Справа № 580/1718/22 Суддя (судді) першої інстанції: Анжеліка БАБИЧ
11 червня 2024 року м. Київ
Шостий апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:
судді-доповідача: Собківа Я.М.,
суддів: Мельничука В.П., Сорочка Є.О.,
розглянувши в порядку письмового провадження апеляційну скаргу Головного управління Державної податкової служби у Черкаській області на рішення Черкаського окружного адміністративного суду від 09 червня 2023 року у справі за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Головного управління Державної податкової служби у Черкаській області, про визнання дій протиправними та скасування рішення, -
ОСОБА_1 звернувся до Черкаського окружного адміністративного суду з позовом до Головного управління Державної податкової служби у Черкаській області, в якому просив:
- визнати дії щодо застосування до нього штрафних санкцій та пені за несплату (неперерахування) або несвоєчасну сплату (несвоєчасне перерахування) єдиного внеску(далі - ЄСВ) в загальній сумі 14856,57 грн. згідно з рішенням №0111012408 від 13 грудня 2021 року протиправними;
- скасувати рішення від 13 грудня 2021 року № 0111012408 про застосування штрафних санкцій та застосування пені за несплату (неперерахування) або несвоєчасну сплату (несвоєчасне перерахування) ЄСВ в загальній сумі 14856,57 грн.
Рішенням Черкаського окружного адміністративного суду від 09 червня 2023 року позов задоволено частково.
Визнано протиправним і скасовано рішення Головного управління ДПС у Черкаській області від 13 грудня 2021 року №0111012408.
У задоволенні інших позовних вимог відмовити.
В апеляційній скарзі Головне управління Державної податкової служби у Черкаській області, посилаючись на порушення окружним адміністративним судом норм матеріального та процесуального права, які призвели до неправильного вирішення справи, просить скасувати вказане судове рішення та прийняти нову постанову, якою відмовити у задоволенні позовних вимог в повному обсязі.
Виконуючи вимоги процесуального законодавства, колегія суддів ухвалила продовжити строк розгляду апеляційної скарги на більш тривалий, розумний термін, у відповідності до положень статті 309 Кодексу адміністративного судочинства України.
Відповідно до ч.1 ст. 308 КАС України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.
Відповідно до п. 2 ч. 1 ст. 311 Кодексу адміністративного судочинства України, суд апеляційної інстанції може розглянути справу без повідомлення учасників справи (в порядку письмового провадження) за наявними у справі матеріалами, якщо справу може бути вирішено на підставі наявних у ній доказів, у разі неприбуття жодного з учасників справи у судове засідання, хоча вони були належним чином повідомлені про дату, час і місце судового засідання.
Предметом апеляційного оскарження є судове рішення, яке прийняте судом першої інстанції в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін, у зв'язку з чим колегія суддів вважає за можливе розглянути справу без повідомлення учасників справи (в порядку письмового провадження).
Станом на 11 червня 2024 року позивачем не надано до суду письмового відзиву (заперечень) на апеляційну скаргу.
Розглянувши доводи апеляційної скарги, перевіривши матеріали справи, дослідивши докази, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, з наступних підстав.
Судом першої інстанції встановлено, що позивач був зареєстрований 27.06.2001, як фізична особа-підприємець, та взятий на облік ДПІ у Петровському районі м.Донецьк ГУ МІНДОХ у Донецькій області, як платник ЄСВ.
28.05.2015 позивач припинив підприємницьку діяльність, що підтверджується відповідним записом про державну реєстрацію припинення підприємницької діяльності.
Відповідно до копії виписки з ЄДРПОУ позивач зареєстрований 04.12.2017, як фізична особа-підприємець, з основним видом економічної діяльності « 47.53 Роздрібна торгівля килимами, килимовими виробами, покриттям для стін і підлоги в спеціалізованих магазинах».
