справа №760/765/24 головуючий у суді І інстанції Горбатовська С.А.
провадження №33/824/2690/2024 суддя-доповідач у суді ІІ інстанції Березовенко Р.В.
05 червня 2024 року м. Київ
Київський апеляційний суд у складі судді Березовенко Р.В., розглянувши справу про адміністративне правопорушення за апеляційною скаргою представника ОСОБА_1 - адвоката Нечипоренка Андрія Анатолійовича на постанову судді Солом'янського районного суду м. Києва від 14 березня 2024 року, якою:
ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , який проживає за адресою: АДРЕСА_1 ,
визнано винуватим у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст.130 КУпАП,-
Постановою Солом'янського районного суду м. Києва від 14 березня 2024 року накладено на ОСОБА_1 стягнення за вчинення адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП, у виді штрафу у розмірі однієї тисячі неоподатковуваних мінімумів доходів громадян (17 000 грн.) з позбавленням права керування транспортними засобами на строк один рік.
Не погоджуючись з даним судовим рішенням, представник ОСОБА_1 - адвокат Нечипоренко Андрій Анатолійович 22 квітня 2024 року подав апеляційну скаргу, у якій просив скасувати постанову Солом'янського районного суду м. Києва від 14 березня 2024 року та закрити провадження у справі у зв'язку з відсутностю у діях ОСОБА_1 складу адміністративного правопорушення.
Вимоги апеляційної скарги обґрунтував тим, що матеріали справи не містять жодного беззаперечного доказу керування ОСОБА_1 транспортним засобом. За відсутності в матеріалах справи прямих доказів такого, виключається склад правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП.
Апелянт критично оцінює докази, якими суд першої інстанції керувався при розгляді справи про адміністративне правопорушення. Так, направлення на огляд не містить відомості про особу, яку направляють до КНП «КМНКЛ «Соціотерапія». Вважає, що свідок ОСОБА_2 як працівник УПП в м. Києві має особисту зацікавленість до водія автомобіля «Volksvagen», д.н.з. НОМЕР_1 . Крім того, в день складання протоколу ОСОБА_1 не відсторонили від керування транспортним засобом. Долучені до протоколу відео з боді-камер поліцейських на переконання апелянта не підтверджують наявність в діях ОСОБА_1 складу адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП.
Вказане призвело до того, що за недостатності доказів у справі та їх суперечності один одному, ОСОБА_1 притягнуто до адміністративної відповідальності за ч. 1 ст. 130 КУпАП.
У судовому засіданні апелянт ОСОБА_1 та його представник - адвокат Нечипоренко Андрій Анатолійович доводи апеляційної скарги підтримали та просила скасувати постанову Солом'янського районного суду м. Києва від 14 березня 2024 року, з наведених у ній мотивів.
Перевіривши матеріали справи про адміністративне правопорушення, заслухавши пояснення учасників справи, проаналізувавши апеляційні доводи, суд апеляційної інстанції дійшов висновку, що апеляційна скарга задоволенню не підлягає, зважаючи на таке.
Судом першої інстанції встановлено, що 25 грудня 2023 року о 19.20 год., ОСОБА_1 керував автомобілем «Volksvagen», д.н.з. НОМЕР_1 , по вул. Святослава Хороброго, 3 у м. Києві, перебуваючи у стані з явними ознаками алкогольного сп'яніння (запах алкоголю з порожнини рота, нестійка хода, поведінка, що не відповідає обстановці), від проходження, відповідно до встановленого порядку, огляду на стан алкогольного сп'яніння ОСОБА_1 відмовився, чим порушив п. 2.5 ПДР України і вчинив адміністративне правопорушення, передбачене ч. 1 ст. 130 КУпАП.
Вина ОСОБА_1 у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП, підтверджується достатніми, належними та допустимими доказами у справі, зокрема відеозаписами з боді-камер, на яких зафіксовано, як ОСОБА_1 повідомив працівникам поліції, що він є водієм автомобіля «Volksvagen», д.н.з. НОМЕР_1 .
