Справа № 761/23680/23
Провадження № 4-с/761/101/2024
16 травня 2024 року Шевченківський районний суд міста Києва у складі:
головуючого судді Пономаренко Н.В.
за участю секретаря Яцишина А.О.
представника заявника Власюк К.П.
представника заінтересованої особи Явименка М.М.
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в місті Києві клопотання представника заінтересованої особи ОСОБА_2 про закриття провадження в цивільній справі за скаргою ОСОБА_3 , особа, бездіяльність якої оскаржується - Заступник начальника Тячівського відділу державної виконавчої служби у Тячівському районі Закарпатської області Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції Дзябко Сергія Івановича, боржник ОСОБА_2 про визнання бездіяльності неправомірною та зобов'язання вчинити дії, -
В провадженні Шевченківського районного суду м. Києва перебуває вказана цивільна справа за скаргою ОСОБА_3 , на бездіяльність Заступника начальника Тячівського відділу державної виконавчої служби у Тячівському районі Закарпатської області Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції Дзябко Сергія Івановича, боржник ОСОБА_2 про визнання бездіяльності неправомірною та зобов'язання вчинити дії.
У скарзі на бездіяльність державного виконавця ОСОБА_2. просить суд:
-визнати неправомірною бездіяльність заступника начальника Тячівського відділу державної виконавчої служби у Тячівському районі Закарпатської області Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції Дзябко Сергія Івановича, що проявилась у невинесенні постанови про накладення штрафу на ОСОБА_2 за невиконаня без поважних причин ухвали Шевченківського районного суду м. Києва від 14 листопада 2023 року у справі №761/23680/23 (провадження №2-з/761/798/2023);
-зобов'язати заступника начальника Тячівського відділу державної виконавчої служби у Тячівському районі Закарпатської області Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції Дзябко Сергія Івановича винести постанову про накладення штрафу на ОСОБА_2 за невиконання без поважних причин ухвали Шевченківського районного суду м. Києва від 14 листопада 2023 року у справі №761/23680/23 (провадження №2-з/761/798/2023).
26.03.2024 року від представника заінтересованої особи ОСОБА_2 - адвоката Якименка М.М. до суду надійшло клопотання про закриття провадження у справі з огляду на те, що дана скарга не підлягає розгляду у порядку цивільного судочинства.
Від представника скаржника - адвоката Власюк К.П. до суду надійшли заперечення на клопотання про закриття провадження у справі, в яких вона просила відмовити представнику ОСОБА_2 , адвокату Якименку Миколі Миколайовичу у задоволенні заяви/клопотання про закриття провадження у справі №761/23680/23 (провадження № 4-с/761/101/24) та продовжити розгляд скарги ОСОБА_3 . В обґрунтування заперечень зазначено, що поданій скарзі ОСОБА_3 не зачіпає питання оскарження постанов про накладення штрафів, а оскаржує бездіяльність державного виконавця з невиконання державним виконавцем судового рішення, яке набрало законної сили, а саме ухвали Шевченківського районного суду м. Києва від 14 листопада 2023 року у справі №761/23680/23 (провадження №2-з/761/798/2023). У запереченнях вказано, що враховуючи предмет скарги ОСОБА_3 , необхідно врахувати, що усталена практика свідчить про те, що у порядку адміністративного судочинства розглядається оскарження саме постанови, якою вже накладено на боржника штраф, тобто випадків, коли на боржника вже покладена відповідальність за невиконання рішення і в порядку адміністративного судочинства розглядаються підстави накладення штрафу, а висновки та правові позиції Верховного Суду на які міститься посилання у клопотанні про закриття провадження у справі стосуються стягнення штрафу, стягнення виконавчого збору, стягнення основної винагороди виконавця, є необґрунтованими та такими, що не підтверджують позицію ОСОБА_2 щодо наявності підстав для закриття провадження у даній справі.
