справа №761/9871/23 Головуючий у І інстанції - Юзькова О.Л.
апеляційне провадження №22-ц/824/9025/2024 Доповідач у ІІ інстанції - Приходько К.П.
11 червня 2024 року Київський апеляційний суд в складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:
судді-доповідача Приходька К.П.,
суддів Писаної Т.О., Журби С.О.,
за участю секретаря Миголь А.А.,
розглянув у відкритому судовому засіданні в м. Києві апеляційну скаргу ОСОБА_1 на ухвалу Шевченківського районного суду м. Києва від 31 січня 2024 року
у справі за позовом ОСОБА_1 до Товариства з обмеженою відповідальністю «Картель Буд» про стягнення пені за договором, -
установив:
У березні 2023 року ОСОБА_1 звернувся до Шевченківського районного суду м. Києва із позовом до ТОВ «Картель Буд» про стягнення пені за договором.
Ухвалою Шевченківського районного суду м. Києва від 23 березня 2023 року прийнято вказану позовну заяву до розгляду та відкрито провадження, а розгляд справи вирішено проводити в порядку спрощеного позовного провадження.
Разом з тим, ухвалою Шевченківського районного суду м. Києва від 11 грудня 2023 року позовну заяву було залишено без руху, надавши позивачу строк для усунення недоліків, який не може перевищувати 5 днів з дня отримання зазначеної ухвали.
Ухвала мотивована тим, що провадження в справі відкрито за позовною заявою, поданою без додержання вимог ст. 175 ЦПК України, а саме: до позовної заяви представником позивача додано ордер, який не відповідає вимогам Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність» та не відповідає затвердженій формі ордеру. Крім того, у Єдиному реєстрі адвокатів відсутні відомості про Мамаєва Д.Ю. як адвоката.
25 грудня 2023 року до суду надійшла заява представника позивача ОСОБА_1 - адвоката Мамаєва Д.Ю. про усунення недоліків на виконання вимог ухвали суду від 11 грудня 2023 року з додатками.
Ухвалою Шевченківського районного суду м. Києва від 31 січня 2024 року позовну заяву ОСОБА_1 до ТОВ «Картель Буд» про стягнення пені за договором залишено без розгляду.
Ухвала мотивована тим, що представником позивача на виконання ухвали суду від 11 грудня 2023 року подано пояснення до яких долучено договір про надання ОСОБА_1 правової допомоги №12/01/23-20 від 12 січня 2023 року, проте, в розумінні вимог ч. 4 ст. 62 ЦПК України, договір про надання правової допомоги не є документом, яким підтверджуються повноваження адвоката, як представника сторони в цивільному процесі.
Таким чином, суд першої інстанції дійшов висновку, що ухвала суду від 11 грудня 2023 року про залишення позову без руху та усунення недоліків, не була виконана.
Не погоджуючись з ухвалою суду першої інстанції, представник ОСОБА_1 - адвокат Мамаєва Д.Ю. подав апеляційну скаргу, посилаючись на те, що вона постановлена з порушенням норм процесуального права, а висновки суду, викладені в оскаржуваній ухвалі є помилковими та передчасними.
В обґрунтування доводів апеляційної скарги, посилається на те, що на виконання вимог ухвали Шевченківського районного суду м. Києва від 11 грудня 2023 року ним було додано договір про надання правової допомоги №12/01/23-20 від 12 січня 2023 року, як документ, який підтверджує його повноваження адвоката на надання правової допомоги позивачу.
Вказує, що за нормами матеріального права, а саме Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність», документом, на підставі якого формується ордер, є договір про надання правової допомоги, тобто повноваження адвоката передбачено саме в договорі, який міститься в матеріалах справи та укладено у відповідності до ст. 26 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність».
Уважає оскаржувану ухвалу такою, що суперечить фундаментальному принципу правової системи, а саме верховенству права та поваги до честі і гідності, рівності усіх учасників судового процесу перед законом та судом.
