19 червня 2024 року
м. Київ
справа №812/1413/16
адміністративне провадження №К/9901/11841/19
Верховний Суд у складі судді Касаційного адміністративного суду Пасічник С.С. в порядку підготовки справи за позовом Публічного акціонерного товариство "Луганськтепловоз" до Офісу великих платників податків ДФС в особі Харківського управління Офісу великих платників ДФС, третя особа - Головне управління Державної казначейської служби України в Харківській області про визнання бездіяльності протиправною та зобов'язати вчинити певні дії, касаційні провадження в якій відкрито за касаційною скаргою Офісу великих платників податків ДФС в особі Харківського управління Офісу великих платників ДФС на рішення Луганського окружного адміністративного суду від 04.10.2018 та постанову Першого апеляційного адміністративного суду від 27.03.2019, до касаційного розгляду
встановив:
Суддею-доповідачем згідно із статтею 340 Кодексу адміністративного судочинства України проведені необхідні дії з підготовки справи до касаційного розгляду.
Згідно із пунктом 2 частини першої статті 340 Кодексу адміністративного судочинства України під час підготовки справи до розгляду суд вирішує письмово заявлені клопотання учасників справи.
Офісом великих платників податків ДФС в особі Харківського управління Офісу великих платників ДФС, заявлено клопотання про бажання брати участь у касаційному розгляді адміністративної справи.
Частиною 1 статті 344 Кодексу адміністративного судочинства України встановлено, що у суді касаційної інстанції скарга розглядається за правилами розгляду справи судом першої інстанції в порядку спрощеного позовного провадження, з урахуванням положень статті 341 цього Кодексу.
Відповідно до частини 5 статті 262 Кодексу адміністративного судочинства України суд розглядає справу в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами, за відсутності клопотання будь-якої зі сторін про інше. За клопотанням однієї із сторін або з власної ініціативи суду розгляд справи проводиться в судовому засіданні з повідомленням (викликом) сторін.
Проаналізувавши матеріали касаційної скарги та зміст оскаржуваних судових рішень з урахуванням положень частини першої статті 344, частини першої статті 345, частин п'ятої, шостої статті 262 Кодексу адміністративного судочинства України, суддя-доповідач дійшла висновку про те, що характер спірних правовідносин та предмет доказування у даній справі не вимагають проведення судового засідання з повідомленням (викликом) сторін, а тому в задоволенні зазначених клопотань необхідно відмовити.
Крім того, згідно з частиною першою статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод від 04.11.1950 однією з істотних гарантій справедливого судового розгляду є публічний судовий розгляд.
Європейський суд з прав людини у рішенні від 26.05.1988 в справі "Екбатані проти Швеції" зазначив, що якщо розгляд справи у суді першої інстанції був публічним, відсутність "публічності" при розгляді справи у другій та третій інстанціях може бути виправданою особливостями процедури по цій справі. Якщо скарга стосується виключно питання права, залишаючи осторонь фактичні обставини справи, то вимоги статті 6 Конвенції можуть бути дотримані і тоді, коли заявнику не було надано можливості бути заслуханим у апеляційному чи касаційному суді особисто.
Зокрема, як зазначив Європейський суд з прав людини, це стосується суду тієї інстанції, перед яким не ставиться завдання встановлення фактичних обставин, а лише перевірка правильності застосування норм права.
Відповідно до частини першої статті 341 Кодексу адміністративного судочинства України суд касаційної інстанції переглядає судові рішення в межах доводів та вимог касаційної скарги та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє правильність застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права.
Матеріали справи свідчать, що суди першої та апеляційної інстанцій розглядали цю справу у відкритому судовому засіданні за участю сторін (їх представників), тобто відбувся її публічний розгляд.
За приписами пункту 10 частини першої статті 4 Кодексу адміністративного судочинства України письмове провадження - це розгляд і вирішення адміністративної справи або окремого процесуального питання в суді касаційної інстанції без повідомлення та (або) виклику учасників справи та проведення судового засідання на підставі матеріалів справи у випадках, встановлених цим Кодексом.
З огляду на викладене, враховуючи практику Європейського суду з прав людини як джерело права, розгляд цієї справи можливий в порядку письмового провадження за наявними в ній матеріалами без виклику учасників справи.
Суддею-доповідачем згідно із статтею 340 Кодексу адміністративного судочинства України проведені необхідні дії з підготовки справи до касаційного розгляду.
Керуючись статтями 3, 248, 256, 340, 345, 355, 359 Кодексу адміністративного судочинства України,
ухвалив:
Відмовити в задоволенні клопотань Офісу великих платників податків ДФС в особі Харківського управління Офісу великих платників ДФС щодо розгляду справи за його участі.
Закінчити підготовку даної справи до касаційного розгляду.
Призначити касаційний розгляд справи в приміщенні Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду за адресою: м.Київ, вул.Князів Острозьких, 8, корп.5 у порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами (у письмовому провадженні).
Ухвала набирає законної сили з моменту підписання й оскарженню не підлягає.
...........................
С.С. Пасічник,
Суддя Верховного Суду