ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА
01025, м. Київ, вул. Десятинна, 4/6, тел. 278-43-43
м. Київ
15 вересня 2010 року № 2а-11998/10/2670
Окружний адміністративний суд міста Києва у складі головуючого судді Келеберди В.І. при секретарі судового засідання Литвиненко Д.В. розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу
за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Інтехсервіс ЛТД"
до Київської регіональної митниці 3-тя особа: Головне управління державного казначейства України у м. Києві
про визнання протиправним та скасування Рішення про визначення митної вартості товарів від 31.03.2010р.
Обставини справи:
Позивач звернувся до суду з вимогами про визнання протиправним та скасування Рішення про визначення митної вартості товарів за № 100000006/2010/211137/1 від 31.03.2010.
В обґрунтування позовних вимог позивач вказав, що відповідачем безпідставно застосовано резервний метод і встановлено митну вартість ввезених позивачем плит ДСП в березні 2010 року за ціною 5 746, 23 євро (185,65 євро за один.), оскільки справедлива ринкова ціна, якою керувався позивач при визначенні митної вартості товару у розмірі 2 841, 94 євро (91,82 за один.) підтверджується висновком Державного підприємства «Укрпромзовнішекспертиза»№ 602 від 25.03.2010, який підтверджує, що ціни визначені у Інвойсі, відповідають поточній кон'юктурі ринку, у зв'язку з чим такі ціни є звичайними та справедливими.
Представник Київської регіональної митниці в судовому засіданні проти позову заперечував та зазначив, що при здійсненні форми митного контролю у посадової особи відділу контролю митної вартості та класифікації товарів виникли обґрунтовані сумніви стосовно достовірності наданих декларантом до митного оформлення відомостей, оскільки митна вартість товарів, заявлена позивачем до митного контролю, значною мірою відрізняється від середньоконтрактної вартості, що була визначена митницею під час митного оформлення ідентичних та подібних товарів, ввезених на територію України за іншими угодами та суперечила даним, які містяться в базі даних ЄАІС ДМСУ.
Представник третьої особи -Головного управління державного казначейства України у м. Києві проти позову також заперечував з підстав, викладених у письмових поясненнях.
Розглянувши подані сторонами документи і матеріали, заслухавши пояснення представників сторін, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд, -
Товариство з обмеженою відповідальністю “Інтехсервіс ЛТД” (далі -ТОВ “Інтехсервіс ЛТД”) зареєстровано Шевченківською районною у м. Києві державною адміністрацією 22.05.1997 та присвоєно ідентифікаційний код юридичної особи 24918903, що підтверджується свідоцтвом про державну реєстрацію А01 № 132691, копія якого наявна в матеріалах справи.
18 весерня 1998 року між ТОВ “Інтехсервіс ЛТД” та фірмою INTERSPAN KFT (Угорщина) укладено контракт № 18 предметом якого є купівля-продаж товару найменуванням, кількістю, в асортименті та за цінами, що зазначені у INVOICE, які є невід'ємною частиною Контракту.
22.03.2010 під час імпорту товарів, а саме плит ДСП, позивачем було подано Вантажну митну декларацію № 100000024/2010/742818 в якій визначено митну вартість імпортованого товару у сумі 2 841, 94 євро.
Під час митного оформлення відповідач не погодився із заявленою митною вартістю та самостійно здійснив митну оцінку товару, застосувавши при цьому метод 6 (резервний метод), про що Київською регіональною митницею винесено Рішення № 100000006/2010/211137/1 від 31.03.2010 про визначення митної вартості товарів (далі -Рішення).
Позивач не погодився із прийнятим відповідачем Рішенням у зв'язку з чим позивач з урахуванням вимог п. 2 Порядку випуску товарів у вільний обіг під гарантійні зобов'язання при ввезенні їх на митну територію України, затвердженого наказом Державної митної служби України від 17.03.2008 № 230, подав клопотання про випуск товарів у вільний обіг під гарантійні зобов'язання. Вказане клопотання відповідачем було задоволено про, що позивача повідомлено листом № 35/4-12/2851 від 01.04.2010, копія якого наявна в матеріалах справи.
За наслідками розгляду питання щодо можливості застосування заявленої позивачем митної вартості товарів, відповідач відмовив у її застосуванні, про що ТОВ “Інтехсервіс ЛТД” повідомлено листом № 35/7-2-12/6119.
Не погоджуючись із винесеним рішенням позивач оскаржив його до Державної митної служби України. За наслідками розгляду вказаної скарги позивачу відмовлено у скасуванні рішення Київської регіональної митниці.
Дослідивши матеріали справи, заслухавши пояснення представників сторін, суд вважає, що позовні вимоги не підлягають задовленню, виходячи з наступного.
