13 червня 2024 рокуЛьвівСправа № 607/3077/24 пров. № А/857/10500/24
Восьмий апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:
головуючого-судді Кузьмича С. М.,
суддів Гудима Л.Я., Качмара В.Я.,
за участю секретаря Кулабухової М.М.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Львові справу за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Тернопільського міськрайонного суду Тернопільської області від 12 квітня 2024 року (ухвалене головуючим - суддею Марциновська І.В. у м. Тернопіль) у справі № 607/3077/24 за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Управління патрульної поліції у Тернопільській області Департаменту патрульної поліції про визнання протиправною та скасування постанови про накладення адміністративного стягнення та закриття провадження у справі про адміністративне правопорушення,
Позивач звернувся до суду із адміністративним позовом до відповідача в якому просив визнати протиправною та скасувати постанову серії ЕНА № 1375971 від 04.02.2024 про притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності за ч. 2 ст. 122 Кодексу України про адміністративні правопорушення (далі - КУпАП) та накладення на нього адміністративного стягнення у вигляді штрафу в розмірі 510 грн та закрити провадження у справі про адміністративне правопорушення
В обґрунтування позовних вимог вказував на те, що спірна постанова є необґрунтованою, винесеною з порушенням чинного законодавства, викладені у ній обставини та підстави порушення правил дорожнього руху такі, що не відповідають дійсності, а розгляд справи є неповним та необ'єктивним.
Рішенням Тернопільського міськрайонного суду Тернопільської області від 12.04.2024 в задоволенні адміністративного позову відмовлено.
Приймаючи оскаржене рішення суд першої інстанції виходив з того, що посилаючись на неможливість здійснення зупинки перед дорожньою розміткою 1.12 (стоп-лінія) без екстреного гальмування, позивач мав довести наявність таких обставин належними та достатніми доказами. Однак такі докази суду не надані. Більше того суд зауважує, що під'їжджаючи до перехрестя за умови наявності мокрого дорожнього покриття, позивач з метою забезпечення безпеки інших учасників дорожнього руху мав зменшити швидкість руху, що у свою чергу надавало б йому можливість здійснити гальмування без застосування екстреного гальмування.
За таких підстав суд першої інстанції дійшов висновку, що позивач 04.02.2024, керуючи транспортним засобом марки «Lexus» моделі «LX 570», державний номерний знак НОМЕР_1 , здійснив проїзд перехрестя вулиць Шептицького та Торговиця у м. Тернополі на заборонний жовтий сигнал світлофора та виняткові обставини, які б надавали позивачу право здійснити такий проїзд, відсутні.
Відтак, суд вважав, що постанова про накладення адміністративного стягнення по справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксоване не в автоматичному режимі, серії ЕНА № 1375971 від 04.02.2024, якою позивача притягнутого до адміністративної відповідальності за ч. 2 ст. 122 КУпАП та на нього накладене адміністративне стягнення у виді штрафу у розмірі 510 грн, винесена відповідно до вимог закону, є правомірною та відсутні підстави для її скасування.
Вказане рішення в апеляційному порядку оскаржив позивач, у апеляційній скарзі покликається на те, що оскаржуване рішення винесене з порушенням норм процесуального та матеріального права, з неповним з'ясуванням обставин справи та є незаконним, просить рішення суду першої інстанції скасувати та в прийняти нове, яким задовольнити позов.
Зокрема в апеляційній скарзі зазначає, що на відеозаписі було зафіксоване лише факт проїзду позивачем перехрестя і не було зафіксовано сигналу світлофора, вимогам якого повинен був керуватися ОСОБА_1 при проїзді перехрестя.
Відзив на апеляційну скаргу поданий не був. Відповідно до ч. 4 ст. 304 КАС України, відсутність відзиву на апеляційну скаргу не перешкоджає перегляду рішення суду першої інстанції.