Уважає дії суду першої інстанції надмірним формалізмом та обмеженням права позивача на доступ до правосуддя.
Крім того, вказує, що в розумінні ч. 1 ст.26 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність» документами, які фактично посвідчують повноваження адвоката на надання правової допомоги, сформульовано за допомогою альтернативного переліку, а саме: договір, доручення, довіреність, ордер, тобто передбачено можливість вибору одного із чотирьох зазначених у переліку документів, які підтверджують повноваження адвоката.
Фактично суд може виконати імперативну вимогу процесуального закону та перевірити наявність права довірителя на підписання конкретного документу лише за умови, якщо разом із ордером додано завірену належним чином копію договору про надання правової допомоги (витягу з договору), про який зазначено у такому ордері.
При цьому, норми чинного законодавства визначають ордер лише як один з документів, що посвідчують повноваження адвоката на надання правової допомоги.
Посилається на упереджене ставлення суду першої інстанції до позивача, оскільки до матеріалів справи ним, як представником позивача надано копію свідоцтва про право на зайняття адвокатською діяльністю. Підстава: рішення Ради адвокатів міста Києва від 14 червня 2018 року №14.
Наголошує, що за відсутності доказів припинення його права на заняття адвокатською діяльністю, не внесення відповідних відомостей до Єдиного реєстру адвокатів України про це, не може слугувати достатньою підставою для сумніву щодо його права здійснювати адвокатську діяльність.
В обґрунтування апеляційної скарги посилається на правові висновки Верховного Суду викладені у постановах від 06 лютого 2018 року у справі №752/11464/16-к, від 29 березня 2023 року у справі № 640/3541/21, від 5 грудня 2018 року у справі № 9901/736/18, від 27 вересня 2018 року у справі № 910/6241/18, від 21 листопада 2018 року у справі № 910/9048/18, 06 липня 2019 року у справі №855/229/19, від 26 вересня 2019 року у справі №910/3845/19, від 05 квітня 2023 року у справі № 756/3874/22, від 05 квітня 2023 року у справі № 756/3874/22
Просив, скасувати ухвалу Шевченківського районного суду м. Києва від 31 січня 2024 року та направити справу до суду першої інстанції для продовження розгляду.
Відзив на апеляційну скаргу у встановлений апеляційним судом строк не надходив.
Відповідно до ч.3 ст.360 ЦПК України, відсутність відзиву на апеляційну скаргу не перешкоджає перегляду рішення суду першої інстанції.
Заслухавши доповідь судді-доповідача, перевіривши законність та обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги та вимог, заявлених у суді першої інстанції, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає задоволенню, а судове рішення скасуванню з поверненням справи до суду першої інстанції для продовження розгляду, з таких підстав.
Судом встановлено, що у березні 2023 року ОСОБА_1 звернувся до Шевченківського районного суду м. Києва із позовом до ТОВ «Картель Буд» про стягнення пені за договором.
Ухвалою Шевченківського районного суду м. Києва від 23 березня 2023 року прийнято вказану позовну заяву до розгляду та відкрито провадження, а розгляд справи вирішено проводити в порядку спрощеного позовного провадження.
Разом з тим, ухвалою Шевченківського районного суду м. Києва від 11 грудня 2023 року позовну заяву було залишено без руху, надавши позивачу строк для усунення недоліків, який не може перевищувати 5 днів з дня отримання зазначеної ухвали.
Ухвала мотивована тим, що провадження в справі відкрито за позовною заявою, поданою без додержання вимог ст. 175 ЦПК України, а саме: до позовної заяви представником позивача додано ордер, який не відповідає вимогам Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність» та не відповідає затвердженій формі ордеру. Крім того, у Єдиному реєстрі адвокатів відсутні відомості про Мамаєва Д.Ю. як адвоката.