Довідками від 16.11.2017 №7122-902 та від 01.12.2017 № 0000407439 підтверджується, що позивача взято на облік внутрішньо переміщеної особи. Зареєстроване місце проживання позивача: АДРЕСА_1 . Фактичне місце проживання: АДРЕСА_2 .
Копією квитанції відділення Приват Банк від 16.01.2020 №0.0.1583049764.1 підтверджується, що позивач сплатив кошти в сумі 5900,00 грн, з призначенням платежу "ЄСВ для ФОП, у т.ч. спрощена система оподаткування борг по ЄСВ ОСОБА_1 ".
Відомостями даних зворотного боку облікової картки позивача підтверджується, що відповідач обліковував щодо позивача на кінець кожного звітного року переплату з ЄСВ: за 2018 рік - 1648,46грн, за 2019 рік - 209,28грн, за 2020 рік - 6269,52грн, за 2021 рік - 12320,00 грн. Скриншотом з електронного кабінету з ЄСВ станом на 2022 рік підтверджується, що відповідач обліковував щодо позивача переплату в сумі 1123,59 грн.
13.12.2021 відповідач прийняв рішення №0111012408 про застосування до позивача штрафних санкцій та нарахування пені за несплату (неперерахування) або несвоєчасну сплату (несвоєчасне перерахування) ЄСВ, яким застосував до позивача штраф у розмірі 253,6 грн (10% до 01.01.2015) та 4435,3 грн (20% з 01.01.2015) за період з 22.07.2014 до 16.01.2020 та нарахував пеню у розмірі 10167,67 грн (0,1% суми недоїмки).
Згідно з розрахунком штрафної санкції до спірного рішення загальна сума до виплати становить 14856,57грн.
08.01.2022 позивач подав скаргу на спірне рішення до Державної податкової служби України, проте Державна податкова служба України прийняла рішення від 25.01.2022 №1109/Ж/99-00-06-02-01-09, яким залишила без розгляду скаргу позивача у зв'язку з порушенням законодавчо встановленого 10-денного строку для подання скарги.
Вважаючи вказані дії відповідача протиправними, а свої права порушеними, позивач звернувся до суду з відповідним позовом.
Колегія суддів, розглядаючи справу в межах доводів апеляційної скарги, дійшла висновку про обґрунтованість та правомірність висновків суду першої інстанції з огляду на наступне.
Відповідно до статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Основним нормативно-правовим актом, що визначає правові та організаційні засади забезпечення збору та обліку ЄСВ, умови та порядок його нарахування і сплати та повноваження органу, що здійснює його збір та ведення обліку є Закон України від 08.07.2010 №2464-VI "Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування" (далі - Закон №2464-VI).
Відповідно до пунктів 2-4 розділу VI Інструкції про порядок нарахування і сплати єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування, затвердженої наказом Міністерства фінансів України від 20 квітня 2015 року №449 (далі - Інструкція №449), у разі виявлення органом доходів і зборів своєчасно не нарахованих та/або не сплачених платником сум єдиного внеску такий орган доходів і зборів обчислює суми єдиного внеску, що зазначаються у вимозі про сплату боргу (недоїмки). Органи доходів і зборів надсилають (вручають) платникам вимогу про сплату боргу (недоїмки), якщо платник має на кінець календарного місяця недоїмку зі сплати єдиного внеску.
Спірні обставини свідчать, що відповідач всупереч вказаної норми не виставляв позивачу вимог щодо недоїмки зі сплати ЄСВ, у т.ч. на суми в періодах, які зазначені у спірному рішенні. Натомість обліковував переплату коштів.
Згідно з п.4 ч.1 ст.4 Закону №2464-VI платниками єдиного внеску є фізичні особи - підприємці, у тому числі ті, які обрали спрощену систему оподаткування (крім електронних резидентів (е-резидентів).
Відповідно до п.1 ч.2 ст.6 Закону №2464-VI платник єдиного внеску зобов'язаний своєчасно та в повному обсязі нараховувати, обчислювати і сплачувати єдиний внесок до податкового органу за основним місцем обліку платника єдиного внеску.
