справа №759/10266/17 Головуючий у І інстанції - Шум Л.М.
апеляційне провадження №22-ц/824/3944/2024 Доповідач у ІІ інстанції - Приходько К.П.
04 червня 2024 року Київський апеляційний суд в складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:
судді-доповідача Приходька К.П.,
суддів Писаної Т.О., Журби С.О.,
за участю секретаря Миголь А.А.,
розглянув у відкритому судовому засіданні в м. Києві апеляційну скаргу ОСОБА_1 , а також апеляційну скаргу ОСОБА_2 , ОСОБА_3 на рішення Святошинського районного суду м. Києва від 01 лютого 2022 року
у справі за позовом ОСОБА_4 , ОСОБА_5 до Київської міської ради, треті особи: ОСОБА_1 , Головне управління юстиції в м. Києві про визнання права власності на нерухоме майно в порядку спадкування за законом за зустрічним позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_4 , ОСОБА_5 , Київської міської ради, третя особа: Головне територіальне управління юстиції в м. Києві, Служба у справах дітей Святошинської районної державної адміністрації про визнання права власності на нерухоме майно в порядку спадкування за законом, -
установив:
У липні 2017 року, ОСОБА_4 та ОСОБА_5 звернулися до Святошинського районного суду м. Києва із позовом до Київської міської ради про визнання права власності на нерухоме майно в порядку спадкування за законом, мотивуючи свої вимоги тим, що ІНФОРМАЦІЯ_1 , помер - ОСОБА_6 , що підтверджується свідоцтвом про смерть серії НОМЕР_1 , виданим Відділом реєстрації актів громадянського стану Ленінградського району м. Києва.
Померлий ОСОБА_6 перебував у зареєстрованому шлюбі з ОСОБА_7 , яка померла ІНФОРМАЦІЯ_2 , що підтверджується свідоцтвом про смерть серії НОМЕР_2 , виданим Відділом реєстрації актів громадського стану Ленінградського району м. Києва.
ОСОБА_4 та ОСОБА_5 є доньками померлих ОСОБА_6 та ОСОБА_7 , що підтверджується свідоцтвами про народження від 30 червня 1965 року та ІНФОРМАЦІЯ_3 .
Після смерті ОСОБА_6 залишилося спадкове майно, а саме житловий будинок АДРЕСА_1 .
Рішенням Виконавчого комітету Києво-Святошинської районної Ради депутатів №545/16 від вересня 1959 р. ОСОБА_6 було надано земельну ділянку під індивідуальне будівництво, загальною площею 476 кв.м., що розташована по АДРЕСА_1 (на даний час АДРЕСА_1).
07 жовтня 1961 року комісією Виконавчого комітету Києво-Святошинської районної Ради було складено Акт прийомки індивідуального житлового будинку, побудованого ОСОБА_6 , складено план забудови земельної ділянки та видано паспорт типового проєкту забудови.
Позивачі стверджували, що є спадкоємцями першої черги після смерті батька, окрім них право на спадкування виникає у дружини їхнього брата ОСОБА_8 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_4 - ОСОБА_1 .
10 березня 2017 року позивачам було відмовлено у видачі свідоцтва про право на спадщину за законом на житловий будинок у зв'язку із відсутністю документа, що посвідчує право власності спадкодавця на таке майно.
Відповідно до довідки №13779 від 06 квітня 2004 року, виданої Київським міським бюро технічної інвентаризації та реєстрації права власності на об'єкти нерухомого майна - станом на 05 квітня 2004 року по даним книг реєстрації бюро будинок АДРЕСА_1 на праві приватної власності не зареєстрований.
Просили суд, визнати за ОСОБА_5 в порядку спадкування за законом, право власності на 1/2 частину житлового будинку АДРЕСА_1 та визнати за ОСОБА_4 в порядку спадкування за законом, право власності на 1/2 частину житлового будинку АДРЕСА_1 , що належали ОСОБА_6 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_1 .
В грудні 2017 року ОСОБА_1 звернулася до суду із зустрічною позовною заявою до ОСОБА_5 , ОСОБА_4 , Київської міської ради про визнання права власності на нерухоме майно в порядку спадкування за законом.
