ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА
01025, м. Київ, вул. Десятинна, 4/6, тел. 278-43-43
Вн. № 1\40
м. Київ
10 вересня 2010 року 09:21 № 2а-4919/10/2670
Окружний адміністративний суд міста Києва у складі колегії суддів: головуючого судді Клочкової Н.В., суддів Огурцова О.П. , Шарпакової В.В., при секретарі судового засідання Попадин О.Б. вирішив адміністративну справу
за позовом Генеральної прокуратури України
до Кабінету Міністрів України
провизнання протиправним та скасування пункту 1 розпорядження КМУ від 23.12.2009р. № 1616-р
за участю представників сторін:
від позивача, Лук'яненко В.В., довіреність № < Текст >, від < Дата >, < юр. особа або примітка >
від відповідача: Гаврищук А.В.
На підставі ч. 3 ст. 160 КАС України в судовому засіданні 10.09.2010 проголошено вступну та резолютивну частини постанови.
26 березня 2010 року Генеральна прокуратура України (позивач) звернулась до Окружного адміністративного суду міста Києва з позовом до Кабінету Міністрів України (відповідач) про визнання протиправним та скасування пункту 1 розпорядження Кабінету Міністрів України від 23.12.2009 № 1616-р "Деякі питання забезпечення закладів охорони здоров'я транспортними засобами для надання медичної допомоги населенню" (зі змінами внесеними розпорядженням Кабінету Міністрів України від 13.01.2010 № 29-р).
30 березня 2010 року суддею Окружного адміністративного суду міста Києва Ковзелем П.О. відкрито провадження у справі № 2а-4919/10/2670 та призначено попереднє судове засідання на 29 квітня 2010 року.
29 квітня 2010 року у судове засідання з'явились представники сторін, суд зобов'язав відповідача надати документи та оголосив перерву до 18 травня 2010 року.
18 травня 2010 року у судове засідання з'явились представники сторін, суд оголосив ухвалу про закінчення підготовчого провадження та призначення справи до судового розгляду.
Згідно протоколу розподілу справ між суддями від 23.06.2010 р. на підставі пункту 2.5.15 "Положення про автоматизовану систему документообігу в адміністративних судах" у зв'язку з припиненням повноважень судді Ковзеля П.О., у справі № 2а-4919/10/2670 суддю призначено повторно та передано справу судді Клочковій Н.В.
Ухвалою від 24 червеня 2010 року справу прийнято до свого провадження і призначено попереднє судове засідання 09 серпня 2010 року.
09 серпня 2010 року судом закінчено підготовче провадження та призначено справу до судового розгляду колегією суддів: головуючого судді Клочкової Н.В., суддів Огурцов О.П., Шарпакової В.В.
Суд 31 серпня 2010 року відклав судовий розгляд справи до 10 вересня 2010 року.
В судовому засіданні 10 вересня 2010 року представник позивача позовні вимоги підтримав та просить позов задовольнити.
Позовні вимоги мотивовані тим, що на думку позивача, пункт 1 розпорядження Кабінету Міністрів України від 23.12.09 "1616-р " Деякі питання забезпечення закладів охорони здоров'я транспортними засобами для населення медичної допомоги населенню" суперечить положенням ст.62 "Про державний бюджет на 2009 рік", а також п. 14.4.3 ст. 14 Закону України "Про порядок погашення зобов'язань перед бюджетними та державними цільовими фондами".
Представник відповідача проти позову заперечує з підстав викладених у письмових запереченнях, які додано до матеріалів справи, а саме відповідач посилається на ч. 4 ст. 46 Бюджетного кодексу України, що до прийняття закону про Державний бюджет України на поточний бюджетний період податки, збори та інші надходження справляються відповідно до закону про державний бюджет України на попередній бюджетний період. Тобто? у вказаній нормі йдеться лише про сплату податків, зборів і аж ніяким чином не регулюється питання відстрочки чи розстрочки сплати цих податків і зборів. Оскаржуваним розпорядженням не регулюється розмір чи звільнення від сплати податків, зборів? а лише приймається пропозиція щодо перенесення терміну цієї сплати.
