24 жовтня 2023 року Справа № 160/23167/23
Дніпропетровський окружний адміністративний суд у складі:
головуючого судді Турової О.М.,
розглянувши за правилами спрощеного позовного провадження без виклику учасників справи в порядку письмового провадження у місті Дніпрі адміністративну справу за позовною заявою ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України у Вінницькій області (відповідач-1), Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області (відповідач-2) про визнання протиправним та скасування рішення і зобов'язання вчинити певні дії, -
12.09.2023 року до Дніпропетровського окружного адміністративного суду надійшла позовна заява ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України у Вінницькій області (відповідач-1), Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області (відповідач-2), в якій позивач просить:
- визнати протиправним та скасувати рішення Головного управління Пенсійного фонду України у Вінницькій області №047050022868 від 16.06.2023р. про відмову у призначенні пенсії;
- зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду в Дніпропетровській області зарахувати ОСОБА_1 до пільгового стажу його роботи за Списком №1 період роботи з 29.12.2011р. по 25.12.2012р. згідно з довідкою від 27.04.2021р. №023-1061, виданою ПАТ «Дніпровський металургійний комбінат»;
- зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області призначити та виплачувати пенсію ОСОБА_1 за віком на пільгових умовах за його заявою від 12.06.2023р.
В обґрунтування позовної заяви зазначається, що 12.06.2023р. ОСОБА_1 звернувся до пенсійного органу із заявою про призначення йому пенсії за віком на пільгових умовах за Списком №1, однак, спірним рішенням Головного управління Пенсійного фонду України у Вінницькій області №047050022868 від 16.06.2023р. позивачеві протиправно відмовлено у призначенні такої пенсії, з посиланням на відсутність у нього достатнього пільгового стажу, передбаченого п.1 ч.2 ст.114 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» від 09.07.2003р. №1058-IV (далі - Закон №1058-IV) (6 років), при цьому, вказаним рішенням також протиправно відмовлено у зарахуванні до пільгового стажу позивача за Списком №1 періоду його роботи з 29.12.2011р. по 25.12.2012р. згідно з довідкою від 27.04.2021р. №023-1061, виданою ПАТ «Дніпровський металургійний комбінат», з посиланням на відсутність атестації робочих місць за умовами правці, хоча позивачем на підтвердження цього періоду роботи була надана трудова книжка з відповідними записами, що є основним документом, який підтверджує трудовий стаж працівника, та відповідна уточнююча довідка, які безпідставно не взяті пенсійним органом до уваги, тим більше, що проведення атестації робочих місць за умовами праці, в тому числі своєчасність її проведення, не залежить від працівника і не може обмежувати його прав на отримання пенсії, відтак, вказаний період роботи підлягає зарахуванню до пільгового стажу позивача за Списком №1, внаслідок чого такий пільговий стажу у сукупності з визнаним пенсійним органом пільговим стажем (5 років 3 місяці 3 дні) є достатнім для призначення позивачеві пенсії за віком на пільгових умовах за Списком №1, з урахуванням права на зменшення пенсійного віку, наданого працівникам, які мають не менше половини стажу роботи із особливо шкідливими і особливо важкими умовами праці (не менше половини від необхідних 10 років такого стажу), на 1 рік за кожен повний рік такої роботи чоловікам, бо, за таких обставин, пільговий стаж позивача перевищує 6 років і, відповідно, його пенсійний вік має бути зменшений на 6 років, тому також є достатнім для призначення пенсії. Враховуючи вищезазначене, позивач не погоджується з оскаржуваним рішенням Головного управління Пенсійного фонду України у Вінницькій області та вважає відмову у призначені йому пенсії за віком на пільгових умовах протиправною і незаконною, у зв'язку із чим просить суд задовольнити позовні вимоги у повному обсязі.
Ухвалою Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 18.09.2023 року вказану позовну заяву ОСОБА_1 прийнято до розгляду та відкрито провадження в адміністративній справі №160/23167/23 за цією позовною заявою, призначено цю справу до розгляду за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) учасників справи (у письмовому провадженні) з 04.10.2023 року, а також встановлено відповідачам строк для подання відзиву на позовну заяву протягом п'ятнадцяти днів з дня отримання копії цієї ухвали.
18.10.2023 року та 24.10.2023р. до суду надійшов відзив Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області на позовну заяву ОСОБА_1 , в якому відповідач-2 пред'явлений позов не визнав та заперечував проти задоволення позовних вимог у повному обсязі, посилаючись на те, що оскаржуване рішення про відмову у призначенні пенсії №047050022868 від 16.06.2023р. було прийняте Головним управлінням Пенсійного фонду України у Вінницькій області, відтак, відповідач-2 спірного рішення не приймав, при цьому оскаржуваним рішенням позивачеві правомірно та на законних підставах відмовлено у призначенні пенсії за віком на пільгових умовах за Списком №1 через відсутність у нього необхідного пільгового стажу, оскільки за наданими документами вік заявника складає - 54 роки, його страховий стаж - 39 років 06 місяців 11 днів, в тому числі пільговий стаж за Списком №1 - 5 років 3 місяці 3 дні, що є недостатнім у розумінні приписів п.1 ч.2 ст.114 Закону №1058-IV, водночас, до пільгового стажу позивача обґрунтовано не зараховано період його роботи з 29.12.2011р. по 25.12.2012р. згідно з довідкою від 27.04.2021р. №023-1061, виданою ПАТ «Дніпровський металургійний комбінат», бо атестація цього робочого місця не проводилася, в той час, як п.3 Порядку застосування Списків №1 і №2 виробництв, робіт, професій, посад і показників при обчисленні пенсії за віком на пільгових умовах, затвердженого наказом Міністерства праці та соціальної політики України від 18.11.2005 року №383 та зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 01.12.2005р. за №1451/11731 (далі - Порядок №383), передбачено, що до пільгового стажу зараховується весь період роботи на відповідних посадах або за професіями незалежно від дати їх внесення до Списків за умови підтвердження документами відповідних умов праці за час виконання роботи до 21.08.1992 року та за результатами проведення атестації робочих місць за умовами праці після 21.08.1992 року. Таким чином, Головне управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області просить суд відмовити у задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 у повному обсязі.
