Справа №:755/8944/24
Провадження №: 1-кс/755/1936/24
"12" червня 2024 р. Дніпровський районний суд міста Києва (далі - Суд) у складі слідчого судді ОСОБА_1 , за участю секретаря судових засідань ОСОБА_2 , особи, яка подала скаргу ОСОБА_3 , розглянувши в приміщенні суду в м. Києві у відкритому судовому засіданні залі суду у м. Києві скаргу ОСОБА_3 , в інтересах ОСОБА_4 , на рішення про закриття кримінального провадження, внесеного до Єдиного реєстру досудових розслідувань 16 лютого 2024 року за № 12024105040000283, за ознаками кримінального правопорушення передбаченого ч. 1 ст. 296 Кримінального кодексу (далі КК) України, установив:
І. Історія питання (узагальнена)
16 лютого 2024 року, згідно протоколу прийняття заяви про кримінальне правопорушення чи іншу подію, ОСОБА_4 повідомив, що цього дня приблизно о 17:16 год. за адресою: м. Київ, пр-т. Броварський після з'їзду з мосту метро в напрямку лівого берегу невідома особа на автомобілі Фольцваген, нз НОМЕР_1 , здійснила в його бік 3 постріли з предмету схожого на пістолет.
Того ж дня ці відомості було внесено до ЄРДР за № 12024105040000283 з правовою кваліфікацією - ст. 296 ч. 1 КК та проведено досудове розслідування за наслідками якого рішенням від 30 березня 2024 року кримінальне провадження закрито на підставі п. 2 ч. 1 ст. 284 Кримінального процесуального кодексу (далі КПК) України.
ІІ. Суть питання, що вирішується ухвалою, і за чиєю ініціативою воно розглядається
ОСОБА_3 , діючи в інтересах ОСОБА_4 , звернувся зі скаргою до слідчого судді цього місцевого суду, в порядку ч. 1 ст. 303 КПК, на постанову старшого дізнавача ВД Дніпровського УП ГУ НП в м. Києві від 30 березня 2024 року про закриття цього кримінального провадження, оскільки вона (постанова) винесена без належної перевірки обставин провадження, недотримання вимог ст. 9, 25, 110 вказаного Кодексу, а тому просить це рішення скасувати для можливості продовження досудового розслідування в загальному порядку.
Твердження дізнавача, що в діях ОСОБА_5 відсутній склад кримінального правопорушення є помилковими і нівелюється свідченнями ОСОБА_4 .
Також, в скарзі зауважується, що не були проведені слушні
а. слідчі дії, як-то: (1) встановлені та допитані свідки, а саме водії, котрі також рухались в тому ж напрямку як ОСОБА_4 та ОСОБА_5 ; не витребувано та не досліджено записи з камер відео нагляду, котрі встановленні по шляху руху автомобілів з метою встановлення хто з водіїв порушував правила дорожнього руху; (3) не проведений ряд експертиз, зокрема, балістична експертиза по пістолету ФОРТ 10 пр.9мм № НОМЕР_2 , котрий був у ОСОБА_5 через, що не з'ясовано чи є даний пістолет бойовим і чи проводились з нього вистріли 16 лютого 2024 року;
б. заходи забезпечення кримінального провадження, зокрема, не розглянуто можливість отримання тимчасового доступу до записів з лінії 112 через, що не перевірено даних проте, чи звертався до них ОСОБА_6 16 лютого 2024 року за фактом того, що йому погрожують чи створюють аварійну ситуацію під час руху його автомобіля.
Не змінено попередню правову кваліфікацію дій з ч. 1 на ч. 4 ст. 296 КК, оскільки саме частина 4 цієї статті передбачає дії, передбачені частинами першою, другою або третьою цієї статті, якщо вони вчинені із застосуванням вогнепальної або холодної зброї чи іншого предмета, спеціально пристосованого або заздалегідь заготовленого для нанесення тілесних ушкоджень, а у своїх показах, як ОСОБА_4 , так і ОСОБА_5 вказують, що було застосована вогнепальна зброя.
ІІІ. Позиції сторін
ОСОБА_3 скаргу підтримав з наведених у ній передумов.
