ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА
01025, м. Київ, вул. Десятинна, 4/6, тел. 278-43-43
м. Київ
08 вересня 2010 року 16:07 № 2а-11325/10/2670
Окружний адміністративний суд міста Києва у складі:
Головуючого - судді Дегтярьової О.В.,
при секретарі судового засіданні Безсчасній Я.С.,
за участю представників:
позивача - Бойко М.С. (довіреність від 05.02.2010р. б/н),
відповідача -Демиденко Ю.В. (довіреність від 23.11.2009р. № 5),
розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу
за позовом Акціонерного товариства фірми «Укргазбуд»
доУправління Пенсійного фонду України в Кагарлицькому районі Київської області
проскасування рішень від 21 травня 2010 року про застосування фінансових санкцій та нарахування пені за несплату (неперерахування) або несвоєчасну сплату (несвоєчасне перерахування) страхувальниками страхових внесків, у тому числі донарахованих страхувальниками або органом Пенсійного фонду, № 185 та № 197, -
До Окружного адміністративного суду м. Києва звернулось АТ фірма «Укргазбуд»з позовом до Управління Пенсійного фонду України в Кагарлицькому районі Київської області про скасування рішень від 21 травня 2010 року про застосування фінансових санкцій та нарахування пені за несплату (неперерахування) або несвоєчасну сплату (несвоєчасне перерахування) страхувальниками страхових внесків, у тому числі донарахованих страхувальниками або органом Пенсійного фонду, № 185 та № 197.
В обґрунтування позовних вимог позивач посилався на те, що застосування штрафу та нарахування пені спірними рішеннями є незаконним з огляду на те, що мораторій, введений ухвалою Господарського суду м. Києва від 31 грудня 2008 року у справі № 49/18-б щодо позивача, поширюється на зазначені санкції.
Відповідач по справі проти позовних вимог заперечував, надав письмові заперечення. В обґрунтування своїх заперечень посилався на те, що мораторій не припиняє заходів, спрямованих на забезпечення зобов'язань, що виникли після введення мораторію.
Заслухавши пояснення представників сторін, розглянувши матеріали справи, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду і вирішення справи по суті, суд дійшов висновку, що позовні вимоги задоволенню не підлягають з таких підстав.
21 травня 2010 року Управління Пенсійного фонду України в Кагарлицькому районі Київської області прийняла рішення № 185 про застосування фінансових санкцій та нарахування пені за несплату (неперерахування) або несвоєчасну сплату (несвоєчасне перерахування) страхувальниками страхових внесків, у тому числі донарахованих страхувальниками або органом Пенсійного фонду, яким на підставі п. 2 ч. 9 ст. 106 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування»до Спеціалізованого управління підводно -технічних робіт застосувала суму штрафу в розмірі 464, 91 грн. та нарахування пені в розмірі 1 566, 72 грн. за період з 20 жовтня 2009 року по 19 травня 2010 року, та рішення № 197 про застосування фінансових санкцій та нарахування пені за несплату (неперерахування) або несвоєчасну сплату (несвоєчасне перерахування) страхувальниками страхових внесків, у тому числі донарахованих страхувальниками або органом Пенсійного фонду, яким на підставі п. 2 ч. 9 ст. 106 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування»до Спеціалізованого управління підводно -технічних робіт застосувала суму штрафу в розмірі 3 082, 83 грн. та нарахування пені в розмірі 6 259, 98 грн. за період з 20 листопада 2009 року по 26 травня 2010 року.
Зазначені рішення були відправлені на адресу позивача по пошті 29 травня 2010 року та отримані останнім 02 червня 2010 року.
Відповідно до ст. 1 та п. 1 ст. 14 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» від 09 липня 2003 року № 1058-IV (в редакції на момент спірних правовідносин), який є спеціальним в сфері відносин, що виникають між суб'єктами системи загальнообов'язкового державного пенсійного страхування, страхувальниками для осіб, зазначених у пунктах 1, 10, 15 ст. 11 Закону, є, зокрема роботодавці, до яких відносяться підприємства, установи і організації, створені відповідно до законодавства України, незалежно від форми власності, виду діяльності та господарювання, об'єднання громадян, профспілки, політичні партії (у тому числі філії, представництва, відділення та інші відокремлені підрозділи зазначених підприємств, установ, організацій, об'єднань громадян, профспілок, політичних партій, які мають окремий баланс і самостійно ведуть розрахунки із застрахованими особами), які використовують працю фізичних осіб на умовах трудового договору (контракту) або на інших умовах, передбачених законодавством, або за договорами цивільно-правового характеру.
