П'ЯТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД
18 червня 2024 р.м. ОдесаСправа № 400/4105/22
Перша інстанція: суддя Біоносенко В. В.,
П'ятий апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:
головуючого судді - Шляхтицького О.І.,
суддів: Домусчі С.Д., Семенюка Г.В.,
розглянувши в порядку письмового провадження в місті Одесі апеляційну скаргу ОСОБА_1 на ухвалу Миколаївського окружного адміністративного суду від 15 квітня 2024 року у справі № 400/4105/22 за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Територіального управління Державної судової адміністрації України в Миколаївській області про стягнення коштів, -
У вересні 2022 року ОСОБА_1 звернувся з адміністративним позовом до суду в якому просив:
- стягнути в солідарному порядку з відповідачів на його користь 106 434,90 гривень суддівської винагороди за серпень 2022 року.
Миколаївський окружний адміністративний суд адміністративний рішенням від 21.12.2022 відмовив у задоволенні позовних вимог в повному обсязі.
П'ятий апеляційний адміністративний суд постановою від 22.02.2023 апеляційну скаргу ОСОБА_1 - задовольнив частково.
Рішення Миколаївського окружного адміністративного суду від 21.12.2022 по справі № 400/4105/22 - скасував.
Ухвалив нову постанову, якою позовні вимоги ОСОБА_1 - задовольнив частково.
Визнав протиправною бездіяльність Територіального управління Державної судової адміністрації України в Миколаївській області (м. Миколаїв, вул. Фалєєвська, 14, 54001, ЄДРПОУ 26299835), яка полягає у ненарахуванні та невиплаті ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_1 ) суддівської винагороди за серпень 2022 року.
Зобов'язав Територіальне управління Державної судової адміністрації України в Миколаївській області (м. Миколаїв, вул. Фалєєвська, 14, 54001, ЄДРПОУ 26299835) нарахувати та виплатити ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_1 ) суддівську винагороду за серпень 2022 року.
У задоволенні інших позовних вимог - відмовив.
31.12.2023 до П'ятого апеляційного адміністративного суду надійшла заява ОСОБА_1 про встановлення судового контролю за виконанням судового рішення в порядку статті 382 КАС України.
П'ятий апеляційний адміністративний суд ухвалою від 06.02.2024 заяву ОСОБА_1 про встановлення судового контролю за виконанням судового рішення - задовольнив.
Встановив судовий контроль за виконанням постанови П'ятого апеляційного адміністративного суду від 22.02.2023 у справі № 400/4105/22.
Зобов'язав Територіальне управління Державної судової адміністрації України в Миколаївській області подати до Миколаївського окружного адміністративного суду звіт про виконання постанови П'ятого апеляційного адміністративного суду від 22.02.2023 у справі № 400/4105/22 у місячний строк з моменту отримання цієї ухвали.
19.03.2024 до суду першої інстанції від позивача надійшло клопотання про накладення штрафу на керівника через неподання звіту.
Також, 29.03.2024 до суду першої інстанції від позивача надійшла заява про визнання протиправним розрахунку ТУ ДСА у Миколаївській області на виконання постанови П'ятого апеляційного адміністративного суду від 22.02.2023.
Миколаївський окружний адміністративний суд ухвалою від 15.04.2024 у задоволенні заяв позивача про визнання протиправним розрахунку ТУ ДСА у Миколаївській області на виконання постанови П'ятого апеляційного адміністративного суду від 22.02.2023 та накладення штрафу на керівника боржника, - відмовив.
Не погоджуючись з ухвалою Миколаївського окружного адміністративного суду від 15.04.2024 в частині відмови накладення штрафу на керівника боржника ОСОБА_1 подав апеляційну скаргу, у якій просив скасувати ухвалу від 15.04.2024 в частині відмови накладення штрафу на керівника боржника та постановити нову ухвалу про встановлення строку для подання звіту і накладення штрафу з невиконання судового рішення.
В апеляційній скарзі зазначено, що підставою оскарження є неповне з'ясування обставин справи, оскільки судом першої інстанції взагалі не враховано невиконання рішення протягом понад один рік, відсутність будь-яких доказів про вжиття заходів для виконання цього рішення протягом вказаного періоду. Натомість суд першої інстанції безпідставно взяв до уваги лист за №7/1-900/24 від 05.04.2024 на адресу ДСА України про виділення додаткових бюджетних асигнувань для погашення заборгованості.
Апелянт, мотивуючи власну правову позицію, акцентує на таких обставинах і причинах незаконності і необґрунтованості оскаржуваного судового рішення:
- суд першої інстанції не звернув увагу на те, що 21 раз перерозподілялись кошти Вищою радою правосуддя з 28 лютого 2023 року, ТУ ДСА запитів для виконання рішення не подавалось;
Розглянувши матеріали справи, доводи апелянта, заслухавши суддю-доповідача, колегія суддів доходить висновку про відсутність підстав для задоволення апеляційної скарги.
