справа №756/1345/24 головуючий у суді І інстанції Касьян А.В.
провадження №33/824/2626/2024 суддя-доповідач у суді ІІ інстанції Березовенко Р.В.
05 червня 2024 року м. Київ
Київський апеляційний суд у складі судді Березовенко Р.В., розглянувши справу про адміністративне правопорушення за апеляційною скаргою представника ОСОБА_1 - адвоката Одінцова Едвіна Володимировича на постанову судді Оболонського районного суду м. Києва від 14 лютого 2024 року, якою:
закрито провадження по справі про притягнення ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , громадянки України, яка проживає за адресою: АДРЕСА_1 ,
до адміністративної відповідальності за ст.124 КУпАП за відсутністю складу адміністративного правопорушення,-
Постановою Оболонського районного суду м. Києва від 14 лютого 2024 року провадження у справі про притягнення ОСОБА_2 до адміністративної відповідальності за ст. 124 КУпАП закрито на підставі п. 1 ст. 247 КУпАП.
Не погоджуючись з даним судовим рішенням, представник потерпілого ОСОБА_1 - адвокат Одінцов Едвін Володимирович 15 квітня 2024 року подав апеляційну скаргу, у якій просив скасувати постанову Оболонського районного суду м. Києва від 14 лютого 2024 року та визнати винною ОСОБА_2 у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ст. 124 КУпАП.
В обґрунтування апеляційних вимог зазначає, що суд першої інстанції закриваючи провадження у справі не надав належної оцінки доказам, не врахував, що ОСОБА_2 , наближаючись до нерегульованого перехрестя з рівнозначною дорогою, не зупинилася до перехрестя задля того щоб переконатися в безпеці проїзду, після чого не надала дорогу відповідно до вимог п.10.11 ПДР транспортному засобу, який наближався з правого боку - LAND ROVER RANGE ROVER, д.н.з. НОМЕР_1 , якому повинна була надати дорогу. Більш того, надані ОСОБА_2 відеозаписи підтверджують вищезазначене.
Посилання на те, що дорога була запаркована, що обмежувало огляд вважає безпідставними, оскільки це не позбавляє ОСОБА_2 обов'язку переконатися у безпеці руху.
Крім того, суд першої інстанції безпідставно не допитав та не викликав у судове засідання іншого учасника ДТП ОСОБА_1 задля повного та всебічного з'ясування усіх обставин справи.
У судовому засіданні представник потерпілого ОСОБА_1 - адвокат Одінцов Едвін Володимирович вимоги апеляційної скарги підтримав та просив її задовольнити, скасувати постанову Оболонського районного суду м. Києва від 14 лютого 2024 року, визнати винною ОСОБА_2 у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ст. 124 КУпАП.
У судовому засіданні ОСОБА_2 просила апеляційну скаргу залишити без задоволення, а постанову Оболонського районного суду м. Києва від 14 лютого 2024 року без змін.
Відповідно до вимог ст. 245 КУпАП завданнями провадження в справах про адміністративні правопорушення є, зокрема, всебічне, повне і об'єктивне з'ясування обставин кожної справи та вирішення її в точній відповідності з законом.
Згідно з положеннями ст. ст. 278, 280 КУпАП, суд першої інстанції при підготовці до розгляду справи про адміністративне правопорушення має вирішити питання про правильність складання протоколу та інших матеріалів справи, чи є необхідність у витребуванні додаткових матеріалів, а при розгляді справи зобов'язаний з'ясувати: чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна дана особа в його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, чи є обставини, що пом'якшують і обтяжують відповідальність, а також з'ясувати інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.
Орган (посадова особа) оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному дослідженні всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом і правосвідомістю (ст.252 КУпАП).
При розгляді справи місцевий суд не дотримався вказаних положень закону.
Зі змісту протоколу про адміністративне правопорушення серії ААД №727957 вбачається, що 19.01.2024 о 12:45 водій ОСОБА_2 , керуючи транспортним засобом марки FIAT 500L, д.н.з. НОМЕР_2 по просп. Володимира Івасюка, 6а у м. Києві, під час руху не була уважною, не стежила за дорожньою обстановкою та не надала переваги в русі транспортному засобу LAND ROVER RANGE ROVER, д.н.з. НОМЕР_1 , який наближався з правого боку, де черговість проїзду не обумовлена ПДР України, внаслідок чого відбулось зіткнення, чим порушила вимоги пунктів 2.3.б) та 10.11. Правил дорожнього руху.
Дії ОСОБА_3 кваліфіковані за ст. 124 КУпАП, як порушення правил дорожнього руху, що спричинило зіткнення двох автомобілів.