Особи, які беруть участь у справі, в судове засідання не з'явилися, хоча були належним чином повідомлені про дату, час і місце розгляду справи, а тому колегія суддів, відповідно до ч. 4ст. 229 Кодексу адміністративного судочинства України, вважає за можливе провести розгляд справи за відсутності сторін, без здійснення фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу.
Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, суд приходить до висновку, що апеляційну скаргу слід залишити без задоволення, а рішення суду першої інстанції - без змін, з наступних підстав.
З матеріалів справи слідує, що 04.02.2024 інспектором 1 взводу 1 роти 1 батальйону Управління патрульної поліції у Тернопільській області Департаменту патрульної поліції Галайчуком Б.Ю. винесена постанова про накладення адміністративного стягнення по справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксоване не в автоматичному режимі, серії ЕНА № 1375971. Даною постановою ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , визнаний винуватим у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 122 КУпАП, та на нього накладене адміністративне стягнення у виді штрафу у сумі 510 грн.
У постанові зазначено, що 04.02.2024 о 17 год. 31 хв. на перехресті вулиць Шептицького та Торговиця у м. Тернополі водій ОСОБА_1 , керуючи транспортним засобом марки «Lexus» моделі «LX 570», державний номерний знак НОМЕР_1 , проїхав перехрестя на заборонний жовтий сигнал світлофора, чим порушив п. 8.7.3 (ґ) ПДР.
Позивач вважаючи оскаржену постанову незаконною, звернувся до суду з відповідними позовними вимогами.
Перевіряючи законність та обґрунтованість оскаржуваного рішення суду першої інстанції, суд апеляційної інстанції виходить з наступного.
Статтею 19 Конституції України визначено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Відповідно до ч. 1 ст. 5 КАС України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до адміністративного суду, якщо вважає, що рішенням, дією чи бездіяльністю суб'єкта владних повноважень порушені її права, свободи або законні інтереси, і просити про їх захист.
За правилами ч. 5 ст. 160 КАС України право оскаржити рішення, дію чи бездіяльність суб'єкта владних повноважень мають особи, права, свободи та інтереси яких відповідні рішення, дії чи бездіяльність порушують.
Відповідно до п. 1.3. Правил дорожнього руху, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 10.10.2001 №1306 (далі - ПДР) учасники дорожнього руху зобов'язані знати й неухильно виконувати вимоги цих Правил, а також бути взаємно ввічливими.
Згідно до п.8.7.3 (ґ) ПДР сигнали світлофора мають такі значення, зокрема жовтий забороняє рух і попереджає про наступну зміну сигналів.
Відповідно до ч. 2 ст. 122 КУпАП порушення правил проїзду перехресть, зупинок транспортних засобів загального користування, проїзд на заборонний сигнал світлофора або жест регулювальника, порушення правил обгону і зустрічного роз'їзду, безпечної дистанції або інтервалу, розташування транспортних засобів на проїзній частині, порушення правил руху автомагістралями, користування зовнішніми освітлювальними приладами або попереджувальними сигналами при початку руху чи зміні його напрямку, використання цих приладів та їх переобладнання з порушенням вимог відповідних стандартів, користування під час руху транспортного засобу засобами зв'язку, не обладнаними технічними пристроями, що дозволяють вести перемови без допомоги рук (за винятком водіїв оперативних транспортних засобів під час виконання ними невідкладного службового завдання), а так само порушення правил навчальної їзди тягнуть за собою накладення штрафу в розмірі тридцяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.
Відтак згідно наведеного вище колегія суддів встановила, що передбачено відповідальність за проїзд на заборонний сигнал світлофора.
Так, в обґрунтування позовних вимог позивач, посилаючись на п. 16.8, 8.10, 8.11 ПДР, зазначив, що жовтий сигнал світлофору був увімкнений у той момент, коли позивач вже проїхав дорожню розмітку 1.12 (стоп-лінія) та виїхав на перехрещення проїзних частин, а тому позивач мав право продовжити рух.
