Справа № 163/697/24
Провадження № 2/163/168/24
06 червня 2024 року Любомльський районний суд Волинської області
в складі головуючого судді Шеремети С.А.
з участю секретаря Голядинець О.В.,
позивача ОСОБА_1 ,
представника позивача Кривошея А.М. ,
відповідача ОСОБА_3 ,
представника органу опіки та піклування ОСОБА_4 ,
розглянувши у відкритому судовому засідання в приміщенні суду в місті Любомль Волинської області в порядку загального позовного провадження цивільну справу запозовом ОСОБА_1 до ОСОБА_3 (орган опіки та піклування виконавчий комітет Любомльської міської ради) про розірвання шлюбу та визначення місця проживання дитини,
У позовній заяві позивач просить ухвалити рішення про: розірвання зареєстрованого 18 липня 2004 року з відповідачем шлюбу; визначення місця проживання малолітньої доньки ОСОБА_5 з позивачем.
Свої вимоги обґрунтував тим, що подружнє життя у сторін не склалося через різні погляди на сімейне життя; на даний час сімейні відносини між ним та відповідачем фактично припинені, шлюб існує лише формально, проживають окремо. Вважає, що збереження шлюбу та подальше проживання суперечитиме інтересам сім'ї та унеможливлює примирення. Що стосується місця проживання дитини - дочки ОСОБА_5 , вважає, що її проживання з ним, у звичному для неї середовищі, разом з старшою сестрою, в будинку до якого вона звикла, відповідатиме її інтересам.
Провадження в справі відкрито ухвалою суду від 27 березня 2024 року, розгляд позову постановлено проводити в порядку загального позовного провадження. Відповідачу визначено п'ятнадцятиденний строк з дня вручення даної ухвали для подання відзиву на позовну заяву.
Відповідач ОСОБА_3 подала відзив на позовну заяву, у якому вказав, що проти розірвання шлюбу з позивачем не заперечує. Що стосується визначення місця проживання дочки ОСОБА_5 , вказала, що в цій частині позовні вимогт не визнає повністю та просить у їх задоволенні відмовити, оскільки вважає, що дівчинці в першу чергу потрібна мама, яка зможе забезпечити її виховання, з врахування при цьому жіночої психології та фізіології, а доводи позивача про необхідність проживання дочки з ним у звиклому середовищі не відповідають дійсності, так як ОСОБА_5 проживає з нею.
В судовому засіданні позивач ОСОБА_1 своєї позиції не змінив та наполягав на задоволенні всіх позовних вимог.
Представник позивача адвокат Кривошей А.М. позов підтримав повністю, з наведених у ньому підстав, та просив його задовольнити.
Відповідач у судовому засіданні висловила позицію аналогічну змісту поданого нею відзиву. Проти розірвання шлюбу не заперечила, у задоволенні позову в частині визначення місця проживання дитини з позивачем просила відмовити.
Представник органу опіки та піклування - виконавчого комітету Любомльської міської ради подав суду висновок, яким вважає за доцільне визначити місце проживання малолітньої ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , разом з матір'ю. Додатково повідомляє, що в ході спілкуванні з ОСОБА_5 , остання повідомила, що розуміє, що її батьки розлучаються та будуть проживати окремо; любить тата і маму, однак ствердно зазначила, що постійно хоче проживати разом з матір'ю.
Представник органу опіки та піклування ОСОБА_4 в судовому засіданні підтримав висновок виконавчого комітету Любомльської міської ради та вважає за доцільне визначити місце проживання дитини ОСОБА_5 разом з матір'ю.
Заслухавши учасників процесу, дослідивши письмові доказів по справі суд встановив наступні фактичні обставини.
Як встановлено судом, 18.07.2004 року сторони уклали між собою шлюб, який зареєстрований відділом державної реєстрації актів цивільного стану Головного територіального управління юстиції у Волинській області, за актовим записом №41, що підтверджується копією свідоцтва про шлюб № НОМЕР_1 .
