Справа №:755/7095/23
Провадження №: 1-кп/755/793/24
"14" червня 2024 р. Дніпровський районний суд м. Києва у складі:
головуючого судді: ОСОБА_1 ,
при секретарі судового засідання: ОСОБА_2 ,
за участю прокурора: ОСОБА_3 ,
за участю обвинуваченого ОСОБА_4
за участю захисника ОСОБА_5 ,
за участю перекладача ОСОБА_6 ,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в приміщенні Дніпровського районного суду м. Києва кримінальне провадження за № 12023100040000773 від 25.02.2023 за обвинуваченням ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , громадянина Азербайджана , у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 4 ст. 186 КК України,-
І. Суть питання, що вирішується.
В провадженні Дніпровського районного суду м. Києва перебуває кримінальне провадження за № 12023100040000773 від 25.02.2023 за обвинуваченням ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 4 ст. 186 КК України.
Ухвалою суду від 19.04.2024 обвинуваченому ОСОБА_4 продовжено строк тримання під вартою в ДУ «Київський слідчий ізолятор» Міністерства юстиції України до 17.06.2024 включно, без визначення розміру застави.
Відповідно до ч. 3 ст. 331 КПК України незалежно від наявності клопотань суд зобов'язаний розглянути питання доцільності продовження тримання обвинуваченого під вартою до спливу двомісячного строку з дня надходження до суду обвинувального акта, клопотання про застосування примусових заходів медичного або виховного характеру чи з дня застосування судом до обвинуваченого запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою. За наслідками розгляду питання суд своєю вмотивованою ухвалою скасовує, змінює запобіжний захід у вигляді тримання під вартою або продовжує його дію на строк, що не може перевищувати двох місяців. Копія ухвали вручається обвинуваченому, прокурору та направляється уповноваженій службовій особі місця ув'язнення.
До спливу продовженого строку суд зобов'язаний повторно розглянути питання доцільності продовження тримання обвинуваченого під вартою, якщо судове провадження не було завершене до його спливу.
ІІ. Позиція і клопотання учасників судового провадження.
1. Клопотання прокурора.
Прокурор в судовому засіданні звернулася до суду з письмовим клопотанням про продовження застосування щодо обвинуваченого ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою строком на 60 днів без визначення розміру застави, оскільки на думку прокурора вина обвинуваченого ОСОБА_4 підтверджується зібраними по справі доказами, а саме: протоколом прийняття заяви про вчинення кримінального правопорушення, показами потерпілого, його законного представника, протоколами пред'явлення осіб для впізнання за фотознімками, показами свідків, протоколами огляду місця події, протоколом огляду речей, протоколом перегляду відеозапису, протоколом проведення слідчого експерименту та іншими доказами в їх сукупності. При оцінці обставин, передбачених ст. 178 КПК України, сторона обвинувачення прийшла до висновку, що наявні докази вчинення ОСОБА_4 тяжкого кримінального правопорушення є вагомими та допустимими, отриманими у встановленому КПК України порядку, а у разі визнання обвинуваченого винуватим, останньому загрожує покарання від 7 до 10 років позбавлення волі.
Прокурор вказує, що метою застосування запобіжного заходу є забезпечення виконання обвинуваченим ОСОБА_4 , покладених на нього процесуальних обов'язків, передбачених КПК України, а також запобігання спробам переховуватись від суду, вчинити інше кримінальне правопорушення, тобто в межах вказаного кримінального провадження не зменшились ризики, передбачені ст. 177 КПК України, а саме: п. 1 ч. 1 ст. 177 КПК України, оскільки обвинувачений ОСОБА_4 може переховуватись від суду з метою уникнення кримінальної відповідальності, усвідомлюючи тяжкість можливого покарання, враховуючи, що раніше неодноразово судимий. Підтвердженням даного ризику є те, в ході судового розгляду даного кримінального провадження, під час дії запобіжного заходу у вигляді застави ОСОБА_4 навмисно ігнорував явки до суду, як наслідок, ухвалою Дніпровського районного суду м. Києва від 26.09.2023 обвинуваченого ОСОБА_4 оголошено у розшук, а судове провадження було зупинено. Обвинувачений ОСОБА_4 також перебував у розшуку на стадії досудового розслідування у зв'язку з невиконанням покладених на нього обов'язків, передбачених КПК; п. 5 ч. 1 ст. 177 КПК України - обвинувачений ОСОБА_4 може вчинити інше кримінальне правопорушення та продовжити свою злочинну діяльність, враховуючи те, що має не зняті та не погашені судимості за вчинення корисливих злочинів, офіційно не працює та немає постійного джерела доходу, що може спонукати його до вчинення нових злочинів.