Зустрічні позовні вимоги обґрунтовувала тим, що вона є дружиною померлого ОСОБА_8 згідно свідоцтва про укладення шлюбу НОМЕР_3 від 26 березня 1982 року.
ОСОБА_8 помер ІНФОРМАЦІЯ_4 , що підтверджується свідоцтвом про смерть № НОМЕР_4 .
Остання прийняла спадщину після свого чоловіка в рамках спадкової справи №915/2001 про що державним нотаріусом дванадцятої Київської державної нотаріальної контори Сибіга С.Е. було видано свідоцтво про право на спадщину за законом від 22 березня 2002 року на автомобіль марки М-2140 д.н.з. НОМЕР_5 та свідоцтво про право на спадщину за законом від 31 липня 2001 року виданого державним нотаріусом дванадцятої Київської державної нотаріальної контори Войтенко Л.О. на автомобіль марки ВАЗ 21053 д.н.з. НОМЕР_6 та свідоцтво на право на спадщину за законом від 01 серпня 2017 року виданого державним нотаріусом дванадцятої Київської державної нотаріальної контори Фещук Н.І. на земельну ділянку на території Колонщинської сільської ради в СТ «Троянда».
24 березня 2017 року за результатами розгляду заяви ОСОБА_1 про прийняття спадщина на житловий будинок по АДРЕСА_1 державним нотаріусом дванадцятої Київської державної нотаріальної контори Мельник Н.П. видано постанову про відмову у вчиненні нотаріальної дії №1599/02-13.
Також зазначає, що відповідно до свідоцтва про народження НОМЕР_7 від 21 червня 1954 року виданого про народження ОСОБА_8 підтверджується факт родинних зв'язків між ОСОБА_8 та ОСОБА_6 , який був власником спірного будинку по АДРЕСА_1 .
Згідно довідки КП «Центр комунального сервісу Святошинського району» №02/08-00-1270 від 18 березня 2017 року наданої на запит нотаріальної контори, ОСОБА_8 був зареєстрований за вказаною адресою з 01 грудня 1961 року по 07 квітня 2001 року.
Просила суд, визнати за нею в порядку спадкування за законом, право власності на частину житлового будинку АДРЕСА_1 , що належала ОСОБА_6 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_1 .
Рішенням Святошинського районного суду м. Києва від 01 лютого 2022 року, первісний та зустрічний позови залишено без задоволення.
Не погодившись з рішенням суду першої інстанції, ОСОБА_1 оскаржила його в апеляційному порядку, оскільки вважає рішення незаконним та необґрунтованим, ухваленим з порушенням норм матеріального та процесуального права.
В обґрунтування доводів апеляційної скарги зазначила, що ІНФОРМАЦІЯ_1 помер ОСОБА_6
Померлий перебував у зареєстрованому шлюбі з ОСОБА_7 , яка померла ІНФОРМАЦІЯ_2 .
ІНФОРМАЦІЯ_4 помер їх син - ОСОБА_8 .
До кола спадкоємців після смерті ОСОБА_6 та ОСОБА_7 входять: позивачки як доньки померлих - ОСОБА_4 , ОСОБА_5 , ОСОБА_9 та сини - ОСОБА_10 і ОСОБА_8 , спадкоємцем якого є ОСОБА_1 , яка є дружиною померлого ОСОБА_8 згідно свідоцтва про укладення шлюбу НОМЕР_3 від 26 березня 1982 року.
Спірний будинок було побудовано 22 серпня 1962 року, що підтверджено відповідною відміткою Виконкому Києво-Святошинської районної ради згідно реєстраційного номера № НОМЕР_8 на будівельному паспорті.
Зазначений будинок будувався на земельній ділянці відведеній згідно Акту від 03 жовтня 1959 року на підставі рішення Виконкому Києво-Святошинської райради №545/16 від 24 вересня 1959 року наданій ОСОБА_6 на підставі дозволу виконкому Києво-Святошинської районної ради від 24 вересня 1959 року.
Будинок становив три жилі кімнати і кухню з коридором загальною площею 52,29 кв.м.
Згідно вказаного вище Акту зазначено про клопотання щодо прописки у вказаному будинку ОСОБА_6 , його дружини ОСОБА_7 , і їх дітей - сина ОСОБА_8 та доньки ОСОБА_11 .
