19 червня 2024 року
м. Хмельницький
Справа № 686/14146/23
Провадження № 22-ц/4820/1193/24
Хмельницький апеляційний суд у складі
колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:
Талалай О. І. (суддя-доповідач), Корніюк А. П., П'єнти І. В.,
секретар судового засідання Дияк Я. А.
розглянув у відкритому судовому засіданні цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Хмельницького міськрайонного суду Хмельницької області від 03 квітня 2024 року (суддя Продан Б. Г., повне судове рішення складено 08.04.2024) у справі за позовом ОСОБА_1 до Акціонерного товариства «УкрСиббанк», Управління з питань реєстрації Хмельницької міської ради, Товариства з обмеженою відповідальністю «Кей Колект», третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, Перший відділ Державної виконавчої служби у місті Хмельницькому Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ), про припинення арешту на нерухоме майно та виключення записів про арешт майна із державних реєстрів.
Заслухавши доповідача, дослідивши матеріали справи, доводи апеляційної скарги, суд
У червні 2023 року ОСОБА_1 , звертаючись до суду із вказаним позовом, зазначала, що відповідно до розпорядження начальника КЕВ м. Хмельницький № 92 від 22.11.2005 власниками квартири АДРЕСА_1 були ОСОБА_2 , ОСОБА_3 та ОСОБА_1 у рівних частках по 1/3. 22.12.2006 між АКІБ «УкрСиббанк» і власниками квартири був укладений договір іпотеки, за умовами якого іпотекодавці передали в іпотеку банку нерухоме майно - вказану квартиру. Іпотекою забезпечувалося в повному обсязі виконання усіх грошових зобов'язань ОСОБА_4 за договором про надання споживчого кредиту № 11099570000 від 20.12.2006. На підставі договору іпотеки до реєстру внесені відповідні обтяження.
04.08.2009 ОСОБА_4 подав до АКІБ «УкрСиббанк» заяву про те, що він визнає заборгованість перед банком та не заперечує проти вчинення виконавчого напису нотаріусом. Тому 06.08.2009 приватний нотаріус вчинила виконавчий напис, згідно з яким запропоновано звернути стягнення на квартиру, яка знаходиться у АДРЕСА_2 , та належить на праві приватної власності ОСОБА_1 , ОСОБА_2 та ОСОБА_3 з метою погашення заборгованості ОСОБА_4 у сумі 1018680,42 грн перед АКІБ «УкрСиббанк».
В подальшому на підставі договору факторингу право вимоги до ОСОБА_4 перейшло до ТОВ «Кей Колект».
14.09.2009 державний виконавець при примусовому виконанні виконавчого напису № 1633 від 06.08.2009 про звернення стягнення на заставне майно, виніс постанову № 2715/4-09 про накладення арешту та оголошення заборони відчуження зазначеної квартири.
Рішенням Хмельницького міськрайонного суду Хмельницької області у справі № 2/2218/3552/11 від 26.10.2011 розпорядження Квартирно-експлуатаційної частини району № 92 від 22.11.2005 про передачу квартири АДРЕСА_1 у власність ОСОБА_1 , ОСОБА_2 та ОСОБА_3 визнано незаконним та скасовано. Свідоцтво про право власності на нерухоме майно від 23.11.2005 визнано недійсним.
З метою виключення запису про арешт майна за іпотечним договором вона 08.09.2022 зверталася до Першого відділу ДВС у місті Хмельницькому Центрально-Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції України, проте отримала відмову. Вважає, що порушено її немайнове право, оскільки стосовно неї безпідставно існує обтяження у вигляді заборони на нерухоме майно, яке їй не належить.
Тому позивачка просила припинити обтяження у вигляді арешту на 1/1 частки нерухомого майна, що належало ОСОБА_1 , реєстраційний номер обтяження 28284276, яке було накладено Міським відділом державної виконавчої служби Хмельницького міськрайонного управління юстиції та зобов'язати Управління з питань реєстрації Хмельницької міської ради здійснити реєстраційні дії шляхом виключення запису, зареєстрованого в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно та Реєстрі прав власності на нерухоме майно, Єдиному реєстрі заборон відчуження об?єктів нерухомого майна, щодо суб'єктів обтяження за номером запису обтяження: 28284276 від 14.09.2009.
Рішенням Хмельницького міськрайонного суду в Хмельницькій області від 03 квітня 2024 року позов залишено без задоволення.
ОСОБА_1 , не погоджуючись з рішенням суду першої інстанції, в апеляційній скарзі просить його скасувати та ухвалити нове судове рішення про задоволення позову. Посилається на порушення норм процесуального права, незаконність та необґрунтованість рішення суду. Суд першої інстанції під час розгляду справи не врахував те, що вона не є власником арештованого майна. Крім того, ТОВ «Кей-Колект» не надав належних доказів набуття прав кредитора у зобов'язанні. 08.12.2011 АТ «УкрСиббанк» повідомлялось про прийняття рішення суду про скасування свідоцтва про право власності на спірну квартиру, тому банк не мав підстав для передачі прав вимоги. Допущення товариства до участі у справі вважає протиправним. В оскаржуваному рішенні відсутнє обґрунтування відхилення позиції позивача. Державний виконавець наклав арешт на квартиру, в той час як виконавчим написом нотаріуса звернуто стягнення на квартиру, яка належала на праві власності в рівних частках по 1/3.