Розглянувши подані документи і матеріали, заслухавши пояснення представника позивача, всебічно і повно з'ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд, -
Кабінетом Міністрів України 23 грудня 2009 прийнято розпорядження №1616-р "Деякі питання забезпечення закладів охорони здоров'я транспортними засобами для надання медичної допомоги населенню", до якого в подальшому внесено зміни розпорядженням від 13.01.10 №29-р., де передбачалося відстрочення сплати податкових зобов'язань (податків, зборів, інших обов'язкових платежів), які виникають у зв'язку з виконанням договору поставки транспортних засобів, укладеного 14 вересня 2009 року між державним підприємством для постачання медичних установ "Укрмедпостач" та з компанією "Vamed Engineering GmbH&CO KG", які виникли у 2009-2010 роках, з перенесенням строків сплати необхідних платежів за розстроченими зобов'язаннями на 4 квартал 2010 р.
За результатами проведення перевірки генеральною прокуратурою України 27 лютого 2010 року принесено протест до Кабінету Міністрів України з вимогою про скасування даного пункту 1 розпорядження Уряду № 1616-р.
Відповідно до ст. 1 Закону України «Про прокуратуру" прокурорський нагляд за додержанням і правильним застосуванням законів, зокрема, Кабінетом Міністрів України здійснюється Генеральним прокурором України і підпорядкованими йому прокурорами.
Відповідно до ст.21 Закону України "Про прокуратуру" протест на акт, що суперечить закону, приноситься прокурором, його заступником до органу, який його видав, або до вищестоящого органу. У такому ж порядку приноситься протест на незаконні рішення чи дії посадової особи. Разом з тим, прокурор в протесті ставить питання про скасування акта або приведення його у відповідність з законом, а також припинення незаконної дії посадової особи, поновлення порушеного права. І саме протест прокурора зупиняє дію опротестованого акта і підлягає обов'язковому розгляду відповідним органом або посадовою особою у десятиденний строк після його надходження. Про наслідки розгляду протесту в цей же строк повідомляється прокурору. Заперечуючи проти позову, відповідач зазначає, що підстави для задоволення позову відсутні, оскільки оскаржуваним розпорядження права або обов'язки позивача в будь-якому випадку не порушені, оскільки Генеральна прокуратура України не є особою, до якої застосовується оскаржуване розпорядження, а також не є суб'єктом правовідносин, у яких застосовується ця постанова. Таким чином, виходячи із вимог КАС України Генеральна прокуратура України не є особою, яка має право оскаржити нормативно-правовий акт, в тому числі, розпорядження КМУ від 23.12.09 № 1616-р.
Разом з тим, твердження відповідача спростовується наступним. Згідно частини 4 Закону України "Про прокуратуру" у разі відхилення протесту або ухилення від його розгляду, прокурор може звернутися з заявою до суду про визнання акта незаконним. Заяву до суду може бути подано протягом п'ятнадцяти днів з моменту одержання повідомлення про відхилення протесту або закінчення передбаченого законом строку для його розгляду. Наслідком подачі такої заяви є зупинення дії правового акта.
При вирішенні справи суд врахував правову позицію пункту 2 Постанови Пленуму Вищого адміністративного суду України № 2 "Про практику застосування адміністративними судами окремих положень Кодексу адміністративного судочинства України під час розгляду адміністративних справ" від 6 березня 2008 року, що прокурор є позивачем, а не представником, і тому не повинен визначати орган чи особу, в інтересах якої він звертається до суду.
Найбільш поширеною формою регулювання підприємницьких відносин з постійного та ритмічного постачання продукції і товарів вважається договір поставки.
Керуючись статтею 265 Господарського кодексу України, де вказано, що за договором поставки одна сторона - постачальник зобов'язується передати (поставити) у зумовлені строки (строк) другій стороні - покупцеві товар (товари), а покупець зобов'язується прийняти вказаний товар (товари) і сплатити за нього певну грошову суму.
