Справа № 346/1249/24
Провадження № 33/4808/489/24
Категорія ст.172-15 ч.2 КУпАП
Головуючий у 1 інстанції Беркещук Б. Б.
Суддя-доповідач Васильєв
12 червня 2024 року м. Івано-Франківськ
Суддя Івано-Франківського апеляційного суду Васильєв О.П.,
за участю прокурора Негрича Н. М.
особи, яка притягається до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 та її захисника адвоката Дикун І.В.,
розглянувши справу про адміністративне правопорушення за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на постанову Коломийського міськрайонного суду Івано-Франківської області від 01квітня 2024 року, якою
ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , місце проживання і реєстрації АДРЕСА_1 , заступника командира 140 роти охорони з морально-психологічного забезпечення військової частини НОМЕР_1 ,
визнано винною у вчиненні адміністративних правопорушень, передбачених ч.2 ст. 172-15 КУпАП та у відповідності до ст.36 КУпАП накладено адміністративне стягнення у виді штрафу в розмірі 1000(одна тисяча) неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що становить 17000 (сімнадцять тисяч) грн.,-
встановив:
Судоми першої інстанції встановлено, що ОСОБА_1 будучи військовою службовою особою недбало ставилася до військової служби в умовах особливого періоду.
Судом першої інстанції встановлено, що вказане адміністративне правопорушення вчинено за наступних обставин.
Так, судом першої інстанції встановлено, що старший лейтенант ОСОБА_1 проходить військову службу у військовій частині НОМЕР_1 , яка за своїм військовим званням та службовими обов'язками наділена організаційно-розпорядчими та адміністративно-господарськими функціями і є військовою службовою особою.
Указом Президента України «Про введення воєнного стану в Україні» від 24.02.2022 N? 64/2022, затвердженого Законом України від 24.02.2022 N? 2102-ІХ, в Україні з 05 год. 30 хв. 24.02.2022 введено воєнний стан строком на 30 діб.
В подальшому, строк дії введеного на території України воєнного стану продовжено Указом Президента України «Про продовження строку дії воєнного стану в У країні» від 14.03.2022 N? 133/2022, затвердженим Законом України від 15.03.2022 N? 2119-I, Указом Президента України «Про продовження строку дії воєнного стану в у країні» від 18.04.2022 N? 259/2022, затвердженим Законом України від 21.04.2022 N? 2212-IX, Указом Президента України «Про продовження строку дії воєнного стану в Україні» від 17.05.2022 N? 341/2022, затвердженим Законом України від 22.05.2022 N? 2263-IX, Указом Президента України «Про продовження строку дії воєнного стану в Україні» від 12.08.2022 N? 573/2022, затвердженим Законом України від 15.08.2022 N? 2500-ІХ, указом Президента України «Про продовження строку дії воєнного стану в Україні» від 07.11.2022 N? 757/2022, затвердженим Законом України від 16.11.2022 N? 2738- ІХ, Указом Президента України від 06.02.2023 N? 58/2023, затвердженим Законом України від 07.02.2023 N? 2915-IX, Указом Президента України від 01.05.2023 N? 254/2023, затвердженим Законом України від 02.05.2023 N? 3057-ІХ, Указом Президента України від 26.07.2023 N? 451/2023, затвердженим Законом України від 27.07.2023 N? 3275-1X, - до 16.11.2023.
Зміст правового режиму воєнного стану, порядок його введення та скасування, правові засади діяльності органів державної влади, військового командування, військових адміністрацій, органів місцевого самоврядування, підприємств, установ та організацій в умовах воєнного стану, гарантії прав і свобод людини і громадянина та прав і законних інтересів юридичних осіб врегульовано положеннями Закону України «Про правовий режим воєнного стану». Станом на даний час, в Україні діє правовий режим воєнного стану.
Законом України N? 2839-1X від 13.12.2022 «Про внесення змін до Кодексу України про адміністративні правопорушення, Кримінального кодексу України та інших законодавчих актів України щодо особливостей несення військової служби в умовах воєнного стану чи в бойовій обстановці» внесено зміни до ст. 172-10 Кодексу України про адміністративні правопорушення, а саме у частині другій цієї статті абзац перший доповнити словами «крім воєнного стану».
Встановлено, що військовослужбовець військової частини НОМЕР_1 солдат ОСОБА_2 близько 08 год. 30 хв. 02.03.2024 не виконав усне розпорядження начальника штабу - першого заступника командира військової частини НОМЕР_1 підполковника ОСОБА_3 .