Вказані відомості підтверджуються Будинковою книгою по будинку по АДРЕСА_1 .
ОСОБА_1 разом зі своїм чоловіком ОСОБА_8 проживали у вказаному будинку в квартирі АДРЕСА_2 з дати одруження 26 березня 1982 року.
24 вересня 1959 року рішенням Виконкому Києво-Святошинської райради депутатів трудящих №545/16 було надано під забудову земельну ділянку за адресою: АДРЕСА_1 громадянину ОСОБА_6 (свекру ОСОБА_1 ).
07 жовтня 1961 року комісією виконкому П.П. -Борщагівської сільради було прийнято індивідуальний житловий будинок побудований ОСОБА_6 по АДРЕСА_1 про що складено відповідний Акт.
Згідно вказаного Акту зазначено про клопотання щодо прописки у вказаному будинку ОСОБА_6 , його дружини ОСОБА_7 , і їх дітей - сина ОСОБА_8 , і доньки ОСОБА_13 .
Вказані відомості підтверджуються Будинковою книгою по АДРЕСА_1 .
Разом з тим, згідно відповіді КП «Київське міське бюро технічної інвентаризації» від 02 серпня 2017 року №062/14-9246 (И-2017) за даними реєстрових книг КП «Київське БТІ» реєстрація права власності на об'єкт нерухомого майна за адресою: АДРЕСА_1 була відсутня.
ОСОБА_1 зверталася до позивачів ОСОБА_5 і ОСОБА_4 з пропозиціє подати спільну заяву і зареєструвати за кожним із фактичних співвласників багатоквартирного будинку належні їм квартири.
Однак, ОСОБА_5 і ОСОБА_4 від пропозиції відмовилися, мотивуючи це тим, що отримають за рішенням суду право власності на все майно на двох і позбавлять ОСОБА_1 її частки, яка належала її померлому чоловікові - ОСОБА_8 .
Крім того, з метою психологічного тиску на ОСОБА_1 - ОСОБА_5 самовільно пошкодила електропостачання квартири АДРЕСА_2 і в період з грудня 2017 року до листопада 2018 року квартира АДРЕСА_2 була позбавлена постійного електропостачання.
У відповідний період разом з ОСОБА_1 в даній квартирі проживала її донька ОСОБА_14 з двома неповнолітніми дітьми, і будь-які намагання підключити повторно електропостачання без наявних документів про право власності з боку ОСОБА_1 були марними.
З огляду на це, ОСОБА_1 не зважаючи на відмову ОСОБА_5 і ОСОБА_4 щодо подання спільної заяви про реєстрації прав на належні їм окремі квартири, самостійно звернулася із відповідною заявою до Державного реєстратора з питань реєстрації прав на нерухоме майно та отримала відповідну державну реєстрацію.
ОСОБА_5 і ОСОБА_4 жодних реєстраційних заяв на реєстрацію права власності на квартиру АДРЕСА_3 не подавали, жодних документів про реєстрацію права власності на квартиру АДРЕСА_2 або вцілому на будинок АДРЕСА_1 відповідачі не надали.
Таким чином, твердження ОСОБА_5 і ОСОБА_4 , що вони мають майнові права на спірну частину ОСОБА_1 не підтверджені наявними матеріалами справи і не відповідають дійсності.
Натомість, позовні вимоги ОСОБА_1 є обґрунтованими, оскільки остання є спадкоємицею після свого чоловіка ОСОБА_8 .
До кола спадкоємців після смерті ОСОБА_6 та ОСОБА_7 входили: ОСОБА_4 , ОСОБА_5 , ОСОБА_9 , ОСОБА_10 та ОСОБА_8 , спадкоємцем якого є ОСОБА_1 .
ОСОБА_10 фактично спадщину не прийняв.
Оскільки фактично прийняла спадщину лише ОСОБА_4 , ОСОБА_5 , ОСОБА_9 і ОСОБА_8 то частка ОСОБА_8 складає від всього спірного будинку.
