Справа №:755/9728/24
Провадження №: 1-кс/755/2079/24
"18" червня 2024 р. слідчий суддя Дніпровського районного суду м. Києва ОСОБА_1 , при секретарі ОСОБА_2 , розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Києві клопотання прокурора Дніпровської окружної прокуратури м. Києва ОСОБА_3 , про арешт майна у кримінальному провадженні № 12024105040000838, відомості про яке внесені до Єдиного реєстру досудових розслідувань 05.06.2024 р. за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч. 4 ст. 358 КК України,
У провадження слідчого судді Дніпровського районного суду м. Києва надійшло клопотання прокурора Дніпровської окружної прокуратури м. Києва ОСОБА_3 , в якому просить накласти арешт на майно, яке було вилучено 15 січня 2024 року в ході огляду місця події за адресою: АДРЕСА_1 , а саме - посвідчення водія на ім'я ОСОБА_4 , серійний номер: НОМЕР_1 , видане у ВРЕП м. Києва від 16.04.2012 року.
Відповідно до ч. 5 ст. 171 КПК України клопотання слідчого, прокурора про арешт тимчасово вилученого майна повинно бути подане не пізніше наступного робочого дня після вилучення майна, інакше майно має бути негайно повернуто особі, у якої його було вилучено.
Строки звернення до слідчого судді із клопотанням про арешт тимчасово вилученого майна дотримані, оскільки відповідне клопотання направлене до суду засобами поштового зв'язку 05.06.2024 р., тобто наступного дня після вилучення вищезазначеного майна.
Прокурор Дніпровської окружної прокуратури м. Києва ОСОБА_3 в судове засідання не прибув, будучи належним чином повідомленим про дату, час та місце розгляду клопотання. Водночас подав до суду клопотання, у якому просив провести розгляд клопотання про арешт майна без його участі.
Власник майна - ОСОБА_4 в судове засідання також не прибув.
Згідно з положеннями ч. 1 ст. 172 КПК України неприбуття учасників у судове засідання не перешкоджає розгляду клопотання.
У відповідності до положень ст. 26 КПК України, сторони кримінального провадження є вільними у використанні своїх прав у межах та спосіб, передбачених цим Кодексом.
Зважаючи на ці положення закону та враховуючи принцип диспозитивності, суд визнав можливим прийняти рішення по суті клопотання у відсутності осіб, які не з'явилися, оскільки їх неприбуття не перешкоджає розгляду клопотання на підставі наданих доказів.
Вивчивши зміст клопотання та докази, якими воно обґрунтовується, слідчий суддя дійшов наступних висновків.
З матеріалів клопотання вбачається, що відділом дізнання Дніпровського управління поліції Головного управління Національної поліції у місті Києві здійснюється дізнання у кримінальному провадженні №12024105040000838, відомості про яке внесені до Єдиного реєстру досудових розслідувань 05.06.2024 р. за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч. 4 ст. 358 КК України.
Органом дізнання встановлено, що до Дніпровського УП ГУНП у м. Києві надійшов рапорт від о/у ВКП Дніпровського УП капітана поліції ОСОБА_5 про те, що 04.06.2024 року у приміщенні ТСЦ № 8049, що розташований за адресою: м. Київ, вул. Павла Усенка, 8, було виявлено ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , який надав посвідчення водія, серійний номер: НОМЕР_1 видане у ВРЕП м. Києва від 16.04.2012 на ім'я ОСОБА_4 , при перевірці посвідчення водія були виявлені ознаки підробки.
Відповідно до рапорту о/у ВКП Дніпровського УП капітана поліції ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_2 у приміщенні ТСЦ № 8049, що розташований за адресою: АДРЕСА_1 , було виявлено ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , спеціаліста НОМЕР_2 , яка пояснила що ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , надав посвідчення водія, серійний номер: НОМЕР_1 видане у ВРЕП м. Києва від 16.04.2012 року, з явними ознаками підробки.
04.06.2024 в період часу з 10 год. 42 хв. по 10 год. 48 хв. за адресою: м. Київ, вул. Павла Усенка, 8, дізнавачем ВД Дніпровського УП ГУНП у м. Києві було проведено огляд місця події, під час якого у ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , було вилучено посвідчення водія на ім'я ОСОБА_4 , серійний номер: НОМЕР_1 видане у ВРЕП м. Києва від 16.04.2012, яке було поміщено до спец. пакету CRI1271668, опечатано та завірено підписами понятих.