Тобто, у діях солдата ОСОБА_2 вбачаються ознаками складу кримінального правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 403 КК України.
Близько 14 год. 00 хв. 03.03.2024, старший лейтенант ОСОБА_1 , перебуваючи у штабі приміщення військової частини НОМЕР_1 , підготувала та в подальшому передала на підпис та затвердження командиру військової частини НОМЕР_1 підполковнику ОСОБА_4 протокол про військове адміністративне правопорушення, передбачене за ч. 2 ст. 172-10 КУпАП від 03.03.2024 N?5.
У подальшому, 04.03.2024 зазначений протокол був скерований для розгляду до Коломийського міськрайонного суду Івано-Франківської області.
Таким чином, заступник командира 140 роти охорони з морально- психологічного забезпечення військової частини НОМЕР_1 старший лейтенант ОСОБА_1 , проходячи військову службу в умовах особливого періоду, в порушення вимог, ст. ст. 1, 2 Закону України «Про військовий обов?язок і військову службу», ст. ст. 115, 116 Статуту внутрішньої служби Збройних Сил України, близько 14 год. 00 хв. 03.03.2024 перебуваючи у штабі приміщення військової частини НОМЕР_1 , без відсутності правових підстав, оскільки, Законом України N? 2839-IX від 13.12.2022 «Про внесення змін до Кодексу України про адміністративні правопорушення, Кримінального кодексу України та інших законодавчих актів України щодо особливостей несення військової служби в умовах воєнного стану чи в бойовій обстановці» внесено зміни до ст. 172-10 Кодексу України про адміністративні правопорушення, а саме у частині другій цієї статті абзац перший доповнити словами «крім воєнного стану», підготувала та в подальшому передала на підпис та затвердження командиру військової частини НОМЕР_1 підполковнику ОСОБА_4 протокол про військове адміністративне правопорушення, передбачене за ч. 2 ст. 172-10 Кодексу України про адміністративні правопорушення від 03.03.2024 № 5 відносно солдата ОСОБА_2 , заходів щодо скерування матеріалів по факту можливого вчинення останнім кримінального правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 403 КК України, що проявились у невиконанні наказу, до органів досудового розслідування та Івано-Франківської спеціалізованої прокуратури у сфері оборони не вжила, чим вчинила адміністративне правопорушення, передбачене ч. 2 ст. 172-15 КУпАП, а саме недбале ставлення військової службової особи до військової служби, вчинене в умовах особливого періоду.
Крім того, встановлено, що військовослужбовець військової частини НОМЕР_1 солдат ОСОБА_2 близько 14 год. 00 хв. 04.03.2024 не виконав усний наказ командира 140 роти охорони військової частини НОМЕР_1 капітана ОСОБА_5 на виконання розпорядження начальника штабу - заступника командувача Повітряних Сил Збройних Сил України N? 173/173/107/232/пс/дск.
Тобто, у діях солдата ОСОБА_2 вбачаються ознаками складу кримінального правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 403 КК України.
Надалі, близько 10 год. 00 хв. 05.03.2024, старший лейтенант ОСОБА_1 , перебуваючи у штабі приміщення військової частини НОМЕР_1 , підготувала та в подальшому передала на підпис та затвердження командиру військової частини НОМЕР_1 підполковнику ОСОБА_4 протокол про військове адміністративне правопорушення, передбачене за ч. 2 ст. 172-10 Кодексу України про адміністративні правопорушення від 05.03.2024 N?6.
У подальшому, 05.03.2024 зазначений протокол був скерований для розгляду до Коломийського міськрайонного суду Івано-Франківської області.