Статтею 9 КУпАП закріплено, що адміністративним правопорушенням (проступком) визнається протиправна, винна (умисна або необережна) дія чи бездіяльність, яка посягає на громадський порядок, власність, права і свободи громадян, на встановлений порядок управління і за яку законом передбачено адміністративну відповідальність.
Тобто, притягненню до адміністративної відповідальності особи обов'язково повинна передувати належна та вчинена у відповідності до вимог чинного законодавства поведінка суб'єкта владних повноважень, зокрема, поліцейського, а також встановлення останнім факту вчинення особою адміністративного правопорушення, відповідальність за вчення якого передбачена чинним законодавством.
Згідно зі ст. 222 КУпАП органи Національної поліції розглядають справи про такі адміністративні правопорушення, зокрема, правил дорожнього руху.
Від імені органів Національної поліції розглядати справи про адміністративні правопорушення і накладати адміністративні стягнення мають право працівники органів і підрозділів Національної поліції, які мають спеціальні звання, відповідно до покладених на них повноважень.
Положеннями п. 4 розділу І Інструкції з оформлення поліцейськими матеріалів про адміністративні правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксовані не в автоматичному режимі, затвердженої наказом Міністерства внутрішніх справи України від 07.11.2015 № 1395, у разі виявлення правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, розгляд якого віднесено до компетенції Національної поліції України, поліцейський виносить постанову у справі про адміністративне правопорушення без складання відповідного протоколу.
Постанова виноситься в разі виявлення адміністративних правопорушень у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, передбачених, зокрема, ч.ч. 1, 2, 4 ст. 126 КУпАП.
Згідно із ст. 251 КУпАП доказами в справі про адміністративне правопорушення є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, потерпілих, свідків, висновком експерта, речовими доказами, показаннями технічних приладів та технічних засобів, що мають функції фото- і кінозйомки, відеозапису, у тому числі тими, що використовуються особою, яка притягається до адміністративної відповідальності, або свідками, а також працюючими в автоматичному режимі, чи засобів фото- і кінозйомки, відеозапису, у тому числі тими, що використовуються особою, яка притягається до адміністративної відповідальності, або свідками, а також працюючими в автоматичному режимі або в режимі фотозйомки (відеозапису), які використовуються при нагляді за виконанням правил, норм і стандартів, що стосуються забезпечення безпеки дорожнього руху, безпеки на автомобільному транспорті та паркування транспортних засобів, актом огляду та тимчасового затримання транспортного засобу, протоколом про вилучення речей і документів, а також іншими документами.
Відповідно до ст. 280 КУпАП орган (посадова особа) при розгляді справи про адміністративне правопорушення зобов'язаний з'ясувати: чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна дана особа в його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, чи є обставини, що пом'якшують і обтяжують відповідальність, чи заподіяно майнову шкоду, чи є підстави для передачі матеріалів про адміністративне правопорушення на розгляд громадської організації, трудового колективу, а також з'ясувати інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Особливості розгляду справ про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксоване в автоматичному режимі, безпеки на автомобільному транспорті та про порушення правил зупинки, стоянки, паркування транспортних засобів, зафіксоване в режимі фотозйомки (відеозапису), встановлюються статтями 279-1 279-8 цього Кодексу.
Відповідно до п. 24 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 23.12.2005 «Про практику застосування судами України законодавства у справах про деякі злочини проти безпеки дорожнього руху та експлуатації транспорту, а також про адміністративні правопорушення на транспорті» встановлено, що зміст постанови має відповідати вимогам, передбаченими ст. 283 і 284 КУпАП. У ній, зокрема, потрібно навести докази, на яких ґрунтується висновок про вчинення особою адміністративного правопорушення, та зазначити мотиви відхилення інших доказів, на які посилався правопорушник, чи висловлених останнім доводів.
Згідно ч. 1 - 3 ст. 283 КУпАП розглянувши справу про адміністративне правопорушення, орган (посадова особа) виносить постанову по справі.