Предметом поставки відповідно до норм Господарського кодексу України є визначені родовими ознаками продукція, вироби з найменуванням, зазначеним у стандартах, технічних умовах, документації до зразків (еталонів), прейскурантах чи товарознавчих довідниках. Предметом поставки можуть бути також продукція, вироби, визначені індивідуальними ознаками.
Відповідно до матеріалів справи мова йде саме про договір поставки транспортних засобів, укладеного 14 вересня 2009 року між державним підприємством для постачання медичних установ "Укрмедпостач" та компанією "Vamed Engineeering GmbH and CO".
Оскаржуваним пунктом розпорядження передбачено надання Державною податковою адміністрацією України державному підприємству відстрочення IV кварталу 2010 року сплати податкових зобов'язань (податків, зборів, інших платежів) які виникають у 2009-2010 роках у зв'язку з виконанням договору.
Однією з підстав для заперечення позову відповідачем вказувалось на те, що за вказаним договором поставки поставлялись виключно автомобілі швидкої допомоги, за поставку яких не сплачуються податки та збори. Разом з тим, належних доказів цього, як договору поставки відповідачем не надано суду. Суд неодноразово зауважував, що вид та марка транспортного засобу, про яку йде мова в оскаржуваному пункті 1 даного розпорядження не зазначено, тому саме ствердження відповідача, що мова йде про легкові автомобілів спеціального призначення (швидка медична допомога та для потреб підрозділів МНС) є необґрунтованими.
Статтею 2 Закону України N 1963-ХІІ "Про податок з власників транспортних засобів та інших самохідних машин і механізмів" від 11.12.1991 визначено перелік транспортних засобів, які не є об'єктами оподаткування, зокрема лише автомобілі спеціального призначення швидкої допомоги та пожежні -код 8705.
Автомобілі швидкої допомоги зазвичай використовуються як вантажопасажирські автомобілі, які класифікуються в товарній позиції 8703 за Українською класифікацією товарів зовнішньоекономічної діяльності (далі-УКТ ЗЕД). До цієї товарної позиції відповідно до роз'яснень Державної митної служби України (лист від 11.08.2008 р. N 11/2-29/8908-ЕП) належать легкові автомобілі та інші моторні транспортні засоби, призначені головним чином для перевезення людей (крім моторних транспортних засобів товарної позиції 8702), включаючи вантажопасажирські автомобілі-фургони та гоночні автомобілі.
Такі легкові автомобілі за своєю конструкцією та обладнанням призначені для перевезення пасажирів та їхнього багажу із забезпеченням необхідного комфорту та безпеки і кількістю місць для сидіння не більше дев'яти, включаючи водія. Вони повинні мати замкнутий внутрішній простір, який включає одну зону для водія та пасажирів, і другу зону, яка може бути використана для перевезення як пасажирів, так і вантажів, без конструктивних змін салону з повною масою транспортного засобу не більше ніж 5 т.
Щодо товарної позиції 8705, то згідно з поясненнями до цієї товарної позиції включаються, зокрема, пересувні клініки (медичні або стоматологічні) з операційною, устаткуванням для анестезування та іншою хірургічною апаратурою. Тобто, такі транспортні засоби мають бути спеціально сконструйованими або пристосованими для розміщення різних пристроїв, які дають їм можливість виконувати специфічні нетранспортні функції.
З урахуванням зазначеного при вирішенні питання щодо віднесення цих транспортних засобів до об'єктів оподаткування потрібно враховувати галузеві нормативні документи, які визначають перелік обов'язкового та додаткового оснащення виїзної бригади швидкої медичної допомоги, а також умови реєстрації цих транспортних засобів.
Відповідачем не надано договір поставки транспортних засобів від 14.09.09 для огляду в судовому засіданні, тому суд не мав змоги дослідити і вивчити зміст договору та встановити факт наявності або відсутності змін до цього договору.