Закриваючи провадження у справі про адміністративне правопорушення стосовно ОСОБА_2 за ст. 124 КУпАП за відсутності складу адміністративного правопорушення, суддя першої інстанції вважала недоведеним, що водій ОСОБА_2 , керуючи транспортним засобом марки FIAT 500L, д.н.з. НОМЕР_2 , усупереч вимог Правил дорожнього руху під час руху не була уважна, не стежила за дорожньою обстановкою та не надала переваги в русі транспортному засобу LAND ROVER RANGE ROVER, д.н.з. НОМЕР_1 , який наближався з правого боку, де черговість проїзду не обумовлена Правилами дорожнього руху, що підлягає обов'язковому встановленню в такій категорії справ про адміністративне правопорушення.
Проте повністю з такими висновками судді першої інстанції погодитись не можна з таких підстав.
Суд зобов'язаний виконувати завдання Кодексу України про адміністративне правопорушення, передбачені ст. 1 КУпАП, у якій зазначено, що завданням Кодексу України про адміністративне правопорушення є охорона прав і свобод громадян, власності, конституційного ладу України, прав і законних інтересів підприємств, установ і організацій, встановленого правопорядку, зміцнення законності, запобігання правопорушення, виховання громадян у дусі точного і неухильного додержання Конституції і законів України, поваги до прав, честі і гідності інших громадян, до правил співжиття, сумлінного виконання своїх обов'язків, відповідальності перед суспільством.
Статтею 124 КпАП України передбачена відповідальність за порушення учасниками дорожнього руху правил дорожнього руху, що спричинило пошкодження транспортних засобів, вантажу, автомобільних доріг, вулиць, залізничних переїздів, дорожніх споруд чи іншого майна.
Отже, суд під час розгляду справи про притягнення до адміністративної відповідальності за ст. 124 КпАП України повинен встановити, чи була дорожньо-транспортна подія, чи були отримані пошкодження транспортними засобами, діями якої особи завдано цієї шкоди, а також, які положення правил дорожнього руху було порушено вказаною особою.
В даному провадженні суд перевіряє: чи мала місце дорожньо-транспортна подія, чи порушила особа, яка притягується до адміністративної відповідальності правила дорожнього руху, та чи є причинно-наслідковий зв'язок між порушенням правил дорожнього руху та дорожньо-транспортною подією.
Статтею 14 Закону України «Про дорожній рух» встановлено, що учасники дорожнього руху зобов'язанні знати і неухильно дотримуватися вимог цього закону, Правил дорожнього руху та інших нормативних актів з питань безпеки дорожнього руху, створювати безпечні умови для дорожнього руху, не завдавати своїми діями або бездіяльністю шкоди підприємствам, установам, організаціям і громадянам, виконувати розпорядження органів державного нагляду та контролю щодо дотримання законодавства про дорожній рух.
Згідно з п. 1.1 ПДР України, ці правила відповідно до Закону України «Про дорожній рух», встановлюють єдиний порядок дорожнього руху на всій території України.
Відповідно до п. 1.9 ПДР України, особи, які порушують ці Правила, несуть відповідальність згідно із законодавством.
Відповідно до пункту 1.4. ПДР України кожний учасник дорожнього руху має право розраховувати на те, що й інші учасники виконують ці Правила.
Згідно пункту 1.10. ПДР України водієм є особа, яка керує транспортним засобом і має посвідчення водія (посвідчення тракториста-машиніста, тимчасовий дозвіл на право керування транспортним засобом, тимчасовий талон на право керування транспортним засобом) відповідної категорії.
Відповідно до пункту 2.3.б ПДР України для забезпечення безпеки дорожнього руху водій зобов'язаний бути уважним, стежити за дорожньою обстановкою, відповідно реагувати на її зміну, стежити за правильністю розміщення та кріплення вантажу, технічним станом транспортного засобу і не відволікатися від керування цим засобом у дорозі.
За правилами п. 10.1 ПДР України перед початком руху, перестроюванням та будь-якою зміною напрямку руху водій повинен переконатися, що це буде безпечним і не створить перешкод або небезпеки іншим учасникам руху.
Згідно пункту 10.11. ПДР України в разі, коли траєкторії руху транспортних засобів перетинаються, а черговість проїзду не обумовлена цими Правилами, дати дорогу повинен водій, до якого транспортний засіб наближається з правого боку.
Згідно з положеннями ст. 251 КУпАП доказами в справі про адміністративне правопорушення є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються, зокрема, висновком експерта.
Суддя суду першої інстанції не надав належної оцінки доказам, долученим до матеріалів справи, а саме: протоколу про адміністративне правопорушення, схемі ДТП, відеоматеріалам та письмовим поясненням учасників ДТП, які узгоджуються між собою та підтверджують, що дорожньо-транспортна пригода сталась біля МЦ «Медіком», будь-яких дорожніх знаків у місці, де сталась ДТП не встановлено і вказана обставина не заперечується обома водіями. При цьому перехрестя, де сталась ДТП є перехрестям рівнозначних доріг і водії автомобілів засобу LAND ROVER RANGE ROVER, д.н.з. НОМЕР_1 та FIAT 500L, д.н.з. НОМЕР_2 рухались у напрямках, визначених дорожньою розміткою. За таких обставин на вказаному перехресті діяло «правило правої руки» і в даній дорожній обстановці саме ОСОБА_2 як водій автомобіля FIAT 500L, д.н.з. НОМЕР_2 повинна була надати перевагу в русі автомобілю марки LAND ROVER RANGE ROVER, д.н.з. НОМЕР_1 під керуванням водія ОСОБА_1 , який наближався з правого боку. Отже, саме невиконанням водієм ОСОБА_2 вимог п. 10.11 ПДР України призвело до наслідків у виді зіткнення та пошкодження транспортних засобів.
