ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА
01025, м. Київ, вул. Десятинна, 4/6, тел. 278-43-43
м. Київ
08 вересня 2010 року 10:40 № 2а-10884/10/2670
Окружний адміністративний суд міста Києва у складі:
Головуючого - судді Дегтярьової О.В.,
при секретарі судового засіданні Безсчасній Я.С.,
за участю представників:
позивача - Корнійчука М.О. (довіреність від 14.04.2010р. б/н),
відповідача - Пархоменко Л.М. (довіреність від 30.11.2009р. № 8190/9/10-214),
розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу
за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Ліквіс»
доДержавної податкової інспекції у Шевченківському районі міста Києва
провизнання нечинним рішення про застосування штрафних (фінансових) санкцій від 18 травня 2010 року № 0005012305, -
До Окружного адміністративного суду м. Києва звернулось ТОВ «Ліквіс»з позовом до ДПІ у Шевченківському районі м. Києва про визнання нечинним рішення про застосування штрафних (фінансових) санкцій від 18 травня 2010 року № 0005012305.
В обґрунтування позовних вимог позивач зазначав, що позивачем був порушений порядок проведення перевірки та зроблено помилковий висновок про порушення позивачем вимог Положення про ведення касових операцій у національній валюті в Україні, затверджено постановою Правління Національного банку України від 15 грудня 2004 року № 637, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 13 січня 2005 року за № 40/10320, що свідчить про протиправність спірного рішення.
Відповідач по справі проти позовних вимог заперечував, подав письмові заперечення. В обґрунтування заперечень посилався на те, що позивачем було допущено порушення вимог п. 2.6 Положення про ведення касових операцій у національній валюті в Україні, затверджено постановою Правління Національного банку України від 15 грудня 2004 року № 637, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 13 січня 2005 року за № 40/10320, що тягне за собою застосовану до нього відповідальність і свідчить про правомірність спірного рішення.
У судових засідання представник позивача підтримав заявлені позовні вимоги та просив їх задовольнити.
Представник відповідача у судових засіданнях заперечував проти позовних вимог та просив відмовити в їх задоволенні.
Заслухавши пояснення представників сторін, розглянувши матеріали справи, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду і вирішення справи по суті, суд дійшов висновку, що позовні вимоги задоволенню не підлягають з таких підстав.
ТОВ «Ліквіс»було зареєстровано Шевченківською районною у м. Києві державною адміністрацією 29 червня 1994 року (номер запису про включення відомостей про юридичну особу в ЄДР 1 074 120 0000 003951) згідно свідоцтва про державну реєстрацію юридичної особи (Серія АОО № 010922).
Згідно довідки про взяття на облік платника податку від 06 травня 2003 року № 17304/28-107 ТОВ «Ліквіс»узято на облік як платника податку в ДПІ у Шевченківському районі м. Києва 13 жовтня 1992 року за № 17304.
27 квітня 2010 року ДПА у м. Києві провела перевірку за дотриманням суб'єктами господарювання порядку проведення розрахунків за товари (послуги), вимог з регулювання обігу готівки, наявності торгових патентів і ліцензій кафе за адресою: м. Київ, вул. Саксаганського, 81, - що належить ТОВ «Ліквіс», за результатами якої було складено акт перевірки від 27 квітня 2010 року.
В ході перевірки було встановлено факт не оприбуткування готівкових коштів (торгової виручки) в сумі 1 079, 00 грн., що надійшли до каси 12 квітня 2010 року згідно фіскального звітного чеку № 0456. Облік зазначених готівкових коштів не був здійснений у повній сумі їх фактичного надходження у книзі обліку розрахункових операцій на підставі фіскального звітного чеку (Z - звіту № 0456), про що в книзі обліку розрахункових операцій перевіряючими було зроблено відповідну відмітку.
На підставі вищевикладеного в акті перевірки було зроблено висновок про порушення позивачем п. 2.6 Положення про ведення касових операцій у національній валюті в Україні, затверджено постановою Правління Національного банку України від 15 грудня 2004 року № 637, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 13 січня 2005 року за № 40/10320.