Згідно з ч.4 ст.6 Закону №2464-VI у разі державної реєстрації припинення підприємницької діяльності фізичної особи - підприємця така фізична особа користується правами, виконує обов'язки та несе відповідальність, що передбачені для платника єдиного внеску, в частині діяльності, яка здійснювалася нею як фізичною особою - підприємцем.
Відповідно до абз.1 ч.8 ст.9 Закону №2464-VI платники єдиного внеску, крім платників, зазначених у пунктах 4, 5 та 5-1 частини першої статті 4 цього Закону, зобов'язані сплачувати єдиний внесок, нарахований за календарний місяць, не пізніше 20 числа наступного місяця, крім гірничих підприємств, які зобов'язані сплачувати єдиний внесок, нарахований за календарний місяць, не пізніше 28 числа наступного місяця.
Згідно з абз.2 ч.1 ст.26 Закону №2464-VI посадові особи платників єдиного внеску несуть адміністративну відповідальність за порушення порядку нарахування, обчислення і строків сплати єдиного внеску.
У ч.1 ст.25 Закону №2464-VI вказано рішення, прийняті податковими органами та органами Пенсійного фонду з питань, що належать до їх компетенції відповідно до цього Закону, є обов'язковими до виконання платниками єдиного внеску, посадовими особами і застрахованими особами.
Положення цієї статті поширюються лише на тих платників, які відповідно до цього Закону зобов'язані нараховувати, обчислювати і сплачувати єдиний внесок.
У разі несплати або несвоєчасної сплати частини суми страхових внесків, що сплачується за рахунок коштів державного бюджету відповідно до Закону України "Про державну підтримку сільського господарства України", положення цієї статті застосовуються виключно щодо суми страхових внесків, що має сплачуватися платником єдиного внеску.
Відповідно до ч.2 ст.25 Закону №2464-VI у разі виявлення своєчасно не сплачених сум страхових внесків платники єдиного внеску зобов'язані самостійно обчислити ці внески і сплатити їх з нарахуванням пені в порядку і розмірах, визначених цією статтею.
Частиною 3 ст.25 Закону №2464-VI визначено, що суми недоїмки стягуються з нарахуванням пені та застосуванням штрафів.
Згідно з ч.4 ст.25 Закону №2464-VI податковий орган у порядку, за формою та у строки, встановлені центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну фінансову політику, надсилає в паперовій та/або електронній формі платникам єдиного внеску вимогу про сплату недоїмки з єдиного внеску.
Вимога про сплату недоїмки з єдиного внеску, винесена за результатами документальної перевірки, надсилається (вручається) платнику в порядку, визначеному статтею 42 Податкового кодексу України.
Вимога про сплату недоїмки з єдиного внеску, винесена з метою стягнення недоїмки з єдиного внеску у разі його несплати платником у визначені цим Законом строки, надсилається податковим органом платнику в паперовій та/або електронній формі у порядку, визначеному статтею 42 Податкового кодексу України.
У разі несплати частини суми страхових внесків, що сплачується за рахунок коштів державного бюджету відповідно до Закону України "Про державну підтримку сільського господарства України", податковий орган у порядку, за формою та у строки, встановлені центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну фінансову політику, інформує про це платників єдиного внеску.
З матеріалів справи вбачається, що розрахунок до спірного рішення свідчить про врахування відповідачем сум ЄСВ за період, в якому позивач перебував на обліку в іншому податковому органі та припинив підприємницьку діяльність. Зокрема, враховано для обчислення штрафу та пені період 2014-2015 років, підприємницька діяльність якого припинена записом в ЄДРПОУ від 28.05.2015. Крім того за жоден період, оцінений відповідачем як порушення позивача щодо строку сплати ЄСВ, облікований до дати спірного рішення з переплатою, в частині недоїмки всупереч вказаним вище нормам закону не був узгоджений з позивачем виставленням відповідних вимог. Правові підстави та дотримання відповідачем законодавчо встановленої процедури прийняття спірного рішення не підтверджені.