Також, працівники поліції неодноразово пропонували ОСОБА_1 пройти огляд на стан алкогольного сп'яніння як за допомогою спеціального технічного засобу, так і у відповідному медичному закладі, на що останній відмовлявся без повідомлення причин такої відмови.
У відповідності до запису відмова ОСОБА_1 від проходження огляду на стан алкогольного сп'яніння має добровільний характер, не є наслідком впливу чи інших неправомірних дій працівників поліції.
Суд першої інстанції вважав, що установлення події та складу адміністративного правопорушення в цілому відбулося відповідно до приписів ст. 266 КУпАП, протокол, складений стосовно ОСОБА_1 , відповідає вимогам закону, а докази, наявні у справі, вказують на наявність в його діях складу адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП.
Апеляційний суд погоджується з такими висновками суду першої інстанції, виходячи з наступного.
Відповідно до ст.280 КУпАП орган (посадова особа) при розгляді справи про адміністративне правопорушення зобов'язаний з'ясувати: чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна дана особа в його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, чи є обставини, що пом'якшують і обтяжують відповідальність, чи заподіяно майнову шкоду, чи є підстави для передачі матеріалів про адміністративне правопорушення на розгляд громадської організації, трудового колективу, а також з'ясувати інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.
Положеннями статей 251 та 252 КУпАП визначено, що доказами в справі про адміністративне правопорушення є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, потерпілих, свідків, висновком експерта, речовими доказами, показаннями технічних приладів та технічних засобів, що мають функції фото- і кінозйомки, відеозапису, у тому числі тими, що використовуються особою, яка притягається до адміністративної відповідальності, або свідками, а також працюючими в автоматичному режимі, чи засобів фото- і кінозйомки, відеозапису, у тому числі тими, що використовуються особою, яка притягається до адміністративної відповідальності, або свідками, а також працюючими в автоматичному режимі, які використовуються при нагляді за виконанням правил, норм і стандартів, що стосуються забезпечення безпеки дорожнього руху, протоколом про вилучення речей і документів, а також іншими документами.
Орган (посадова особа) оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному та об'єктивному дослідженні всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом та правосвідомістю.
Вивченням матеріалів справи про адміністративне правопорушення встановлено, що суд, діючи у відповідності до вимог ст.ст. 245, 252, 280, 283 КУпАП, всебічно, повно та об'єктивно дослідив обставини вчиненого адміністративного правопорушення на підставі доказів, наявних в матеріалах справи, а його висновок про доведеність винуватості ОСОБА_1 в порушенні п.2.5 Правил дорожнього руху, що є складом адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст.130 Кодексу України про адміністративні правопорушення, є законним і обґрунтованим.
Так, частиною першою статті 130 КУпАП передбачена відповідальність як за керування транспортними засобами особами в стані алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або під впливом лікарських препаратів, що знижують їх увагу та швидкість реакції, так і за відмову особи, яка керує транспортним засобом, від проходження відповідно до встановленого порядку огляду на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або щодо вживання лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції.
Отже, відповідальність особи, яка керує транспортним засобом виникає і в разі її відмови від проходження, відповідно до встановленого законом порядку, огляду на стан сп'яніння.
Таким чином, обов'язковими елементами об'єктивної сторони такого складу правопорушення як відмова особи, яка керує транспортним засобом, від проходження відповідно до встановленого порядку огляду на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або щодо вживання лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції є: факт керування транспортним засобом та факт відмови особи, яка керує таким засобом від проходження огляду на стан сп'яніння.
Слід зауважити, що під відмовою від проходження огляду на стан сп'яніння необхідно розуміти свідоме і категоричне не бажання особи пройти відповідний огляд, яке базується на його внутрішньому переконанні про відсутність необхідності проходити цей огляд в силу існування певних мотивів відомих цій особі і може проявлятися як у активній, так і у пасивній формі.