05.06.2024 року дізнавачем відділу дізнання Дніпровського ГУНП у місті Києві старшим лейтенантом поліції ОСОБА_7 , в порядку ст. 98 КПК України було винесено постанову про визнання речових доказів, якою посвідчення водія, серійний номер: НОМЕР_1 видане у ВРЕП м. Києва від 16.04.2012 року на ім'я ОСОБА_4 , яке було вилучено та поміщено спец. пакету CRI1271668, було визнано речовим доказом у даному кримінальному провадженні.
3 метою забезпечення збереження речових доказів, було вилучено: посвідчення водія на ім'я ОСОБА_4 , серійний номер: НОМЕР_1 видане у ВРЕП м. Києва від 16.04.2012 року, з ознаками підробки, які надають органу досудового розслідування сукупність підстав та розумних підозр вважати, вказане посвідчення водія може бути предметом кримінального правопорушення і на ньому можуть міститись сліди його вчинення, а також дають можливість припускати можливість вчинення інших предикатних злочинів, зокрема пособництво у вчинені кримінального проступку, чи інших, перевірка та дослідження яких є обов'язком органу досудового розслідування.
Таким чином, враховуючи наведене вище, накладення арешту на майно, а саме посвідчення водія на ім'я ОСОБА_4 , серійний номер: НОМЕР_1 видане у ВРЕП м. Києва від 16.04.2012, на арешті якого наполягає прокурор, забезпечить збереження речових доказів, унеможливить його приховування, пошкодження, псування, знищення, перетворення, відчуження, оскільки воно містить відомості, які маються суттєве значення для доказування у кримінальному провадженні, зокрема, необхідне з метою проведення експертного дослідження- проведення відповідних судових експертиз.
Згідно з п. 7 ч. 2 ст. 131 КПК України заходом забезпечення кримінального провадження є арешт майна.
Відповідно до ч. 5 ст. 132 КПК України під час розгляду питання про застосування заходів забезпечення кримінального провадження сторони кримінального провадження повинні подати слідчому судді докази обставин, на які вони посилаються.
Відповідно до ч.ч. 1, 2 ст. 167 КПК України тимчасовим вилученням майна є фактичне позбавлення підозрюваного або осіб, у володінні яких перебуває зазначене у частині другій цієї статті майно, можливості володіти, користуватися та розпоряджатися певним майном до вирішення питання про арешт майна або його повернення, або його спеціальну конфіскацію в порядку, встановленому законом.
Тимчасово вилученим може бути майно у вигляді речей, документів, грошей тощо, щодо яких є достатні підстави вважати, що вони: 1) підшукані, виготовлені, пристосовані чи використані як засоби чи знаряддя вчинення кримінального правопорушення та (або) зберегли на собі його сліди; 2) призначалися (використовувалися) для схиляння особи до вчинення кримінального правопорушення, фінансування та/або матеріального забезпечення кримінального правопорушення або винагороди за його вчинення; 3) є предметом кримінального правопорушення, у тому числі пов'язаного з їх незаконним обігом; 4) одержані внаслідок вчинення кримінального правопорушення та/або є доходами від них, а також майно, в яке їх було повністю або частково перетворено.
Відповідно до ч. 2 ст. 168 КПК України тимчасове вилучення майна може здійснюватися також під час обшуку, огляду.
Статтею 170 КПК України передбачено, що арештом майна є тимчасове, до скасування у встановленому цим Кодексом порядку, позбавлення за ухвалою слідчого судді або суду права на відчуження, розпорядження та/або користування майном, щодо якого існує сукупність підстав чи розумних підозр вважати, що воно є доказом злочину, підлягає спеціальній конфіскації у підозрюваного, обвинуваченого, засудженого, третіх осіб, конфіскації у юридичної особи, для забезпечення цивільного позову, стягнення з юридичної особи отриманої неправомірної вигоди, можливої конфіскації майна. Арешт майна скасовується у встановленому цим Кодексом порядку.