Частиною першою ст. 15 зазначеного Закону передбачено, що страхувальники, зазначені в ст. 14 цього Закону, є платниками страхових внесків. Набуття статусу платників страхових внесків відбувається з дня взяття їх на облік територіальним органом Пенсійного фонду (ч. 3 ст. 15 Закону).
Відокремлений підрозділ АТ фірми «Укргазбуд»- Спеціалізоване управління підводно - технічних робіт «Укрпідводтрубопровідбуд»є страхувальником в розумінні зазначеного Закону та перебуває на обліку як платник страхових внесків в Управлінні Пенсійного фонду України в Кагарлицькому районі Київської області, що підтверджується повідомленням про взяття на облік юридичної особи/відокремленого підрозділу від 02 грудня 2009 року № 4696/02 та Витягом з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб -підприємців щодо АТ фірми «Укргазбуд»станом на 26 березня 2010 року.
До обов'язків страхувальника згідно п. 6 ч. 2 ст. 17 вищезгаданого Закону віднесені обов'язки по нарахуванню, обчисленню та сплаті страхових внесків.
Статтею 19 цього ж Закону, яка визначає порядок нарахування страхових внесків, визначено, що страхові внески до солідарної системи для роботодавця нараховуються на суми фактичних витрат на оплату праці (грошового забезпечення) працівників, що включають витрати на виплату основної і додаткової заробітної плати та інших заохочувальних та компенсаційних виплат, у тому числі в натуральній формі, які визначаються згідно з нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до Закону України «Про оплату праці», виплату винагород фізичним особам за виконання робіт (послуг) за угодами цивільно-правового характеру, що підлягають обкладенню податком на доходи фізичних осіб, а також на суми оплати перших п'яти днів тимчасової непрацездатності, яка здійснюється за рахунок коштів роботодавця, та допомоги по тимчасовій непрацездатності.
Відповідно до п. 5.1 та п. 5.1.1 Інструкції про порядок обчислення і сплати страхувальниками та застрахованими особами внесків на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування до Пенсійного фонду України, затвердженої постановою правління Пенсійного фонду України від 19 грудня 2003 року № 21-1 та зареєстрованої в Міністерстві юстиції України 16 січня 2004 року за № 64/8663 (в редакції на момент спірних правовідносин) (далі - Інструкція), яка розроблена відповідно до Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування»та Закону України «Про збір на обов'язкове державне пенсійне страхування», обчислення страхових внесків роботодавцями, як платниками страхових внесків, здійснюється щомісячно за ставками, визначеними пунктами 4.1, 4.2 цієї Інструкції, на підставі бухгалтерських та інших документів, відповідно до яких провадиться нарахування (обчислення) або які підтверджують нарахування (обчислення) заробітної плати (доходу) виходячи з розміру страхового внеску, що діє на день нарахування виплат (доходу), та відповідно до ст. 4 Закону України «Про збір на обов'язкове державне пенсійне страхування».
Згідно з ч. 1, ч. 4 та ч. 5 ст. 20 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» від 09 липня 2003 року № 1058-IV (в редакції на момент спірних правовідносин), яка визначає порядок обчислення та сплати страхових внесків, страхові внески обчислюються виключно в грошовій формі, у тому числі з виплат (доходу), що здійснюються в натуральній формі.
Сплата страхових внесків здійснюється виключно в грошовій формі шляхом внесення відповідних сум страхових внесків до солідарної системи на банківські рахунки виконавчих органів Пенсійного фонду.
Страхові внески сплачуються страхувальниками шляхом перерахування безготівкових сум з їх банківських рахунків.
Відповідно до положень абзаців 1-3 ч. 6 ст. 20 вищезгаданого Закону страхувальники зобов'язані сплачувати страхові внески, нараховані за відповідний базовий звітний період, не пізніше ніж через 20 календарних днів із дня закінчення цього періоду.
Базовим звітним періодом для страхувальників, зазначених у п. 1 ст. 14 цього ж Закону (роботодавці), є календарний місяць.
При цьому ч. 12 ст. 20 цього ж Закону передбачено, що страхові внески підлягають сплаті незалежно від фінансового стану платника страхових внесків.