Відповідно до ч.6 ст.25 Закону №2464-VI за рахунок сум, що надходять від платника єдиного внеску або від державної виконавчої служби, погашаються суми недоїмки, штрафних санкцій та пені у порядку календарної черговості їх виникнення. У разі якщо платник має несплачену суму недоїмки, штрафів та пені, сплачені ним суми єдиного внеску зараховуються в рахунок сплати недоїмки, штрафів та пені у порядку календарної черговості їх виникнення.
Дата виникнення недоїмки ЄСВ у позивача та узгодження сум недоїмки для зарахуванням сплачених у подальшому сум коштів у календарній черговості для погашення - сукупністю належних і допустимих доказів не підтверджені.
Крім того, ч.10 та п.2 ч.11 ст.25 Закону №2464-VI (в редакції станом на 07.07.2014), на виконання яких прийняте спірне рішення, передбачали, що на суму недоїмки нараховується пеня з розрахунку 0,1 відсотка суми недоплати за кожний день прострочення платежу. Орган доходів і зборів застосовує до платника єдиного внеску штрафні санкції за несплату (неперерахування) або несвоєчасну сплату (несвоєчасне перерахування) єдиного внеску накладається штраф у розмірі 10 відсотків своєчасно не сплачених сум. У подальшому п.2 ч.11ст.25 Закону №2464-VI зазнав змін згідно з Законом України від 28.12.2014 №77-VIII «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо реформування загальнообов'язкового державного соціального страхування та легалізації фонду оплати праці» та з 01.01.2015 передбачав: «Орган доходів і зборів застосовує до платника єдиного внеску такі штрафні санкції: за несплату (неперерахування) або несвоєчасну сплату (несвоєчасне перерахування) єдиного внеску накладається штраф у розмірі 20 відсотків своєчасно не сплачених сум;».
Отже, до 01.01.2015 законодавством встановлений відсоток штрафу за несвоєчасну сплату єдиного внеску у розмірі 10% та після вказаної дати у розмірі 20%. Оскільки дії щодо нарахування штрафу та пені з ЄСВ відносяться до меж повноважень відповідача та реалізовані в спірних правовідносинах шляхом видання спірного рішення, визнати такі дії протиправними відсутні підстави.
Податковому органу, в якому перебуває платник за основним місцем обліку, надається доступ до ІКП, відкритих за основним місцем обліку, для внесення відповідної інформації, а за неосновним місцем обліку - в режимі перегляду.
Згідно з п.2. Параграфу 1 Розділу ІІ Порядку №5 територіальні органи ДПС проводять заходи, пов'язані з ліквідацією або реорганізацією платників податків, у тому числі формують відомості про відсутність (наявність) заборгованості зі сплати податків і зборів та відомості про відсутність (наявність) заборгованості зі сплати єдиного внеску відповідно до Порядку обліку платників податків і зборів, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 09 грудня 2011 року № 1588, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 29 грудня 2011 року за № 1562/20300 (у редакції наказу Міністерства фінансів України від 22 квітня 2014 року № 462) (далі - Порядок № 1588), та Порядку обліку платників єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 24 листопада 2014 року № 1162, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 03 грудня 2014 року за № 1553/26330 (далі - Порядок № 1162).
Підрозділ, що здійснює облік платежів, за основним та неосновним місцем обліку закриває ІКП не пізніше наступного робочого дня після формування відомостей в частині тих податків і зборів, щодо яких відсутня заборгованість на відповідній території, та відомостей з відміткою про відсутність заборгованості зі сплати єдиного внеску.