Умови та форми декларування митної вартості товарів, що переміщуються через митний кордон України, встановлені Порядком декларування митної вартості товарів, що переміщуються через митний кордон України, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 20.12.2006 № 1766 (далі -Порядок № 1766).
Відповідно до п. 7 Порядку № 1766 для підтвердження заявлених відомостей про митну вартість товарів декларант зобов'язаний подати: зовнішньоекономічний договір (контракт) і додатки до нього; рахунок-фактуру (інвойс) або рахунок-проформу; банківські платіжні документи (якщо рахунок сплачено), а також інші платіжні та/або бухгалтерські документи, що підтверджують вартість товару та містять реквізити, необхідні для ідентифікації ввезеного товару; рішення митного органу про визначення митної вартості раніше ввезених ідентичних та/або подібних (аналогічних) товарів, якщо воно прийнято за одним договором (контрактом); пакувальні листи; копію ліцензії на ввезення (вивезення) товарів, імпорт (експорт) яких підлягає ліцензуванню.
Пунктом 11 вказаного Порядку передбачено, що для підтвердження митної вартості товарів на вимогу митного органу декларант зобов'язаний подати додаткові документи. Посадова особа митного органу у графі "Для відміток митниці" декларації митної вартості робить запис про необхідність подання додаткових документів, що підтверджують митну вартість товарів, із складенням переліку, зазначає дату і прізвище та ставить свій підпис. Декларант ознайомлюється з таким записом, зазначає під ним дату, прізвище та ставить свій підпис.
Як встановлено в судовому засіданні та вбачається з матеріалів справи, декларанту було запропоновано надати додаткові документи на підтвердження заявленої митної вартості товарів, про що 31.03.2010 інспектором відділу контролю митної вартості в графі для відміток здійснено відповідний запис. Декларант із вказаним записом був ознайомлений та зазначив про неможливість надання необхідних додаткових документів.
Пунктом 14 Порядку № 1766 передбачено, що якщо декларантом не подано в установлений строк додаткові документи або якщо він відмовився від їх подання, митну вартість товарів визначає митний орган на підставі наявних відомостей згідно із законодавством.
Відповідно до пункту 2 статті 189 Митного кодексу України ввезення товарів на митну територію України в режимі імпорту передбачає подання митному органу документів, що засвідчують підстави та умови ввезення товарів на митну територію України та сплату податків і зборів, якими обкладаються товари під час ввезення на митну територію України відповідно до законів України.
Поняття митної вартості визначено положеннями статті 259 Митного кодексу України, відповідно до якої митною вартістю товарів, які переміщуються через митний кордон України, є їх ціна, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари, обчислена відповідно до положень Митного Кодексу.
Загальні положення визначення митної вартості встановлені статтями 266-275 Митного кодексу України.
Визначення митної вартості товарів, що ввозяться на митну територію України здійснюється шляхом застосування методів, визначених частиною 1 статті 266 Митного кодексу України. Виходячи із зазначеної норми, методами визначення митної вартості товарів, що ввозяться на митну територію України є методи визначення митної вартості за ціною договору щодо товарів, які імпортуються (вартість операції); за ціною договору щодо ідентичних товарів; за ціною договору щодо подібних (аналогічних) товарів; на основі віднімання вартості; на основі додавання вартості (обчислена вартість); резервний.
Згідно з ч. 4 ст. 266 Митного кодексу України кожний наступний метод застосовується, якщо митна вартість товарів не може бути визначена шляхом застосування попереднього методу.
Як вбачається з матеріалів справи, метод визначення митної вартості товарів за ціною договору щодо товарів, які імпортуються (вартість операції), передбачений п. 1 ч. 1 ст. 266, ст. 267 Митного кодексу України, не міг бути застосований, оскільки у посадової особи відділу контролю митної вартості Київської регіональної митниці виникли обґрунтовані сумніви стосовно заявленої декларантом митної вартості товару у розмірі 2 841,94 євро у зв'язку з тим, що заявлена митна вартість товару значною мірою відрізнялась від середньоконтрактної вартості, що була визначена митницею за результатами митного оформлення товару плити ДСП, ввезеного на територію України за іншими угодами та суперечила даним Єдиної автоматизованої інформаційної системи Держмитслужби, використання якої передбачено наказом Державної митної служби України № 257 від 17.05.2002 “Про затвердження Структури, джерел та критеріїв формування бази середньо контрактних цін”.
Відповідно до ч. 2 ст. 268 Митного кодексу України при застосуванні методу визначення митної вартості за ціною договору щодо ідентичних товарів за основу береться вартість операції з ідентичними товарами з дотриманням умов, зазначених у цій статті. При цьому під ідентичними розуміються товари, однакові за всіма ознаками з оцінюваними товарами, у тому числі за такими, як: 1) фізичні характеристики; 2) якість та репутація на ринку; 3) країна походження; 4) виробник.