Постанова повинна містити: найменування органу (прізвище, ім'я та по батькові, посада посадової особи), який виніс постанову; дату розгляду справи; відомості про особу, стосовно якої розглядається справа (прізвище, ім'я та по батькові (за наявності), дата народження, місце проживання чи перебування; опис обставин, установлених під час розгляду справи; зазначення нормативного акта, що передбачає відповідальність за таке адміністративне правопорушення; прийняте у справі рішення.
Постанова по справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, крім даних, визначених частиною другою цієї статті, повинна містити відомості про: дату, час і місце вчинення адміністративного правопорушення; транспортний засіб, який зафіксовано в момент вчинення правопорушення (марка, модель, номерний знак); технічний засіб, яким здійснено фото або відеозапис; розмір штрафу та порядок його сплати; правові наслідки невиконання адміністративного стягнення та порядок його оскарження; відривну квитанцію із зазначенням реквізитів та можливих способів оплати адміністративного стягнення у вигляді штрафу.
В силу положень ч. 1 ст. 73 КАС України належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування.
Згідно з ч. 1 ст. 75 КАС України достовірним є докази, на підставі яких можна встановити дійсні обставини справи, а ч.1, 2 ст.76 КАС України передбачає, що достатнім є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування та суд вирішує питання про достатність доказів відповідно до свого внутрішнього переконання.
Статтею 40 Закону України «Про Національну поліцію» визначено, що поліція для забезпечення публічної безпеки і порядку може закріплювати на форменому одязі, службових транспортних засобах, монтувати/розміщувати по зовнішньому периметру доріг і будівель автоматичну фото- і відеотехніку, а також використовувати інформацію, отриману із автоматичної фото- і відеотехніки, що знаходиться в чужому володінні, з метою забезпечення дотримання правил дорожнього руху.
Положення цього Закону надають право поліції використовувати інформацію відеозапису в якості речового доказу наявності або відсутності факту правопорушення.
Відповідно ч. 2 ст. 77 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
Колегія суддів зазначає, що відповідач, як на обставини вчинення правопорушення покликається на складену відповідачем постанову у справі про адміністративне правопорушення та долучені відеозаписи.
Разом з цим, колегія суддів не вважає постанову про притягнення позивача до адміністративної відповідальності беззаперечним доказом вчинення ним правопорушення, оскільки саме по собі описання адміністративного правопорушення не може бути належним доказом вчинення особою такого порушення. Така постанова по своїй правовій природі є рішенням суб'єкта владних повноважень щодо наслідків розгляду зафіксованого правопорушення, якому передує фіксування цього правопорушення.
Щодо наявних відеозаписів, то колегія суддів вважає за потрібне зазначити таке.
Як встановив суд першої інстанції та підтверджується матеріалами справи, що для спростування доводів, викладених у позовній заяві, і на підтвердження правомірності постанови серії ЕНА № 1375971 від 04.02.2024 відповідач надав відеозаписи з автомобільного відеореєстратора службового автомобіля поліції (назва файлу «2-2-9c59ae00-dadb-11ee-8317-4d6f0f80d51e») та з нагрудної камери патрульного поліцейського № 472413 (назва файлу «2-2-178b4ed0-dadc-11ee-8c55-1be9a2039fc9»), а також циклограму роботи світлофорних об'єктів, встановлених на перехресті вулиць Шептицького та Торговиця у м. Тернополі станом на 04.02.2024.
З відеозапису з автомобільного відеореєстратора службового автомобіля поліції вбачається, що такий автомобіль, рухаючись на вул. Торговиця у м. Тернополі, зупинився перед регульованим перехрестям вулиць Торговиця та Шептицького у м. Тернополі. О 17 год. 31 хв. 20 с. на світлофорі, розташованому по ходу руху патрульного автомобіля, увімкнувся червоний з жовтим сигнал світлофора. У цей же час указане перехрестя проїхав автомобіль марки «Lexus» моделі «LX 570», державний номерний знак НОМЕР_1 .