18 травня 2010 року ДПІ у Шевченківському районі м. Києва на підставі акта перевірки прийняла рішення про застосування штрафних (фінансових) санкцій № 0005012305, яким за порушення п. 2.6 Положення про ведення касових операцій у національній валюті в Україні, затверджено постановою Правління Національного банку України від 15 грудня 2004 року № 637, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 13 січня 2005 року за № 40/10320, згідно з абзацом третім п. 1 Указу Президента України «Про застосування штрафних санкцій за порушення норм з регулювання обігу готівки»застосувала до ТОВ «Ліквіс»суму штрафних (фінансових) санкцій в розмірі 5 395, 00 грн.
Зазначене рішення було оскаржено в адміністративному порядку, однак скарги були залишені без задоволення, а рішення -без змін.
Відповідно до п. 6 ч. 1 ст. 33 Закону України «Про Національний банк України»до повноважень Національного банку України серед інших належить визначення порядку ведення касових операцій для банків, інших фінансових установ, підприємств і організацій.
Із змісту преамбули Положення про ведення касових операцій у національній валюті в Україні, затверджено постановою Правління Національного банку України від 15 грудня 2004 року № 637, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 13 січня 2005 року за № 40/10320 (в редакції на момент спірних правовідносин) (далі -Положення), вбачається, що цей нормативно -правовий акт визначає порядок ведення касових операцій у національній валюті України підприємствами (підприємцями), а також окремі питання організації банками роботи з готівкою.
Підприємствами в розумінні Положення визнаються юридичні особи (крім банків) незалежно від організаційно-правової форми та форми власності (їх відокремлені підрозділи), що є учасниками відносин у сфері господарювання, зокрема суб'єкти господарювання, які здійснюють підприємницьку діяльність, а також інші суб'єкти господарювання, органи державної влади та органи місцевого самоврядування (п. 1.2 глави 1).
Пункт 1.1 глави 1 визначає вичерпний перелік осіб, на яких вимоги цього Положення не поширюються.
З огляду на те, що позивач не відноситься до осіб, на яких не поширюються вимоги Положення, і є підприємством в розумінні Положення, на нього покладено обов'язок по дотриманню порядку, зокрема організації готівкових розрахунків, передбаченого в Положенні.
Так, в п. 2.6 Положення визначено, що уся готівка, що надходить до кас, має своєчасно (у день одержання готівкових коштів) та в повній сумі оприбутковуватися.
Оприбуткуванням готівки в касах підприємств, які проводять готівкові розрахунки з оформленням їх касовими ордерами і веденням касової книги відповідно до вимог глави 4 цього Положення, є здійснення обліку готівки в повній сумі її фактичних надходжень у касовій книзі на підставі прибуткових касових ордерів.
У разі проведення готівкових розрахунків із застосуванням РРО або використанням РК оприбуткуванням готівки є здійснення обліку зазначених готівкових коштів у повній сумі їх фактичних надходжень у книзі обліку розрахункових операцій на підставі фіскальних звітних чеків РРО (даних РК).
Таким чином, порядок оприбуткування готівки залежить від способу проведення розрахунків.
В даному випадку, оприбуткування готівки у випадку проведення розрахунків із застосуванням РРО передбачає обов'язковий облік зазначених готівкових коштів у повній сумі їх фактичних надходжень у книзі обліку розрахункових операцій на підставі фіскальних звітних чеків РРО.
Підтвердженням цього висновку також слугує загальне визначення поняття «оприбуткування готівки»наведене в п. 1.2 глави 1 Положення, відповідно до якого оприбуткування готівки - проведення підприємствами і підприємцями обліку готівки в касі на повну суму її фактичних надходжень у касовій книзі, книзі обліку доходів і витрат, книзі обліку розрахункових операцій.
Відповідний порядок реєстрації та ведення книг обліку розрахункових операцій і розрахункових книжок визначений в Порядку реєстрації та ведення книг обліку розрахункових операцій і розрахункових книжок, затвердженому наказом Державної податкової адміністрації України від 01 грудня 2000 року № 614, зареєстрованому в Міністерстві юстиції України 05 лютого 2001 року за № 106/5297 (в редакції на момент спірних правовідносин).