25 грудня 2023 року до суду надійшла заява представника позивача ОСОБА_1 - адвоката Мамаєва Д.Ю. про усунення недоліків на виконання вимог ухвали суду від 11 грудня 2023 року з додатками.
Ухвалою Шевченківського районного суду м. Києва від 31 січня 2024 року позовну заяву ОСОБА_1 до ТОВ «Картель Буд» про стягнення пені за договором залишено без розгляду.
Постановляючи ухвалу про залишення позову ОСОБА_1 без розгляду суд першої інстанції виходив з того, що доданий до позовної заяви ордер не відповідає вимогам Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність» та не відповідає затвердженій формі ордеру, а долучений договір про надання ОСОБА_1 правової допомоги № 12/01/23-20 від 12 січня 2023 року не є документом, яким підтверджуються повноваження адвоката, як представника сторони в цивільному процесі.
З висновками суду першої інстанції колегія суддів погодитись не може, оскільки вони не ґрунтуються на матеріалах справи, а також не узгоджуються з вимогами чинного законодавства з огляду на наступне.
Відповідно до ч. 1 ст. 58 ЦПК України, сторона, третя особа, а також особа, якій законом надано право звертатися до суду в інтересах іншої особи, може брати участь у судовому процесі особисто (самопредставництво) та (або) через представника.
Відповідно до ч. 1 ст. 60 ЦПК України, представником у суді може бути адвокат або законний представник.
Пунктом 1 ч. 1 ст. 62 ЦПК України встановлено, що повноваження представників сторін та інших учасників справи мають бути підтверджені довіреністю фізичної або юридичної особи.
У відповідності до ч. 8 ст. 62 ЦПК України, у разі подання представником до суду заяви, скарги, клопотання він додає довіреність або інший документ, що посвідчує його повноваження, якщо в справі немає підтвердження такого повноваження на момент подання відповідної заяви, скарги, клопотання.
Частиною четвертою цієї ж статті Кодексу визначено, що повноваження адвоката як представника підтверджуються довіреністю, ордером, виданими відповідно до Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність» або дорученням органу (установи), уповноваженого законом на надання безоплатної правничої допомоги, виданим відповідно до Закону України «Про безоплатну правничу допомогу».
Відповідно до ст. 26 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність» документами, що посвідчують повноваження адвоката на надання правової допомоги, можуть бути: договір про надання правової допомоги; довіреність; ордер; доручення органу (установи), уповноваженого законом на надання безоплатної правової допомоги.
Ордер - письмовий документ, що у випадках, встановлених цим Законом та іншими законами України, посвідчує повноваження адвоката на надання правничої допомоги. Ордер видається адвокатом, адвокатським бюро або адвокатським об'єднанням та повинен містити підпис адвоката. Рада адвокатів України затверджує типову форму ордера.
Відповідно до п. 4 Положення про ордер на надання правничої (правової) допомоги, затвердженого рішенням Ради адвокатів України від 12 квітня 2019 року №41, з подальшими змінами, ордер видається адвокатом, адвокатським бюро, адвокатським об'єднанням та повинен містити обов'язкові реквізити, передбачені цим Положенням.
Пунктом 9 Положення передбачено, що ордер, що видається адвокатом, який здійснює свою діяльність індивідуально, підписується адвокатом та посвідчується печаткою адвоката (за її наявності).
Змістом п. 11 Положення встановлено, що ордер, встановленої цим Положенням форми, є належним та достатнім підтвердженням правомочності адвоката на вчинення дій в інтересах клієнта.
За змістом п. 12 Положення імперативно визначено, що ордер містить наступні реквізити:
12.1. Серію, порядковий номер ордера;
12.2. Прізвище, ім'я, по батькові або найменування особи, якій надається правова допомога;
12.3. Посилання на договір про надання правової допомоги/доручення органу (установи), уповноважених законом на надання безоплатної правової допомоги, номер (у випадку наявності) та дату цього документа;
12.4. Назву органу, у якому надається правова допомога адвокатом із зазначенням, у випадку необхідності, виду адвокатської діяльності відповідно до ст. 19 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність».