Дізнавач ВД Дніпровського УП ГУ НП в м. Києві та прокурор Дніпровської окружної прокуратури міста Києва в судове засідання не прибули, будучи повідомленими про нього у порядку регламентованому ст. 135 КПК, однак надали матеріали закритого кримінального провадження.
Cлідчий суддя беручи до уваги положення ст. 22, 26 КПК в частині того, що сторони кримінального провадження є вільними у використанні своїх прав у межах та у спосіб, передбачених цим Кодексом та норми його ч. 3 ст. 306, яка регламентує, що неявка суб'єкта оскарження не перешкоджає розгляду провадження, з урахуванням строків розгляду скарг даного типу, вважає за можливе, у даному конкретному випадку, перейти до розгляду скарги по суті у відсутність вказаних сторін.
ІV. Правове регулювання питання
Кримінальний процесуальний кодекс України
Стаття 110. Процесуальні рішення
1. Процесуальними рішеннями є всі рішення органів досудового розслідування, […].
3. Рішення […] приймається у формі постанови. Постанова виноситься у випадках, передбачених цим Кодексом, […].
5. Постанова […] складається з: 1) вступної частини […]; 2) мотивувальної частини, яка повинна містити відомості про: зміст обставин, які є підставами для прийняття постанови; мотиви прийняття постанови, їх обґрунтування та посилання на положення цього Кодексу; 3) резолютивної частини, […].
Стаття 284. Закриття кримінального провадження […]
1. Кримінальне провадження закривається в разі, якщо: 1) встановлена відсутність події кримінального правопорушення; 2) встановлена відсутність в діянні складу кримінального правопорушення.
4. Про закриття кримінального провадження слідчий, дізнавач, прокурор приймає постанову, яку може бути оскаржено у порядку, встановленому цим Кодексом.
V. З'ясовані обставини щодо передумов закриття кримінального провадження
В оскаржуваній постанові дізнавач вказує на те, що врахував характер ситуації, описані у п. І ухвали та показання на цей рахунок ОСОБА_4 , що кореспондуються з даними заяви про кримінальне правопорушення та показання ОСОБА_5 у яких він вказував, що 16 лютого 2024 року, поведінки водія автомобіля Фольцваген Пасат, його налякала, так як були невідомі наміри, не бачив хто саме перебуває в автомобілі, скільки осіб, озброєні чи не озброєні особи, не розумів, чому саме даний автомобіль хоче здійснити зіткнення з ним, адже, як у зв'язку із адвокатською діяльність та діяльністю політичної партії, вже відбувались погрози в його бік та на момент події він хвилювався за своє життя та здоров'я, через, що здійснював постріли з метою попередження невідомих осіб (особи), які (який) перебував у транспортному засобі та з метою самозахисту, бо побоювався за своє життя та здоров'я та за здоров'я своєї цивільної дружини ОСОБА_7 , яка на той час перебувала спільно зі мною в автомобілі, та сиділа на пасажирському сидінні спереду. При цьому, дійсно при собі був пістолет ФОРТ 10 Р пр. 9мм № НОМЕР_2 , на який наявний офіційний дозвіл НОМЕР_3 від 25 січня 2023 року.
VІ. Мотиви, з яких слідчий суддя виходила при постановленні ухвали
Правова природа виду оскарження постанови про закриття кримінального провадження передбачає необхідність перевірки не лише дотримання процесуального порядку закриття кримінального провадження посадовими особами органів досудового розслідування, а й підстав його закриття.
Враховуючи важливість інституту закриття кримінального провадження для належної реалізації прав осіб, пов'язаних із вчиненням кримінального правопорушення, ухвали слідчих суддів, які постановляють за результатами розгляду скарги на постанову про закриття кримінального провадження, мають містити відповіді на всі доводи скаржника, які зумовили звернення до слідчого судді (див. позицію ВССУ відображену в Узагальненні, та яка ураховується судом з огляду на положення Закону України «Про судоустрій і статус суддів»).
Здійснивши саме такого роду перевірку щодо питання відповідності оскаржуваного рішення не лише дотримання процесуального порядку закриття кримінального провадження посадовими особами органів досудового розслідування, а й підстав його закриття слідчий суддя дійшов наступного висновку.