Враховуючи вищенаведене, зважаючи на суспільний інтерес, який з урахуванням презумпції невинуватості, виправдовує відступ від принципу поваги до особистої свободи, визначеного Конвенцією про захист прав людини та основоположних свобод, що відповідає позиціям Європейського суду з прав людини, а також на те, що на даний час існують перелічені вище ризики, у зв'язку з чим прокурор вважає необхідним продовжити застосування відносно обвинуваченого ОСОБА_4 запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою.
2. Позиція сторін щодо заявлених клопотань.
В судовому засіданні прокурор підтримала клопотання щодо продовження строків тримання обвинуваченого під вартою, просила суд продовжити даний запобіжний захід.
Захисник обвинуваченого ОСОБА_4 - адвокат ОСОБА_5 заперечував проти продовження строку тримання обвинуваченого під вартою.
Обвинувачений заперечував проти клопотання прокурора та просив змінити йому запобіжний захід з тримання під вартою на цілодобовий домашній арешт.
Крім цього, захисником обвинуваченого ОСОБА_4 - адвокатом ОСОБА_5 заявлено клопотання про зміну запобіжного заходу з тримання під вартою на домашній арешт.
Клопотання обґрунтовує тим, що відсутні будь-які ризики, які б зумовили застосування до обвинуваченого найсуворішого запобіжного заходу у виді тримання під вартою. Вказує, що прокурором не надано обґрунтованості наявності будь-яких ризиків визначених ст. 177 КПК України, натомість слід врахувати міцність соціальних зв'язків обвинуваченого, зокрема, його спільне проживання та спільний побут з ОСОБА_8 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , від якої має малолітню дитину. Також вказано, що обвинувачений має батька та дядька. Серед іншого, обвинувачений має постійне місце проживання за адресою: АДРЕСА_1 , де він проживав разом з дружиною та малолітньою дитиною. Крім цього, в разі зміни запобіжного заходу з тримання під вартою на домашній арешт, такий запобіжний захід також враховується у строк відбуття покарання.
Обвинувачений в судовому засіданні підтримав клопотання свого захисника.
Прокурор в судовому засіданні заперечувала проти клопотання захисника обвинуваченого про зміну запобіжного заходу.
ІІІ. Положення закону, яким керувався суд.
Статтею 64 Конституції України передбачена можливість введення в Україні воєнного або надзвичайного стану. При цьому можуть встановлюватися певні обмеження прав і свобод людини із зазначенням строку дії цих обмежень.
Згідно зі ст.1 Закону України "Про правовий режим воєнного стану", воєнний стан - це особливий правовий режим, що вводиться в Україні або в окремих її місцевостях у разі збройної агресії чи загрози нападу, небезпеки державній незалежності України, її територіальній цілісності.
24.02.2022 року відповідно до пункту 20 частини першої статті 106 Конституції України, Закону України "Про правовий режим воєнного стану", Указом Президента України №64/2022 «Про введення воєнного стану в Україні» постановлено ввести в Україні воєнний стан строком на 30 діб.
Відповідно до статті 10 Закону України "Про правовий режим воєнного стану" у період воєнного стану не можуть бути припинені повноваження Президента України, Верховної Ради України, Кабінету Міністрів України, Уповноваженого Верховної Ради України з прав людини, а також судів, органів прокуратури України, органів, що здійснюють оперативно-розшукову діяльність, досудове розслідування, та органів, підрозділи яких здійснюють контррозвідувальну діяльність.
Згідно статті 122 цього закону в умовах правового режиму воєнного стану суди, органи та установи системи правосуддя діють виключно на підставі, в межах повноважень та в спосіб, визначені Конституцією України та законами України. Повноваження судів, органів та установ системи правосуддя, передбачені Конституцією України, в умовах правового режиму воєнного стану не можуть бути обмежені.