В судовому засіданні, яке відбулось 16.05.2024 року, представник заінтересованої особи ОСОБА_2.- підтримав клопотання про закриття провадження у справі, посилаючись на обставини, викладені у ньому.
В судовому засіданні, яке відбулось 16.05.2024 року, представник скаржника заперечив проти задоволення клопотання посилаючись на обставини, викладені у письмових запереченнях
Відповідно до ч. 2 ст. 74 Закону України «Про виконавче провадження», рішення, дії чи бездіяльність виконавця та посадових осіб органів державної виконавчої служби щодо виконання рішень інших органів (посадових осіб), у тому числі постанов державного виконавця про стягнення виконавчого збору, постанов приватного виконавця про стягнення основної винагороди, витрат виконавчого провадження та штрафів, можуть бути оскаржені сторонами, іншими учасниками та особами до відповідного адміністративного суду в порядку, передбаченому законом.
Як вбачається із змісту скарги та вимог скарги, ОСОБА_3 оскаржує бездіяльність державного виконавця, яка проявилась у невинесенні постанови про накладення штрафу. Таким чином, ОСОБА_3 не оскаржує постанову про накладення штрафу.
Відповідно до п.1 ч.1 ст.255 ЦПК України, суд своєю ухвалою закриває провадження у справі, якщо справа не підлягає розгляду в порядку цивільного судочинства.
У постанові від 08.06.2022 року у справі № 758/15223/17 (провадження № 61-15712св20) Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду зазначив: Щодо оскарження постанов виконавців про накладення інших штрафів, не пов'язаних з наявною заборгованістю зі сплати аліментів, зазначено, що такі скарги розглядаються в порядку адміністративного судочинства. Поняття штрафу, вжите у частині другій статті 74 Закону, стосується випадків покладення відповідальності на боржника за невиконання рішення, та його стягнення проводиться на користь держави, тому вимоги щодо оскарження підстав накладення таких штрафів розглядаються в порядку адміністративного судочинства.
У постанові Великої Палати Верховного Суду від 04 березня 2020 року у справі № 682/3112/18, провадження № 14-580цс19, зазначено, що юрисдикція адміністративних судів поширюється на справи з приводу оскарження постанов державного виконавця про стягнення виконавчого збору, витрат, пов'язаних з організацією та проведенням виконавчих дій і накладенням штрафу, прийнятих у виконавчих провадженнях щодо примусового виконання усіх виконавчих документів, незалежно від того, яким органом, у тому числі судом якої юрисдикції, вони видані. До юрисдикції адміністративних судів належать також справи про оскарження рішень, дій чи бездіяльності державної виконавчої служби, прийнятих (вчинених, допущених) під час примусового виконання постанов державного виконавця про стягнення виконавчого збору, витрат, пов'язаних з організацією та проведенням виконавчих дій і накладенням штрафу, як виконавчих документів в окремому виконавчому провадженні.
Велика Палата Верховного Суду у постанові від 14 грудня 2021 року у справі № 2610/27695/2012, провадження № 14-37цс21, відступила від правового висновку, викладеного у постанові Великої Палати Верховного Суду від 04 березня 2020 року у справі № 682/3112/18, провадження № 14-580цс19, в якій, зокрема, оскаржувалася постанова державного виконавця про накладення штрафу у зв'язку з наявною заборгованістю зі сплати аліментів.
У постанові Великої Палати Верховного Суду від 14 грудня 2021 року у справі № 2610/27695/2012, провадження № 14-37цс21, викладено правовий висновок, що скарга на постанову державного виконавця про накладення штрафу у зв'язку з наявною заборгованістю зі сплати аліментів підлягає розгляду в порядку цивільного судочинства, оскільки така постанова не є постановою про накладення штрафу в розумінні частини другої статті 63 Закону, яка підлягає оскарженню до суду в порядку, визначеному частиною другою статті 74 цього Закону, тобто в порядку адміністративного судочинства.