24.10.2023 до суду надійшов відзив Головного управління Пенсійного фонду України у Вінницькій області на позовну заяву ОСОБА_1 , в якому відповідач-1 пред'явлений позов не визнав та заперечував проти задоволення позовних вимог у повному обсязі, посилаючись на те, що рішенням Головного управління Пенсійного фонду України у Вінницькій області №047050022868 від 16.06.2023р. ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , обґрунтовано та на законних підставах відмовлено у призначенні пенсії за віком на пільгових умовах за Списком №1 у зв'язку з відсутністю необхідного пільгового стажу, оскільки за наданими документами вік заявника складає - 54 роки, його страховий стаж - 39 років 06 місяців 11 днів, в тому числі пільговий стаж за Списком №1 - 5 років 3 місяці 3 дні, що є недостатнім у розумінні приписів п.1 ч.2 ст.114 Закону №1058-IV, водночас, до пільгового стажу позивача обґрунтовано не зараховано період його роботи з 29.12.2011р. по 25.12.2012р. згідно з довідкою від 27.04.2021р. №023-1061, виданою ПАТ «Дніпровський металургійний комбінат», бо атестація цього робочого місця не проводилася, в той час, як п.3 Порядку №383 передбачено, що до пільгового стажу зараховується весь період роботи на відповідних посадах або за професіями незалежно від дати їх внесення до Списків за умови підтвердження документами відповідних умов праці за час виконання роботи до 21.08.1992 року та за результатами проведення атестації робочих місць за умовами праці після 21.08.1992 року. Відтак, підтверджений пільговий стаж позивача за Списком №1 (5 років 3 місяці 3 дні) надає йому право на зниження пенсійного віку згідно з п.1 ч.2 ст.114 Закону №1058-IV на 5 років, а, отже, право на пільгове пенсійне забезпечення у позивача виникне лише з 05.06.2024р. (з дня, що наступає за днем досягнення 55 років). Таким чином Головне управління Пенсійного фонду України у Вінницькій області просить суд відмовити у задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 у повному обсязі.
Дослідивши матеріали справи та надані сторонами докази, а також проаналізувавши зміст норм матеріального та процесуального права, що регулюють спірні правовідносини, суд доходить висновку про часткове задоволення позовних вимог, з огляду на таке.
Судом встановлено, що ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , 12.06.2023 року звернувся до Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області з заявою про призначення пенсії за віком на пільгових умовах за Списком №1.
Засобами програмного забезпечення за принципом екстериторіальності Головне управління Пенсійного фонду України у Вінницькій області визначено органом, уповноваженим розглянути заяву позивача.
За результатами розгляду вищевказаної заяви ОСОБА_1 про призначення пенсії від 12.06.2023р. Головним управлінням Пенсійного фонду України у Вінницькій області прийнято рішення від 16.06.2023р. №047050022868, яким ОСОБА_1 відмовлено у призначенні пенсії за віком на пільгових умовах за Списком №1, з посиланням на відсутність у позивача необхідного пільгового стажу, передбаченого п.1 ч.2 ст.114 Закону №1058-IV (6 років), в той час, як страховий стаж позивача складає - 39 років 06 місяців 11 днів, в тому числі пільговий стаж за Списком №1 - 5 років 3 місяці 3 дні, що є недостатнім у розумінні приписів п.1 ч.2 ст.114 Закону №1058-IV. Крім того, цим рішенням також відмовлено у зарахуванні до пільгового стажу позивача за Списком №1 періоду його роботи з 29.12.2011р. по 25.12.2012р. згідно з довідкою від 27.04.2021р. №023-1061, виданою ПАТ «Дніпровський металургійний комбінат», оскільки атестація цього робочого місця по ПАТ «Дніпровський металургійний комбінат» не проводилася. Відтак, право на пільгове пенсійне забезпечення у позивача виникне лише з 05.06.2024р.
Рішення Головного управління Пенсійного фонду України у Вінницькій області від 16.06.2023р. №047050022868 направлено на адресу позивача листом-повідомленням Головного управління Пенсійного фонду України у Дніпропетровській області №0400-010212-8/131653 від 28.08.2023 року.
Незгода позивача з вищевказаним рішенням відповідача-1 про відмову у призначенні пенсії за віком на пільгових умовах за Списком №1 та у зарахуванні спірного періоду роботи до пільгового стажу позивача зумовила звернення ОСОБА_1 до суду з цим позовом.
Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам, суд зважає на таке.
Відповідно до частини 2 статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Положеннями ч.3 ст.23 Загальної Декларації прав людини, п.4 ч.1 Європейської Соціальної хартії та ч.3 ст.46 Конституції України встановлено, що кожна особа похилого віку має право на справедливу і задовільну винагороду, соціальний захист, за роки важкої праці та шкідливих робіт, - яка є основним джерелом існування для них самих та їхніх сімей.
Статтею 46 Конституції України передбачено, що громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом.
Це право гарантується загальнообов'язковим державним соціальним страхуванням за рахунок страхових внесків громадян, підприємств, установ і організацій, а також бюджетних та інших джерел соціального забезпечення; створенням мережі державних, комунальних, приватних закладів для догляду за непрацездатними.
Надане вищевказаною статтею право деталізоване у Законах України від 05.11.1991 року № 1788-XII«Про пенсійне забезпечення» (далі - Закон№1788) та від 09.07.2003 року №1058-IV«Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» (далі - Закон №1058).
Закон України «Про пенсійне забезпечення» відповідно до Конституції України гарантує всім непрацездатним громадянам України право на матеріальне забезпечення за рахунок суспільних фондів споживання шляхом надання трудових і соціальних пенсій, спрямований на те, щоб повніше враховувалася суспільно корисна праця як джерело зростання добробуту народу і кожної людини, встановлює єдність умов і норм пенсійного забезпечення робітників, членів колгоспів та інших категорій трудящих; та гарантує соціальну захищеність пенсіонерів шляхом встановлення пенсій на рівні, орієнтованому на прожитковий мінімум, а також регулярного перегляду їх розмірів у зв'язку із збільшенням розміру мінімального споживчого бюджету і підвищенням ефективності економіки республіки.
Статтею 114 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» визначено порядок на умови призначення пенсій за віком на пільгових умовах із зменшенням пенсійного віку.
Частиною 1 статті 114 Закону №1058-IV встановлено, що право на пенсію за віком на пільгових умовах незалежно від місця останньої роботи мають особи, які працювали на роботах з особливо шкідливими і особливо важкими умовами праці за списком № 1 та на інших роботах із шкідливими і важкими умовами праці за списком № 2 виробництв, робіт, професій, посад і показників, затверджених Кабінетом Міністрів України, та за результатами атестації робочих місць, на роботах, що дають право на призначення пенсії за віком на пільгових умовах, зазначених у частинах другій і третій цієї статті, а пенсії за вислугу років - на умовах, зазначених у частині четвертій цієї статті. Розміри пенсій для осіб, визначених цією статтею, обчислюються відповідно до статті 27 та з урахуванням норм статті 28 цього Закону.