Таким чином, заступник командира 140 роти охорони з морально- психологічного забезпечення військової частини НОМЕР_1 старший лейтенант ОСОБА_1 , проходячи військову службу в умовах особливого періоду, в порушення вимог, ст. ст. 1, 2 Закону України «Про військовий обов?язок і військову службу», ст. ст. 115, 116 Статуту внутрішньої служби Збройних Сил України, близько 10 год. 00 хв. 05.03.2024 перебуваючи у штабі приміщення військової частини НОМЕР_1 , без відсутності правових підстав, оскільки, Законом України N? 2839-IX від 13.12.2022 «Про внесення змін до Кодексу України про адміністративні правопорушення, Кримінального кодексу України та інших законодавчих актів України щодо особливостей несення військової служби в умовах воєнного стану чи в бойовій обстановці» внесено зміни до ст. 172-10 Кодексу України про адміністративні правопорушення, а саме у частині другій цієї статті абзац перший доповнити словами «крім воєнного стану», підготувала та в подальшому передала на підпис та затвердження командиру військової частини НОМЕР_1 підполковнику ОСОБА_4 протокол про військове адміністративне правопорушення, передбачене за ч. 2 ст. 172-10 Кодексу України про адміністративні правопорушення від 05.03.2024 № 6 відносно солдата ОСОБА_2 , заходів щодо скерування матеріалів по факту можливого вчинення останнім кримінального правопорушення, передбаченого 3 ст. 403 КК України, що проявились у невиконанні наказу до органів досудового розслідування та Івано-Франківської спеціалізованої прокуратури у сфері оборони не вжила, чим вчинила адміністративне правопорушення, передбачене ч. 2 ст. 172-15 КУпАП, а саме недбале ставлення військової службової особи до військової служби, вчинене в умовах особливого періоду.
ОСОБА_1 на вищевказану постанову суду подано апеляційну скаргу в якій вона стверджує, що протокол про адміністративне правопорушення не є беззаперечним доказом доведення вини у вчиненні правопорушення, а в матеріалах справи відсутні належні та допустимі докази, які підтверджують доведеність її вини у вчиненні правопорушення.
Просить скасувати постанову судді, а провадження по справі закрити на підставі п.1 ч.1 ст.247 КУпАП у зв'язку з відсутністю події і складу адміністративного правопорушення.
Зокрема, звертає увагу на те, що вона вину у вчиненні правопорушення не визнавала, оскільки його не вчиняла і не може відповідати за неналежне виконання дій, які виходять за межі її повноважень.
Так, на третій сторінці постанови суду вказано що вона визнала свою вину у вчиненні правопорушення, що не відповідає дійсності, оскільки до суду було подано письмове клопотання від 14.03.2024 року в якому вона просила закрити адміністративне провадження на підставі ст. 22 КУпАП через малозначність вчиненого діяння.
Вважає, що судом першої інстанції не враховано, що складання протоколів про адміністративне правопорушення не входить до її функціональних обов'язків.
Зокрема, після розгляду справи в суді першої інстанції їй видали належним чином завірені функціональні обов'язки заступника керівника роти з морально-психологічного забезпечення, які не містять посилання на те, що особа, яка займає вищевказану посаду зобов'язана та має право підготовлювати або складати матеріали щодо притягнення осіб до адміністративної відповідальності.
Вважає що суд першої інстанції безпідставно не врахував зміст функціональних обов'язків, оскільки вони підтверджують відсутність правових підстав для притягнення її до адміністративної відповідальності.
Крім того, звертає увагу на те що за підписами командира військової частини, командира роти охорони та заступника командира військової частини з морально-психологічного забезпечення надані відповідні документи в яких останні просять звільнити ОСОБА_1 від адміністративної відповідальності.
ОСОБА_1 01.05.2024 року подані доповнення до апеляційної скарги в яких остання звертає увагу, що в матеріалах провадження відсутні дані, які свідчать про наявність обставин про вчинення службової недбалості.
Зокрема, в протоколах про адміністративне правопорушення не зазначено, які саме дії та в який спосіб вона була зобов'язана вчинити і чому невиконання цих обов'язків утворює склад правопорушення.
В судовому засіданні апеляційної інстанції особа, яка притягається до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 та її захисник адвокат Дикун І.В. підтримали вимоги апеляційної скарги, а прокурор ОСОБА_6 просив відмовити у задоволенні апеляційної скарги, оскільки вважав, що суд першої інстанції прийшов до обґрунтованого висновку про доведеність вини у вчиненні правопорушення та ухвалив законне та справедливе рішення.
Перевіривши матеріали справи про адміністративне правопорушення, дослідивши доводи апеляційної скарги, апеляційний суд вважає апеляційну скаргу ОСОБА_1 задовольнити, постанову скасувати та закрити провадження у справі про адміністративне правопорушення на підставі п. 1 ч. 1 ст. 247 КУпАП у зв'язку з відсутністю події і складу адміністративного правопорушення.