Відповідно до частини 2 статті 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Статтею 124 Конституції України регламентовано, що судові рішення ухвалюються судами іменем України і є обов'язковими до виконання на всій території України.
Суб'єктами, на яких поширюється обов'язковість судових рішень являються всі органи державної влади і органи місцевого самоврядування, підприємства, установи, організації, посадові чи службові особи та громадяни.
Аналогічна норма закріплена у частині другій статті 13 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» та у статті 14 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України).
Згідно зі статтею 370 КАС України судове рішення, яке набрало законної сили, є обов'язковим для учасників справи, для їхніх правонаступників, а також для всіх органів, підприємств, установ та організацій, посадових чи службових осіб, інших фізичних осіб і підлягає виконанню на всій території України, а у випадках, встановлених міжнародними договорами, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України, або за принципом взаємності, - за її межами.
Статтею 382 КАС України передбачений судовий контроль за виконанням судових рішень в адміністративних справах, який здійснюється судом шляхом зобов'язання суб'єкта владних повноважень, не на користь якого ухвалене судове рішення, подати у встановлений судом строк звіт про виконання судового рішення, розгляду поданого звіту про виконання судового рішення, а в разі неподання такого звіту - встановленням нового строку для подання звіту та накладенням штрафу на керівника суб'єкта владних повноважень, відповідального за виконання рішення.
Іншу форму судового контролю за виконанням судових рішень в адміністративних справах передбачено статтею 383 КАС України, якою врегульовано можливість визнання протиправними рішень, дій чи бездіяльності, вчинених суб'єктом владних повноважень - відповідачем на виконання рішення суду.
Відповідно до частини першої статті 383 КАС України особа-позивач, на користь якої ухвалено рішення суду, має право подати до суду першої інстанції заяву про визнання протиправними рішень, дій чи бездіяльності, вчинених суб'єктом владних повноважень - відповідачем на виконання такого рішення суду, або порушення прав позивача, підтверджених таким рішенням суду.
Згідно із частиною третьою цієї статті на підтвердження обставин, якими обґрунтовуються вимоги, позивач зазначає докази, про які йому відомо і які можуть бути використані судом.
Частиною шостою статті 383 КАС України визначено, що за відсутності обставин протиправності відповідних рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень - відповідача та порушення ним прав, свобод, інтересів особи-позивача, суд залишає заяву без задоволення. За наявності підстав для задоволення заяви суд постановляє ухвалу в порядку, передбаченому статтею 249 цього Кодексу.
Суд першої інстанції, досліджуючи при розгляді заяви про визнання протиправними дій відповідача наявність у вчинених на виконання рішення суду діях відповідача ознак протиправності, встановив, що дійсно первинний розрахунок заборгованості перед позивачем з виплати суддівської винагороди за серпень 2022 року був помилковим.
Проте, під час розгляду заяв позивача в суді першої інстанції (15.04.2024 ) ТУ ДСА у Миколаївській області складено новий Розрахунок суддівської винагороди ОСОБА_1 за серпень 2022 року згідно постанови П'ятого апеляційного адміністративного суду від 22.02.2023 по справі № 400/4105/22, відповідно до якого сума до виплати складає 106 434,9 гривень.
Також на підтвердження зазначеного, представником відповідача до суду першої інстанції додано лист за №7/1-900/24 від 05.04.2024 на адресу ДСА України про виділення додаткових коштів бюджетних асигнувань для погашення заборгованості, зокрема і про виділення 106 434,90 гривень для погашення заборгованості по адміністративній справі № 400/4105/22.
В подальшому, виконання рішень суду відбувається відповідно до окремою бюджетної програми для виконання рішень суду за КПКВК 0501150 «Виконання рішень судів на користь суддів та працівників апарату судів» по КЕКВ 2730 «Інші виплати населенню» і не залежить від дій службових осіб відповідача.
Отже, суд першої інстанції, враховуючи те, що відповідач самостійно усунув порушення у розрахунку належної суми заборгованості перед позивачем, та привів її у відповідність до постанови П'ятого апеляційного адміністративного суду від 22.02.2023 у справі № 400/4105/22, дійшов висновку, що у суду немає підстав для застосування до керівника відповідача штрафу та визнання протиправним розрахунку.
Водночас, колегія суддів відхиляє доводи апелянта про те, що судом першої інстанції взагалі не враховано невиконання рішення протягом понад один рік, відсутність будь-яких доказів про вжиття заходів для виконання цього рішення протягом вказаного періоду , оскільки у випадку, коли боржник добровільно не виконує рішення суду, позивач має право вчинити дії для виконання рішення суду в примусовому порядку відповідно до вимог Закону України « Про виконавче провадження» від 02.06.2016 № 1404-VIII .
