Справа № 344/5363/24
Провадження № 33/4808/587/24
Категорія ч. 5 ст. 173-4 КУпАП
Головуючий у 1 інстанції Руденко Д. М.
Суддя-доповідач Повзло
17 червня 2024 року м. Івано-Франківськ
Суддя Судової палати з розгляду кримінальних справ Івано-Франківського апеляційного суду Повзло В.В., за участю особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, ОСОБА_1 , захисника Івасишин З.З., законного представника потерпілого ОСОБА_2 ,
розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу законного представника потерпілого ОСОБА_2 , на постанову судді Івано-Франківського міського суду Івано-Франківської області від 29 квітня 2024 року, якою закрито провадження у справі про притягнення
ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , жительки АДРЕСА_1 ,
до адміністративної відповідальності за ч. 5 ст. 173-4 КУпАП в зв'язку з відсутністю події та складу адміністративного правопорушення,
Суддею суду першої інстанції закрито провадження щодо ОСОБА_1 за ч. 5 ст. 173-4 КУпАП у зв'язку з відсутністю події та складу адміністративного правопорушення.
Встановлено, що згідно з протоколом про адміністративне правопорушення серії ВАД № 205707 від 01 березня 2024 року, ОСОБА_1 обвинувачувалась у тому, що 01 березня 2024 року близько 13 год. 00 хв. в м. Івано-Франківську, по вул. Південний бульвар, 24, директор ліцею № 4 ОСОБА_1 не повідомила у встановленому законом порядку уповноваженим підрозділам органів Національної поліції України про випадок булінгу (цькування) учасника освітнього процесу ОСОБА_3 , 2011 року народження, чим вчинила правопорушення, відповідальність за яке передбачена ч. 5 ст. 173-4 Кодексу України про адміністративні правопорушення.
Законний представник потерпілого ОСОБА_2 в апеляційній скарзі просить скасувати постанову судді щодо ОСОБА_1 за ч. 5 ст. 173-4 КУпАП та справу направити до Івано-Франківського міського суду для продовження розгляду.
Вважає, що постанова є незаконною, необґрунтованою, такою, що прийнята з порушенням норм процесуального права та неправильним застосуванням норм матеріального права, судом не враховано обставини, що мають значення для правильного вирішення справи, встановлення наявності події та складу адміністративного правопорушення, що є підставою для її скасування, а також, що суд першої інстанції формально підійшов до вирішення справи та позбавив апелянта права на захист. Стверджує, що протокол про адміністративне правопорушення серії ВАД №205707 від 01 березня 2024 року складений всупереч вимог ст.ст. 251, 256 КУпАП, зокрема не відповідає дійсним обставинам справи, не в повній мірі розкрито суть правопорушення, без зазначення свідків та без зазначення даних, які б вказували на ознаки вчинення ОСОБА_1 адміністративного правопорушення за ч. 5 ст. 173-4 КупАП. Вказує, що від ОСОБА_1 було відібрано особисте письмове пояснення, згідно якого вона пояснила, що правоохоронні органи з приводу булінгу в навчальному закладі не повідомила, оскільки не було обізнана з алгоритмом дій у разі отримання заяви про випадок булінгу, а тільки усно повідомила поліцейського. Зазначає, що усне повідомлення інспектора ювенальної превенції ВП РУП в Івано-Франківській області, який закріплений за територією, на якій розташований ліцей №4 Івано-Франківської міської ради, про факт булінгу, на що посилається ОСОБА_4 , не є належним виконанням обов'язку повідомлення керівником закладу освіти про випадок булінгу (цькування) територіального органу Національної поліції України. Вважає, що неповідомлення ОСОБА_1 суду першої інстанції імені та прізвища інспектора ювенальної превенції ВП РУП в Івано-Франківській області, якому вона ніби-то повідомила про факт булінгу - це спроба ввести суд в оману щодо дійсних обставин справи та таким чином уникнути відповідальності. Стверджує, що не з?ясування таких обставин судом першої інстанції шляхом виклику та допиту в судовому засіданні інспектора ювенальної превенції ВП РУП в Івано-Франківській області, якому ОСОБА_1 повідомила про факт булінгу з метою підтвердження або спростування таких обставин свідчить неповноту судового розгляду.