Апеляційний суд звертає увагу на те, що Європейський суд неодноразово вказував, що адміністративне правопорушення, санкція за вчинення якого у КУпАП передбачає адміністративний арешт, визнається кримінальним правопорушенням у розумінні Конвенції (справа "Гурепка проти України")
Апеляційний суд враховує, що ОСОБА_1 обвинувачується у вчиненні правопорушення за яке передбачено стягнення у вигляді арешт з утриманням на гауптвахті на строк від десяти до п'ятнадцяти діб.
Визнання кримінально-правового змісту справи свідчить про те, що особа, яка притягається до відповідальності за вчинення такого правопорушення повинна користуватися основними гарантіями, які забезпечуються при обвинуваченні у вчиненні кримінального правопорушення, серед яких право знати, у вчиненні якого правопорушення його підозрюють або обвинувачують, бути чітко і своєчасно повідомлена про свої права та обов'язки, мати захисника, оскаржувати судові рішення в апеляційному та касаційному порядку та інші.
Згідно ст.245 КУпАП завданням провадження у справах про адміністративне правопорушення є всебічне, повне і об'єктивне з'ясування обставин кожної справи, вирішення її у точній відповідності із законом.
Відповідно до вимог ст.280 КУпАП, суддя при розгляді справи про адміністративне правопорушення має з'ясувати, чи було вчинено правопорушення, чи винна дана особа в його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, чи є обставини, що пом'якшують і обтяжують відповідальність, а також з'ясувати інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.
В своїх доводах захисник адвокат Дикун І.В. та особа, яка притягається до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 вважають, що в діях останньої відсутній склад правопорушення, оскільки остання, відповідно до своїх функціональних обов'язків, не повинна вчиняти дії щодо підготовки та складання протоколів про адміністративне правопорушення. Зокрема, стверджують, що протоколи про адміністративне правопорушення щодо притягнення до адміністративної відповідальності ОСОБА_2 були складені командиром військової частини і саме він повинен відповідати за зміст вищевказаних документів та їх відповідність вимогам закону.
Апеляційний суд неодноразово звертав увагу на недосконалість КУпАП, який було введено в дію Постановою Верховної Ради Української РСР №8074-10 від 07.12.1984 року та вказував на необхідність здійснення правосуддя, виходячи з загальних принципів здійснення судочинства, з метою забезпечення справедливої процедури і юридичної визначеності.
Перевіряючи доводи апеляційної скарги, апеляційний суд, керуючись законом, оцінює кожний доказ з точки зору належності, допустимості, достовірності, а сукупність зібраних доказів - з точки зору достатності та взаємозв'язку для прийняття відповідного процесуального рішення.
В своїх судових рішеннях Європейський Суд з прав людини неодноразово вказував на те, що формулювання обвинувачення є важливою умовою справедливого та об'єктивного судового розгляду.
В рішенні у справі «Маттоціа проти Італії" Європейський Суд зазначив, що «обвинувачений у вчиненні злочину має бути негайно і детально проінформований про причину обвинувачення, тобто про ті факти матеріальної дійсності, які нібито мали місце і є підставою для висунення обвинувачення». Хоча ступінь "детальності" інформування обвинуваченого залежить від обставин конкретної справи, однак у будь-якому випадку відомості, надані обвинуваченому, повинні бути достатніми для повного розуміння останнім суті висунутого проти нього обвинувачення, що є необхідним для підготовки адекватного захисту.
Так, в матеріалах провадження наявні Протокол №11 про вчинення військового адміністративного правопорушення передбаченого ч.2 ст. 172- 15 КУпАП від 08 березня 2024 року, який складено прокурором Івано-Франківської спеціалізованої прокуратури у сфері оборони західного регіону Негрич Н.М. стосовно ОСОБА_1 та Протокол №12 про вчинення військового адміністративного правопорушення передбаченого ч.2 ст. 172- 15 КУпАП від 08 березня 2024 року, який складено прокурором Івано-Франківської спеціалізованої прокуратури у сфері оборони західного регіону Негрич Н.М. стосовно ОСОБА_1 .
Зі змісту протоколів про адміністративне правопорушення вбачається, що суть обвинувачення полягає в тому, що особа, яка притягається до адміністративної відповідальності, звинувачується у вчиненні правопорушення, передбаченого ч.2 ст. 172-15 КУпАП , оскільки будучи військовою службовою особою недбало ставилася до військової служби в умовах особливого періоду, а саме без відсутності правових підстав, підготувала та в подальшому передала на підпис та затвердження командиру військової частини НОМЕР_1 підполковнику ОСОБА_4 протоколи про військове адміністративне правопорушення, передбачене за ч. 2 ст. 172-10 Кодексу України про адміністративні правопорушення відносно солдата ОСОБА_2 , заходів щодо скерування матеріалів по факту можливого вчинення останнім кримінального правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 403 КК України, що проявились у невиконанні наказу, до органів досудового розслідування та Івано-Франківської спеціалізованої прокуратури у сфері оборони не вжила, чим вчинила адміністративне правопорушення, передбачене ч. 2 ст. 172-15 КУпАП, а саме недбале ставлення військової службової особи до військової служби, вчинене в умовах особливого періоду.
