04 червня 2024 рокуСправа №160/8259/24
Дніпропетровський окружний адміністративний суд у складі: головуючого судді Тулянцевої І.В., розглянувши у місті Дніпрі в порядку спрощеного позовного провадження (у письмовому провадженні) адміністративну справу за позовною заявою ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області про визнання протиправним та скасування рішення, зобов'язання вчинити певні дії, -
01 квітня 2024 року до Дніпропетровського окружного адміністративного суду надійшов адміністративний позов ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області, в якому позивач просить:
- визнати протиправною відмову Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області, викладену у листі від 29.12.2023, у зарахуванні до страхового стажу позивача періоду здійснення підприємницької діяльності;
- зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області зрахувати до страхового стажу позивача період здійснення підприємницької діяльності з 21.09.1998 по 22.02.2010, провести перерахунок та виплату перерахованої пенсії з урахуванням раніше виплачених сум.
В обґрунтування позову позивачем зазначено, що він перебуває на обліку в Головному управлінні Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області та отримує пенсію за віком. Також позивачем зазначено, що в отриманому від пенсійного органу розрахунку страхового стажу не було зараховано період здійснення підприємницької діяльності з 21.09.1998 р. по 22.02.2010 р. 04.12.2023 року позивач звернувся із заявою до Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області щодо зарахування до страхового стажу періоду здійснення підприємницької діяльності та проведення перерахунку пенсії. 29.12.2023 року відповідачем було відмовлено у проведенні перерахунку. Позивач не погодився з відмовою відповідача щодо зарахування до страхового стажу періоду здійснення підприємницької діяльності з 21.09.1998 р. по 22.02.2010 р. та здійсненні перерахунку пенсії, тому, звернувся до суду за захистом своїх прав.
Ухвалою суду від 05 квітня 2024 року відкрито провадження по справі та призначено справу до розгляду за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні).
Цією ж ухвалою відповідачам було надано строк для подання відзиву на позов (у разі заперечення проти позову) протягом п'ятнадцяти днів з дня отримання копії цієї ухвали, разом із доказами, які підтверджують обставини, на яких ґрунтуються заперечення відповідачів. Зобов'язано Головне управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області надати до суду належним чином завірену копію матеріалів пенсійної справи ОСОБА_1 .
Копію ухвали про відкриття провадження у справі отримано представником Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області - 10.04.2024 року, про що в матеріалах справи міститься довідка про доставку електронного листа.
01 травня 2024 року через підсистему «Електронний суд» до суду надійшов відзив Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області на позовну заяву, в якому відповідач пред'явлений позов не визнав та заперечував проти задоволення позовних вимог, посилаючись на те, що ОСОБА_1 з 25.11.2009 року перебуває на обліку в Головному управлінні Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області та отримує пенсію за віком, призначену відповідно до Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування». Відповідно пункту 3-1 розділу ХV Прикінцевих положень Закону №1058 до страхового стажу для визначення права на призначення пенсії згідно із ст. 26 цього Закону включаються періоди ведення підприємницької діяльності із застосуванням спрощеної системи оподаткування, а також із застосуванням фіксованого податку: з 1 січня 1998 року по 30 червня 2000 року включно, що підтверджуються довідкою про реєстрацію як суб'єкта підприємницької діяльності; з 1 липня 2000 року по 31 грудня 2017 року включно, за умови сплати страхових внесків (єдиного внеску) незалежно від сплаченого розміру (крім випадків звільнення від сплати єдиного внеску). Щодо зарахування періоду до страхового стажу з 21.09.1998 по 31.12.2003 відповідачем зазначено, що зарахувати вказаний період до страхового стажу позивача неможливо, оскільки не підтверджено сплату страхових внесків за вказаний період. Період здійснення фізичною особою підприємницької діяльності підтверджується індивідуальними відомостями про застраховану особу. Для підтвердження періоду здійснення підприємницької діяльності до 01 січня 2004 року можуть прийматись інші документи про сплату страхових