Процедура та порядок огляду на стан сп'яніння регламентуються ст. 266 КУпАП, Порядком направлення водіїв транспортних засобів для проведення огляду з метою виявлення стану алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, і проведення такого огляду, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 17 грудня 2008 року №1103 та Інструкцією про порядок виявлення у водіїв транспортних засобів ознак алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, затвердженою наказом Міністерства внутрішніх справ України, Міністерства охорони здоров'я України 09 листопада 2015 року №1452/735.
Відповідно до частин першої, другої статті 7 КУпАП ніхто не може бути підданий заходу впливу в зв'язку з адміністративним правопорушенням інакше як на підставах і в порядку, встановлених законом. Провадження в справах про адміністративні правопорушення здійснюється на основі суворого додержання законності.
Згідно зі статтею 9 КУпАП адміністративним правопорушенням (проступком) визнається протиправна, винна (умисна або необережна) дія чи бездіяльність, яка посягає на громадський порядок, власність, права і свободи громадян, на встановлений порядок управління і за яку законом передбачено адміністративну відповідальність.
Пунктом 11 частини першої статті 23 Закону України «Про Національну поліцію» від 02 липня 2015 року №580-VIII встановлено, що поліція відповідно до покладених на неї завдань регулює дорожній рух та здійснює контроль за дотриманням Правил дорожнього руху його учасниками та за правомірністю експлуатації транспортних засобів на вулично-дорожній мережі.
Відповідно до абзацу другого частини п'ятої статті 14 Закону України «Про дорожній рух» від 30 червня 1993 року №3353-XII учасники дорожнього руху зобов'язані знати і неухильно дотримувати вимог цього Закону, Правил дорожнього руху та інших нормативно-правових актів з питань безпеки дорожнього руху.
Положеннями абзацу п'ятого частини другої статті 16 Закону України «Про дорожній рух» від 30 червня 1993 року №3353-XII встановлено, що водій зобов'язаний не допускати випадків керування транспортним засобом у стані алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або під впливом лікарських препаратів, що знижують їх увагу та швидкість реакції, а також не передавати керування транспортним засобом особі, яка перебуває в такому стані або під впливом таких препаратів.
Правила дорожнього руху, затверджені постановою Кабінету Міністрів України від 10 жовтня 2001 року №1306, відповідно до Закону України «Про дорожній рух» встановлюють єдиний порядок дорожнього руху на всій території України.
Так, відповідно до пункту 1.3 Правил дорожнього руху учасники дорожнього руху зобов'язані знати й неухильно виконувати вимоги цих Правил, а також бути взаємно ввічливими.
Відповідно до пункту 2.5 Правил дорожнього руху водій повинен на вимогу поліцейського пройти в установленому порядку медичний огляд з метою встановлення стану алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції.
У пункті 1.9 Правил дорожнього руху встановлено, що особи, які порушують ці Правила, несуть відповідальність згідно із законодавством.
Відповідно до ч. 2, 3 ст. 266 КУпАП огляд водія (судноводія) на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, проводиться поліцейським з використанням спеціальних технічних засобів. Під час проведення огляду осіб поліцейський застосовує технічні засоби відеозапису, а в разі неможливості застосування таких засобів огляд проводиться у присутності двох свідків. Матеріали відеозапису обов'язково долучаються до протоколу про адміністративне правопорушення.
У разі незгоди водія (судноводія) на проведення огляду на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або щодо перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують його увагу та швидкість реакції, поліцейським з використанням спеціальних технічних засобів або в разі незгоди з його результатами огляд проводиться в закладах охорони здоров'я. Перелік закладів охорони здоров'я, яким надається право проведення огляду особи на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або щодо перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують її увагу та швидкість реакції, затверджується управліннями охорони здоров'я місцевих державних адміністрацій. Проведення огляду осіб на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або щодо перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують їх увагу та швидкість реакції, в інших закладах забороняється.
Одним із доводів апеляційної скарги є відсутність факту керування ОСОБА_1 транспортним засобом.
Стандарт доведення поза розумним сумнівом означає, що сукупність обставин справи, встановлена під час судового розгляду, виключає будь-яке інше розумне пояснення події, яка є предметом судового розгляду, крім того, що інкримінований злочин був вчинений і обвинувачений є винним у вчиненні цього злочину.