VІ.І. Щодо подання скарги уповноваженою особою до належного суду у межах строків
а.) суб'єкт звернення
Відповідно до п. 3 ч. 1 ст. 303 КПК на досудовому розслідувані може бути оскаржене рішення слідчого, дізнавача про закриття кримінального провадження - заявником, потерпілим, його представником чи законним представником.
В цій справі установлено, що заяву про злочин подав ОСОБА_4 .
Тим самим, є дійсним факт, що скаргу подано уповноваженою на те особою у розумінні ч. 1 ст. 303 КПК.
б.) територіальна підсудність
Верховний Суд в ухвалі від 28 січня 2020 року у справі № 263/19/20 указав, що виходячи з положень ст. 306 КПК України та загальних засад кримінального процесуального законодавства, судовий контроль за дотриманням прав, свобод і інтересів осіб у кримінальному провадженні під час досудового розслідування покладено на слідчого суддю суду першої інстанції, в межах територіальної юрисдикції якого знаходиться орган досудового розслідування.
Дніпровське УП ГУ НП в м. Києві знаходиться у межах Дніпровського району м. Києва, відповідно скарга підсудна для розгляду слідчим суддею цього місцевого суду.
в.) строки
Відповідно до ч. 1 ст. 304 КПК скарги на рішення передбачені ч. 1 ст. 303 цього Кодексу, можуть бути подані особою протягом десяти днів з моменту прийняття рішення. Якщо рішення оформлюється постановою, строк подання скарги починається з дня отримання особою її копії.
Згідно даних скарги оскаржуване рішення вручено дізнавачем 22 травня 20224 року, а цю скаргу подано 27 травня 2024 року. Тому, з огляду на зазначене, на переконання слідчого судді, наведений строк звернення є дотриманим.
VІ.ІІ. Щодо обґрунтованості підстав, якими обумовлено закриття провадження
Згідно ч. 2 ст. 9 КПК прокурор, керівник органу досудового розслідування, слідчий зобов'язані всебічно, повно і неупереджено дослідити обставини кримінального провадження, надати їм належну правову оцінку та забезпечити прийняття законних і неупереджених процесуальних рішень. Аналогічні положення відображені і у ч. 4 ст. 38 КПК України щодо зобов'язань самого органу досудового розслідування, які вказують, що останній має застосувати всі передбачені законом заходи для забезпечення ефективності розслідування.
Відповідно до ст. 2, 284 КПК закриття кримінального провадження є одним із способів його остаточного вирішення, а тому провадження має закриватися після всебічного, повного та об'єктивного дослідження всіх обставин справи та оцінки слідчим всіх зібраних та перевірених доказів.
Тобто, повнота дослідження кримінального провадження означає встановлення всього кола фактичних обставин, що можуть суттєво вплинути на рішення у кримінальному провадженні, використання такої сукупності доказів, яка обґрунтовує зроблені висновки як такі, що не залишають місця сумнівам.
Неупередженість означає пізнання органами, що ведуть процес, обставин кримінального провадження у точній відповідності з дійсністю, неупередженість їх у збиранні, перевірці та оцінці доказів, безсторонність щодо всіх учасників процесу та інших осіб, які беруть участь у кримінальному провадженні, оскільки на прокурора, керівника органу досудового розслідування, слідчого покладається обов'язок надати доказам належну правову оцінку за правилами ч. 1 ст. 94 КПК, та забезпечити прийняття законних і неупереджених процесуальних рішень.
З положень ст. 83 КПК слідує, що доказами в кримінальному провадженні є фактичні дані, отримані у передбаченому цим Кодексом порядку, на підставі яких слідчий, прокурор, слідчий суддя і суд встановлюють наявність чи відсутність фактів та обставин, що мають значення для кримінального провадження та підлягають доказуванню. Процесуальними джерелами доказів є показання, речові докази, документи, висновки експертів.
Тому, дізнавач, слідчий, прокурор під час досудового розслідування, зобов'язаний детально та всебічно перевірити доводи особи, що подала таку заяву.