Згідно з п.1 ч.2 ст.114 Закону №1058-IV на пільгових умовах пенсія за віком призначається: працівникам, зайнятим повний робочий день на підземних роботах, на роботах з особливо шкідливими і особливо важкими умовами праці за списком №1 виробництв, робіт, професій, посад і показників, затвердженим Кабінетом Міністрів України, та за результатами атестації робочих місць, - після досягнення 50 років і за наявності страхового стажу не менше 25 років у чоловіків, з них не менше 10 років на зазначених роботах, і не менше 20 років у жінок, з них не менше 7 років 6 місяців на зазначених роботах.
Працівникам, які не мають стажу роботи з особливо шкідливими і особливо важкими умовами праці, передбаченого абзацом першим цього пункту, але мають не менше половини стажу на зазначених роботах, за наявності передбаченого абзацами першим і п'ятнадцятим - двадцять третім цього пункту відповідного страхового стажу пенсії на пільгових умовах призначаються із зменшенням пенсійного віку, встановленого абзацом першим частини першої статті 26 цього Закону: чоловікам - на 1 рік за кожний повний рік такої роботи.
За приписами п.3 Порядку застосування Списків №1 і №2 виробництв, робіт, професій, посад і показників при обчисленні пенсії за віком на пільгових умовах, затвердженого наказом Міністерства праці та соціальної політики України від 18.11.2005 року №383 та зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 01.12.2005р. за №1451/11731 (далі - Порядок №383), при визначенні права на пенсію за віком на пільгових умовах застосовуються Списки, що чинні на період роботи особи. До пільгового стажу зараховується весь період роботи на відповідних посадах або за професіями незалежно від дати їх внесення до Списків за умови підтвердження документами відповідних умов праці за час виконання роботи до 21.08.1992 року та за результатами проведення атестації робочих місць за умовами праці після 21.08.1992 року.
Тобто, необхідними умовами для виникнення у особи права на пенсійне забезпечення на пільгових умовах є належність його професії, посади до пільгової, тобто до Списку №1 в даному випадку, та підтвердження шкідливих умов праці за результатами проведеної атестації робочого місця, а також наявність достатньої кількості пільгового стажу на таких роботах та досягнення відповідного віку, встановленого законом.
Відповідно до ст.62 Закону №1788-XII основним документом, що підтверджує стаж роботи, є трудова книжка. Порядок підтвердження наявного трудового стажу при відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній встановлюється Кабінетом Міністрів України.
Статтею 48 Кодексу законів про працю України також встановлено, що трудова книжка є основним документом про трудову діяльність працівника.
Відповідно до п.10 Порядку №383 для підтвердження стажу роботи зі шкідливими і важкими умовами праці необхідно подати трудову книжку із оформленими належним чином записами про займану посаду і період виконуваної роботи, виписку із наказу по підприємству про проведення атестації на відповідному робочому місці та, у разі відсутності в трудовій книжці відомостей, що визначають право на пенсію на пільгових умовах, уточнюючу довідку, передбачену пунктом 20 Порядку підтвердження наявного трудового стажу для призначення пенсій за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 12.08.93р. №637.
Пунктами 1 та 2 Порядку підтвердження наявного трудового стажу для призначення пенсій за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній, затвердженим Постановою Кабінету Міністрів України від 12.08.1993 року №637 (далі - Порядок №637), встановлено, що основним документом, що підтверджує стаж роботи, є трудова книжка. За відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній трудовий стаж встановлюється на підставі інших документів, виданих за місцем роботи, служби, навчання, а також архівними установами. У разі коли документи про трудовий стаж не збереглися, підтвердження трудового стажу здійснюється органами Пенсійного фонду на підставі показань свідків.
Згідно з абз.1 п.3 Порядку №637 за відсутності трудової книжки, а також у тих випадках, коли в трудовій книжці відсутні необхідні записи або містяться неправильні чи неточні записи про періоди роботи, для підтвердження трудового стажу приймаються дані, наявні в реєстрі застрахованих осіб Державного реєстру загальнообов'язкового державного соціального страхування, довідки, виписки із наказів, особові рахунки і відомості на видачу заробітної плати, посвідчення, характеристики, письмові трудові договори і угоди з відмітками про їх виконання та інші документи, які містять відомості про періоди роботи.
Відповідно до п.20 Порядку №637 у тих випадках, коли в трудовій книжці відсутні відомості, що визначають право на пенсії на пільгових умовах або за вислугу років, установлені для окремих категорій працівників, для підтвердження спеціального трудового стажу приймаються уточнюючі довідки підприємств, установ, організацій або їх правонаступників (додаток №5). У довідці має бути вказано: періоди роботи, що зараховуються до спеціального стажу; професія або посада; характер виконуваної роботи; розділ, підрозділ, пункт, найменування списків або їх номери, до якого включається цей період роботи; первинні документи за час виконання роботи, на підставі яких видана зазначена довідка.
Аналіз наведених норм свідчить про те, що основним документом, що підтверджує стаж роботи є трудова книжка. Необхідність підтверджувати періоди роботи для визначення стажу роботи виникає у разі відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній. Так, у разі якщо у трудовій книжці не зазначені відомості про умови праці та характер виконуваної роботи, то для підтвердження спеціального трудового стажу приймаються уточнюючі довідки підприємств, установ, організацій або їх правонаступників.
Аналогічна правова позиція викладена у постанові Верховного Суду від 22 травня 2018 року у справі №439/1148/17.
Відповідно до пункту 3 Порядку застосування Списків № 1 і № 2 виробництв, робіт, професій, посад і показників при обчисленні стажу роботи, що дає право на пенсію за віком на пільгових умовах, затвердженого наказом Міністерства праці та соціальної політики України від 18 листопада 2005 року №383 та зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 1 грудня 2005 року за № 1451/11731 (далі - Порядок №383), при визначенні права на пенсію за віком на пільгових умовах застосовуються Списки, що чинні на період роботи особи. До пільгового стажу зараховується весь період роботи на відповідних посадах або за професіями незалежно від дати їх внесення до Списків за умови підтвердження документами відповідних умов праці за час виконання роботи до 21.08.92 року та за результатами проведення атестації робочих місць за умовами праці після 21.08.92 року.
