ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА
01025, м. Київ, вул. Десятинна, 4/6, тел. 278-43-43
м. Київ
04 серпня 2010 року 09:20 № 2а-14616/09/2670
Окружний адміністративний суд міста Києва у складі головуючого судді Степанюка А.Г. при секретарі судового засідання Шейко К.В. розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу
за позовом Українського державного виробничого підприємства "ІЗОТОП"
до Контрольно-ревізійного управління в м.Києві
про скасування вимоги №26-08-14-14/7567 від 23.10.2009р. та повторної вимоги №26-08-14-14/102 від 14.01.10 року
На підставі ч. 3 ст. 160 КАС України в судовому засіданні проголошено вступну та резолютивну частини постанови. Виготовлення постанови у повному обсязі відкладено, про що повідомлено сторін після проголошення вступної та резолютивної частини постанови в судовому засіданні з урахуванням вимог ч. 4 ст. 167 КАС України.
Позивач уточнені позовні вимоги обґрунтовує тим, що Відповідач при проведенні ревізії фінансово-господарської діяльності УДВП «Ізотоп»вийшов за межі повноважень, наданих йому Законом України «Про державну контрольно-ревізійну службу в Україні»(далі - Закон про ДКРС) та порушив приписи Порядку інспектування державною контрольно-ревізійною службою, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 20.04.06р. № 550 (далі -Порядок № 550).
Зазначає, що надання благодійної допомоги не порушує приписи чинного законодавства; списання основних засобів за своєю природою не є відчуженням, а тому не потребує погодження з Мінпромполітики; норми витрат палива і мастильних матеріалів на автомобільному транспорті, затверджені наказом Міністерства транспорту України від 10.02.1998 року № 43 не зареєстровані у встановленому порядку в Міністерстві юстиції України, а тому не є обов'язковими для виконання; стягнути з працівників зайво виплачену заробітну плату неможливо, оскільки відсутні з їхнього боку порушення, які тягнуть за собою матеріальні відповідальність.
Звертає увагу суду на відсутність у КРУ в м. Києві повноважень на пред'явлення повторної вимоги про усунення порушень.
Відповідач у письмовому запереченні повідомив, що проти позову заперечує та вважає вимоги Позивача необґрунтованими. При цьому посилається на те, що надання благодійної допомоги не суперечить приписам чинного законодавства за умови її передбачення у фінансовому плані; вимоги наказу Мінтрансу України про норми витрат пального є обов'язковими; відсутній перелік та терміни виконання особливо важливих завдань, за які виплачується премія; необґрунтовано виплачено зайві витрати на відрядження.
Вказує на те, що вимога щодо списання без дозволу Мінпромполітики основних засобів не містить зобов'язання Позивача вжити заходів щодо усунення такого порушення.
Вказує на те, що при проведенні ревізії фінансово-господарської діяльності Позивача діяв у межах та у спосіб, визначений Конституцією України, Законом про ДКРС та інших нормативних актів.
Розглянувши подані сторонами документи і матеріали, заслухавши пояснення повноважних представників сторін, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд -
Українське державне виробниче підприємство зареєстроване Голосіївською районною у м. Києві державною адміністрацією 12.08.1993 року та присвоєно ідентифікаційний код юридичної особи № 14308322.
Контрольно-ревізійним управлінням в м. Києві на підставі п. 1.2.3.1 плану контрольно-ревізійної роботи КРУ на ІІІ квартал 2009 року, направлень від 28.08.09 р. №№ 1870, 1871, 1872 проведено ревізію фінансово-господарської діяльності Позивача за період з 01.07.2007 по 01.09.2008 рр.
В ході ревізії виявлено, зокрема, наступні порушення: надання непередбаченої фінансовими планами благодійної допомоги на загальну суму 8 600 грн.; списання з балансу без дозволу Міністерства промислової політики України основних засобів балансовою вартістю 1 690 грн. за залишковою вартістю 6 грн.; недотримання вимог Норм витрат палива і мастильних матеріалів на автомобільному транспорті, затверджених наказом Міністерства транспорту України від 10.02.1998 року № 43, що призвело до зайвого списання пального на суму 7 390 грн.; зайве нарахування та виплата премій на загальну суму 146 870 грн. та зайве перерахування до цільових фондів грошових коштів в сумі 54 620 грн.