В письмових поясненнях-доповненнях до апеляційної скарги ОСОБА_2 зазначає, що твердження суду про те, що протокол складено з порушенням передбаченого ст. 254 КУпАП строку, внаслідок чого відсутні подія та склад адміністративного правопорушення, не підтверджується, і само по собі не спростовує наявність в діях ОСОБА_1 складу адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 5 ст. 173-4 КУпАП, враховуючи наявність в матеріалах справи звернення ОСОБА_2 та Департаменту освіти і науки Івано-Франківської МР значної кількості беззаперечних доказів на підтвердження доведеності вини ОСОБА_4 .
Захисник Івасишин З.З. в інтересах ОСОБА_1 подала клопотання про виклик свідків та витребовування доказів від 27 травня 2024 року (а.с. 93-95) від якого сторона захисту відмовилась під час апеляційного розгляду.
Представник потерпілої-адвокат Денега Д.М. в судове засідання апеляційного суду не з'явився, належним чином повідомлений про час та місце апеляційного розгляду.
Відповідно до ч. 6 ст. 294 КУпАП неявка в судове засідання особи, яка подала скаргу, інших осіб, які беруть участь у провадженні у справі про адміністративне правопорушення, не перешкоджає розгляду справи, крім випадків, коли є поважні причини неявки або в суду відсутня інформація про належне повідомлення цих осіб.
За таких обставин, відповідно до ч. 6 ст. 294 КУпАП, а також з метою реалізації права на справедливий судовий розгляд упродовж розумного строку, вважаю за можливе розглянути апеляційну скаргу у відсутність представника потерпілої-адвоката Денеги Д.М.
В судове засідання апеляційного суду з'явились особа, яка притягається до адміністративної відповідальності, ОСОБА_1 , якій роз'ясненні права, передбачені ст. 268 КУпАП, її захисник Івасишин З.З., якій роз'яснені права, передбачені ст. 271 КУпАП, та законний представник потерпілого ОСОБА_2 , якій роз'яснені права, передбачені ст. 270 КУпАП.
Законний представник потерпілого ОСОБА_2 просила задовольнити апеляційну скаргу, визнати ОСОБА_1 винуватою у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 5 ст. 173-4 КУпАП.
ОСОБА_1 та її захисник Івасишин З.З. заперечували проти задоволення апеляційної скарги, вважають оскаржену постанову законною та обґрунтованою.
Заслухавши доводи сторін, перевіривши матеріали справи, мотиви і доводи апеляційної скарги, доходжу висновку, що в її задоволенні необхідно відмовити.
Відповідно до ст. 294 КУпАП апеляційний суд переглядає справу в межах апеляційної скарги.
Перевіряючи доводи апеляційної скарги, враховую недосконалість КУпАП, який було введено в дію Постановою Верховної Ради Української РСР №8074-10 від 07.12.1984 року, вважає за необхідне здійснювати правосуддя, виходячи з загальних принципів здійснення судочинства, з метою забезпечення справедливої процедури і юридичної визначеності.
Крім того, вважаю за необхідне звернути увагу на те, що ЄСПЛ неодноразово зазначав, що повноваження вищих судових органів стосовно перегляду мають реалізовуватися для виправлення судових помилок та недоліків судочинства, але не для здійснення нового судового розгляду («Пономарьов проти України»).
Враховуючи, що в апеляційній скарзі стверджується, що суд першої інстанції прийшов до безпідставного висновку про не доведеність вини у вчиненні правопорушення, вважаю за необхідне у повному обсязі перевірити вищевказані доводи.
За змістом ст. 7 КУпАП провадження в справах про адміністративні правопорушення повинно здійснюватися на основі суворого дотримання законності.
Згідно вимог ст. 245 КУпАП завданням провадження у справах про адміністративне правопорушення є всебічне, повне і об'єктивне з'ясування обставин кожної справи, вирішення її у точній відповідності із законом.
Відповідно до вимог ст. 280 КУпАП орган (посадова особа) при розгляді справи про адміністративне правопорушення зобов'язаний з'ясувати: чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна дана особа в його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, а також з'ясувати інші обставини, які мають значення для правильного вирішення справи.