Пунктом 11.11 Інструкції передбачено, що платники, зазначені в підпункті 2.1.1 пункту 2.1 цієї Інструкції, (роботодавці) щомісяця складають у двох примірниках розрахунок суми страхових внесків на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування, у якому зазначають самостійно обчислені суми страхових внесків, за формою згідно з додатком 23 цієї Інструкції.
Розрахунки подаються зазначеними платниками до органу Пенсійного фонду для реєстрації за базовий звітний період, що дорівнює календарному місяцю, - не пізніше ніж через 20 календарних днів з дня закінчення цього періоду.
Відповідно до ч. 2 ст. 106 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування»від 09 липня 2003 року № 1058-IV (із змінами та доповненнями) суми страхових внесків своєчасно не нараховані та/або не сплачені страхувальниками у строки, визначені статтею 20 цього Закону, в тому числі обчислені територіальними органами Пенсійного фонду у випадках, передбачених частиною третьою статті 20 цього Закону, вважаються простроченою заборгованістю із сплати страхових внесків (недоїмка) і стягуються з нарахуванням пені та застосуванням фінансових санкцій.
Пунктом другим ч. 9 ст. 106 вищезазначеного Закону передбачено, що виконавчі органи Пенсійного фонду застосовують до страхувальників фінансові санкції за несплату (неперерахування) або несвоєчасну сплату (несвоєчасне перерахування) страхувальниками страхових внесків, у тому числі донарахованих страхувальниками або територіальними органами Пенсійного фонду, накладається штраф у розмірі 10 відсотків своєчасно не сплачених сум. Одночасно на суми своєчасно не сплачених (не перерахованих) страхових внесків і фінансових санкцій нараховується пеня в розмірі 0, 1 відсотка зазначених сум коштів, розрахована за кожний день прострочення платежу.
Згідно з ч. 13 ст. 106 цього ж Закону про нарахування пені та накладення штрафів, передбачених частинами дев'ятою і десятою цієї статті, посадові особи виконавчих органів Пенсійного фонду в порядку, встановленому правлінням Пенсійного фонду, виносять рішення, які протягом трьох робочих днів із дня їх винесення надсилаються страхувальнику, банку чи організації, яка здійснює виплату і доставку пенсій.
Обставина щодо несвоєчасної сплати страхових внесків сторонами не заперечується та згідно з ч. 3 ст. 72 Кодексу адміністративного судочинства України вважається встановленою.
Ухвалою Господарського суду м. Києва від 31 грудня 2008 року у справі № 49/18-б за заявою ТОВ «Інтертрансбуд»до АТ фірми «Укргазбуд»про визнання банкрутом порушено провадження у справі про банкрутство.
З моменту порушення у справі введено мораторій на задоволення вимог кредиторів боржника.
Зупинено виконання боржником грошових зобов'язань і зобов'язань щодо сплати податків і зборів (обов'язкових платежів), строк виконання яких настав до введення мораторію.
Зупинені заходи спрямовані на забезпечення виконання цих зобов'язань та зобов'язань щодо сплати податків і зборів (обов'язкових платежів), застосованих до прийняття рішення проведення мораторію.
Відповідно абзацу двадцять четвертого ст. 1 Закону України «Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом»(в редакції на момент спірних правовідносин), де наведені визначення термінів, які вживаються в цьому Законі, мораторій на задоволення вимог кредиторів -це зупинення виконання боржником грошових зобов'язань і зобов'язань щодо сплати податків і зборів (обов'язкових платежів), термін виконання яких настав до дня введення мораторію, а також припинення заходів, спрямованих на забезпечення виконання цих зобов'язань та зобов'язань щодо сплати податків і зборів (обов'язкових платежів), застосованих до прийняття рішення про введення мораторію.
Частиною четвертою ст. 12 вищезазначеного Закону передбачено, що мораторій на задоволення вимог кредиторів вводиться одночасно з порушенням провадження у справі про банкрутство, про що зазначається в ухвалі господарського суду.
Протягом дії мораторію на задоволення вимог кредиторів:
- забороняється стягнення на підставі виконавчих документів та інших документів, за якими здійснюється стягнення відповідно до законодавства;
- не нараховуються неустойка (штраф, пеня), не застосовуються інші санкції за невиконання чи неналежне виконання грошових зобов'язань і зобов'язань щодо сплати страхових внесків на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування та інші види загальнообов'язкового державного соціального страхування, податків і зборів (обов'язкових платежів).