Дані порушення зафіксовані в акті ревізії від 05.10.2009 року № 01-30/1121 (далі -акт ревізії), на підставі якого пред'явлено та направлено Позивачу вимогу від 23.10.2009 року №26-08-14-14/7567 (далі -оскаржувана вимога) та лист з повторною вимогою від 14.01.2010 року № 16-08-14-14/102 (далі -повторна вимога).
Позивачем 14.10.2009 року листом № 10/10-1216 було направлено Відповідачу заперечення на акт ревізії. Однак, як зазначає Позивач, вказані заперечення Відповідачем прийняті не були.
УДВП «Ізотоп»24.11.2009 року звернулося до суду із позовом про визнання незаконною та скасування оскаржуваних вимог.
Оцінивши докази, які є у справі за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідження, суд прийшов до висновку, що позовні вимоги підлягають частковому задоволенню виходячи з наступного.
Відповідно до статті 2 Закону про ДКРС головним завданням державної контрольно-ревізійної служби є здійснення державного фінансового контролю за використанням і збереженням державних фінансових ресурсів, необоротних та інших активів, правильністю визначення потреби в бюджетних коштах та взяття зобов'язань, ефективним використанням коштів і майна, станом і достовірністю бухгалтерського обліку і фінансової звітності в міністерствах та інших органах і у суб'єктів господарювання державного сектору економіки, а також на підприємствах і в організаціях, які отримують (отримували в періоді, який перевіряється) кошти з бюджетів усіх рівнів та державних фондів або використовують (використовували у періоді, який перевіряється) державне чи комунальне майно, виконанням місцевих бюджетів, розроблення пропозицій щодо усунення виявлення пропозицій щодо усунення виявлених недоліків і порушень та запобігання їм у подальшому.
Пунктом 7 ст.10 вказаного закону надано право Головному контрольно-ревізійному управлінню України, контрольно-ревізійним управлінням в Республіці Крим, областях, містах Києві і Севастополі, контрольно-ревізійним підрозділам (відділам, групам) у районах, містах і районах у містах надається право, зокрема, пред'являти керівникам та іншим службовим особам підконтрольних установ, що ревізуються, вимоги щодо усунення виявлених порушень законодавства з питань збереження і використання державної власності та фінансів, вилучати в судовому порядку до бюджету виявлені ревізіями приховані і занижені валютні та інші платежі, ставити перед відповідальними органами питання про припинення бюджетного фінансування і кредитування, якщо отримані підприємствами, установами та організаціями кошти і позички використовуються з порушенням чинного законодавства.
Оцінюючи обставини, на які посилається Позивач як на підстави для скасування оскаржуваної вимоги, суд вважає за необхідне зазначити наступне.
Пунктами 1, 2, 7 оскаржуваної вимоги Позивача зобов'язано: розглянути матеріали ревізії на виробничій нараді, проаналізувати причини виявлених порушень, розробити заходи з метою недопущення їх у подальшому; розглянути питання щодо притягнення до відповідальності посадових осіб, винних у допущенні порушень; забезпечити ведення бухгалтерського обліку у відповідності до вимог Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні»від 16.07.1999 № 996-ХІV, положень (стандартів) бухгалтерського обліку та інших нормативно-правових актів і не допускати подібних порушень в подальшому.
Суд враховує, що згідно ст. 2 Закону про ДКРС, одним із завдань КРУ є, зокрема, розроблення пропозицій щодо усунення виявлених недоліків і порушень та запобігання їм у подальшому.
Відповідно до п. 45 Порядку проведення інспектування державною контрольно-ревізійною службою, який затверджений Постановою Кабінету Міністрів України № 550 від 20.04.06 р. (надалі -Порядок № 550) у міру виявлення ревізією порушень законодавства посадові особи служби, не чекаючи закінчення ревізії, мають право усно рекомендувати керівникам об'єкта контролю невідкладно вжити заходів для їх усунення та запобігання у подальшому.
З наведеного випливає, що рекомендації КРУ щодо розгляду матеріалів ревізії, аналізу виявлених порушень і розробки заходів з метою недопущення їх у подальшому, розгляду питання про притягнення до відповідальності винних посадових осіб та забезпечення ведення бухгалтерського обліку відповідно до вимог закону, носять характер пропозицій і не породжують негативних прав та обов'язків для Позивача. Враховуючи викладене, суд приходить до висновку про обґрунтованість пп. 1, 2, 7 оскаржуваної вимоги.
Щодо відшкодування коштів по наданій благодійній допомозі, що не передбачена фінансовими планами у сумі 8,6 тис. грн. (пункт 3 оскаржуваної вимоги) суд буре до уваги наступне.
