днів у календарному місяці, упродовж якого мало місце прострочення, а саме:
- час прострочення у неповному місяці більше півмісяця (> 15 днів) = 1 (один) місяць, тому за такий неповний місяць нараховується індекс інфляції на суму боргу;
- час прострочення у неповному місяці менше або дорівнює половині місяця (від 1, включно з 15 днями) = 0 (нуль), тому за такий неповний місяць інфляційна складова боргу не враховується.
Заявлені позивачем до стягнення інфляційні втрати в розмірі 192 476,93 грн. нараховані за загальний період з січня 2022 по січень 2024.
При перевірці розрахунку інфляційних втрат судом встановлено, що загальний розмір інфляційних втрат за визначений період більший, ніж зазначено позивачем, однак, зважаючи на те, що суд не може виходити за межі позовних вимог, тому позовні вимоги в цій частині підлягають задоволенню в розмірі 192 476,93 грн.
Щодо посилання відповідача на настання форс-мажорних обставин, суд зазначає наступне.
Відповідно до листа Торгово-промислової палати України від 28.02.2022 №2024/02.0-7.1 визнано форс-мажорною обставиною військову агресію Російської федерації проти України, що стало підставою введення воєнного стану 24.02.2022. Торгово-промислова палата України підтверджує, що зазначені обставини з 24.02.2022 до їх офіційного закінчення, є надзвичайними, невідворотними.
Форс-мажорними обставинами (обставинами непереборної сили) є надзвичайні та невідворотні обставини, що об'єктивно унеможливлюють виконання зобов'язань, передбачених умовами договору (контракту, угоди тощо), обов'язків, згідно із законодавчими та іншими нормативними актами, а саме: загроза війни, збройний конфлікт та ситуації, що з ним пов'язані (включаючи, але не обмежуючись ворожими атаками, блокадами, ембарго, діями іноземного ворога): загальна військова мобілізація, військові дії, оголошена та неоголошена війна, збурення, акти тероризму, диверсії, піратства, безлади, вторгнення, блокада, революція, заколот, повстання, масові заворушення, введення комендантської години, карантину, встановленого Кабінетом Міністрів, експропріація, примусове вилучення, захоплення підприємств, реквізиція, громадська демонстрація, страйк, аварія, протиправні дії третіх осіб, пожежа, вибухи, тривалі перерви в роботі транспорту, регламентовані положеннями відповідних рішень або актами державних органів влади, закриття морських проток, заборона (обмеження) експорту/імпорту тощо, а також обставини, викликані винятковими погодними умовами чи стихійним лихом - епідемія, сильний шторм, циклон, ураган, торнадо, буревій, повінь, нагромадження снігу, ожеледь, град, заморозки, замерзання моря, проток, портів, перевалів, землетрус, блискавка, пожежа, посуха, просідання і зсув ґрунту, інші стихійні лиха, тощо (ч. 2 ст. 14-1 Закону України "Про торгово-промислові палати України").
Відповідно до ч. 1 ст. 14-1 Закону України "Про торгово-промислові палати України", Торгово-промислова палата України та уповноважені нею регіональні торгово-промислові палати засвідчують форс-мажорні обставини (обставини непереборної сили) та видають сертифікат про такі обставини протягом семи днів з дня звернення суб'єкта господарської діяльності.
Статтею 617 ЦК України передбачено, що особа, яка порушила зобов'язання, звільняється від відповідальності за порушення зобов'язання, якщо вона доведе, що це порушення сталося внаслідок випадку або непереборної сили.
Також згідно з положеннями ст. 218 ГК України у разі якщо інше не передбачено законом або договором, суб'єкт господарювання за порушення господарського зобов'язання несе господарсько-правову відповідальність, якщо не доведе, що належне виконання зобов'язання виявилося неможливим внаслідок дії непереборної сили, тобто надзвичайних і невідворотних обставин за даних умов здійснення господарської діяльності.
Таким чином, в той час як форс-мажорні обставини унеможливлюють виконання договірного зобов'язання в цілому, істотна зміна обставин змінює рівновагу стосунків за договором, суттєво обтяжуючи виконання зобов'язання лише для однієї із сторін.
У постанові Верховного Суду від 30.11.2021 у справі №913/785/17 визначено, що форс-мажорні обставини не мають преюдиційного характеру і при їх виникненні сторона, яка посилається на них, як на підставу неможливості виконання зобов'язання, повинна довести наявність таких обставин не тільки самих по собі, але й те, що ці обставини були форс-мажорними саме для цього конкретного випадку виконання господарського зобов'язання.
Доведення наявності непереборної сили покладається на особу, яка порушила зобов'язання. Саме вона має подавати відповідні докази в разі виникнення спору.
Слід зазначити, що введення воєнного стану на території України не означає, що відповідач не може здійснювати підприємницьку діяльність та отримувати коштів від своїх контрагентів. Більше того, держава на даний час заохочує розвиток підприємницької діяльності з метою позитивного впливу на економіку країни (зменшення податків, митних платежів тощо). Відповідач не надав доказів того, що підприємство зупинило роботу у зв'язку з воєнним станом, що всі працівники (чи їх частина), керівник підприємства, інші посадові особи мобілізовані та перебувають у складі Збройних Сил України, тимчасово не виконують професійні обов'язки у зв'язку з воєнними діями, все, або частина складу рухомого майна підприємства задіяні під час тих чи інших заходів, що б перешкоджало суб'єкту господарювання здійснювати підприємницьку діяльність під час введеного воєнного стану.