Апеляційний суд вважає, що вищевказане обвинувачення не є конкретним, оскільки містить певні суперечності та посилання на обставини, які потребують більш детального уточнення та можуть бути встановлені тільки в межах іншого судового провадження.
Зі змісту вищевказаних протоколів про адміністративні правопорушення можливо прослідкувати намагання звинуватити ОСОБА_1 в тому, що вона надала неправильну правову кваліфікацію діям солдата ОСОБА_2 , безпідставно підготувала та передала на підпис командиру військової частини протоколи про адміністративні правопорушення за ч. 2 ст. 172-10 КУпАП, не вжила заходів щодо скерування матеріалів по факту можливого вчинення солдатом ОСОБА_2 кримінального правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 403 КК України.
Апеляційний суд звертає увагу, що питання щодо правильності правової кваліфікації дій ОСОБА_2 не може бути предметом цього судового провадження, оскільки порушує принцип презумпції невинуватості та явно виходить за межі обвинувачення. Суд позбавлений можливості в межах провадження, яке стосується обвинувачення ОСОБА_1 , надати правову оцінку діям іншої особи, встановити неправильність правової кваліфікації при складанні стосовно неї протоколу про адміністративне правопорушення та прийти до висновку про наявність в її діях ознак кримінального правопорушення.
Разом з тим, суд першої інстанції встановивши, що в діях ОСОБА_2 вбачаються ознаки більш тяжкого правопорушення ніж були зазначені в протоколі про адміністративне правопорушення, грубо порушив вимог ст.6 Конвенції з права людини в частині презумпції невинуватості, оскільки діючи за межами своєї компетенції, безпідставно, надав правову оцінку обставинам, які стосуються обвинувачення іншої особи у вчиненні правопорушення. Висновок щодо правильності правової кваліфікації дій ОСОБА_2 та наявності певних ознак кримінального правопорушення, може бути зроблений судом тільки в межах провадження, яке забезпечує останньому право на ефективний захист своїх інтересів.
Крім того, апеляційний суд також вважає за необхідне звернути увагу на те, що недбале ставлення до служби передбачає невиконання або неналежне виконання військовою службовою особою своїх службових обов'язків через недбале чи несумлінне ставлення до них.
Неправильне визначення правової кваліфікації дій особи, яка притягається до адміністративної відповідальності не може свідчити про недбале ставлення до виконання своїх службових обов'язків, оскільки вищевказане питання носить суб'єктивний оціночний характер, залежить від рівня професійної кваліфікації та перебуває в межах дискреційних повноважень особи, яка підготовлює або складає протокол про адміністративне правопорушення.
Разом з тим, за таких обставин, суду першої інстанції необхідно було встановити, що на ОСОБА_1 дійсно покладені службові обов'язки щодо підготовки протоколів про адміністративне правопорушення.
Зокрема, протоколи про адміністративне правопорушення не містять посилання на те, що за своїми функціональними обов'язками на ОСОБА_1 було покладені відповідні обов'язки або підготовка протоколів про адміністративне правопорушення була покладена на неї відповідним наказом командира.
В протоколах про адміністративне правопорушення зазначено, що ОСОБА_1 не виконала наказ до органів досудового розслідування та Івано-Франківської спеціалізованої прокуратури у сфері оборони. При цьому, не зазначені дані, які дозволяють конкретизувати вищевказаний наказ, встановити його зміст та перевірити відповідність дій особи, яка звинувачується у вчиненні правопорушення вимогам цього наказу.
Апеляційний суд звертає увагу на те, що зазначення у змісті висунутого обвинувачення даних про те, що ОСОБА_1 підготувала протоколи про адміністративне правопорушення не можна визначити конкретним, оскільки під підготовкою можливо розуміти сукупність різних дій, які спрямовані на встановлення фактичних обставин правопорушення та отримання у встановленому законом порядку доказів на його підтвердження.