Підрозділ, що здійснює облік платежів, закриває ІКП у територіальному органі ДПС за неосновним місцем обліку у разі відсутності об'єктів оподаткування та об'єктів, пов'язаних з оподаткуванням, на відповідній території та після виконання підрозділами, які здійснюють адміністрування платежів, контрольно-перевірочні заходи, погашення боргу, адміністративне та судове оскарження, відповідних процедур щодо підтвердження повноти розрахунків по платежах, контроль за справлянням яких здійснюють податкові органи.
За наявності нарахованих та/або несплачених сум єдиного внеску або боргу (недоїмки) з єдиного внеску, податковий орган не здійснює подальші процедури щодо зняття платника єдиного внеску з обліку до їх сплати (погашення) або списання такого боргу (недоїмки) у порядку, визначеному Законом України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування».
Відповідно до п.п.1, 2 Параграфу 1 Розділу ІІІ. Порядку №5 оперативний облік надходжень забезпечується підрозділом, що здійснює облік платежів:
за податками, зборами та платежами на підставі документів, визначених Порядком взаємодії органів Державної казначейської служби України та органів Державної податкової служби України в процесі виконання державного та місцевих бюджетів за доходами та іншими надходженнями, затвердженим наказом Міністерства фінансів України від 18 липня 2016 року № 621, зареєстрованим у Міністерстві юстиції України 10 серпня 2016 року за № 1115/29245;
за єдиним внеском на підставі документів, визначених Положенням про рух коштів єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування, затвердженим наказом Міністерства фінансів України від 12 лютого 2016 року № 54, зареєстрованим у Міністерстві юстиції України 02 березня 2016 року за № 330/28460.
У разі сплати грошових зобов'язань та/або податкового боргу (заборгованості) з податків і зборів, єдиного внеску та інших платежів, контроль за справлянням яких покладено на податкові органи, з використанням єдиного рахунку оперативний облік надходжень на бюджетні та/або небюджетні рахунки забезпечується підрозділом, що здійснює облік платежів на підставі реєстру платежів з єдиного рахунка в розрізі окремого платника у складі зведеного реєстру платежів з єдиного рахунка, підтвердженого та прийнятого до виконання Казначейством у порядку, визначеному постановою Кабінету Міністрів України від 29 квітня 2020 року № 321 «Про затвердження Порядку функціонування єдиного рахунка та виконання норм статті 35-1 Податкового кодексу України центральними органами виконавчої влади».
Отже, з метою забезпечення контролю за коректністю відображення інформації в інформаційній системі органів ДФС при відкритті/закритті ІКП підрозділом, який здійснює облік платежів та інших надходжень, проводиться щоденний контроль шляхом формування реєстрів перевірки записів. Відповідач зобов'язаний проводити звірку доходів за кодами класифікації доходів бюджету та надходжень єдиного внеску з органами Казначейства на підставі відповідних звітів станом на 1-ше число місяця, що настає за звітним, та складають відповідні акти звірок. За наявності розбіжностей не пізніше наступного робочого дня з дня їх виявлення відпрацьовуються підрозділом, який здійснює облік платежів та інших надходжень, шляхом усунення помилок.
Належні, достовірні та допустимі докази виконання вказаних вище обов'язків відсутні. Некоректність обліку сплати позивачем ЄСВ відповідачем не підтверджена, позивачу не повідомлена. Виявлення неналежного обліку сплаченого ЄСВ мало стати для відповідача додатковим приводом для виставлення вимоги та узгодження недоїмки з ЄСВ, що протиправно упущено.