Пунктом 9.1. договору встановлено, Сторони звільняються від відповідальності за невиконання зобов'язань згідно даного договору у випадку наступу обставин непереборної сили (воєнні дії, масові заворушення, стихійні лиха, природні та техногенні катастрофи, що впливають на виконання обов'язків по договору; обмеження або припинення експорту/імпорту товарів, що поставляються з договором, введені компетентними державними органами України, які виникли незалежно від волі сторін після укладення цього договору, перешкоджають повному або частковому виконанню договору, і наступ чи дію яких, а також наслідки, не можна було передбачити та відвернути розумними заходами. Період звільнення сторони від відповідальності визначається терміном дії зазначених обставин.
Обставини непереборної сили, на які посилається зацікавлена сторона, а також причинний зв'язок зазначених обставин із невиконанням відповідною стороною обов'язків по договору мають бути підтверджені офіційною довідкою Торгово-промислової палати України. Про наступ та припинення обставин непереборної сили сторона договору, щодо якої сталися такі обставини, повинна повідомити іншу сторону договору рекомендованим листом на протязі 3 календарних днів. (п. 9.2. договору).
Доказів звернення до позивача з відповідним сертифікатом ТПП та доказами неможливості виконання договору відповідачем не надано.
Крім того, оплата за спірним договором повинна була здійснена в кінці 2021, воєнний же стан на території України введено 24.02.2022.
В даному випадку сторона не надала доказів, що саме введення воєнного стану призвело до унеможливлення виконання конкретних зобов'язань за договором.
Таким чином, позовні вимоги підлягають задоволенню зі стягненням з відповідача на користь позивача основного боргу в розмірі 576 801,20 грн., пені в розмірі 47 204,69 грн., 3% річних у розмірі 38 211,57 грн., інфляційних втрат у розмірі 192 476,93 грн.
Щодо обґрунтування кожного доказу суд зазначає наступне.
Статтею 129 Конституції України визначено принципи рівності усіх учасників процесу перед законом і судом, змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості, як одні з основних засад судочинства.
Отже, будь-яке рішення господарського суду повинно прийматися з дотриманням цих принципів, які виражені також у статтях Господарського процесуального кодексу України.
Згідно статті 13 Господарського процесуального кодексу України, судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності.
Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень (частина 1 статті 74 Господарського процесуального кодексу України).
За частиною 2 статті 74 Господарського процесуального кодексу України у разі посилання учасника справи на невчинення іншим учасником справи певних дій або відсутність певної події, суд може зобов'язати такого іншого учасника справи надати відповідні докази вчинення цих дій або наявності певної події. У разі ненадання таких доказів суд може визнати обставину невчинення відповідних дій або відсутності події встановленою.
Суд не може збирати докази, що стосуються предмета спору, з власної ініціативи, крім витребування доказів судом у випадку, коли він має сумніви у добросовісному здійсненні учасниками справи їхніх процесуальних прав або виконанні обов'язків щодо доказів (частина 4 статті 74 Господарського процесуального кодексу України).
Обов'язок доказування, а отже, і подання доказів відповідно до статті 74 Господарського процесуального кодексу України покладено на сторони та інших учасників справи, однак, не позбавляє суд, у випадку, передбаченому статтею 74 Господарського процесуального кодексу України, витребувати у сторони ті чи інші докази.
На підставі статті 86 Господарського процесуального кодексу України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності.
Отже, встановивши наявність в особи, яка звернулася з позовом, суб'єктивного матеріального права або охоронюваного законом інтересу, на захист яких подано позов, суд з'ясовує наявність чи відсутність факту порушення або оспорення і, відповідно, ухвалює рішення про захист порушеного права або відмовляє позивачеві у захисті.
СУДОВІ ВИТРАТИ.
За змістом статті 129 Господарського процесуального кодексу України за результатами розгляду справи здійснюється розподіл судових витрат.
З урахуванням положень статті 129 Господарського процесуального кодексу України, судовий збір покладається на відповідача.
Керуючись ст.ст. 2, 46, 73, 74, 76, 77-79, 86, 91, 129, 233, 238, 240, 241 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд, -
Позов Приватного акціонерного товариства "Завод "Фрегат" до Товариства з обмеженою відповідальністю "СТАЛЕВІ ЗВАРНІ КОНСТРУКЦІЇ" про стягнення заборгованості в розмірі 854 694,39 грн. за договором надання послуг - задовольнити.
Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "СТАЛЕВІ ЗВАРНІ КОНСТРУКЦІЇ" (49101, м. Дніпро, вул. Січових Стрільців, буд. 94, ідентифікаційний код 42206475) на користь Приватного акціонерного товариства "Завод "Фрегат" (55210, Миколаївська область, м. Первомайськ, вул. Корабельна, 50/1, ідентифікаційний код 14312387) основний борг у розмірі 576 801,20 грн., 3% річних у розмірі 38 211,57 грн., інфляційні втрати в розмірі 192 476,93 грн., пеню в розмірі 47 204,69 грн., судовий збір у розмірі 12 820,42 грн., про що видати наказ.
Наказ видати після набрання рішенням законної сили.
Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Апеляційна скарга на рішення суду подається до Центрального апеляційного господарського суду протягом двадцяти днів з дня складення повного судового рішення.
Повний текст рішення складено та підписано 25.06.2024.
Суддя Н.Г. Назаренко