При цьому, посилання ОСОБА_2 на те, що огляд під'їзної дороги при наближенні до перехрестя був утрудненим, оскільки дорога запаркована транспортними засобами в напрямку руху до нерегульованого перехрестя: ліворуч (зі сторони житлових будинків) автомобілі запарковані перпендикулярно бордюру аж до самого перехрестя, праворуч (зі сторони проспекта В.Івасюка) - паралельно, є неприйнятними, оскільки пункт 2.3.б ПДР покладає на водія обов'язок стежити за дорожньою обстановкою. При цьому, з долученого ОСОБА_2 відео вбачається, що перед виїздом на перехрестя її автомобіль не зупинявся, як того вимагають ПДР, а продовжував рух майже до середини перехрестя де й сталося ДТП.
Поряд з тим, як у п. 1.5 ПДР вказано, що дії або бездіяльність учасників дорожнього руху та інших осіб не повинні створювати перешкоду для руху, загрожувати життю або здоров'ю громадян, завдавати матеріальних збитків.
За таких обставин апеляційний суд вважає доведеною вину водія ОСОБА_2 в порушенні вимог п. 10.11 ПДР України, з підстав ненадання переваги в русі автомобілю марки LAND ROVER RANGE ROVER, д.н.з. НОМЕР_1 , який наближався з правого боку, в результаті чого обидва автомобілі отримали механічні пошкодження.
Наведене вказує на помилковість висновків судді місцевого суду про відсутність у діях ОСОБА_2 складу адміністративного правопорушення, передбаченого ст. 124 КУпАП.
Згідно з п.7 ч.1 ст.247 КУпАП провадження в справі про адміністративне правопорушення не може бути розпочато, а розпочате підлягає закриттю у разі закінчення на момент розгляду справи про адміністративне правопорушення строків, передбачених статтею 38 цього Кодексу.
Правила ч.2 ст.38 КУпАП визначають строки накладення адміністративного стягнення. Дана норма регламентує, якщо справи про адміністративні правопорушення відповідно до цього Кодексу чи інших законів підвідомчі суду (судді), стягнення може бути накладено не пізніш як через три місяці з дня вчинення правопорушення, а при триваючому правопорушенні - не пізніш як через три місяці з дня його виявлення, крім справ про адміністративні правопорушення, зазначені у частині третій і четвертій цієї статті.
У ст.23 КУпАП визначено, що адміністративне стягнення є мірою відповідальності і застосовується з метою виховання особи, яка вчинила адміністративне правопорушення, в дусі додержання законів України, поваги до правил співжиття, а також запобігання вчиненню нових правопорушень як самим правопорушником, так і іншими особами.
Разом з тим, сплив строку накладення адміністративного стягнення, на відміну від відсутності в діях особи складу чи події адміністративного правопорушення, або ж вчинення особою дій в стані крайньої необхідності чи необхідної оборони, є очевидно нереабілітуючою підставою для закриття провадження у справі про адміністративне правопорушення.
У зв'язку із цим, постанова судді Оболонського районного суду м. Києва від 14 лютого 2024 року не може визнаватись законною та обґрунтованою, а тому підлягає скасуванню із прийняттям нової постанови, якою ОСОБА_2 слід визнати винною у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ст. 124 КУпАП та закрити провадження у справі щодо неї на підставі п.7 ч.1 ст.247 КУпАП, у зв'язку із закінченням строків накладення адміністративного стягнення, передбачених ст.38 КУпАП.
На підставі викладеного, керуючись ст. 294 КУпАП, Київський апеляційний суд
Апеляційну скаргу представника ОСОБА_1 - адвоката Одінцова Едвіна Володимировича - задовольнити.
Постанову судді Оболонського районного суду м. Києва від 14 лютого 2024 року, відповідно до якої провадження у справі про притягнення ОСОБА_2 до адміністративної відповідальності за ст.124 КУпАП закрито на підставі ст. 247 ч. 1 п. 1 КУпАП за відсутності складу адміністративного правопорушення - скасувати.
Прийняти нову постанову, якою визнати ОСОБА_2 винною у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ст.124 КУпАП.
На підставі п.7 ч.1 ст.247 КУпАП провадження у справі щодо ОСОБА_2 закрити, у зв'язку із закінченням на момент розгляду справи про адміністративне правопорушення строків, передбачених ст.38 цього Кодексу.
Постанова апеляційного суду набирає законної сили негайно після її винесення, є остаточною та оскарженню не підлягає.
Суддя: Р.В. Березовенко