внесків. Починаючи з 01.01.2018 року відповідно до Порядку №637 від 12.08.1993 року зі змінами, що набули чинності з 05.10.2018, до страхового стажу для визначення права на призначення пенсії згідно із ст. 26 Закону №1058 включаються періоди ведення підприємницької діяльності із застосуванням спрощеної системи оподаткування, а також із застосуванням фіксованого податку: з 01 січня 1998 року по 31 грудня 2003 року включно, що підтверджується довідкою про реєстрацію як суб'єкта підприємницької діяльності: з 01 січня 2004 року по 31 грудня 2017 року включно, за умови сплати страхових внесків (єдиного внеску) незалежно від сплаченого розміру (крім випадків звільнення від сплати єдиного внеску). Відтак, підстави для зарахування періоду роботи позивача з 20.01.1997 року по 31.12.2003 рік, до страхового стажу відсутні. Щодо зарахування періоду до страхового стажу з 01.01.2004 по 31.12.2010 відповідачем зазначено, що відповідно до карток особового рахунку платника, у період з 01.01.2004 до 31.12.2009, позивач перебував на спрощеній системі оподаткування - єдиний податок, з 01.01.2010 до 22.02.2010 - на загальній системі оподаткування. Відповідно до пункту 3-1 розділу XV Прикінцевих положень Закону №1058, розмір пенсії позивача розраховано відповідно до вимог діючого законодавства, а саме - періоди ведення підприємницької діяльності з 01.01.2004 по 31.12.2010 зараховано виключно для визначення права на призначення пенсій. Також на виконання ухвали суду від 05.04.2024 року Головним управлінням Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області разом із відзивом надано матеріали пенсійної справи ОСОБА_1 .
Дослідивши матеріали, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини справи, на яких ґрунтуються вимоги позову, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд встановив наступні обставини справи та надав їм правову оцінку.
Судом встановлено та матеріалами справи підтверджено, що ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 з 25.11.2009 року перебуває на обліку в Головному управлінні Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області та отримує пенсію за віком у відповідності із Законом України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» № 1058-IV від 09.07.2003 року (далі - Закон України № 1058-IV).
04 грудня 2023 року позивач звернувся до Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області із заявою зарахування періоду здійснення підприємницької діяльності до страхового стажу та про перерахунок пенсії за віком. До вказаної заяви позивачем було надано: копії довідок №299/173/2005/00/50 від 25.12.2009 року та №2 від 30.12.2009 року, які видані ДПІ у Бабушкінському районі м. Дніпропетровська.
29 грудня 2023 року Головне управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області листом №66377-53375/К-01/8-0400/23 повідомило позивача про те, що позивач перебував на обліку, як фізична особа-підприємець, в Головному управлінні Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області з 21.09.1998 до 22.02.2010 (Шевченківський район м. Дніпро). З питання зарахування стажу за період з 21.09.1998 до 31.12.2003 зазначаємо, що відповідно до підпункту 16.1 Інструкції № 11-1 від 06.09.1996, підпункту 14.1 Інструкції № 4-6 від 03.06.1999 та підпункту 13.1 Інструкції № 16-6 від 19.10.2001, чинних у запитуваний період, фізичні особи-суб'єкти підприємницької діяльності, а також адвокати, їх помічники, приватні нотаріуси зобов'язані вести облік внесків до Пенсійного фонду та витрачання його коштів. Відповідно до пункту 288 Переліку № 41 від 20.07.1998 банківські документи (акти, довідки, платіжні реєстри, доручення) про надходження усіх видів податків у державний бюджет, зберігаються 3 роки. Спеціальні терміни зберігання документів про сплату збору на обов'язкове державне пенсійне страхування до Пенсійного фонду України на період до затвердження Переліку № 41 законодавством не визначено. Враховуючи зазначене, підтвердити сплату страхових внесків за період з 21.09.1998 до 31.12.2003 не є можливим. Що стосується періоду 2004-2010 роки, повідомлено наступне. За період з 01.01.2004 до 31.12.2010 відносини, що виникали між суб'єктами системи загальнообов'язкового державного пенсійного страхування, регулювалися Законом № 1058. Відповідно до статті 24 Закону №1058, страховий стаж період (строк), протягом якого особа підлягає загальнообов'язковому державному пенсійному страхуванню та за який щомісяця сплачені страхові внески в сумі не меншій, ніж мінімальний страховий внесок.