У засідання апеляційного суду учасники судового процесу не з'явилися, про розгляд справи повідомлені належним чином.
Підстав для відкладення розгляду справи апеляційний суд не вбачає.
У зв'язку з чим відповідно до вимог частини 2 статті 247 ЦПК України фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного запису не здійснюється.
Колегія суддів не погоджується з рішенням суду першої інстанції. Відповідно апеляційна скарга підлягає задоволенню частково з таких підстав.
На підставі частини 1 статті 377 ЦПК України судове рішення першої інстанції, яким закінчено розгляд справи, підлягає скасуванню в апеляційному порядку повністю або частково з закриттям провадження у справі або залишенням позову без розгляду у відповідній частині з підстав, передбачених статтями 255 та 257 цього Кодексу.
Установлено, що приватний нотаріус Хмельницького міського нотаріального округу Пруняк В. І. 06.08.2009 вчинив виконавчий напис, згідно з яким запропоновано звернути стягнення на нерухоме майно - квартиру АДРЕСА_1 , яка на праві приватної власності належить ОСОБА_1 , ОСОБА_2 та ОСОБА_3 з метою погашення заборгованості ОСОБА_4 у сумі 1018680,42 грн перед АКІБ «УкрСиббанк».
14.09.2009 державний виконавець Міського відділу ДВС Хмельницького міськрайонного управління юстиції виніс постанову про накладення арешту та оголошення заборони на відчуження квартири АДРЕСА_1 , що належить на праві власності ОСОБА_1 .
Рішенням Хмельницького міськрайонного суду Хмельницької області у справі № 2/2218/3552/11 від 26.10.2011 розпорядження Хмельницької КЕЧ району № 92 від 22.11.2005 про передачу квартири АДРЕСА_1 у власність ОСОБА_1 , ОСОБА_2 та ОСОБА_3 визнано незаконним та скасовано. Свідоцтво про право власності ОСОБА_1 ОСОБА_2 та ОСОБА_3 на квартиру від 23.11.2005 визнано недійсним.
Постановою Верховного Суду від 01.07.2020 у справі № 686/9834/17-ц скасовано рішення Хмельницького міськрайонного суду Хмельницької області від 28.11.2017 та постанову Апеляційного суду Хмельницької області від 15.03.2018. Відмовлено в позові ОСОБА_5 до ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_1 , Публічного акціонерного товариства «УкрСиббанк», треті особи: приватний нотаріус Хмельницького міського нотаріального округу Пруняк Наталія Мефодіївна, ОСОБА_4 , Товариство з обмеженою відповідальністю «Кей-Колект», про визнання недійним договору іпотеки.
Наведені обставини підтверджуються матеріалами справи.
Згідно зі статтею 1 Закону України «Про виконавче провадження» (далі-Закон № 1404-VIII) виконавче провадження як завершальна стадія судового провадження і примусове виконання судових рішень та рішень інших органів (посадових осіб) (далі - рішення) - сукупність дій визначених у цьому Законі органів і осіб, що спрямовані на примусове виконання рішень і проводяться на підставах, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією України, цим Законом, іншими законами та нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до цього Закону, а також рішеннями, які відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню.
Одним із засобів юридичного захисту сторін виконавчого провадження при проведенні виконавчих дій є судовий контроль за виконанням судових рішень у цивільних справах, який передбачає, зокрема, можливість здійснення певних процесуальних дій у виконавчому провадженні лише з дозволу суду, а також обов'язок суду розглянути скарги на рішення, дії або бездіяльність державного виконавця та інших посадових осіб державної виконавчої служби й позови, що виникають з відносин щодо примусового виконання судових рішень.
Під час виконання судових рішень сторони виконавчого провадження мають право оскаржити рішення, дії або бездіяльність органів державної виконавчої служби, їх посадових осіб, виконавців чи приватних виконавців у порядку судового контролю, оскільки виконання судового рішення є завершальною стадією судового розгляду.
Відповідно до частини 1 статті 59 Закону № 1404-VIII особа, яка вважає, що майно, на яке накладено арешт, належить їй, а не боржникові, може звернутися до суду з позовом про визнання права власності на це майно і про зняття з нього арешту.
В порядку цивільного судочинства захист майнових прав здійснюється у позовному провадженні, а також у спосіб оскарження рішення, дій або бездіяльності державного виконавця чи іншої посадової особи державної виконавчої служби.
Спори про право цивільне, пов'язані з належністю майна, на яке накладено арешт, відповідно до статті 19 ЦПК України розглядаються в порядку цивільного судочинства у позовному провадженні, якщо однією зі сторін відповідного спору є фізична особа, крім випадків, коли розгляд таких справ відбувається за правилами іншого судочинства.