Від зареєстрованого шлюбу сторони мають трьох дітей:
ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_2 (свідоцтво про народження НОМЕР_2 ),
ОСОБА_8 , ІНФОРМАЦІЯ_3 (свідоцтво про народження НОМЕР_3 ),
ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_4 (свідоцтво про народження НОМЕР_4 ).
Шлюбні відносини фактично припинено, оскільки сторони проживають окремо. На даний час повнолітній син сторін проживає окремо від батьків, дочка ОСОБА_8 проживає з позивачем, а дочка ОСОБА_5 з відповідачем.
Відповідно до ст.55 СК України дружина та чоловік зобов'язані спільно піклуватися про побудову сімейних відносин між собою та іншими членами сім'ї на почуттях взаємної любові, поваги, дружби, взаємодопомоги. Чоловік зобов'язаний утверджувати в сім'ї повагу до матері. Дружина зобов'язана утверджувати в сім'ї повагу до батька. Дружина та чоловік відповідальні один перед одним, перед іншими членами сім'ї за свою поведінку в ній. Дружина і чоловік зобов'язані спільно дбати про матеріальне забезпечення сім'ї.
Відповідно до ст.110 СК України позов про розірвання шлюбу може бути пред'явлений одним із подружжя.
Ст. 112 СК України передбачає, що суд постановляє рішення про розірвання шлюбу, якщо буде встановлено, що подальше спільне життя подружжя і збереження шлюбу суперечило б інтересам одного з них, інтересам їхніх дітей, що мають істотне значення.
Відповідно до ст. 24 СК України шлюб ґрунтується на вільній згоді жінки та чоловіка. Примушування жінки та чоловіка до шлюбу не допускається.
З огляду на відносини між позивачем та відповідачем, а також визнання відповідачем позову в частині розірвання шлюбу, суд вважає необхідним шлюб розірвати.
Відповідно до частини третьої ст. 51 Конституції України сім'я, дитинство, материнство і батьківство охороняються державою.
Батько і мати мають рівні права та обов'язки щодо своїх дітей. Предметом основної турботи та основним обов'язком батьків є забезпечення інтересів своєї дитини (частина третя статті 11 Закону України «Про охорону дитинства»).
Згідно із ст. 12 Закону України «Про охорону дитинства» на кожного з батьків покладається однакова відповідальність за виховання, навчання і розвиток дитини. Батьки або особи, які їх замінюють, мають право і зобов'язані виховувати дитину, піклуватися про її здоров'я, фізичний, духовний і моральний розвиток, навчання, створювати належні умови для розвитку її природних здібностей, поважати гідність дитини, готувати її до самостійного життя та праці.
Ст. 161 СК України визначено, що якщо мати та батько, які проживають окремо, не дійшли згоди щодо того, з ким із них буде проживати малолітня дитина, спір між ними може вирішуватися органом опіки та піклування або судом. Під час вирішення спору щодо місця проживання малолітньої дитини беруться до уваги ставлення батьків до виконання своїх батьківських обов'язків, особиста прихильність дитини до кожного з них, вік дитини, стан її здоров'я та інші обставини, що мають істотне значення.
Частинами 4, 5 ст.19 СК України визначено, що при розгляді судом спорів щодо участі одного з батьків у вихованні дитини, місця проживання дитини, виселення дитини, зняття дитини з реєстрації місця проживання, визнання дитини такою, що втратила право користування житловим приміщенням, позбавлення та поновлення батьківських прав, побачення з дитиною матері, батька, які позбавлені батьківських прав, відібрання дитини від особи, яка тримає її у себе не на підставі закону або рішення суду, управління батьками майном дитини, скасування усиновлення та визнання його недійсним обов'язковою є участь органу опіки та піклування, представленого належною юридичною особою. Орган опіки та піклування подає суду письмовий висновок щодо розв'язання спору на підставі відомостей, одержаних у результаті обстеження умов проживання дитини, батьків, інших осіб, які бажають проживати з дитиною, брати участь у її вихованні, а також на підставі інших документів, які стосуються справи.