Згідно з ч. 1 ст. 177 КПК України метою застосування запобіжного заходу є забезпечення виконання підозрюваним, обвинуваченим покладених на нього процесуальних обов'язків, а також запобігання спробам:
1) переховуватися від органів досудового розслідування та/або суду;
2) знищити, сховати або спотворити будь-яку із речей чи документів, які мають істотне значення для встановлення обставин кримінального правопорушення;
3) незаконно впливати на потерпілого, свідка, іншого підозрюваного, обвинуваченого, експерта, спеціаліста у цьому ж кримінальному провадженні;
4) перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином;
5) вчинити інше кримінальне правопорушення чи продовжити кримінальне правопорушення, у якому підозрюється, обвинувачується.
У частині 2 статті 177 КПК України визначено, що підставою застосування запобіжного заходу є наявність обґрунтованої підозри у вчиненні особою кримінального правопорушення, а також наявність ризиків, які дають достатні підстави слідчому судді, суду вважати, що підозрюваний, обвинувачений, засуджений може здійснити дії, передбачені частиною першою цієї статті. Слідчий, прокурор не мають права ініціювати застосування запобіжного заходу без наявності для цього підстав, передбачених цим Кодексом.
Відповідно до вимог ст. 178 КПК України при вирішенні питання про обрання запобіжного заходу, крім наявності ризиків, зазначених у статті 177 цього Кодексу, слідчий суддя, суд на підставі наданих сторонами кримінального провадження матеріалів зобов'язаний оцінити в сукупності всі обставини, у тому числі:
1) вагомість наявних доказів про вчинення підозрюваним, обвинуваченим кримінального правопорушення;
2) тяжкість покарання, що загрожує відповідній особі у разі визнання підозрюваного, обвинуваченого винуватим у кримінальному правопорушенні, у вчиненні якого він підозрюється, обвинувачується;
3) вік та стан здоров'я підозрюваного, обвинуваченого;
4) міцність соціальних зв'язків підозрюваного, обвинуваченого в місці його постійного проживання, у тому числі наявність в нього родини й утриманців;
5) наявність у підозрюваного, обвинуваченого постійного місця роботи або навчання;
6) репутацію підозрюваного, обвинуваченого;
7) майновий стан підозрюваного, обвинуваченого;
8) наявність судимостей у підозрюваного, обвинуваченого;
9) дотримання підозрюваним, обвинуваченим умов застосованих запобіжних заходів, якщо вони застосовувалися до нього раніше;
10) наявність повідомлення особі про підозру у вчиненні іншого кримінального правопорушення;
11) розмір майнової шкоди, у завданні якої підозрюється, обвинувачується особа, або розмір доходу, в отриманні якого внаслідок вчинення кримінального правопорушення підозрюється, обвинувачується особа, а також вагомість наявних доказів, якими обґрунтовуються відповідні обставини;
12) ризик продовження чи повторення протиправної поведінки, зокрема ризик летальності, що його створює підозрюваний, обвинувачений, у тому числі у зв'язку з його доступом до зброї.
За правилами ч. 1 ст. 183 КПК України тримання під вартою є винятковим запобіжним заходом, який застосовується виключно у разі, якщо прокурор доведе, що жоден із більш м'яких запобіжних заходів не зможе запобігти ризикам, передбаченим ст. 177 цього Кодексу, крім випадків, передбачених ч. 5 ст. 176 цього Кодексу.
Слідчий суддя, суд при постановленні ухвали про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, враховуючи підстави та обставини, передбачені статтями 177 та 178 цього Кодексу, має право не визначити розмір застави у кримінальному провадженні:
1) щодо злочину, вчиненого із застосуванням насильства або погрозою його застосування;
2) щодо злочину, який спричинив загибель людини;
3) щодо особи, стосовно якої у цьому провадженні вже обирався запобіжний захід у вигляді застави, проте був порушений нею;
4) щодо злочину, передбаченого статтями 255-255-3 Кримінального кодексу України.
Відповідно до вимог ч. ч. 1, 3 ст. 28 КПК України під час кримінального провадження кожна процесуальна дія або процесуальне рішення повинні бути виконані або прийняті в розумні строки. Розумними вважаються строки, що є об'єктивно необхідними для виконання процесуальних дій та прийняття процесуальних рішень. Розумні строки не можуть перевищувати передбачені цим Кодексом строки виконання окремих процесуальних дій або прийняття окремих процесуальних рішень.