У ході ревізії КРУ в м. Києві було встановлено, що у 2007 - 2008 роках Позивачем надавалась благодійна допомога, що не передбачена фінансовими планами, а саме: у ІІІ-IV кварталі 2007 року на підставі листа - звернення від 09.10.2007 №35 перераховано грошові кошти Голосіївській районній організації товариства червоного хреста України (платіжне доручення від 15.10.2007 №426 на суму 1,0 тис. грн..), та на підставі листа Міністерства промислової політики від 09.08.2007 №01/3-2-3-525, на адресу ДП «Зоря»-«Машпроект»перераховано кошти в сумі 5,0 тис.грн. (платіжне доручення від 23.08.2007 №944). Також, у 2008 році на підставі листа - звернення від 15.04.2008 №1 перераховано грошові кошти Благодійному фонду соціального захисту ветеранів Великої Вітчизняної Війни (платіжне доручення від 25.04.2008 №549 на суму 0,6 тис. грн), та на підставі листа - звернення від 26.02.2008 №7 перераховано грошові кошти Голосіївській районній організації товариства червоного хреста України (платіжне доручення від 14.04.2008 №483 на суму 2,0 тис. гривень.).
Так, відповідно до п.5 ст. 89 Господарського кодексу України (ГК) господарське товариство, у статутному фонді якого більше 50 відсотків акцій, (часток, паїв) належить державі, зобов'язане на кожний наступний рік складати і виконувати річний фінансовий план відповідно до статті 75 цього Кодексу.
Пунктом 1. ст. 75 ГК передбачено, що державне комерційне підприємство зобов'язане приймати та виконувати доведені до нього в установленому законодавством порядку державні замовлення, враховувати їх при формуванні виробничої програми, визначенні перспектив свого економічного і соціального розвитку та виборі контрагентів, а також складати і виконувати річний та з поквартальною розбивкою фінансовий план на кожен наступний рік.
Позивач не надав суду доказів включення у фінансові плани на 2007, 2008 роки витрат на благодійну допомогу. Суд приходить до висновку, що Відповідачем правомірно пред'явлено зазначену вимогу.
Розглядаючи питання щодо зобов'язання Позивача відшкодувати зайво понесені витрати на відрядження в сумі 0,07 тис.грн. за рахунок винних осіб -пункт 6 оскаржуваної вимоги судом встановлено наступне.
В ході ревізії розрахунків з підзвітними особами Відповідачем встановлено, що в грудні 2007 року начальнику відділу радіоізотопних приладів, радіаційної техніки та маркетингу ОСОБА_1 Позивачем було відшкодовано витрати за послуги таксі під час відрядження у м. Ужгород на суму 72,35 грн. відповідно до авансового звіту від 07.12.2007 № 176, що є порушенням вимог п. 1.7 Інструкції про службові відрядження в межах України та за кордон, затвердженої наказом Міністерства фінансів України від 10.06.1999 №146 зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 29.06.1999 за № 418/3711. Вказаною інструкцією передбачено відшкодування витрат на проїзд до місця відрядження і назад в розмірі вартості проїзду повітряним, залізничним, водним і автомобільним транспортом загального користування (крім таксі). Відповідач зазначає, що порушення допущено внаслідок недостатнього контролю з боку головного інженера -першого заступника директора ОСОБА_2, яким затверджено авансовий звіт, та провідного бухгалтера ОСОБА_3, якою цей звіт підписано.
Суд вважає зазначений пункт вимоги обґрунтованим та таким, що пред'явлений у відповідності до вимог чинного законодавства України.
Щодо пунктів 4 та 5 оскаржуваної вимоги якими зобов'язано Позивача: відшкодувати незаконно списане пальне, на загальну суму 7,39 тис.грн. та в межах чинного законодавства; відшкодувати незаконно виплачену заробітну плату в сумі 146,87 тис.грн. та зайво перераховані кошти до цільових фондів у сумі 54,62 тис.грн. суд зазначає таке.