За приписами пункту 4.2 Порядку №383 результати атестації (як уперше проведеної, так і чергової) застосовуються при обчисленні стажу, який дає право на пенсію за віком на пільгових умовах, упродовж 5 років після затвердження її результатів, за умови, якщо впродовж цього часу на даному підприємстві не змінились докорінні умови і характер праці (виробництво, робота, робоче місце), що дають право на призначення пенсії за віком на пільгових умовах. У разі докорінної зміни умови і характеру праці для підтвердження права на пенсію за віком на пільгових умовах має бути проведена позачергова атестація.
Згідно з п.4.3 Порядку №383 у разі підтвердження цього права за результатами атестації, вперше проведеної до 21.08.97 (впродовж 5 років після введення в дію Порядку проведення атестації робочих місць, до стажу, який дає право на пенсію за віком на пільгових умовах, зараховується весь період роботи на даному підприємстві у виробництвах, передбачених Списками, тобто період роботи із шкідливими умовами праці, до дати видання наказу на підприємстві про результати проведення атестації та період роботи впродовж наступних 5 років з урахуванням пункту 4.2 цього Порядку.
Пунктом 10 Порядку №383 визначено, що для підтвердження стажу роботи зі шкідливими і важкими умовами праці необхідно подати трудову книжку із оформленими належним чином записами про займану посаду і період виконуваної роботи, виписку із наказу по підприємству про проведення атестації на відповідному робочому місці та, у разі відсутності в трудовій книжці відомостей, що визначають право на пенсію на пільгових умовах, уточнюючу довідку, передбачену пунктом 20 Порядку підтвердження наявного трудового стажу для призначення пенсій за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 12 серпня 1993 року № 637.
Отже, аналіз наведених норм свідчить про те, що основним документом, що підтверджує стаж роботи, є трудова книжка. В разі, якщо у трудовій книжці не зазначені відомості про умови праці та характер виконуваної роботи, то для підтвердження спеціального трудового стажу приймаються уточнюючі довідки підприємств, установ, організацій або їх правонаступників.
Як слідує з трудової книжки серії НОМЕР_1 ОСОБА_1 , копія якої міститься в матеріалах справи, позивач, зокрема, працював у ПАТ «Дніпровський металургійний комбінат» з 02.03.2009р. по 03.11.2013р. на посаді (за професією) слюсар-ремонтник в конвертерному цеху, при цьому відповідно до постанови №658 від 26.12.2012р. робоче місце атестоване по Списку №1, розділ ІІІ, підрозділ 2, позиція 3.2а-3 (записи №№34-36).
Водночас, відповідно до довідки про підтвердження наявного трудового стажу для призначення пенсії за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній від 27.04.2021р. №023-1061, виданої ПАТ «Дніпровський металургійний комбінат», ОСОБА_1 , 1969р.н., дійсно працював повний робочий день в ПАТ «Дніпровський металургійний комбінат» в конвертерному цеху за період з 19.05.2011р. по 03.11.2013р. у виробництві сталі за професією, посадою робітник (слюсар-ремонтник), зайнятий ремонтом устаткування в місцях його встановлення на дільницях (робочих місцях) діючих виробництв, основні робітники яких користуються правом на пільгове пенсійне забезпечення за Списком №1 (передбачено Списком №1, розділ ІІІ, підрозділ 2а, код КП: 3.2а-3, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 16.01.2003р. №36; відволікання: 2011 - 1к.д., 2012 - 1к.д., 2013 - 1к.д., таким чином, за період з 19.05.2011р. по 03.11.2013р. - 02 роки 05 місяців 12 днів; підстава видачі: особиста картка, штатний розпис, табелі обліку робочого часу, контрольні табелі фактично відпрацьованого часу, технологія виробництва.
Також у довідці ПАТ «Дніпровський металургійний комбінат» від 27.04.2021р. №023-1061 зазначено, що робоче місце атестоване згідно з постановою «Про атестацію робочих місць за умовами праці» №992 від 29.12.2006р.; листом Головного держексперта області за умовами праці №003/07-1-406 від 29.11.2011р. продовжено строк дії постанови №992 від 29.12.2006р. «Про атестацію робочих місць за умовами праці» до 29.12.2012р.; постановою «Про результати атестації робочих місць за умовами праці працівників конвертерного цеху» №658 від 26.12.2012р.
Разом з тим, постановою Кабінету Міністрів України №36 від 16.01.2003 року затверджено Список №1 виробництв, робіт, професій, посад і показників на підземних роботах, на роботах з особливо шкідливими та особливо важкими умовами праці, зайнятість в яких повний робочий день дає право на пенсію за віком на пільгових умовах, яким, зокрема, передбачено - розділ ІІІ «Чорна металургія», підрозділ 2а «Виробництво сталі та феросплавів. Підготовка сумішей та ремонт металургійних печей». Робітники, позиція: 3.2а-3 - робітники ремонтних служб, зайняті ремонтом устаткування в місцях його встановлення на дільницях (робочих місцях) діючих виробництв, основні робітники яких користуються правом на пільгове пенсійне забезпечення за Списком №1, зокрема, слюсарі-ремонтники.
Таким чином, професія (посада) позивача, за якою він працював з 19.05.2011р. по 03.11.2013р., тобто і у спірний період з 29.12.2011р. по 25.12.2012р., віднесена до Списку №1.
При цьому, факт працевлаштування позивача за вищевказаною посадою підтверджено відповідними записами в його трудовій книжці, в якій також вказано, що відповідно до постанови №658 від 26.12.2012р. це робоче місце атестоване по Списку №1, розділ ІІІ, підрозділ 2, позиція 3.2а-3, і такі записи є чіткими та не мають виправлень чи невідповідностей, а також вказаний факт підтверджено вищевказаною довідкою про підтвердження наявного трудового стажу для призначення пенсії за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній від 27.04.2021р. №023-1061, виданою ПАТ «Дніпровський металургійний комбінат».
Водночас, як встановлено судом, з означеної довідки ПАТ «Дніпровський металургійний комбінат» від 27.04.2021р. №023-1061 слідує, що первинно робоче місце, на якому працював позивач, було атестоване згідно з постановою «Про атестацію робочих місць за умовами праці» №992 від 29.12.2006р., при цьому листом Головного держексперта області за умовами праці №003/07-1-406 від 29.11.2011р. продовжено строк дії постанови №992 від 29.12.2006р. «Про атестацію робочих місць за умовами праці» до 29.12.2012р., а в подальшому постановою «Про результати атестації робочих місць за умовами праці працівників конвертерного цеху» №658 від 26.12.2012р. знов проведено атестацію цього робочого місця.