Критеріями для визначення розумності строків кримінального провадження є:
1) складність кримінального провадження, яка визначається з урахуванням кількості підозрюваних, обвинувачуваних та кримінальних правопорушень, щодо яких здійснюється провадження, обсягу та специфіки процесуальних дій, необхідних для здійснення досудового розслідування тощо;
2) поведінка учасників кримінального провадження;
3) спосіб здійснення слідчим, прокурором і судом своїх повноважень.
Відповідно до ст. 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» суди застосовують при розгляді справ Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод (далі - Конвенція) та практику ЄСПЛ як джерело права.
Частиною 5 статті 9 КПК України визначено, що кримінальне процесуальне законодавство України застосовується з урахуванням практики Європейського суду з прав людини.
При вирішенні питання доцільності продовження тримання обвинувачених під вартою та заявлених сторонами клопотань судом також враховано положення ст. 5 Конвенції про захист прав та основоположних свобод людини, а також практику ЄСПЛ, згідно з якими обмеження права особи на свободу і особисту недоторканість можливе лише в передбачених законом випадках за встановленою процедурою.
В кожному випадку, як підкреслює ЄСПЛ, суд своїм рішенням повинен забезпечити не тільки права обвинуваченого, а й високі стандарти охорони загальносуспільних прав та інтересів.
ЄСПЛ неодноразово у своїх рішеннях підкреслював, що наявність підстав для тримання особи під вартою має оцінюватися в кожному кримінальному провадженні з урахуванням конкретних обставин. Продовження тримання особи під вартою може бути виправдано тільки за наявності конкретного суспільного інтересу, який, незважаючи на презумпцію невинуватості, превалює над принципом поваги до свободи особистості (рішення ЄСПЛ у справі «Харченко проти України» від 10 лютого 2011 року).
При розгляді питання про доцільність тримання особи під вартою судовий орган повинен брати до уваги фактори, які можуть мати відношення до справи: характер (обставини) і тяжкість передбачуваного злочину; обґрунтованість доказів того, що саме ця особа вчинила злочин; покарання, яке можливо буде призначено в результаті засудження; характер, минуле, особисті та соціальні обставини життя особи, його зв'язки з суспільством.
Аналогічне відображення принципів вирішення питання застосування щодо особи запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою міститься і в положеннях ст. ст. 177, 178, 183 КПК України та враховано судом при розгляді клопотань учасників судового провадження.
Згідно положень ст. 201 КПК України, підозрюваний, обвинувачений, до якого застосовано запобіжний захід, його захисник, має право подати до місцевого суду, в межах територіальної юрисдикції якого здійснюється досудове розслідування, а в кримінальних провадженнях щодо кримінальних правопорушень, віднесених до підсудності Вищого антикорупційного суду, - до Вищого антикорупційного суду, клопотання про зміну запобіжного заходу, в тому числі про скасування чи зміну додаткових обов'язків, передбачених частиною п'ятою статті 194 цього Кодексу та покладених на нього слідчим суддею, судом, чи про зміну способу їх виконання.
ІV. Висновки та мотиви суду
Щодо клопотання захисника обвинуваченого ОСОБА_4 - адвоката ОСОБА_5 про зміну запобіжного заходу, суд вважає, що захисником обвинуваченого не доведено наявності обставин, які б підтверджували значне зменшення або зникнення встановлених раніше ризиків та які б давали підстави для зміни застосованого судом запобіжного заходу у виді тримання під вартою на домашній арешт, у зв'язку з чим у задоволенні клопотання про зміну запобіжного заходу слід відмовити через його необґрунтованість.
Відмовляючи у задоволенні клопотання захисника обвинуваченого про зміну запобіжного заходу, суд також приймає до уваги пояснення допитаних в судовому засіданні за клопотанням захисника батька обвинуваченого ОСОБА_9 , дядька обвинуваченого ОСОБА_10 та співмешканки обвинуваченого ОСОБА_8 .
