10 червня 2024 рокуСправа №160/8720/24
Дніпропетровський окружний адміністративний суд у складі:
головуючого судді Врони О. В.
розглянувши у порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи у письмовому провадженні у місті Дніпро адміністративну справу за позовною заявою Головного управління ДПС у Дніпропетровській області до ОСОБА_1 про стягнення суми податкового боргу,-
Головне управління ДПС у Дніпропетровській області звернулось до Дніпропетровського окружного адміністративного суду із позовом до ОСОБА_1 , в якому просить стягнути податковий борг з платника податків фізичної особи ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 ) до бюджету у сумі 59 797,38 грн.
В обґрунтування позовних вимог позивач зазначив, що у відповідача наявний податковий борг на загальну суму 59 797,38 грн. Позивач вживав заходи щодо погашення податкової заборгованості, визначені Податковим кодексом України, в тому числі шляхом надсилання податкової вимоги, проте сума податкового боргу відповідачем не сплачена.
Ухвалою Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 09.04.2024 прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження в адміністративній справі №160/8720/24. Призначено розгляд справи за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи у письмовому провадженні.
Відповідно до ч.6 ст.12, ч.1, 2 ст. 257, ч.1 ст. 260 Кодексу адміністративного судочинства України зазначена справа є справою незначної складності та розглядається за правилами спрощеного позовного провадження. Питання про розгляд справи за правилами спрощеного позовного провадження суд вирішує в ухвалі про відкриття провадження.
Згідно з ч. 5 ст. 262 Кодексу адміністративного судочинства України суд розглядає справу в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами, за відсутності клопотання будь-якої зі сторін про інше.
ОСОБА_1 у встановлений судом строк відзив на позовну заяву не надав, про розгляд справи повідомлений належним чином.
Ухвала суду направлена на адресу відповідача, зазначену в позовній заяві, проте конверт із рекомендованим повідомленням про вручення поштового відправлення №0600260055108 було повернуто на адресу суду відділенням поштового зв'язку із відміткою «адресат відсутній за вказаною адресою».
За правовим висновком Верховного Суду в ухвалах від 01.04.2019 у справі №9901/811/18, від 10.03.2023 № 215/7315/20 до повноважень адміністративних судів не віднесено установлення фактичного місцезнаходження юридичних осіб або місця проживання фізичних осіб - учасників судового процесу на час вчинення тих чи інших процесуальних дій. Тому примірники повідомлень про вручення рекомендованої кореспонденції, повернуті органами зв'язку з позначками «за закінченням терміну зберігання», «адресат вибув», «адресат відсутній» і т.п., з урахуванням конкретних обставин справи можуть вважатися належними доказами виконання адміністративним судом обов'язку щодо повідомлення учасників судового процесу про вчинення цим судом певних процесуальних дій.
Частиною 1 ст. 131 КАС України передбачено, що учасники судового процесу зобов'язані під час провадження у справі повідомляти суд про зміну місця проживання (перебування, знаходження), роботи, служби. У разі неповідомлення про зміну адреси повістка надсилається учасникам судового процесу, які не мають офіційної електронної адреси, та за відсутності можливості сповістити їх за допомогою інших засобів зв'язку в порядку, визначеному статтею 129 цього Кодексу, за останньою відомою суду адресою і вважається врученою, навіть якщо відповідний учасник судового процесу за цією адресою більше не знаходиться або не проживає.
Матеріали справи не містять іншої поштової або електронної адреси відповідача.
Відповідачем відзиву на позовну заяву не надано.
Згідно ч.6 ст.162 Кодексу адміністративного судочинства України у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин суд вирішує справу за наявними матеріалами.
Дослідивши письмові докази, наявні в матеріалах справи в їх сукупності, проаналізувавши норми чинного законодавства України, суд встановив наступні обставини.
Відповідач - фізична особа ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 ) перебуває на обліку у Головному управлінні ДПС у Дніпропетровській області як платник податків.
Матеріалами справи встановлено, що за відповідачем в інтегрованих картках платника податків обліковується податковий борг у сумі 59797,38 грн., а саме:
Заборгованість по орендній платі з фізичних осіб, яка виникла в результаті несплати платником податків у встановлений термін сум грошових зобов'язань у розмірі 1627,38 грн., згідно податкової декларації з плати за землю від 15.02.2018 №19390 на суму 1627,38 грн., термін сплати 30.12.2018.
Заборгованість по акцизному податку виникла в результаті несплати платником податків у встановлений термін сум грошових зобов'язань у розмірі 570,00 грн. згідно:
податкової декларації з плати за землю від 16.04.2018 №25736 на суму 128,00 грн., термін сплати 30.04.2018;
податкової декларації з плати за землю від 21.05.2018 №25736 на суму 220,00 грн. термін сплати 30.05.2018;
податкової декларації з плати за землю від 19.06.2018 №25736 на суму 222,00 грн. , термін сплати 29.06.2018.