З метою уникнення надмірної сплати страхових внесків платниками єдиного та фіксованого податку (у зв'язку з одночасною дією протягом 2004-2010 років Закону № 1058 та Указу Президента України від 3 липня 1998 року № 727/98 "Про спрощену систему оподаткування, обліку та звітності суб'єктів малого підприємництва") сума коштів, що спрямовувалась до Пенсійного фонду у вигляді частини ставки єдиного (42%) та фіксованого податків (10%), зараховувалась в рахунок сплати страхових внесків,
Відповідно до карток особового рахунку платника, у період з 01.01.2004 до 31.12.2009, позивач перебував на спрощеній системі оподаткування - єдиний податок, з 01.01.2010 до 22.02.2010 - на загальній системі оподаткування,
Не погоджуючись з відмовою відповідача у зарахування страхового стажу, позивач звернувся до суду з даним позовом.
Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам, суд зазначає таке.
Відповідно до частини 2 статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
За правилами частини 1 статті 46 Конституції України громадяни мають право на соціальний захист, з яким кореспондується обов'язок держави щодо його забезпечення. Реалізація цього обов'язку здійснюється органами державної влади відповідно до їх повноважень.
Надане вищевказаною статтею право деталізоване у Законах України від 05.11.1991 року № 1788-XII«Про пенсійне забезпечення» (далі - Закон№1788 - XII) та від 09.07.2003 року №1058-IV«Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування»(далі - Закон №1058-IV).
Закон України «Про пенсійне забезпечення» відповідно до Конституції України гарантує всім непрацездатним громадянам України право на матеріальне забезпечення за рахунок суспільних фондів споживання шляхом надання трудових і соціальних пенсій, спрямований на те, щоб повніше враховувалася суспільно корисна праця як джерело зростання добробуту народу і кожної людини, встановлює єдність умов і норм пенсійного забезпечення робітників, членів колгоспів та інших категорій трудящих; та гарантує соціальну захищеність пенсіонерів шляхом встановлення пенсій на рівні, орієнтованому на прожитковий мінімум, а також регулярного перегляду їх розмірів у зв'язку із збільшенням розміру мінімального споживчого бюджету і підвищенням ефективності економіки республіки.
Згідно із ст. 1 Закону №1788- XII громадяни України мають право на державне пенсійне забезпечення за віком, по інвалідності, у зв'язку з втратою годувальника та в інших випадках, передбачених цим Законом.
Відповідно до ст. 7 Закону №1788-XII звернення за призначенням пенсії може здійснюватися у будь-який час після виникнення права на пенсію.
Відповідно до ст. 1 Закону №1058-IVстраховий стаж - період (строк), протягом якого особа підлягала державному соціальному страхуванню, якою або за яку сплачувався збір на обов'язкове державне пенсійне страхування згідно із законодавством, що діяло раніше, та/або підлягає загальнообов'язковому державному пенсійному страхуванню згідно із цим Законом і за який сплачено страхові внески.
Згідно з ч.1ст.24 Закону №1058-IVстраховий стаж - період (строк), протягом якого особа підлягає загальнообов'язковому державному пенсійному страхуванню та за який щомісяця сплачені страхові внески в сумі не меншій, ніж мінімальний страховий внесок.
Статтею 1 Закону № 1058-IV визначено, що страхові внески - кошти відрахувань на соціальне страхування, збір на обов'язкове державне пенсійне страхування та страхові внески на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування, сплачені (які підлягають сплаті) згідно із законодавством, що діяло раніше; надходження від сплати єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування, що спрямовуються на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування.