Під назвою органу розуміється як безпосередньо назва конкретного органу так і назва групи органів визначених п. 2 ч. 1 ст. 20 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність» (наприклад, судові органи, органи державної влади, органи місцевого самоврядування, органи досудового слідства, правоохоронні органи тощо);
12.5. Прізвище, ім'я, по батькові адвоката, який надає правничу (правову) допомогу на підставі ордера, номер та дату його свідоцтва про право на заняття адвокатською діяльністю, найменування органу, який його видав (КДКА відповідного регіону, з 01 січня 2013 року радою адвокатів відповідного регіону); номер посвідчення адвоката України, ким та коли воно видане;
12.6. Ким ордер виданий (назву організаційної форми): адвокатом, який здійснює адвокатську діяльність індивідуально (із зазначенням адреси робочого місця); адвокатським бюро, адвокатським об'єднанням (повне найменування адвокатського бюро/адвокатського об'єднання та його місцезнаходження);
12.7. Адресу робочого місця адвоката, якщо вона відрізняється від адреси місцезнаходження адвокатського бюро/адвокатського об'єднання, яке видає ордер;
12.8. Обмеження повноважень, якщо такі передбачені договором про надання правничої (правової) допомоги;
12.9. Дату видачі ордера;
12.10. Підпис адвоката, який видав ордер, у разі здійснення ним індивідуальної діяльності (у графі «Адвокат»);
12.11. Підпис адвоката, який надає правову допомогу, якщо ордер, виданий адвокатським бюро, адвокатським об'єднанням (у графі «Адвокат»);
12.12. Підпис керівника адвокатського бюро/адвокатського об'єднання, відтиск печатки адвокатського бюро/адвокатського об'єднання (за наявності) у випадку, якщо ордер видається адвокатським бюро/адвокатським об'єднанням. Під час дії воєнного стану на території України реквізити, передбачені цим підпунктом, можуть оформлятись у відповідності до п. 10 цього Положення;
12.13. Двовимірний штрих-код QR-код з посиланням на профайл адвоката в ЄРАУ.
У матеріалах справи наявний ордер на представництво інтересів позивача у справі адвокатом Мамаєвим Д.Ю., зокрема, у Шевченківському районному суді м. Києва, Київському апеляційному суді, Верховному Суді, Шевченківському УП ГУНП в м. Києві, Шевченківській окружній прокуратурі, який відповідає вище вказаним положення Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність», містить підпис адвоката та необхідні реквізити, передбачені пунктом 12 Положення про ордер.
Крім того, з матеріалів справи установлено, що на виконання вимог ухвали суду першої інстанції про залишення позовної заяви без руху, адвокатом Мамаєвим Д.Ю. було надано договір про надання правової допомоги №12/01/23-8 від 12 січня 2023 року на підставі якого адвокатом було оформлено ордер, який було долучено до позовної заяви.
У постанові Великої Палати Верховного Суду від 05 грудня 2018 року у справі №9901/736/18 (провадження №11-989заі18) зазначається, що «виходячи зі змісту частин першої, третьої статті 26 Закону №5076-VI, ордер може бути оформлений адвокатом (адвокатським бюро, адвокатським об'єднанням) лише на підставі вже укладеного договору.
Крім того, адвокат несе кримінальну відповідальність за завідомо неправдиве повідомлення суду про повноваження представляти іншу особу в суді, а так само умисне невнесення адвокатом до ордера відомостей щодо обмежень повноважень, установлених договором про надання правничої допомоги (ст. 400-1 Кримінального кодексу України)».