Крім того, статтею 251 КУпАП передбачено, що доказами в справі про адміністративне правопорушення є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку встановлюється наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, потерпілих, свідків, висновком експерта, речовими доказами, та іншими.
При розгляді справи про адміністративне правопорушення, щодо ОСОБА_1 , суддею, у відповідності з ст. ст. 245; 251; 252; 280 КУпАП, були повно встановлені обставини події на підставі наявних в матеріалах справи та досліджених в судовому засіданні доказів, які оцінені судом першої інстанції в їх сукупності.
Відповідно до ст. 252 КУпАП суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному дослідженні всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом та правосвідомістю.
Перевіряючи доводи апеляційної скарги, враховую, що притягнення до адміністративної відповідальності повинно мати певне підґрунтя в національному законодавстві. При цьому, закон, яким передбачено таку відповідальність повинен бути доступним для відповідної особи, яка повинна мати можливість передбачити його наслідки, та бути сумісним із верховенством права. Це формулювання передбачає, що національний закон повинен бути достатньо передбачуваним у своїх формулюваннях для надання особам необхідної інформації щодо обставин та умов, за яких органи влади можуть вдатись до заходів, які впливають на їх права, гарантовані Конвенцією про захист прав людини і основоположних свобод.
В своїх судових рішеннях Європейський Суд з прав людини неодноразово вказував на те, що формулювання обвинувачення є важливою умовою справедливого та об'єктивного судового розгляду.
В рішенні у справі «Маттоціа проти Італії» Європейський Суд зазначив, що «обвинувачений у вчиненні злочину має бути негайно і детально проінформований про причину обвинувачення, тобто про ті факти матеріальної дійсності, які нібито мали місце і є підставою для висунення обвинувачення». Хоча ступінь «детальності» інформування обвинуваченого залежить від обставин конкретної справи, однак у будь-якому випадку відомості, надані обвинуваченому, повинні бути достатніми для повного розуміння останнім суті висунутого проти нього обвинувачення, що є необхідним для підготовки адекватного захисту.
Відповідно до ч. 5 ст. 173-4 КУпАП неповідомлення керівником закладу освіти уповноваженим підрозділам органів Національної поліції України про випадки булінгу (цькування) учасника освітнього процесу тягне за собою накладення штрафу від п'ятдесяти до ста неоподатковуваних мінімумів доходів громадян або виправні роботи на строк до одного місяця з відрахуванням до двадцяти процентів заробітку.
Згідно п. 2 Розділу ІІ «Порядку реагування на випадки булінгу (цькування)», затвердженого Наказом Міністерства освіти та науки України 28.12.2019 року № 1646, керівник закладу освіти у разі отримання заяви або повідомлення про випадок булінгу (цькування): невідкладно у строк, що не перевищує однієї доби, повідомляє територіальний орган (підрозділ) Національної поліції України, принаймні одного з батьків або інших законних представників малолітньої чи неповнолітньої особи, яка стала стороною булінгу (цькування).
Вважаю, що зазначена постанова судді суду першої інстанції є законною та обґрунтованою.
З протоколу про адміністративне правопорушення серії ВАД № 205707 від 01 березня 2024 року вбачається, що ОСОБА_1 обвинувачувалась у вчиненні адміністративного правопорушення за наступних обставин: 01 березня 2024 року близько 13 год. 00 хв. в АДРЕСА_2 , директор ліцею № 4 ОСОБА_1 не повідомила у встановленому законом порядку уповноваженим підрозділам органів Національної поліції України про випадок булінгу (цькування) учасника освітнього процесу ОСОБА_3 , 2011 року народження.
Суть адміністративного правопорушення викладена без конкретизації об'єктивних ознак складу адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 5 ст. 173-4 КУпАП, зокрема, в протоколі не в повністю розкрито суть правопорушення, не зазначені свідки, які б могли підтвердити чи спростувати наведене у протоколі, не зазначені будь-які інші дані, які б вказували на ознаки вчинення ОСОБА_1 01 березня 2024 року адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 5 ст. 173-4 КУпАП.
Під час розгляду справи про адміністративне правопорушення суддя зобов'язаний встановити: місце, час та спосіб вчинення правопорушення.
Так, у протоколі про адміністративне правопорушення серії ВАД № 205707 від 01 березня 2024 року зазначено, що дане правопорушення вчинено ОСОБА_1 01 березня 2024 року.