Враховуючи те, що ОСОБА_8 вказану спадщину після смерті ОСОБА_6 та ОСОБА_7 прийняв, але не оформив, його дружина ОСОБА_1 , як законний спадкоємець після ОСОБА_8 є належним спадкоємцем частини будинку за адресою: АДРЕСА_1 , що являє собою квартира АДРЕСА_2 , право власності на яку вже було зареєстровано за ОСОБА_1 в порядку визначеному ЗУ «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень».
Просила скасувати рішення Святошинського районного суду м. Києва від 01 лютого 2022 року в частині відмови в задоволенні позову ОСОБА_1 та прийняти нове рішення про задоволення позову ОСОБА_1 в повному обсязі.
Ухвалами Київського апеляційного суду від 02 червня 2022 року відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Святошинського районного суду м. Києва від 01 лютого 2022 року та призначено справу до судового розгляду.
В ході розгляду справи було встановлено, що ІНФОРМАЦІЯ_5 померла ОСОБА_5 , у зв'язку з чим, ухвалою Київського апеляційного суду від 26 липня 2022 року було зупинено провадження у справі до залучення у справі правонаступників ОСОБА_5 .
Протокольною ухвалою Київського апеляційного суду від 19 вересня 2023 року, залучено до участі у справі, в якості правонаступника ОСОБА_5 - ОСОБА_2 .
Протокольною ухвалою Київського апеляційного суду від 03 жовтня 2023 року, залучено до участі у справі, в якості правонаступника ОСОБА_5 - ОСОБА_3
20 листопада 2023 року на адресу Київського апеляційного суду надійшла апеляційна скарга від ОСОБА_2 та ОСОБА_3 на рішення Святошинського районного суду м. Києва від 01 лютого 2022 року.
Апеляційна скарга обґрунтована тим, що з 2003 року між ОСОБА_5 , ОСОБА_4 та ОСОБА_1 існує спір щодо права володіння та розпорядження цілісним житловим будинком АДРЕСА_1 , що належав ОСОБА_6 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_1 .
ОСОБА_1 вважає, що вона має право володіти частиною цього будинку так як її покійний чоловік, що являвся сином ОСОБА_6 нібито мав право на частину будинку після смерті його батьків, а вона відповідно після його смерті на її думку мала успадкувати цю частину цілісного будинку.
Однак, жодна із сторін спору не отримала свідоцтва про право на спадщину щодо будинку або його частини.
Нотаріус відмовив у видачі свідоцтв про право на спадщину на будинок на підставі того, що відомості про даний будинок не внесені до реєстру майнових прав на нерухоме майно.
Тому, визначити частки спадкування на дане майно нотаріус не зміг.
ОСОБА_1 отримала лише свідоцтво про право на спадщину після свого померлого чоловіка у вигляді автомобіля та земельної ділянки на території Колонщинської сільської ради.
Нею також ставилось перед нотаріусом питання щодо спадщини частини спірного будинку, але державний нотаріус Дванадцятої Київської державної нотаріальної контори 24 березня 2017 року відмовив їй в цьому з підстав відсутності в неї документів про право власності на цю частину будинку, а також на земельну ділянку.
ОСОБА_1 користуючись тривалими відсутностями позивача за місцем проживання у вказаному будинку через часті лікування у лікарнях, самовільно захопила частину будинку, перебудувала перегородки в будинку, та обмежила можливість користуватися цією частиною будинку.
Знаючи про порушення законних інтересів інших осіб, ОСОБА_1 , не маючи відповідних документів для законної реєстрації звернулась із заявою про реєстрацію права власності на частину будинку.
У 2018 році державним реєстратором Департаменту з питань реєстрації виконавчого органу Київської міської ради (КМДА) Пода С.П. була здійснена державна реєстрація права власності ОСОБА_1 квартиру АДРЕСА_3 .
На час подання вказаної апеляційної скарги, вказана вище реєстрація оскаржена в судовому порядку.
Звертають увагу на те, що між сторонами є спір про пропорційність володіння частинами спірного будинку, такий спір може бути вирішено лише судом, через що сторони і вимушені були звернутися до суду із даними позовними вимогами для подальшої реєстрації права власності на дане майно з урахуванням права спадкування.
Нотаріусами дана дія не могла бути здійснена, через що ними складались відмови в реєстрації такого права власності в порядку спадкування.