Разом з тим, апеляційний суд звертає увагу на те, що ст.255 КУпАП визначено коло осіб, які відповідно до своїх повноважень мають право складати протоколи про адміністративні правопорушення та саме вказані особи повинні нести відповідальність за правильність складання протоколу про адміністративне правопорушення.
Апеляційний суд вважає, що в матеріалах справи відсутні достатні та належні докази, які дозволяють встановити, що ОСОБА_1 дійсно підготувала та передала на підпис та затвердження командиру військової частини НОМЕР_1 підполковнику ОСОБА_4 протоколи про військове адміністративне правопорушення, передбачене за ч. 2 ст. 172-10 Кодексу України про адміністративні правопорушення відносно солдата ОСОБА_2 .
Зокрема, в обґрунтування доведеності вини ОСОБА_1 у вчиненні правопорушень суд першої інстанції послався на копії протоколів №5 та №6 про військове адміністративне правопорушення, передбачене ч.2 ст.172-10 КУпАП відносно ОСОБА_2 , витяг з наказу командира військової частини НОМЕР_1 від 09.08.2021 року №165; та письмові пояснення ОСОБА_1 .
Разом з тим, зі змісту копії протоколів№5 та №6 про військове адміністративне правопорушення, передбачене ч.2 ст.172-10 КУпАП відносно ОСОБА_2 вбачається, що вони були складені та підписані командиром військової частини НОМЕР_1 підполковником ОСОБА_4 , а ОСОБА_1 зазначена тільки як особа, яка була присутня під час відмови від надання пояснень та підписання протоколу ОСОБА_2 .
Витяг з наказу командира військової частини НОМЕР_1 від 09.08.2021 року №165 тільки підтверджує факт призначення ОСОБА_1 на посаду заступника командира роти з морально-психологічного забезпечення
Письмові пояснення ОСОБА_1 не можуть бути визнані належними та допустимими доказами у даному провадженні, оскільки остання їх заперечує. Так, письмові пояснення, які не підтверджені обвинуваченим в суді, не можуть бути використані для обґрунтування судових рішень та повинні бути визнані недопустимими доказами.
За таких обставин, суд першої інстанції, прийшов до явно неправильного висновку про доведеність вини ОСОБА_1 у вчиненні правопорушення, оскільки пред'явлене їй обвинувачення не можна визнати конкретним і в матеріалах провадження відсутні належні та допустимі докази, які доводять правильність встановлених судом обставин.
Згідно до ст.7 КУпАП ніхто не може бути підданий заходу впливу в зв'язку з адміністративним правопорушенням інакше як на підставах і в порядку, встановлених законом.
Апеляційний суд звертає увагу на те, що судове рішення про визнання особи винною у вчиненні адміністративного правопорушення повинно бути законним, обґрунтованим і вмотивованим.
Законним є рішення, ухвалене компетентним судом згідно з нормами матеріального права з дотриманням вимог щодо розгляду провадження, передбачених КУпАП.
Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі об'єктивно з'ясованих обставин, які підтверджені доказами, дослідженими під час судового розгляду та оціненими судом з точки зору достатності та взаємозв'язку для прийняття відповідного процесуального рішення.
Вмотивованим є рішення, в якому наведені належні і достатні мотиви та підстави його ухвалення.
Апеляційний суд вважає, що постанова суду першої інстанції не відповідає вимогам законності, обґрунтованості та вмотивованості, оскільки суд неправильно встановив фактичні обставини та прийшов до безпідставно висновку про доведеність вини ОСОБА_1 у вчиненні правопорушення.
Враховуючи наведене, апеляційний суд вважає за необхідне апеляційну скаргу задовольнити, скасувати незаконне рішення суду першої інстанції та закрити провадження у справі на підставі п. 1 ч. 1 ст. 247 КУпАП у зв'язку з відсутністю події і складу адміністративного правопорушення.
Керуючись ст. 294 КУпАП,-
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 задовольнити.
Постанову Коломийського міськрайонного суду Івано-Франківської області від 01 квітня 2024 року скасувати та закрити провадження у справі про адміністративне правопорушення щодо ОСОБА_1 за ч.2 ст. 172-15 КУпАП на підставі п. 1 ч. 1 ст. 247 КУпАП у зв'язку з відсутністю події і складу адміністративного правопорушення.
Постанова апеляційного суду набирає законної сили негайно після її винесення.
Суддя Івано-Франківського
апеляційного суду О.П. Васильєв