Згідно висновку затвердженого виконавчим комітетом Любомльської міської ради № 61 від 23.04.2024 проведено обстеження умов проживання позивача та відповідача. Вказано, що за даними адресами створені належні умови для повноцінного виховання та розвитку дітей. В ході спілкуванні з малолітньою дочкою сторін ОСОБА_5 , остання повідомила, що розуміє, що її батьки розлучаються та будуть проживати окремо; любить тата і маму, однак ствердно зазначила, що постійно хоче проживати разом з матір'ю.
За результатами перевірки, орган опіки та піклування - виконавчий комітет Любомльської міської ради зазначив, що в даній спірній ситуації позивач та відповідач обоє спроможні виконувати обов'язки з виховання та догляду за дітьми. Також не викликає сумніву і те, що обоє батьків однаково люблять усіх своїх дітей і бажають забезпечити та дати дітям усе найкраще. Однак, ті відносини, які виникли між сторонами, безпосередньо як між подружжям, жодним чином не повинні відображатись на інтересах їх дітей, зокрема доньки ОСОБА_5 , а тому орган опіки і піклування, дотримуючись принципу забезпечення найкращих інтересів дитини, приходить до висновку, що в даному випадку необхідно визначити місце проживання малолітньої ОСОБА_5 саме з матір'ю, і саме таке рішення, на переконання органу опіки та піклування, відповідатиме, в першу чергу, інтересам дитини.
Ч.1 ст. 160 СК України визначено, що місце проживання дитини, яка не досягла десяти років, визначається за згодою батьків.
Ч. 2 ст. 160 СК України місце проживання дитини, яка досягла десяти років, визначається за спільною згодою батьків та самої дитини.
Станом на день розгляду справи малолітній дочці сторін ОСОБА_5 виповнилось десять років, однак в судовому засіданні її думка не заслуховувалась, так як позивач та відповідач висловили свою позицію, про недоцільність виклику дитини в судове засідання, та підтвердили, що позиція ОСОБА_5 , яка зазначена у висновку органу опіки та піклування, відповідає дійсності.
У частині першій статті 3 Конвенції про права дитини визначено, що в усіх діях щодо дітей, незалежно від того, здійснюються вони державними чи приватними установами, що займаються питаннями соціального забезпечення, судами, адміністративними чи законодавчими органами, першочергова увага приділяється якнайкращому забезпеченню інтересів дитини.
Аналізуючи вищевикладені норми права, враховуючи позицію дитини, висновок органу опіки та піклування, суд насамперед виходить з інтересів самої дитини, враховуючи її сталі соціальні зв'язки, місце навчання, психологічний стан і приходить висновку, що проживання дитини разом з матір'ю буде відповідати її кращим інтересам, а тому позов в цій частині не підлягає задоволенню.
Відповідно до частини першої, пункту 1 частини другої статті 141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
Оскільки, позивач при зверненні до суду з позовом сплатила судовий збір у сумі 2422 грн 40 коп., приймаючи до уваги, що позовні вимоги підлягають до часткового задоволення, з відповідача на користь позивача слід стягнути 50 % сплаченого судового збору.
Керуючись статтями 24, 56, 110, 112, 113, 161 СК України, статтями 10, 12, 13, 27, 77-81, 141, 247, 263-265, 280 ЦПК України, суд
Позов задовольнити частково.
Зареєстрований у відділі державної реєстрації актів цивільного стану реєстраційної служби Любомльського районного управління юстиції Волинської області 18 липня 2004 року за актовим записом № 41 шлюб між ОСОБА_1 та ОСОБА_3 розірвати.
У задоволенні решти заявлених позовних вимог відмовити.
Стягнути з ОСОБА_3 в користь ОСОБА_1 1211 (одну тисячу двісті одинадцять) гривень 20 копійок судового збору.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.
У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
На рішення протягом 30 днів з дня його складання може бути подано апеляційну скаргу до Волинського апеляційного суду.
Інформація про сторін:
позивач - ОСОБА_1 ; місце проживання - АДРЕСА_1 ; РНОКПП - НОМЕР_5 ;
відповідач - ОСОБА_3 ; місце проживання - АДРЕСА_2 ; РНОКПП - НОМЕР_6 .
Дата складання повного тексту рішення - 17 червня 2024 року.
Головуючий: суддя С. А. Шеремета