Відмова Святошинського районного суду м. Києва в розгляді і задоволенні позовних вимог сторін залишає цей спір в стані правової невизначеності та позбавляє сторони можливості вирішити його правовим шляхом.
Більше того, з плином часу коло спадкоємців змінюється через природність смерті людей.
Так позивач ОСОБА_5 померла, не дочекавшись розгляду справи судом, замість неї в порядку правонаступництва судом були залучені її правонаступники ОСОБА_2 та ОСОБА_3 , що в свою чергу ще більше ускладнює вирішення спору між усіма зацікавленими в його вирішенні сторонами.
Відповідно до свідоцтв про спадкування, виданих нотаріусом Дрозд Н.В., спадщина між спадкоємцями розподілена в частинах: ОСОБА_2 - 2/3 частин; ОСОБА_3 - 1/3 частина.
Спору між правонаступниками немає.
Отже, в порядку правонаступництва право власності, яке буде визнано судом за ОСОБА_5 має бути розподілене між правонаступниками саме в такій пропорції.
Просили, скасувати рішення Святошинського районного суду м. Києва від 01 лютого 2022 року та ухвалити по справ нове судове рішення, яким визнати за ОСОБА_4 право власності на частину будинку АДРЕСА_1 .
Визнати за померлою ОСОБА_5 право власності на частину будинку АДРЕСА_1 та в порядку правонаступництва розподілити цю власність між ОСОБА_2 в роз мірі 1/3 частини будинку АДРЕСА_1 та ОСОБА_3 у розмірі 1/6 частки будинку.
В задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 просили відмовити.
На вказану апеляційну скаргу ОСОБА_1 подала відзив, який обґрунтовувала тим, що мотиви викладені в апеляційній скарзі, це не заперечення правомірності прийнятого рішення суду, а заперечення права ОСОБА_1 на відповідну частину будинку, що належить їй по праву спадкування.
Доводи щодо реєстрації ОСОБА_1 у встановленому законом порядку своєї частини житлового будинку - є предметом іншої судової справи.
Дії ОСОБА_1 щодо захисту свого права на спадщину шляхом законної реєстрації права власності і відчуження його своїй дочці є намаганням захистити себе від намагань позивачів розділити будинок на дві частини між собою і залишити ОСОБА_1 без будь якого права на існування.
Звертає увагу на те, що судом вірно встановлені родинні зв'язки померлих батьків ОСОБА_6 і ОСОБА_7 , а тому відповідні положення апеляційної скарги, які це повторюють є зайвими і не заслуговують на увагу.
Вважає, що доводи наведені в апеляційній скарзі не ставлять під сумнів обґрунтованість прийнятого рішення, рішення суду в частині наведених доводів є правомірним, а подана апеляційна скарга підлягає залишенню без задоволення.
Просила відмовити в задоволенні апеляційної скарги, а рішення суду в оскаржуваній частині залишити без змін.
Заслухавши доповідь судді-доповідача, пояснення осіб, які брали участь у розгляді справи, перевіривши законність та обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційних скарг та вимог, заявлених у суді першої інстанції, колегія суддів вважає, що апеляційні скарги задоволенню не підлягають з таких підстав.
Судом встановлено, що ІНФОРМАЦІЯ_1 , помер - ОСОБА_6 , що підтверджується свідоцтвом про смерть серії НОМЕР_1 , виданим Відділом реєстрації актів громадянського стану Ленінградського району м. Києва.
Померлий ОСОБА_6 перебував у зареєстрованому шлюбі з ОСОБА_7 , яка померла ІНФОРМАЦІЯ_2 , що підтверджується свідоцтвом про смерть серії НОМЕР_2 , виданим Відділом реєстрації актів громадського стану Ленінградського району м. Києва.
ІНФОРМАЦІЯ_4 , помер їх син - ОСОБА_8 , що підтверджується свідоцтвом про смерть № НОМЕР_4 від 04.12.2000 року виданим Відділом реєстрації смерті в м. Києві.