Отже, підставою для відмови у зарахуванні пенсійним органом до пільгового стажу позивача за Списком №1 періоду його роботи з 29.12.2011р. по 25.12.2012р. слугувало те, що цей період є періодом перерви в атестації його робочого місця.
Однак, суд не погоджується з такою позицією пенсійного органу, з огляду на таке.
Атестація робочих місць здійснюється на підприємствах, в організаціях та установах незалежно від форм власності і господарювання згідно з Порядком проведення атестації робочих місць за умовами праці, затвердженої постановою Кабінету Міністрів України 01 серпня 1992 року №422 (далі - Порядок №442), та Методичними рекомендаціями для проведення атестації робочих місць за умовами праці, затвердженими постановою Міністерства праці України від 01 вересня 1992 року № 41 (далі - Методичні рекомендації).
Відповідно до зазначених нормативних актів основна мета атестації полягає в регулюванні відносин між власником або уповноваженим ним органом і працівниками у галузі реалізації права на здорові й безпечні умови праці, пільгове забезпечення, пільги та компенсації за роботу в несприятливих умовах.
Згідно з пунктом 4 Порядку № 442 та підпункту 1.5 пункту 1 Методичних рекомендацій атестація проводиться не рідше одного разу на 5 років. Відповідальність за своєчасне та якісне проведення атестації покладається на керівника підприємства, організації.
Так, згідно з статтею 41 Кодексу України про адміністративні правопорушення встановлено адміністративну відповідальність керівників суб'єктів господарювання.
Порушення терміну проведення атестації робочих місць за умовами праці та порядку її проведення тягне за собою накладення штрафу на посадових осіб підприємств, установ і організацій незалежно від форми власності та громадян - суб'єктів підприємницької діяльності від тридцяти до ста неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.
У разі, якщо не проведення атестації мало своїм наслідком заподіяння шкоди здоров'ю працівнику, керівник підприємства може бути притягнутий до кримінальної відповідальності за статтею 271 Кримінального кодексу України.
Атестація робочих місць відповідно до Порядку № 442 та Методичних рекомендацій передбачає: установлення факторів і причин виникнення несприятливих умов праці; санітарно-гігієнічне дослідження факторів виробничого середовища, важкості й напруженості трудового процесу на робочому місці; комплексну оцінку факторів виробничого середовища і характеру праці на відповідність їхніх характеристик стандартам безпеки праці, будівельним та санітарним нормам і правилам; установлення ступеня шкідливості й небезпечності праці та її характеру за гігієнічною класифікацією; обґрунтування віднесення робочого місця до категорії зі шкідливими (особливо шкідливими), важкими (особливо важкими) умовами праці; визначення (підтвердження) права працівників на пільгове пенсійне забезпечення за роботу у несприятливих умовах; складання переліку робочих місць, виробництв, професій та посад із пільговим пенсійним забезпеченням працівників; аналіз реалізації технічних і організаційних заходів, спрямованих на оптимізацію рівня гігієни, характеру і безпеки праці.
За змістом пунктів 8 та 9 Порядку № 442 проведення атестації робочих місць відомості про результати атестації робочих місць заносяться до карти умов праці, форма якої затверджується Мінпраці разом з Міністерством охорони здоров'я України. Перелік робочих місць, виробництв, професій і посад з пільговим пенсійним забезпеченням працівників, який складається за результатами проведеної атестації робочих місць, після погодження з профспілковим комітетом затверджується наказом по підприємству, організації і зберігається протягом 50 років. Витяги з наказу додаються до трудової книжки працівників, професії та посади яких внесено до переліку.
Аналіз зазначених норм свідчить про те, що своєчасно проведена атестація робочих місць за умовами праці є одним із заходів соціального захисту працівників, який має сприяти реалізації прав на здорові й безпечні умови праці, пільги та компенсації за роботу у несприятливих умовах, пільгове пенсійне забезпечення тощо.
При цьому особа, яка працює на посаді, віднесеній до Списку №1 чи Списку 2, робоче місце по якій підлягає атестації, відповідно до Порядку №442, не наділена жодними правами (повноваженнями, обов'язками), які б могли вплинути на своєчасність проведення атестації робочих місць.
Таким чином, несвоєчасне проведення атестації робочих місць власником підприємств або уповноваженим ним органом не може позбавляти громадина його конституційного права на соціальний захист, у тому числі щодо надання пенсій за віком на пільгових умовах.
Контроль за додержанням підприємствами правил проведення атестації робочих місць за умовами праці покладається на відповідні повноважні державні контролюючі органи, зокрема Держпраці.
З урахуванням викладеного, непроведення або несвоєчасне проведення атестації робочих місць власником підприємства не може бути підставою для відмови у призначенні пенсії за віком на пільгових умовах, відповідальність за непроведення або несвоєчасне проведення атестації робочих місць покладається на власника підприємства, а не працівника, при цьому контролюючу функцію у відносинах щодо проведення атестації робочих місць на підприємстві виконує держава в особі відповідних контролюючих органів, а не працівник.
Викладене відповідає правовому висновку Великої Палати Верховного Суду, висловленому у постанові від 19.02.2020 року у справі № 520/15025/16-а.
Правова позиція щодо необхідності включення до пільгового стажу періоду роботи на посадах, що надають право на призначення пенсії на пільгових умовах, у випадках порушення термінів проведення чергової атестації підприємством-роботодавцем неодноразово висвітлювалась Верховним Судом.
Зокрема, у постанові від 16.09.2014 року (справа №21-307а14) Верховний Суд зазначив, що аналіз положень Порядку проведення атестації та розроблених на виконання цієї постанови Методичних рекомендацій для проведення атестації робочих місць за умовами праці, затвердженими постановою Міністерства праці України від 01.09.1992 року № 41, дає підстави вважати, що якщо чергова атестація була проведена з порушенням передбачених пунктом 4 Порядку проведення атестації строків, а працівник до її проведення виконував роботу, яка дає право на пенсію за віком на пільгових умовах, цей період його роботи має бути зарахований до пільгового стажу за результатами попередньої атестації.
Аналогічний підхід застосування означених норм права висловлений Верховним Судом і у постановах від 21.02.2018 року у справі №352/547/16-а (К/9901/20098/18) та від 03.05.2018 року у справі № 352/1840/14-а (К/9901/5403/18).