Згідно з ч.ч. 1-3 ст. 269 Митного кодексу України у разі якщо митна вартість імпортованих товарів не може бути визначена згідно з положеннями статей 267 та 268 цього Кодексу, за митну вартість береться вартість операції з подібними (аналогічними) товарами, які продаються на експорт в Україну і час експорту яких збігається з часом експорту оцінюваних товарів або є максимально наближеним до нього. Під подібними (аналогічними) розуміються товари, які хоч і не є однаковими за всіма ознаками, але мають схожі характеристики і складаються із схожих компонентів, завдяки чому виконують однакові функції порівняно з товарами, що оцінюються, та вважаються комерційно взаємозамінними. Для визначення, чи є товари подібними (аналогічними), враховуються такі ознаки: 1) якість, наявність торгової марки та їх репутація на ринку; 2) країна походження; 3) виробник.
З огляду на відсутність товарів, які б відповідали вимогам, що ставляться ч. 2 ст. 268, ч. 3 ст. 269 Митного кодексу України до ідентичних та подібних (аналогічних) товарів, а також враховуючи ненадання ТОВ “Інтехсервіс ЛТД” документів на підтвердження обставин, передбачених ст.ст. 271, 272 Митного кодексу України, суд приходить до висновку про відсутність у Київської регіональної митниці можливості визначити митну вартість імпортованих плит ДСП за ціною договору щодо ідентичних товарів, за ціною договору щодо подібних (аналогічних) товарів, на основі віднімання вартості та на основі додавання вартості (обчислена вартість).
Таким чином, враховуючи неможливість визначення митної вартості товарів на основі методів, передбачених ст.ст. 267-269, 271, 272 Митного кодексу України, митна вартість імпортованих плит ДСП була правомірно встановлена Київською регіональною митницею з використанням резервного методу визначення митної вартості, передбаченого п. 6 ч. 1 ст. 266, ст. 273 Митного кодексу України.
Відповідно до ч. 3 ст. 273 Митного кодексу України митна вартість імпортних товарів не визначається згідно з положеннями цієї статті на підставі 1) ціни товарів українського походження на внутрішньому ринку України; 2) системи, яка передбачає прийняття для митних цілей вищої з двох альтернативних вартостей; 3) ціни товарів на внутрішньому ринку країни-експортера; 4) вартості виробництва, іншої, ніж обчислена вартість, визначена для ідентичних або подібних (аналогічних) товарів відповідно до положень статті 272 цього Кодексу; 5) ціни товарів, що поставляються з країни-експортера до третіх країн; 6) мінімальної митної вартості; 7) довільної чи фіктивної вартості.
З урахуванням вищевикладеного митна вартість плит ДСП була визначена за результатами аналізу і моніторингу цінової інформації Єдиної автоматизованої інформаційної системи Державної митної служби України.
Крім того, твердження позивача про обов'язковість врахування відповідачем висновку Державного підприємства «Укрпромзовнішекспертиза»№ 602 від 25.03.2010 є необґрунтованими, виходячи з того, що Митним законодавством не передбачено обов'язкове врахування Київською регіональною митницею висновку експертів під час визначення митної вартості товарів.
Відповідно до ч. 2 ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Враховуючи викладене, а також з огляду на те, що відповідач прийняв спірне рішення № 100000006/2010/211137/1 від 31.03.2010 про визначення митної вартостітовару, імпортованого позивачем, в межах повноважень та з дотриманням вимог чинного законодавства, суд приходить до висновку про відсутність належних правових підстав для визнання протиправним та скасування вказаного рішення Київської регіональної митниці.
Згідно з ч. 1, 2 ст. 71 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.
Позивач достатніх беззаперечних доказів в обґрунтування обставин, на яких ґрунтуються його позовні вимоги, суду не надав.
Підставами для визнання акта недійсним є невідповідність його вимогам чинного законодавства та/або визначеній законом компетенції органу, який видав цей акт. Умовою визнання акта недійсним є також порушення у зв'язку з прийняттям відповідного акта прав та охоронюваних законом інтересів підприємства чи організації - позивача у справі.
За таких обставин позовні вимоги визнаються судом необґрунтованими та такими, що не підлягають задоволенню.
Керуючись ст. ст. 69-71, 94, 160-165, 167, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, Окружний адміністративний суд міста Києва, -
1. Відмовити у задоволенні адміністративного позову Товариства з обмеженою відповідальністю "Інтехсервіс ЛТД" у повному обсязі.
Постанова набирає законної сили у порядку, визначеному ст.254 КАС України та може бути оскаржена до суду апеляційної інстанції за правилами, встановленими ст. ст. 185-187 КАС України.
Суддя В.І. Келеберда
Дата складенння тексту рішення у повному обсязі - 24.09.2010