Крім того Законом України від 2 вересня 2014 року № 1669-VII «Про тимчасові заходи на період проведення антитерористичної операції» (далі - Закон № 1669-VII) внесено зміни до Закону №2464-VI, а саме визначено викласти:
«а) друге речення частини сьомої статті 7 викласти в такій редакції: "Не нараховується на виплати та не утримується єдиний внесок з виплат, що компенсуються з бюджету в межах середнього заробітку працівників, призваних на військову службу за призовом під час мобілізації, на особливий період";
б) розділ VIII "Прикінцеві та перехідні положення" доповнити пунктом 9-3 такого змісту:
"9-3. Платники єдиного внеску, визначені статтею 4 Закону України "Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування", які перебувають на обліку в органах доходів і зборів, розташованих на території населених пунктів, визначених переліком, зазначеним у статті 2 Закону України "Про тимчасові заходи на період проведення антитерористичної операції", де проводилася антитерористична операція, розпочата відповідно до Указу Президента України "Про рішення Ради національної безпеки і оборони України від 13 квітня 2014 року "Про невідкладні заходи щодо подолання терористичної загрози і збереження територіальної цілісності України" від 14 квітня 2014 року № 405/2014, звільняються від виконання своїх обов'язків, визначених частиною другою статті 6 Закону України "Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування", на період з 14 квітня 2014 року до закінчення антитерористичної операції або військового чи надзвичайного стану.
Підставою для такого звільнення є заява платника єдиного внеску, яка подається ним до органу доходів і зборів за основним місцем обліку або за місцем його тимчасового проживання у довільній формі не пізніше тридцяти календарних днів, наступних за днем закінчення антитерористичної операції.
Відповідальність, штрафні та фінансові санкції, передбачені цим Законом за невиконання обов'язків платника єдиного внеску в період з 14 квітня 2014 року до закінчення антитерористичної операції, до платників єдиного внеску, зазначених у цьому пункті, не застосовуються.
Недоїмка, що виникла у платників єдиного внеску, які перебувають на обліку в органах доходів і зборів, розташованих на території населених пунктів, визначених переліком, зазначеним у статті 2 Закону України "Про тимчасові заходи на період проведення антитерористичної операції", де проводилася антитерористична операція, розпочата відповідно до Указу Президента України "Про рішення Ради національної безпеки і оборони України від 13 квітня 2014 року "Про невідкладні заходи щодо подолання терористичної загрози і збереження територіальної цілісності України" від 14 квітня 2014 року № 405/2014, визнається безнадійною та підлягає списанню в порядку, передбаченому Податковим кодексом України для списання безнадійного податкового боргу";».
Згідно з п.1 Закону України від 2 березня 2015 року № 219-VIII «Про внесення змін до розділу VIII "Прикінцеві та перехідні положення" Закону України "Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування" щодо зменшення навантаження на фонд оплати праці» пункт 9-3 в редакції вказаного вище Закону № 1669-VII необхідно вважати пунктом 9-4.
Указом Президента України від 14 квітня 2014 року № 405/2014 введено в дію рішення Ради національної безпеки і оборони України від 13 квітня 2014 року "Про невідкладні заходи щодо подолання терористичної загрози і збереження територіальної цілісності України".
На виконання абз. 3 п. 5 ст. 11 "Прикінцеві та перехідні положення" Закону № 1669-VII розпорядженням Кабінету Міністрів України від 30 жовтня 2014 року №1053-р затверджено перелік населених пунктів, на території яких здійснювалася антитерористична операція (дію розпорядження зупинено згідно з розпорядженням Кабінету Міністрів України від 05 листопада 2014 року №1079-р), яке втратило чинність згідно з розпорядженням Кабінету Міністрів України від 02 грудня 2015 року №1275-р "Про затвердження переліку населених пунктів, на території яких здійснювалася антитерористична операція, та визнання такими, що втратили чинність, деяких розпоряджень Кабінету Міністрів України".
Факт перебування позивача на обліку в органах доходів і зборів, розташованих на території населених пунктів, де проводилася антитерористична операція, є підставою для зупинення застосування до таких платників заходів впливу, стягнення і відповідальності за порушення Закону № 2464-VI.
З урахуванням абз. 3 п. 93 (у подальшому п. 94) Розділу VIII "Прикінцеві та перехідні положення" Закону №2464-VI відповідальність, штрафні та фінансові санкції, передбачені цим Законом за невиконання обов'язків платника єдиного внеску в період з 14 квітня 2014 року до закінчення антитерористичної операції, до платників єдиного внеску, зазначених у цьому пункті, не застосовуються.
