Справа № 595/532/24Головуючий у 1-й інстанції Содомора Р.О.
Провадження № 33/817/450/24 Доповідач - Ваврів І.З.
Категорія - ч.1 ст. 130 КУпАП
17 червня 2024 р. Суддя Тернопільського апеляційного суду Ваврів І.З.
з участю:
розглянувши справу про адміністративне правопорушення за апеляційною скаргою захисника особи, яку притягнуто до адміністративної відповідальності, ОСОБА_1 , адвоката Пасічника А.З. на постанову Бучацького районного суду Тернопільської області від 16 травня 2024 року,
Постановою Бучацького районного суду Тернопільської області від 16 травня 2024 року ОСОБА_1 визнано винним у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст.130 КУпАП і застосовано відносно нього адміністративне стягнення у виді штрафу в розмірі 1 000 (дві тисячі) неоподаткованих мінімумів доходів громадян, що становить 17 000 (тридцять чотири тисячі) гривень в дохід держави з позбавленням права керування транспортними засобами строком на 1 (один) рік.
Як визнав суд, 14 березня 2024 року о 17 год. 01 хв. ОСОБА_1 в м. Бучач по вул. Галицька, 56, керував автомобілем “ВАЗ 111730” д.н.з. НОМЕР_1 , у стані алкогольного сп'яніння. Огляд на стан сп'яніння проводився на місці зупинки транспортного засобу зі згоди водія, із застосуванням спеціального технічного приладу газоаналізатора “Alcotest Drager 6810”, результат 0,43 проміле, в медичний заклад водій їхати не бажав, чим порушив п.2.9 а Правил дорожнього руху.
В апеляційній скарзі захисник особи, яку притягнуто до адміністративної відповідальності, ОСОБА_1 , адвокат Пасічник А.З., вважає дану постанову суду першої інстанції такою, що не відповідає вимогам законодавства, а також винесена без врахування всіх фактичних обставин справи, а зібрані та дослідженні в ході судового розгляду справи докази не є достатніми та допустимими для визнання його винним у вчинені адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст. 130 КУпАП.
В обґрунтування своїх доводів зазначає, що транспортний засіб під керуванням ОСОБА_1 , зупинено працівниками поліції без належних на те підстав, всупереч положенням ст.35 ЗУ “Про національну Поліцію”, та те, що доказів правомірності дій працівників поліції, за яких поліцейський може зупиняти транспортні засоби, матеріали справи не містять.
Зазначає про те, що оскільки встановлено відсутність законних підстав для зупинки транспортного засобу та порушення ОСОБА_1 ПДР України, які б могли слугувати саме причиною зупинки автомобіля, тому складені відносно останнього процесуальні документи не можуть вважатись належними та допустимими доказами.
Стверджує, що у цій справі суд безпідставно взяв на себе обов'язок обвинувачення і дійшов висновків, що не підтверджені доказами у справі, встановивши обставини, які не є однозначними та керувався в основному припущеннями щодо імовірності тієї чи іншої події.
Вказує, що ОСОБА_1 не було повідомлено, які саме ознаки алкогольного сп'яніння було виявлено.
Просить скасувати постанову Бучацького районного суду Тернопільської області від 15 травня 2024 року відносно ОСОБА_1 і закрити провадження у справі про адміністративне правопорушення відносно нього за ч.1 ст.130 КУпАП на підставі п.1 ст.247 КУпАП.
В судове засідання апелянт не з'явився, однак направив до суду письму заяву, відповідно до якої, захисник Пасічник А.З., за узгодженої позиції із своїм підзахисним просить розглядати справу за їх відсутності.
Дослідивши матеріали провадження та доводи апеляційної скарги, приходжу до висновку, що в її задоволенні слід відмовити, виходячи з наступного.