У подальшому такий транспортний засіб під керуванням позивача був зупинений патрульними поліцейськими та відносно позивача був здійснений розгляд справи про адміністративне правопорушення, за наслідками якого ОСОБА_1 притягнутий до адміністративної відповідальності за ч. ст. 122 КУпАП та на нього накладене адміністративне стягнення у виді штрафу у сумі 510 грн. При цьому позивачу патрульним поліцейським був наданий для огляду відеозапис з автомобільного відеореєстратора службового автомобіля поліції, на якому зафіксований проїзд керованого позивачем транспортного засобу через перехрестя на жовтий сигнал світлофора. Також позивачу були роз'яснені права, передбачені ст. 268 КУпАП та ст. 63 Конституції України. За наслідками такого роз'яснення позивач скористався правом подати письмові пояснення, які долучені відповідачем до відзиву. Указане підтверджується відеозаписом з нагрудної камери патрульного поліцейського № 472413.
Надаючи оцінку доводам позивача про відсутність у його діях складу адміністративного правопорушення, суд першої інстанції вірно зазначив наступне.
Згідно з п. 16.8 ПДР водій, який виїхав на перехрещення проїзних частин згідно із сигналом світлофора, що дозволяє рух, повинен виїхати у наміченому напрямку незалежно від сигналів світлофора на виїзді. Проте, якщо на перехрестях перед світлофорами на шляху руху водія є дорожня розмітка 1.12 (стоп-лінія) або дорожній знак 5.69, він повинен керуватися сигналами кожного світлофора.
При цьому перехрестя - місце перехрещення, прилягання або розгалуження доріг на одному рівні, межею якого є уявні лінії між початком заокруглень країв проїзної частини кожної з доріг. Не вважається перехрестям місце прилягання до дороги виїзду з прилеглої території.
Як вбачається з відеозапису з автомобільного реєстратора службового автомобіля поліції, перехрестя вулиць Шептицького та Торговиця у м. Тернополі з урахуванням початку заокруглень країв проїзної частини під час руху з вулиці Шептицького починається після пішохідного переходу.
Відтак системний аналіз зазначених положень ПДР дає підстави дійти висновку, що для застосування п. 16.8 ПДР у даному випадку виїзд водія ОСОБА_1 на перехрестя мав відбутись на зелений сигнал світлофора.
Разом з тим з відеозапису вбачається, що о 17 год. 31 хв. 21 с. керований позивачем транспортний засіб перебував на пішохідному переході, який розташований перед перехрестям вулиць Шептицького та Торговиця. При цьому на світлофорі, який розташований перед службовим автомобілем, увімкнений червоний з жовтим сигнал.
Так, з циклограми роботи світлофорних об'єктів, встановлених на перехресті вулиць Шептицького та Торговиця у м. Тернополі станом на 04.02.2024 вбачається, що у разі якщо на світлофорі по напрямку руху № 1 (рух службового автомобіля) увімкнений червоний з жовтим сигнал, то на світлофорі по напрямку руху № 4 (рух позивача) синхронно увімкнений жовтий сигнал.
Вказане свідчить про те, що під час перебування керованого позивачем транспортного засобу на пішохідному переході на світлофорі з боку вулиці Шептицького вже увімкнувся жовтий заборонний сигнал. Відтак і подальший виїзд автомобіля марки «Lexus» моделі «LX 570», державний номерний знак НОМЕР_1 , на перехрестя здійснений також на жовтий сигнал світлофора, що унеможливлює застосування у даному випадку п. 16.8 ПДР.
Разом з цим, колегія суддів погоджується з судом першої інстанції, який відхилив доводи сторони позивача, які також відображенні в апеляційній скарзі, про неналежність циклограми як доказу, оскільки з відеозапису з нагрудної камери патрульного поліцейського вбачається, що останній також повідомляв позивача про синхронність роботи світлофорів. Відтак даний доказ є лише письмовим підтвердженням тих обставин, що мали місце під час проїзду позивачем перехрестя та які були враховані патрульним поліцейським під час винесення оскаржуваної постанови.
