Номер провадження: 11-сс/813/873/24
Справа № 521/7605/24 1-м/521/12/24
Головуючий у першій інстанції ОСОБА_1
Доповідач ОСОБА_2
12 червня 2024 року м. Одеса
Одеський апеляційний суд в складі:
головуючий суддя ОСОБА_2 ,
судді: ОСОБА_3 , ОСОБА_4 ,
секретар судового засідання ОСОБА_5 ,
за участі:
прокурора ОСОБА_6 ,
особи, стосовно якої прийняте рішення про видачу (екстрадицію) ОСОБА_7 ,
перекладача ОСОБА_8 ,
захисника ОСОБА_9 ,
розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу захисника ОСОБА_9 , яка діє в інтересах особи, стосовно якої прийняте рішення про видачу (екстрадицію) ОСОБА_7 , на ухвалу слідчого судді Малиновського районного суду м. Одеси від 14 травня 2024 року,
установив:
Зміст оскаржуваного судового рішення.
Оскаржуваною ухвалою відмовлено у задавлені скарги захисника на постанову Генерального прокурора про видачу особи (екстардицію) від 24 квітня 2024 року.
Рішення слідчого судді мотивоване тим, що на час прийняття рішення про видачу ОСОБА_7 відсутні обставини, передбачені ст. 589 КПК України, що перешкоджали видачі особи іноземній державі, відтак, рішення є обґрунтованим та таким, що відповідає вимогам кримінального процесуального законодавства.
Вимоги апеляційної скарги та узагальнені доводи особи, яка її подала.
Не погодившись із зазначеною ухвалою слідчого судді, захисник ОСОБА_9 , яка діє в інтересах особи, стосовно якої прийняте рішення про видачу (екстрадицію) ОСОБА_7 , подала апеляційну скаргу, в якій звертає увагу на незаконність та необґрунтованість оскаржуваної ухвали, зокрема зазначає наступне:
- Генеральний прокурор не мав повноважень для прийняття оскаржуваної постанови, оскільки на момент звернення з екстрадиційним запитом справа щодо ОСОБА_10 перебувала на стадії судового розгляду, тому розгляд вказаного запиту належить до компетенції Міністерства юстиції України;
- ОСОБА_7 звернувся до Державної міграційної служби України з заявою про визнання біженцем або особою, яка потребує додаткового захисту.
На підставі викладеного, захисник просить скасувати оскаржувану ухвалу та постановити нову, якою скасувати постанову Генерального прокурора від 24.04.2024 року про видачу ОСОБА_10 до Сполучених Штатів Америки для притягнення до кримінальної відповідальності.
Позиції учасників судового провадження.
В судовому засіданні захисник ОСОБА_9 та особа, стосовно якої прийняте рішення про видачу (екстрадицію) ОСОБА_7 , підтримали апеляційну скаргу захисника з підстав, викладених у ній, просили її задовольнити, ухвалу слідчого судді скасувати та постановити нову, якою скасувати рішення про видачу.
Прокурор заперечував проти задоволення апеляційної скарги захисника, просив суд ухвалу слідчого судді залишити без змін.
Заслухавши суддю-доповідача, думку сторін провадження, перевіривши надані матеріали та обговоривши доводи апеляційної скарги, апеляційний суд приходить до наступних висновків.
Мотиви апеляційного суду.
Частиною 1 ст. 404 КПК України передбачено, що суд апеляційної інстанції переглядає судові рішення суду першої інстанції в межах апеляційної скарги.
Відповідно до ч. 1 ст. 370 КПК України судове рішення повинно бути законним, обґрунтованим і вмотивованим.
Частиною другою ст. 19 Конституції України встановлено обов'язок органів державної влади та органів місцевого самоврядування, їх посадових осіб діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Статтею 1 КПК України передбачено, що порядок кримінального провадження на території України визначається лише кримінальним процесуальним законодавством України, яке складається з відповідних положень Конституції України, міжнародних договорів, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України, цим Кодексом та іншими законами України.
Відповідно до ст. 2 КПК завданнями кримінального провадження є захист особи, суспільства та держави від кримінальних правопорушень, охорона прав, свобод та законних інтересів учасників кримінального провадження, а також забезпечення швидкого, повного та неупередженого розслідування і судового розгляду з тим, щоб кожний, хто вчинив кримінальне правопорушення, був притягнутий до відповідальності в міру своєї вини, жоден невинуватий не був обвинувачений або засуджений, жодна особа не була піддана необґрунтованому процесуальному примусу і щоб до кожного учасника кримінального провадження була застосована належна правова процедура.
Застосування належної процедури є одним із складових елементів принципу верховенства права та передбачає, у тому числі, щоб повноваження органів публічної влади були визначені приписами права, і вимагає, щоб посадовці мали дозвіл на вчинення дії, і надалі діяли в межах наданих їм повноважень.