Велика Палата Верховного Суду вирішила також юрисдикційні питання щодо стягнення виконавчого збору. У постанові Великої Палати Верховного Суду від 29 травня 2019 року у справі № 2-1409/11, провадження № 14-137цс19, зазначено, що Законом встановлено спеціальний порядок судового оскарження рішення, дії чи бездіяльності державного виконавця чи іншої посадової особи органу державної виконавчої служби або приватного виконавця щодо стягнення виконавчого збору та/або витрат на проведення виконавчих дій, згідно з яким відповідні спори відносяться до юрисдикції адміністративних судів та підлягають розгляду за правилами адміністративного судочинства. Оскарження постанови державного виконавця про стягнення виконавчого збору підлягає розгляду в порядку адміністративного судочинства і не належить до компетенції загального суду.
Відповідно до ч. 3 ст. 263 ЦПК України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду.
При цьому, суд зазначає, що правові висновки Верховного Суду щодо застосування ч. 2 ст. 74 ЗУ «Про виконавче провадження», на які містяться посилання у клопотанні про закриття провадження у справі, не стосується справи про виконання рішення про встановлення побачення з дитиною, рішення про усунення перешкод у побаченні з дитиною та не містить висновки з подібними правовідносинами (оскільки відрізняється суб'єктний склад, зміст правовідносин та предмет) та стосуються або оскарження постанови про накладення штрафу, або постанови про стягнення виконавчого збору, або постанови про стягнення основної винагороди.
З огляду на вищенаведене та враховуючи предмет скарги ОСОБА_3 , суд приходить до висновку, що усталена практика свідчить про те, що у порядку адміністративного судочинства розглядається оскарження саме постанови, якою вже накладено на боржника штраф, тобто випадків, коли на боржника вже покладена відповідальність за невиконання рішення і в порядку адміністративного судочинства розглядаються підстави накладення штрафу.
Відповідно до ч. 1 ст. 444 ЦПК України сторони виконавчого провадження мають право звернутися до суду із скаргою, якщо вважають, що рішенням, дією або бездіяльністю державного виконавця чи іншої посадової особи органу державної виконавчої служби або приватного виконавця під час виконання судового рішення, ухваленого відповідно до цього Кодексу, порушено їхні права чи свободи.
Згідно ч. 1 ст. 448 ЦПК України скарга подається до суду, який розглянув справу, як суд першої інстанції.
Таким чином, оскільки ОСОБА_3 не оскаржує постанову про накладення штрафу, предметом оскарження не є вже покладена на боржника відповідальність у вигляді штрафу за невиконання рішення, а навпаки, ОСОБА_3 оскаржує бездіяльність державного виконавця щодо невинесення постанови про накладення штрафу за наслідками перевірки виконання ухвали Шевченківського районного суду м. Києва від 14.11.2023 року у справі № 761/23680/23, то скарга ОСОБА_3 підлягає розгляду у порядку цивільного судочинства, тому правові підстави для задоволення поданого клопотання представника заінтересованої особи ОСОБА_2 - адвоката Якименка М.М. про закриття провадження у справі в даному випадку відсутні.
Враховуючи вищевикладене, суд приходить до висновку про відмову в задоволенні клопотання представника заінтересованої особи ОСОБА_2 про закриття провадження в цивільній справі за скаргою ОСОБА_3 , особа, бездіяльність якої оскаржується - Заступник начальника Тячівського відділу державної виконавчої служби у Тячівському районі Закарпатської області Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції Дзябко Сергія Івановича, боржник ОСОБА_2 про визнання бездіяльності неправомірною та зобов'язання вчинити дії.
На підставі викладено та керуючись ст. ст. 255, 260, 353-355, 447-453 ЦПК України, суд,-
ухвалив:
в задоволенні клопотання - відмовити.
У відповідності до вимог ст. 353 ЦПК України ухвала оскарженню не підлягає, але заперечення на неї включаються до апеляційної скарги на рішення суду.
Повний текст ухвали складено: 12.06.2024.
Суддя :