11 червня 2024 року колегія суддів судової палати з розгляду кримінальних справ Київського апеляційного суду у складі:
головуючого судді - ОСОБА_1
суддів - ОСОБА_2 , ОСОБА_3
секретаря судового засідання - ОСОБА_4
за участю:
представника власника майна - ОСОБА_5
розглянула у відкритому судовому засіданні в м. Києві апеляційну скаргу представника власників майна ОСОБА_6 , ОСОБА_7 - адвоката ОСОБА_5 на ухвалу слідчого судді Голосіївського районного суду м. Києва від 08 березня 2024 року,-
Цією ухвалою задоволено клопотання начальника відділу Київської міської прокуратури ОСОБА_8 про арешт майна та накладено арешт на тимчасово вилучене майно під час обшуку за місцем фактичного проживання ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , за адресою: АДРЕСА_1 , а саме на:
- мобільний телефон Samsung Imei1: НОМЕР_1 , Imei2: НОМЕР_2 з сім картою НОМЕР_3 ;
- блокнот чорного кольору з надписом «Benice»;
- грошові кошти на суму 26 900 доларів США.
Не погоджуючись з вказаним рішенням слідчого судді, представник власників майна подала апеляційну скаргу, в якій просить скасувати ухвалу слідчого судді Голосіївського районного суду м. Києва від 08 березня 2024 року, постановити нову ухвалу, якою відмовити в задоволенні клопотання прокурора про арешт майна, яке належить на праві власності ОСОБА_6 та ОСОБА_7 .
Мотивуючи вимоги своєї апеляційної скарги, вказує на те, що оскаржувана ухвала є незаконною, необґрунтованою, постановленою з істотними порушеннями вимог кримінального процесуального закону, а тому підлягає скасуванню.
Як зазначає представник, ухвалою слідчого судді про надання дозволу на проведення обшуку було відмовлено в дозволі на вилучення комп'ютерної техніки та мобільних телефонів і надано дозвіл на вилучення інформації з них. Натомість, всупереч ухвалі слідчого судді, ст. 168 КПК України, та добровільного надання доступу до нього власником - вказаний мобільний телефон було вилучено під час проведення обшуку.
Крім того, апелянт зазначає, що під час обшуку було вилучено грошові кошти в сумі 26 900 доларів США без зазначення відповідних серій та номерів купюр у протоколі обшуку, прокурор у своєму клопотанні також просив накласти арешт на 26 900 доларів США без переліку інформації щодо кількості купюр, серії та їх номерів - натомість, слідчий суддя, вийшовши за межі прохальної частини клопотання, постановила ухвалу, в якій вже було перелічено самі купюри із зазначенням їх серій та номерів.
На думку автора апеляційної скарги, вилучене під час обшуку майно не має жодного відношення до кримінального провадження № 12022100000000301 від 26.05.2022 та не відповідає будь-якому з критеріїв, визначених ст. 98 КПК України, а отже не може бути визнано речовими доказами, а постанова слідчого про визнання вказаного майна речовими доказами - є формальною та не відповідає вимогам КПК України.
Окрім цього, адвокат наголошує, що слідчим суддею було залишено поза увагою принцип розумності та співмірності обмеження права власності завданням кримінального провадження та накладено арешт, зокрема, на грошові кошти, які належать ОСОБА_7 та є його накопиченнями від підприємницької діяльності протягом всього життя, і є життєво необхідними для останнього.
Заслухавши доповідь судді, думку представника власника майна, яка підтримала подану апеляційну скаргу та просила її задовольнити, дослідивши матеріали провадження та перевіривши доводи апеляційної скарги, колегія суддів дійшла наступного висновку.
Як убачається з матеріалів судового провадження, слідчим управлінням Головного управління Національної поліції у м. Києві здійснюється досудове розслідування у кримінальному провадженні № 12022100000000301 від 26.05.2022 за ознаками вчинення кримінальних правопорушень, передбачених ч. 1, 2 ст. 255, ч. 4 ст. 28, ч. 4 ст. 190, ч. 4 ст. 28, ч. 5 ст. 190, ч. 1 ст. 309 КК України.
Проведення досудового розслідування у кримінальному провадженні доручені слідчій групі та визначено місцем проведення досудового розслідування Голосіївський район м. Києва, за місцем знаходження адміністративної будівлі Головного управління Національної поліції у м. Києві, за адресою: м. Київ, вул. Антоновича, 114.
Процесуальне керівництво у кримінальному провадженні здійснюється Київською міською прокуратурою.