До кола спадкоємців після смерті ОСОБА_6 та ОСОБА_7 входять: позивачки як доньки померлих ОСОБА_4 ( ІНФОРМАЦІЯ_6 )., ОСОБА_5 ( ІНФОРМАЦІЯ_7 ), ОСОБА_9 ( ІНФОРМАЦІЯ_8 ) та сини ОСОБА_10 ( ІНФОРМАЦІЯ_7 - ІНФОРМАЦІЯ_12) і ОСОБА_8 ( ІНФОРМАЦІЯ_9 - ІНФОРМАЦІЯ_13), спадкоємцем якого є позивачка за зустрічним позовом ОСОБА_1 , яка є дружиною померлого ОСОБА_8 згідно свідоцтва про укладення шлюбу НОМЕР_3 від 26.03.1982 року.
Спірний будинок було збудовано 22 серпня 1962 року, що підтверджено відповідною відміткою Виконкому Києво-Святошинської районної ради згідно реєстраційного номера № НОМЕР_8 на будівельному паспорті.
Зазначений будинок будувався на земельній ділянці відведеній згідно Акту від 03 жовтня 1959 року на підставі рішення Виконкому Києво-Святошинської райради №545/16 від 24 вересня 1959 року наданій ОСОБА_6 на підставі дозволу виконкому Києво-Святошинської районної ради від 24 вересня 1959 року.
07 жовтня 1961 року комісією Виконавчого комітету Києво-Святошинської районної Ради було складено Акт прийомки індивідуального житлового будинку, побудованого ОСОБА_6 , складено план забудови земельної ділянки та видано паспорт типового проекту забудови.
Будинок становив три жилі кімнати і кухню з коридором загальною площею 52,29 кв.м.
Згідно вказаного Акту зазначено про клопотання щодо прописки у вказаному будинку ОСОБА_6 ( ІНФОРМАЦІЯ_10 ), його дружини ОСОБА_7 ( ІНФОРМАЦІЯ_11 ) і їх дітей сина ОСОБА_8 ( ІНФОРМАЦІЯ_9 ) і доньки ОСОБА_11 ( ІНФОРМАЦІЯ_6 ).
Вказані відомості підтверджуються Будинковою книгою по будинку по АДРЕСА_1 .
Згідно відомостей зазначених у Технічному паспорті на будинок по АДРЕСА_1 - останній піддавався реконструкції шляхом збільшення площ окремих кімнат і перетворення їх в окремі житлові приміщення.
Зокрема, площа загальна площа будинку збільшилася з 52,29 кв. м до 287,3 кв.м.
Згідно експлікації внутрішніх площ до плану житлового будинку, останній складається з окремих (ізольованих) приміщень (квартир), що випливає з доданого до матеріалів справи Технічного паспорту.
На Технічному паспорті містить напис «Будинок не введений в експлуатацію».
Відповідно до наявної в матеріалах справи відповіді Київського міського бюро технічної інвентаризації» від 06 квітня 2004 року №13779, станом на 05 квітня 2004 року по даним книг реєстрації бюро будинок АДРЕСА_1 на праві приватної власності не зареєстрований.
Ухвалюючи рішення про відмову у задоволенні первісного та зустрічного позовів, суд першої інстанції виходив з того, що спірна будівля за адресою: АДРЕСА_1 не зареєстрована у встановленому законом порядку.
З висновками викладеними у оскаржуваному рішенні погоджується і колегія суддів апеляційного суду, оскільки вони ґрунтуються на матеріалах справи, а також узгоджуються з вимогами чинного законодавства, з огляду на наступне.
Згідно з ч. 3 ст. 12 ЦПК України, кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.
Відповідно до ст. 13 ЦПК України, суд розглядає справи не інакше, як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках. Учасник справи розпоряджається своїми правами щодо предмета спору на власний розсуд.
Статтею 81 ЦПК України передбачено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків встановлених цим Кодексом. Докази подаються сторонами і іншими учасниками справи. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.
Відповідно до ст. 1223 ЦК України, у разі відсутності заповіту, визнання його недійсним, неприйняття спадщини або відмови від її прийняття спадкоємцями за заповітом, а також у разі неохоплення заповітом усієї спадщини право на спадкування за законом одержують особи, визначені у статтях 1261-1265 цього Кодексу.