Матеріалами справи підтверджено, що первинну атестацію робочого місця за професією (посадою), яку займав позивач, було проведено відповідно до постанови «Про атестацію робочих місць за умовами праці» №992 від 29.12.2006р., при цьому в подальшому цю атестацію листом Головного держексперта області за умовами праці №003/07-1-406 від 29.11.2011р. було продовжено до 29.12.2012р., а в подальшому постановою «Про результати атестації робочих місць за умовами праці працівників конвертерного цеху» №658 від 26.12.2012р. знов проведено атестацію цього робочого місця.
Отже, результати атестації робочого місця позивача за умовами праці були в установленому порядку продовжені на весь міжатестаційний спірний період та робоче місце позивача за професією (посадою) «робітник (слюсар-ремонтник), зайнятий ремонтом устаткування в місцях його встановлення на дільницях (робочих місцях) діючих виробництв, основні робітники яких користуються правом на пільгове пенсійне забезпечення за Списком №1» за умовами та характером праці в цей період під час проведення чергової атестації не змінювалось, що підтверджено результатами наступної атестації цього робочого місця.
Водночас, матеріали справи не містять доказів того, що після закінчення п'ятирічного строку дії результатів первинної атестації цього робочого місця, проведеної 29.12.2006р., з урахуванням продовження атестації на підставі листа Головного держексперта області за умовами праці №003/07-1-406 від 29.11.2011р., а також після затвердження чергової атестації 26.12.2012р. умови праці робочого місця за професією (посадою), яку обіймав позивач, змінювались, що відповідачами не спростовано.
За наведених обставин, суд дійшов висновку, що спірне рішення Головного управління Пенсійного фонду України у Вінницькій області від 16.06.2023р. №047050022868 в частині відмови у зарахуванні до пільгового стажу позивача за Списком №1 періоду його роботи з 29.12.2011р. по 25.12.2012р. згідно з довідкою від 27.04.2021р. №023-1061, виданою ПАТ «Дніпровський металургійний комбінат» є протиправним та підлягає скасуванню.
Крім цього, зважаючи на те, що оскаржуване рішення Головного управління Пенсійного фонду України у Вінницькій області від 16.06.2023р. №047050022868 щодо відмови ОСОБА_1 у призначенні пенсії за віком на пільгових умовах за Списком №1 прийняте з посиланням на відсутність у позивача необхідного пільгового стажу, передбаченого п.1 ч.2 ст.114 Закону №1058-IV (6 років), виходячи із зробленого відповідачем-1 розрахунку пільгового стажу ОСОБА_1 - 05 років 03 місяці 03 дні, що дає можливість на зниження пенсійного віку позивача лише на 5 років і, відповідно, право на пільгову пенсію у позивача виникне лише з 05.06.2024р. (після досягнення 55 років), разом з цим, судом встановлено факт неправильного розрахунку відповідачем-1 пільгового стажу позивача через протиправне не зарахування до цього стажу періоду роботи позивача з 29.12.2011р. по 25.12.2012р., що, в свою чергу, у загальному розрахунку становить понад 06 років пільгового стажу за Списком №1 та, відповідно, дає можливість на зниження пенсійного віку позивача саме на 6 років, тобто до 54 років, яких позивач на момент звернення з заявою про призначення пенсії вже досяг, суд доходить висновку й про помилковість викладених в оскаржуваному рішенні від 16.06.2023р. №047050022868 висновків пенсійного органу щодо кількості пільгового стажу позивача та, відповідно, щодо його достатності (6 років) для призначення пенсії за віком на пільгових умовах зі зниженням пенсійного віку відповідно до п.1 ч.2 ст.114 Закону №1058-IV, а також щодо віку, з якого позивач набуває право на призначення пенсії, відтак, наявні підстави для визнання протиправним та скасування рішення Головного управління Пенсійного фонду України у Вінницькій області від 16.06.2023р. №047050022868 про відмову у призначенні ОСОБА_1 пенсії за віком на пільгових умовах відповідно до п.1 ч.2 ст.114 Закону №1058-IV в цілому та, відповідно, для задоволення позовних вимог в цій частині.
Разом з цим, з метою поновлення порушеного права позивача вищевказаним протиправним рішенням відповідача-1, суд доходить висновку про зобов'язання Головного управління Пенсійного фонду України у Вінницькій області зарахувати ОСОБА_1 до стажу, що дає право на призначення пенсії за віком на пільгових умовах за Списком №1, період його роботи з 29.12.2011р. по 25.12.2012р. згідно з довідкою від 27.04.2021р. №023-1061, виданою ПАТ «Дніпровський металургійний комбінат», та, відповідно, задовольнити позовні вимоги в цій частині.
Щодо позовних вимог ОСОБА_1 в частині зобов'язання Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області призначити та виплачувати пенсію ОСОБА_1 за віком на пільгових умовах за його заявою від 12.06.2023р., суд зазначає наступне.
Відповідно до Рекомендації № R (80) 2 комітету Міністрів державам-членам стосовно реалізації адміністративними органами влади дискреційних повноважень, прийнятою Комітетом Міністрів Ради Європи 11 травня 1980 року на 316-й нараді заступників міністрів, під дискреційним повноваженням слід розуміти повноваження, яке адміністративний орган, приймаючи рішення, може здійснювати з певною свободою розсуду - тобто, коли такий орган може обирати з кількох юридично допустимих рішень те, яке він вважає найкращим за даних обставин.
Згідно з пунктом 1.6 Методології проведення антикорупційної експертизи, затвердженої Наказом Міністерства юстиції України від 24.04.2017 № 1395/5, дискреційні повноваження - це сукупність прав та обов'язків органів державної влади та місцевого самоврядування, осіб, уповноважених на виконання функцій держави або місцевого самоврядування, що надають можливість на власний розсуд визначити повністю або частково вид і зміст управлінського рішення, яке приймається, або можливість вибору на власний розсуд одного з декількох варіантів управлінських рішень, передбачених нормативно-правовим актом, проектом нормативно-правового акта.
Таким чином, дискреція - це елемент управлінської діяльності. Вона пов'язана з владними повноваженнями і їх носіями - органами державної влади та місцевого самоврядування, їх посадовими і службовими особами. Дискрецію не можна ототожнювати тільки з формалізованими повноваженнями - вона характеризується відсутністю однозначного нормативного регулювання дій суб'єкта. Він не може ухилятися від реалізації своєї компетенції, але і не має права виходити за її межі.