Відповідно до ч. 3-1 розділу XV Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» (Розділ XV доповнено пунктом 3-1 згідно із Законом №2148-VIII від 03.10.2017) до страхового стажу для визначення права на призначення пенсії згідно із статтею 26 цього Закону включаються періоди: 1) ведення підприємницької діяльності із застосуванням спрощеної системи оподаткування, а також із застосуванням фіксованого податку: з 1 січня 1998 року по 30 червня 2000 року включно, що підтверджуються довідкою про реєстрацію як суб'єкта підприємницької діяльності; з 1 липня 2000 року по 31 грудня 2017 року включно, за умови сплати страхових внесків (єдиного внеску) незалежно від сплаченого розміру (крім випадків звільнення від сплати єдиного внеску).
Крім того, постановою Кабінету Міністрів України від 03.10.2018 №793 доповнено пункт 4 Порядку підтвердження наявного трудового стажу для призначення пенсій за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 12.08.1993 №637, новим абзацом, зокрема: періоди провадження підприємницької діяльності із застосуванням спрощеної системи оподаткування, в тому числі із застосуванням фіксованого податку, з 1 січня 1998 р. по 31 грудня 2003 р. зараховуються до трудового стажу фізичних осіб - підприємців на підставі довідки про реєстрацію особи як суб'єкта підприємницької діяльності, а з 1 січня 2004 р. по 31 грудня 2017 р. за бажанням особи - за умови сплати страхових внесків (єдиного внеску) незалежно від суми сплачених коштів.
Відповідно до абзацу 3 підпункту 2 пункту 2.1 Порядку подання та оформлення документів для призначення (перерахунку) пенсій відповідно до Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», затвердженого Постановою правління Пенсійного фонду України №22-1 від 25.11.2005р. зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 27.12.2005 за №1566/11846 (далі - Порядок № 22-1), період здійснення фізичною особою підприємницької діяльності, крім осіб, які здійснювали підприємницьку діяльність за спрощеною системою оподаткування, з 01 липня 2000 року підтверджується довідкою із бази даних реєстру застрахованих осіб за інформацією відділу персоніфікованого обліку. Період здійснення фізичною особою підприємницької діяльності за спрощеною системою оподаткування до 01 січня 2004 року підтверджується спеціальним торговим патентом, або свідоцтвом про сплату єдиного податку, або патентом про сплату фіксованого розміру прибуткового податку з громадян, або довідкою про сплату страхових внесків, а з 01 січня 2004 року - довідкою із бази даних реєстру застрахованих осіб за інформацією відділу персоніфікованого обліку.
Вказаними змінами законодавець передбачив зарахування як до трудового так і до страхового стажу фізичних осіб - підприємців періоди провадження ними господарської діяльності із застосуванням спрощеної системи оподаткування, незалежно від сум сплачених ними страхових внесків (крім випадків звільнення від сплати єдиного внеску) та визначав перелік документів, які підтверджують зарахування стажу у певні періоди.
За приписами абзацу 1 підпункту 2 пункту 2.1 розділу Порядку № 22-1, до заяви про призначення пенсії за віком додаються зокрема документи: документи про стаж, що визначені Порядком підтвердження наявного трудового стажу для призначення пенсій за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 12.08.1993 № 637. За період роботи, починаючи з 01.01.2004, структурний підрозділ, відповідальний за ведення персоніфікованого обліку (далі - відділ персоніфікованого обліку), надає структурному підрозділу, відповідальному за призначення пенсії, довідку з бази даних реєстру застрахованих осіб Державного реєстру загальнообов'язкового державного соціального страхування (далі - реєстр застрахованих осіб) за формою згідно з додатком 4 до Положення про реєстр застрахованих осіб Державного реєстру загальнообов'язкового державного соціального страхування, затвердженого постановою правління Пенсійного фонду України від 18.06.2014 № 10-1, зареєстрованою в Міністерстві юстиції України 08.07.2014 за № 785/25562 (у редакції постанови правління Пенсійного фонду України від 27.03.2018 № 8-1) (далі - Положення), а у разі необхідності - за формою згідно з додатком 3 до Положення.