Положення ч. 4 ст. 12 мають трактуватись лише з урахуванням визначення мораторію, наведеному в абзаці двадцять четвертому ст. 1 Закону.
Наведені норми регулюють правовідносини, які виникли між боржником і кредиторами у зв'язку з неспроможністю боржника виконати після настання встановленого строку існуючі зобов'язання і спрямовані на відновлення платоспроможності боржника або його ліквідації з метою здійснення заходів щодо задоволення визнаних судом вимог кредиторів.
З порушенням провадження у справі про банкрутство не пов'язується завершення господарської діяльності боржника, він має право укладати угоди, у нього можуть виникати нові зобов'язання, в тому числі перед бюджетом та державними цільовими фондами.
З огляду на наведене, можна зробити висновок про те, що дія мораторію поширюється лише на задоволення вимог конкурсних кредиторів, тобто кредиторів за вимогами до боржника, які виникли до порушення провадження у справі про банкрутство та вимоги яких не забезпечені заставою майна боржника.
Що стосується зобов'язань поточних кредиторів, тобто кредиторів за вимогами до боржника, які виникли після порушення провадження у справі про банкрутство, то за цими зобов'язаннями за змістом положень абзацу двадцять четвертого ст. 1 та ч. 4 ст. 12 Закону України «Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом» зупинення виконання не відбувається.
Отже, мораторій не зупиняє виконання боржником грошових зобов'язань і зобов'язань щодо сплати податків і зборів (обов'язкових платежів), які виникли після введення мораторію, а отже, і не припиняє заходів, спрямованих на їх забезпечення.
За своєю правовою природою фінансові та економічні санкції є додатковими зобов'язаннями, які забезпечують належне виконання основного зобов'язання, і є похідними від основного зобов'язання.
З огляду на наведене, оскільки мораторій не зупиняє виконання боржником грошових зобов'язань і зобов'язань щодо сплати податків і зборів (обов'язкових платежів), які виникли після введення мораторію, а отже, і не припиняє заходів, спрямованих на їх забезпечення.
Нараховуються неустойка (штраф, пеня), застосовуються інші санкції за невиконання чи неналежне виконання грошових зобов'язань та зобов'язань щодо сплати податків і зборів (обов'язкових платежів).
Враховуючи те, що строк сплати страхових внесків настав після 31 грудня 2008 року, тобто після порушення провадження у справі про банкрутство та введення мораторію, дія мораторію не поширюється на застосування штрафу та нарахування пені за несвоєчасну сплату цих страхових внесків.
Отже, застосування відповідачем до позивача спірними рішеннями штрафу та нарахування пені є правомірним.
Відповідно до ч. 3 ст. 2 Кодексу адміністративного судочинства України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.
Частиною першою ст. 9 Кодексу адміністративного судочинства України, яка розкриває принцип законності, передбачено, що суд при вирішенні справи керується принципом законності, відповідно до якого органи державної влади, органи місцевого самоврядування, їхні посадові і службові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Згідно з ч. 1 ст. 71 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу.
Виходячи з меж заявлених позовних вимог, системного аналізу положень законодавства України та наданих сторонами доказів, суд дійшов висновку про безпідставність позовних вимог, у зв'язку з чим адміністративний позов не підлягає задоволенню.
Відповідно до ч. 2 ст. 94 Кодексу адміністративного судочинства України якщо судове рішення ухвалене на користь сторони -суб'єкта владних повноважень, суд присуджує з іншої сторони всі здійснені нею документально підтвердженні судові витрати, пов'язані із залученням свідків та проведенням судових експертиз.
Оскільки спір вирішено на користь суб'єкта владних повноважень, звільненого від сплати судового збору, а також за відсутності витрат позивача - суб'єкта владних повноважень, пов'язаних із залученням свідків та проведенням судових експертиз, судові витрати стягненню з позивача не підлягають.
Керуючись ст. 9, ст. ст. 69 - 71, ст. 94, ст. ст. 158-163, ст. 167, ст. 254 Кодексу адміністративного судочинства України, суд -
1. В задоволенні позову відмовити повністю.
Постанова набирає законної сили відповідно до ст. 254 Кодексу адміністративного судочинства України.
Постанова може бути оскаржена за правилами, встановленими в ст. ст. 185 - 187 Кодексу адміністративного судочинства України відповідно.
СуддяО.В. Дегтярьова
Дата виготовлення та підписання повного тексту постанови -13 вересня 2010 року.