Відповідно до п. 7.5 використання книги ОРО, зареєстрованої на РРО, передбачає:
- наявність книги ОРО на місці проведення розрахунків, де встановлено РРО;
- підклеювання фіскальних звітних чеків на відповідних сторінках книги ОРО;
- щоденне виконання записів про рух готівки та суми розрахунків, при цьому дані за сумами, отриманими від покупців (клієнтів), та дані за сумами, виданими покупцям (клієнтам), записуються окремо.
Пунктом 7.7 вищезгаданого Положення передбачено, що у разі роздрукування на РРО протягом робочого дня декількох фіскальних звітних чеків усі вони підклеюються у відповідній книзі ОРО, записи в розділі 2 книги ОРО робляться за кожним фіскальним звітним чеком окремо. Якщо фіскальний звітний чек містить дані про операції службового внесення та службової видачі коштів, то графи 3 і 4 розділу 2 книги ОРО можна не заповнювати.
На бажання СГ у графах 5 - 8 розділу 2 книги ОРО, зареєстрованої на РРО, можна вводити додаткові графи для зазначення сум розрахунків, суми ПДВ та виданих при поверненні товару коштів, які отримані (видані) з використанням платіжних карток, платіжних чеків, жетонів тощо. Крім того, у цьому розділі книги або в книзі за формою додатка 3 можна виконувати додаткові записи, де підсумовуються дані за розрахунками за день чи за місяць.
При цьому суд звертає увагу на те, що аналіз вищезазначених положень п. 7.5 та п. 7.7 Положення свідчить, що графа 5 (загальна сума розрахунків) є обов'язковою для заповнення в книзі обліку розрахункових операцій.
В ході судового розгляду було встановлено, 12 квітня 2010 року при надходженні готівкових коштів в сумі 1 079, 00 грн. до каси згідно фіскального звітного чеку № 0456 в книзі обліку розрахункових операцій позивачем в Розділі 2 (Облік руху готівки та сум розрахунків) не було зроблено запис в графі 5 (загальна сума розрахунків), що підтверджується відміткою перевіряючого та не заперечується позивачем.
Отже, позивачем не було дотримано вимоги щодо своєчасного оприбуткування готівки, оскільки ним не був здійснений облік готівкових коштів у повній сумі їх фактичних надходжень у книзі обліку розрахункових операцій на підставі фіскальних звітних чеків РРО, тобто щоденне виконання запису про рух готівки та суми розрахунків після фактичного надходження готівки.
Відповідно до преамбули Закону України «Про застосування реєстраторів розрахункових операцій в сфері торгівлі, громадського харчування та послуг»зазначений Закон визначає правові засади застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг.
Правові ж засади порядку ведення касових операцій у національній валюті України підприємствами (підприємцями), серед інших і порядку оприбуткування грошових коштів регламентується Положенням про проведення касових операцій в національній валюті в Україні, затвердженим постановою Правління Національного банку України від 15 грудня 2004 року № 637.
Указом Президента України «Про застосування штрафних санкцій за порушення норм з регулювання обігу готівки»від 12 червня 1995 року № 436/95 встановлена відповідальність для юридичних осіб всіх форм власності за порушення норм з регулювання обігу готівки у національній валюті, що встановлюються Національним банком України.
Згідно з абзацом третім ст. 1 цього Указу за неоприбуткування (неповне та/або несвоєчасне) оприбуткування у касах готівки до порушників застосовуються фінансові санкції у вигляді штрафу у п'ятикратному розмірі неоприбуткованої суми.
Оскільки позивачем порушені вимоги п. 2.6 Положення про ведення касових операцій у національній валюті в Україні, затвердженого постановою Правління Національного банку України від 15 грудня 2004 року № 637, суд приходить до висновку, що штрафні (фінансові) санкції є наслідком порушення касової дисципліни, порядок дотримання якої встановлено Національним банком України, з огляду на це і на підставі абзацу третього ст. 1 зазначеного Указу Президента України, суд вважає, що відповідні санкції застосовані до позивача правомірно, у відповідності до положень діючого законодавства України.
Отже, рішення про застосування штрафних (фінансових) санкцій від 18 травня 2010 року № 0005012305 є правомірним.