Завданням арешту майна є запобігання можливості його приховування, пошкодження, псування, знищення, перетворення, відчуження. Слідчий, прокурор повинні вжити необхідних заходів з метою виявлення та розшуку майна, на яке може бути накладено арешт у кримінальному провадженні, зокрема шляхом витребування необхідної інформації у Національного агентства України з питань виявлення, розшуку та управління активами, одержаними від корупційних та інших злочинів, інших державних органів та органів місцевого самоврядування, фізичних і юридичних осіб. Слідчий, прокурор повинні вжити необхідних заходів з метою виявлення та розшуку майна, на яке може бути накладено арешт у кримінальному провадженні, зокрема шляхом витребування необхідної інформації у Національного агентства України з питань виявлення, розшуку та управління активами, одержаними від корупційних та інших злочинів, інших державних органів та органів місцевого самоврядування, фізичних і юридичних осіб.
Відповідно до п. 1 ч. 2 ст. 170 КПК України арешт майна допускається з метою забезпечення збереження речових доказів.
Крім того, у випадку, передбаченому ч. 3 ст. 170 КПК України, арешт накладається на майно будь-якої фізичної або юридичної особи за наявності достатніх підстав вважати, що воно відповідає критеріям, зазначеним у ст. 98 цього Кодексу.
Відповідно до ст. 98 КПК України речовими доказами є матеріальні об'єкти, які були знаряддям вчинення кримінального правопорушення, зберегли на собі його сліди або містять інші відомості, які можуть бути використані як доказ факту чи обставин, що встановлюються під час кримінального провадження, в тому числі предмети, що були об'єктом кримінально протиправних дій та набуті кримінально протиправним шляхом.
Слідчий суддя, вивчивши матеріали провадження за клопотанням, дійшов висновку, що наявні достатні підстави вважати, що майно, на арешті якого наполягає орган досудового розслідування, відповідає вимогам, визначеним ч. 2 ст. 170 КПК України, оскільки речі та предмети можуть бути доказом злочину, а саме - зберегли на собі його сліди та містять інші відомості (інформацію), які можуть бути використанні з метою встановлення істини та проведення всебічного, повного розслідування кримінального провадження, а також можуть слугувати доказами у встановленні певних обставин під час здійснення досудового розслідування. Враховуючи наведене, потреби кримінального провадження виправдовують такий ступінь втручання у права та свободи власника майна, як арешт майна.
При цьому, відомостей щодо негативних наслідків від застосування такого заходу забезпечення кримінального провадження слідчим суддею не встановлено.
Крім того, слід зазначити, що вилучене в ході огляду місця події майно, співвідноситься із обставинами кримінального провадження, могло зберегти на собі сліди вчинення кримінального правопорушення, а тому є передбачені кримінальним процесуальним законом підстави для арешту вилученого під час проведення слідчих дій майна, а саме - посвідчення водія.
Водночас, слідчий суддя враховує, що в даному випадку обмеження права власності є розумним і співрозмірним завданням кримінального провадження та обставини кримінального провадження на час прийняття рішення вимагають вжиття такого методу державного регулювання, як накладення арешту. За таких обставин, клопотання прокурора підлягає задоволенню.
З урахуванням наведеного та керуючись ст. ст. 98, 170-173, 175, 208, 309, 372, 392, 532 КПК України, -
Клопотання - задовольнити.
Накласти арешт на майно, яке було вилучено 04 червня 2024 року під час проведення огляду місця події за адресою: АДРЕСА_1 , з метою забезпечення збереження речових доказів, а саме - посвідчення водія серійний номер: НОМЕР_1 , видане у ВРЕП м. Києва від 16.04.2012 року на ім'я ОСОБА_4 , шляхом заборони користування, розпорядження та відчуження.
Ухвала слідчого судді підлягає негайному виконанню.
Зобов'язати слідчого/прокурора у кримінальному провадженні передати ухвалу особі, на майно якої накладено арешт.
Підозрюваний, його захисник, інший власник або володілець майна, які не були присутні при розгляді питання про арешт майна, мають право заявити клопотання про скасування арешту майна повністю або частково.
Ухвала може бути оскаржена безпосередньо до Київського апеляційного суду протягом п'яти днів з дня її оголошення.
Слідчий суддя ОСОБА_1