Справа № 2-а-424/2010 р.
іменем України
25 жовтня 2010 року. Смт. Тростянець
Суддя Тростянецького районного суд Вінницької області Савченко С.М., розглянувши у порядку скороченого провадження адміністративну справу за позовною заявою ОСОБА_3 до управління Пенсійного фонду України у Тростянецькому районі Вінницької області, про визнання бездіяльності неправомірною, зобовязання вчинити дії,-
ОСОБА_3 звернувся в суд з позовною заявою до управління пенсійного фонду України у Тростянецькому районі Вінницької області про визнання бездіяльності неправомірною, зобовязання вчинити дії. Просив визнати неправомірними дії відповідача щодо відмови у перерахунку пенсії, яка виплачується йому як інваліду 3 групи, захворювання пов'язаного з роботами по ліквідації наслідків катастрофи на ЧАЕС. Також просив з 01.04.2010 року зобовязати відповідача здійснити перерахунок пенсії у відповідності до ст.ст. 50, 54, 67 Закону України “Про статус і соціальний захист громадян, що постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи”.
Вказав, що він являється пенсіонером та з 01.04.2010 року знаходиться на обліку в управлінні Пенсійного фонду України у Тростянецькому районі та отримує пенсію по інвалідності. Відповідно до довідки МСЕК він є інвалідом 3 групи з наслідками аварії на ЧАЕС. Та є особою, постраждалою внаслідок Чорнобильської катастрофи 1 категорії. 09.09.2010 року він звернувся із заявою до УПФ про проведення перерахунку та виплату йому пенсії виходячи із вимог, встановлених ст.ст. 50, 54 Закону України «Про статус соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи», яка передбачає, що розмір пенсії для інвалідів, щодо яких встановлено зв'язок з Чорнобильською катастрофою, не може бути нижчим по третій групі інвалідності, як 6 мінімальних пенсій за віком. Однак, у проведені перерахунку йому відмовлено.
Відповідачем УПФ України у Тростянецькому районі, подано заперечення на позов, в якому просить суд в задоволенні позову відмовити. В обґрунтування своїх доводів зазначив, що фінансування вказаних виплат передбачено із коштів Державного бюджету України, а не з бюджету Пенсійного фонду. Законом України «Про державний бюджет України на 2010 рік» не було передбачено фінансування зазначених витрат в тому розмірі, в якому вважає позивач. Тому управління не мало права фінансувати виплату позивачу державної пенсії в розмірі 6 мінімальних пенсій за віком та додаткову пенсію в розмірі 50 % мінімальної пенсії за віком оскільки не було відповідних бюджетних призначень. Крім того, поняття мінімального розміру пенсії, визначене ст. 28 ЗУ “Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування”, та застосовується виключно для визначення розмірів пенсій, призначених згідно з цим законом. Також вказав, що не підлягає задоволенню позовна вимога про подальше проведення щомісячних виплат допомоги дітям війни, оскільки суд не наділений повноваженнями на прийняття рішень з приводу правовідносин, які не настали.
Суд, дослідивши матеріали справи, вважає, що позов підлягає задоволенню частково з наступних підстав.
Позивач являється пенсіонером та з 01.04.2010 року знаходиться на обліку в управлінні Пенсійного фонду України у Тростянецькому районі та отримує пенсію по інвалідності. Відповідно до довідки МСЕК № 318960 він є інвалідом 3 групи, інвалідність встановлена безстроково. Відповідно до посвідчення серії А № НОМЕР_1 він є особою, постраждалою внаслідок Чорнобильської катастрофи 1 категорії. Згідно експертного висновку Вінницької регіональної міжвідомчої експертної комісії № 347 від 17.04.04 року визнано причинний зв'язок між його захворюванням та роботами пов'язаними з виконанням обов'язків військової служби по ліквідації наслідків аварії на ЧАЕС.
Відповідно до ст.14 Закону України № 796-ХІІ від 28 лютого 1991 року "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи" віднесений до І категорії осіб, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи.
Відповідно до ч. 1 ст. 46 Конституції України громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом.
Статтею 49 Закону України № 796-XII визначено, що пенсії особам, віднесеним до категорій 1,2,3,4 встановлюються у вигляді: а) державної пенсії; б) додаткової пенсії за шкоду, заподіяну здоров'ю, яка призначається після виникнення права на державну пенсію.
Статтею 54 Закону України № 796-ХІІ встановлено, що розміри пенсій для інвалідів, щодо яких встановлено зв'язок з Чорнобильською катастрофою, не можуть бути нижчими по III групі інвалідності - 6 мінімальних пенсій за віком.
Згідно ст. 50 Закону № 796-ХІІ особам, віднесеним до категорії 1, призначається щомісячна додаткова пенсія за шкоду, заподіяну здоров'ю, інвалідам III групи, дітям-інвалідам, а також хворим внаслідок Чорнобильської катастрофи на променеву хворобу - 50 процентів мінімальної пенсії за віком.