Згідно ст. 1258 ЦК України встановлено, що кожна наступна черга спадкоємців за законом одержує право на спадкування у разі відсутності спадкоємців попередньої черги, усунення їх від права на спадкування, неприйняття ними спадщини або відмови від її прийняття, крім випадків, встановлених статтею 1259 цього Кодексу.
До першої черги спадкування за законом згідно ст. 1261 ЦК України відносяться діти спадкодавця, у тому числі зачаті за життя спадкодавця та народжені після його смерті, той з подружжя, який його пережив, та батьки.
Відповідно до ч. 1 ст. 1267 ЦК України, частки у спадщині кожного із спадкоємців за законом є рівними.
Згідно ст. 1268 ЦК України, спадкоємець, який постійно проживав разом із спадкодавцем на час відкриття спадщини, вважається таким, що прийняв спадщину, якщо протягом строку, встановленого статтею 1270 цього Кодексу, він не заявив про відмову від неї.
В оскаржуваному рішенні, суд першої інстанції вірно встановив коло спадкоємців після смерті ОСОБА_6 , ОСОБА_7 та ОСОБА_8 .
Відповідно до ст. 1219 ЦК України, до складу спадщини входять усі права та обов'язки, що належали спадкодавцеві на момент відкриття спадщини і не припинилися внаслідок його смерті.
Згідно ст. 177 ЦК України, об'єктами цивільних прав є речі, у тому числі гроші та цінні папери, інше майно, майнові права, результати робіт, послуги, результати інтелектуальної, творчої діяльності, інформація, а також інші матеріальні і нематеріальні блага.
За правилами ст. 179 ЦК України, річчю є предмет матеріального світу, щодо якого можуть виникати цивільні права та обов'язки. До нерухомих речей (нерухоме майно, нерухомість) належать земельні ділянки, а також об'єкти, розташовані на земельній ділянці, переміщення яких є неможливим без їх знецінення та зміни їх призначення.
Відповідно до ч. 1 ст. 182 ЦК України, право власності та інші речові права на нерухомі речі, обтяження цих прав, їх виникнення, перехід і припинення підлягають державній реєстрації. Державна реєстрація прав на нерухомість є публічною, здійснюється відповідним органом, який зобов'язаний надавати інформацію про реєстрацію та зареєстровані права в порядку, встановленому законом.
Порядок проведення державної реєстрації прав на нерухомість та підстави відмови в ній встановлюються законом.
Відповідно до ст. 1 ЗУ «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень», дія цього Закону поширюється на відносини, що виникають у сфері державної реєстрації речових прав на нерухоме майно, розміщене на території України, та обтяжень таких прав.
Згідно ч. 4 ст. 3 ЗУ «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень», будь-які дії особи, спрямовані на набуття, зміну або припинення речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень, що підлягають державній реєстрації відповідно до цього Закону, можуть вчинятися, якщо речові права на таке майно зареєстровані згідно із вимогами цього Закону, крім випадків, коли речові права на нерухоме майно, що виникли до 1 січня 2013 року, визнаються дійсними згідно з частиною третьою цієї статті у випадках, визначених статтею 28 цього Закону, та в інших випадках, визначених законом.
Відповідно до ч. 3 ст. 3 ЗУ «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень», речові права на нерухоме майно та їх обтяження, що виникли до 1 січня 2013 року, визнаються дійсними за наявності однієї з таких умов:
1) реєстрація таких прав була проведена відповідно до законодавства, що діяло на момент їх виникнення;
2) на момент виникнення таких прав діяло законодавство, що не передбачало їх обов'язкової реєстрації.
Відповідно до ч. 2 п. 4 Розділу ІІ Інструкції про порядок реєстрації будинків та домоволодінь у містах і селищах міського типу Української РСР затвердженого наказом Міністерства комунального господарства Української РСР від 31.01.1966 року, будинки, що підлягають реєстрації, повинні бути закінчені будівництвом і прийняті в експлуатацію за актом, затвердженим виконкомом місцевої Ради депутатів трудящих.
Згідно п. 1 розділу І Інструкції про порядок реєстрації будинків та домоволодінь у містах і селищах міського типу Української РСР затвердженого наказом Міністерства комунального господарства Української РСР від 31.01.1966 року, реєстрацію будинків з обслуговуючими їх будівлями і спорудами та домоволодінь у містах і селищах міського типу Української РСР провадять бюро технічної інвентаризації виконкомів місцевих Рад депутатів трудящих.