Застосування належної правової процедури у кримінальному провадженні - це встановлені кримінальним процесуальним законодавством способи реалізації норм кримінального процесуального права, що забезпечують досягнення цілей правового регулювання кримінальних процесуальних відносин у сфері порядку досудового розслідування та судового розгляду. Воно означає не лише те, що всі дії процесуальних суб'єктів мають відповідати вимогам закону, адже в такому випадку це завдання розчиняється в приписах засади законності. Такі дії мають виникати із наявних повноважень і перебувати в адекватному співвідношенні з конкретним процесуальним завданням, яке виникає в певний момент досудового розслідування і судового розгляду кримінального провадження. Таке адекватне співвідношення приводить до принципу пропорційності.
Недотримання належної правової процедури тягне за собою порушення гарантованого кожному ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (далі - Конвенція) права на справедливий суд.
На думку апеляційного суду, при розгляді скарги захисника ОСОБА_9 , яка діє в інтересах особи, стосовно якої прийняте рішення про видачу (екстрадицію) ОСОБА_7 , про скасування постанови Генерального прокурора ОСОБА_11 про видачу особи від 24 квітня 2024 року слідчим суддею були виконані вимоги вищевказаних норм права у повному обсязі.
Відповідно до ч. 1 ст. 591 КПК України рішення про видачу особи (екстрадицію) може бути оскаржено особою, стосовно якої воно прийняте, її захисником чи законним представником до слідчого судді, в межах територіальної юрисдикції якого така особа тримається під вартою, крім випадку, передбаченого статтею 588 цього Кодексу. Якщо до особи застосовано запобіжний захід, не пов'язаний із триманням під вартою, скарга на рішення про видачу такої особи (екстрадицію) може бути подана до слідчого судді, в межах територіальної юрисдикції якого розташований відповідний центральний орган України.
Як визначено у п. 2 ч. 1 ст. 541 КПК України, видача особи (екстрадиція) - видача особи державі, компетентними органами якої ця особа розшукується для притягнення до кримінальної відповідальності або виконання вироку. Екстрадиція включає: офіційне звернення про встановлення місця перебування на території запитуваної держави особи, яку необхідно видати, та видачу такої особи; перевірку обставин, що можуть перешкоджати видачі; прийняття рішення за запитом; фактичну передачу такої особи під юрисдикцію запитуючої держави.
Тобто, фактичній передачі особи мають передувати отримання запиту іноземної держави, перевірка обставин, що можуть перешкоджати видачі, та прийняття рішення за відповідним запитом.
Згідно ч. 1 ст. 590 КПК України, після вивчення матеріалів екстрадиційної перевірки центральний орган України приймає рішення про видачу особи (екстрадицію) або відмову у видачі (екстрадиції) іноземній державі. Рішення виноситься керівником центрального органу України або уповноваженою ним особою.
Як убачається з матеріалів судового провадження, до Офісу Генерального прокурора надійшов запит Департаменту юстиції Сполучених Щтатів Америки про видачу ОСОБА_12 для притягнення до кримінальної відповідальності за вчинення злочинів, передбачених §1343 розділу 18, §§ 1029(а)(2) та 1029(с)(1)(A)(i) розділу 18 (шахрайство, фінансове шахрайство, кіберзлочин) Кодексу Сполучених Штатів Америки.
За результатами екстрадиційної перевірки 24.04.2024 року Генеральним прокурором України прийнято рішення про видачу до Сполучених Штатів Америки громадянина Ресупубліки ОСОБА_13 ( ОСОБА_14 ( ОСОБА_15 ), ІНФОРМАЦІЯ_1 .
Згідно п. 8 ч. 1 ст. 541 КК України екстрадиційна перевірка це діяльність визначених законом органів щодо встановлення та дослідження передбачених міжнародним договором України, іншими актами законодавства України обставин, що можуть перешкоджати видачі особи (екстрадиції), яка вчинила злочин.
Як визначено у ч. 1 ст. 554 КПК України, отримавши запит про міжнародну правову допомогу від запитуючої сторони, уповноважений (центральний) орган України розглядає його на предмет обґрунтованості і відповідності вимогам законів або міжнародних договорів України.
Відповідно до ч. 1 ст. 589 КК України у видачі особи іноземній державі відмовляється у разі, якщо: 1) особа, стосовно якої надійшов запит про видачу, відповідно до законів України на час прийняття рішення про видачу (екстрадицію) є громадянином України; 2) злочин, за який запитано видачу, не передбачає покарання у виді позбавлення волі за законом України; 3) закінчилися передбачені законом України строки давності притягнення особи до кримінальної відповідальності або виконання вироку за злочин, за який запитано видачу; 4) компетентний орган іноземної держави не надав на вимогу центрального органу України додаткових матеріалів або даних, без яких неможливе прийняття рішення за запитом про видачу (екстрадицію); 5) видача особи (екстрадиція) суперечить зобов'язанням України за міжнародними договорами України; 5-1) є обґрунтовані підстави вважати, що видача особи (екстрадиція) суперечить інтересам національної безпеки України; 6) наявні інші підстави, передбачені міжнародним договором України.
У ході екстрадиційної перевірки не встановлено передбачених ст. 589 КПК України та міжнародними договорами обставин для відмови у видачі ОСОБА_16 ( ОСОБА_14 ( ОСОБА_15 ), ІНФОРМАЦІЯ_1 , для притягнення до кримінальної відповідальності.