Так, в ході ревізії правильності застосування норм при списанні паливно-мастильних матеріалів КРУ встановлено, що накази по Підприємству щодо витрачання пального не відповідають вимогам п.п.1.2, 2.1.5 наказу Міністерства транспорту України «Про затвердження норм витрат палива і мастильних матеріалів на автомобільному транспорті»від 10.02.1998 № 43 (далі наказ №43 МТУ) в частині застосування норм пального. Зокрема, в наказі № 43 МТУ передбачені лише базові лінійні норми витрат пального на автомобілі оригінальної конструкції та їх модифікації. Пунктом 2.1.5. зазначеного наказу на марки автомобілів, які не увійшли до переліку наказу, встановлюються тимчасові індивідуальні базові лінійні норми витрат палива, які розробляються головним інститутом Міністерства транспорту України -ДержавтотрансНДІпроектом за заявками заводів-виробників чи підприємств -власників автомобілів на договірних засадах.
В ході ревізії вибірково перевірено списання пального на автомобілях Підприємства. За період, що підлягав ревізії, на автомобілях Фольцваген Пассат (державний № НОМЕР_2) та Шкода Супер В (державний № НОМЕР_1), згідно зі звітами витрат ПММ та подорожніх листів, витрачено 25877,3 літрів пального. Норма витрат пального на зазначених автомобілях визначалась відповідно до актів проведення замірів витрат палива, що суперечить наказу №43 МТУ та складала 13,1 л/100км., не враховуючи коригуючі коефіцієнти використання автомобіля за межами міста.
У ході проведення ревізії Позивачем було замовлено та отримано базові технічні норми розроблені головним інститутом Міністерства транспорту України ДержавтотрансНДІпроектом (від 21.09.2009 №1/9392-1 та №1/9392-2) згідно яких лінійна норма витрат палива автомобіля Фольцваген Пассат становить 8,8 літрів бензину на 100 км., а автомобіля Шкода Супер В - 8,9 літрів на 100 км пробігу. Згідно з затвердженими нормами та з урахуванням коригуючих коефіцієнтів, витрати пального по м. Києву для автомобіля Фольцваген Пассат становлять 12,32 літрів бензину на 100 км., а автомобіля Шкода Супер В - 12,46 літрів на 100 км. пробігу. Шляхом перерахунку витрат палива, з урахуванням затверджених норм, норматив витрат на зазначених автомобілях становить 24552,4 літрів пального.
У зв'язку з вищевикладеним, КРУ прийшло до висновку, що недотримання вимог наказу МТУ №43, призвело до зайвого списання Позивачем пального марки А-95 по автомобілям Фольцваген Пассат та Шкода Супер В в кількості 1324,9 літрів (25877,3-24552,4) на суму 7,39 тис. грн. (з урахуванням цін на пальне в той період, відповідно до довідки Підприємства).
Судом враховується, що відповідно до ч.1 Загальних положень «Норм витрат палива і мастильних матеріалів на автомобільному транспорті», затверджених наказом № 43, норми витрат палива і мастильних матеріалів на автомобільному транспорті призначені для планування потреби підприємств, організацій та установ (далі - підприємств) в паливно-мастильних матеріалах і контролю за їх витратами, ведення звітності, запровадження режиму економії і раціонального використання нафтопродуктів, а також можуть застосовуватись для розроблення питомих норм витрат палива.
Проте зазначений Наказ, не зареєстрований в Міністерстві юстиції України, а отже його положення, для підприємств що не входять в сферу управління Мінтранспорту України, носять рекомендаційний характер.
Повноважний представник Позивача в судовому засіданні та в письмових поясненнях послався на те, що підприємство користувалось нормами списання пального, які були затверджені Наказом по підприємству.
Слід також звернути увагу на той факт, що висновки ДержавтотрансНДІпроект, не міститься посилання в акт ревізії, були підготовлені 21.09.09 року, а отже не могли використовуватись підприємством до цієї дати. Також, норма витрат пального визначена у висновках для літнього часу, що не враховує умови експлуатації автомобіля в період осінь - зима - весна. В акті перевірки не вказано за який період здійснено розрахунок витрат та проігноровано інформацію технічної документації виробників ТЗ щодо норм витрат пального, якими керувалось підприємство.
Враховуючи вище викладене суд вважає вимоги Відповідача в частині відшкодування незаконно списаного пального, на загальну суму 7,39 тис.грн. протиправними та такими, що підлягають скасуванню.
Оцінюючи пред'явлені Відповідачем вимоги в частині відшкодування незаконно виплаченої заробітної плати в сумі 146,87 тис.грн. та зайво перерахованих коштів до цільових фондів у сумі 54,62 тис.грн. суд прийшов до наступного.