Тобто, суду не надано відповідачем доказів, окрім письмових заперечень, для визнання позовних вимог необґрунтованими і такими що не підлягають задоволенню.
Крім того, в матеріалах справи міститься лист № 10.01.06/697 Міністерства охорони здоров'я України від 10.03.10 де вказано, те що пункт 1 розпорядження Кабінету Міністрів України від 23.12.09 №16-16 "Деякі питання забезпечення закладів охорони здоров'я транспортними засобами для надання медичної допомоги населенню" суперечить статті 62 Закону України "Про державний бюджет України на 2009 рік", якою заборонено надавати відстрочки термінів сплати податкових зобов'язань суб'єктів господарювання за податками і зборами.
Відтак, вказаним листом Міністерство охорони здоров'я України фактично визнало факт невідповідності оскаржуваного пункту розпорядження нормам законодавства України.
Згідно, ст.62 Закону України "Про державний бюджет України на 2009 рік" заборонено у 2009 році надавати відстрочки термінів сплати податкових зобов'язань суб'єктів господарювання за податкових зобов'язань суб'єктів господарювання за податками та зборами (обов'язковими платежами).
Частиною 4 статті 46 Бюджетного кодексу України передбачено, що до прийняття закону про Державний бюджет України на попередній бюджетний період та інших нормативно-правових актів (на 2010 рік) податки, збори (обов'язкові платежі) та надходження справляються відповідно до закону про Державний бюджет України на попередній період та інших нормативно-правових актів.
Відповідно до пп. 14.4.3 п. 14.4. ст. 14 Закону України "Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами" заборонено надавати відстрочення щодо податкових зобов'язань із ввізного мита, акцизних зборів, податку на додану вартість при ввезенні товарів на митну територію України, внесків у межах державного або обов'язкового соціального страхування, якщо інше не встановлено законами з цих податків, зборів (обов'язкових платежів) або цим Законом.
Окрім того, надання податкових пільг є порушенням принципів рівності, недопущення будь-яких проявів податкової дискримінації - забезпечення однакового підходу до суб'єктів господарювання при визначенні обов'язків щодо сплати податків і зборів (обов'язкових платежів), які закріплені у ст. 3 Закону України "Про систему оподаткування".
Відповідно до ст. ст. 6,19 Конституції України органи законодавчої, виконавчої та судової влади здійснюють свої повноваження у встановлених цією Конституцією межах і відповідно до законів України. Органи державної влади та їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та Законами України.
Згідно з частиною 3 статті 2 КАС України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.
Крім цього, згідно ч. 2 ст. 71 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.
Враховуючи викладене, оцінюючи обставини в їх сукупності, колегія суддів дійшла висновку про задоволення позовних вимог.
На підставі вищевикладеного та керуючись ст.ст. ст. ст. 69-71, 94, 160-165, 167Кодексу адміністративного судочинства України, Окружний адміністративний суд міста Києва, -
1. Позовну заяву Генеральної прокуратури України задовольнити повністю.
2. Визнати протиправним та скасувати пункт 1 розпорядження Кабінету Міністрів України від 23.12.2009 р. № 1616-р "Деякі питання забезпечення закладів охорони здоров'я транспортними засобами для надання медичної допомоги населенню" (зі змінами внесеними розпорядженням Кабінету Міністрів України від 13.01.2010 № 29-р).
3. Судові витрати стягненню з відповідача не підлягають.
Постанова набирає законної сили в порядку, встановленому ст. 254 КАС України. Постанова може бути оскаржена до суду апеляційної інстанції протягом десяти днів з за правилами, встановленими ст. ст. 185-187 КАС України, шляхом подання через суд першої інстанції апеляційної скарги.
Головуючий Суддя Н.В. Клочкова
Судді О.П. Огурцов В.В. Шарпакова
Дата виготовлення повного тексту постанови: 15.09.2010 р.