Аналіз матеріалів справи та безпосередньо рішення місцевого суду, яке оскаржується апелянтом, дає підстави для висновку, що суд, розглядаючи дану справу, дотримався положень статей 245, 280 КУпАП, відповідно до яких провадження у справах про адміністративні правопорушення має забезпечувати повне, всебічне й об'єктивне з'ясування всіх обставин справи, що сприяє постановленню законного та обґрунтованого рішення, яке виключало б його двозначне тлумачення і сумніви щодо доведеності вини певної особи в учиненні адміністративного правопорушення.
Винуватість та кваліфікація дій ОСОБА_1 у вчиненні правопорушення, передбаченого ч.1 ст.130 КУпАП України доведена належним чином перевіреними, оціненими та викладеними у постанові суду доказами.
Так, відповідно до вимог п. 2.9 “а” ПДР України водієві забороняється керувати транспортним засобом у стані алкогольного сп'яніння або перебуваючи під впливом наркотичних чи токсичних речовин.
Як слідує з протоколу про адміністративне правопорушення серії ААД № 450480 , 14 березня 2024 року о 17 год. 01 хв. ОСОБА_1 в м. Бучач по вул. Галицька, 56, керував автомобілем “ВАЗ 111730” д.н.з. НОМЕР_1 , у стані алкогольного сп'яніння. Огляд на стан сп'яніння проводився на місці зупинки транспортного засобу зі згоди водія, із застосуванням спеціального технічного приладу газоаналізатора “Alcotest Drager 6810”, результат 0,43 проміле; в медичний заклад водій їхати не бажав, чим порушив п.2.9 а Правил дорожнього руху.
В протоколі про адміністративне правопорушення, який був предметом розгляду суду, зазначено про роз'яснення ОСОБА_1 його прав, передбачених ст.63 Конституції України та ст.268 КУпАП.
Протокол підписаний ОСОБА_1 без жодних зауважень та заперечень, що також підтверджує обставини, викладені в протоколі про адміністративне правопорушення.
Разом з тим, у графі “пояснення особи ” ОСОБА_1 вказав “вживав 100 грамів алкоголю”.
Цей документ був предметом розгляду у суді першої інстанції та отримав належну правову оцінку з якою суд апеляційної інстанції погоджується.
Вказаний протокол відповідає вимогам ст.ст. 254, 256 КУпАП, складений уповноваженою на те особою, визначеною ст.255 КУпАП, а наведені у ньому обставини об'єктивно стверджуються іншими доказами, дослідженими судом по справі.
Відповідно до ст.251 КУпАП доказами в справі про адміністративні правопорушення є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, потерпілих, свідків, висновком експерта, речовими доказами, показаннями технічних приладів та технічних засобів, що мають функції фото- і кінозйомки, відеозапису.
Як слідує з матеріалів справи, одним з таких доказів, яким обґрунтовано винність ОСОБА_1 у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст.130 КУпАП є відеозапис з нагрудних камер працівників патрульної поліції.
Так, оглянутим в судовому засіданні відеоматеріалом, встановлено, що транспортний засіб марки «ВАЗ 111730», державний номерний знак НОМЕР_1 , під керуванням ОСОБА_1 був зупинений працівниками патрульної поліції за порушення ПДР, а саме водій здійснив зупинку транспортного засобу, де на бордюрі нанесена жовта лінія розмітки.
Окрім цього, на запитання працівників патрульної поліції : “Чи знаєте ви , що порушили правила дорожнього руху?” ОСОБА_2 відповів: “Знаю, просто не було де припаркуватись”.
Також в матеріалах справи міститься копія постанови серії ЕНА №1658288 від 14.03.2024 року про накладення адміністративного стягнення стосовно ОСОБА_1 за ч.1 ст.122 КУпАП.
Тому, стверджувати про безпідставність зупинки працівниками поліції транспортного засобу під керуванням ОСОБА_1 , як про це зазначає апелянт в апеляційній скарзі, апеляційний суд підстав не вбачає.