Тобто дискреційні повноваження - це законодавчо встановлена компетенція владних суб'єктів, яка визначає ступінь самостійності її реалізації з урахуванням принципу верховенства права; ці повноваження полягають в застосуванні суб'єктами адміністративного розсуду при здійсненні дій і прийнятті рішень.
Отже, у разі відсутності у суб'єкта владних повноважень законодавчо закріпленого права адміністративного розсуду при вчиненні дій/прийнятті рішення, та встановлення у судовому порядку факту протиправної поведінки відповідача, зобов'язання судом суб'єкта владних повноважень прийняти рішення конкретного змісту не можна вважати втручанням у дискреційні повноваження, адже саме такий спосіб захисту порушеного права є найбільш ефективним та направлений на недопущення свавілля в органах влади.
Стаття 13 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (право на ефективний засіб юридичного захисту) гарантує, що кожен, чиї права та свободи, визнані в цій Конвенції, було порушено, має право на ефективний засіб юридичного захисту в національному органі, навіть якщо таке порушення було вчинене особами, які здійснювали свої офіційні повноваження.
Під ефективним засобом (способом) необхідно розуміти такий, що призводить до потрібних результатів, наслідків, дає найбільший ефект. Тобто ефективний спосіб захисту повинен забезпечити поновлення порушеного права, бути адекватним наявним обставинам.
Отже, обираючи спосіб захисту порушеного права, слід зважати й на його ефективність з точки зору статті 13 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод.
Відповідно до пункту 4 частини другої статті 245 Кодексу адміністративного судочинства України у разі задоволення позову суд може прийняти рішення про визнання бездіяльності суб'єкта владних повноважень протиправною та зобов'язання вчинити певні дії.
Частиною четвертою статті 245 Кодексу адміністративного судочинства України визначено, що у випадку, визначеному пунктом 4 частини другої цієї статті, суд може зобов'язати відповідача - суб'єкта владних повноважень прийняти рішення на користь позивача, якщо для його прийняття виконано всі умови, визначені законом, і прийняття такого рішення не передбачає права суб'єкта владних повноважень діяти на власний розсуд.
У випадку, якщо прийняття рішення на користь позивача передбачає право суб'єкта владних повноважень діяти на власний розсуд, суд зобов'язує суб'єкта владних повноважень вирішити питання, щодо якого звернувся позивач, з урахуванням його правової оцінки, наданої судом у рішенні.
Оскільки спірним рішенням відповідача-1 було протиправно відмовлено позивачеві у призначенні пенсії за віком на пільгових умовах за Списком №1 зі зниженням пенсійного віку відповідно до п.1 ч.2 ст.114 Закону №1058-IV саме через недостатність пільгового стажу, передбаченого цією нормою Закону (6 років), та відповідно недостатністю пенсійного віку, який за проведеним пенсійним органом розрахунком було можливо знизити лише на 5 років, тобто до 55 років, в той час, як позивач на момент звернення з заявою про призначення пенсії досяг 54 років, водночас, судом встановлено, що позивач на момент звернення із заявою про призначення пенсії такий необхідний пільговий стаж за Списком №1 (понад 6 років) мав, бо відповідач-1 спірним рішенням протиправно відмовив у зарахування до пільгового стажу позивача за Списком №1 періоду його роботи з 29.12.2011р. по 25.12.2012р., що, в свою чергу, у загальному розрахунку становить понад 06 років пільгового стажу за Списком №1 та, відповідно, дає можливість на зниження пенсійного віку позивача саме на 6 років, тобто до 54 років, яких, як вказано вище, позивач на момент звернення з заявою про призначення пенсії вже досяг, суд вважає, що у даному випадку у пенсійного органу відсутня дискреція як можливість вибору на власний розсуд одного з декількох варіантів управлінських рішень і єдиним варіантом поведінки пенсійного органу у даному випадку є саме призначення позивачеві пенсії за віком на пільгових умовах за Списком №1 відповідно до п.1 ч.2 ст.114 Закону №1058-IV на підставі його заяви від 12.06.2023р.
Таким чином, суд дійшов висновку про зобов'язання Головного управління Пенсійного фонду України у Вінницькій області призначити ОСОБА_1 пенсію за віком на пільгових умовах за Списком №1 відповідно до п.1 ч.2 ст.114 Закону №1058-IV на підставі його заяви від 12.06.2023р.
Щодо підстав зобов'язання саме відповідача-1 здійснити зарахування до пільгового стажу позивача за Списком №1 спірного періоду роботи, а також призначити позивачеві пенсію за віком на пільгових умовах за Списком №1 відповідно до п.1 ч.2 ст.114 Закону №1058-IV на підставі його заяви від 12.06.2023р., суд зазначає наступне.
Порядок приймання оформлення та розгляду документів, поданих для призначення (перерахунку пенсії) встановлений Порядком подання та оформлення документів для призначення (перерахунку) пенсій відповідно до Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», затвердженим Постановою Правління ПФУ 25.11.2005р. №22-1, зареєстрованою в Мінюсті України 27 грудня 2005 р. за №1566/11846 (далі - Порядок №22-1).
Відповідно до абз.13 п.4.2 Порядку №22-1 після реєстрації заяви та сканування копій документів засобами програмного забезпечення за принципом екстериторіальності визначається структурний підрозділ органу, що призначає пенсію, який формує атрибути сканованих документів (із зазначенням часу їх створення), електронну пенсійну справу.
Згідно з абз.1-3 п.4.3 Порядку №22-1 створення та обробка документів здійснюється із накладенням кваліфікованого електронного підпису працівників, відповідальних за здійснення операцій. Рішення за результатами розгляду заяви підписується керівником органу, що призначає пенсію (іншою посадовою особою, визначеною відповідно до наказу керівника органу, що призначає пенсію, щодо розподілу обов'язків), та зберігається в електронній пенсійній справі особи. Рішення за результатами розгляду заяви та поданих документів органом, що призначає пенсію, приймається не пізніше 10 днів після надходження заяви.
Пунктом 4.7 Порядку №22-1 передбачено, що право особи на одержання пенсії установлюється на підставі всебічного, повного і об'єктивного розгляду всіх поданих документів органом, що призначає пенсію. Орган, що призначає пенсію, не пізніше 10 днів після винесення рішення видає або направляє адміністрації підприємства, установи, організації або особі повідомлення про призначення, відмову в призначенні, перерахунку, переведенні з одного виду пенсії на інший із зазначенням причин відмови та порядку його оскарження.