Доводи позивача відносно оприбуткування готівки шляхом оформлення прибуткового касового ордеру із відображенням операцій у касовій книзі визнаються судом безпідставними, оскільки оформлення прибуткового касового ордеру із відображенням операцій у касовій книзі не підтверджують оприбуткування готівки відповідно до вимог Положення про ведення касових операцій у національній валюті в Україні, затвердженого постановою Правління Національного банку України від 15 грудня 2004 року № 637.
Посилання позивача на порушення відповідачем порядку проведення перевірки визнаються судом такими, що не впливають на висновок про правомірність спірного рішення, з огляду на наступне.
Беручи до уваги положення статей 15 Закону України «Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг», п. 2 статті 11, а також частини сьомої статті 111 Закону України «Про державну податкову службу»вважає, що всі перевірки органів державної податкової служби в межах повноважень, визначених законами України «Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг», «Про державне регулювання виробництва і обігу спирту етилового, коньячного і плодового, алкогольних напоїв та тютюнових виробів»є в силу закону позаплановими, якщо інше не зазначено у відповідному наказі та направлені на перевірку.
Не надіслання платнику податків за 10 днів повідомлення про проведення планової перевірки є формальним порушенням вимог частини першої статті 111. Разом з тим, наявність такого порушення згідно з частиною другою статті 112 Закону України «Про державну податкову службу в Україні»не є підставою для недопущення посадових осіб органу державної податкової служби до проведення планової або позапланової виїзної перевірки. Наявність такого порушення не спричинює незаконність, протиправність дій перевіряючих інспекторів при проведенні такої перевірки, адже вона проведена за наявності відповідного наказу та направлень, в рамках та на підставі положень законів України «Про державну податкову службу в Україні»та «Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг».
У відповідності до положень статті 68 Конституції України незнання законів не звільняє від юридичної відповідальності.
Факт допущення позивачем до перевірки посадових осіб відповідача може свідчити про визнання позивачем достатності підстав для проведення зазначеної перевірки, а твердження останнього про неправомірність проведеної перевірки є безпідставними.
Інші доводи позивача не спростовують факт порушення та не можуть бути підставою для звільнення позивача від відповідальності.
Відповідно до ч. 3 ст. 2 Кодексу адміністративного судочинства України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.
Частиною першою ст. 9 Кодексу адміністративного судочинства України, яка розкриває принцип законності, передбачено, що суд при вирішенні справи керується принципом законності, відповідно до якого органи державної влади, органи місцевого самоврядування, їхні посадові і службові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Згідно з ч. 1 ст. 71 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу.
В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову (ч. 2 ст. 71 Кодексу адміністративного судочинства України).
Виходячи з меж заявлених позовних вимог, системного аналізу положень законодавства України та наданих сторонами доказів, суд дійшов висновку про безпідставність позовних вимог, у зв'язку з чим адміністративний позов не підлягає задоволенню.
Відповідно до ч. 2 ст. 94 Кодексу адміністративного судочинства України якщо судове рішення ухвалене на користь сторони -суб'єкта владних повноважень, суд присуджує з іншої сторони всі здійснені нею документально підтвердженні судові витрати, пов'язані із залученням свідків та проведенням судових експертиз.
Оскільки спір вирішено на користь суб'єкта владних повноважень, звільненого від сплати судового збору, а також за відсутності витрат позивача - суб'єкта владних повноважень, пов'язаних із залученням свідків та проведенням судових експертиз, судові витрати стягненню з позивача не підлягають.
Керуючись ст. 9, ст. ст. 69 - 71, ст. 94, ст. ст. 158-163, ст. 167, ст. 254 Кодексу адміністративного судочинства України, суд -
1. В задоволенні адміністративного позову відмовити повністю.
Постанова набирає законної сили відповідно до ст. 254 Кодексу адміністративного судочинства України.
Постанова може бути оскаржена за правилами, встановленими в ст. ст. 185 - 187 Кодексу адміністративного судочинства України відповідно.
СуддяО.В. Дегтярьова
Дата виготовлення та підписання повного тексту постанови -13 вересня 2010 року.