Згідно ч. 2 ст. 91 КПК України, доказування полягає у збиранні, перевірці та оцінці доказів з метою встановлення обставин, що мають значення для кримінального провадження.
У цьому випадку, у постанові про закриття кримінального провадження суб'єкт її прийняття вказує, що в ході проведення досудового розслідування у кримінальному провадженню допитано ОСОБА_4 , ОСОБА_5 , та детально від першої особи викладено показання кожного з них, процитовано положення ст. 2, 94, 284 КПК України і констатовано, що [… враховуючи вище викладене та … керуючись ст. 110, п. 2 ч. 1 ст. 284 КПК України … кримінальне провадження … закрити, у зв'язку з відсутністю в діяння складу кримінального правопорушення …].
Однак, оскаржувана постанова не містить жодної оцінки показань ОСОБА_4 , ОСОБА_5 , їх співставлення, як і не розкриває того з яких мотивів дізнавач дійшов висновку про відсутність складу кримінального правопорушення.
Свідчення ОСОБА_5 взагалі вказують, що він фактично діяв в умовах крайньої необхідності, з пересторогою за своє життя будучи адвокатом та перебуваючи в складі керівних органів ПП «сила Права», але оцінка цій ознаці в оскаржуваному рішенні не надана, а згідно ч. 1 ст. 39 КК не є кримінальним правопорушенням заподіяння шкоди правоохоронюваним інтересам у стані крайньої необхідності.
Тобто, ця постанова не відповідає ч. 5 ст. 110 КПК України.
Водночас, для закриття кримінального провадження на підставі п. 2 ч. 1 ст. 284 КПК (відсутність в діянні складу кримінального правопорушення) слідству слід встановити: 1) наявність діяння, вчиненого особою; 2) наявність доказів, за яких можна встановити факт відсутності у діянні хоча б одного елемента складу злочину - об'єкту, об'єктивної сторони, суб'єкту, суб'єктивної сторони.
Однак, в цьому випадку, взагалі не можливо ідентифікувати обставини, котрі переконали ВД закрити кримінальне провадження на підставі п. 2 ч. 1 ст. 284 КПК.
Наприклад, у п. 21 Постанови Пленуму Верховного Суду України № 5 від 29 червня 1990 року «Про виконання судами України законодавства і постанов Пленуму Верховного Суду України з питань судового розгляду кримінальних справ і постановлення вироку» вказується, що судам слід мати на увазі, що виправдувальний вирок постановляється, зокрема, за відсутністю в діянні складу злочину, коли встановлено, що діяння, яке ставилось у вину підсудному, ним вчинено, але кримінальним законом воно не визнається злочинним, бо воно лише формально містить ознаки злочину, але через малозначність не являє суспільної небезпеки, чи відсутні інші умови, за яких діяння визнається злочинним, або ж фактично вчинене не містить складу іншого злочину.
З оскаржуваної постанови дізнавача не можливо дізнатися причину відсутності в діяння складу. До прикладу, чи діяння, яке ставилось у вину ОСОБА_5 , ним вчинено, але кримінальним законом воно не визнається злочинним, бо воно лише формально містить ознаки злочину, але через малозначність не являє суспільної небезпеки, чи відсутні інші умови, за яких діяння визнається злочинним, або ж фактично вчинене не містить складу іншого злочину.
Відповідно оскаржуване процесуальне рішення підлягає скасуванню, з наведених підстав, оскільки не відповідає вимогам ст. 110 КПК щодо критеріїв умотивованості.
Вагомими є і доводи скарги щодо потреби ґрунтовного аналізу попередньої кваліфікації дій, враховуючи фактор використання зброї в описаній у п. І ухвали ситуації, навіть за умови наявності відповідного дозволу на неї.
При цьому, заслуговують на увагу і доводи автора скарги щодо того, що за його зверненнями орган досудового розслідування не провів ефективного розслідування.