Тобто, для зарахування до страхового стажу, періоду здійснення фізичною особою підприємницької діяльності на спрощеній системі оподаткування з 01.01.2004, необхідно підтвердити сплату страхових внесків за цей період, зокрема, доказом сплати є довідка із бази даних реєстру застрахованих осіб за інформацією відділу персоніфікованого обліку (за формою 5-ОК).
З аналізу наведених вище норм вбачається, що на підставі відомостей із бази даних реєстру застрахованих осіб, пенсійний орган зараховує до страхового стажу періоди ведення підприємницької діяльності із застосуванням єдиного податку з 1 липня 2000 року по 31 грудня 2017 року включно, за умови сплати страхових внесків (єдиного внеску) незалежно від суми сплачених коштів.
Судом встановлено, що згідно Форми РС-право з ІКІС ПФУ: Підсистеми Призначення та Виплати Пенсії, загальний стаж позивача складає 33 роки, 05 місяців 05 днів.
Вирішуючи питання протиправності дій відповідача щодо не зарахування періоду провадження підприємницької діяльності позивача з 21.09.1998р. по 31.12.2003р. та з 01.01.2004р. по 22.02.2010р. до страхового стажу, незалежно від суми сплачених страхових внесків (єдиного внеску), судом з'ясовується питання на якій системі оподаткування перебував позивач.
Факт провадження позивачем підприємницької діяльності у період з 21.09.1998 року по 22.02.2010 року, підтверджується наступними документами.
Свідоцтвом про державну реєстрацію фізичної особи-підприємця серія НОМЕР_1 підтверджується, що до ЄДР внесено запис №2 224 017 0000 065342 про державну реєстрацію ФОП ОСОБА_1 , ідентифікаційний номер НОМЕР_2 .
Відповідні дані містить і Єдиний державний реєстр юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань.
Так, згідно із відомостями з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань, ОСОБА_1 був фізичною особою-підприємцем з 02.09.1998 р., про що 08.07.2009 р. вчинено запис №2 224 017 0000 065342 про проведення державної реєстрації, а 22.02.2010 р. вчинено запис № 2 224 006 0002 065342 про проведення державної реєстрації припинення підприємницької діяльності фізичної особи-підприємця.
З 02.09.1998 р. по 22.02.2010 р. перебував на обліку в ДПІ у Бабушкінському районі м.Дніпропетровська ГУ ДФС у Дніпропетровській області.
З довідки ДПІ у Бабушкінському районі м.Дніпропетровська від 25.12.2009 №299/173/2005/00/50 «Про результати позапланової документальної перевірки приватного підприємця ОСОБА_1 з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства за період з 01.01.2007 по 24.12.2009», вбачається, що позивач у період з 02.09.1998 р. здійснював діяльність із застосуванням спрощеної системи оподаткування, а саме - платник єдиного податку.
Індивідуальні відомості про застраховану особу з Реєстру застрахованих осіб Державного реєстру загальнообов'язкового державного соціального страхування (Форма ОК-5) містять інформацію про сплату страхових внесків, в складі єдиного внеску, в період здійснення позивачем підприємницької діяльності з 01.01.2004р. по 31.12.2009р. за Кодом типу ставки « 8», що відповідно до Довідника кодів типів ставок страхового внеску на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування (додаток 1 до Порядку формування та подання страхувальниками звіту щодо сум нарахованих внесків на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування органам Пенсійного фонду України), відповідає єдиному податку. В період з 01.01.2010 по 22.02.2010 року позивачем не сплачувались страхові внески. Крім того, в зазначений період позивач перебував на загальній системі оподаткування, а відтак останнім не підтверджено належними доказами підстав для зарахування до страхового стажу.
Враховуючи, що позивач здійснював підприємницьку діяльність із застосуванням спрощеної системи оподаткування з 01.01.2004р. по 31.12.2009р. та сплачував єдиний податок, тому зазначені періоди підлягають зарахуванню до страхового стажу позивача в повному обсязі незалежно від суми сплачених страхових внесків (єдиного внеску) згідно п.3-1 Розділу ХV «Прикінцеві положення» Закону № 1058-IV.