12.02.2024 начальник відділу Київської міської прокуратури ОСОБА_8 звернувся до слідчого судді Голосіївського районного суду міста Києва з клопотання про арешт майна, вилученого під час обшуку за місцем фактичного проживання ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , за адресою: АДРЕСА_1 , а саме на:
- мобільний телефон Samsung Imei1: НОМЕР_1 , Imei2: НОМЕР_2 з сім картою НОМЕР_3 ;
- блокнот чорного кольору з надписом «Benice»;
- грошові кошти на суму 26 900 доларів США, посилаючись на наявність правової підстави, передбаченої ч. 3 ст. 170 КПК України.
Ухвалою слідчого судді Голосіївського районного суду м. Києва від 08 березня 2024 року клопотання прокурора задоволено.
Розглядаючи клопотання про накладення арешту на майно, в порядку статей 170-173 КПК України, для прийняття законного та обґрунтованого рішення, слідчий суддя повинен з'ясувати всі обставини, які передбачають підстави для арешту майна або відмови у задоволенні клопотання про арешт майна.
На переконання апеляційного суду вказані вимоги слідчим суддею були дотримані.
Відповідно до ч. 1 ст. 170 КПК України арештом майна є тимчасове, до скасування у встановленому цим Кодексом порядку, позбавлення за ухвалою слідчого судді або суду права на відчуження, розпорядження та/або користування майном, щодо якого існує сукупність підстав чи розумних підозр вважати, що воно є доказом злочину, підлягає спеціальній конфіскації у підозрюваного, обвинуваченого, засудженого, третіх осіб, конфіскації у юридичної особи, для забезпечення цивільного позову, стягнення з юридичної особи отриманої неправомірної вигоди, можливої конфіскації майна. Арешт майна скасовується у встановленому цим Кодексом порядку.
Згідно з ч. 2 ст. 170 КПК України арешт майна допускається з метою забезпечення: 1) збереження речових доказів; 2) спеціальної конфіскації; 3) конфіскації майна як виду покарання або заходу кримінально-правового характеру щодо юридичної особи; 4) відшкодування шкоди, завданої внаслідок кримінального правопорушення (цивільний позов), чи стягнення з юридичної особи отриманої неправомірної вигоди.
Відповідно до ч. 3 ст. 170 КПК України, у випадку, передбаченому пунктом 1 частини другої цієї статті, арешт накладається на майно будь-якої фізичної або юридичної особи за наявності достатніх підстав вважати, що воно відповідає критеріям, зазначеним у ст. 98 КПК України.
Згідно вимог ст. 98 КПК України, речовими доказами є матеріальні об'єкти, які були знаряддям вчинення кримінального правопорушення, зберегли на собі його сліди або містять інші відомості, які можуть бути використані як доказ факту чи обставин, що встановлюються під час кримінального провадження, в тому числі предмети, що були об'єктом кримінально протиправних дій, гроші, цінності та інші речі, набуті кримінально протиправним шляхом або отримані юридичною особою внаслідок вчинення кримінального правопорушення.
Відповідно до наданих матеріалів 08.02.2014 ОСОБА_6 повідомлено про підозру у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 2 ст. 255, ч. 4 ст. 28, ч. 5 ст. 190 КК України.
Ухвалою слідчого судді Голосіївського районного суду м. Києва від 12.01.2024 було надано дозвіл на проведення обшуку приміщення, за місцем проживання ОСОБА_6 , що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 , з метою виявлення та фіксації відомостей про кримінальне правопорушення, документування та здобуття доказів кримінально-протиправної діяльності, відшукання та вилучення речових доказів, які самостійно або в сукупності з іншими доказами можуть мати суттєве значення для встановлення об'єктивної істини та притягнення винних осіб до кримінальної відповідальності, а саме: облік клієнтів, листування з клієнтами, бухгалтерської, фінансова-господарської та іншої документації щодо провадження незаконної діяльності та подальше виведення у легальнии? обіг грошових коштів, отриманих під час цієі? діяльності, записи так званоі? неофіціи?ноі? («чорноі?») бухгалтеріі?, записних книжок, нотатків, чорнових записів, які містять таку інформацію, записів, паролів, логінів, ключові слова, або інші види доступу (у паперовому та електронному виді) до електронних чи криптовалютних гаманців, на які надходять відповідно електронні грошові кошти або криптовалюти, або з яких у подальшому останні виводяться у легальнии? обіг, а також з метою виявлення та вилучення інформації, яка може міститися на комп'ютерній техніці, серверному обладнанні, магнітних та електронних носіях інформаціі?, флеш-накопичувачах та інших носіях інформаціі?, що задіяні для здіи?снення протиправноі? діяльності, мобільних терміналах, засобах комутаціі?, телекомунікаціи?ному та іншому обладнанні, у тому числі що застосовує технологію ІР-телефоніі?, яка має значення для розслідування даного кримінального провадження, в ході якого виявлено та вилучене вказане майно.