Відповідно до абз.1 п.4.10 Порядку №22-1 після призначення пенсії, поновлення виплати раніше призначеної пенсії, переведення з одного виду пенсії на інший електронна пенсійна справа засобами програмного забезпечення передається до органу, що призначає пенсію, за місцем проживання (реєстрації)/фактичного місця проживання особи для здійснення виплати пенсії.
З аналізу наведених норм слідує, що рішення про призначення пенсії або про відмову у її призначенні приймається пенсійним органом, що призначає пенсію, який визначений за принципом екстериторіальності, а в подальшому, у разі прийняття таким органом рішення про призначення пенсії, це рішення разом з електронною пенсійною справою засобами програмного забезпечення передається до органу, що призначає пенсію, за місцем проживання (реєстрації)/фактичного місця проживання особи для здійснення виплати пенсії.
Зважаючи на те, що у даному випадку органом, що призначає пенсію, який визначений за принципом екстериторіальності за заявою позивача було саме Головне управління Пенсійного фонду України у Вінницькій області, яке, відповідно, при розгляді документів позивача здійснювало розрахунок його стажу, в тому числі, і пільгового, а також приймало рішення про відмову у призначенні позивачеві пенсії за віком на пільгових умовах за Списком №1 відповідно до п.1 ч.2 ст.114 Закону №1058-IV через недостатність пільгового стажу, то саме на нього, як на належного відповідача, і слід покласти обов'язок щодо зарахування ОСОБА_1 до стажу, що дає право на призначення пенсії за віком на пільгових умовах за Списком №1, періоду його роботи з 29.12.2011р. по 25.12.2012р. згідно з довідкою від 27.04.2021р. №023-1061, виданою ПАТ «Дніпровський металургійний комбінат», а також щодо призначення позивачеві пенсії за віком на пільгових умовах за Списком №1 відповідно до п.1 ч.2 ст.114 Закону №1058-IV на підставі його заяви від 12.06.2023р.
Водночас, відповідач-2, за наведених обставин, не є належним у цій справі, тому у задоволенні позовних вимог до нього слід відмовити повністю, бо останній фактично заяву позивача про призначення пенсії за віком на пільгових умовах за Списком №1 не розглядав та будь-яке рішення за цією заявою, в тому числі, і оскаржуване, не приймав.
Також суд не знаходить підстав для задоволення позовних вимог в частині щодо зобов'язання відповідача-2 виплачувати позивачеві призначену пенсію, позаяк такі позовні вимоги є передчасними і право позивача щодо нарахування і виплати пенсії, яку суд зобов'язав відповідача-1 призначити цим рішенням, ще порушене не було, водночас, задоволення позовних вимог на майбутнє суперечить приписам ст.5 КАС України, згідно з якими судовому захисту підлягає саме порушене право особи.
Відповідно до ст.77 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна, довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
З урахуванням викладеного, враховуючи підтвердження обґрунтованості позовних вимог саме до відповідача-1 відповідними доказами та встановлені судом обставини справи, суд вважає, що позов належить задовольнити частково.
Відповідно до ч.1 ст.143 КАС України суд вирішує питання щодо судових витрат у рішенні, постанові або ухвалі.
Згідно з абзацом 1 частини 1 статті 139 Кодексу адміністративного судочинства України, при задоволенні позову сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.
Відповідно до частини 3 статті 139 Кодексу адміністративного судочинства України, при частковому задоволенні позову судові витрати покладаються на обидві сторони пропорційно до розміру задоволених позовних вимог.
Як свідчать матеріали справи, при зверненні до суду позивачем сплачено судовий збір в розмірі 1073,60грн., тому, зважаючи на часткове задоволення позовних вимог, стягненню на користь позивача з Головного управління Пенсійного фонду України у Вінницькій області за рахунок його бюджетних асигнувань підлягають судові витрати зі сплати судового збору пропорційно частині задоволених позовних вимог у розмірі 715,74грн.
Керуючись ст.ст.241-246, 257-263 Кодексу адміністративного судочинства України, суд -
Позовну заяву ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_2 , місце реєстрації: АДРЕСА_1 ) до Головного управління Пенсійного фонду України у Вінницькій області (код ЄДРПОУ 13322403, місцезнаходження: вул. Хмельницьке шосе, буд.7, м. Вінниця, Вінницька область, 21100), Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області (код ЄДРПОУ 21910427, місцезнаходження: вул. Набережна Перемоги, 26, м. Дніпро, 49094) про визнання протиправним та скасування рішення і зобов'язання вчинити певні дії - задовольнити частково.
Визнати протиправними та скасувати рішення Головного управління Пенсійного фонду України у Вінницькій області від 16.06.2023р. №047050022868 про відмову у призначенні ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_2 , місце реєстрації: АДРЕСА_1 ) пенсії за віком на пільгових умовах за Списком №1.
Зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України у Вінницькій області (код ЄДРПОУ 13322403, місцезнаходження: вул. Хмельницьке шосе, буд.7, м. Вінниця, Вінницька область, 21100) зарахувати ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_2 , місце реєстрації: АДРЕСА_1 ) до стажу, що дає право на призначення пенсії за віком на пільгових умовах за Списком №1, період його роботи з 29.12.2011р. по 25.12.2012р. згідно з довідкою від 27.04.2021р. №023-1061, виданою ПАТ «Дніпровський металургійний комбінат».
Зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України у Вінницькій області (код ЄДРПОУ 13322403, місцезнаходження: вул. Хмельницьке шосе, буд.7, м. Вінниця, Вінницька область, 21100) призначити ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_2 , місце реєстрації: АДРЕСА_1 ) пенсію за віком на пільгових умовах за Списком №1 за його заявою від 12.06.2023р.
У задоволенні іншої частини позовних вимог - відмовити.
Стягнути з Головного управління Пенсійного фонду України у Вінницькій області (код ЄДРПОУ 13322403, місцезнаходження: вул. Хмельницьке шосе, буд.7, м. Вінниця, Вінницька область, 21100) за рахунок його бюджетних асигнувань на користь ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_2 , місце реєстрації: АДРЕСА_1 ) судові витрати зі сплати судового збору пропорційно до частини задоволених позовних вимог у розмірі 715,74грн. (сімсот п'ятнадцять гривень 74 копійки).
Рішення суду набирає законної сили відповідно до вимог статті 255 Кодексу адміністративного судочинства України та може бути оскаржене до Третього апеляційного адміністративного суду в порядку та у строки, передбачені ст. ст. 295-297 Кодексу адміністративного судочинства України.
Суддя: О.М. Турова