У своїх рішеннях Верховний Суд у постановах від 27 вересня 2018 року у справі №910/6241/18, від 21 листопада 2018 року у справі №910/9048/18 дійшов висновку, що в разі коли представнику на підставі довіреності чи ордера були надані повноваження на представництво інтересів особи, у тому числі в судових установах з усіма правами, які надані законом, без застереження щодо обмеження повноважень такого представника на вчинення певної процесуальної дії, зокрема щодо підписання позовної заяви, такий представник має повноваження на підписання та подання позовної заяви і, отже, відсутні підстави для її повернення.
Таким чином, договір про надання правової допомоги на підставі якого адвокатом було оформлено ордер є документами, що підтверджують повноваження адвоката як представника.
Разом з тим, колегія суддів звертає увагу, що згідно зі ст. 12 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність» особі, яка склала присягу адвоката України, радою адвокатів регіону у день складення присяги безоплатно видаються свідоцтво про право на заняття адвокатською діяльністю та посвідчення адвоката України.
Свідоцтво про право на заняття адвокатською діяльністю і посвідчення адвоката України не обмежуються віком особи та є безстроковими.
Відповідно до ст. 17 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність» Рада адвокатів України забезпечує ведення Єдиного реєстру адвокатів України з метою збирання, зберігання, обліку та надання достовірної інформації про чисельність і персональний склад адвокатів України, адвокатів іноземних держав, які відповідно до цього Закону набули права на заняття адвокатською діяльністю в Україні, про обрані адвокатами організаційні форми адвокатської діяльності. Внесення відомостей до Єдиного реєстру адвокатів України здійснюється радами адвокатів регіонів та Радою адвокатів України.
У постановах Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду від 06 липня 2019 року у справі № 855/229/19 та Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 26 вересня 2019 року у справі № 910/3845/19 міститься висновок про те, що особа адвоката підтверджується посвідченням адвоката України та свідоцтвом про право на заняття адвокатською діяльністю.
Тоді як відомості до Єдиного реєстру адвокатів України вносяться радами адвокатів регіонів та Радою адвокатів України.
Таким чином, сам по собі факт не внесення відповідних відомостей до Єдиного реєстру адвокатів України не може слугувати достатньою підставою для сумніву щодо права вказаної особи здійснювати адвокатську діяльність.
Подібні висновки зроблені Верховним Судом у постановах від 21 жовтня 2019 року у справі № 757/21384/19-ц, від 23 вересня 2021 року у справі № 367/862/19 та від 13 вересня 2023 року у справі № 283/2629/19.
Відповідно до п. 2 ч. 1 ст. 20 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність», під час здійснення адвокатської діяльності адвокат має право вчиняти будь-які дії, не заборонені законом, правилами адвокатської етики та договором про надання правової допомоги, необхідні для належного виконання договору про надання правової допомоги, зокрема: представляти і захищати права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб у суді, органах державної влади та органах місцевого самоврядування, на підприємствах, в установах, організаціях незалежно від форми власності, громадських об'єднаннях, перед громадянами, посадовими і службовими особами, до повноважень яких належить вирішення відповідних питань в Україні та за її межами.
Стаття 32 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність» передбачає порядок припинення права на заняття адвокатською діяльністю.
Матеріали справи свідчать, що адвокатом Мамаєвим Д.Ю. до позовної заяви, крім ордеру, також було долучено копію свідоцтва про право на зайняття адвокатською діяльністю серії КВ №6127, виданого 12 липня 2018 року на підставі рішення Ради адвокатів міста Києва від 14 червня 2018 року № 14 та підписаного головою Ради адвокатів міста Києва Рафальською І.В.
Доказів того, що вказаний документ визнаний у передбаченому законом порядку недійсним або є скасованим, матеріали справи не містять.
Також відсутні докази, щодо припинення права Мамаєва Д.Ю. на заняття адвокатською діяльністю у порядку, передбаченому законом на час звернення із позовом до суду.
За таких обставин, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції дійшов помилкового висновку про відсутність доказів на підтвердження повноважень представника на підписання позову.
Згідно ст. 55 Конституції України, кожен має право будь-якими не забороненими законом засобами захищати свої права і свободу від порушень і протиправних посягань.