Позаяк, практика ЄСПЛ що до проведення ефективного офіційного розслідування кримінальних справ є сталою та вказує на те, що згідно з мінімальними критеріями ефективності, які Суд визначив у своїй практиці, зокрема у п. 44 рішення « Олександр Ніконенко проти України» (від 14 листопада 2013 року (остаточне 14 лютого 2014 року), заява №54755/08, джерело https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/974_988#Text ), таке розслідування має незалежним, безстороннім […], а компетентні органи повинні діяти зі зразковою ретельністю та оперативністю (див. рішення від 31 липня 2012 року у справі «Мута проти України» (Muta v. Ukraine), заява № 37246/06, п. 61). Розслідування […] має бути ретельним. Це означає, що органи влади завжди повинні добросовісно намагатись з'ясувати, що трапилось, і не покладатися на поспішні та необґрунтовані висновки для закриття кримінальної справи або використовувати такі висновки як підставу для своїх рішень. Вони повинні вживати усіх розумних і доступних їм заходів для забезпечення збирання доказів, що стосуються події, включаючи, зокрема, показання свідків та висновки судових експертиз тощо. Будь-який недолік розслідування, який підриває його здатність встановлення причини […] або винних осіб, створюватиме небезпеку недотримання цього стандарту (див. рішення від 17 січня 2013 року у справі «Карабет та інші проти України» (Karabet and Others v. Ukraine), заяви № 38906/07 та № 52025/07, п. 259).
В цьому кримінальному провадженні не йдеться про вжиття усіх розумних і доступних їм заходів для забезпечення збирання доказів, що стосуються події, зокрема з огляду на невжиття заходів вказаних автором скарги у п. ІІ цієї ухвали.
Отже, вказане в своїй сукупності свідчить про те, що особа, яка подала цю скаргу стверджуючи про невідповідність постанови вимогам ст. 110 КПК України довела це твердження, тобто принцип affirmanti incumbit probatio (той, хто стверджує щось, повинен довести це твердження) дотриманий.
VІІ. Висновок
Згідно п. 1 ч. 2 ст. 307 КПК ухвала слідчого судді за результатами розгляду скарги на рішення під час досудового розслідування може бути про скасування рішення слідчого, дізнавача чи прокурора.
За таких обставин, слідчий суддя за своїм внутрішнім переконанням, яке ґрунтується на всебічному, повному й неупередженому дослідженні всіх обставин провадження, керуючись законом, оцінюючи кожний доказ, що наявний у провадженні, з точки зору належності, допустимості, достовірності, а сукупність зібраних доказів - з точки зору достатності та взаємозв'язку вважає, що скарга підлягає задоволенню, а постанова скасуванню для відновлення досудового розслідування та його проведення у загальному порядку.
При цьому, слідчий суддя, виходячи з ч. 5 ст. 40, ч. 4 ст. 40-1 КПК України, позбавлений змоги надати конкретні вказівки (зобов'язання) дізнавачу, слідчому у провадженні на здійснення конкретних слідчих дій, адже останні є самостійними у своїй процесуальній діяльність, а слідчий суддя наділений лише правом судового контролю та оцінки зібраних слідством доказів на етапі розслідування, однак він не може переймати на себе функції слідства (п. 18 ч. 1 ст. 3, ч. 3 ст. 22 КПК України), однак слідчий суддя вважає за необхідне роз'яснити, що слідство зобов'язане провести у провадженні такий комплекс дій, який би не залишав місце сумнівам, а зроблені висновки випливали б зі співіснування достатньо переконливих, чітких і узгоджених між собою висновків чи схожих неспростовних презумпцій факту, а не ґрунтувались на припущеннях.
З цих підстав Суд, керуючись статтями 303-307, 369-372, 376 Кримінального процесуального кодексу України, постановив:
скаргу - задовольнити.
Постанову старшого дізнавача ВД Дніпровського УП ГУ НП у м. Києві ОСОБА_9 від 29 березня 2024 року про закриття кримінального провадження, внесеного до Єдиного реєстру досудових розслідувань 16 лютого 2024 року за № 12024105040000283, за ознаками кримінального правопорушення передбаченого ч. 1 ст. 296 КК України, скасувати.
Ухвала оскарженню не підлягає та є обов'язковою до виконання на всій території України.
Визначити час проголошення повного тексту ухвали - 17:55 год. 17 червня 2024 року.
Слідчий суддя ОСОБА_1