Крім того, з листа Головного управління ПФУ в Дніпропетровській області №66377-53375/К-01/8-0400/23 від 29.12.2023 року вбачається, що пенсійним органом зараховано період ведення підприємницької діяльності з 01.01.2004 року по 31.12.2010 року, виключно для визначення права на призначення пенсії відповідно до вимог пункту 3-1 розділу XV Прикінцевих положень Закону №1058.
Суд критично ставиться до зазначеного твердження відповідача, з огляду на те, що спірний період здійснення позивачем підприємницької діяльності з 01.01.2004р. по 31.12.2009р., останній сплачував єдиний податок та єдиний внесок, що відображено у довідці форми ОК-5, а відтак зазначений період повинен зараховуватись не лише для визначення права на пенсію, а й до розрахунку пенсії позивача.
Щодо зарахування до страхового стажу позивача періоду здійснення підприємницької діяльності з 21.09.1998 по 31.12.2003 суд зазначає наступне.
Як вже було зазначено судом, що здійснення підприємницької діяльності в період з 1 січня 1998 р. по 31 грудня 2003 р. зараховується до страхового стажу на підставі довідки про реєстрацію особи як суб'єкта підприємницької діяльності.
Позивачем разом із заявою про перерахунок пенсії та до суду було надано копії довідок №299/173/2005/00/50 від 25.12.2009 року та №2 від 30.12.2009 року, які видані ДПІ у Бабушкінському районі м. Дніпропетровська, якими підтверджується факт реєстрації позивача, як суб'єкта підприємницької діяльності та перебування на спрощеній системі оподаткування.
Суд зазначає, що конкретно визначеної форми та змісту довідки про реєстрацію особи як суб'єкта підприємницької діяльності чинним законодавством не передбачено. Аналогічний факт підтверджується в рішенні Київського окружного адміністративного суду від 26.08.2021 року по справі №320/3731/21, так в даній справі судом встановлено, що «Міністерство юстиції України листом від 26.03.2019 №11821/С-3504/8.4.3 повідомило позивачці, що оскільки вимогами чинного законодавства не встановлені вимоги щодо форми та змісту довідки про реєстрацію особи як суб'єкта підприємницької діяльності, яка є підтвердженням трудового стажу фізичної особи-підприємця з 01.01.1998 по 31.12.2003, вказаний документ може бути складений у довільній формі за допомогою загальноприйнятих технічних засобів»
Відтак, суд приходить до висновку, що пенсійний орган протиправно не врахував довідку №299/173/2005/00/50 від 25.12.2009 року, яка видана ДПІ у Бабушкінському районі м.Дніпропетровська, що в свою чергу призвело до не зарахування до страхового стажу позивача періоду здійснення ним підприємницької діяльності з 02.09.1998 по 31.12.2003, а відтак позовні вимоги в цій частині підлягають задоволенню.
Таким чином, суд дійшов висновку про необхідність зобов'язання відповідача зарахувати до страхового стажу позивача періоду здійснення ним підприємницької діяльності з 02.09.1998р. по 31.12.2003р. та включення періоду з 01.01.2004р. по 31.12.2009р. до розрахунку пенсії позивача та здійснити перерахунок пенсії з врахуванням зарахованого стажу, у зв'язку позовні вимоги в цій частині підлягають задоволенню.
Згідно з ч. 1ст. 9 Кодексу адміністративного судочинства України розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.
Відповідно до ч. 2ст. 9 Кодексу адміністративного судочинства України суд розглядає адміністративні справи не інакше як за позовною заявою, поданою відповідно до цього Кодексу, в межах позовних вимог. Суд може вийти за межі позовних вимог, якщо це необхідно для ефективного захисту прав, свобод, інтересів людини і громадянина, інших суб'єктів у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку суб'єктів владних повноважень.
Пунктом 1) ч.1 ст.19 КАС України визначено, що юрисдикція адміністративних судів поширюється на справи у публічно-правових спорах, зокрема спорах фізичних чи юридичних осіб із суб'єктом владних повноважень щодо оскарження його рішень (нормативно-правових актів чи індивідуальних актів), дій чи бездіяльності, крім випадків, коли для розгляду таких спорів законом встановлено інший порядок судового провадження.