Як вбачається із відповіді відповідача, позивач не отримував пенсії у розмірах, визначених статтями 50,54 Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи".
Законом України від 28.12.2007 р. N 107-VI «Про Державний бюджет України на 2008 рік та про внесення змін до деяких законодавчих актів України» до Закону № 796-XII були внесені зміни, відповідно до яких з 01.01.2008 року у всіх випадках пенсії для інвалідів IIІ групи, щодо яких встановлено зв'язок з Чорнобильської катастрофою не можуть бути нижчими 150% прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність, а додаткова пенсія становила інвалідам IIІ групи 15% прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність.
Однак 22.05.2008 року Конституційним Судом України було винесено рішення за №10-рп, яким вищезазначені зміни до Закону № 796-XII були визнані неконституційними.
Відповідно до частини другої статті 152 Конституції України закони, інші правові акти або їх окремі положення, що визнані неконституційними, втрачають чинність з дня ухвалення Конституційним Судом України рішення про їх неконституційність.
Таким чином, з 22.05.2008 року спірні відносини регулюються відповідно до ст.ст. 50, 54 Закону України «Про статус та соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи», згідно з якими у позивача існує право на обчислення та виплату пенсії у встановленому Законом розмірі, і тому позивач має право на призначення пенсії в розмірі, не нижчому 6 мінімальних пенсій за віком та щомісячної додаткової пенсії за шкоду, заподіяну здоров'ю, у розмірі 50 процентів мінімальної пенсії за віком.
Відповідно до ст.64 Конституції України конституційні права і свободи людини і громадянина не можуть бути обмежені, крім випадків, передбачених Конституцією України. Таким чином, доводи відповідача, в частині неврегульованості на законодавчому рівні порядку здійснення виплати пенсії, не може бути підставою для відмови в задоволенні позову.
Щодо доводів відповідача стосовно відсутності підстав для застосування до спірних правовідносин ст.28 Закону України „Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування”, щодо розрахункової величини мінімальної пенсії за віком, суд приходить до наступних висновків. За чинним законодавством розмір мінімальної пенсії за віком визначається лише за правилами, передбаченими ст.28 Закону України „Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування”, іншого нормативно-правового акта, який би визначав цей розмір або встановлював інший розмір, немає.
Згідно ч. 1 ст. 17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини", суди України, при розгляді справ, застосовують Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод та Протоколи до неї, а також практику Європейського суду - як джерело права.
Зважаючи на позицію Європейського Суду з прав людини, відповідно до якої держава не може посилатися на відсутність певного нормативного акту, який визначає механізм реалізації прав та свобод громадян, закріплених у конституційних та інших актах, а громадяни повинні мати змогу покладатися на зобов'язання взяті державою, навіть якщо такі зобов"язання містяться у законодавчому акті, який загалом не має автоматичної прямої дії (Yvonne van Duyn v. Ноme Оffiсе (Саsе 41/74 vаn Duyn v. Ноme Оffiсе). Крім того, в даному випадку мінімальний розмір пенсії за віком використовується лише як розрахункова величина для визначення розміру пенсії, передбаченої Законом України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи", що на думку суду не суперечить вимогам ст. 28 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування».
Відповідно до ч. 1, 2 ст. 99 КАС України, адміністративний позов може бути подано в межах строку звернення до адміністративного суду, встановленого цим Кодексом або іншими законами. Для звернення до адміністративного суду за захистом прав, свобод та інтересів особи встановлюється шестимісячний строк, який, якщо не встановлено інше, обчислюється з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.
Тобто, чинне законодавство, встановленими строками, обмежує звернення до суду за захистом прав, свобод та інтересів.
Відповідно до ст. 100 КАС України, адміністративний позов, поданий після закінчення строків, установлених законом, залишається без розгляду, якщо суд за заявою особи, яка його подала, не знайде підстав для поновлення строку,про що постановляється ухвала.
В позовній заяві позивач просить відновити його порушені права з 1 квітня 2010 року.
Суд вважає, що оскільки закони та підзаконні нормативно-правові акти публікуються у пресі, кожна особа, за наявності бажання, може мати доступ до цієї інформації. Державна пенсія та щомісячна додаткова пенсія за шкоду, заподіяну здоров'ю, передбачені статтями 50, 54 Закону України № 796-XII, повинні виплачуватись щомісячно. Тож позивач кожного місяця, отримуючи пенсію, знав про її розмір та мав знати про порушення наданого йому законом права. Позов був заявлений до суду 06.10.2010 року, а тому суд вважає, що позовні вимоги можуть бути задоволені лише в межах передбаченого ст. 99 КАС України шестимісячного строку - з 06.04.2010 року до 06.10.2010 року.