Матеріалами справи підтверджено, що спірний будинок не був зареєстрований в установленому законом порядку, а тому вірним є висновок суду першої інстанції про наявність підстав для відмови як первісного так і зустрічного позовів.
Колегія суддів також вважає за необхідне зазначити наступне.
За статтею 392 ЦК України, власник майна може пред'явити позов про визнання його права власності, якщо це право оспорюється або не визнається іншою особою, а також у разі втрати ним документа, який засвідчує право власності.
Відповідно до п. 17 Постанови Пленуму ВСУ «Про судову практику в справах про встановлення фактів, що мають юридичне значення» №5 від 31 березня 1995 року, факт володіння громадянином жили будинком на праві власності встановлюється судом, якщо у заявника був правовстановлюючий документ на цей будинок, але його втрачено і немає можливості підтвердити наявність права власності не в судовому порядку.
В таких справах заявник має подати докази про відсутність можливості одержання чи відновлення відповідного документу про право власності та про те, що на підставі цього документу жилий будинок належав йому на праві власності.
Згідно правового висновку, викладеного в постанові Верховного Суду України від 27 травня 2015 року (справа №6-159цс15), визнання права власності на об'єкти незавершеного будівництва, не прийнятого в експлуатацію, в судовому порядку нормами ЦК України чи іншими нормативними актами не передбачено.
Аналогічних висновків дійшов Верховний Суд України в постанові від 19 вересня 2011 року (справа 3-82гс11).
19 березня 2018 року у справі №2-4435/2008 (провадження №61-1950св18) Верховний Суд підтвердив правову позицію викладену в постанові від 27 травня 2015 року (справа №6-159цс15) і вказав, що визнання ж права власності на об'єкт незавершеного будівництва, не прийнятого до експлуатації, в судовому порядку нормами ЦК України чи іншими нормативними актами не передбачено.
В ухвалі від 11 липня 2018 року (справа №1621/436/12 (провадження №61-14884св18), Верховний Суд вказав, що, якщо власник (користувач) земельної ділянки заперечує проти визнання права власності на нерухоме майно за особою, яка здійснює (здійснила) самочинне будівництво на його земельній ділянці таке майно підлягає знесенню особою яка здійснила самочинне будівництво за власний рахунок.
Єдиною підставою визнання права власності на самочинно збудований об'єкт нерухомості за такою особою на підставі рішення суду є надання земельної ділянки забудовнику власником або користувачем, якщо такий є та не являється забудовником.
03 вересня 2018 року у справі №285/406/16-ц (провадження №61-10498ск18), Верховний Суд визнав обґрунтованими доводи суду апеляційної інстанції про те, що право власності на незакінчений будівництвом житловий будинок не може бути визнано в судовому порядку та не може бути предметом поділу, оскільки самочинно збудовані житлові будинки не є об'єктами права власності.
Відповідно до ч. 4 ст. 263 ЦПК України, при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду.
Отже, встановивши відсутність реєстрації у встановленому законом порядку спірної будівлі, суд першої інстанції дійшов правильного висновку про відсутність правових підстав для задоволення первісного та зустрічного позовів.
Відповідно до ч.1 ст. 367 ЦПК України, суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.
Оскільки, висновки суду відповідають фактичним обставинам справи, а ухвалене судове рішення відповідає вимогам матеріального і процесуального права, то підстави для його зміни та/або скасування відсутні.
Відповідно до ст. 375 ЦПК України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Керуючись ст. 367, 374, 375, 381, 382, 383, 384 ЦПК України, Київський апеляційний суд,-
постановив:
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 та апеляційну скаргу ОСОБА_2 , ОСОБА_3 залишити без задоволення.
Рішення Святошинського районного суду м. Києва від 01 лютого 2022 року залишити без змін.
Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена в касаційному порядку до Верховного Суду протягом тридцяти днів.
Повний текст постанови складений 13 червня 2024 року.
Суддя-доповідач К.П. Приходько
Судді Т.О. Писана
С.О. Журба