Крім цього, згідно з п. 8.10 ПДР у разі подання світлофором (крім реверсивного) або регулювальником сигналу, що забороняє рух, водії повинні зупинитися перед дорожньою розміткою 1.12 (стоп-лінія), дорожнім знаком 5.69 «Місце зупинки», якщо їх немає - не ближче 10 м до найближчої рейки перед залізничним переїздом, перед світлофором, пішохідним переходом, а якщо і вони відсутні та в усіх інших випадках - перед перехрещуваною проїзною частиною, не створюючи перешкод для руху пішоходів.
Водіям, які в разі ввімкнення жовтого сигналу або підняття регулювальником руки вгору не можуть зупинити транспортний засіб у місці, передбаченомупунктом 8.10 цих Правил, не вдаючись до екстреного гальмування, дозволяється рухатися далі за умови забезпечення безпеки дорожнього руху (п. 8.11 ПДР).
Так, в суді першої інстанції учасники справи визнавали та не заперечували, що перед світлофором та перехрестям зі сторони вулиці Шептицького наявна дорожня розмітка 1.12 (стоп-лінія). Відтак вимогу щодо зупинки транспортного засобу позивач повинен був обов'язково виконати саме перед такою розміткою та у разі подання світлофором заборонного, зокрема жовтого сигналу. І лише якщо здійснити таку зупинку неможливо не вдаючись до екстреного гальмування, позивач міг рухатись далі.
Разом з цим у судовому засіданні в суді першої інстанції позивач вказав, що під час проїзду ним дорожньої розмітки 1.12 (стоп-лінія) сигнал світлофора був не жовтий, а зелений миготливий.
Відтак суд вірно відхилив доводи позивача в частині застосування указаних положень ПДР, оскільки за обставин, про які вказував позивач, останній не мав підстав для застосування п. 8.11 ПДР.
Враховуючи наведене вище, колегія суддів вважає, що позивач 04.02.2024, керуючи транспортним засобом марки «Lexus» моделі «LX 570», державний номерний знак НОМЕР_1 , здійснив проїзд перехрестя вулиць Шептицького та Торговиця у м. Тернополі на заборонний жовтий сигнал світлофора та виняткові обставини, які б надавали позивачу право здійснити такий проїзд, відсутні.
Щодо доводів скаржника в частині некоректного висловлювання поліцейського зафіксованого на відеозаписі, то на переконання суду такі не спростовують вчиненого позивачем правопорушення, а останній може звернутися до уповноваженої особи щодо таких дій та висловлювань.
Таким чином, колегія суддів вважає, що доводи апеляційної скарги не знайшли свого підтвердження та спростовуються висновками суду першої інстанції, які зроблені на підставі повного, всебічного та об'єктивного аналізу відповідних правових норм та фактичних обставин справи.
Відповідно до ст. 316 КАС України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Зважаючи на викладене вище, колегія суддів вважає, що судом першої інстанції було правильно встановлено обставини справи та ухвалено судове рішення з додержанням норм матеріального та процесуального права, а тому апеляційну скаргу належить залишити без задоволення, а рішення суду - без змін. Доводи апеляційної скарги не спростовують рішення суду першої інстанції.
Щодо розподілу судових витрат, то такий у відповідності до ст.139 КАС України не здійснюється.
Керуючись статтями 139, 229, 243, 308, 310, 315, 316, 321, 322, 325, 328, 329 Кодексу адміністративного судочинства України, -
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення, а рішення Тернопільського міськрайонного суду Тернопільської області від 12 квітня 2024 року у справі № 607/3077/24 - без змін.
Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дати її прийняття та касаційному оскарженню не підлягає.
Головуючий суддя С. М. Кузьмич
судді Л. Я. Гудим
В. Я. Качмар
Повне судове рішення складено 24 червня 2024 року