Так, відповідно до наявних матеріалів перевірки, ОСОБА_17 не є громадянином України, статусу біженця або особи, яка потребує додаткового захисту, немає. Також установлено, що ОСОБА_17 не брав участь у захисті незалежності, суверенітету і територіальної цілісності України. Діяння, вчинення яких інкримінується згаданій особі, не належать до військових злочинів і не мають політичного характеру.
Колегія суддів вважає, що слідчий суддя прийшов до правильного висновку щодо відсутності обставин, які б перешкоджали прийняттю рішення про видачу (екстрадицію) ОСОБА_12 , а тому постанова Генерального прокурора від 24.04.2024 року є законна, обґрунтована та така, що відповідає вимогам чинного законодавства.
Водночас, апеляційний суд вважає неспроможними доводи апелянта про те, що звернення ОСОБА_12 за додатковим захистом до Державної міграційної служби України, виключає можливість його екстрадиції, оскільки із заявою про визнання його біженцем або особою, що потребує додаткового захисту, останній звернувся 15.07.2021 року, тобто після затримання 28.06.2021 року. За результатами розгляду заяви та її оскарження у відомчому порядку Державною міграційною службою 27.09.2021 року прийнято рішення, яким відхилено скаргу на рішення територіального органу Державної міграційної служби про відмову в оформленні документів для вирішення питання щодо визнання біженцем або особою, яка потребує додаткового захисту. Вказане рішення до суду не оскаржувалось.
У свою чергу, ОСОБА_17 повторно звернувся 06.12.2021 року із аналогічною заявою, у задоволені якої рішенням територіального органу Державної міграційної служби від 27.04.2023 року відмовлено, однак, рік не оскаржував зазначене рішення та лише після повторного затримання 16.04.2024 року, звернувся до Одеського окружного адміністративного суду з позовом про визнання протиправними та скасування рішення Державної міграційної служби України. Вказане, на думку апеляційного суду, свідчить про наявність підстав вважати, що з вказані дії ОСОБА_17 вчиняє виключно з метою затягування екстрадиційної перевірки та створення штучних перешкод для його видачі Сполученим Штатам Америки для притягнення до кримінальної відповідальності.
Доводи апеляційної скарги про відсутність у Генерального прокурора повноважень для прийняття постанови про видачу ретельно перевірялися під час апеляційного розгляду, проте не знайшли свого підтвердження.
Згідно п. 8 ч. 1 ст. 541 КПК України екстрадиційна перевірка - це діяльність визначених законом органів щодо встановлення та дослідження передбачених міжнародним договором України, іншими актами законодавства України обставин, що можуть перешкоджати видачі особи (екстрадиції), яка вчинила злочин.
У відповідності до ч. 2 ст. 574 КПК України Генеральна прокуратура є центральним органом України щодо видачі (екстрадиції) підозрюваних, обвинувачених у кримінальних провадженнях під час досудового розслідування.
Згідно з ч. 1 ст. 587 КПК України екстрадиційна перевірка обставин, що можуть перешкоджати видачі особи, проводиться центральним органом України або за його дорученням чи зверненням відповідною регіональною прокуратурою.
Слідчий суддя не може підміняти інший орган державної влади та перебирати на себе повноваження щодо вирішення питань, які законодавством віднесені до компетенції цього органу державної влади. Під час проведення екстрадиційної перевірки вирішення питання щодо наявності підстав для відмови у видачі особи (екстрадиції) чинним кримінальним процесуальним законодавством України віднесено виключно до компетенції центральних органів України, які зазначені у ст. 574 КПК України.
Таким чином, доводи захисника щодо незаконності і необґрунтованості оскаржуваної ухвали слідчого судді слід визнати непереконливими, оскільки слідчий суддя при розгляді скарги повно та об'єктивно дослідив всі обставини, з якими закон пов'язує можливість прийняття рішення про видачу (екстрадицію) особи компетентним органам іноземної держави.
Істотних порушень кримінального процесуального закону, які перешкодили чи могли перешкодити слідчому судді постановити законне та обґрунтоване рішення, колегією суддів не виявлено.
Враховуючи викладене, колегія суддів приходить до висновку, що оскаржувана ухвала слідчого судді є законною і обґрунтованою, а тому апеляційна скарга захисника підлягає залишенню без задоволення, а ухвала слідчого судді - без змін.
Керуючись ст. ст. 309, 375, 376, 404, 405, 412, 415, 422, 590, 591 КПК України, апеляційний суд,
постановив:
Апеляційну скаргу захисника ОСОБА_9 , яка діє в інтересах особи, стосовно якої прийняте рішення про видачу (екстрадицію) ОСОБА_7 , - залишити без задоволення.
Ухвалу слідчого судді Малиновського районного суду м. Одеси від 14 травня 2024 року, - залишити без змін.
Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення, є остаточною та оскарженню в касаційному порядку не підлягає.
Судді Одеського апеляційного суду
ОСОБА_2 ОСОБА_3 ОСОБА_4