Так, допитаний в судовому засіданні батько обвинуваченого ОСОБА_9 пояснив, що його син ОСОБА_4 перебуває на території України без будь яких дозвільних на це документів, офіційно не працевлаштований, натомість має змогу в разі звільнення його з-під варти постійно проживати разом з ним у орендованій квартирі.
На запитання суду щодо наявності такого дозволу з боку власника квартири на проживання в ній ОСОБА_4 у разі зміни останньому запобіжного заходу на домашній арешт, ОСОБА_9 зазначив, що власник квартири заперечувати не буде.
Допитаний в судовому засіданні дядько обвинуваченого ОСОБА_10 пояснив, що його племінник ОСОБА_4 проживає на території України тільки за рахунок батька, оскільки не працевлаштований.
Допитана судом співмешканка обвинуваченого ОСОБА_4 - ОСОБА_8 суду пояснила, що у разі зміни запобіжного заходу на домашній арешт, ОСОБА_4 має змогу проживати разом з нею у квартирі, яка належить її матері.
На запитання суду щодо наявності дозволу власника житла на проживання у ній обвинуваченого у разі зміни останньому запобіжного заходу на домашній арешт, ОСОБА_8 пояснила, що її матір, як власник квартири, наразі не знає про її наміри щодо надання ОСОБА_4 можливості там проживати.
Таким чином, на переконання суду та враховуючи, що обвинувачений ОСОБА_4 на території України перебуває без дозвільних на це документів та не має належним чином зареєстрованого постійного місця проживання, останній у разі зміни запобіжного заходу з тримання під вартою на домашній арешт має реальну змогу, серед іншого, переховуватися від суду.
Обґрунтованого висновку про реальну можливість обвинуваченого переховуватися від суду у разі зміни запобіжного заходу з тримання під вартою, суд дійшов також, враховуючи попереднє постановлення 26.09.2023 ухвали про оголошення обвинуваченого ОСОБА_4 у розшук.
Відносно клопотання прокурора, суд зазначає наступне.
Вислухавши думки учасників судового провадження, вивчивши клопотання, суд приходить до висновку про доцільність задоволення клопотання прокурора, виходячи з наступного.
Відповідно до ч. 1 ст. 331 КПК України, під час судового розгляду суд за клопотанням сторони обвинувачення або захисту має право своєю ухвалою змінити, скасувати, обрати або продовжити запобіжний захід щодо обвинуваченого.
Так, ОСОБА_4 обвинувачується у скоєні кримінального правопорушення проти власності за ч. 4 ст. 186 КК України, за який законом передбачено покарання у виді позбавлення волі на строк від семи до десяти років.
Вказані вище обставини, а також підвищена суспільна небезпека злочину, у вчиненні якого обвинувачується ОСОБА_4 на думку суду, дають підстави для висновку, що існують з боку обвинуваченого ризики, передбачені ст. 177 КПК України, а саме, можливість переховування від суду та вчинити інше кримінальне правопорушення.
На думку суду, жоден із більш м'яких запобіжних заходів, окрім тримання під вартою, не може запобігти зазначеним ризикам, передбаченим ст. 177 КПК України.
Не вирішуючи питання на даному етапі кримінального провадження про оцінку доказів з точки зору їх допустимості і достатності для визнання обвинуваченого винуватим чи невинуватим у вчиненні злочину, суд приходить до висновку, що вказані вище обставини, а також підвищена суспільна небезпека злочину, у вчиненні якого обвинувачується ОСОБА_4 дають підстави для висновку, що з боку обвинуваченого існують ризики, передбачені ст. 177 КПК України, а саме: можливість переховуватися від суду; незаконно впливати на потерпілих, свідків; перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином; вчинити інше кримінальне правопорушення.
При цьому, дані про зменшення або зникнення вказаних ризиків відсутні.
Суд зазначає, що поняття «обґрунтована підозра» не визначене в національному законодавстві, однак відповідно до вимог ч. 5 ст. 9 КПК України кримінальне процесуальне законодавство застосовується з урахуванням практики Європейського суду з прав людини, згідно якої «термін «обґрунтована підозра» означає те, що існують факти або інформація, які можуть переконати об'єктивного спостерігача в тому, що особа, про яку йдеться, могла вчинити правопорушення; вимога розумної підозри передбачає наявність доказів, які об'єктивно пов'язують підозрюваного з певним злочином і вони не повинні бути достатніми, щоб забезпечити засудження, але мають бути достатніми, щоб виправдати подальше розслідування або висунення звинувачення.