Так, зі змісту відеозаписів з нагрудних камер працівників патрульної поліції вбачається, що на запитання поліцейського апелянт підтвердив, що є ОСОБА_1 (19:35:49 год) та є водієм фольксвагену (19:35:28 год.).
Посилання апелянта на те, що відеозапис не містить доказів керування ОСОБА_1 транспортним засобом, апеляційний суд оцінює критично, оскільки в ході спілкування з поліцейським останній повідомляв, що віз свого колегу (який був у стані сп'яніння) додому, однак працівник УПП (свідок ОСОБА_2 ) фактично створив автомобілю перепону в русі. Крім того, на відеозаписі інших осіб окрім поліцейських та особи, яка притягається до адміністративної відповідальності немає. Також запис не містить пояснень ОСОБА_1 про те, що не він, а інша особа керувала його транспортним засобом не момент зупинки.
Отже, заперечуючи проти керування транспортним засобом апелянт не вказує на особу, яка була за кермом авто, яке з незрозумілих причин опинилося посеред дороги, та власником якого є саме апелянт.
Натомість, сукупність наведених вище обставин, які підтверджуються належними і допустимими доказами відповідно до стандарту доказування «поза розумним сумнівом», на переконання апеляційного суду, підтверджує, що транспортним засобом керував саме ОСОБА_1 .
Також, суд критично сприймає посилання апелянта на недопустимість наданих свідком ОСОБА_2 показів, який є працівником УПП у м. Києві.
Так, ч. 2 ст. 18 Закону України «Про національну поліцію» зобов'язує поліцейського на всій території України незалежно від посади, яку він займає, місцезнаходження і часу доби в разі звернення до нього будь-якої особи із заявою чи повідомленням про події, що загрожують особистій чи публічній безпеці, або в разі безпосереднього виявлення таких подій вжити необхідних заходів з метою рятування людей, надання допомоги особам, які її потребують, і повідомити про це найближчий орган поліції.
Відповідно до пояснень ОСОБА_2 від 25 грудня 2023 року, керуючи автомобілем Skoda, д.н.з. НОМЕР_2 , в м. Києві по просп. Повітрофлотському, 52/1, помітив як з АЗС виїжджав т/з Volksvagen, д.н.з. НОМЕР_1 та, не впевнившись в безпечності свого маневру створив аварійну ситуацію, що змусило різко змінити напрям руху, застосувати різке аварійне гальмування з подачею звукового сигналу. Після цього транспортний засіб продовжив рух в напрямку вул. С. Хороброго, на повороті на вул. С. Хороброго знову здійснив маневр після якого прийшлося застосувати різке аварійне гальмування. В діях водія Volksvagen, д.н.з. НОМЕР_1 вбачалися неадекватні дії, було прийнято рішення заблокувати рух транспортного засобу методом штучного затору, після чого водій та пасажир вийшли з авто. У водія відчувався запах алкоголю з порожнини рота, нестійка хода, різке почервоніння обличчя. Було зупинено службовий т/з, який в подальшому направив екіпаж для фіксації та з'ясування всіх обставин.
Отже, за викладених у поясненнях обставин, які не було спростовано апелянтом, дії свідка ОСОБА_2 були виправданими, а посилання апелянта на наявність особистої зацікавленості свідка не знайшли свого підтвердження в ході апеляційного перегляду справи.
Натомість, відеозапис є одним із об'єктивних доказів у справі про адміністративне правопорушення, оскільки на ньому зафіксована подія правопорушення. Відеозапис суд оцінює в сукупності з іншими дослідженими судом та наведеними в даній постанові доказами, і така сукупність належних та допустимих доказів свідчить про беззаперечну доведеність вини ОСОБА_4 у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП.
З матеріалів справи вбачається, що працівниками поліції було виявлено у водія ОСОБА_1 ознаки алкогольного сп'яніння. За даними відеозаписів з боді-камер апелянт заперечив вживання алкогольних напоїв (19:35:55 год.), однак на неодноразові пропозиції пройти огляд на стан алкогольного сп'яніння за допомогою спеціального технічного засобу відмовився (19:36:00 год, 19:36:38 год), також апелянт відмовився від проходження огляду у лікаря-нарколога (19:42:20 год).