Спірне рішення прийняте відповідачем щодо позивача, як платника єдиного внеску, що перебував на обліку в органі доходів і зборів, а саме ДПІ у Петровському районі м.Донецьк ГУ МІНДОХ у Донецькій області, який розташований в м. Донецьку, та переліком віднесений до населених пунктів, на території яких здійснювалася антитерористична операція. Накладення на позивача штрафу та пені відповідно до ч. 10 та п. 2 ч. 11 ст. 25 Закону №2464-VI за період з 22.07.2014 до 16.01.2020, тобто в період проведення антитерористичної операції, не відповідає вимогам абз. 3 п. 93 (у подальшому п. 94) Розділу VIII "Прикінцеві та перехідні положення" Закону №2464-VI, згідно з яким відповідальність, штрафні та фінансові санкції, передбачені цим Законом за невиконання обов'язків платника єдиного внеску в період з 14 квітня 2014 року до закінчення антитерористичної операції, до платників єдиного внеску, зазначених у цьому пункті, не застосовуються.
Крім того у період, за який щодо позивача нараховано штрафні санкції та пеню, згідно зі спірним рішенням увійшов період, в якому позивач припинив підприємницьку діяльність. Так, з 28.05.2015 позивач припинив підприємницьку діяльність у м.Донецьк, що підтверджується відповідним записом про державну реєстрацію припинення підприємницької діяльності та відповідно до копії виписки з ЄДРПОУ з 04.12.2017 повторно зареєстрований, як фізична особа-підприємець та взятий на податковий облік у відповідача. Отже, з 28.05.2015 до 04.12.2017 позивач не здійснював підприємницьку діяльність. Вказані обставини свідчать про безпідставність нарахування відповідачем штрафів та пені на підставі ч.10 п.2 ч.11 ст.25 Закону №2464-VI.
З урахуванням вищевикладеного, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про те, що відповідач прийняв спірне рішення з порушенням порядку узгодження недоїмки з ЄСВ, за відсутності правових підстав. Доводи позивача щодо таких порушень обгрунтовані, а відповідача - спростовані. Тому належним і повним способом судового захисту прав позивача є визнання протиправним і скасування спірного рішення.
Враховуючи, що рішення суду першої інстанції не оскаржувалось в частині відмови у задоволенні позовних вимог, то в цій частині таке судове рішення не переглядається судом апеляційної інстанції.
Зазначене узгоджується з позицією, викладеною в п. 13.1 постанови Пленуму Вищого адміністративного суду України "Про судове рішення в адміністративній справі" від 20.05.2013 №7 , відповідно до якого у разі часткового оскарження судового рішення суд апеляційної інстанції в описовій частині свого рішення повинен зазначити, в якій частині рішення суду першої інстанції не оскаржується, і при цьому не має права робити правові висновки щодо неоскарженої частини судового рішення.
Згідно частин першої та другої статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
Всі наведені апелянтом доводи не спростовують вірних висновків суду першої інстанції.
Положеннями ст. 242 КАС України рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.
Згідно з п. 1 ч. 1 ст. 315 КАС України за наслідками розгляду апеляційної скарги на судове рішення суду першої інстанції суд апеляційної інстанції має право залишити апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення - без змін.
Відповідно до ст. 316 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Керуючись статтями 315, 316, 321, 322, 325 Кодексу адміністративного судочинства України, суд,
Апеляційну скаргу Головного управління Державної податкової служби у Черкаській області залишити без задоволення.
Рішення Черкаського окружного адміністративного суду від 09 червня 2023 року залишити без змін.
Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та може бути оскаржена шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до Верховного Суду в порядку та строки, визначені ст.ст. 328-331 КАС України.
Суддя-доповідач Собків Я.М.
Суддя Мельничук В.П.
Суддя Сорочко Є.О.