Заборгованість по податковому боргу з адміністративного штрафу та штрафних санкцій за порушення законодавства у сфері виробництва та обігу алкогольних напоїв та тютюнових виробів виникла в результаті несплати платником податків у встановлений термін донарахованих сум грошових зобов'язань у розмірі 57600,00 грн., згідно:
Рішення про застосування фінансових санкцій від 06.12.2018 №000364/04-36-40-04-2318613974 на суму 57600,00 грн., термін сплати 09.02.2019.
Відповідно до ст. 59 Податкового кодексу України ОСОБА_1 було сформовано податкову вимогу (форма «Ф») від 05.03.2019 №2064-55 на суму 76970,58 грн.
Вказана вимога була направлена позивачу за адресою АДРЕСА_1 і повернута відділенням поштового зв'язку з відміткою «за закінченням встановленого строку зберігання».
Станом на день звернення позивача з позовом до суду докази оскарження податкової вимоги відсутні, податковий борг відповідачем не сплачений.
При вирішенні спору по суті суд виходить з наступного.
Спірні правовідносини регулюються Податковим кодексом України.
За вимогами підпункту 16.1.4 п. 16.1 ст.16 ПК України передбачено, що платник податків зобов'язаний, зокрема, сплачувати податки та збори в строки та у розмірах, встановлених цим Кодексом та законами з питань митної справи.
Податковий борг -сума узгодженого грошового зобов'язання, не сплаченого платником податків у встановлений цим Кодексом строк, та непогашеної пені, нарахованої у порядку, визначеному цим Кодексом. (підп. 14.1.175 п. 14.1 ст. 14 ПК України).
Відповідно до пунктів 36.1 - 36.3 ст. 36 ПК України податковим обов'язком визнається обов'язок платника податку обчислити, задекларувати та/або сплатити суму податку та збору в порядку і строки, визначені цим Кодексом, законами з питань митної справи. Податковий обов'язок виникає у платника за кожним податком та збором. Податковий обов'язок є безумовним і першочерговим стосовно інших неподаткових обов'язків платника податків, крім випадків, передбачених законом.
Пунктом 16.1 ст. 16 ПК України зобов'язано платника податків подавати до контролюючих органів у порядку, встановленому податковим та митним законодавством, декларації, звітність та інші документи, пов'язані з обчисленням і сплатою податків та зборів; сплачувати податки та збори в строки та у розмірах, встановлених цим Кодексом та законами з питань митної справи.
Згідно п. 87.1 та 87.2 ст. 87 ПК України джерелами самостійної сплати грошових зобов'язань або погашення податкового боргу платника податків є будь-які власні кошти, у тому числі ті, що отримані від продажу товарів (робіт, послуг), майна, випуску цінних паперів, зокрема корпоративних прав, отримані як позика (кредит), та з інших джерел, з урахуванням особливостей, визначених цією статтею, а також суми надміру сплачених платежів до відповідних бюджетів. Джерелом самостійної сплати грошових зобов'язань з податку на додану вартість є суми коштів, джерела яких зазначені в абзаці першому цього пункту та обліковуються в системі електронного адміністрування податку на додану вартість. У разі сплати податкових зобов'язань, що виникли до 1 липня 2015 року, та/або погашення податкового боргу за податковими зобов'язаннями, що виникли до 1 липня 2015 року, перерахування коштів до бюджету здійснюється безпосередньо з поточних рахунків платника податків, відкритих у банках.
Відповідно до п. 87.11 ст. 87 ПК України - орган стягнення звертається до суду з позовом про стягнення суми податкового боргу платника податку - фізичної особи. Стягнення податкового боргу за рішенням суду здійснюється державною виконавчою службою відповідно до закону про виконавче провадження.
За п. 59.1 ст. 59 ПК України у разі коли у платника податків виник податковий борг, контролюючий орган надсилає (вручає) йому податкову вимогу в порядку, визначеному для надсилання (вручення) податкового повідомлення-рішення. Податкова вимога може надсилатися (вручатися) контролюючим органом за місцем обліку платника податків, в якому обліковується податковий борг платника податків.
Відповідно до п. 59.5 ст. 59 ПК України у разі якщо у платника податків, якому надіслано (вручено) податкову вимогу, сума податкового боргу збільшується (зменшується), погашенню підлягає вся сума податкового боргу такого платника податку, що існує на день погашення. У разі якщо після направлення (вручення) податкової вимоги сума податкового боргу змінилася, але податковий борг не був погашений в повному обсязі, податкова вимога додатково не надсилається (не вручається).
За правилами, визначеними п. 60.6 ст. 60 ПК України передбачено, якщо нарахована сума грошового зобов'язання або податкового боргу збільшується внаслідок їх адміністративного оскарження, раніше надіслане податкове повідомлення-рішення або податкова вимога не відкликаються. На суму збільшення грошового зобов'язання надсилається окреме податкове повідомлення-рішення, а на суму збільшення податкового боргу окрема податкова вимога не надсилається.