Колегія суддів звертає увагу на сталу практику Верховного Суду, викладену у своїх рішеннях, за якою звернення рішення суду до примусового виконання є обов'язковою передумовою для подання заяви в порядку статті 383 КАС України, позаяк повноваження щодо вчинення дій з примусового виконання рішення суду, зокрема і щодо перевірки його виконання, належать насамперед до повноважень виконавців, а звернення до суду в порядку наведеної статті є винятковим заходом, до якого позивач може вдатися, коли вичерпає всі можливі механізми на стадії примусового виконання рішення суду (постанови Верховного Суду від 21.03.2019 у справі № 805/1458/17-а, від 27.06.2019 у справі № 807/220/18; аналогічний підхід застосовано в ухвалах Верховного Суду від 05.07.2021 у справі № 260/636/19, від 18.12.2020 у справі № 200/5793/20-а).
Щодо заяви про накладення штрафу колегія суддів зазначає про таке.
Так, відповідно частини 2 статті 382 КАС України за наслідками розгляду звіту суб'єкта владних повноважень про виконання рішення суду або в разі неподання такого звіту суддя своєю ухвалою може встановити новий строк подання звіту, накласти на керівника суб'єкта владних повноважень, відповідального за виконання рішення, штраф у сумі від двадцяти до сорока розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб.
У свою чергу, застосування процесуальних засобів судового контролю не повинно зумовлювати порушення основоположних засад адміністративного судочинства, зокрема, пропорційності, необхідності дотримання оптимального балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи та цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія) тощо; такі засоби не можуть бути надмірними за визначених умов та не мають призводити до порушення прав, гарантованих Конституцією України та Конвенцією про захист прав людини і основоположних свобод. Специфіка застосування штрафної санкції, полягає в тому, що вона накладається на керівника суб'єкта владних повноважень, яким не забезпечено виконання судового рішення та який є відповідальним за діяльність державного органу, який він очолює. Накладення штрафу може відбуватися за наслідками розгляду звіту суб'єкта владних повноважень про виконання рішення суду або у разі неподання такого звіту.
Накладення на керівника суб'єкта владних повноважень, відповідального за виконання судового рішення, штрафу є мірою покарання, а тому можливість суду накласти такий штраф може бути реалізована лише за умови встановлення судом обставин, які свідчать про умисне невиконання рішення суду, недобросовісність у діях суб'єкта владних повноважень, які свідчать про ухилення останнього від виконання рішення суду; мають враховуватися усі обставини, які стали причиною невиконання судового рішення, надаватися оцінка діям боржника його посадових осіб, спрямованих на виконання судового рішення, ступінь вини та обсяг законодавчо визначених повноважень, а також статус такого боржника тощо.
Таким чином, з огляду на встановлені в цій справі фактичні обставини, зокрема надання відповідачем до суду першої інстанції листа за №7/1-900/24 від 05.04.2024 на адресу ДСА України про виділення додаткових коштів бюджетних асигнувань для погашення заборгованості, зокрема і про виділення 106 434,90 гривень для погашення заборгованості по адміністративній справі № 400/4105/22 колегія суддів вважає, що суд першої інстанції дійшов правильного висновку про відсутність підстав вважати протиправним розрахунок ТУ ДСА у Миколаївській області на виконання постанови П'ятого апеляційного адміністративного суду від 22.02.2023 та відповідно відсутні підстави для застосування до керівника відповідача штрафу.
Принагідно слід зазначити, що не підлягають задоволенню вимоги апеляційної скарги в частині постановлення нової ухвали про встановлення строку для подання звіту і накладення штрафу з невиконання судового рішення, оскільки оскаржуваною ухвалою від 15.04.2024 не вирішувалось питання про прийняття звіту, що відповідає пункту 5 статті 308 КАС України.
Доводи та міркування, викладені в апеляційній скарзі, не впливають на правильність висновків суду першої інстанції, а тому не можуть бути підставою для скасування оскаржуваного судового рішення.
Враховуючи все вищевикладене, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції порушень матеріального і процесуального права при вирішенні справи не допустив, а наведені в скарзі доводи правильність висновків суду не спростовують. За таких обставин, апеляційна скарга задоволенню не підлягає.
Згідно з ч. 1 ст. 316 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Керуючись ст. ст. 242, 248, 250, 325, 328, 329, 370, 382 КАС України, суд
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення, а ухвалу Миколаївського окружного адміністративного суду від 15 квітня 2024 року у справі № 400/4105/22 - залишити без змін.
Постанова апеляційного суду набирає законної сили з дати її прийняття та оскарженню не підлягає, за виключенням випадків, передбачених підпунктами а), б), в), г) пункту 2 частини 5 статті 328 КАС України.
Суддя-доповідач О.І. Шляхтицький
Судді С.Д. Домусчі Г.В. Семенюк