Також при вирішенні питання продовження строку тримання обвинуваченого ОСОБА_4 під вартою суд враховує, що право обвинуваченого на доступ до апеляційного суду та апеляційне оскарження кожного судового рішення, було захищено основоположними гарантіями, передбаченими статтею 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод та додатковим протоколом № 7 до Конвенції.
Щодо визначення розміру застави суд зазначає наступне.
Згідно з ч. 4 ст. 183 КПК України слідчий суддя, суд при постановленні ухвали про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, враховуючи підстави та обставини, передбачені статтями 177 та 178 цього Кодексу, має право не визначити розмір застави у кримінальному провадженні:
1) щодо злочину, вчиненого із застосуванням насильства або погрозою його застосування;
2) щодо злочину, який спричинив загибель людини;
3) щодо особи, стосовно якої у цьому провадженні вже обирався запобіжний захід у вигляді застави, проте був порушений нею.
Згідно практики Європейського суду з прав людини відмова у звільненні з-під варти під заставу може бути обґрунтованою і особа має утримуватися під вартою без визначення розміру застави, якщо його звільнення потягне реальну небезпеку спричинення шкоди у зв'язку з виникненням однієї з підстав для тримання під вартою; якщо введення умов звільнення під заставу чи інших розумних профілактичних заходів не може усунути цю небезпеку чи знизити її до рівня, при якому тримання особи під вартою стане безпідставним.
При постановленні даної ухвали про продовження строку дії запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, суд, відповідно до ч. 4 ст. 183 КПК України, враховуючи практику ЄСПЛ з цього питання, зазначені вище підстави та обставини, передбачені статтями 177 та 178 цього Кодексу, а також те, що ОСОБА_4 обвинувачується у вчиненні злочину вчиненого із застосуванням насильства по відношенню до неповнолітнього та враховуючи, що відносно ОСОБА_4 у цьому провадженні вже обирався запобіжний захід у вигляді застави, який був порушений ним, суд вважає за необхідне не визначати розмір застави у кримінальному провадженні, оскільки вказаний альтернативний запобіжний захід, на думку суду, не зможе забезпечити гарантії належної процесуальної поведінки обвинуваченого та запобігти наявним і дійсним ризикам, які на думку суду, є дійсними та реальними.
Таким чином, враховуючи в сукупності зазначені вище ризики, які на думку суду є наявними і достатніми для продовження тримання обвинуваченого під вартою, обставини, зазначені у ст. 178 КПК України, а також доведеність прокурором під час судового розгляду, що жоден із більш м'яких запобіжних заходів, передбачених ч. 1 ст. 176 КПК України, не може запобігти доведеним під час розгляду клопотання ризикам, суд вважає за необхідне продовжити щодо обвинуваченого ОСОБА_4 строк дії запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою в ДУ «Київський слідчий ізолятор» Міністерства юстиції України, на строк, що не може перевищувати двох місяців, без визначення розміру застави.
Керуючись ст. ст. 176 -178, 181, 183, 197, 201, 331, 372 КПК України, суд,-
У задоволенні клопотання захиника обвинуваченого ОСОБА_4 - адвоката ОСОБА_5 про зміну запобіжного заходу - відмовити.
Клопотання прокурора - задовольнити.
Продовжити строк тримання під вартою ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , в ДУ «Київський слідчий ізолятор» Міністерства юстиції України, на строк, що не може перевищувати двох місяців, тобто до 12 серпня 2024 року включно, без визначення розміру застави.
Ухвала діє 60 (шістдесят) днів та підлягає негайному виконанню після її проголошення.
Виконання ухвали доручити начальнику ДУ «Київський слідчий ізолятор» Міністерства юстиції України, якому направити її копію.
Копію ухвали вручити прокурору, захиснику, обвинуваченому та направити начальнику ДУ «Київський слідчий ізолятор» Міністерства юстиції України.
Ухвала може бути оскаржена безпосередньо до Київського апеляційного суду протягом п'яти днів з дня її оголошення, а особою, яка перебуває під вартою, - з моменту вручення їй копії судового рішення.
Суддя ОСОБА_1