Суд не може взяти до уваги посилання відповідача на правомірність своїх дій по нездійсненню належних позивачу нарахувань та виплат пенсії, як інваліду 3 групи 1 категорії, через відсутність бюджетних коштів для цієї мети, оскільки питання фінансування цих видатків не є предметом спору, що розглядається.
Європейський суд з прав людини при розгляді справи "Кечко проти України" зауважив, що в межах свободи дій держави визначати які надбавки виплачувати своїм робітникам з державного бюджету. Держава може вводити, припиняти чи закінчити виплату таких надбавок, вносячи відповідні зміни в законодавство. Однак, якщо чинне правове положення передбачає виплату певних надбавок і дотримано всі вимоги, необхідні для цього, органи влади не можуть свідомо відмовляти у цих випадках, доки відповідні положення є чинними. Органи державної влади не можуть посилатись на відсутність коштів, як на причину невиконання своїх обов'язків.
Згідно ст. 71 КАСУ обов'язок доказування покладається на відповідача - суб'єкта владних повноважень, якщо він заперечує проти позову. Суд вважає, що відповідачем не доведено та не надано суду доказів щодо вчинення будь-яких дій для забезпечення виконання покладеного на нього обов'язку щодо нарахування та виплати позивачу пенсії у розмірі, встановленому Законом України „Про соціальний захист дітей війни” та Законом України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи». Отже, відсутність коштів у відповідача, який не вчинив жодної дії щодо їх отримання для забезпечення виконання своїх зобов'язань або невиконання іншим органом виконавчої влади свого обов'язку щодо виділення коштів на здійснення позивачу доплат, гарантованих йому Конституцією України, не є підставою для відмови в задоволенні позову та визнання правомірними дій або бездіяльності відповідача.
Відповідно до ст.6 ч.2 Конституції України органи законодавчої, виконавчої та судової влади здійснюють свої повноваження у встановлених Конституцією межах і відповідно до законів України.
Оскільки функція здійснення перерахунку та нарахування пенсії покладена на відповідача, якому надані такі повноваження, то обов'язок по нарахуванню та виплаті позивачу підвищення до пенсії, яка передбачена Законом України „Про соціальний захист дітей війни”, покладено саме на територіальні органи Пенсійного фонду України.
Що ж стосується вимог про зобов'язання провести перерахунок та виплату пенсії в подальшому, то вони задоволенню не підлягають, оскільки, на час ухвалення судового рішення, у суду відсутні дані про порушення права позивача після подачі ним позову та позивачем не наведено доказів можливих порушень його прав з боку відповідача у майбутньому. На час подачі позову, позивач фактично просив задовольнити вимоги на майбутнє, що не передбачено законодавством України. Позовні вимоги, в ході розгляду справи, позивачем не змінювались.
На підставі викладеного, керуючись ст. 6, 22, 46, 152 Конституції України, Законом України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини», ст.ст. 48, 50, 54, 58, 67 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи», ст. 28 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», рішенням Конституційного Суду України №10-рп/2008 від 22.05.2008р., ст.ст. 8-12, 17, 99, 100, 159-163,183-2 КАС України ,
Адміністративний позов задовольнити частково.
Визнати неправомірними дії управління Пенсійного фонду України у Тростянецькому районі щодо нарахування та виплати ОСОБА_3 пенсії в розмірі нижчому ніж встановлено статтями 50, 54 Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи" для інваліда 3 групи, щодо якого встановлено зв'язок з Чорнобильською катастрофою за період з 6 квітня 2010 року до 6 жовтня 2010 року.
Зобов'язати Управління Пенсійного фонду України у Тростянецькому районі здійснити перерахунок та виплату ОСОБА_3 визначені статтями 50, 54 Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи" пенсію для інвалідів, щодо яких встановлено зв'язок з Чорнобильською катастрофою, в розмірі 6 мінімальних пенсій за віком а також щомісячну додаткову пенсію за шкоду, заподіяну здоров'ю, в розмірі 50 % мінімальної пенсії за віком, виходячи з розміру мінімальної пенсії за віком, встановленої ч. 1 ст. 28 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування", з урахуванням встановленого законодавством прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність за період з 6 квітня 2010 року до 6 жовтня 2010 року із урахуванням проведених виплат за вказаний період.
В задоволенні решти позовних вимог - відмовити.
Відповідно до ст. 256 КАС України, постанова суду, прийнята в порядку скороченого провадження виконується негайно.
Постанова, прийнята у скороченому провадженні, крім випадків її оскарження в апеляційному порядку, є остаточною.
Апеляційна скарга на постанову суду може бути подана протягом десяти днів з дня отримання копії постанови до адміністративного суду апеляційної інстанції через Тростянецький районний суд з одночасним направленням копії апеляційної скарги до суду апеляційної інстанції.
Суддя: /підпис/
Згідно з оригіналом.
Суддя Тростянецького районного суду С.М. Савченко