Відповідно до ч.2 ст. 97 Кодексу законів про працю України форми і системи оплати праці, норми праці, розцінки, тарифні сітки, ставки, схеми посадових окладів, умови запровадження та розміри надбавок, доплат, премій, винагород та інших заохочувальних, компенсаційних і гарантійних виплат встановлюються підприємствами, установами, організаціями самостійно у колективному договорі з дотриманням норм і гарантій, передбачених законодавством, генеральною та галузевими (регіональними) угодами.
Частиною 4 вказаної статті передбачено, що власник або уповноважений ним орган чи фізична особа не має права в односторонньому порядку приймати рішення з питань оплати праці, що погіршують умови, встановлені законодавством, угодами, колективними договорами.
Статтями 143, 144 КЗпП України встановили, що до працівників підприємств, установ, організацій можуть застосовуватись будь-які заохочення, що містяться в затверджених трудовими колективами правилах внутрішнього трудового розпорядку. Заохочення застосовуються власником або уповноваженим ним органом разом або за погодженням з виборним органом первинної профспілкової організації (профспілковим представником) підприємства, установи, організації. Заохочення оголошуються наказом (розпорядженням) в урочистій обстановці і заносяться до трудових книжок працівників у відповідності з правилами їх ведення.
Судом встановлено, що Позивачем у відповідності до пунктів 4.1-4.2, 5.5.5 статуту Підприємства, затверджено Положення про преміювання (додаток №18 до Колективного договору Підприємства), який погоджений з профспілковим органом та діє в даний час.
Так, згідно п.13 Переліку доплат і надбавок і їх мінімальних розмірів, які встановлюються працівникам об'єднань, підприємств і організацій (додаток № 6 до Галузевої угоди на 2008-2009 роки) надбавки встановлені: за високу професійну майстерність; за високі досягнення у праці; за виконання особливо важливої роботи на певний термін (перелік робіт визначається колективним договором); за класність водіям автотранспортних засобів; за роботу в умовах режимних обмежень.
Позивачем до позову додані копії службових записок та наказів про преміювання працівників.
Враховуючи викладене суд приходить до висновку що Позивач при преміюванні працівників діяв в межах чинного законодавства та приписів, закріплених колективним договором підприємства, галузевою угодою та додатками до них.
Отже позовні вимоги в частині скасування пункту 5 вимоги КРУ в м. Києві від 23.10.2009 року №26-08-14-14/7567 є обґрунтованими та такими що підлягають задоволенню.
Суд також вважає протиправною повторну вимогу КРУ в м. Києві, яка була направлена Позивачу листом від 14.01.2010 року № 16-08-14-14/102, оскільки приписами Закону України «Про державну контрольно-ревізійну службу в Україні»не надано права (не передбачено) пред'явлення повторних вимог об'єкту, що ревізувався.
Відповідно до ч.3 ст.2 КАС України, у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Відповідно до ч. 1 ст. 9 Кодексу адміністративного судочинства України суд при вирішенні справи керується принципом законності, відповідно до якого органи державної влади, органи місцевого самоврядування, їхні посадові і службові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та Законами України.
Відповідно до ч. 2 ст. 71 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.
Керуючись ст.ст. 69, 70, 71, 158-163 КАС України, адміністративний суд -
1. Адміністративний позов задовольнити частково.
2. Визнати протиправними та скасувати пункти 4 та 5 вимог Контрольно-ревізійного управління в м. Києві, що викладені у листі від 23.10.2009 року № 26-08-14-14/7567.
3. Визнати протиправними та скасувати повторні вимоги Контрольно-ревізійного управління у м. Києві, що викладені у листі від 14.01.2010 року № 26-08-14-14/102.
4. В іншій частині позову відмовити.
Згідно ст.ст. 185-186 КАС України сторони та інші особи, які беруть участь у справі мають право оскаржити в апеляційному порядку Постанову повністю або частково. Заява про апеляційне оскарження подається протягом 10 днів з дня проголошення, апеляційна скарга подається протягом 20 днів після подання заяви про апеляційне оскарження. Подаються до апеляційного суду через суд першої інстанції.
Згідно ст. 254 КАС України Постанова, якщо інше не встановлено КАС України, набирає законної сили після закінчення строку подання заяви про апеляційне оскарження, якщо таку заяву не було подано. Якщо було подано заяву про апеляційне оскарження, але апеляційна скарга не була подана у строк, постанова суду першої інстанції набирає законної сили після закінчення цього строку. У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після закінчення апеляційного розгляду справи.
Суддя А.Г. Степанюк
Повний текст постанови виготовлено 19.08.2010 року