Відповідно до ст. 1 «Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод» високі Договірні сторони гарантують кожному, хто перебуває під їхньою юрисдикцією права і свободи, визначенні в розділі І «Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод».
Як свідчить позиція Європейського суду з прав людини у багатьох справах, основною складовою права на суд є право доступу, в тому розумінні, що особі має бути забезпечена можливість звернутись до суду для вирішення певного питання, і що з боку держави не повинні чинитись правові чи практичні перешкоди для здійснення цього права.
Так, відповідно до ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, кожній фізичній або юридичній особі гарантовано право на розгляд судом протягом розумного строку цивільної, кримінальної, адміністративної або господарської справи, а також справи про адміністративне правопорушення, у якій вона є стороною.
У такий спосіб здійснюється «право на суд», яке відповідно до практики ЄСПЛ включає не тільки право ініціювати провадження, але й право отримати «вирішення» спору судом (рішення у справі «Кутіч проти Хорватії», заява №48778/99).
Україна, як учасниця Конвенції, повинна створювати умови для забезпечення доступності правосуддя як загальновизнаного міжнародного стандарту справедливого судочинства.
Згідно з практикою Європейського суду з прав людини, реалізуючи положення Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, необхідно уникати надто формального ставлення до передбачених законом вимог, оскільки доступ до правосуддя повинен бути не лише фактичним, але і реальним. Надмірний формалізм при вирішенні питання щодо прийняття позовної заяви або скарги є порушенням права на справедливий судовий захист.
Зокрема, у рішенні від 04 грудня 1995 року у справі «Беллет проти Франції» ЄСПЛ зазначив, що ст.6 Конвенції визначає гарантії справедливого судочинства, одним з аспектів яких є доступ до суду. Рівень доступу, наданого національним законодавством, має бути достатнім для забезпечення права особи на суд з огляду на принцип верховенства права в демократичному суспільстві. Для того щоб доступ був ефективним, особа повинна мати чітку практичну можливість оскаржити дії, які становлять втручання в її права.
У рішенні від 13 січня 2000 року у справі «Мірагаль Есколано та інші проти Іспанії» та в рішенні від 28 жовтня 1998 року у справі «Перес де Рада Каваніллес проти Іспанії» ЄСПЛ указав, що надто суворе тлумачення внутрішніми судами процесуальної норми позбавило заявників права доступу до суду і завадило розгляду їхніх позовних вимог. Це визнано порушенням §1 ст.6 конвенції.
Отже, виходячи з норм Конституції, а також з норм міжнародного права, повертаючи позовну заяву, з врахуванням заяви про усунення недоліків, суд першої інстанції припустився надмірного формалізму, і вказані дії суду унеможливили доступ позивача до правосуддя для захисту своїх прав та інтересів шляхом судового розгляду справи.
Таким чином, доводи апеляційної скарги про порушення судом першої інстанції норм процесуального права є обґрунтованими.
Згідно ч.1 ст. 379 ЦПК України, підставами для скасування ухвали суду, що перешкоджає подальшому провадженню у справі, і направлення справи для продовження розгляду до суду першої інстанції є порушення норм процесуального права, які призвели до постановлення помилкової ухвали.
За вказаних обставин, колегія суддів приходить до висновку про скасування ухвали суду першої інстанції з направленням справи до суду першої інстанції для продовження розгляду.
Керуючись ст. ст. 367, 374, 379, 381-384 ЦПК України, суд апеляційної інстанції, -
постановив:
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 задовольнити.
Ухвалу Шевченківського районного суду м. Києва від 31 січня 2024 року скасувати, справу направити для продовження розгляду до суду першої інстанції
Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена в касаційному порядку до Верховного Суду протягом тридцяти днів.
Повний текст постанови складено 17 червня 2024 року.
Суддя-доповідач К.П. Приходько
Судді Т.О. Писана
С.О. Журба