Разом з тим, у судовому засіданні апеляційного суду встановлено, що ОСОБА_1 20.02.2024 року отримала усне повідомлення про випадок булінгу від матері потерпілого та керівника класу, а 22.02.2024 року матір потерпілого ОСОБА_3 надала письмову заяву про порушення прав та законних інтересів її сина внаслідок булінгу в школі.
Такий висновок підтверджується: даними з копії листа директора Департаменту освіти та науки, де зазначено, що під час зустрічі класний керівник ОСОБА_5 надала додаткові пояснення про те, що особисто, в усній формі, повідомила директора закладу освіти ОСОБА_1 про можливий факт булінгу (цькування) 20.02.2024 року близько 12 год. 00 хв.; копією письмових пояснень класного керівника ОСОБА_5 , яка особисто зазначила, що 20.02.2024 року повідомила директору ОСОБА_1 про те, що громадянка ОСОБА_2 хоче з нею поспілкуватись стосовно цькування однокласниками її сина ОСОБА_3 ; DVD-R диском, на якому знаходиться відеозапис розмови ОСОБА_1 з матір'ю потерпілого ОСОБА_3 20.02.2024 року, де матір потерпілого зазначає, що її сина ображають у школі; усними та письмовими поясненнями ОСОБА_1 про те, що 22.02.2024 року матір потерпілого прийшла до школи та принесла письмову заяву щодо вчинення булінгу стосовно її сина ОСОБА_3 , яка була зареєстрована у встановленому порядку.
Таким чином, сукупність даних, що містяться в матеріалах справи доводять, що вказане правопорушення не мало місце 01 березня 2024 року, як зазначено у протоколі.
Протокол про адміністративне правопорушення є не тільки джерелом доказів у справі, але й актом обвинувачення у вчиненні конкретного адміністративного правопорушення.
Протокол про адміністративне правопорушення є офіційним документом і до нього висуваються певні вимоги. Обов'язок щодо належного складання протоколу про адміністративне правопорушення та надання доказів на підтвердження викладених в протоколі відомостей покладається на особу, яка його складає та не може бути перекладено на суд.
З огляду на викладене, суд першої інстанції дійшов правильного висновку, що зазначений протокол щодо ОСОБА_1 за ч. 5 ст. 173-4 КУпАП, складений у такий спосіб, який завідомо унеможливлює притягнення особи до відповідальності.
Водночас суд не може вийти за межі такого обвинувачення або уточнити в судовому рішенні фабулу правопорушення, усунути певні розбіжності або неточності, які мали місце в протоколі про адміністративне правопорушення, оскільки в такому випадку суд перебиратиме на себе функції сторони обвинувачення, чим порушить принцип рівності сторін і вимоги змагальності процесу. За таких обставин особа буде позбавлена можливості захищатися від висунутого проти неї обвинувачення перед незалежним судом. Навпаки, вона буде змушена захищатися від обвинувачення, яке, по суті, судом підтримується.
За приписами ч. 2 ст. 251 КУпАП обов'язок щодо збирання доказів покладається на осіб, уповноважених на складання протоколів про адміністративне правопорушення.
Належних та допустимих доказів, якими б підтверджувалася суть адміністративного правопорушення, зазначеного у протоколі, орган, уповноважений на його складання, до матеріалів справи не долучив.
Відповідно до Конституції України усі сумніви щодо доведеності вини особи тлумачаться на її користь (ч. 3 ст. 62).
Обставин, які б підтверджували позицію законного представника потерпілого ОСОБА_2 щодо незаконності постанови суду першої інстанції та наявності підстав для її скасування за результатами апеляційного розгляду не встановлено, а тому її необхідно залишити без змін.
Керуючись ст. 294 КУпАП,
Апеляційну скаргу законного представника потерпілої ОСОБА_2 залишити без задоволення.
Постанову Івано-Франківського міського суду Івано-Франківської області від 29 квітня 2024 року, якою закрито провадження по справі щодо ОСОБА_1 за ч. 5 ст. 173-4 КУпАП залишити без змін.
Постанова апеляційного суду набирає законної сили негайно після її винесення, є остаточною й оскарженню не підлягає.
Суддя В.В. Повзло