Також, відеозаписом зафіксовано як працівниками патрульної поліції було повідомлено про причину зупинки транспортного засобу та повідомлено водієві наявні у нього ознаки алкогольного сп'яніння, а саме тремтіння рук, а тому твердження захисника в апеляційній скарзі про те, що поліцейські не повідомили ОСОБА_1 , які ознаки сп'яніння в нього виявлені, є також безпідставними.
Твердження апелянта стосовно того, що суд безпідставно взяв на себе функцію обвинувачення у даній справі є безпідставним і базується виключно на його суб'єктивній оцінці приписів чинного законодавства, яка спростовується судовим рішенням, постановленим судом з дотримання приписів Кодексу України про адміністративні правопорушення, який є нормативним актом, що регулює суспільні відносини по притягненню до адміністративної відповідальності.
Аналіз матеріалів провадження дає підстави для висновку, що дії працівників поліції щодо фіксації правопорушення вчиненого ОСОБА_1 узгоджуються з вимогами ст.266 КУпАП та приписами Інструкції “Про порядок виявлення у водіїв транспортних засобів ознак алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції», затвердженою наказом Міністерства внутрішніх справ України, Міністерства охорони здоров'я України від 09.11.2015 р № 1452/735 та Інструкції з оформлення матеріалів про адміністративні правопорушення в органах поліції, затвердженої наказом МВС України від 06.11.2015 року № 1376.
Тому, доводи апеляційної скарги про незаконність та необґрунтованість постанови у зв'язку з порушенням норм матеріального права, апеляційний суд визнає такими, що спрямовані виключно на ухилення ОСОБА_1 від адміністративної відповідальності за вчинене ним адміністративне правопорушення.
Апеляційний суд також звертає увагу, що у рішенні по справі «О'Галлоран та Франціс проти Сполученого Королівства» від 29 червня 2007 року, Європейський суд з прав людини у складі його Великої палати постановив, що будь-яка особа, яка володіє чи керує автомобілем, підпадає під дію спеціальних правил, оскільки володіння та використання автомобілів є таким, що потенційно може завдати серйозної шкоди. Ті, хто реалізували своє право володіти автомобілями та їздити на них, тим самим погодились нести певну відповідальність та виконувати додаткові обов'язки у правовому полі.
Таким чином, виходячи з аналізу доказів досліджених судом першої інстанції та перевірених під час апеляційного розгляду матеріалів справи, висновок місцевого суду про винуватість ОСОБА_1 у вчиненні адміністративного правопорушення та кваліфікація його дій за ч.1 ст.130 КУпАП є правильним.
Жодних аргументованих доводів, які б викликали сумніви у об'єктивності оцінки доказів зроблених судом першої інстанції на підставі вищевказаних матеріалів справи, апелянтом не надано і не здобуто таких в процесі апеляційного розгляду.
Неправильного застосування норм матеріального права або порушень норм процесуального права, які б були підставою для скасування постанови судді та закриття провадження у справі, апеляційним переглядом не встановлено.
Адміністративне стягнення на ОСОБА_1 накладено у відповідності до вимог ст.33 КУпАП, з урахуванням характеру вчиненого ним правопорушення, особи правопорушника, ступеню його вини та інших обставин справи.
З урахуванням наведеного, приходжу до висновку, що постанова Бучацького районного суду Тернопільської області від 16 травня 2024 року відносно ОСОБА_1 є законною та обґрунтованою, а тому підстав для її скасування, про що ставить питання апелянт, не вбачаю.
Керуючись ст.294 КУпАП, -
Апеляційну скаргу адвоката Пасічника А.З. залишити без задоволення, а постанову Бучацького районного суду Тернопільської області від 16 травня 2024 року щодо ОСОБА_1 - без змін.
Постанова апеляційного суду набирає законної сили негайно після її винесення, є остаточною й оскарженню не підлягає.
Суддя