Більш того, доводи апелянта про те, що ОСОБА_1 не відсторонено від керування автомобілем спростовуються відео-записом з боді-камери. Близько 19:50:04 у апелянта вилучено водійські права та надано можливість зв'язатися з особою, яка перемістить автомобіль з проїжджої частини дороги. О 20:56:31 на місце оформлення справи про адміністративне правопорушення прибула особа у військовому одязі та відігнала автомобіль на територію військової частини.
Враховуючи викладене, суд виходить з того, що установлення події та складу адміністративного правопорушення в цілому відбулося відповідно до приписів ст. 266 КУпАП та вимог Інструкції про порядок виявлення у водіїв транспортних засобів ознак алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, затвердженої спільним наказом Міністерства внутрішніх справ України та Міністерства охорони здоров'я України №1452/735 від 09.11.2015, а тому підстав для закриття провадження у справі та для повернення протоколу про адміністративне правопорушення не встановлено.
Інші доводи апеляційної скарги також не спростовують висновків суду про доведеність вини ОСОБА_1 у вчиненні правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП.
Отже, вина ОСОБА_1 у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП поза розумним сумнівом доведена наявними в матеріалах справи доказами.
Переконливих доводів, які б спростовували висновки суду першої інстанції і були підставами для скасування постанови та закриття провадження в справі у зв'язку з відсутністю в діях ОСОБА_1 складу адміністративного правопорушення, апелянтом не наведено і при розгляді апеляційної скарги не встановлено.
За таких обставин, апеляційний суд вважає, що при розгляді справи про адміністративне правопорушення судом першої інстанції повно і всебічно встановлені фактичні обставини правопорушення на підставі наявних в матеріалах справи і досліджених в судовому засіданні доказів, які оцінені судом першої інстанції в їх сукупності, у відповідності з вимогами ст. ст. 251, 252 КУпАП, що відображено у мотивувальній частині постанови суду.
Європейський суд з прав людини вказав що пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов'язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов'язку можуть бути різними залежно від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги, між іншим, різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов'язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи (Проніна проти України, № 63566/00, § 23, ЄСПЛ, від 18 липня 2006 року).
Враховуючи наведене, доводи апеляційної скарги, розцінюються апеляційним судом критично і до уваги не приймаються, оскільки зводяться лише до переоцінки доказів, яким судом першої інстанції надано належну правову оцінку та тлумачення норм права на розсуд апелянта, однак при цьому не ґрунтуються на нормах діючого законодавства.
За результатами апеляційного перегляду справи про адміністративне правопорушення не встановлено порушення судом першої інстанції норм процесуального права чи неправильного застосування норм матеріального права, висновки суду доводами апеляційної скарги не спростовані.
Оскільки судове рішення, яке оскаржується, є законним, обґрунтованим та вмотивованим, суд апеляційної інстанції залишає його без змін, а апеляційну скаргу без задоволення.
На підставі викладеного, керуючись ст. 294 КУпАП, Київський апеляційний суд, -
Постанову Солом'янського районного суду м. Києва від 14 березня 2024 року, якою ОСОБА_1 визнано винним у скоєнні адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст. 130 КУпАП (протокол про адміністративне правопорушення серії ААД №522799 від 25 грудня 2023 року) та застосовано до нього адміністративне стягнення у вигляді штрафу на користь держави в розмірі 17 000 (сімнадцять тисяч) гривень 00 копійок з позбавленням права керування усіма видами транспортних засобів строком на 1 (один) рік - залишити без змін, а апеляційну скаргу представника ОСОБА_1 - адвоката Нечипоренка Андрія Анатолійовича на постанову судді Солом'янського районного суду м. Києва від 14 березня 2024 року - залишити без задоволення.
Постанова апеляційного суду набирає законної сили негайно після її винесення, є остаточною та оскарженню не підлягає.
Суддя: Р.В. Березовенко