Пунктом 42.2 ст.42 ПК України встановлено, що документи вважаються належним чином врученими, якщо вони надіслані у порядку, визначеному пунктом 42.4 цієї статті, надіслані за адресою (місцезнаходженням, податковою адресою) платника податків рекомендованим листом з повідомленням про вручення або особисто вручені платнику податків (його представнику).
Порядок надсилання (вручення) контролюючими органами податкових вимог платникам податків регулюється Порядком направлення контролюючими органами податкових вимог платникам податків, затвердженим наказом Міністерства фінансів України від 30 червня 2017 року № 610.
Пунктом 7 розділу IV зазначеного Порядку встановлено, що податкова вимога вважається належним чином врученою платнику податків (крім фізичних осіб), якщо вона надіслана за адресою (місцезнаходженням, податковою адресою) платника податків рекомендованим листом з повідомленням про вручення або особисто вручена платнику податків або його законному чи уповноваженому представникові.
Податкова вимога вважається надісланою (врученою) фізичній особі, якщо її вручено їй особисто чи її представникові, надіслано на адресу за місцем проживання або останнього відомого місцезнаходження фізичної особи з повідомленням про вручення або у порядку, визначеному абзацом третім пункту 6 цього розділу.
У разі якщо пошта не може вручити платнику податків податкову вимогу через відсутність за місцезнаходженням посадових осіб платника податків, їх відмову прийняти документ, незнаходження фактичного місця розташування (місцезнаходження) платника податків або з інших причин, така податкова вимога вважається врученою платнику податків у день, вказаний поштовою службою в повідомленні про вручення із зазначенням причини невручення.
Відповідно до п. 45.1 ст. 45 ПК України платник податків - фізична особа зобов'язаний визначити свою податкову адресу. Податковою адресою платника податків - фізичної особи визнається місце її проживання, за яким вона береться на облік як платник податків у контролюючому органі.
За приписами пункту 70.1 ст. 70 ПК України центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну податкову і митну політику, формує та веде Державний реєстр фізичних осіб - платників податків (далі - Державний реєстр).
До облікової картки фізичної особи - платника податків та повідомлення (для фізичних осіб, які через свої релігійні переконання відмовляються від прийняття реєстраційного номера облікової картки платника податків) вноситься інформація, зокрема про місце проживання, а для іноземних громадян - також громадянство (підп. 70.2.4 п. 70.2 ст. 70 ПК України).
За приписами п. 70.6 ст. 70 ПК України органи державної реєстрації актів цивільного стану, органи внутрішніх справ, органи, що здійснюють реєстрацію фізичних осіб зобов'язані подавати відповідним контролюючим органам інформацію щодо зміни даних, які включаються до облікової картки фізичної особи - платника податків, щомісяця, але не пізніше 10 числа наступного місяця.
Порядок подання такої інформації та взаємодії суб'єктів інформаційних відносин визначається Кабінетом Міністрів України.
Як вбачається з матеріалів справи, позивач був зареєстрований за податковою адресою АДРЕСА_2 .
З довідки даних про платника податків вбачається, що відповідно до даних Державного реєстру фізичних осіб - платників податків (ДРФО) станом на 23.09.1997 адреса відповідача була: АДРЕСА_1 .
У податковій декларації з плати за землю за 2018 рік, декларації акцизного податку за 2018 відповідачем була вказана податкова адреса АДРЕСА_2 .
Проте, податкова вимога №2064-55 від 05.03.2019 була надіслана відповідачу на адресу: АДРЕСА_3 і повернута до контролюючого органу з відміткою пошти «за закінченням встановленого строку зберігання».
Суд зазначає, що при вирішенні спорів щодо стягнення боргу, зокрема якщо предметом спору є факт надсилання податкової вимоги, обов'язок доведення відповідних обставин у спорах між особою та суб'єктом владних повноважень покладається на суб'єкта владних повноважень.
В матеріалах справи відсутні докази на підтвердження того, що податкова вимога №2064-55 від 05.03.2019 направлена відповідачу в порядку, встановленому законодавством, в т.ч. і Податковим кодексом України, а тому посилання податкового органу на те, що сума, яка заявлена до стягнення є узгодженою та надає право звернення Головного управління ДПС у Дніпропетровській області до суду, є безпідставними, вимоги заявлені передчасно, у податкового органу не виникло право звернення до суду відповідно до норм Податкового кодексу України.
Зважаючи на недотримання контролюючим органом порядку стягнення заборгованості, суд відмовляє у задоволенні позовних вимог.
Керуючись статтями 139, 242-246, 250, 251, 255, 262, 295 КАС України, суд, -
У задоволенні позовної заяви Головного управління ДПС у Дніпропетровській області до ОСОБА_1 про стягнення суми податкового боргу - відмовити.
Рішення суду набирає законної сили відповідно до вимог статті 255 Кодексу адміністративного судочинства України та може бути оскаржене в строки, передбачені статтею 295 Кодексу адміністративного судочинства України.
Суддя О.В. Врона