Наявність такої ухвали обумовлює законність проведення обшуку за наведеною адресою та законність вилучення виявленого під час обшуку майна, яке є тимчасово вилученим.
В подальшому, постановою старшого слідчого відділу розслідування злочинів у сфері господарської та службової діяльності СУ ГУНП у м. Києві ОСОБА_9 від 08.02.2024 вказане в клопотанні майно визнано у кримінальному провадженні № 12022100000000301 від 26.05.2022 речовим доказом.
Крім того, згідно протоколу огляду від 07.03.2024, об'єктом якого був спец. пакет №RIC2018428, вилучений в ході проведення обшуку за адресою: АДРЕСА_1 , за місцем проживання підозрюваної ОСОБА_6 , в якому знаходились грошові кошти номіналом 100 та 50 доларів США, серії та номера яких зазначено у цьому ж протоколі огляду.
Твердження апелянта про те, що зазначене в клопотанні майно не має відношення до кримінального провадження спростовуються переліченими вище матеріалами, доданими на обґрунтування клопотання про арешт майна.
Для цілей арешту з метою забезпечення збереження речових доказів КПК України передбачено дотримання стандарту «достатніх підстав» вважати, що майно відповідає критеріям, зазначеним у статті 98 КПК (частина 3 статті 170 КПК України).
Стандарт «достатніх підстав (доказів)» для цілей арешту з метою забезпечення збереження речових доказів передбачає наявність доказів, які об'єктивно зв'язують певну річ з кримінальним правопорушенням (демонструють можливу причетність до його вчинення в якості знаряддя або матеріального об'єкту, що містить певне відображення або інформацію про злочин), тобто наділяють її саму можливістю виконувати функцію доказу у кримінальному провадженні, і вони є достатніми, щоб виправдати її тимчасове обтяження у вигляді арешту для можливого використання в процесі доказування стороною обвинувачення у подальшому.
Враховуючи обставини можливого вчинення злочинів, які розслідуються у цьому кримінальному провадженні, існує сукупність розумних підозр вважати, що зазначене майно може бути використане як доказ у кримінальному провадженні.
Відтак, доводи апеляційної скарги в цій частині, не знайшли свого підтвердження під час апеляційного перегляду.
Щодо доводів належності грошових коштів ОСОБА_7 , які вже були предметом розгляду в суді першої інстанції, то колегія суддів погоджується з висновком слідчого судді про відсутність беззаперечних доказів, які б підтверджували ці обставини.
При постановленні оскаржуваного рішення, на думку апеляційного суду, слідчий суддя дотримався і вимог п.п. 5, 6 ч. 2 ст. 173 КПК України, та врахував розумність, співрозмірність обмеження права власності завданням кримінального провадження, з метою всебічного, повного та об'єктивного дослідження усіх обставин кримінального провадження, а не накладення арешту може призвести до негативних наслідків для проведення досудового розслідування, таких як приховування, пошкодження чи псування майна.
Істотних порушень вимог кримінального процесуального закону, які б були безумовною підставою для скасування ухвали слідчого судді, судом апеляційної інстанції не виявлено.
З урахуванням викладеного, колегія суддів вважає, що рішення суду прийнято у відповідності до вимог закону, слідчий суддя при розгляді клопотання з'ясував всі обставини, з якими закон пов'язує можливість накладення арешту на майно, а тому ухвалу слідчого судді необхідно залишити без змін, а апеляційну скаргу - без задоволення.
Керуючись ст.ст. 170 - 173, 376, 404, 405, 407, 422 КПК України, колегія суддів, -
Ухвалу слідчого судді Голосіївського районного суду м. Києва від 08 березня 2024 року, якою задоволено клопотання начальника відділу Київської міської прокуратури ОСОБА_8 про арешт майна та накладено арешт на тимчасово вилучене майно під час обшуку за місцем фактичного проживання ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , за адресою: АДРЕСА_1 , а саме на:
- мобільний телефон Samsung Imei1: НОМЕР_1 , Imei2: НОМЕР_2 з сім картою НОМЕР_3 ;
- блокнот чорного кольору з надписом «Benice»;
- грошові кошти на суму 26 900 доларів США, - залишити без змін, а апеляційну скаргупредставника власників майна ОСОБА_6 , ОСОБА_7 - адвоката ОСОБА_5 , - без задоволення.
Ухвала оскарженню не підлягає.
_____________ _________________ _______________
ОСОБА_1 ОСОБА_2 ОСОБА_3
Справа № 11-сс/824/2751/2024 Категорія ст. 170 КПК України
Унікальний № 752/13364/23
Слідчий суддя суду 1-ї інстанції: ОСОБА_10
Доповідач: ОСОБА_1