За загальним правилом, діями суб'єкта владних повноважень є сукупність вчинків здійснених у межах наданих чинним законодавством повноважень. Отже, під протиправними діями суб'єкта владних повноважень слід розуміти активну форму поведінки, пов'язану з виконанням дій, які такий суб'єкт не мав права вчинювати відповідно до його повноважень, за відсутності обставин, з якими пов'язана необхідність вчинення певної дії або з порушенням процедури.
До адміністративного суду вправі звернутися кожна особа, яка вважає, що її право чи охоронюваний законом інтерес порушено, оскільки підставою для звернення особи до суду з позовом є її суб'єктивне уявлення, особисте переконання в порушенні прав чи свобод. Однак обов'язковою умовою здійснення такого захисту судом є об'єктивна наявність відповідного порушення права або законного інтересу саме позивача. При цьому, неодмінною ознакою порушення права особи є зміна стану суб'єктивних прав та обов'язків, тобто припинення можливості чи неможливість реалізації її законного права та/або виникнення додаткового обов'язку.
В даному випадку, права позивача порушуються фактично відмовою ГУ ПФУ в Дніпропетровській області у зарахуванні до загального страхового стажу періоду зайняття підприємницькою діяльністю, викладеною у листі «Про розгляд звернення» від 29.12.2023 року №66377-53375/К-01/8-0400/23, у зв'язку з чим суд вважає необхідне визнати протиправним та скасувати рішення відповідача, оформлене даним листом.
Частиною першою статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.
Відповідно до частини другої статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України, в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача. У таких справах суб'єкт владних повноважень не може посилатися на докази, які не були покладені в основу оскаржуваного рішення, за винятком випадків, коли він доведе, що ним було вжито всіх можливих заходів для їх отримання до прийняття оскаржуваного рішення, але вони не були отримані з незалежних від нього причин.
В ході розгляду справи відповідачем не було доведено правомірність прийняття рішення про відмову у зарахуванні до загального страхового стажу періоду здійснення позивачем підприємницької діяльності, у зв'язку із чим, суд вважає за необхідне частково задовольнити позовні вимоги.
Розподіл судових витрат здійснюється у відповідності до положень ч. 3 ст. 139 КАС України.
Керуючись ст. ст. 241-246, 257-262 Кодексу адміністративного судочинства України суд,-
Адміністративний позов ОСОБА_1 (адреса реєстрації: АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_2 ) до Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області (місцезнаходження: 49094, Дніпропетровська область, м. Дніпро, вул. Набережна Перемоги, буд. 26, код ЄДРПОУ 21910427) про визнання протиправним та скасування рішення, зобов'язання вчинити певні дії - задовольнити частково.
Визнати протиправним та скасувати рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області, оформлене листом від 29.12.2023 року №66377-53375/К-01/8-0400/23 про відмову у зарахуванні до загального страхового стажу ОСОБА_1 періоду зайняття ним підприємницькою діяльністю.
Зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області зарахувати ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_2 ) до загального страхового стажу періоди здійснення підприємницької діяльності з 21.09.1998 по 31.12.2003 та врахувати для розрахунку пенсії період здійснення підприємницької діяльності з 01.01.2004 по 31.12.2009, здійснити перерахунок та виплату перерахованої пенсії з урахуванням раніше виплачених сум.
В іншій частині позовних вимог - відмовити.
Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області (місцезнаходження: 49094, Дніпропетровська область, м. Дніпро, вул. Набережна Перемоги, буд. 26, код ЄДРПОУ 21910427) на користь ОСОБА_1 (адреса реєстрації: АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_2 ) судові витрати у розмірі 605,60 грн. (шістсот п'ять гривень 60 копійок).
Рішення суду набирає законної сили відповідно до статті 255 Кодексу адміністративного судочинства України та може бути оскаржене в порядку та у строки, встановлені статтями 295 та 297 Кодексу адміністративного судочинства України.
Суддя І.В. Тулянцева