Відповідно до статті 447 ЦПК України сторони виконавчого провадження мають право звернутися до суду із скаргою, якщо вважають, що рішенням, дією або бездіяльністю державного виконавця чи іншої посадової особи органу державної виконавчої служби або приватного виконавця під час виконання судового рішення, ухваленого відповідно до цього Кодексу, порушено їхні права чи свободи.
У разі якщо опис та арешт майна проводився державним виконавцем або приватним виконавцем, скарга сторони виконавчого провадження розглядається в порядку, передбаченому розділом VII ЦПК України. Інші особи, які є власниками (володільцями) майна і які вважають, що майно, на яке накладено арешт, належить їм, а не боржникові, можуть звернутися до суду з позовом про визнання права власності на це майно і про зняття з нього арешту, що передбачено Законом України «Про виконавче провадження».
Боржник, як сторона виконавчого провадження, у разі незгоди з арештом, який накладений державним або приватним виконавцем під час примусового виконання судового рішення, не може пред'являти позов про зняття арешту з майна та бути позивачем за таким позовом, оскільки має право на оскарження дій державного виконавця в порядку, передбаченому розділом VII ЦПК України. Якщо суд помилково прийняв позов до розгляду, під час судового розгляду, він має закрити провадження у справі з підстави, передбаченої пунктом 1 частини 1 статті 255 ЦПК України.
Такого висновку дійшов Верховний Суд у постанові від 19.01.2022 у справі № 577/4541/20, який апеляційний суд враховує на підставі частини 4 статті 263 ЦПК України.
Постанова державного виконавця про накладення арешту на квартиру АДРЕСА_1 винесена у виконавчому провадженні з примусового виконання виконавчого напису нотаріуса, боржником за яким є ОСОБА_1 .
Пунктом 6 постанови Пленуму Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ № 6 від 07.02.2014 «Про практику розгляду судами скарг на рішення, дії або бездіяльність державного виконавця чи іншої посадової особи державної виконавчої служби під час виконання судових рішень у цивільних справах» передбачено, що не підлягають розгляду у порядку цивільного судочинства скарги на рішення, дії або бездіяльність державного виконавця чи іншої посадової особи державної виконавчої служби щодо виконання рішень інших органів (посадових осіб), у тому числі й під час виконання виконавчих написів нотаріуса. Такі скарги подаються до відповідного адміністративного суду в порядку, передбаченому законом.
Відповідно до частини 1 статті 287 КАС України учасники виконавчого провадження (крім державного виконавця, приватного виконавця) та особи, які залучаються до проведення виконавчих дій, мають право звернутися до адміністративного суду із позовною заявою, якщо вважають, що рішенням, дією або бездіяльністю державного виконавця чи іншої посадової особи органу державної виконавчої служби або приватного виконавця порушено їхні права, свободи чи інтереси, а також якщо законом не встановлено інший порядок судового оскарження рішень, дій чи бездіяльності таких осіб.
Велика Палата Верховного Суду у постанові від 14.11.2018 у справі № 161/15523/17 дійшла висновку, що за правилами адміністративного судочинства мають оскаржуватися рішення, дії або бездіяльність державного виконавця чи іншої посадової особи органу державної виконавчої служби або приватного виконавця, вчинені під час виконання ухвалених в адміністративній справі судових рішень, а також виконавчих документів, виданих іншими, ніж суд, органами та посадовими особами, оскільки закон не встановлює для такого оскарження іншого порядку судового оскарження.
Суд першої інстанції не врахував те, що позивачка не може пред'являти позов про припинення арешту на майно та виключення записів про арешт майна із державних реєстрів в порядку цивільного судочинства, оскільки законом передбачений інший порядок судового захисту, а саме звернення із позовною заявою в порядку адміністративного судочинства згідно зі статтею 287 КАС України.
Відповідно до пункту 1 частини 1 статті 255 ЦПК України суд своєю ухвалою закриває провадження у справі, якщо справа не підлягає розгляду в порядку цивільного судочинства.
З огляду на викладене рішення суду першої інстанції необхідно скасувати, а провадження у справі закрити.
Керуючись статтями 374, 377, 382, 384 ЦПК України, суд
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 задовольнити частково.
Рішення Хмельницького міськрайонного суду Хмельницької області від 03 квітня 2024 року скасувати.
Провадження у справі за позовом ОСОБА_1 до Акціонерного товариства «УкрСиббанк», Управління з питань реєстрації Хмельницької міської ради, Товариства з обмеженою відповідальністю «Кей Колект», третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, Перший відділ Державної виконавчої служби у місті Хмельницькому Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ), про припинення арешту на нерухоме майно та виключення записів про арешт майна із державних реєстрів закрити.
Постанова набирає законної сили з дня її прийняття, проте може бути оскаржена у касаційному порядку до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.
Повне судове рішення складено 19 червня 2024 року.
Суддя-доповідач О. І. Талалай
Судді А. П. Корніюк
І. В. П'єнта